У «Хроніках дезінформації», які команда «Детектора медіа» веде з першого дня повномасштабного вторгнення росіян в Україну, перша згадка про звільнення Валерія Залужного з посади головнокомандувача Збройних сил України датується 16 листопада 2023 року. Повідомлення про ймовірний конфлікт між президентом України Володимиром Зеленським і головнокомандувачем Валерієм Залужним чи підготовку Залужним «перевороту» для зміщення Зеленського ми документували ще влітку й восени 2023 року. А тезу про конфлікт між військовим і політичним керівництвом через популярність Валерія Залужного розвінчували ще в листопаді 2022 року.

8 лютого 2024 року Володимир Зеленський призначив новим головнокомандувачем Збройних сил України Олександра Сирського. Пропагандистські телеграм-канали ще задовго до призначення називали Сирського ймовірним кандидатом на посаду головкома. «Провісниками» цього вбачали присутність Сирського у «глянцевих» відео чи звітах про роботу Верховного головнокомандувача або переконання «джерел» пропагандистів. За добу, коли призначили Олександра Сирського, і майже 11 годин наступного дня на запит із похідними від слова «Сирський» російською в системі «TeleZip / Mantis Analytics» у 88 проросійських телеграм-каналах вийшло 285 публікацій. Запит фокусувався на проросійських телеграм-каналах, про які «Детектор медіа» писав у дослідженні «Кремлівська гідра» на початку січня 2023-го.

Головні теми повідомлень про призначення Олександра Сирського головнокомандувачем Збройних сил України

Крім повідомлень про призначення Сирського на посаду головнокомандувача Збройних сил України, у повідомленнях із вибірки було більше тез російської пропаганди. Найпомітнішими повідомленнями були звернення до російського коріння Олександра Сирського і залякування його підходами до організації бойових дій.

«Сирський — росіянин, а тому не може служити на благо України»

Олександр Сирський народився у Володимирській області Росії у 1957 році. Проте з 1986 року його військова кар’єра пов’язана з Україною. У 1986 році Сирський служив у Лубнах на Полтавщині та Чугуєві на Харківщині. А після проголошення Незалежності України продовжив службу у Збройних силах України. Факту народження на території нинішньої Росії для пропагандистів було достатньо, щоб назвати війну Росії проти України «громадянською війною всередині російського народу». А також для маніпуляцій, що якби «не було русні, то українцям не було б де взяти головкома». Тезу про російське походження Сирського пропагандистські телеграм-канали наводили також у стереотипних напрямках про «мовне питання» і «революцію в Україні». Ось що писала проросійська блогерка Мирослава Бердник:

«Особливо протестувати проти призначення Сирського має Ірина Фаріон, оскільки він фактично не володіє українською мовою. Вважаю, що саме вона повинна очолити новий Майдан. І так! Усі дискусії про “хороших росіян” і “поганих росіян” відсьогодні підпадають під дію статей про загрозу національній безпеці та підрив обороноздатності».

Також автори постів залякували ксенофобією, змішаною з теоріями змови, як у проросійському телеграм-каналі на 18 тисяч підписників:

«Верховний головнокомандувач східняк-іудей, а на чолі армії — кацап. Міністр оборони — бусурманин. Чудове кацапо-жидівсько-басурманське тріо. Зжерли справжнього українця Залужного. Тепер будьте обережні. Біда наближається. Страждання і поневіряння».

Зображення публікації з проросійського телеграм-каналу на 37 тисяч підписників зі скрином поста начебто мами Олександра Сирського в російській соціальній мережі OK.ru

Інший напрямок маніпуляцій російським походженням Сирського — розмови про його родину. Мовляв, мама Сирського, яка начебто живе в Росії, у соціальних мережах постить дописи про підтримку Володимира Путіна і Рамзана Кадирова. На доказ цього у пропагандистських телеграм-каналах публікували зображення, створені користувачкою Людмила Сырская (Куркина) в OK.ru. У телеграм-каналах стверджували, що ця користувачка — мама Олександра Сирського. Навіть якщо це правда, то Олександр Сирський, який народився у 1957 році, досить давно веде самостійне життя, живе в Україні та не відповідає за політичні погляди й дії своїх дорослих родичів, які живуть за кордоном і роками зазнають впливу російської пропаганди. Офіційних даних щодо проживання родичів Сирського у Росії чи їхньої політичної позиції наразі немає.

