28 липня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення провела своє останнє засідання перед двотижневою літньою відпусткою. Попередні сім місяців роботи регулятора були традиційно насиченими. За цей час Нацрада провела 26 засідань та ухвалила 1767 рішень. Зокрема, набули чинності три регуляторні акти: нова редакція Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору; Порядок подання телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги інформації про структуру власності та затвердження відповідних форм документів; Система візуальних позначок з індексом кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована.

Ключовими напрямами роботи Нацради за цей період можна визначити:

• розвиток мереж і каналів мовлення, забезпечення населення доступом до українських телерадіоканалів у зоні АТО й на кордоні з Кримом;
• контроль за прозорістю структури власності телерадіокомпаній і провайдерів програмної послуги;
• захист дітей від шкідливого контенту;
• захист від російського інформаційного впливу;
• робота над переходом України на цифрове мовлення;
• співпраця з Незалежною медійною радою та експертним середовищем.

Утім, реалізовувати роботу в цих напрямках Нацраді заважали такі перешкоди:

• розбіжності між наглядовими й контрольними повноваженнями Нацради;
• лобістські впливи на регулятора з боку індустрії;
• небажання індустрії саморегулюватися;
• невідповідність профільного законодавства вимогам часу;
• брак частотного ресурсу в країні;
• відсутність політичної волі в тих, хто призначав членів Нацради, з принципових питань.

Далі ми зупинимося детальніше на ухвалених Нацрадою регуляторних актах і ключових напрямах роботи.

План розвитку

Новий рік у Нацраді традиційно розпочався з ухвалення нової редакції Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору. Зміни до нього Нацрада ухвалила 28 січня, а 24 лютого це рішення було зареєстровано в Міністерстві юстиції. Це ключовий документ Національної ради, своєрідна стратегія галузі, яка визначає пріоритети діяльності регулятора та напрямки розвитку телерадіоінформаційної сфери на найближчі роки.

Найсуттєвішими змінами до Плану розвитку стали:

1. Задекларовано початок заміщення проводового радіо ФМ-мовленням на малопотужних передавачах для забезпечення невеликих населених пунктів програмами суспільного та місцевого радіомовлення, а також для організації системи оповіщення.
2. Вилучено конкретні строки вимкнення аналогового мовлення на чотирьох етапах, натомість задекларовано можливість мовників за власним бажанням припинити використання аналогового мовлення.
3. Задекларовано можливість добудови наявних мультиплексів цифрового наземного мовлення.
4. Заплановано ініціювати внесення змін до законодавства щодо посилення відповідальності за безліцензійну діяльність і порушення прав інтелектуальної власності у сфері телебачення і радіомовлення.
5. Заплановано ініціювати внесення змін до Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору.
6. Додано визначення жанру освітніх передач.
7. Додано основні принципи мовлення, які мають враховуватися при формуванні програмної концепції.
8. Задекларовано потребу в розробці технічних стандартів рівня гучності звуку реклами та створення методології контролю за рівнем гучності звуку реклами.
9. Визначено одним із пріоритетів сприяння доступу населення до програм українських мовників на прикордонних територіях, на тимчасово окупованих територіях, на межі з Кримом і на лінії зіткнення та прописано конкретні заходи для цього (замовлення висновків УДЦР, упорядкування тимчасових дозволів на мовлення тощо).
10. Деталізовано повноваження Нацради із забезпечення прозорості власності суб’єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення.

Розвиток мереж і каналів мовлення, забезпечення населення доступом до українських телерадіоканалів у зоні АТО й на кордоні з Кримом

За сім місяців 2016 року Національна рада оголосила чотири конкурси на отримання ліцензій на мовлення з використанням вільних частот і встигла підбити підсумки трьох із них. У результаті цих конкурсів Нацрада почала реалізовувати проект «Мовлення громад» — забезпечення місцевих радіоредакцій ФМ-частотами з малопотужними передавачами, а також реалізовувати стратегію розвитку телерадіомовлення в південних районах Херсонської області та на територію тимчасово окупованого Криму (закриття «білих плям» на Херсонщині сигналом українських радіостанцій).

