Фігури замовчування

1 Липня 2010
28897
1 Липня 2010
18:10

Фігури замовчування

28897
2006 рік. Російському політику й державному діячу, директорові Інституту країн СНД Костянтинові Затуліну відмовлено у в’їзді в Україну через антиукраїнські висловлювання
Фігури замовчування

Міжнародний скандал стає головною подією у випусках теленовин, обговорюється у студіях ток-шоу. Лунає повний спектр коментарів - від полум'яної підтримки дій патріотів із Служби безпеки до не менш гарячого осуду. Публікуються й коментарі самого Затуліна. Приблизно таку ж картину можна було спостерігати після кожного чергового інциденту з оголошенням когось із активних російських недругів помаранчевої влади персоною нон ґрата. Хоча часом деякі з цих персон видавались не вартими аж такої уваги.

  

2010 рік. Керівника представництва Фонду Конрада Аденауера, німецького політолога Ніко Ланґе, затримують в аеропорту «Бориспіль», не пускаючи на територію України. Причин відмови у допуску йому не пояснюють, обмежившись повідомленням, що тепер він - персона нон ґрата. Лише після того, як у конфлікт втручаються посольство Німеччини та інші офіційні установи, зокрема й за кордоном, Ланґе впускають в Україну, назвавши його 10-годинне сидіння на нейтральній території «непорозумінням». Але потенційна сенсація не виходить за межі інтернет-видань та поодиноких радіостанцій. Газети вийдуть лишень післязавтра, й до того часу новина застаріє. А телеканали просто мовчать.

  

Навіть сліпоглухонімий журналіст не міг не побачити в цій події предмету суспільного інтересу. Річ навіть не в тому, що Ланґе - керівник серйозної інституції, пов'язаної з правлячою партією Німеччини, куди український президент якраз планував відправитись із офіційним візитом. Звичайно, пересічний громадянин не знає ні про фонд Аденауера, ні про керівника його українського представництва, - на відміну від, наприклад, того ж Затуліна, якого завдяки періодичній участі у політичних ток-шоу не знати просто не можна. Набагато важливіше, що у не надто виразних поясненнях із приводу «непорозуміння» випливло слово «провокація». Мовляв, галочку навпроти прізвища німецького експерта від імені Служби безпеки України поставили зловмисники, аби скомпрометувати її керівництво, а може, й усю чинну владу. Справді, якщо СБУ каже, що не включала німця до списку персон нон ґрата, тоді хто його туди включив?

  

І це ж бо не єдина подібна провокація проти СБУ! 25 червня стало відомо, що з журналістом українського «Коммерсанта», росіянином Артемом Скоропадським, провів «роз'яснювальну зустріч» певний молодик, що представився співробітником служби безпеки. Він рекомендував Артемові припинити товаришувати з представниками вітчизняних праворадикальних політичних сил, залякував депортацією... Прес-служба СБУ відразу заявила: йдеться про провокацію з метою «скомпрометувати СБУ в очах громадськості і відвернути її увагу від нагальних проблем забезпечення державної безпеки, а насамперед, боротьби з корупцією». Адже навіть співробітника з ім'ям і прізвищем, зазначеними у продемонстрованому Скоропадському посвідченні, у лавах спецслужби немає!

  

Отже, змова корупціонерів із метою скомпрометувати воїнів невидимого фронту в очах громадськості, «ослабити її як орган уповноважений державою на боротьбу з корупцією». Уявіть: редакція Fox News або CNN, напружені репортери вдивляться в екрани моніторів, вишукуючи інформаційні приводи... Раптом у ньюзрум забігає хтось і кричить: «Колеги! Серія провокацій проти ЦРУ! Провокатори-корупціонери проникли у комп'ютерну систему спецслужби! Агенти з  підробними посвідченнями обробляють журналістів!»... Але на нього ніхто не звертає уваги.

  

Справжній журналіст душу продасть за таку тему. Він навіть, грішним ділом, часом потайки бажає, щоб щось подібне сталось, аби було про що писати чи знімати сюжети. Зрештою, це обов'язок четвертої влади, сторожових псів демократії і так далі - спитати з влади, що ж це за провокації такі массово відбуваються протии спецслужби, і що ж це за спецслужба така, якщо від її імені можна чинити такі неподобства. Як вона може гарантувати й захищати національну безпеку, якщо неспроможна убезпечитись від подібних примітивних провокацій? До того ж, це суто по-людськи цікаво - розібратися, що ж там насправді відбулося.

 

Стримати цю цікавість може лише один чинник - пряме розпорядження редактора: «цього не знімаємо (не пишемо, не розслідуємо), не треба».

  

За словами журналістів, особливо кореспондентів центральних телеканалів, такі розпорядження, - далеко не завжди мотивовані - лунають останнім часом дедалі частіше. Моніторинг теленовин, який громадська організація «Детектор медіа» проводить у рамках проекту «У-Медіа», виявив протягом лише одного тижня, 14-19 червня, 75 випадків замовчування журналістами суспільно важливих тем. І не можна не відзначити, що особливо часто це трапляється з темами, які зачіпають інтереси групи Фірташа-Льовочкіна-Хорошковського: скандали навколо СБУ, прагнення «РосУкрЕнерго» отримати від України 12 мільярдів кубометрів газу, конфлікт між групою «Інтер» та телеканалами, позбавленими частот через суд, виклик на допит колишнього міністра Василя Куйбіди тощо.  З останніх подій - призначення Верховною Радою членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, чиї кандидатури відкинув профільник Комітет з питань свободи слова та інформації, натомість, - ні для кого це не секрет, - схвалив і рекомендував депутатам голова СБУ, в чиєму кабінеті проходили співбесіди з кандидатами до регуляторного органу.

 

 Коли після цього чуєш від Валерія Хорошковського, що він не те що телепростір, але навіть свою власну медіагрупу «Інтер» не контролює, стає смішно й гірко. Смішно, бо правда, яка вочевидь розходиться із словами чиновника, лежить на поверхні. Гірко, бо навіть таку очевидну правду вже майже нікому доносити до суспільства.

 

Отар Довженко, для журналу «Главред»

 

Фото - «Главред»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для журналу «Главред»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
28897
Читайте також
29.10.2010 10:05
Отар Довженко
25 634
13.09.2010 09:41
«Телекритика»
23 588
07.09.2010 13:37
«Телекритика»
28 929
25.08.2010 10:30
Отар Довженко
42 954
16.08.2010 13:25
Отар Довженко
29 807
29.07.2010 08:07
Отар Довженко
31 780
23.07.2010 15:26
Отар Довженко
21 123
19.07.2010 09:36
Отар Довженко
32 921
13.07.2010 12:00
Отар Довженко
32 841
09.07.2010 10:30
Отар Довженко
15 892
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду