In English

Російська влада робить усе, щоб запровадити воєнний стан у країні без формального оголошення: ландшафт російських міст поповнюється муралами на честь «героїв спецоперації», контрабанду підсанкційних товарів узаконюють як «паралельний імпорт», списки загиблих військових відносять до державної таємниці, а цивільних фахівців заманюють на окуповані українські території «довгим рублем» та статусом «ветеранів». Проте зусилля зводяться нанівець безпринципністю та корумпованістю державного апарату.

Продовження війни проти України у вигляді «спецоперації» радує і турбує російську владу водночас. Приводом для радості стали широкі можливості приховати й заперечити всі прорахунки та злочини уряду на всіх рівнях та придушити будь-який опір та інакодумство під приводом боротьби з «ворогами народу» та «іноагентами».

Та підстав для стурбованості не менше: під поверховим схваленням війни все помітнішим стає небажання більшості громадян Росії платити за це зі свого гаманця й життям своїх рідних. Тому навіть «бункерному діду» доводиться виходити на публіку та озвучувати популістські ініціативи, а державній думі — однією рукою вносити непопулярні закони, а іншою — відкладати їх після негативної реакції соцмереж.

Щоби зрозуміти, наскільки успішно російській владі вдається формувати паралельну реальність, у якій «спецоперація» йде «за планом», і переконувати себе та своїх підданих, що «всі поставлені цілі будуть досягнуті», я порівняв, що змінилося у висвітленні теми війни у місцевих російських медіа у першій і другій половині червня.

Отже, перше важливе спостереження: росіян привчають до думки, що війна у вигляді «спецоперации» буде частиною їхнього повсякденного життя. Наступний логічний крок, як підказує історичний імперський досвід (не лише Росії), – життя більшості росіян буде підпорядковуватися нагальним завданням війни.

Одна з найважливіших ознак – поширення брехні та вигадок про перебіг бойових дій:

«Високоточні та ефективні» удари російської артилерії та авіації: «На Кубанском острове уничтожены французские самоходные орудия «Цезарь», «В Харькове уничтожены два пункта временной дислокации 113-й бригады территориальной обороны… до 140 человек личного состава», «в населенном пункте Шевченко Николаевской области высокоточным ударом уничтожено более 80 наемников», «"Калибром" нанесен удар по пункту управления украинских войск в районе села Широкая дача Днепропетровской области... уничтожены свыше 50 генералов и офицеров вооруженных сил Украины».

Дострокове «взяття» й окупація українських міст: Сіверськодонецк захопили 20 червня, а «половину Лисичанська» контролювали вже 30 червня. Насправді до окупації цих міст щоразу залишалося кілька днів.

«Злочини українських військових»: під час оборони Сіверськодонецька, за словами «місцевих мешканців», українські військові «обстреливали жилые кварталы, грабили местные магазины и угрожали жителям расправой»; «укронацисты хотят спалить Авдеевку дотла», «ВСУ сравняли с землей Попасную»; «в Херсоне ВСУ планировали подорвать гостиницу с беженцами».

«Великодушність» російських військ та політичного керівництва: Втрата острова Зміїного російськими військами подається як «жест доброї волі» та «турбота про техніку та особовий склад» окупантів. «Обмен пленными прошел по личному указанию президента России».

Часто російська брехня розрахована на відсутність будь-якої незалежної експертизи в медіях, яка дозволяла би перевіряти офіційні дані чи повідомлення сумнівних джерел. Наприклад, інформагенція «Пресс Краснодар» із посиланням на «Telegram МЧС ДНР» повідомляє, що «МНС Росії та ДНР» тільки в Маріуполі знешкодили 35,5 тисячі боєприпасів та мін. Для порівняння, сапери української армії за підтримки іноземних держав за 16 місяців 2020-2021 років на вільній частині Донбасу змогли знешкодити лише 14 503 вибухонебезпечних предметів.

Зазначимо, що така гіперболізація «подвигів» окупантів на п’ятому місяці війни буде працювати проти Кремля. Якщо все настільки добре, а в «українських націоналістів» ситуація тільки погіршується, навіщо напружуватися та поспішати на війну добровольцем чи жертвувати на потреби армії?

