Змагання пасіонарних бетменів

15 Липня 2010
15557
15 Липня 2010
11:14

Змагання пасіонарних бетменів

15557
Як кореспондент ТК побував на кастингах програми «Х-фактор» (СТБ) і навіть дійшов до чвертьфіналу
Змагання пасіонарних бетменів

Я не люблю музичних конкурсів, набувся в юному віці. Мені здається, що змагання з видобування звуків - це для тих, кому потрібно щось комусь довести, для таких собі пасіонарних бетменів. Мені вдалося знайти собі інші музичні реалізації, яких цілком вистачає для заспокоєння: фестивалі, клубні виступи, робота над записами, кліпами, створення нових композицій і тому подібна захоплива діяльність. А ось фестивалі, тим більше телевізійні... гм... якось воно не тойво.

 

Каюсь, на учасників телевізійних конкурсів я дивився з певною часткою скептицизму, як і на всю цю індустрію телеталантів. І як же при цьому всьому я, такий весь хороший, потрапив у «тенета пекельні»? Ну по-перше, було цікаво, все ж похід на телеконкурс не табу, а крім того в нас настільки зателевізійована країна, що навіть за умов провального виступу - це гарний піар. А по-друге, я вирушав за переможними лаврами з колегою по музичному проекту, яка дотримувалася дещо іншої думки щодо «X-фактору»: «Це ж міжнародний конкурс, це зовсім інше, ніж УМТ, або "Народна зірка". Крім того, там у журі Серьога, Йолка, їм точно наша музика сподобається, а якщо навіть ні - це ж гарна пригода».

 

Отакі причини. А приводом стала безпосередня вербовка нашого дуету редактором програми «Х-фактор». Я навмисно не називатиму проект, що виступав на конкурсі, - кому дуже цікаво, сам усе зрозуміє. Одразу скажу інше: ми продули й облажалися, зовсім скоро це можна буде в усій змонтованій красі подивитися в телевізорі, але деталі цієї захопливої пригоди я із задоволенням вам розповім.

 

Наприкінці травня, зійшовши з потяга «Полтава - Київ», ми вирушили на найперший відбір талантів на Софійську площу. Десятки наметів і черги до кожного з них обіцяли і справді щось грандіозне. Коли ми вже наблизилися до розпеченого брезенту й пірнули всередину, я очікував побачити там літнього викладача консерваторії або училища ім. Глієра, але попереднім відбором займалися молоді та симпатичні кастинг-менеджери. Невеличкого уривочку з нашої скромної творчості вистачило, щоб нам дали пропуск «нагору».

 

Озброївшись заповітними номерками, наш дует окрилено потюпав на наступний етап селекції - до Будинку вчителя. На сходах юрмився народ усіх кольорів веселки. Був і гламурчік, і трешачок, і білесенькі попелюшки, і дівчата в стилі вамп, і відверті чічоліни, і скромні школярки. А поруч брутальні панки, мужні рокери, полупокери, готичні лорди та метросексуали. Коротше, на будь-який смак.

 

У холі Будинку вчителя - довжелезний стіл, за яким потрібно було заповнювати анкети, договори, підписувати різноманітні папери та здавати ксерокопії необхідних документів. Коли з усім цим було покінчено, почалися тяжкі й нудні години очікування. Кажуть, навіть на війні найтяжче - це чекати. А в нашому випадку я мстиво виливав відра іронії на колегу і під'юджував бідолашну кинути нашу авантюру. Роздратованість підсилювало ще й те, що могутні охоронці категорично відмовлялися випускати конкурсантів на вулицю. Тож курцям доводилося періодично розкручувати свої вуха з трубочок. Нарешті з третього поверху підійшла дівчина і виголосила наш номер!

 

Ми вже були готові заспівати, але цей виклик означав лише те, що тепер нам треба чекати не в холі, а в прольоті між другим і третім поверхом, аж поки ще один (скільки ж їх там!) адміністратор не дозволив нам втулитися в чергу біля дверей.

 

У просторому кабінеті, де витав дух Грушевського, за столиком сиділи: усміхнений юнак, строга викладачка з вокалу і сам (!) Ігор Кондратюк! Ми радісно вилізли на подіум і дістали з сумок: акустичну гітару, єгипетську скрипку, африканське піаніно, губну гармоніку. Виконання пісні з репертуару нашого дуету, де було задіяно весь інструментальний арсенал, теж подіяв на журі позитивно. Нас попросили виконати щось із шлягерів, ми попросили народну. Тут виникли конкретні проблеми, оскільки виступи в акустиці не є прерогативою нашого проекту. На живих виступах ми використовуємо значну кількість електронних пристроїв, без яких наша музика - як каліка без милиць. У принципі ми навіть не сподівалися, що справа дійде до другої пісні. Затягнувши народний експромт, ми з тріском його провалили. Втім, перший номер був, вочевидь, настільки ефектним, що нам пробачили. До честі пана Ігоря, він ставив досить оригінальні запитання, підкріплені інформацією з наших персональних анкет, фотографувався з екзотичними інструментами і повсякчас нас нахвалював.

 

Що й казати, вийшли ми радісні та задоволені! Першу вежу було взято! Якщо журі настільки поблажливе до нашої альтернативної музики, то є надія на наступний тур.

 

День Х наступив якось непомітно, на біду він був ще й двічі робочий. Вдень потрібно було працювати в офісі, а ввечері - грати концерт у клубі ще з одним моїм проектом. Це додавало нам із партнеркою нервозності, адже учасників зобов'язали з'явитися до Палацу спорту на 9-ту ранку. Я категорично відмовився - жертвувати стосунками з роботодавцями не хотілося. Тому було вирішено направити до Палацу представницю прекрасної статі, а я мав блискавично зреагувати на дзвінок і в потрібний час предстати перед очі журі.

 

В офісі час тягнувся непомітно, чого не скажеш про танталові муки моєї колеги. Засвідчивши свою присутність, їй довелося сидіти в холі, без права покинути приміщення. Нарешті я отримав оперативний дзвінок із центру. Агенти повідомили, що наш виступ може відбутися о пів на п'яту! Чудово! Нав'ючившись електропристроями та екзотичними інструментами, я попрямував до естрадної мекки. Подолавши блок-пости охорони, якої там більш ніж вистачало, я в черговий раз підписав купку паперів і дав скопіювати сторінки свого паспорту.

 

В Палаці спорту адміністрації та обслуговуючого персоналу було мало не стільки, скільки самих учасників. Шкода, що дізнатися час власного виходу на сцену, або ж технічні моменти підключення було майже неможливо. Працівники «Х-фактору» на екстра-важливі для нас запитання відповісти не могли.

 

Втома, змішана з хвилюванням, конденсувалася на стінах та стелі. Чи вдасться нам підключити свою електроніку? До безпосереднього виходу на сцену ми так і не спромоглися це з'ясувати. До слова, в лічені дні перед виступом ми дізналися, що в нашому репертуарі має бути один загальновідомий хіт. Уже в самому холі нам стало відомо, що на виконання авторських пісень на конкурсі накладено вето. А оскільки ми такі музиканти, для яких співати чужі пісні «взаподлюку», довелося викручуватись і видавати один із власних творів за шлягер народів Океанії. Через усе це разом інтерв'ю перед виступом я давав із невеселою міною, а точніше просто насуплено мовчав, чим попсував нерви як прекрасній половині нашого дуету, так і інтерв'юерові. Нарешті адміністратор завів нас до темної зали, за лаштунки сцени, де ми довго чекали своєї черги.

