У листопаді всі інформаційні зусилля Кремля звелися виключно до повторення мантри про «ихтамнет». Щоправда, цього разу заперечення стосувалися не окупації російською армією Криму та ОРДЛО, а зосередження військ поблизу українських кордонів.

Виявляється, російська влада неспроможна вести одночасно дві кампанії «правдоподібного заперечення» своєї причетності: і стосовно штучної «міграційної кризи» на польському кордоні, і стосовно перекидання найбільш боєздатних дивізій до українського кордону.

Дуже швидко західні уряди та медії отримали докази та свідчення того, як Кремль організовував обидві кризи. Проте це не зупинило росіян, які створювали альтернативну інформаційну реальність.

Кампанію, спрямовану на заперечення фактів підготовки військового вторгнення, очолив сам Путін. По-перше, відбуваються інтенсивні переговори з лідерами ЄС, спрямовані на перекладання відповідальності за ескалацію на Україну та США та заперечення військових приготувань на кордоні з Україною:

• 11 листопада розмова з виконувачкою обов’язків канцлера ФРН Ангелою Меркель: Україна використовує «байрактари», чим «порушує мінські домовленості» та «зриває мир на Донбасі», США займаються «провокативними діями» в Чорному морі;
• 13 листопада, інтерв’ю телеканалу «Росія»: Путін категорично заперечує факт причетності Росії до війни на Донбасі й категорично відмовляється визнавати цей факт будь-коли; додатково йдеться про «провокаційні маневри США та їхніх союзників» у Чорному морі; про вину Турчинова (Путін говорить про в. о. президента без прізвища) та Порошенка у війні на Донбасі; про неприйнятність застосування «байрактарів»; про «безальтернативність мирних переговорів»;
• 15 листопада розмова з президентом Франції Емануелем Макроном: Путін скаржиться на «провокаційні маневри США та їхніх союзників» у Чорному морі та «зрив Україною мінських домовленостей» унаслідок застосування ударних безпілотників;
• 18 листопада на колегії МЗС РФ: тези про «внутрішньоукраїнську кризу», «невиконання Україною мінських домовленостей», «загострення ситуації» внаслідок постачання Україні летального озброєння та «провокаційних військових маневрів у Чорному морі», «розширення НАТО на схід». І найголовніше — «нам конфлікти не потрібні»;
• 22 листопада розмова з прем’єр-міністром Італії Маріо Драгі: Київ «навмисно загострює ситуацію на Донбасі», використовує «заборонене озброєння», «ухиляється» від виконання мінських домовленостей;
• 24 листопада розмова з президентом ЄС Шарлем Мішелем: Київ навмисно загострює ситуацію на Донбасі, використовує заборонене озброєння, ухиляється від виконання мінських домовленостей. Окремо звучить теза про «утиски російськомовного населення»;
• 30 листопада форум «Росія кличе»: заперечення тези про підготовку вторгнення «на початку року цього не сталося», «пересування українських військ загрожує ДНР / ЛНР», «навчання в Чорному морі створюють загрозу для Росії», «у разі розширення НАТО на Україні можуть з’явитися ударні комплекси, чиї ракети за 5 хвилин досягнуть Москви».

Проте в українському сегменті фейсбука, ютуба, телеграма та твітера тактика Кремля інша. Тут прокремлівські користувачі та телеграм-канали не намагаються спростувати стягування військ Росією. Також вони не стараються — як весною 2021-го — виставити Україну винуватицею активних бойових дій. Натомість пропонують звинувачувати у всьому «колективний Захід», зокрема США, які нібито підштовхують Україну до війни та, відповідно, не залишають інших варіантів Путіну.

Отже, якщо вірити Путіну, Росія почне війну проти України, щоб її територію не використав для нападу ворог, яким є НАТО і США. В це вірить багато хто в Росії. В Україні у «загрозу НАТО» можуть повірити до 35 %, які, згідно з даними нещодавнього опитування, проголосували би проти на референдумі щодо вступу до НАТО.

Саме від цих громадян російські та проросійські медії намагалися приховати, що причиною таких інтенсивних переговорів президента Росії з лідерами ЄС було прагнення обґрунтувати появу російських військ на українському кордоні та запобігти спільній жорсткій реакції Заходу:

• жорстка заява міністрів оборони та закордонних справ Франції, що передувала розмові Путіна та Макрона: про неї, наприклад, нічого не повідомила «Страна.ua» (начебто заборонена в Україні санкціями РНБО, але яка продовжує виходити під різними доменами). Натомість цей проросійський інтернет-ресурс оприлюднив спільну заяву МЗС Німеччини та Франції, наголосивши на тому, що «обидві сторони мають проявляти стриманість», і таким чином позиціював Україну та Росію однаково відповідальними за напруженість, хоча текст заяви містив чіткий сигнал Кремлю припинити ескалацію.

А через кілька днів «Страна» розкручувала злив дипломатичної переписки між Росією, Францією та Німеччиною, щоб легалізувати російські ультимативні вимоги до України щодо припинення війни.