Продовжилася розбудова мережі «Українського радіо» (майбутнього суспільного мовника). Протягом першої половини 2016 року мережа мовника розширилася до 135 радіочастот. Таким чином, Нацрада виконала поставлене перед собою в 2015 році завдання та нарешті побудувала ФМ-мережу для УР-1.

Побудова ФМ-мереж для другого і третього каналів «Українського радіо» не є пріоритетом Нацради. Члени регуляторного органу вважають, що УР-2 («Промінь») та УР-3 («Культура») мають розвиватися в цифровому ефірі. Це було б слушно, якби Україна хоча би почала реалізовувати перехід радіо в цифру, але наразі про це не йдеться. Тим часом аналогових ФМ-частот «Променю» та «Культурі» регулятор не надає, аргументуючи це відсутністю в Україні ФМ-частот для ще двох загальнонаціональних покриттів.

При цьому 7 квітня Нацрада замовила в «Українського державного центру радіочастот» наймасштабніший прорахунок — сто радіочастот. Із них сорок — із власної ініціативи, а 36 — за запитом ТОВ «ТРК “Українське музичне мовлення”», колишньої власниці телеканалів StarTV і «Погода ТБ» Наталії Лященко. У Нацраді також заявили про плани оголосити форматний конкурс на мережу радіо українських пісень. У цю концепцію якраз чудово вписується «Промінь» — другий канал майбутнього Суспільного радіо. З огляду на вимоги законодавства про суспільне мовлення (мають бути три загальнонаціональні радіомережі) — логічно віддати нову мережу саме «Променю», а не новому приватному проекту. Тим паче, що з приватним проектом може повторитися історія, яку вже пережив вітчизняний радіоринок у середині 2000-х. Після Помаранчевої революції Нацрада віддала майже чотири десятки частот ТРК «НБМ-радіо» Петра Порошенка, яка заявила на конкурс концепцію українського радіо — «Радіо 5». Але невдовзі після запуску Порошенко продав половину радіокомпанії «Українському медіа холдингу» Бориса Ложкіна і передав актив в управління УМХ, який переформатував «Радіо 5» на «Ретро ФМ». Зрештою, замість «українського радіо» слухачі отримали радіо радянських і ностальгійних пісень. Ця історія мала би чогось навчити регулятора, хіба ні?

23 червня Нацрада оголосила конкурс на місце в загальнонаціональному цифровому мультиплексі МХ-5 (стандарт DVB-T2), яке вивільнив телеканал БТБ, чию ліцензію було анульовано 16 червня. Конкурс є форматним — на культурологічно-просвітницький телеканал. Міністр інформаційної політики Юрій Стець, оголошуючи про відмову від цифрової ліцензії БТБ (телеканал припинив своє існування, а його технічна база відійшла Мультимедійній платформі іномовлення України), заявив, що місце в мультиплексі має дістатися телеканалу «Культура», який має стати другим каналом Суспільного мовлення і наразі не має ефірних частот — лише супутникову ліцензію. Підсумки конкурсу Нацрада підбиватиме на засіданні 31 серпня.

Крім проведення конкурсів на частоти Нацрада продовжила видавати дозволи на тимчасове мовлення в зоні АТО. За сім місяців 2016 року такі дозволи на 15 телевізійних і радіочастот були надані Національній телекомпанії України та її Донецькій і Луганській філіям, а також тимчасовий дозвіл на одну радіочастоту в Бахмуті донецькій радіостанції «РадиоКласс» (ТРК «Арта плюс»), що втратила низку своїх частот у тимчасово окупованих містах Донбасу. Таким чином, упродовж останніх півтора років Нацрада надала тимчасові дозволи 15 телеканалам і радіостанціям, оформленим на десять юридичних осіб-телерадіоорганізацій.

Тимчасове мовлення в зоні АТО досі перебуває поза правовою площиною. Тож 18 липня Міністерство інформаційної політики оприлюднило власний законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо територій з особливим режимом мовлення», яким пропонує узаконити поняття тимчасового мовлення на територіях із особливим режимом мовлення й надання відповідних дозволів Нацради. 20 липня Нацрада погодила цей законопроект із зауваженнями. Зокрема, регулятор пропонує, щоби тимчасове мовлення існувало лише на прикордонних із Росією територіях.