«Треті особи» про Сирського

Призначення Сирського спричинили появу на світ публікацій з оцінкою його діяльності як військового. Серед найвідвідуваніших українських інтернет-видань такі публікації зробили: «Українська правда», «24 канал», «ТСН», «Обозреватель» тощо. Характеристику призначенню Сирського дали й міжнародні видання, зокрема «The Economist», «Washington Post», «Politico». Пропагандистські телеграм-канали зачіпалися за окремі формулювання в біографічних довідках Сирського від медіа для того, щоб подавати тези пропаганди як істину, адже, мовляв, її поділяють «треті особи»: поважні видання, міжнародні експерти, підлеглі. Дарма, що експерти можуть бути неназваними, а теза з медіа може бути лише однією з позицій, яка далі по тексту спростовується, чи взагалі не існувати, а бути додуманою авторами публікацій у телеграм-каналах.

Інколи авторами характеристик сьогодення, яких використовують пропагандисти, можуть бути навіть мертві люди. У випадку з коментуванням призначення Сирського таким коментатором став воєнний злочинець Євгеній Пригожин, який загинув улітку 2023 року. Телеграм-блогер і пропагандист із чотирма сотнями підписників у телеграмі опублікував відео з такими словами Пригожина, якими можна схарактеризувати плинність кадрів в усіх місцях і інтерпретувати це як завгодно. Зокрема як пророчий дар Пригожина: «Не буде Залужного — буде Сирський. Не буде Сирського — буде хтось іще. Тому що головне, чого вони не роблять, вони не каструють зараз своїх лідерів».

У проросійських телеграм-каналах найчастіше поширювали аргументи про те, що Сирський, мовляв, не переймається втратами військовослужбовців, необхідними для досягнення цілей. Найбільше це обіграв заголовок статті у «Politico» про призначення Сирського: «Залужний вийшов, “м’ясник” увійшов» («Zaluzhny is out, the ‘butcher’ is in»). У цій статті, а далі в дописах у телеграмі спостерігається подвійне використання тактики пропаганди «третя особа». Спочатку «Politico» з посиланням на анонімних користувачів соціальних мереж називає Сирського «м’ясником», а далі на цих джерелах телеграм-канали роблять узагальнення:

«Новий головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський є надзвичайно непопулярним серед військовослужбовців, які називають його “м’ясником” і “генералом 200”».

Проте в більшості випадків про Сирського згадують без посилання на закордонні джерела, а інтерпретуючи позицію відібраних користувачів соціальних мереж. Серед відібраних проросійськими новинними телеграм-каналами, мовляв, «побутує дві думки щодо призначення Сирського головнокомандувачем ЗСУ — або на полі бою нічого глобально не зміниться, або стане гірше, оскільки у військових колах у Сирського склався імідж жорсткого генерала, який не шкодує солдатів заради досягнення цілей».

Попри приписувану Сирському жорстокість, автори дописів у проросійських телеграм-каналах подають його як зручного Офісу президента кандидата на посаду головнокомандувача. У пропагандистських телеграм-каналах це пояснюють винятково лояльністю Сирського до Офісу президента. Проте до пояснень, як призначення Сирського на посаду головнокомандувача може повпливати на бойові дії, в телеграм-каналах не вдаються. Замість цього в дописах ховаються за тезою «зовнішнє управління». Мовляв, призначення не є важливим, адже Збройними силами України начебто «як керували, так і керують генерали НАТО».

Колаж: «Детектор медіа»