Кілька днів тому в Нью-Йорку пройшла церемонія нагородження «Веббіз» – без перебільшень найпрестижніша, коли мова заходить про інтернет. Премія існує вже 15 років – себто, з самого світанку веб-доби, й щороку стає масштабнішою, впливовішою і гламурнішою. Цього разу в ній брали участь такі легендарні постаті, як аніматор Мет Гренінг, астронавт Баз Олдрин, музикант Девід Боуї та мільярдер Ричард Бренсон. А також 17-річний російський хлопчина Андрей Терновський, який три місяці тому жив і ходив до школи в Москві, а півроку тому був узагалі практично невідомий.

На церемонії він дістав премію в категорії «Прорив року», а його промова (за умовами організаторів церемонії, всі лауреати мали подякувати у п’яти словах, бо стислість – сестра всіх чеснот) була такою: «Internet is a cool thing» Андрей Терновський приймає нагороду «Прорив року»

Причиною блискавичного злету юного росіянина став його винахід восени 2009 року веб-сайту «Рулетка чату» Chatroulette, де користувачі спілкуються у довільному режимі з цілком незнайомими людьми по всьому світі. Такий собі Скайп, тільки не з колишнім однокласником чи коханою дівчиною з Праги, а з людиною, яку ви бачите вперше. І, можливо, востаннє, бо завжди є варіант натиснути «Наступний», якщо спілкування вас якимсь чином розчаровує. У багатьох, точніше, навіть у більшості випадків, вашим співрозмовником по той бік веб-камери є самотнього вигляду чоловік, який без сорочки сидить у ліжку. Але не завжди. Трапляються веселі компанії дівчат, які не можуть припинити реготати, гітарист-аматор, який шукає слухачів, або папірець, на якому боком написано: «Якщо повернеш голову, я виграв».

Кількість користувачів на рулетці виросла з нуля до ста тисяч на день протягом кількох місяців, поступово набравши півсотні мільйонів унікальних користувачів.

Сам веб-сайт фігурував у таких відомих телепрограмах, як South Park, The Daily Show та британській Newsnight, які поглузували з шаленої кількості непристойного контенту, але не могли не визнати потенційно культової природи нового феномену. Чомусь людям бракує «звичайних» соціальних мереж для спілкування, і вони постійно шукають нового. І йдеться не тільки про інтернетних фріків, а про десятки мільйонів користувачів по всьому світі, у боротьбі за увагу яких інтернет упевнено переміг інші ЗМІ.

Лише в лютому цього року після статті в газеті «Нью-Йорк Таймс» більш-менш публічною стала особа винахідника нової мережі. Це російський школяр Андрей Терновський, якому не без проблем давалася математика в школі і який минулого літа працював у московському магазині сувенірів, де, пропонуючи товар іноземним туристам, набрався по кілька слів із різних мов і переконався, як цікаво і приємно спілкуватися з абсолютними незнайомцями. Але продавець із нього був поганий, тому він протримався в магазині тільки пару тижнів, натомість позичив 10 тисяч доларів у батьків і створив нову послугу на основі написаної «за три дні» першої версії рулетки чату.

Принцип, на якому ґрунтується сайт, – довільний відеочат із незнайомцями, – настільки дивний і ставить так багато запитань про природу й мотивацію людського спілкування, що рулетка обросла фанатами, послідовниками, копіями і пародіями. Так, відомою інтернет-особистістю став піаніст Мертон, який спілкується з партнерами по Chatroulette через імпровізації на фортепіано.

Сам Андрей Терновський в інтерв’ю розповідає, що йому пропонували продати права на сайт ще коли він жив у Москві, але за смішні гроші, типу «мільйон доларів». Потім пропонували і серйозніші, але він каже, що не хоче прощатися зі своїм дітищем. І правда – засновникам Ґуґла теж пропонувала його продати ще в 90-х.

У березні цього року хлопець, якому виповниться вісімнадцять лише в серпні, виїхав до Сполучених Штатів. Його від’їзд, детально описаний журналом «Нью-Йоркер», нагадував комедію Данелії «Паспорт» – спочатку він застряг у пробці по дорозі в аеропорт, потім його двічі примусили переписувати декларацію, і він ледь не спізнився на літак.

У Нью-Йорку на нього чекав натовп американських репортерів, для яких юний москвич став ще однією веб-попелюшкою, ще одним утіленням американської мрії. З Нью-Йорка він вирушив до Сан-Франциско.

Яка мораль історії?

По-перше, інтернет справді дуже і дуже кул.

По-друге, які все ж таки дивні істоти, ці гомо сапієнси.

А по-третє – як не крути, а всі дороги таки ведуть до Каліфорнії, принаймні для програмістів-інтернетників-технологів. Попри те, що він народився в Росії, ідейний дім юного Терновського саме там, на тихоокеанському узбережжі, де сонце сідає останнім на планеті і звідки краще видно, де людству шукати наступне джерело інформації і задоволень.