Сигнали з російських регіонів свідчать, що кожен партійний начальник чи представник «вертикалі влади» використовує війну в своїх інтересах і більшості байдужі воєнні цілі Путіна.

Такий висновок випливає з другого спостереження: на тлі масивної пропаганди у центральних медіях падає кількість оригінальних повідомлень та матеріалів регіональних та локальних медій. Тобто або інтерес до теми війни знижується, або йде навмисне блокування будь-яких не санкціонованих центром новин.

По-перше, згадки про Україну стають рідкісними. Зменшилася навіть кількість матеріалів, присвячена «біженцям» — українським громадянам, яких вивезли з окупованих територій до різних російських регіонів.

Натомість помітно більше стало публікацій та сюжетів, у яких «волонтери» з числа місцевих чиновників, які їздили на українські окуповані території, розповідають про успішне «визволення», «радість» місцевого населення та «злочини» української армії. Ці розповіді «самовидців» використовуються, щоби повторити ті самі меседжі, які транслюються центральними медіями:

«"Командировка в зону проведения специальной операции по демилитаризации и денацификации Украины" — так назвал свою поездку на Донбасс красноярец, депутат горсовета Вячеслав Дюков. В апреле наш земляк отвозил в зону боёв лекарства и медицинские материалы…

Мы получили список медикаментов, которые нужны были именно в тот момент. Все же прекрасно знают, что бюрократическая машина в любой стране неповоротливая, а мы, как частные лица, могли оперативно обеспечить подразделения необходимыми лекарствами. Главная проблема, что там, на Донбассе, нашим военным в огромных масштабах пришлось оказывать первую медицинскую помощь местным жителям, гражданским лицам, очень много медикаментов и материалов уходило на это. Ситуация на освобождаемых территориях, скажем прямо, непростая…

все беженцы сильно истощены, много простуженных, с обострившимися хроническими заболеваниями, тяжёлыми постстрессовыми состояниями. То, как националисты и наёмники с ними обращались, — это страх Божий! Убить или избить гражданского, отобрать еду или лекарства, унизить, напугать, изнасиловать, да просто пострелять в их сторону — забава для нациста…

В то же время я не встретил ни одного человека, кто бы отрицательно относился к России, пенял за проведение спецоперации по освобождению от нацистов. Натерпелись за многие годы "незалежности" да последние месяцы под концентрацией ВСУ и нацбатов, готовившихся к нападению на Л/ДНР и Россию, наводнивших восток Украины.

К слову, на выезде из любого населённого пункта в сторону ДНР или России — масса легкового транспорта, сожжённого, расстрелянного. Я поначалу думал, что это баррикады, а потом узнал: так блокпосты ВСУ расстреливали тех гражданских, которые хотели эвакуироваться на восток. Они не запрещали мирным людям проезжать блокпосты, пропускали машины, а потом били по ним из гранатомётов или пулемётов. Им было неважно — дети, женщины в автомобиле. Таких бойцов даже животными нельзя назвать, просто бесы. Ну и, конечно, на освобождённых россиянами территориях ВСУ оставили после себя "Сталинград". Ничего живого. Уходя, они действовали по принципу "не доставайся ты никому", взрывали и расстреливали и жилые дома, и детсады, и хоть что-то просто целое. А до этого были долгие годы внутренней оккупации, когда заставляли забыть свой язык, память о своих предках, истории, нещадно ломали несогласных, такие просто пропадали, и никто их больше в живых не видел» («Городские новости Красноярск», 17.06.2022).

По-друге, зростає кількість повідомлень, розрахованих не на формування громадської думки на підтримку війни, а виключно на демонстрацію «активності» місцевих бюрократів. Географія поширень таких новин свідчить, що воєнна тематика має заповнити вакуум досягнень влади напередодні місцевих виборів 11 вересня.