Поряд з інформаційною блокадою жорсткої реакції Заходу на загрозу вторгнення, проросійські медії намагалися вслід за Путіним «довести», що це Росія опинилася в загрозливу становищі через «провокативну активність» США в Європі та в Україні.

Для приховування намірів Росії широко застосовується метод «підміни» понять. Так, російську агресію можна подати як «оборону». Наприклад, в одному з матеріалів «Страни» взагалі стверджується, що Росія застосує війська винятково у відповідь на дії України:

• якщо Київ нападе на «Донбас». Цю тезу озвучує в листопаді Пушилін;
• якщо Київ надасть свою територію іноземним силам для нападу на Росію (те саме мав на увазі Путін 18 та 30 листопада);
• якщо в Києві знову станеться «переворот» і Росія буде змушена рятувати «російськомовних» шляхом введення «миротворчих військ».

При цьому автори забувають, що російські війська увійшли в Крим і на Донбас без жодних зазначених підстав.

Якщо при цьому нічого не розповідати про російську присутність на окупованих територіях, у Криму та поблизу кордонів, у читача такої інформації справді може скластися уявлення про підготовку агресії проти Росії та про легітимність силової відповіді Кремля.

Зокрема, в листопаді меседж про «американську загрозу» Росії з території України, крім «Страни», системно відпрацьовували «Весті» й телеканал «Наш». Прикметно, що обидва медіа починають тиражувати новини та коментарі про «агресивну Америку» після інтерв’ю Путіна 13 листопада:

«Весті»

• «США рассматривают все варианты в связи с войсками РФ у границы Украины»;
• «Вторжение России: в США готовятся к "непредвиденным обстоятельствам"»;
• «США хотят дополнительно выделить Украине 50 млн долларов на вооружение»;
• «Новая военная помощь Украине от США может побудить агрессию РФ — Newsweek»;
• «Россия обвинила США в "репетиции ядерного удара" — Пентагон ответил»;
• «США на учениях отработали ядерный удар по РФ — Шойгу»;
• «Песков о поставках оружия США в Украину: ведут к эскалации»;
• «В России назвали незаконными санкции США против "Северного потока-2"»;
• «США хотят отправить Украине ракеты Javelin, минометы и вертолеты — CNN»;
• «США могут отправить в Украину военных советников, вооружение и Ми-17»;
• «Разведка США показала план по возможному вторжению России в Украину»;
• «США и ЕС готовятся совместно отразить атаку РФ против Украины, — NY Times»;
• «Министры обороны Украины и США договорились наращивать военный потенциал»;
• «США намерены произвести 500 ядерных бомб»;
• «Ракетный эсминец США покидает Черное море»;
• «Над Черным морем заметили самолет-разведчик США».

Телеканал «Наш»

• «Європа з 1945 року знаходиться під окупацією США, — Мураєв»;
• «Мураєв: Зеленський — заручник Заходу, його можуть змусити розпочати повномасштабну війну»;
• «Сенатори США запропонували додатково виділити Україні $50 млн на військову допомогу»;
• «Ставнійчук: Європейці дозволили російському президенту Володимиру Путіну виступити на Мюнхенській безпековій конференції і це означає, що вони були стурбовані надмірним впливом США у міжнародній політиці».

Окрім гіперболізації американської загрози, для приховування підготовки російської агресії пропагандистам довелося застосовувати низку інших прийомів.

Наприклад, вигадування «фальшивих альтернатив», серед яких губиться достовірна інформація, як це зроблено у статті «Почему США каждый день говорят об угрозе нападения России на Украину. Пять главных версий» («Страна»).

У цьому матеріалі агресивні плани Росії подаються лише як «одна з версій», на противагу якій детально розглядаються підступні наміри США «зупинити Північний потік-2», «поторгуватися з Путіним» чи навіть «змусити Україну до компромісу на Донбасі». Про такий компроміс й необхідність «нового формата» активно писали прокремлівці у соціальних мережах. Аналіз понад 70 000 дописів показує, що тема компромісу є чи не центральною в інформаційній тактиці Кремля в українському сегменті соцмереж. У таких дописах попереджають, що «новий формат» буде українцям не до смаку. Ініціаторами такого компромісу виставляють не Росію, а США. Мовляв, Джо Байдену необхідно «сделать Зеленского сговорчивые по Донбасскому кейсу», щоб підняти свій рейтинг.

На додаток США ніби хочуть постановкою війни попередити конфлікт між Зеленським та Ахметовим або «посварити Європу з Росією». Взагалі нав’язування теми «зовнішнього управління» як причини будь-яких процесів в Україні стало традиційним прийомом відволікання уваги від російської агресії та її заперечення.

Інша показова маніпуляція — «констатація факту» про те, що «війна» — це лише вигадка української влади. Про це, наприклад, говорять колишні співробітники СБУ.

