Усі знають медіаконсультантів Януковича. А ось хто консультує Азарова? Хотілось би поглянути на цих проФФесіоналів, які нарадили (чи то пак, не відрадили) своєму шефу методично принижувати всіх без винятку журналістів звинуваченнями у тотальній продажності.

«Любое решение, если ты хочешь навести порядок, вызывает жесткое сопротивление. Сопротивление людей, обладающих ресурсами финансовыми. Для которых никаких проблем не составляет заказать статью, где угодно оплатить услуги любого журналиста, сделать любой телевизионный сюжет. Где угодно. Никаких проблем, подчеркиваю, нет», - цитата за СТБ. Це вже третя за останні два тижні заява Миколи Яновича в цьому ключі. І це при тому, що донедавна медіа зовсім не входили до кола його особистих та політично-управлінських інтересів.

17 липня, захищаючи від «нападок» журналістів свого підлеглого Зиновія Митника, він кинув в обличчя журналістам: «Я бачу тільки, що вони (фармацевтичні компанії) хочуть дорватися до фінансових потоків, замовляють платні статті, замовляють платні телепередачі. Ви, ваші колеги по перу, берете гроші і берете участь у цій брудній кампанії». Перед тим - звернувся до Національної спілки журналістів України із пропозицією разом боротись із замовними матеріалами. Останнє, звісно, звучить трохи як анекдот, хоча, з іншого боку, не до «ґрантожерів» же ж йому, Азарову, йти з такою пропозицією. Ідея ж створення механізму запобігання появи в ЗМІ замовних матеріалів пахне не більше не менше - репресіями. Адже всім відомо, якими методами діяв Азаров у підконтрольних йому сферах.

Дивує, що, намагаючись огризнутись у відповідь на не таку вже й рясну, - а якщо чесно, то зовсім ріденьку, - «кампанію» проти його уряду в ЗМІ, Азаров завдав непропорційно потужнішого удару, автоматично оголосивши будь-яку критику «стабільності і реформ» заказухою, оплаченою опозицією. Коли так, цікаво, скільки заплатила опозиція Віктору Януковичу, який публічно критикував азаровський Податковий кодекс?

До речі, звинувачення на адресу замовників значно абстрактніші, ніж на адресу журналістів. У ролі перших постають певні «сили, наділені фінансами» - жодних прізвищ чи назв політичних сил; натомість продажні журналісти - всі. На цьому Азаров спеціально наголосив, щоб ні в кого зі співрозмовників - а сказано це було на прес-конференції - не виникло враження, що особисто його закид не стосується. Попередниця Миколи Яновича, Юлія Тимошенко, теж любила пояснювати свої іміджеві негаразди засиллям заказухи, але розважливо розставляла акценти: винними проголошувала олігархів-медіавласників, журналісти ж у її виступах поставали мимовільним, а відтак, невинним знаряддям. Нинішній владі, прихід якої всі без винятку олігархи-медіавласники вітали з квітами й феєрверками, звинувачувати їх незручно. Ось і виходить, що вся справа в продажній, гнилій природі журналістів як таких - не можуть і дня прожити, не продавшись «противникам стабілізаційних процесів».

Певна річ, карма у прем'єра й без того така порепана, що ставлення журналістів до себе він особливо цими заявами не змінить. Фантазувати на тему «Азаров налаштує проти себе журналістів і зашкодить своїй майбутній кар'єрі» смішно, адже в інформаційній та суспільній шкаралупі, в якій живе і діє Микола Янович та очолюваний ним уряд, такими речами навряд чи переймаються. На проблеми іміджу й пабліситі тут або не зважають, або вирішують їх гуртом, методами безвідмовними й глибоко непарламентськими.

І взагалі, вже не вперше дивують аж такі розбіжності у поглядах між Лідером та його соратниками. Янукович постійно повторює, що в Україні - свобода слова, кожен пише, що хоче, й у ЗМІ все нормально, тож незрозуміло, чого ці дивні журналісти бігають у своїх футболках. А послухаєш прем'єр-міністра, й виходить, що навпаки - медіа в нас суцільна продажна брехня. Вони би вже якось між собою розібралися...  

Не виключено, що деякі матеріали про чинний уряд та його окремих членів справді замовні; не виключено також, що їх оплачує опозиція, хоча мені здається, що про цей уряд можна і без грошей, для чистого задоволення, достатньо нарити. До того ж, якщо приводом для антижурналістських філіпік Азарова стали саме матеріали про корупцію в Міністерстві охорони здоров'я, то вуха, які стирчать із цих матеріалів, прем'єрові слід шукати найперше серед однопартійців, які прагнуть узяти охорону здоров'я у свої руки. Кампанію проти Митника веде аж ніяк не опозиція. І стосунки з'ясовувати, відповідно, в кулуарах партз'їзду. Але тепер, якщо бачите, що якийсь ворог чинного ладу (навіть якщо він має нахабство прикриватись, наприклад, виборчим штабом Партії регіонів) намагається розмістити джинсу, можна сміливо бити з ноги - Азаров дозволив :)

Якщо серйозно, то тільки Азарова та «азаровщини» нам на фронті боротьби з джинсою та іншими медійними проблемами й бракувало. Після СБУ, міліції та інших органів, які заявляють свої права на втручання в діяльність засобів масової інформації та регуляторних органів, не вистачало хіба що цього. Втім, не задіяним залишається ще міністерство оборони.  Гепнути з мінометів по редакціях, що поширюють брудні замовні матеріали - чим не вихід? Суто державницький, капітальний підхід.

Фото - http://www.dsnews.ua/