«Поштовх», як завжди, надійшов згори. Спікер держдуми В’ячеслав Володін закликав депутатів «зустрічатися із сім’ями військовослужбовців… хто воює, кого звільнили з полону, загинув… давайте це робити в обов’язковому порядку». Проте його слова поширили не у всіх регіонах: зокрема, цей заклик оприлюднили місцеві медії в Москві й Саратовській області. Секрет активності простий: 11 вересня в цих регіонах мають пройти місцеві вибори, губернаторів і/або регіональних зборів. Виявляється, питання війни, зокрема, «денацификации и демилитаризации Украины» партія Путіна «Единая Россия» вважає такою ж важливою темою місцевих виборів, як «підтримка інфраструктури та розвиток комфортного міського середовища». Про це, наприклад, прямо говорить сенатор від Ленінградської області  Сергій Пермінов («Онлайн47.ру», 30.06.22).

Вже зараз помітно, як символи війни, яку влада перетворила на неодмінну та найважливішу складову «патріотизму», використовуються всіма для найрізноманітніших цілей. Наприклад, як повідомляє інтернет-видання Daily Storm 30 червня, один із кандидатів у московську міську думу почав кампанію проти наркотиків під гаслом «Zакладкам NET»; партія ЛДПР у Пскові все місто завісила білбордами «Zа мир, Zа Россию, Zа Донбасс»; члени партії «Справедливая Россия» носять значки із символікою «спецоперації» та роздають учасникам війни нагороду «Своих не бросаем». Така практика не лише руйнує монополію Путіна на «маленьку переможну війну», а й знецінює самі символи війни. Вже навіть публічно висловлюються побоювання, що надмірна увага до війни та ситуації на окупованих територіях може завдати шкоди партії влади: «…следить будут за тем, чтобы не использовали в агитации героев спецоперации и городов, кроме Донецка и Луганска. Вот будете Мариуполь продвигать, а там в сентябре электричества не будет и дома не построены. Аналогия будет не очень хорошая» (Daily Storm, 30.06.2022).

Справді, якби вся правда про гуманітарну катастрофу в Маріуполі, де внаслідок російського наступу зникли не лише електрика, вода та опалення, а й 90% будинків, раптом потрапила на очі росіянам, це підірвало би довіру не лише до кандидатів від путінської партії, а й до всього наративу про «гуманне ведення війни».

Та, схоже, переваги піару на війні переважають ризики, бо його приклади можна помітити у регіонах, де виборів восени не буде. Часто заходи на підтримку агресії проти України робляться про людське око, для демонстрації своєї гіперлояльності до лінії Кремля та заради власного іміджу.

Зокрема, крайове керівництво Ставропольського краю відвідало місто Антрацит на Луганщині, окуповане росіянами з 2014 року. Бойових дій там відтоді не було; про це, звісно, губернатор та депутати своїм виборцям не розповідають — хто там знає, де знаходиться Антрацит і чому попередні вісім років ніхто не цікавився його «відновленням та розвитком».

«В начале июня Луганскую народную республику посетила возглавляемая губернатором Владимиром Владимировым делегация Ставрополья, куда вошли и депутаты Думы края – первый вице-спикер Андрей Петренко, а также Юрий Скворцов, Дмитрий Шуваев, Алексей Иванов и Виктор Надеин. Они привезли более 30 тонн продовольствия, медикаментов и технику, ознакомились с состоянием социальных объектов и инфраструктуры города Антрацита и одноименного района, с властями которых подписан договор о сотрудничестве. Ставрополье будет помогать им восстанавливать населенные пункты, развивать экономику. Кстати, аналогичное шефство взяли на себя многие регионы России. Непосредственно в крае помощь с размещением и трудоустройством оказывается тысячам беженцев с Донбасса» («Ставропольская правда», 30.06.2022).

Тим часом у Новосибірську вже придумали компенсувати родинам витрати для викупу місць на кладовищах для поховання загиблих родичів. Проте сталося це тільки після того, як родичів одного із загиблих змусили заплатити за краще місце. 