 

Із підключенням наших електроінструментів виникли проблеми. Подовжувач із двома розетками й три мікрофони на стійках на лискучій сцені, очевидно, псували її досконалий вигляд, а крім того як усе це звучатиме - не уявляв ніхто: ні технічна команда «Х-фактору», ні ми. Конкурсантів заводили за лаштунки групами по 5 осіб, наша п'ятірка давно відвиступалася, зробили свою справу ще 10 артистів, почали виступати гості шоу. Стало тоскно і зовсім не страшно, аж поки нам не дали команду «старт». Красивий прохід перед телекамерою по команді, розмова з Оксаною Марченко і - під софіти. Там сталася катастрофа. На сцені були відсутні монітори, річ обов'язкова для сценічних виступів, і коли завелися наші пекельні машинки, скоординувати наше звучання було майже нереально, все посипалося, як тетріс.

 

Ковтаючи сльози розпачу, ми попросилися зіграти в ненависній акустиці, що було зроблено, м'яко кажучи, посередньо. Журі одноголосним вердиктом висловило нам своє «фе!». Серед претензій була моя зігнута навпіл постава на сцені. Зігнутися впоперек мені довелось, оскільки я грав наживо в мікрофон на таких інструментах, які потребують окремої визвучки, грати на них випроставшись неможливо технічно.

 

Наш вихід і так був проблемою для звукорежисерів, і просити додатковий мікрофон для баяну зовсім не хотілося. Та й з огляду на час, попроси ми його - і мій вечірній рок-концерт був би під загрозою зриву.

 

Російський музичний критик сказав мені, що бути зігнутим, мов жебрак, - це негарно. Я не став дискутувати - навіщо, мандрівні жебраки завжди були найкращими музикантами, принаймні в моїй системі координат. А «Х-фактор» - це інша система, де 99% співають під «мінусову» фонограму не свої пісні. Зате - чомусь - із випростаною спиною.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
15557
Читайте також
18.10.2010 11:31
Павло Кнур
для «Детектор медіа»
26 699
15.09.2010 10:00
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
20 197
30.07.2010 11:37
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
32 785
05.05.2010 10:45
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
26 756
19.04.2010 07:44
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
37 734
16.04.2010 15:25
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
16 411
19.03.2010 07:06
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 528
16.03.2010 12:06
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 101
03.03.2010 08:56
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 876
22.02.2010 11:51
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
37 909
09.02.2010 19:44
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
16 476
23.01.2010 08:15
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 401
20.01.2010 09:04
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
13 223
15.01.2010 10:37
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
22 609
25.12.2009 14:00
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
15 486
Коментарі
4
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Тру
5192 дн. тому
Павле, а я погоджусь з Таіс - якщо ти себе позиціонуєш, як музикант, та й ще й андеграундний - то тобі там не було, що робити. Серед купи попсовиків та клоунів, що прийшли на ТВ похизуватися. І з твоєї сторини це також виглядало, як клоунада. Мандрівні жебраки - це дійсно найкращі музиканти, але коли вони приходять до "двору" за "мульйонами" - то такими перестають бути. А стають звичайними "повіями режиму" - як весь сучасний поп-бомонд!
knur
5192 дн. тому
2 Tais Ви мабуть працюєте в Х-факторі? Не переживайте так. Я не критикував, просто поділився враженнями. До речі ви плутаєте "настройку инструментов" з визвучкою, так що не дивно, що у вас там лижі замість ласт
Tais
5197 дн. тому
Павел, великий профессионал (как понятно исходя из его САМОпозиционирования) весь проект раскритиковал со всей пролетарской ненавистью. Я вот только не могу понять, ЗАЧЕМ тащить инструменты на ВОКАЛЬНЫЙ конкурс?! И при этом жаловаться, что номер провалили из-за проблем с настройкой инструментов!!! Вы, очевидно, что-то напутали. Это все равно, что вместо лыж обуть ласты и жаловаться на неудобство. Обратите внимание, в статье автор ни разу не назвал себя вокалистом, он называл себя исключительно музыкантом. Теперь хотелось бы почитать статью, написанную человеком, который является ВОКАЛИСТОМ.
7475
5198 дн. тому
вони проґавили своє щастя!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду