Привіт, наші найвідданіші читачі!

Найцікавіше з навколомедійних дискусій відбувається в непублічному просторі: в особистих розмовах, у чатах редакційних і приватних. Лише частину думок, гіпотез і аргументів висловлюють у соцмережах або авторських колонках. Головної дискусії останнього тижня — про матеріал Юрія Ніколова у «Дзеркалі тижня», в якому він викрив нібито корупцію в закупівлі харчів для війська, — це стосується особливо: висловлене публічно — лише верхівка айсберга.

Ми довго дискутували в редакції, як висвітлювати цю історію. Забагато неочевидних моментів і знаків питань, забагато емоцій і передчасних висновків. Врешті ми адресували свої запитання самому автору розслідування Юрію Ніколову — і він на них відповів. Але тема ще не вичерпана, й не виключаю, що ми до неї будемо повертатись.

Тим часом завдяки проєкту Dozorro перед нами розверзлася корупційна — або, принаймні, непрозора й пов’язана з марнуванням бюджетних грошей — історія з медійної сфери. У 2022 році, в тому самому, коли в Україні почалась і тривала велика війна, держава і органи місцевого самоврядування витратили 106 мільйонів гривень на закупівлю друкованих видань. Здавалося б, у час, коли всі скорочують витрати, державні й комунальні підприємства чи органи влади могли б обійтися без журналу «Кадровик» чи «Охорона праці». Здавалося б, харківським комунальним підприємствам мало би бути не до передплати десятків тисяч примірників газет. Від десятків випадків, коли органи влади замовляють висвітлення своєї «діяльності» в газетах, які раніше їм же й належали, і викуповують тиражі бюджетним коштом, я просто розлютився. Нема сумніву, що редакційні колективи цих видань назвуть це «єдиним способом вижити», але чи справді це той спосіб, у який влада має допомагати медіа під час війни? І чому саме цим медіа? Печаль :(

Ось, наприклад, дитячі журнали такої допомоги не отримують — і ледь животіють. Вони об’єднались в асоціацію, сподіваючись, що це допоможе ефективніше шукати бодай якісь гроші. Цим я співчуваю. Дитячі журнали, якщо вони вимруть, буде важко чимось замінити; тіктоком, інстаграмом, чи що?

Хоча, можливо, швидше, ніж ми розраховували, нас усіх замінить штучний інтелект. ChatGPT — чатбот, який вміє генерувати купу різноманітних текстів і спричиняти найрізноманітніші скандали. Наприклад, мої колеги пересвідчились, що він може створювати фейки, а також що він, свинюка, догоджає рашистам, називаючи Крим російським. Як і штучний інтелект, який малює картинки, ця розумна залізяка здається мені достатньо моторошною. Хоча вона написала хвалебний вірш про «Детектор медіа».

Що в нас іще класного за тиждень, що минув? Наприклад, підсумки перегляду онлайн-телебачення, тобто єдиного телебачення, про яке існують більш-менш повні цифри за 2022 рік. Найбільше дивились «1+1» (хоча він майже весь час показував телемарафон), на другому місці — Новий канал. До речі, в новорічну ніч люди все одно обирали найчастіше саме «Плюси», хоча марафон був однаковий на всіх каналах. Сила бренду плюс сила звички. «Інтер», до речі, люди в інтернеті майже не дивляться. Подивимось, наскільки ці цифри відрізнятимуться від показників нової панелі, коли вони нарешті будуть доступні.

До речі, Орест Білоскурський продовжує свій цикл про нову панель — і його тексти стають дедалі жорсткішими. Якщо в перших двох він обґрунтував, чому тисяча домогосподарств — це цілком достатньо для теперішніх завдань телевимірювання, і проаналізував цю тисячу, то в третьому доводить: людей у цій тисячі треба якнайшвидше замінити. Матеріал, до речі, має 11 тисяч переглядів — ніколи не знав, що в Україні так багато зацікавлених у телевимірюваннях. Може, то спрацював заголовок про гнилу моркву?

На тижні, що минув, сталась маленька перемога здорового глузду. Ми опублікували колонку Лізи Кузьменко з Комісії журналістської етики про неприйнятність програми «Вагітна у 16», яку планували показувати на СТБ. Ліза наводить серйозні й переконливі аргументи, хоча, чесно кажучи, нам ця програма здавалась не ОК і в умовно мирний час. Канал позиціонує цей проєкт як соціальний і корисний, мовляв, привертає увагу до підліткової вагітності, але на ділі це радше чергові окна-з-дмітрієм-нагієвим; до того ж, зняли цей сезон іще до 24 лютого, тож навряд чи враховували особливу вразливість суспільства під час війни. І ось СТБ вирішив перенести показ програми на невизначений час. Мудро.

І просто яскравий кейс, який мене потішив: Анна Сердюк із «Вільного радіо», яке раніше базувалось у Бахмуті (тепер в евакуації — самі розумієте чому), розповіла про тестове завдання для журналістів, яке дозволяє редакції легко відфільтрувати «своїх» і «не своїх» кандидатів. Це справді заощаджує час, який пішов би на зайві інтеракції та безплідні спроби співпраці. Хоча хтось, напевно, вважатиме це дискримінацією.

Ми готуємо матеріал про залаштункові механізми спільного телемарафону «Єдині новини» та його поступове (але не досить динамічне, щоб усе виправити) перетворення на цілісний лінійний канал. До речі, вчора у марафоні з’явилась нова програма, яку веде соціолог Олександр Шульга. Її виробляє канал «Рада», а Шульга у 2017 році був ведучим каналу «112». То були ще не нагірші часи каналу, хоча вже тоді він займався проросійськими маніпуляціями. Сьогодні ми серйозно дискутували: зрада це чи ні? А ви як думаєте? (Ви спитаєте, до якого часу працював на каналі Шульга. Ми чесно не знаємо; намагаємося з’ясувати. На жаль, весь архів каналів Медведчука вичищений із ютуба, але ми будемо шукати ще.)

І останнє — рекомендація на випадок, якщо у вас буває дозвілля і ви любите дивитися серіали. Гала Скляревська — наша головна експертка з якісних західних серіалів, вона знає про них усе й уміє добирати справді найкращі. Ось її десятка найочікуваніших серіальних прем’єр 2023 року. Читаючи текст Гали, я замислився: а який останній серіал я дивився? На жаль, це було два роки тому. Але серіал був хороший — Modern Love.

Бажаю вам завжди мати час, світло і душевний спокій, щоб дивитись хороші серіали для душі.

Дякую вам за те, що читаєте

Ваш «Детектор медіа».

Фото: radcliffe dacanay / Flickr