«После вчерашнего скандала, когда оказалось, что родственники героя, погибшего на Украине, были вынуждены покупать место на кладбище, потому что бесплатно им выделили место в низине, в нормативные документы на городском уровне были внесены изменения. Семьи бойцов, погибших в ЛНР, ДНР и Сирии, получат компенсации, которые теперь могут потратить не только на погребение и памятник, но и на покупку места на погосте. Мэр Новосибирска Анатолий Локоть сегодня рассказал об изменениях в нормативных актах города, которые он внес после вчерашней сессии городского совета депутатов» («Сибкрай.ru», 30.06.2022).

По-третє, проблеми із проведенням «спецоперації за планом» вже виносяться на порядок денний місцевих органів влади. На додаток до «гуманітарної допомоги» та «волонтерства» місцеві бюджети примушують виділяти гроші на закупівлю обладнання для військових. І дуже показово, що при цьому місцеві депутати посилаються на скарги солдатів «другої армії світу» про недостатнє забезпечення їх найнеобхіднішими на війні речами.

«О необходимости приобретения квадрокоптеров для участников "спецоперации" в Украине на сессии Хурала 30 июня заговорил депутат Буда-Ширап Батуев. "Мы не раз были участники мероприятий — похорон наших молодых ребят погибших. Я вот я недавно вернулся из Тувы с конференции. Там было обращение находящихся в отпуске участников спецоперации — молодых парней наших. Наши ребята сообщают: на переднем рубеже очень много [из] республик Бурятия и Тува, именно стоящих на переднем крае. Мы, говорят, там как слепые котята. Нам нужны, говорят, квадрокоптеры. Стоимость [одного] порядка полмиллиона", — рассказал парламентарий. Глава республики Алексей Цыденов сообщил, что поддержка оказывается: "Нами уже оказана поддержка на передовой почти на 100 млн. И сейчас дополнительно с решением депутатского корпуса направляем еще порядка 100 млн рублей именно на поддержку наших бойцов". По словам чиновника, "сейчас поддержку оказывают все регионы страны, причем в больших объемах". Он не стал уточнять, какие это регионы, и каким образом средства из региональных бюджетов выделяют на "спецоперацию", которую проводит Кремль через Минобороны РФ. "Каждого человека хочется сберечь, поэтому мы с вами сейчас принимаем решения по дополнительной помощи, по закупке квадрокоптеров, тепловизоров, металлоискателей, прицелов. Всего того, что помогает нашим ребятам остаться целыми", — добавил Цыденов» («Тайга.инфо», 30.06.2022).

 Третє важливе спостереження за червень: Кремль намагається переконати росіян, що війна принесе матеріальну вигоду та переваги всім, хто у той чи інший спосіб візьме в ній участь.

Ось список «пряників», про які активно повідомляли центральні та місцеві медія:

• добровольцям пропонується місячна зарплата в розмірі «до 400 тисяч рублів»;
• цивільним фахівцям (лікарям, учителям, волонтерам), які беруть участь в окупації, буде наданий статус ветеранів та учасників бойових дій;
• підвищення пенсій для військових пенсіонерів на 10%. Це стимул, бо пенсії російським військовим були заморожені у 2020-2021 роках;
• захист заробітків учасників «спецоперації» від вимог кредиторів сплатити борги;
• грошову компенсацію за загиблого на війні зможуть отримати батьки чи опікуни, які виховували його протягом п’яти років перед досягнення ним повноліття.

Характер цих заохочень дозволяє зробити цікаві висновки про хід думок мешканців Кремля. Найманцям, серед яких багато відносно молодих військових пенсіонерів, обіцяють підняти пенсії, поки вони воюють. Дуже ймовірно, що не всі доживуть до кінця війни. Отже, помірні додаткові витрати зараз можуть принести суттєву економію в майбутньому.

Керівництву Росії відомо, в яких поганих умовах живе багато росіян. Інакше важко пояснити розрахунок на те, що батьки змушуватимуть дітей іти в армію та воювати в Україні заради щедрої винагороди в разі їхньої загибелі. Те ж керівництво переконане, що піддані достатньо неосвічені, щоби зрозуміти просту річ: закони переписуються легко, якщо треба скоротити тимчасові пільги, особливо коли є таке виправдання як війна.

