«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Раніше ми регулярно проводили кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяли читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками і зробити свій інформаційний контент кращим.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю. Раніше ми публікували огляди телеканалів СТС (Суми), ГОК (Горішні Плавні Полтавської області), Alex.ua (Запоріжжя), ПАЕС (Южноукраїнськ, Миколаївщина), «Візит» (Кременчук, Полтавська область), «Павлоградська ТРК» (Павлоград на Дніпропетровщині), «НІС-ТВ» (Миколаїв), «Simon» (Харків), «МІС» із Кам’янського на Дніпропетровщині. Сьогоднішній огляд — про комунальний телеканал «Рудана» з Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Комунальну телерадіокомпанію «Рудана» заснували тридцять років тому. Вона на 100 % належить Криворізькій міській раді й це, власне, визначає тональність новин, пов’язаних із владою міста, насамперед із Вілкулами. Олександр Вілкул, колишній урядовець часів Януковича і нардеп від Партії регіонів та «Опозиційного блоку», з 26 лютого 2022 року очолює Криворізьку військову адміністрацію. Його політичні погляди докорінно змінились у проукраїнський бік, тож тепер його називають «чи не найбільшою несподіванкою війни». Батько Олександра Вілкула, Юрій Вілкул, із такою самою проросійською політичною історією, став виконувачем обов’язків міського голови Кривого Рогу в серпні 2021 року, коли криворізький мер Костянтин Павлов наклав на себе руки. До того він очолював місто десять років. У новинах ви не знайдете бодай натяку на те, що з Вілкулами може бути щось не так. І попри досить високий рівень якості сюжетів, ведення новин і тематичне розмаїття, флер Вілкулів відчувається в ефірі «Рудани» весь час. «Детектор медіа» вибірково переглянув випуски новин і брифінги Олександра Вілкула.

Випуски новин «Цей день» проходять із ведучим у студії й завжди починаються зі зведення про ситуацію в Дніпропетровській області. Зазвичай у викладі когось із речників обласного управління Державної служби з питань надзвичайних ситуацій на брифінгу. Власне про обстріли та ракетні удари говорять на початку випуску й більше до бойових дій зазвичай не повертаються. Уже після цього починаються сюжети — в середньому від восьми до дванадцяти на випуск. Тематика випусків новин досить розмаїта: війна, життя-буття переселенців, культура, соціальні новини, ситуація з коронавірусною епідемією (так-так, вона ще не скінчилась), освіта, робота комунальних служб, обов’язково — надзвичайні новини й дорожньо-транспортні пригоди, спорт, а часом навіть погода. Ніби потрапляєш у забутий світ, де є життя, крім війни. Хоча насправді війна відчувається в більшості сюжетів і повідомлень.

Новинарі «Рудани» переймаються джерелами інформації, зазвичай роблячи достовірні посилання на офіційні джерела, а також опитують містян. Щоправда, часом баланс у сюжеті суто формальний — одна зі сторін конфлікту представлена, але не озвучує свою позицію. Наприклад, у сюжеті з критикою поліції через ДТП, в якому постраждали дві дитини. До речі, це єдиний сюжет із критикою, який ми знайшли в контенті новин телеканалу. В сюжеті від 1 серпня журналіст робить підводку, що поліція затягує справу щодо ДТП, яке трапилося 25 липня. Автор починає сюжет із того, що поліція затягує розслідування справи з ДТП, а батьки дітей, які серйозно постраждали, шукають справедливості. При цьому більшість сюжету є описом події, що відбувалася. З’являється речниця поліції, яка канцелярською мовою говорить, що трапилося.

Після цього в сюжет залучають двох свідків ДТП із заблюреними обличчями, які розповідають, що вони бачили. Є ще коментарі курсантів-поліцейських, які рятували хлопців, тата постраждалого хлопчика, тата другого хлопчика, який говорить про свої емоції. Приблизно в останній чверті сюжету нарешті говорять, що поліція затягує справу, бо відомості про ДТП ще не внесені в реєстр розслідувань. Про це розповідає адвокат потерпілих. Власне, цим сюжет і завершується: поліції  висловлюють претензію, при цьому немає жодного натяку на те, що у другої сторони питали, чому так відбувається. Тим паче, не намагалися журналісти (як мінімум, у сюжеті про це нічого не сказано), зв’язатися з адвокатом підозрюваного у скоєнні ДТП. Сюжет у результаті вийшов із порушенням стандартів і незбалансованим.