Контроль за прозорістю структури власності телерадіокомпаній і провайдерів

У 2016 році почали діяти вимоги нового законодавства щодо прозорості медіавласності. Ключовим контролером цього процесу є Національна рада, яка має такі повноваження:

- на підставі наданої мовниками інформації аналізує їхню структуру власності на предмет прозорості;

- під час ліцензування мовлення враховує обмеження, які стосуються заснування та участі в телерадіоорганізаціях або провайдерах програмної послуги;

- оприлюднює інформацію про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) ЗМІ (вносить їх у реєстр);

- контролює виконання вимог законодавства щодо щорічного подання до Національної ради суб’єктами інформаційної діяльності інформації про структуру власності та оприлюднення ними цієї інформації на власних веб-сайтах.

21 січня 2016 року Нацрада затвердила Порядок подання телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги інформації про структуру власності та відповідні форми документів, який набув чинності 11 березня. Він визначає процедуру подання ліцензіатами інформації про свою структуру власності та зміст і зовнішній вигляд документів, які мають бути подані до Нацради. Документу чекала і громадськість, і ліцензіати, адже до 1 квітня вони мали відзвітувати перед регулятором про свою структуру власності за цим порядком. Після затвердження документу в ліцензіатів залишилися три тижні на виконання вимог закону.

Після 1 квітня Нацрада почала аналізувати подані ліцензіатами документи. У першу чергу вона відстежувала своєчасність подання чи неподання структур власності, а не зміст наданої інформації. Аналіз цих даних тривав три місяці. За цей час (на засіданнях 18 травня, 3 червня, 23 червня і 7 липня) Нацрада оштрафувала 487 своїх ліцензіатів за неподання або несвоєчасно подання документів про структуру власності. Переважна більшість порушників — провайдери програмної послуги. Згідно з законом, штраф становить 5 % розміру ліцензійного збору. Сума накладених Нацрадою штрафів варіюється від 3 копійок до 43,2 тис. гривень, загальна сума — близько 900 тис. грн.

Упродовж трьох місяців регулятор так і не почав ключового, чого від нього чекала громадськість, — аналізу достовірності даних про структуру власності ключових гравців медіаринку й тих активів, які пов’язують із представниками колишньої влади — «Радио Вести», телеканалу «112 Україна», радіостанцій «Українського медіа холдингу», телеканалів Tonis і Business, провайдера цифрового телебачення «Зеонбуд» та інших. Нацрада обіцяла взятися за такий аналіз у серпні.

Однак реальні важелі впливу на непрозорих ліцензіатів регулятор має лише під час ліцензування: він може відмовити у видачі чи продовженні ліцензії чи перемозі в конкурсі, якщо визнає структуру власності компанії непрозорою. Цікаво, що за цей час кілька радіостанцій «Українського медіа холдингу» і телеканал Tonis проходили через процедуру продовження ліцензій. І всі вони перед тим змінювали свою структуру власності. Зокрема, ТОВ «Телеканал “Тоніс”» викупив сам себе у своїх власників (плюс міноритарними співвласниками каналу стали його топ-менеджери). І в Нацради це не викликало жодних, принаймні публічних, запитань: вона не запитала в компанії документів, що підтверджували би правочини та можливість їх фінансового забезпечення, і без жодних застережень продовжила Tonis ліцензії на ефірне аналогове мовлення в Києві та Миколаєві, повіривши, що Tonis викуповував сам себе в громадянина Чехії Петра Зіки.

Цікавіший кейс має Нацрада з радіомережею «Радіо Next» (ТОВ «Фірма “Волинь”»), що входить до складу радіогрупи УМХ Сергія Курченка. 23 червня Нацрада залишила без розгляду заяву про продовження ліцензії компанії, оскільки не змогла встановити прозорості структури власності компанії. Незадовго до продовження ліцензії радіокомпанія змінила структуру власності, а своїм кінцевим бенефіціаром заявила Валентина Мору — віце-президента радіогрупи УМХ (раніше заявленим кінцевим бенефіціаром був громадянин Белізу Метью Адріан Бредлі, який фігурує в структурі власності інших радіостанцій УМХ). Нацрада попросила ліцензіата надати їй додаткові документи: копії правочинів про набуття прав володіння та витяг із реєстру компаній Гонконга, де зареєстрована компанія зі структури власності радіостанції. Чим завершиться справа — наразі невідомо. Але доки Нацрада не ухвалила результативного рішення (продовжити ліцензію чи відмовити в її продовженні), ліцензія радіостанції продовжує діяти. Ця історія має стати тестом регуляторного органу на спроможність оцінювати прозорість медіавласності та приймати сміливі рішення.