Четверте важливе спостереження: проникнення пропагандистського контролю на низовий рівень, мобілізація всіх наявних ресурсів для боротьби з фактами про невдачі та злочини російської армії в Україні. Це означає, що станом на кінець червня російська влада, попри всі старання, так і не змогла створити ефективну інформаційну блокаду будь-якій інформації, що відрізняється від офіційної.

Це добре видно з хаотичної реакції на поширення новин з України про ракетний обстріл торговельного центру та пожежі в Кременчуку. 27 червня російські війська завдали ракетного удару по Кременчуку, внаслідок якого загинула 21 людина, одна вважається зниклою безвісти, кількість поранених сягнула 59. Протягом 27–29 червня відео пожежі та фото постраждалих масово поширюються в російських соціальних мережах. Версії трагедії, в тому числі про удар по цивільному об’єкту, з’являються на популярних російськомовних сайтах («Фонтанка», «Медуза»).

Про невчасність та непереконливість версії міноборони Росії писали навіть на місцевому рівні: «Как произошло с ударом по Кременчугу? Информацию все узнали из укропабликов, перевёрнутую с ног на голову. А только к обеду следующего дня, когда все зарубежные газеты полыхали первополосками с "терактом в Кременчуге", вышла официальная информация Министерства обороны РФ. Ведь уже не раз отмечалось, что размытые и неоперативные пресс-релизы с передовой очень негативно влияют на всю спецоперацію» («Пресс Краснодар»,  30.06.2022)

Проте вже за два дні після атаки, 29 червня, в низці дуже локальних медія, наприклад, у районних газетах прикордонної Брянської області, публікуються однакові матеріали за набором меседжів, які мають переконати читачів, що в Кременчуку нічого не сталося або все було тільки так, як повідомляло міноборони Росії. В умовах домінування соцмереж така інформаційна робота виглядає формальним виконанням наказів згори та марнуванням державних коштів. А це може бути ознакою втоми, байдужості чи недовіри до наказів вищого керівництва.

П’яте спостереження: державний ідеологічний контроль за медіапростором Росії не дає собі ради з мобілізацією людей на підтримку війни. У регіонах далі з’являються новини та матеріали, які свідчать про масовий вияв недовіри до обіцянки Путіна не посилати строковиків на війну. І це робота не опозиційних, а цілком лояльних медій. Повідомлення у відкритих джерелах наприкінці червня підтвердили наше припущення: російська влада зіткнулася із проблемами призову та мобілізації, особливо в областях, які межують з Україною.

У Курській області призовна кампанія зірвана, план виконано ледь на половину. Охочих одразу поїхати на війну втричі менше, ніж готових просто проходити строкову службу: «В этот весенний призыв из Курской области в ряды вооруженных сил России должны отправиться 1,5 тысячи человек. Сейчас план выполнен почти половину. Сегодня были отправлены почти 60 новобранцев, они будут служить в ВМФ, сухопутных и военно-космических и других войсках. Ещё около 20 военнослужащих отправились для выполнения боевых задач в зоне проведения специальной военной операции, сообщает пресс-служба администрации Курской области» («Курские Известия», 30.06.2022).

У Володимирській області призов виконується, але служити в десантних військах, які посилають на війну, ніхто не хоче: «Сейчас владимирский военкомат нацелен на выполнение трёх задач: призыве на срочную службу, комплектовании частей для участия в СВО на Украине и создании 12 новых подразделений на территории Западного военного округа. "По призыву вопросов нет. По остальным двум направлениям проблема решается, но мы не можем набрать военнослужащих для ВДВ. Прошу депутатов организовать работу с общественниками и помочь. Я думаю, вместе мы справимся", — резюмировал новый военный комиссар» (телеканал «33-live», Володимирська область, 30.06.2022).