Або інший різновид «констатації факту» про те, що США (Європа) «розміняють» Україну в домовленостях із Росією. Цей меседж теж спирається на уявлення про «зовнішній контроль» над українською державою. Про це неодноразово говорили на телеканалі «Наш»: «Биков: Треба готуватися до того, що США не підтримають нас у разі нападу Росії», «Лазарєв: Європа рада б вже закрити тему Донбасу, але тривають торги між США та РФ», «Бузаров: У випадку повномасштабної війни з Росією, ніхто за нас не заступиться», «Лазарєв: У США з Росією є певні домовленості, які вони не афішують», «Куликов: Росія ніколи не була ворогом для США і зараз у Байдена та Путіна чудові стосунки», «Бортнік: Ті, що кажуть про скупчення військ РФ на кордонах — грають із Байденом у гру», «Старіков: Путін і Байден можуть зустрітися й "вирішити" наше питання, це загроза нацбезпеці».

Цікаво, що і в етері «України 24» теж почали просувати цей меседж:

«"Домовиться за спиною": яке рішення чекає Кремль від Байдена щодо України

Про це заявив політолог-міжнародник Максим Ялі в ефірі телеканалу Україна 24: "Він обговорюватиме Україну, намагатиметься домовитися за нашою спиною і без нас із головним актором, який справді має найбільший вплив серед міжнародних партнерів на Україну і змусить нас почати виконувати політичну частину Мінських угод, без виконання питань безпеки, які їм передують", — сказав експерт».

І зрештою для приховування російської агресії в листопаді згодився й такий традиційний прийом, як «правдоподібне заперечення». Головне, щоб висловлювання Пєскова чи самого Путіна якомога частіше повторювали різні медіа.

Цей трюк лише може здаватися найслабшим, але постійне повторення таких заперечень краще за все заспокоює та переконує авдиторію, яка вагається або ж хоче чути лише хороші новини. В цьому напрямі, наприклад, було зроблено кілька сюжетів на «Нашому» та «Інтері».

А на «Україні 24» російську агресію заперечували Дмитро Гордон та російський заробітчанин Андрій Ілларіонов, якого вигнали з Інституту Катона за порівняння штурму Капітолія з підпалом Рейхстагу.

«Наш»

• «Землянський: Росія зараз не тягне вторгнення до України — ні економічно, ні політично»;
• «Долженков: Росія не піде військовими діями, доки не буде сертифіковано "Північний потік-2"»;

«Україна 24»

«Путін не самогубця. Гордон пояснив, що чекає на РФ у разі великої війни

Росію чекають величезні втрати у разі відкритого вторгнення в Україну. Навряд чи президент РФ Володимир Путін піде на такий згубний для себе крок.

Таку думку висловив у програмі "Україна з Тиграном Мартиросяном" на телеканалі "Україна 24" журналіст Дмитро Гордон, коментуючи скупчення російських військ поблизу наших кордонів.

"При тому, що наша армія значно зміцніла, хоча далека від ідеалу, при тому патріотичному дусі, який сьогодні є в Україні, і "Байрактарах", які є, дякуємо Туреччині, — нападати собі дорожче. Ну що, підуть труни в Росію — не одна, не дві, а сотні. Так, у нас також будуть проблеми, але й у Росії проблеми будуть. Путіну це потрібно? Питання... Щоб Путін сьогодні пішов відкрито на територію України, йому треба бути самогубцем, яким він не є", — вважає Гордон».

«Путін підтягнув війська до України — буде вторгнення? Іларіонов дав прогноз

Нове стягування російських військ біля кордонів України навряд чи свідчить про плани вторгнення, оскільки реальний напад президент РФ Володимир Путін готував би таємно і не показував би переміщення військ.

Таку думку висловив у програмі "Час Голованова" в ефірі "Україна 24" старший науковий співробітник Центру безпекової політики (Вашингтон, США), ексрадник Путіна Андрій Ілларіонов.

Він навів приклад реальних масштабних військових операцій Путіна і в Україні, і проти інших країн, про які ніхто не підозрював і в ЗМІ не писав. За його словами, це робиться таємно.

"Ми пам'ятаємо, що тоді, коли Путін готував реальний наступ проти Грузії 2008 року, проти України у лютому-березні 2014 року в Криму, або у липні-серпні 2014 року під Іловайськом, або у січні-лютому 2015 року під Дебальцевим, газета Washington Post не повідомляла про ці пересування Про це не було відомо. Якщо Путін дійсно хоче приготувати реальний наступ, він готуватиме його таємно, про це газети в США не напишуть, тому, хоча ми не повинні втрачати пильності, і уважно стежити за всім, що відбувається, але на цей момент, на 1 листопада, більше це схоже на тиск, на шантаж, на погрози, на використання, у тому числі Парижа та Берліна, як інструмента проти України, поки що я б утримався від прогнозування того, що нам очікуються великомасштабні дії найближчим часом", — наголосив колишній радник Путіна».