Несподіване і драматичне закриття британського таблоїду News of the World було покликане змусити замовкнути критиків і розчулити прибічників. До певної міри, це вдалося.

Водночас, скандал не виказує ознак вщухання і розкриття нових подробиць - чий ще телефон прослуховувався, яку ще приватну і чутливу інформацію вдалося дістати акулам таблоїду - шкодить репутації не лише News Corporation Руперта Мердока, якій належала газета News of the World, але й усіх ЗМІ.

Стало очевидно, що навіть у Британії, де століттями дбайливо ростили неупередженість, чесність та моральні принципи мас-медіа, процвітають цинізм та домінування сили - фізичної чи фінансової.

Спробую в кількох абзацах окреслити історію проблеми, яка схожа на сюжет індійського кіно, тому будьте терплячі.

News of the World - тижнева газета-таблоїд, останній випуск якої вийшов минулої неділі. Газеті було 168 років; Руперт Мердок придбав її 1969 року. Її видавці твердили, що це найпопулярніша англомовна газета у світі з накладом у три мільйони примірників.

Газета вміщувала головним чином резонансну інформацію, часто здобуту нелегальним шляхом, із порушенням права на приватність окремих осіб, здебільшого політиків та інших знаменитостей.

Редакційною політикою газети було «exclusives, not excuses» - що приблизно можна перекласти як «не виправдовуйся, а видавай ексклюзиви». Саме ця гонитва за скандальними новинами і призвела до теперішнього скандалу, коли журналісти й інформатори таблоїду почали прослуховувати телефони окремих людей, щоби дістати компрометуючу або просто гучну інформацію про цих осіб.

Факт прослуховування телефонів приватних осіб журналістами й детективами, які працювали на News of the World, було встановлено давно. Сієнна Міллер, Хью Грант і Стів Куган - одні з десятків знаменитостей, які скаржилися на те, що їхні телефони прослуховуються, подавали до суду і вигравали справи проти таблоїду. Це тривало протягом останніх п'яти років. Чому саме тепер спалахнув такий потужний скандал?

Пару тижнів тому стали відомі два факти, після чого замітати під килим скандал довкола газети стало неможливо.

Перший - це те, що 2002 року хтось, хто працював на News of the World, прослуховував мобільний телефон школярки Міллі Даулер після того, як вона зникла по дорозі зі школи додому і поліція вела її розшуки. Невдовзі по тому Міллі знайшли мертвою, ще пізніше за її вбивство було засуджено до довічного ув'язнення чоловіка. Але поки тривали розшуки, поліція відстежила, що хтось слухає повідомлення голосової пошти на телефоні Міллі, що дало надію (передовсім батькам дівчинки) сподіватися, що вона все ще жива і що це вона сама слухає повідомлення.

Деякі з повідомлень було навіть знищено, і це посилило надію. Потім стало зрозуміло, що слухала їх не Міллі, а охочі на скандальні подробиці журналісти.

Історія Міллі Даулер зачепила всю Британію ще 2002 року - десятки тисяч школярок щодня повертаються зі школи самі, отже, так само як Міллі, потрапляють під ризик бути викраденими і вбитими. Тому коли через 9 років сплив той факт, що хтось міг втрутитися в слідство і дати фальшиву надію батькам трагічно загиблої дівчинки, - зарубцьована рана розкрилася знову.

Вбита дівчинка - це не живі знаменитості, і рівень співчуття громадськості був зовсім інший. Гніву та обуренню коментаторів, журналістів інших видань та пересічних громадян не було меж.

Також виявилося, що причетними до News of the World людьми прослуховувалися телефони загиблих в Афганістані британських солдатів (так само після того, як вони загинули) та їхніх родичів. Від News of the World запахло мертвим м'ясом, а її журналісти стали схожими на стерв'ятників.

Другий важливий факт, який просочився до преси в останні кілька тижнів, - те, що журналісти News of the World купували інформацію у британської поліції для своїх резонансних заміток.

В Україні чи, наприклад, Італії, країнах, де корупція є фактично повсякденним явищем, це може викликати знизування плечима, зітхання типу: «Що ж ви хочете?»

У Британії, країні, де кришталева порядність правоохоронних органів та підзвітність органів влади вважається чи не найбільшим здобутком демократії, що сягає сивини віків і є предметом національної гордості, це викликало масовий шок.

КУПУВАЛИ ІНФОРМАЦІЮ? У ПОЛІЦІЇ? ЗА ГРОШІ?

Так. Купували. У поліції, точніше в окремих офіцерів. За гроші. Є повідомлення електронної пошти, які підтверджують це.

Більше того, вони підтверджують причетність до і знання про ці виплати вищих редакційних щаблів News of the World, зокрема Енді Кулсона, друга британського прем'єр-міністра Девіда Камерона.

З того часу, як він залишив News of the World 2007 року, і до січня цього року Енді Кулсон був особистим речником пана Камерона, але потім подав у відставку, коли скандал довкола прослуховування набирав усе більших обертів. Хвиля багнюки стала загрожувати і сніжно-білим манжетами прем'єр-міністра.

Плюс весь скандал розгортався (та й далі розгортається) на тлі намагань News Corporation дістати повний контроль (корпорація вже володіє 39%) над конгломератом BSkyB, відомим як Sky, найбільшим провайдером платного телебачення у Великобританії. В разі успіху корпорації Мердока ці намагання призведуть до ситуації на британському телеринку, яку інакше як «монополія» не назвеш.

Міністр культури Великобританії Джеремі Гант, у чиїх руках (значною мірою) рішення про те, чи дозволяти News Corporation викуповувати решту Sky, наразі відклав остаточний вердикт, твердячи, що йому потрібна додаткова інформація і додаткові поради. Опозиційні лейбористи планують на середу голосування з цього питання у парламенті, щоб не дозволити настільки морально нечистоплотній організації керувати таким великим сегментом медіапростору Британії.

Історія триває і поки лишається дуже багато знаків питання.

Чому Мердок досі не звільнив Ребеку Брукс, яка була головним редактором News of the World, коли прослуховування телефонів розпочалися, а нині перебуває на одній із найвищих керівних посад у News Corporation? Сама пані Брукс заперечує свою причетність чи навіть знання як про прослуховування, так і про придбання інформації за гроші.

Той факт, що було пущено під ніж цілу газету, з десятками журналістів, які до прослуховувань ніякого стосунку не мали, але при цьому збережено Ребеку Брукс, яка швидше за все чудово про все знала, не дає задуманого ефекту від закриття News of the World. Ефект мав би бути - ось, дивіться, ми викинули гниле яблуко з медіаімперії Мердока.

Але що саме чи, може, ХТО саме є тим гнилим яблуком, і чи одне воно у кошику News Corporation - невідомо.

Можливо, звільнення Ребеки Брукс притримують до моменту, коли спливуть ще якісь подробиці (а вони продовжують надходити) і постане питання про те, чи може далі керувати Sky син Руперта Мердока, Джеймс, чи не потребує і телевізійний гігант повної реорганізації. (Для прояснення: так, Джеймс Мердок очолює компанію, 39% якої вже належить компанії його батька, а тепер батько намагається викупити решту акцій.)

Щодо нових подробиць про поширені способи здобуття інформації журналістами - стало відомо, що журналістами - але вже не News of the World, а іншої газети з колоди карт Мердока - Sunday Times - було придбано масу особистої інформації про родину тодішнього прем'єр-міністра Великобританії Гордона Брауна включно з докладними подробицями тяжкої хвороби його сина-немовляти.

Але й це не все. Також стало відомо, що News of the World придбала за 100 000 фунтів стерлінгів (1 300 000 гривень) так звану Зелену книгу - довідник із особистими телефонними номерами членів королівської родини, включно з королевою Єлизаветою ІІ.

Газету News of the World було побудовано на гніві й моральній зверхності. Її перша сторінка практично завжди містила якийсь резонансний заголовок, а зміст титульної замітки можна було звести до «гнати цих (чи інших) негідників брудною мітлою з нашого дому!»

У ході розкриття подробиць прослуховувань телефонів з'ясувалося, що News of the World наступила на власні граблі. Тепер їхні опоненти (головним чином інші газети-таблоїди) вміщують такі самі сповнені обурення і моральної зверхності замітки, тільки тепер вони спрямовані проти News of the World.

Тепер опоненти News of the World вміщують сповнені обурення і моральної зверхності замітки, спрямовані проти News of the World (на фото - обкладинка Mirror)

Актор Стів Куган назвав день, коли було оголошено про плановане закриття News of the World, перемогою для чесних людей і чесної журналістики. На жаль, усе набагато складніше.

По-перше, до методів News of the World швидше за все вдаються й інші газети-таблоїди, які б'ються з наступом безкоштовних новин в інтернеті не на життя, а на смерть. Інакше як їм діставати ласі шматочки інформації, що допомагають продавати наклади?

По-друге, виявлені факти плати за інформацію продемонстрували гнилість і підкупність не лише News of the World та, можливо, інших газет, а й багатьох інституцій, які у Британії звикли вважати куленепробивними - поліцію, оточення королівської родини, Національну систему охорони здоров'я та багато інших. Стало зрозуміло, що за гроші можна купити майже будь-яку інформацію, в будь-кого, про будь-кого, і саме так і робиться.

Повторюся - для багатьох країн така ситуація є нормальною. Небажаною, неприємною, але звичною. Для Британії вона звичною не є, й тому викриття таких фактів є особливо разючим, і в світлі всіх цих викриттів запанувала атмосфера розгубленості.

Поліція веде слідство, у парламенті вирішили розпочати громадське розслідування, яке підтримав і прем'єр Девід Камерон, який закликав почати аж два розслідування: одне щодо того, як поводилися журналісти, друге - розслідування дій поліції.

З цього багатоголосся і сумбуру витікає третій важливий висновок про слизьку природу цієї кризи.

Не виникає жодних сумнівів, що якби щось подібне сталося з Бі-бі-сі, вже б давно покотилася незлічена кількість менеджерських та журналістських голів, включно з головою генерального директора.

Прем'єр-міністр у парламенті називає поведінку твого медіа «огидною», а ти, генеральний директор (у даному випадку - Джеймс Мердок), відбуваєшся коментарем: «Так, ми збилися з правильного шляху, але обіцяємо в майбутньому все виправити».

Звісно, Бі-бі-сі судили б за зовсім іншими стандартами, беручи до уваги громадську природу фінансування корпорації. Але Sky так само претендує на місце громадського мовника, чи, принаймні, мовника масового.

Тому стиль поведінки, який демонструє News Corporation - усміхнений Мердок, незворушна Брукс - тільки підкреслює зухвалість і потенційну небезпечність цієї організації, яка готова (та вже й показала свою здатність) безжально нищити принципи, на яких базуються британські медіа.

Наразі Мердоку навряд чи вдасться монополізувати Sky. Можливо навіть, що у світлі всіх цих перетурбацій може дійти до відставки його сина з посади генерального директора мовника. Таким чином переможне скуповування австралійським магнатом британських медіа, можливо, буде сповільнено. Ненадовго, не радикально, але сповільнено.

Але навіть заголовок останнього в історії примірника News of the World треба читати з часткою цинізму: «Дякуємо і прощавайте!»

«Прощавайте?» Ніколи не повірю. Навіть не «до побачення». А - «я ще повернуся!»

І коли це станеться, і краще озброєний блюзнірським моралізаторством еквівалент News of the World вийде на британський медіаринок, його опонентам буде ще важче відстоювати принципи людяності й елементарної пристойності. Якщо вони взагалі захочуть це робити.

Катерина Хінкулова, Лондон