Давньоримська естетика рекламної компанії «Україна має талант!» - не просто гарна візуалізація цього шоу. При перегляді зірок - «народної» на ТРК «Україна» та «супер» на «1+1» - мене не покидало відчуття, що режисери цих проектів теж конструювали свій продукт за принципом античних містерій. Мені важко знайти інші пояснення тій хвилі екстазу, яка накривала мене в окремі моменти перегляду. Досі жоден вітчизняний продукт не викликав особисто в мене таких шалених емоцій. Невгамовно, випуск за випуском, я занурювався у захопливу атмосферу конкурсів, і враження від перегляду межували з сакральним досвідом.

Звісно, порівнюючи телешоу та релігійні практики, я стаю на слизьку стежку. Але ж вправлялися наші психологи у подібному аналізі, розглядаючи одне з популярних розважально-змагальних шоу як «модель деструктивной сім'ї». Не менш, аніж із сім'єю, ці програми з привселюдної селекції голосистих і талановитих викликають асоціації й із ініціаціями, містеріями, камланнями та іншою роботою по пізнанню непізнаваного.

Взяти хоча б суддів. У «Фабриці», «Народній зірці», «Суперзірці», «Україна має талант!» це щось середнє між приймальною комісією до музучилища та язичницьким пантеоном. Як і належить комісії, у своїх судженнях вони іноді висловлюють цілком раціональні аргументи «за» і «проти», але частенько вдаються до пророкування на «іншими мовами» й базують свої вироки на алогічних вібраціях органів, далеких від головного мозку. Головний приз із ірраціональності, по-моєму, можуть взяти члени журі «Народної зірки» - Барбара Брильська, Юрій Рибчинський, Володимир Бистряков та Анастасія Заворотнюк. Суддівські ремарки Бистрякова на кшталт «Вам юбочку би покорочє!» (це про виступ Гайтани) або «Куда делась косичка?» (на адресу Фагота) у глядача викликають, м'яко кажучи, ніяковіння. А щодо коментарів та оцінок Рибчинського вже без зайвих церемоній висловлюється в коментарях читачка «Детектор медіа» Галя:

«Галя // 21.11.2009 18:15:08

Такого гидкого шоу я ще не спостерігала !!!!!!! Рибчинський ставить оцінки так, ніби він не композитор, а працівник сільського господарства, якому в дитинстві ведмідь на вухо наступив!!! Просто гидко дивитися. Він самий жахливий суддя цього проекту- ганьба для композитора. Невже він настільки продажний ????»

Це не значить, що думку Галі поділяє ваш автор, але тим не менш, є така думка. І найбільше смалить Брильська. Незважаючи на досить солідний стаж роботи на радянському та російському телебаченні, вона зберегла свій фірмовий акцент. Її промови з суддівського крісла виглядають як нечленороздільні бурмотіння Севільської жриці, що зберігає при цьому весь фатумний пафос: «Моя душа пошті нє одобріала етого. Вообще я не слішала... Трудно оценівать - сєм...». Одним словом, члени журі «Народної зірки» за стилем поведінки найбільше мені нагадують язичницьких божків - дуже суб'єктивних, часто жорстоких, вряди-годи несправедливих, поза межами добра і зла.

Моделі поведінки суддів у шоу «Україна має талант!» для Ігоря Кондратюка, Слави Фролової та Владислава Ями диктує формат програми. Психотипи трійці давно відпрацьовано зарубіжними колегами, тому нашим відповідникам нічого не залишається, як просто копіювати. Щоправда, давньоримські шати додали їхнім образам ореолів Юпітера, Мінерви та Феба. Злий, нейтральний і добрий слідчий. Тремтячі плебеї перед ясними поглядами олімпійців. Спочатку мені було цікаво - а чому саме такі судді? Взяти наприклад Юпітера-Кондратюка - моніторити конкурс караоке, а потім привселюдно знищувати чергову, на його думку, бездарність і в експрес-режимі висловлювати висновки галактичного масштабу?.. Те ж саме можна сказати і про Славу Фролову. Її об'єктивність, «ушами не услышать, мозгами не понять», тим більше не виміряти ніяким аршином, крім сакрально-потойбічного. Це не прості люди, і навіть не титани з героями - вище беріть!

Специфіка стосунків поважної комісії та конкурсантів у «Суперзірці» повертає нас із захмарних Олімпів, Вальгали та Шамбали на землю грішну, або навіть не на землю, а в окремі, спеціальні куточки Землі - такі, як СТОП (Соловецький табір особливого призначення), Освенцім, концентраційні табори Камбоджі та інші не надто сприятливі для творчості оази. У схожому мікрокліматі відбувалися криваві поклоніння майя та ацтеків, кельтські жертвоприношення та ініціації людожерів Океанії. Тут із учасниками шоу не церемоняться: спонтанне розбивання на групи, дуети, обмежений час на підготовку, постійна, дика психологічна напруга, біганина з речами по пісенному полігону і при цьому постійний вербальний тиск, залякування, погрози та привселюдне лінчування. Потап, Вєра Брежнєва та Юрій Абрамович Зільберман - така собі революційна трійка на плюсівському шоу. Відповідна й риторика ведучих: «Я хочу чтобы вы отправились в номера и собрали свои вещи. Я хочу увидеть гору из ваших чемоданов и сумок», «Завтра в цей час ми недорахуємось половини з них», «В шоу-бизнесе все очень жестко, быстро и просто». Приємно бачити, що Потапу подобається роль телевізійного ката: «Для меня это все выглядит как казнь, психологический эшафот». А ось пані Брежнєва, на його фоні виглядає не дуже ефектно: її образ строгої арійської блондинки якийсь млявий, недопрацьований. Поряд із успішним фюрером Потапом її нацистський імідж білявки рятує тільки сказане не менше 10 разів протягом програми непереконливе «О майн гад!».

У кожному шоу обов'язковою є добра фея, яка втішає, співчуває, загоює рани. За команду добрих фей грають: Оксана Марченко, Катя Кузнєцова, Ірма Вітовська. Вони наче провідниці між світом богів та смертних, а такі створіння, за традицією планетарних міфологій, приязно налаштовані до людей. Це своєрідний емоційний щит телеглядача від суворих представників лави суду, але не більше. На відміну від Прометея, вони не принесуть людям вогню - нікому з них не хочеться бути прикованою до скелі залізною рукою Потапа чи Кондратюка.

Для будь-якого культу чи релігії потрібні свої пророки та мученики. Ну і, звісно, адепти. І в телеконкурсів художньої діяльності їх мільйони. До прикладу, за статистикою центру Разумкова, до найбільшої в Україні общини УПЦ МП відносить себе трохи більше як 10% українського населення, в той же час «Україна має талант!» одного дня подивилося 14,6 мільйонів глядачів. Щодо кастингів, то тут рахунок іде на тисячі, але це інший рівень посвячення.

Заради слави подвижники нової релігії з радістю йдуть на приниження, нервові зриви, а частенько і на привселюдну ганьбу. До того ж ганьба в рамках таких шоу грає на руку жертві і є чи не найкращим піар-фактором. Викладені в мережі відео з помітками «жесть», «позор» на ім'ярек конкурсі збирають чи не більшу кількість переглядів, ніж виступи фіналістів. Тут ми знову повернемося до аналогій із античними містеріями, в яких обов'язковими елементами були, з одного боку, процесії, пісні й танці та різноманітні вияви екстазу, а з іншого - очищення у вигляді спокутувальної жертви.

Для затягування в тенета нової віри використовуються найрізноманітніші методи: першочергово це кастинги-проповіді в усіх регіонах, а потім - максимальна популяризація житій адептів. Житія фіксуються на камеру, з них вирізається все, що не має елементів атракції і - в добру путь, від сердець до сердець. Якраз тут не має місця апокрифам, і в більшості випадків це підкупає. Ну де б іще побачити привселюдно Фагота, який лажає, як не в «Народній зірці»? Або ігрища біснуватих страждальців у царстві болю і розпачу Потапа?

Кожен культ, при всьому прагненні до оригінальності, все ж таки є заручником ментальності та географії. Патріархи обох «зірок» упевнені, що своїм адептам треба доручати співати виключно хіти пострадянського простору, інакше Ваал (чи хто там ще?) не почує і духи не пробачать. Відносну свободу у засобах демонструють жерці «Фабрики» та «Україна має талант!», і, мабуть, тому егрегор рейтингів більш лояльний до двох останніх. Утім, потойбічний світ загадковий і непередбачуваний, бувало по-різному.

Найбільш дражливий аспект - це пошуки в новостворених культах морально-етичних норм. Погодьтеся, без них усі мої претензії на релігієподібність означених розважалок були б несерйозними. На жаль, тут усе просто: ангели сумно складають крила, Тор розпачливо жбурляє свій молот за хмари, а олімпійці напиваються з горя нектаром. Усі страждання та муки, недоспані ночі, потужні практики й аскези виявляються присвяченими мамоні. Скільки молодих сил, енергії, вміння, таланту кинуто під копита безликого, аморфного золотого тільця. А скільки душ людських у нього у служінні! Режисери, оператори, копірайтери, ведучі, звукорежисери, педагоги, музиканти, освітлювачі, кастинг-директори - всі не жаліючи живота свого працюють над тим, щоб нові й нові тисячі маленьких людей присвячували себе вимотуючому служінню грошовим знакам. І за всіма конкурсними «красивостями» - чудовим виконанням, артистичною харизмою, красою голосів, витонченістю тіл, звабою сильних душ та характерів, за небесним сяйвом Мистецтва, яке не має ціни, - стоїть уражений сухотами, засмучений Кощій, який агонізує над своїми запиленими скринями зі златом.

Фото - e-motion.tochka.net