П’ятниця, 16 лютого 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Щоп’ятниці маю звичку запитувати себе, які новини запам’ятались найбільше і чому? Помітила, що новини з фронту, кадрові зміни, політичні новини, які стосуються України, я завжди виношу за дужки — їх пріоритетність очевидна. А от міжнародні події відзначаю та аналізую, вони мене цікавлять з двох причин. Перша: під час війни нам усім уже час активніше йти у світ, пізнавати його, щоб не мати жодних ілюзій, а тільки критичне мислення, яке допоможе зрозуміти можливий розвиток подій в Україні далі. Друге: Центр досліджень «Детектора медіа» має глибоку експертизу і здатність пояснити багато важливих та складних у світі речей доступно й людською мовою, як-от текст Костянтина Задираки: «Мир на наших умовах або ядерне винищення: як Росія грає у хорошого та поганого поліцейського із Заходом». Тут колега розібрав, як кремлівська пропаганда одночасно і намагається переконати Захід у миролюбності Кремля, і погрожує Європі ядерними ударами. Набір тез для різних аудиторій кремлівські офіційні особи та пропагандисти стабільно постачають ще з початку повномасштабного вторгнення Росії. Що це за тези, на що спрямовані, як їх розпізнати, у чому небезпека  та як не потратити на пропагандистський гачок — у тексті Центру досліджень описано ґрунтовно і на прикладах. А ось далі посилання на блог шефредакторки «Детектора медіа» Наталії Лигачової з поясненням, як реакція «хороших росіян» на смерть Навального підсвітила фатальну помилку України в комунікації зі світом: «Смерть Навального і абсурдність української державної політики у сфері іномовлення».

Олексій Півторак та Андрій Пилипенко досліджували, як російськомовний телеграм подавав тему нових призначень у Збройних силах України. Ось тут аналітики «Детектора медіа» вже розбиралися, що пише агітпроп про нового Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Цього разу проаналізували кампанії та тональність повідомлень, які стосувалися заступників головнокомандувача та керівництва Генерального штабу ЗСУ. Щоб відстежити динаміку на цю тему, проаналізували 4782 повідомлення російською мовою у 2380 телеграм-каналах, опубліковані від 8 до 12 лютого цього року.

Та все ж позитивне на тижні, що минає, було. У подкасті «Медіуми», до речі, Наталка Соколенко та Вадим Міський говорили про здоровий приклад того,  як принципи гейміфікації в медіа впливають на аудиторію та залучення читачів. Гейміфікація — новий формат взаємодії медіа з читачами за допомогою новинних ігор, що допомагає утримувати увагу та бути конкурентоспроможними на медіаринку. У чому сутність нового формату, яка його технологія створення, чи успішна ігрофікація новин та як утримувати увагу людей, «граючись» у новини, — про це мої колеги розмовляли з Олександрою Гондюл, спеціалісткою з гейміфікації медіаконтенту та дослідницею ігрових технологій у висвітленні суспільно важливих тем. 

У січні запустився державний мультиплекс МХ-7, який створює Концерн РРТ. Він має стати альтернативою приватним мультиплексам. Його запуск планували ще на 2022 рік, однак на заваді стало повномасштабне вторгнення Росії  в Україну. Наталка Данькова зустрілася з технічним директором Концерну РРТ Сергієм Семереєм і запитала про запуск державного мультиплексу, тарифи, промоцію, аудиторію, плани щодо нового конкурсу, відносини концерну з «Зеонбудом», мовлення на окуповані території та метровий діапазон. І тут же залишу посилання на ще один текст Наталки як продовження циклу про діяльність Суспільного — «Депутати, Нацрада й Мінкульт з’їздили на Суспільне: хвалили за довіру аудиторії, непокоїлися через брак фінансування».

І трохи кринжу: дружина Арестовича розповіла про Олексія в інтерв'ю на каналі «Олицька». Анастасія поділилася тим, що вони роблять в Америці, про гумор свого чоловіка, епатажність та «оцей такий момент» його скандальний семінар, де Арестович називав жінок «істотами» й говорив про бажання «задушити» їх. Марина Крижня розібрала це інтерв’ю і принагідно згадала інші інтерв'ю дружин, які явно мали на меті врятувати імідж своїх відомих чоловіків, але зазвичай виходив трішки кринж, як і цього разу з дружиною Арестовича.

А для балансу залишу вам одразу посилання на новий випуск програми Юрка Космини «Ньюспалм» — тут тільки знущання з кринжу, якісний гумор, сарказм і соціальна сатира.

І насамкінець, якщо маєте вільний час і любите дивитися кіно, Дмитро Десятерик спеціально для «Детектора медіа» написав текст про фільм «Уроки толерантності» та поспілкувався з режисером Аркадієм Непиталюком. І хоча сам Непиталюк заперечує, що знімав ЛГБТ-кіно, по факту його можна привітати саме з цим: фільм став першим українським повнометражним ігровим кіно на ЛГБТ-тематику  і, що важливіше, кіно вдалим — справді дотепною сатиричною комедією. «Так, мені важко давалося розуміння того, як може бути потяг до людини своєї ж статі, — каже режисер. — Але зрештою я і це зрозумів. Тобто я переродився. І тому взявся за цю історію. Мені як колишньому гомофобу важливо показати історію зміни гомофобів. Я вважаю  “Уроки толерантності” своїм людським вчинком».

Наразі це все.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.