Read in English here. 

Протягом листопада 2021 року про стягування російських військ до українського кордону чуємо від американських медіа, спецслужб західних країн, держсекретаря США Ентоні Блінкена та генерального секретаря НАТО. Всі вони в один голос говорять про ескалацію війни Росії проти України вже цієї зими. Чи справді Росія готує повномасштабне вторгнення в Україну? Досвід вторгнення Росії у 2014 році та весняне стягування військ 2021 року показує, що Кремль завжди проводить інформаційну підготовку. «Детектор медіа» за допомогою елементів штучного інтелекту почав аналізувати тактики Кремля в соціальних мережах. У цьому дослідженні ми проаналізували понад 70 000 тисяч дописів у фейсбуку, ютубі, телеграмі та твітері, щоби краще розуміти, до чого Кремль інформаційно готує українців у соціальних мережах.

Методологія

Об’єкт дослідження: За допомогою машинного навчання та елементів штучного інтелекту «Детектор медіа» проаналізував понад 70 000 дописів на платформах фейсбуку, ютубі, телеграмі, твітері.

Джерела: український сегмент фейсбука, ютуба, телеграма та твітера. Під українським сегментом маємо на увазі дописи профілів, сторінок, груп та каналів, які розташовані в Україні або вказали своїм місцем розташування Україну.

Період моніторингу: листопад 2021 року.

Методологія дослідження — читайте тут.

Ключові висновки дослідження

1. Зміна тактики у порівнянні з весною 2021 року: мінімум воєнщини та максимум внутрішньополітичних негараздів. Навесні 2021 року прокремлівські сторінки та канали багато писали про воєнне загострення, публікували відео зі стягуванням техніки та пророчили агресивний наступ. Ба більше, нападати, за словами пропагандистів, мала б Україна. Натомість у листопаді 2021 року прокремлівські джерела у фейсбуку, ютубі, телеграмі та твітері майже оминають безпосередні розмови про війну, бойові дії та знаряддя війни. Використовують метафори: «станет жарко» чи «будет горячо». Війну Росії проти України часто називають «донбасским кейсом», зокрема це означення вживає низка телеграм-каналів, які регулярно поширюють прокремлівську та антидемократичну риторику. Саме слово «війна» переважно вживають щодо олігархів: «война с олигархами», «война Ахметова против Зеленского». Винятком є сторінки проросійських медіа в різних соціальних мережах.

Натомість про війну й загострення багато пишуть телеграм-канали і твітер-профілі, які позиціонують себе як такі, що мають зв’язок із донецькими й луганськими бойовиками-сепаратистами. Там чи не щоденно йдеться про війну, пишуть про зброю та військову техніку. Загалом такі канали значно більше інтегровані в російський, ніж український інформаційний порядок денний. Там часто бачимо новини з різних куточків Росії, що зовсім не стосуються заявленої тематики каналу.

2. Труднощі України як маневр відволікання. Про «провальність України» ми чуємо з прокремлівських джерел роками, проте в листопаді невдачам України приділили ключову роль. Частково ними замінювали дописи про потенційний наступ Росії. Простежуємо, що у дні, коли міжнародні партнери України робили заяви про підтримку України чи виступали з пропозиціями санкцій, кількість повідомлень про внутрішні труднощі країни зростала.

3. Новий винуватий: не Україна, а «колективний Захід» провокує Росію. Прокремлівські дописувачі в соціальних мережах майже відмовились від намагань виставити Україну винуватицею активних бойових дій. Хоча ще в жовтні проросійські медіа продовжували виставляти Україну агресоркою, що провокує Росію. Також у прокремлівських джерелах у соціальних мережах майже не заперечують стягнення російських військ. Натомість винуватцем цього виставляють «колективний Захід», який нібито налаштовує Україну на війну та, відповідно, не залишає інших варіантів для Росії.

Теза про «зовнішнє управління» є ключовою для більшості прокремлівських повідомлень про потенційне загострення війни Росії проти України. Таку тактику можемо пояснити тим, що в основні меседжі Росії про війну більшість українців не вірить. Натомість значно більша частина схильна симпатизувати риториці про «зовнішнє управління». Вірогідно, щоби тримати українську авдиторію під деструктивним інформаційним впливом, маніпулятори вирішили замінити відверто прокремлівські тези конспірологією.

