Душа комуналки

15 Січня 2010
22631
15 Січня 2010
10:37

Душа комуналки

22631
Казково добрі стосунки між героями серіалу «Сусіди» («Інтер») та національна психоматриця
Душа комуналки

З 11 січня на «Інтері» почала виходити нова «мильна опера» «Сусіди», зйомки якої канал спільно з продакшном Prima-film розпочав у листопаді 2009 року. «Нічого подібного в Україні і на всьому пострадянському просторі до цього часу не вироблялося», - повідомляла прес-служба «Інтера». Головним нововведенням «Сусідів» та жанровою особливістю, яка б вирізняла цей продукт у морі мильної піни, мало стати те, що події у серіалі відбуваються паралельно з актуальними подіями сьогодення, а робота над самим сценарієм закінчується незадовго до початку зйомок, як пояснювалося у прес-релізі.

 

Натомість, як вже повідомляла ТК, ще на початку листопада минулого року на російському «Первом канале» вийшов серіал «Спальний район», який російські колеги так само проголошували унікальним.

 

ТК публікує репліку нашого автора, який подивився прем'єру «Сусідів», та запрошує усіх охочих до дискусії.  

 

Погоду на українському телебаченні роблять не місцеві креативщики, а перевірені формати. Так ведеться від початків українського ТБ і це статус-кво змінювати не вигідно. Майже паралельно в Росії й в Україні вийшли два схожі проекти - «Спальний район» (Перший канал, Росія, прем'єра у листопаді 2009-го)  та «Сусіди» («Інтер», прем'єра у січні 2010).  Різниця між ними простежується поки що одна - в росіян дія відбувається в багатоповерхівці спального району, в українців - в престижній «сталінці». Водночас герої обох серіалів так само збираються для обговорення поточних подій і чекають глобальних календарних свят на кшталт Нового року або президентських виборів. З того, що писала ТК, можна зробити висновок, що такий  формат не є російською вигадкою, а запозичений  у більш просунутих буржуа, але займатись телеархеологією годі. Головне, що все вже придумано до нас.

 

Отже,  в «Сусідах» мужній та добрий моряк Андрій повертається з сомалійського полону в казковий світ київської «сталінки». Казковий, тому що ця багатоповерхівка дивним чином нагадує комунальну квартиру. І тут починається головна суперечність. З одного боку, у прес-анонсах знімальна команда стверджує : «буде все як у житті»! А з іншого - життя «сталінок», «хрущівок» та «брежнєвок» сьогодні мало нагадує повоєнний побут бараків та комуналок. Герої серіалу живуть правдивою общиною: разом збираються за святковими столами, лагодять одне-одному двері та побутові пристрої, підвозять в аеропорт, печуть пиріжки та в курсі найменших подробиць особистого життя одне-одного. Чистий, світлий соціалізм, кампанелівське місто сонця, платонівська держава. Чи мали на меті творці серіалу передати реалії сусідського життя в Україні? Навряд чи. Адже, якщо промоніторити новинні сайти, побачимо, що справжні сусіди живуть дещо іншим життям.

 

«Львівська газета»: «Мій сусід завів пса...На перших порах він ще доглядав його, а згодом відпустив собаку просто на вулицю. Тепер тварина шкодить у дворі та під'їзді...»

 

«Вечірнє Рівне»: «Сусід задушив п'ятикласницю...»

 

«Таблоїд»: «Депутат-сусід Тимошенко катається на Rolls-Royce за більш ніж мільйон доларів?»

 

 

І справжні перлини на сайті ТСН: «Під Києвом пенсіонер розстріляв сім'ю сусідів і застрелився», «Дівчина забила на смерть сусіда, який проміняв її вихованця на горілку», «Чоловік вбив дружину за те, що вона помила посуд сусіду», «Жінка вбила сусідського собаку, щоб поїсти з друзями шашликів», «Чоловік задушив сусідку, щоб подивитись футбол по її телевізору».

 

Можливо, не все так трагічно, але життя справжніх сусідів мало скидається на серіальне. І не тільки у великих містах, де індивідуалізм сягає позахмарного піку, але і в достатньо патріархальних селах, де тісні стосунки підтримують переважно родичі.