У Рязанській області полюють за потенційними строковиками одразу на виході з вишів та профтехучилищ, а тим, хто ухиляється, прямо погрожують ув’язненням: «"Завершается учёба в колледжах и вузах, и теперь мы можем призывать ребят более активно, – рассказывает военный комиссар Рязанской области полковник Олег Серкез. – Сегодня мы отправляем ребят в Сухопутные войска, на Балтийский флот и в Воздушно- космические силы. Служить они будут во Владикавказе, Санкт-Петербурге и Москве"… По словам Олега Серкеза, из наиболее острых текущих проблем – розыск тех, кто по разным причинам отказывается служить в армии. К ним в гости наведаются представители прокуратуры и Следственного комитета. Если стороны поймут друг друга, призывники отслужат 1 год, если нет, отказникам предстоит отправиться в места не столь отдалённые на более продолжительные сроки» («Рязанские ведомости», 29.06.2022).

У Петербурзі двірників зобов’язують розносити повістки по квартирах: «В Петербурге сотрудников ЖКХ незаконно привлекли к доставке повесток жителям города. Об этом сообщают СМИ со ссылкой на дворника Ульяну Листьеву, которая тоже доставляет уведомления от военкомата… В апреле руководитель уже склоняла Листьеву к подобной деятельности. "Она сказала, что обычно ей приходит 20 повесток в месяц, а сейчас пришло 300", — рассказывала Листьева журналистам. Дворник выступает против войны: она согласилась доставлять повестки, чтобы помочь призывникам и резервистам отказаться от похода в военкомат. Листьева подсказывает, если вызовы в комиссариаты оформлены неправильно, и дает контакты правозащитников» («Общая газета.RU», 24.06.22).

У Карелії ситуація з призовом така погана, що в армію забирають випускників шкіл, навіть не даючи їм змоги скласти єдиний державний іспит (аналог українського ЗНО) чи отримати диплом профосвіти: «Учащихся Петрозаводского педагогического колледжа отправляют в армию, не дав получить диплом об образовании, сообщает "Столица на Онего" со ссылкой на своего читателя. Петрозаводчанин рассказал, что его 20-летнего сына забирают в армию, даже не дав получить диплом. 29 июня молодой человек должен был получить диплом об образовании в педколледже, но сделать этого не сможет, так как его забирают в армию уже сегодня… Семья не обращалась никуда, кроме как в СМИ. Мужчина считает, что "против закона не пойдешь, у нас все решает власть". Он также отметил, что ситуация не единична… Военком Карелии Андрей Артемьев прокомментировал ситуацию следующим образом: «Потому что это армия! Потому что они предназначены туда, куда предназначены. Потому что закон четко трактует: не свыше срока освоения основных образовательных программ. Основные образовательные программы они освоили. Пусть служат!» Отметим, что 27 июня на планерном совещании в мэрии петрозаводчанка рассказала о том, что у некоторых выпускников школ похожая ситуация. Их приглашают прийти в военкомат в те дни, когда у них назначено ЕГЭ» (Daily, Карелія, 29.06.2022).

У Дагестані вже відкрито говорять про проблему ухиляння молоді від строкової служби: «Под руководством Главы города Хасавюрт, председателя призывной комиссии Корголи Корголиева, должностные лица по вопросам призыва на военную службу весной-летом 2022 года обсудили промежуточные итоги призывной кампании. Участники заседания, прошедшего 23 июня в администрации города, рассмотрели вопросы, касающиеся хода весеннего призыва, определили главные трудности и предложили пути их решения… Основной проблемой становятся уклонисты. В работе по их розыску сотрудникам Военного комиссариата активно помогают представители органов внутренних дел. Глава города обратил внимание участников заседания на необходимость активизации работы по доведению до призывников и их родителей информации о том, что никто из новобранцев не будет отправлен участвовать в специальной военной операции, так как Президент России Владимир Путин исключил участие призывников в операции на Украине» («Дружба», Дагестан, 23.06.2022).

Привертають увагу повідомлення кримінальної хроніки, які підтверджують наявність попиту і пропозиції на різні схеми ухилення від призову, а також на практику фальсифікації даних як про непридатність, так і про придатність юнаків до служби. Деякі лікарі вдаються до шантажу призовників, вимагаючи гроші за цілком обґрунтовані діагнози про непридатність. Повідомлення про такі злочини, наприклад у Сибіру, показують, наскільки поширене цинічне та принизливе ставлення до людей, яким не пощастило потрапити на конвеєр путінської «спецоперації».