4. Захід «зливає» Зеленського. Продовжуючи наратив про «зовнішнє управління», прокремлівські джерела в соціальних мережах пояснюють, що США нібито дуже незадоволені Володимиром Зеленським. Вони нібито дали команду «соросятам» атакувати Зеленського, який не виконав жодного завдання адміністрації Байдена. У контексті наступу Росії, на думку пропагандистів, США роблять це, зокрема, для того, щоб Зеленський став «сговорчивее по донбасскому кейсу». Вражає, наскільки детально вони розбирають при цьому нюанси внутрішньополітичного життя України.

5. Проукраїнський сегмент соціальних мереж активно стежить за перебігом загострення війни Росії проти України. Проукраїнські сторінки, групи й канали активно ширили інформацію про потенційне загострення війни. Новини та аналітику про наступ Росії можна знайти у групах та каналах, що тематично ніяк не пов’язані із суспільно-політичним порядком денним. До прикладу, у групах про садівництво. З позитиву — те, що прокремлівські меседжі трапляються в таких групах значно рідше за проукраїнські. Часто поширюють посилання на проукраїнські медіа та аналітику. У фейсбуку також поширюють дописи активістів та лідерів думок.

6. Дискредитація спроможності України виявити кремлівський слід. Прокремлівські дописувачі соціальних мереж взялися активно дискредитувати те, як українська влада, силовий блок та громадський сектор маркують щось як прокремлівське. У групі анонімних телеграм-каналів регулярно публікували дописи, які висміюють дослідження, статті й заяви як державних інституцій, так і громадянського суспільства. Як показовий приклад у соціальних мережах використовували марш проти вакцинації від коронавірусної хвороби, де учасники несли плакати з QR-кодом сайта «Єдиної Росії». Дописувачі стверджують, що Кремль не може бути таким тупим. Мовляв, це все українська влада намагається звинуватити у своїх провалах Путіна.

Маніпулятори намагаються показати, що всі намагання ідентифікувати й маркувати дії Кремля та його проксі в Україні — фарс, приправляють це «зовнішнім управлінням» й міфом про «соросят», які, за їхніми словами, відпрацьовують вказівки «Заходу».

7. Прокремлівські джерела в соціальних мережах штовхають Україну до нового формату врегулювання війни Росії проти України. «Новый формат» — саме таке формулювання прокремлівські сторінки та канали в українському сегменті соціальних мереж використовують як відповідь на питання, чи буде війна. Ніби натякають, що якщо Україна не хоче війни, потрібен новий формат, який підтримають всі, тобто Росія. Мовляв, мінські угоди Україна не виконує, США воювати за Україну не буде, «просто прекратить стрелять» не вийшло, а розчаровані українці хочуть хоч якихось змін.

Спершу бачимо повідомлення про необхідність зустрічі Байдена та Путіна, потім — повідомлення про «новий формат». Тим часом Путін починає вимагати письмової обіцянки від НАТО не просуватися на схід. Переважна більшість таких повідомлень з’являється в телеграм-каналах та твітері. Цікаво, що зазвичай «новий формат» автори дописів ніяк не деталізують, тільки повторюють це словосполучення, як мантру. Винятком стали матеріали певних аналітиків із Європи та Америки, які активно поширювали прокремлівські джерела. Поширювали статтю політолога американського аналітичного центру RAND Семюела Шарапа, де він пише про конфедеративний устрій для України з особливими умовами для окупованих територій Донбасу. StopFake проаналізував, як цю статтю поширювали у твітері та чому вона нагадує певні кремлівські наративи. Цікаво тут те, що англомовну статтю згадували в російськомовних каналах українського сегмента телеграма вдвічі частіше, ніж у твітері.

Загалом у таких дописах українців ніби готують до «нового формату», який їм точно не буде до смаку, але, мовляв, іншого варіанту нема. Оскільки, по-перше, рейтинг Джо Байдена серед американців падає і він мусить якось розв’язати проблему з Путіним, який лякає війною і ядерною зброєю. Також згадують, що США зараз не можуть собі дозволити «другий Афганістан». З іншого боку пишуть про бездіяльність та некомпетентність української влади, постійно спекулюючи невдачами. Така тактика може свідчити про бажання натиснути на Зеленського, щоби той був готовий іти на поступки під тиском критики та суспільного розчарування. Крім того, прокремлівські дописувачі намагаються запевнити, що примушувати Зеленського буде не Росія, а США.

Виготовлення цього дослідження стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».

Фото: з вільних джерел