Імплементація закону про прозорість власності медіа, тим часом, виявила низку прогалин у законодавстві, які необхідно вирішувати змінами до закону:

- можливість оформлення власності на підставних осіб;

- закільцьована власність (як це зробив телеканал «112 Україна»);

- відсутність фінансової прозорості медіа;

- відсутність критеріїв оцінки медіаринку для визначення рівня концентрації / монополізації;

- санкції Нацради виключно за неподання або несвоєчасне подання інформації про структуру власності та відсутність важелів впливу на ліцензіатів, які надають недостовірні дані.

Захист дітей від шкідливого контенту

10 березня Нацрада затвердила нову Систему візуальних позначок з індексом кіновідеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована. 6 травня, після реєстрації в Міністерстві юстиції та публікації в «Офіційному віснику України», вона набула чинності.

Нова система візуальних позначок — це адаптація старої системи (зелене коло, жовтий трикутник, червоний квадрат) до нової редакції Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (так зване Положення про прокатні посвідчення), який набув чинності 15 січня. Цей документ (постанова Кабміну, розроблена Держкіно) лібералізував вимоги до часу показу фільмів на телебаченні, а саме: запровадив нові п’ять індексів глядацької аудиторії для фільмів і серіалів: «ДА» (дитяча аудиторія), «ЗА» (загальна аудиторія), «12», «16» та «18», із яких часові обмеження для показу передбачені тільки для останнього. Відповідно, телеканали змогли показувати фільми з індексами «ДА», «ЗА», «12» і «16» у будь-який час, а «18» — з 22:00 до 6:00. Тоді як раніше часові обмеження були для індексів «14», «16», «18» та «Х21», але ці вимоги постійно ігнорувалися телеканалами, які показували повтори серіалів з обмеженою аудиторією в ранковому й денному ефірах.

У новій редакції Системи візуальних позначок символи візуалізовано у вигляді кола, в яке вписано вікові обмеження: «12+», «16+» та «18+». При цьому для аудиторій «12+» і «16+» тло має бути жовтим, для «18+» — червоним. Фільми з позначками «12+» і «16+» можуть демонструватися у будь-який ефірний час із обов’язковою наявністю цих позначок упродовж усього показу. Фільми третьої категорії з позначкою «18+» дозволено транслювати з 22:00 до 6:00.

У новій редакції документу Нацрада додатково нагадала мовникам про норму закону «Про телебачення і радіомовлення», яка забороняє телерадіоорганізаціям розповсюджувати й анонсувати програми й передачі, що можуть зашкодити неповнолітнім і юнацтву, крім як протягом ефірного часу з 23:00 до 6:00 та на каналах з обмеженим доступом.

Також Нацрада зобов’язала мовників позначати спеціальними графічними попередженнями (символами) впродовж усього показу передачі, які поєднують аудіо- та візуальну інформацію і які містять інформацію, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дитини. Телеканали вже почали частково це робити: супроводжувати свої програми попередженнями різного змісту і форми. Але через те, що ця вимога не конкретизована та не уніфікована, вона багатьма ігнорується.

Тож нову Систему візуальних позначок можна сприймати радше як тимчасову. А Національній раді необхідно відновити розпочату попереднім складом регулятора роботу над адаптацією в Україні нідерландської системи Kijkwijzer та запустити пілотний проект, що мав стартувати у 2014 році, але через події в країні та зміну складу Нацради був відставлений «на полицю». Це система детальних візуальних позначок для всього аудіовізуального контенту, яка інформує глядачів (насамперед батьків) про потенційно шкідливий зміст програми. Більш того: Нацраді варто ініціювати перегляд Держкіно й Кабміном лобістського Положення про прокатні посвідчення та встановити часові обмеження для фільмів і серіалів з індексом «16».