«В ходе рассмотрения уголовного дела установлено, что одна из подсудимых, являясь медицинским работником военного комиссариата, после изучения медицинских документов одного из призывника, пришла к мнению, что тот может быть признан негодным к прохождению военной службы по результатам медицинского освидетельствования. Желая извлечь для себя материальную выгоду, сообщила призывнику заведомо ложные сведения о том, что он пригоден к военной службе и предложила за денежное вознаграждение в размере 14 000 руб. в силу своего служебного положения способствовать принятию решения по освобождению его от призыва на военную службу", — уточняют суть преступления одной из фигуранток дела в пресс-службе суда» (SuperOmsk.ru, 28.06.22). 

Аналіз російського медіпростору в червні доводить, що Z-пропаганда — така ж «високоточна» та «ефективна» зброя путінського режиму, як і ракети, що б’ють по українських багатоповерхівках і торговельних центрах. Замість зміцнення режиму вона тільки ще більше розмиває його легітимність та поширює нігілізм і лицемірство, знижує привабливість війни як чинника згуртування російського суспільства.

На цьому тлі цікаво читати описи реального життя російської глибинки під час «спецоперації», в яких під покровом лояльної риторики криється дошкульна критика влади. Правління Путіна порівнюється із радянською добою і висновок робиться не на користь господаря Кремля:

«Анализировать региональную политику в период СВО – довольно грустное занятие. Понятно, что мы связаны по рукам и ногам и не владеем информацией о том, какие потери несет даже наша Тверская область на специальной военной операции. Мы видим новую аллею на кладбище в Дмитрово-Черкассах, свежие могилы, на которых развеваются флаги разных родов войск. Но не можем рассказать читателям, кто в них похоронен, при каких обстоятельствах погиб. Официально такие данные не обнародуются, а пересказ частных разговоров нынче считается "фейком о вооруженных силах" и жестоко преследуется.

Поначалу каждого погибшего хоронили с участием губернатора, прессы. Потом, как рассказывают осведомленные люди, администрация президента спустила в регионы указание – не привлекать особого внимания к фактам гибели земляков на спецоперации…

Дальше таких табличек будет становиться все больше, и посчитать погибших в конкретных городах Тверской области благодаря установленным за счет регионального бюджета табличкам станет довольно просто. А надо ли это с точки зрения нынешней государственной политики? Не деморализует ли это будущих призывников и контрактников?

Сейчас призывного возраста достигло поколение, родившееся при Путине. В начале 2000-х рождаемость в России ненадолго выросла: детородного возраста достигли женщины, родившиеся в благополучных 1980-х, плюс начали рожать те, кто откладывал рождение ребенка в смутных 1990-х. Цена этих детей для родителей была очень высока: их возили по разным развивающим кружкам и секциям, учили у репетиторов, лечили у платных врачей, часто мамы были вынуждены уходить с работы, чтобы посвятить себя ребенку. И вот этим детям, которые до 18 лет порой не выходят из дома без мамы, хотят теперь чуть ли со школьной скамьи разрешить становиться военнослужащими по контракту… Верхний возраст для заключения контракта на военную службу уже повысили фактически до 50 лет. Хотя это еще не мобилизация, и за то спасибо.

Лекарства в марте подорожали в два-три раза, и цены остались на этом уровне. Как пенсионеры, едва наскребавшие деньги на препарат от давления, стоивший порядка 600 рублей, теперь покупают его за 1400 рублей? С июля обещают подорожание услуг ЖКХ. Мороженое с забавным названием из прошлого "48 копеек" стоит теперь 250 рублей.

По сути, в связи с тем, что из-за санкций перекрываются каналы импорта, рубль перестает быть конвертируемым. Все обнуляется, мы выходим к ситуации а-ля 1980-е, но без мощной советской материально-технической базы. И главное, непонятно, как простому россиянину строить планы на будуще» («Газета Караван Ярмарка», Тверь, 29.06.2022).