Привіт, наші найвідданіші читачі!

Кілька тижнів тому я підписався на телеграм-канал «Суспільне Новини» — за порадою людини, яка сказала, що саме він найоперативніше повідомляє, що відбувається насправді. Зазвичай я стараюся в телеграм не залипати, бо це затягує й убиває багато часу — не тільки робочого, а й того, коли корисніше просто подумати. Але це ж телеграм-канал здорової людини, а не оце от усе. Словом, я підписався на канал Суспільного, й відтоді сповіщення кілька разів на день викидають мені одну й ту саму новину: «В Херсоні чути вибухи».

Можна було б подумати, що телеграм Суспільного заїло. Але це і є те, що відбувається насправді. В Херсоні щодня чути вибухи.

А ще в усій Україні сьогодні було чути сирену повітряної тривоги. Дайте вгадаю: вам теж не подобається цей звук. Це, власне, так і задумано. Але в «Детектора медіа» є дещо, що може трошечки примирити вас із сиреною — купа цікавих фактів про її походження, яку зібрав Ярослав Зубченко. Там є навіть про свиней, якими лякали бойових слонів.

Що в нас нового за цей тиждень? Ось, наприклад,  Ігор Куляс у свіжому випуску моніторингу спільного телемарафону «Єдині новини» зафіксував очікувану метаморфозу: у блоках каналу «Ми — Україна», який кілька тижнів тому став виробником марафону, побільшало піару влади.  «Українська правда» днями написала, що цей канал обслуговує особисті інтереси голови Офісу президента Андрія Єрмака — на противагу «Раді», яка більш прихильна до Єрмакового заступника Кирила Тимошенка. Як то кажуть, ані підтвердити, ані спростувати це ми не можемо. Ми дуже хотіли й далі хочемо поспілкуватись із керівником «Ми — Україна» Юрієм Сугаком і власником — політкоментатором Ігорем Петренком. Але вони ігнорують наші запрошення до бесіди. Якщо передумають і погодяться, ми будемо раді. А поки що спостерігаємо за динамікою цифр: у першому блоці «Ми  — Україна», які аналізував Ігор Куляс, піару влади не було, у другому був один матеріал, у третьому — шість, у четвертому — дев’ять. Прогресія, чорт забирай.

І, до речі, «Ми — Україна» вже крутиться в повноцінній сітці марафону, тобто має блоки вдень, а нічні шість годин закривають інші виробники. І, як раніше, часто заповнюють їх повторами.

До слова, Олексій Мустафін — людина, яка колись робила найкращі теленовини України, — вважає, що українські глядачі заслуговують на альтернативу, й не можна обмежувати їхнє телеменю одним-єдиним інформаційним каналом. «…сподіваюся на збільшення кількості медіа та їх різноманітності. Звісно, війна триває, але люди вимушено пристосовуються до війни й далі живуть. Потреба людей у різноманітності очевидна. Не можна звести всі медіа до новин, а всі новини — лише до політики і війни. Людям треба давати корисну інформацію, їх треба розважати», — сказав він в інтерв’ю «Детектору медіа», в якому, до речі, розповів про свій новий проєкт Must Know на онлайн-телеканалі Obozrevatel TV.

Звісно, «єдині новини» — це питання політичної доцільності. Згадавши про яку, не можу оминути один матеріал минулого тижня. Після всіх галузевих і публічних виступів проти Нестора Шуфрича як голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова Світлана Остапа запитала Сергія Швеця — колишнього журналіста «1+1», а зараз «слуга народу» і члена комітету — чи не планують вони змінити голову. І виявилось, що Шуфрич Сергія Швеця цілком задовольняє. Він каже, що жодних обґрунтованих претензій до Шуфрича немає, комітетом він керує ефективно, і взагалі — винні інші опозиційні фракції, які не делегували до комітету своїх членів. А взагалі, мовляв, це демократична практика, коли комітет із свободи слова очолює опозиціонер.

Окей, я ось тільки не зрозумів, яким чином Шуфрич зараз «опозиціонер». А взагалі ця ситуація — вслід за «прощенням» окремих телеведучих, які працювали на каналах Медведчука, — є свого роду анонсом вибіркової амністії, яку влада оголосить тим представникам колишніх проросійських партій, які змогли бути їй корисними в ці нелегкі дні. Також не терпиться дізнатися, що сталося з майном телеканалів, які формально належали Нестору Шуфричу. Сподіваюся, незабаром ми про це дізнаємось і вам перекажемо.

«Детектор медіа», зі свого боку, далі робить усе, щоб не дати вибірково «простити» проросійських медійників, які почали обслуговувати чинну владу. На цьому напрямку в нас є перемога: на минулому тижні армійська пресслужба скасувала акредитацію працівникам підсанкційної «Страны.ua», які їздили на фронт і на щойно звільнені території від якоїсь підставної інформагенції. Світлана Крюкова, Анастасія Товт і Владислав Бовтрук після наших неодноразових нагадувань і перепитувань таки були визнані такими, що не відповідають умовам акредитації. Хоча вони, до речі, можуть оскаржити це рішення в суді. Більше про порядок і правила акредитації читайте в юридичній консультації Євгенії Стаднік.

І на десерт щось менш серйозне: Лєна Чиченіна переглянула ютуб-шоу, в якому серйозні гості залізають у ліжко до ведучої й поводяться так, ніби вона їх зваблює. Воно так і називається — «У ліжку». Поки що справді популярним було лише інтерв’ю з Олексієм Арестовичем, якого, здається, дивитимуться і в ліжку, і в шафі, і хоч куди його запхни. Інші герої, серед яких — зненацька — кореспондент «Української правди» Роман Кравець, набирають по кілька тисяч переглядів. Лєна називає цей формат безглуздим, але каже, що його можна було б виправити. І ще менш серйозне: найсвіжіший «Ньюспалм» реально смішний. Особливо вірші.

Сподіваємось, що росіянам не вдасться зіпсувати нам ще один робочий тиждень. Ми вже сяк-так призвичаїлись працювати попри вимкнення електрики, знаємо, де шукати запасів незламності в разі чого (хоча колеги з Одеси і Ужгорода кажуть, що тамтешні кафе почали брати гроші за сидіння з ноутбуками). Запланували написання підсумків року, бо хоч який паршивий був цей рік, а підсумовувати треба.

Дякуємо вам, що читаєте нас і не даєте зануритись у розпач (який насправді виникає, коли твій геніальний текст набирає лише 809 переглядів :)

Ваш «Детектор медіа»