У деяких сюжетах офіційні особи говорять багато, але зовсім не по суті. Так зазвичай було з сюжетами, які стосувалися в. о. мера Кривого Рогу Юрія Вілкула. З його участю виходить щонайменше один сюжет у кожному випуску новин. Позитивні ж історії про ефективну роботу Вілкула-молодшого лунають у повторюваних щодня сюжетах про розподілення серед мешканців Кривого Рогу, включно з переселенцями, безкоштовних продуктових наборів у межах «комплексної підтримки». Обдаровані продуктовими наборами в сюжетах раз у раз дякують за турботу і військовій адміністрації, і міській владі. Зазвичай у таких сюжетах згадують управління соціального захисту міської ради Кривого Рогу та «ініціативу голови військової адміністрації Олександра Вілкула». Сюжети про дозвілля дітей також повторювалися майже в кожному випуску.

Але повернімося до в. о. мера. Паркетні новини, сконструйовані за стандартом «якась проблема — мер приїхав її розв’язати — мер розповів, як її розв’язав — відеоряд із розв’язанням», — дуже погіршили загальне враження від новинних випусків. В тандемі з мером у деяких сюжетах фігурував і його син. Приміром, у сюжеті про те, що батьки не можуть відправити дітей на відпочинок, тому «під керівництвом голови військової адміністрації Олександра Вілкула» в місті створено центри дозвілля для дітей. В один із них, між іншим, завітав і Юрій Вілкул: усе перевірив, порадів, дав коментар ні про що йпоїхав.

Ще Юрій Вілкул подивився на модернізацію й ремонт котелень під час «робочої зустрічі» прямо там. «На підприємстві доповіли меру про готовність», — розповіли журналісти й додали коментар мешканця Кривого Рогу, який розповів, що влада все робить добре і «убирается [територія] великолепно». Сам мер (певно, як експерт із котелень?) також дав своїм підлеглим-журналістам коментар. Ще він перевірив, чи все добре з умовами в облаштованих містом закладах для тимчасового перебування і багато ще чого.

Проблеми, порушені в цих сюжетах, не назвеш ані малозначущими, ані неактуальними. Однак причин повторювати їх мало не щодня, окрім необхідності в позитивному ключі згадати про Вілкула-батька і Вілкула-сина, просто немає. Інший подібний приклад — сюжет про відкриття хабу «ЯМаріуполь». Важлива й актуальна тема підтримки переселенців із Маріуполя — й Олександр Вілкул у його незмінній шапочці, а на додачу до нього ще мер Маріуполя Олександр Бойченко, якого з Вілкулом (принаймні, в минулого) об’єднувала близькість до бізнесу Ріната Ахметова. Результат — паркетний, штучний сюжет.

Набагато цікавішим і живим вийшов сюжет про йоркширську тер’єрку Йору, яка взяла на виховання осиротілих новонароджених цуценят кавказької вівчарки. Сюжет вийшов цього ж дня і був настільки позитивним, наскільки це можливо.

До речі, про позитивний позитив. Новини, які ніяк не стосувалися війни, сприймалися як ковтки свіжого повітря. Наприклад, новини про щеплення і стан захворюваності на коронавірусну хворобу, або історії про інтернів на медичній практиці, або серія сюжетів про абітурієнтів, які набрали по 200 балів на тестуванні, або про боротьбу проти кліщів, спортивні перемоги тощо.

Разом із тим, новинарі «Рудани» вважають за необхідне розповідати про ДТП й надзвичайні події на воді — наприклад, сюжет про врятованого хлопчика, який міг би потонути, якби не відвідувачі пляжу. Журналісти кажуть, що поспілкувалися з героями події. Спочатку на екрані з’явився чоловічок, підписаний як «директор ПК “Північний”». ПК — це палац культури. До чого тут посада чоловіка, не зрозуміла, адже він розповідає, як побачив, що хлопця витягнув із води інший чоловік. Ще один герой — «звукорежисер ПК “Північний”», проте не зрозуміло, чи це він тягнув хлопця з води. Потім люди з палацу культури зробили хлопцеві штучне дихання і врятували життя. В кінці сюжету між іншим аудиторія дізнається, що хлопцеві було дев’ять років і він, за словами директора палацу культури, був без батьків. І що зараз, за словами лікаря, він у стабільному стані. А у фіналі глядачам знову показують директора палацу, який для чогось озвучує на камеру мораль: «Мої діти як не ходили на пляж самі, так і не будуть ходити. Хоча мої діти вже дорослі і я ходжу сюди із онучкою».

Щоправда, таких недолугих моментів у сюжетах «Рудани» небагато. Більшість матеріалів, які не стосуються піару влади, — інформативні, збалансовані, живі. Хіба що деколи в новинні випуски прориваються «воєнні експерти» на зразок Арестовича та інтерактивних мап невідомого походження. З іншого подібного матеріалу можна зробити висновок, що коментарі, які дають воєнні експерти, брала явно не «Рудана» (як інтерв’юєрка експерта Олега Жданова там виступає російська журналістка Юлія Латиніна). Таких матеріалів не бракує в ютубі та загальнонаціональному ефірі, тож навряд чи регіональному каналу, сильна сторона якого — якісні новини про місцеві події, є сенс примножувати їхню кількість.