 

Зріз народної ментальності у формі приказок та прислів'їв теж дає невтішні результати щодо добросусідськості: не заглядай до сусіда, може, з того бути біда; не позичай у сусіда розуму; сусідські діти - найпустіші; тоді сусід добрий, коли мішок повний; у сусіда повна піч дров, та горять, а у мене єдно, та не хоче; у сусіда ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати. І, звісно, одинадцята заповідь українця - моя хата скраю.

 

Не виключено, що казково добрими стосунками між героями серіалу його творці хочуть зламати індивідуалістичну, інтровертну модель  національної психоматриці, але навряд чи у мешканцях телепід'їзду  глядачі можуть впізнати реальне життя реального парадного. Навряд чи керівник великого підприємства піде вибивати двері самотній вчительці музики і сідатиме за одним столом з пролетарями фізичної та розумової праці. Таке рідко практикувалось і в радянський час, не кажучи вже про нашу еру дикого капіталізму. В час супермаркетів, мобілок, кодових замків і зашкальної відчуженості люди, які ділять простір одного поверху, рідко між собою вітаються, а не ходять позичати солі.

 

То, може, серіал покликаний «не доповнити, а виправити»?  Згуртувати заляканих українців в маленькі міцні громади, мікрокооперації, що можуть дати відсіч бездарному уряду, бандитам, хамським соціальним службам, стихійним та емоційним негараздам? Може, поява такого серіалу перший крок до стихійного утворення української хезболи (в термінології Дмитра Корчинського)? Адже герої чергового «мила» дійсно такі ж, як і ми, - безпорадні, незахищені, фрустровані, але дружні...

 

Фото - www.inter.ua

 

 

