Шкода, що до телевізійних продуктів не можна повною мірою застосувати наукові методи аналізу. Доводиться балансувати на дуалістичному канаті: «подобається - не подобається». Хитко... Це дає більшу свободу для художніх засобів, але відсутність чітких критеріїв та оціночної школи заважає відчувати себе суддею праведним. Тим більше, доводиться лізти з критичними міркуваннями в пісенну сферу, до якої я трохи дотичний. Будь я в статусі трансконтинентальної зірки, тоді - окей, а так скавучати з глибин андеґраунду на вінценосних олімпійців кожен може. Втім, приємно пожбурляти дротики для дартсу в привабливу мішень пафосного співочого шоу «Зірка+зірка». Пошпортатись у дорогих декораціях, вдихнути ладан і смирну напівбожеств наших естрадних.

Важко пояснити, чим керувалися продюсери шоу «Зірка+зірка», визначаючи склад журі. Для мене абсолютно непрозорими є професійні переваги Лайми Вайкуле по відношенню до Олександра Буйнова, Ігоря Ліхути над Володимиром Гришком, Потапа над Настею Каменських. Може, тому в перших випусках коментарі суддівського складу струменіли поблажливістю та теплотою. Можливо, журі побоювалося позаефірної реакції колег на жорстку критику? Хтозна. З часом вони розохотяться і відчуватимуть себе в ролі вершителів доль більш комфортно. Але спочатку навіть позірно строгий репер здавлено усміхався і хвалив кожну пару оригінальними словесними конструкціями. Це ж тобі не ганяти по плацу переляканих конкурсантів «Суперзірки». Мабуть, найбільш безпристрасним виглядав Андрій Данилко, але теж без перегинів, у рамках іміджу. Для мене логічніше було би бачити на місці вищеперерахованих суддів іноземних співаків, викладачів консерваторії. Але якщо другі не медійні персони, то перші надто дорогі. Не думаю, що Боно, Лучано Паваротті чи Тото Кутуньйо осягнули би глибину «Зірка+зірка» та змогли б адекватно оцінити виступаючих.

Незважаючи на високий статус більшості учасників, багато виступів були схожі на шкільну самодіяльність, або ж КВН районного масштабу. Супровід високопрофесійного оркестру лише підсилював травестію, що панувала під софітами. Маю на увазі перш за все костюми учасників та манеру поведінки на сцені. Часом і серйозні й жартівливі пісні збурювали в свідомості хвилі сарказму. Бронюка та Семенович в образі людей похилого віку, Логінов - Бетмен, дурневаляльщики Кричевський та Писаренко - все це залишало по собі неоднозначне враження. Слово є таке підходяще - дисонанс пісні й образу, але, може, лише в мене так? Утім, що взяти з зірок - вони ж як діти: дай подуркувати й заробити грошей. А з матеріальним фактором у шоу проблем, очевидно, не спостерігалося. Принаймні, в день прем'єри «1+1» побив усі можливі рейтингові показники. Майже бездоганно виглядала пара Дорна та Фролової - смачно, стильно й невульгарно. Вони дозволяли собі бути кумедними, але ця кумедність і близько не стояла біля ярмаркового Петрушки.

Репертуар українського варіанту «Две звезды» мене потішив. Справа не обмежилася радянською естрадою. Можна було почути навіть Джо Кокера. А Олег Скрипка дозволяв собі вільні кавер-версії шлягерів в авторському, українському прочитанні. З першого його номеру було видно, що він почувається не в своїй стихії, але чого не зробиш заради піару. Коли його пара покинула проект, артист поділився сумними думками: «Було важко, тому що було таке відчуття, що неадекватно. Не люблю бали, нерви ось ці всі. Я зараз дійшов до такої істини: всі проекти, коли в купу збиваються всі зірки, вони хочуть, вони спрямовані на те, щоб поламати, збити, грубо кажучи, корону з голови артиста. Але артист все-таки унікальний і індивідуальний. А тут...».

Вибір творів для виконання був у цілковитій компетенції учасників. Пріоритети тієї чи іншої пари - яскрава ілюстрація з психоаналізу. Скажи мені, хто твій товариш, і я скажу, хто ти. До речі, про товаришів. За поодинокими винятками (Цимбалюк, Шоптенко) більшість неспівочих половин дуетів були представлені артистами розмовних жанрів. Пан Звєрєв не рахується, він у нас давно в когорті вокалістів. Сценаристи «Зірка+зірка» у сюжетах, де дуети готувалися до виступів, намагалися показати, як мучаться бідні актори, опановуючи складне мистецтво вокалу. Хоча для акторів театру та кіно курс вокалу є обов'язковим навіть на інститутській лаві. А нас трохи нечесно самі ж актори намагаються переконати в зворотному.

Невинно кліпаючи очима, виконавиця головної ролі в серіалі «Маргоша» заявляє, що ніколи не співала і не розуміє тих артистів, які намагаються стати співаками. Аня Сєдокова, що мала навчити співати Віктора Логінова, в результаті заспівала гірше за актора, маскуючи лажі в інтонуванні Богом даною красою. Випадки, коли «підопічні» перевищували своїх зіркових вчителів у виконавській майстерності, були доволі частими, а на рівні з професійними співаками виступали майже всі.

Було б цікавіше спостерігати, як тримаються на сцені спортсмени-олімпійці, передовики народного господарства, політики врешті-решт. Думається, такі видовища не за горами, адже «співочими» шоу телевізор явно перевантажений. Скоро в нас заспівають не лише космонавти, льотчики і комбайнери, в моді будуть дуети з носорогами, жирафами та пінгвінами. Якщо «1+1» зробить спільний проект із СТБ, невдовзі побачимо вокальну програму за участі духів Леніна, Богдана Хмельницького, Наполеона. Телевізійникам потрібно триматися на плаву, show must go on!