Регулятор упродовж першого півріччя 2016 року пильно стежив за контентом телеканалу СТБ, довкола якого спалахнув скандал у грудні 2015 року. Нагадаємо, тоді Нацрада пожаліла СТБ й не оголосила йому попередження за скандальний випуск ток-шоу «Один за всіх», у якому 14-річна й 10-річна сестри розповідають подробиці розбещення своїм батьком. У своєму рішенні регулятор тоді визнав порушення каналом СТБ норм закону «Про телебачення і радіомовлення», що захищають дітей від шкідливого контенту, зобов’язав канал привести діяльність у відповідність до законодавства і поставив на постійний моніторинг програми «Детектор брехні», «Я соромлюсь свого тіла», «Кохана, ми вбиваємо дітей», «Врятуйте нашу сім’ю», «Один за всіх», «МастерШеф» і «Слідство ведуть екстрасенси».

Після цього СТБ у програмах про сексуальне насильство над дітьми почав закривати обличчя дітей і приховувати їхні імена. Але цього, на думку Нацради, недостатньо для дотримання вимог законодавства про захист дітей від шкідливого контенту. 28 липня за результатами позапланової перевірки Нацрада оголосила СТБ попередження за показ у денному ефірі програм і їхніх анонсів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей і підлітків.

Паралельно регулятор намагається спонукати телеканали до саморегуляції. При регуляторному органі працює робоча група за участі представників телеканалів, психологів, медійних експертів, яка розробляє правила висвітлення телеканалами програм за участі дітей. Кілька місяців роботи група була зосереджена саме на темі висвітлення сексуального насильства над дітьми. Очікується, що у вересні члени робочої групи вийдуть на спільний документ, який візьмуть у роботу мовники. Ці напрацювання мають стати основою подальшого впровадження Кодексу мовлення — саморегуляторного акту, який Нацрада запропонувала індустрії підписати і взяти на себе певні морально-етичні професійні зобов’язання. Індустрія сприйняла документ, нав’язаний «згори», в штики, однак власного замінника Кодексу мовлення наразі не запропонувала.

Загалом спроби Нацради спонукати галузь до саморегуляції успіху поки що не мають — тож у цих умовах суспільство очікує адекватної регуляції від самої Нацради.

Захист від російського інформаційного впливу

Цей напрям Національна рада має реалізовувати у двох векторах: контролювати виконання телеканалами законодавства, що обмежує показ російського і пропагандистського продукту в ефірі, а також обмежувати доступ російських телеканалів, контент яких суперечить українському законодавству та Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Як показує практика Нацради, вона більш охоче займається другим. І якщо у 2014–2015 роках обмежувалася ретрансляція в Україні суспільно-політичних та інформаційних каналів через їхній пропагандистський вплив, то у 2016-му регулятор переключився на сегмент платних нішевих каналів.

За сім місяців 2016 року регулятор вилучив із Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення (так званий список адаптованих каналів), 42 нішевих російських телеканалів: «Совершенно секретно», «Кто есть кто», «Шансон-ТВ», «Парк развлечений», «Авто плюс», «Кухня ТВ», «КХЛ», «Наука 2.0», «Моя планета», «Телекафе», «Боец», «Время: далекое и близкое», «Настоящее Страшное Телевидение» (НСТ), «Сарафан», «Музыка Первого», Оcean–TV, HD Life, «ТДК (Телевизионный Дамский Клуб)», «24 Док», «Детский», STV, «Индия ТВ», «Здоровое телевидение», «Ля-минор ТВ», Drive, «Мать и дитя», RTG TV (Russian Travel Guide), «Киноклуб», «Ретро», «Вопросы и ответы», «Усадьба — ТВ», «Домашние животные», «Улыбка ребенка», «Психология 21», «Охота и рыбалка», «Православная телекомпания "Союз"», Amazing Life, Look TV, «Мини Муви», «Настоящее Смешное Телевидение», Footschool TV і «Ностальгия». Тож провайдери програмної послуги більше не мають права їх ретранслювати.

Підставою для заборон російських нішевих каналів у 2016 році стали показ заборонених російських фільмів або програм за участі діячів, внесених Міністерством культури України до Переліку осіб, які загрожують національній безпеці України, а також трансляція комерційної реклами. До речі, заборона трансляції реклами на іноземних телеканалах, які походять із країн, що не є членами ЄС або не ратифікували Європейської конвенції про транскордонне телебачення, з’явилася в законі «Про рекламу» у 2015 році в інтересах українських телеканалів, адже відтепер вони можуть повернути собі рекламні бюджети, що йшли на російські канали.

Рішення Нацради, які обмежили присутність на українському ринку російських платних каналів, безумовно, збігаються з інтересами українських телеканалів. Натомість ці рішення болюче вдарили по бізнесу провайдерів програмної послуги, адже їм тепер слід шукати, чим наповнити свої пакети замість російських каналів.

На жаль, локалізація в Україні іноземних мовників не встигає за забороною російських. За сім місяців 2016 року Нацрада додала до Переліку іноземних програм лише вісім телеканалів: французький музичний Mezzo Live HD, польський музичний Kino Polska Muzyka International, польський фільмовий Kino Polska International, латвійський еротичний NuArt TV, польський релігійний Trwam, французький спортивний Eurosport 2 Wimbledon SD, іспанський еротичний Penthouse HD та американський російськомовний інформаційно-аналітичний канал «Настоящее время» (Current Time).

Загалом за останні два роки в Україні було обмежено діяльність близько 60 російських телеканалів. Станом на 28 липня Перелік іноземних програм містив 159 телеканалів, із них 13 — російських. У 2016 році під заборону ледве не потрапили російські телеканали «Мир сериала», «Радость моя» і «Еврокино», але їхні правовласники надали Нацраді підтвердження того, що привели свою діяльність у відповідність до вимог українського законодавства (вилучили з ефіру рекламу та прибрали заборонені фільми й серіали) — і регулятор передумав їх забороняти.

Також заборона російських платних телеканалів певною мірою стимулювала появу українських відповідників. За сім місяців 2016 року Нацрада проліцензувала шістьох таких гравців: Epoque, «Наука», «Терра», «Фауна» (серед їхніх власників — Анатолій і Володимир Сальники, які раніше займалися дистрибуцією російських каналів), Bolt (спільний проект кінокомпаній StarMedia та Film.ua) і Kvartal TV (спільний проект студії «Квартал 95» і групи «1+1 медіа»). Варто нагадати, що 2015 року Нацрада видала ліцензії трьом платним каналам: «Дача» (ще один проект пана Сальника), FilmUADrama та FilmUAction (канали групи компаній Film.ua).

Менш охоче Нацрада контролює обмеження на показ в українському ефірі російських і пропагандистських фільмів і серіалів. Перевіривши в березні 2016-го низку мовників (зокрема, «1+1», «Україна», ICTV та «Інтер») щодо показу ними заборонених законом фільмів і серіалів, Нацрада виявила, що в телеканалів є чинні прокатні посвідчення, видані Держкіно. Тож регулятор узяв результати перевірок до відома та звернувся до Держкіно, щоби там ще раз проаналізували фільми та, можливо, переглянули прокатні посвідчення.

Ситуація показала, що Нацрада не готова давати оцінку контенту, перевіряти достовірність вихідних даних фільмів і карати мовників за показ фільмів, які підпадають під заборону. Регуляторний орган перекидає м’яч на поле Держкіно. Але минулого року Нацрада вже передавала до Держкіно кількадесят актів про показ заборонених фільмів, аби Держкіно оштрафувало канали. Штрафів і досі нема, а строк давності порушень уже минув.

До того ж Держкіно чи то не встигає, чи то не бажає брати відповідальність, покладену на нього законом, та переглядати й анульовувати кілька тисяч раніше виданих прокатних посвідчень. От і виходить, що досі в Україні прокатні посвідчення мають вищу силу, ніж закон, який прямо забороняє (стаття 6 закону «Про телебачення і радіомовлення») мовникам показувати пропагандистський контент — радянський, російський, комуністичний — незважаючи на будь-які старі дозволи.

Перехід на цифрове телебачення

Нацрада не сама опікується переходом України на цифрове телебачення, а є учасником міжвідомчої координаційної групи, створеної при Держспецзв’язку. Втім, від регулятора багато залежить у тому, наскільки безболісно відбудеться цей перехід.

У 2015 році Україна провалила цифрову реформу і, не виконавши вимог угоди «Женева-2006», так і не вимкнула аналогового телебачення й не перейшла повністю на цифру. Протягом другої половини 2015 — першої половини 2016 року на державному рівні тривала дискусія стосовно того, якою ж має бути кінцева дата використання в Україні технології аналогового ТБ. Активною учасницею дискусії була й Нацрада, яка наполягала на довшій відстрочці — аж до 30 червня 2018 року. Нарешті 6 квітня Кабінет Міністрів України своєю постановою вніс зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу та визначив дату переходу країни на цифрове мовлення — 30 червня 2017 року.

Паралельно протягом першого півріччя 2016 року тривало погодження різними відомствами проекту Плану заходів щодо впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні, розробленого міжвідомчою координаційною групою при Держспецзв’язку. «Детектор медіа» публікував перший варіант цього документа, отриманий у Нацраді в березні 2016-го. Після цього Нацрада ще двічі погоджувала вже інші версії (2 червня та 14 липня), але в рішеннях регулятора немає тексту самого проекту, і члени Нацради відмовили «Детектору медіа» в його наданні. При цьому на сайті Держспецзв’язку, який є офіційним автором проекту, в розділі проектів регуляторних актів цей документ відсутній. Станом на кінець липня Кабмін поки не затвердив цього Плану заходів.

23 червня 2016 року в Нацраді завершилася піврічна історія з продовженням ліцензій на багатоканальне мовлення стандарту DVB-T в Києві трьох компаній, що були 10 років тому учасниками «цифрового експерименту» — ТОВ «Ера продакшн», ТОВ «ТРК “Експрес-інформ”» і ТОВ «Гамма-консалтинг» — а нині є, по суті, локальними провайдерами цифрового ефірного ТБ. Першим двом Нацрада ліцензії продовжила, а останній — відмовила, бо та мала два попередження. З волі регулятора два локальні провайдери цифрового ефірного ТБ стандарту DVB-T до кінця року мають перейти на стандарт DVB-T2. У такий спосіб «Зеонбуду» де-юре буде створено альтернативу (хоча де-факто він наразі єдиний загальнонаціональний провайдер), і довести його монополізм буде ще складніше.

Оскільки Нацрада сказала «так» двом київським локальним мультиплексам — від неї чекають послідовності й появи інших локальних мультиплексів. Приміром, в Одесі такий мультиплекс готовий будувати Одеський ОРТПЦ, він неодноразово подавав до Нацради заяви на отримання ліцензії провайдера DVB-T2 в Одесі та Одеській області, але його заяви регулятор поки що залишав без розгляду.

Тим часом «Зеонбуд» уже шостий рік працює єдиним в Україні провайдером цифрового ефірного телебачення стандарту DVB-T2. Півтора роки як компанію визнано монополістом, але її діяльність, якість послуг, тарифи досі ніким не регулюються. І суди в справах «Зеонбуду» проти Антимонопольного комітету, який оштрафував «Зеонбуд» на 44,5 млн грн за зловживання монопольним становищем, стали на бік «Зеонбуду», скасувавши рішення АМКУ (рішення Київського апеляційного господарського суду від 20 липня).

Держава й індустрія мовчки погодилися зі статус-кво «Зеонбуду», а Нацрада ніяких різких кроків у бік провайдера вже не здійснює, хоча ще рік тому мала наміри забрати в «Зеонбуду» хоча б один із мультиплексів і проліцензувати ще бодай одного загальнонаціонального провайдера DVB-T2. На початку року Нацрада нарешті отримала інструмент для вимірювання зони покриття сигналу «Зеонбуду» (31 грудня 2015 року була введена в дію розроблена УДЦР Методика визначення зони покриття мережі цифрового наземного телевізійного мовлення стандарту DVB-T2), який може стати інструментом для анулювання ліцензій провайдера, але наразі ним не почала користуватися. «Зеонбуд» декларує покриття 95 % населення країни, а вимірювання за методикою надасть реальні дані та може підтвердити, що «Зеонбуд» не виконує умов ліцензії, про що не перший рік говорять експерти та учасники ринку. Сама процедура вимірювання — досить коштовний і тривалий процес, але для такої важливої справи, очевидно, можна було б залучити грантові кошти, якщо держава не готова виділити їх з бюджету.

Стосовно забезпечення цифровими ліцензіями тих компаній, які їх не отримали під час конкурсів 2011–2012 років, то, як ми згадували вище, 23 червня Нацрада оголосила конкурс на місце в загальнонаціональному цифровому мультиплексі МХ-5 (стандарт DVB-T2), яке вивільнив телеканал БТБ, ліцензію якого було анульовано 16 червня. Конкурс є форматним — на культурологічно-просвітницький телеканал (очікується, що ліцензію отримає другий канал майбутнього Суспільного мовлення — «Культура»). Підсумки конкурсу регулятор хоче підбити 31 серпня. Про ліцензування інших як загальнонаціональних, так і регіональних або місцевих телекомпаній у цифровому ефірі наразі не йдеться.

Співпраця з Незалежною медійною радою та експертним середовищем

Цікавою тенденцією в роботі Національної ради в першому півріччя 2016 року стала співпраця з новоствореною на початку 2016 року Незалежною медійною радою та експертами Українського інституту національної пам’яті, Асоціації психологів України, Інституту соціальної та політичної психології НАПН України та інших науково-дослідних установ. З одного боку, позитивним прикладом є те, що Нацрада свої рішення хоче підкріпити думкою експертів (хоча з юридичного погляду відповідальність за рішення лежить виключно на Нацраді). З іншого боку, виглядає так, що регулятор перекладає свої обов’язки з оцінки й аналізу контенту на плечі громадськості. З восьми перших рішень Незалежної медійної ради п’ять ухвалені за результатами розгляду звернень Нацради. Але не розглянутих звернень регулятора більше.

Висновок

Навряд чи Національну раду можна назвати двигуном медійних реформ — вона є насамперед виконавцем та реалізатором тих змін, які ухвалюються на вищому рівні (законодавчому і виконавчому).

По-перше, це зумовлено тим, що насамперед Нацрада позбавлена можливості законодавчої ініціативи. Попри це регуляторний орган напрацьовує свої поправки до законодавства і вносить їх до парламенту через дружніх та обізнаних у темі народних депутатів (зокрема, голову Комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторію Сюмар, а також колишніх членів Нацради Григорія Шверка та Владислава Севрюкова).

По-друге, чинне законодавство не надає Нацраді всіх можливостей для ефективної реалізації її повноважень. У парламенті вже зареєстровано законопроект № 4815 щодо удосконалення процедури застосування санкцій Національною радою, до розробки якого долучилися й представники регулятора. Але це крапля в морі, яка вирішує лише точкові питання застосування санкції штрафу.

Та не в останню чергу йдеться і про відсутність політичної волі робити сміливі кроки. Зволікання з оцінкою достовірності даних про власників, інертна реакція на трансляцію забороненого продукту, відсутність твердої позиції щодо «Зеонбуду» показують, що регулятор намагається уникати потенційно конфліктних ситуацій із представниками індустрії, і це не сприяє ефективності його роботи.

Нинішній склад Нацради вважає, що, відповідно до чинного законодавства, не має повноважень у регулюванні контенту каналів, а впливати на редакційну політику ЗМІ регулятору, як і іншим державним органам, заборонено. Тож він пропонує надати регуляторному органу розширених повноважень у питаннях захисту інформаційної безпеки, чітко прописаних, аби не виникло передумов до введення цензури. Тим часом у рекомендаціях спеціального звіту «Детектора медіа» «Доцільність розширення повноважень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення» пропонується простий і зрозумілий шлях: узгодити між собою наглядові та контрольні повноваження Національної ради: передбачити застосування санкцій за порушення всіх норм законів, за дотриманням яких наглядає регулятор, а не лише закону «Про телебачення і радіомовлення». За таких умов у Нацради зникнуть підстави вказувати на те, що, мовляв, вона не може регулювати контент. Бо хто ж його має регулювати, як не вона?

Фото: Діана Поладова