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
22631
Читайте також
18.10.2010 11:31
Павло Кнур
для «Детектор медіа»
26 719
15.09.2010 10:00
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
20 209
30.07.2010 11:37
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
32 794
15.07.2010 11:14
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
15 569
05.05.2010 10:45
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
26 766
19.04.2010 07:44
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
37 744
19.03.2010 07:06
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 552
16.03.2010 12:06
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 120
03.03.2010 08:56
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 894
22.02.2010 11:51
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
37 922
23.01.2010 08:15
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
21 416
20.01.2010 09:04
Павло Кнур
, для «Детектор медіа»
13 234
19.01.2010 10:34
Олесь Кульчинський
, для «Детектор медіа»
22 348
17.12.2009 12:24
Олена Рябець, «День»
37 249
Коментарі
4
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Саша
5410 дн. тому
Досить неякісний продукт - ось що ображає. А рекламують цей серіал - як якийсь прорив. Нездатні українські канали зацікавити сценаристів нормальних.
knur
5411 дн. тому
2 Liberty tak liberty ! Браво!!!!дуже сміявсь
Вдумливий читач з філософською освітою і роботою охоронцем у нічних клюбах
5411 дн. тому
Рідкісний випадок, коли рецензія якісніше розкриває тему, ніж сама стаття. Бо рецензію написано РОЗУМНО, а автор справляє враження РОЗУМНИКА, для якого жонглювання велемудрими категоріями, метафорами, алюзіями і чортзна ще чим є самоціллю. Не треба нас намагатися приголомшити інтровертнітю, фрустраціями і Кампанеллою, пане Кнур! Ліпше б пояснили, яким чином можна пов"язати атмосферу комуналки з, вибачте на слові, психоматрицею згадуваної "хезболли". Таж ясно як Божий день - побутово-ситуативно об"єднана спільними квадратними метрами ЗБІРНОТА ніколи не переростає у свідомо об"єднану ідеєю (якою саме - у даному контексті неважливо) СПІЛЬНІСТЬ. А Ви ото щось таке нафантазували, наче ті декабристи, що про них Лєнін колись казав: "Страшно далєкі оні от народа..." :)
Liberty tak liberty
5412 дн. тому
Шановний поціновувачу словника іншомовних слів, класичної філософії, українських прислів”їв та бульварної преси! Пане Кнуре! Я цілий день боролася з незрозумілим бажанням прокоментувати Вашу статтю, а під кінець дня таки не втрималася. Бо нарешті зрозуміла, що мене в ній зачепило, попри те, що мені нема ніякого діла ані до кнурів, ані до чужих сусідів. Мене обурило агресивне антиукраїнське невігластво, замасковане під машкарою псевдоінтелектуальності. Почну з невігластва і дозволю собі пояснити Вам різницю між такими поняттями як формат і жанр. Поясню на прикладах, щоб Вам було зрозуміліше. Формат – це така обов”язкова штуковина, яка не дозволяє авторам виходити за межі жорстко прописаної біблії ( я сподіваюся, Ви знаєте, що таке „біблія” на ТБ). На формати поширюється дія авторських прав, через це більшість пристойних каналів формати переважно купують. Формати закордонних серіалів спеціальна надрочена група авторів адаптує до реалій певної країни, не порушуючи сюжетної лінії і не змінюючи характерів головних героїв. Так було з достатньо відомими серіалами, такими як „Бідна Настя”, „Не родись красивой” чи „Моя прекрасна нянька”. Натомість жанр – це доволі умовна категорія, за допомогою якої можна приблизно класифікувати певні здобутки тієї чи іншої царини мистецтва, виділяючи в них спільні риси. Наприклад, сітком (це - коли на екрані нічого смішного, а за кадром хтось сміється) – то є жанр, а не формат. Мильна опера – це теж жанр, а не формат. Тобто, „Район Мелроуз”, „Беверлі-хілз”, „Коронейшн-стріт”, „ІстЕндерз”, „Спальний район”, „Сусіди” – це серіали, зняті в одному жанрі, де події мають характер в”ялоплинної шизофренії і відбуваються, як правило, в одному чи кількох замкнених приміщеннях. Через це про первинність чи вторинність тут не йдеться. Йдеться насамперед про дотримання ознак жанру. Друге. Не знаю, чи правильний я зробила висновок із зарозумілих дискурсів шановного пана Кнура, але мені здалося, що він вважає – добросусідське ставлення взагалі не притаманне українцям як нації. Навпаки, основою національної свідомості, на його думку, є славнозвісне побажання „щоб у сусіда хата згоріла!”. Не можу з цим погодитися. Реалії сусідського життя в Україні, звичано, не є „чистим, світлим соціалізмом, кампанелівським містом сонця і платонівською державою”. Вони є просто різними – це вже як кому пощастить із сусідами. І ніякий капіталізм, дикий чи свійський, тут не при чому. Персонажі „Району Мелроуз” теж живуть за законами капіталізму, причому, місцями не лише дикого, а й відверто хижого. Але це не заважає їм мати одне до одного якісь почуття, а подекуди навіть і СПІВчуття. І третє. Спочатку мене дещо здивувала та прірва, яка існує між двома аудиторіями: тією, на яку розрахований сам серіал, і тією, на яку розрахована ця стаття. Аудиторія серіалу – відверто жіноча, якщо не сказати „бабська”, без особливих інтелектуальних претензій. Аудиторія статті навпаки – коло високочолих випускників гуманітарних факультетів елітарних навчальних закладів. Чому? Будьте стилістично хоч трохи адекватним тому, про що Ви пишете! Навіщо тупити своє добре загострене інтелектуальне перо на аналіз якогось дешевого вітчизняного „мила”, коли це перо ще може згодитися для написання рецензії на новий фільм Ларса фон Трієра або, принаймні, нових серій „Доктора Хауза”? Диво, та й годі. Що я можу порадити Вам, пане Кнуре? Для початку спробуйте вітатися зі своїми сусідами. А ну, як вони теж відчують до Вас приязнь, а ця приязнь згодом переросте у нормальні добросусідські стосунки? Може, ці нові стосунки вбережуть Вашу психоматрицю, деформовану переглядом ТСН та читанням „Львівської газети”, „Вечірнього Рівного” і „Таблоїду”, від подальших фрустрацій?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду