Перемогла маленька, кругленька та чарівна пампушечка Вікторія Петрик. Із криком: «Нарешті!» вона вистрибнула з-поміж 12 учасників на авансцену українського фіналу – кумедне дівчисько вже втретє і по-чесному, викладаючись на всі 100%, бере участь у ситі національних відбіркових конкурсів. Тому вже навіть упевнено промовляла: «Всім бажаю успіху, але в цьому році я-я-я-я-я поїду на Кіпр! Ура-а-а-а!». За лаштунками в коридорі плакала в мобільний мама: «Спа-а-аси-и-ибі!» І за секунду уже серйозно «в образі»: «Ні, Віточка зараз не може, зателефонуйте пізніше». Ішли кінцеві титри. Завершилася чергова професійна робота колег із НТКУ. На жаль, знову (і вже вкотре в Україні) не вдалося організувати красиву і почесну церемонію нагородження всіх діток. Радий з того, що це залишилося «за кадром». Ні, призи від спонсорів і почесні дипломи від НТКУ на всіх-всіх діток і їх мамусь та татусів із бабусями і дідусями чекають! Чесно зароблені, адже практично всі фіналісти продемонстрували високий рівень артистизму, енергетики та професійного співу. Утім, помітив відсутність процедури нагородження, напевне, тільки я. До того ж цього року я виявився особою навіть трохи зацікавленою – НТКУ чи не вперше запросило до складу журі, так би мовити, альтернативного члена: незалежного оглядача, режисера-постановника та продюсера. Одразу скажу: на всіх етапах конкурсу (від початку відбору з 84 претендентів, а потім – із тридцяти і аж до фінальної дванадцятки) все відбувалося коректно і справедливо. Тим більше – за лаштунками конкурсу! Хоча на засіданнях журі розмови були іноді доволі гарячі, але завжди професійні і фахові.

 

Цього року надійшли заявки практично з усіх усюд України. І це незважаючи на досить обмежені терміни підготовки та (знову ж таки!) певну фінансову скруту – це одна з головних причин зриву проведення конкурсу в Криму в «Артеку». Про «географічну складову» судіть самі (не можу собі відмовити у приємності перерахувати): Донецьк, с. Щасливе (Київська область), Біла Церква, Севастополь, Полтава, Вінниця, м. Зміїв (Харківська область), смт. Стара Ушиця (Хмельницька область), с. Снятинка (Львівська область), Світловодськ (Кіровоградська область), Горлівка (Донецька область), с. Тростянець (Вінницька область), Дніпропетровськ, Камянець-Подільський (Хмельницька область), Херсон, с. Щипинці (Чернівецька область), Хмельницький, м. Сміла (Черкаська область), Суми, с. Малі Крушлинці (Вінницька область), м. Джанкой (АР Крим), м. Могилів-Подільський (Вінницька область), Вінниця, с. Велика Олександрівка (Херсонська область), м. Ковель (Волинська область), м. Радомишль (Житомирська область), Ужгород, Кіровоград, м. Кузнєцовськ (Рівненська область), Миколаїв, Одеса, с. Котелево (Чернівецька область), с. Малий Рожик (Івано-Франківська область), с. Нерубайське (Одеська область), м. Димитров (Донецька область). Ще раз наголошу: за умови практично повної відсутності потужного анонсування!

 

Вже на перших етапах стало зрозуміло, що не всі батьки здогадуються про жорсткі критерії відбору на європейський конкурс. Зазначу – мені дуже до вподоби думка про проведення українськими професіоналами певних організаційно-методичних семінарів перед такого роду конкурсами. Тих, хто хоче професійно працювати з дітьми, потрібно знайомити зі світовими музичними і, особливо, телевізійними тенденціями. В цьому зв’язку виринув із пам’яті один дядечко з розкиданою на всі боки сорочкою на спітнілих грудях і штаньми, які зачепилися невідомо за що. «Я преподаю вокал уже ...надцать лет, а вы меня будете тут учить», – сунуло воно на журі, продираючись крізь дітей із батьками. Шановний, Вас точно вчити немає чого! А інших – будемо, бо треба! Але таке можливе тільки за умови багаторічної визначеності щодо проведення загальнонаціонального відбору та коректного фінансування.

 

На попередніх змаганнях у серпні дітки демонстрували різний спів. Подекуди зовсім несміливий. Іноді колективний, або гуртовий: Candy girls, The Cucumbers, Princess, Baby Sound. Ну хіба не цікавіше: «Ми – леді»? До речі, незважаючи на повне страхіття у назвах, ці юнацько-дівочі колективи (назву ще й гурт «Резонанс») досить професійно і якісно співали! Але журі обрало на фінальний виступ колектив «КаприZ» (ну от скажіть, тьоті і дяді – керівники, оте «Z» – що, більше «вставляє»?). На відборі було продемонстровано і спроби створення цілісного сценічного і костюмованого видовища. Назву панянку Алісу Ржавську з композицією «Стюардеса», Микиту Іщенко з реперським речитативом «Про собачку» або севастопольчанку Надійку Ступіну з «Коломийкою». До речі (на олівчик деяким персонажам, що страждають на політиканство), ВСІ дітки вправно щебетали українською мовою. І навіть (ви не повірите, миколи яновичі і ко) чарівна Нгуєн Лі співала свою «Модель» вишуканою українською.

 

Відбіркові прослуховування, вочевидь, висвітили і ще деякі серйозні проблеми. Думаю, перша з них постає і перед колегами-телевізійниками в інших країнах Європи. В конкурсі мають право брати участь співаки і співачки віком аж до 15 років. Якщо я не помиляюся, то в 16 в Україні вже можна офіційно стати до шлюбу – сформулюємо цю проблему такими словами! Отже, маємо частину виконавців, які уже сформовані і зовнішньо, і внутрішньо, та є доволі професійними співаками і співачкам: «Я проспіваю вам іншу пісню зі свого репертуару. Сьомий трек, будь ласка...». В їх виконанні звучать стандартні попсові балади з відповідними і, повірте, вкрай недитячими (уже) текстами. Поруч із душевними і відвертими співами малюків «про матусю рідненьку» це викликає іронічну посмішку. Їх хвилюють проблеми (уже) дорослого життя і дивляться вони, як виграє на пісенному «Євробаченні» Марина Шерифович, а не дітки з Білорусі чи Росії. Утім, звичайно, не підлітки у цьому винні. Просто є тотальна необхідність у проведенні в Україні потужного національного ТЕЛЕВІЗІЙНОГО конкурсу серед співаків, співачок, колективів віком так десь із 12 до 17 років. Із багатим призовим фондом, із фаховим журі, у складі якого будуть українські (а можливо, і європейські) професіонали шоу-бізнесу. На подив, цієї проблеми не бачать і не відчувають у Євровізійні мовній спілці. От і виходить на сцену «співак», який може лише за коліно обійняти когось із балету, танцюючого поруч під його спів! А в нас у студії на Мельникова, 42 після малечі на сцену виходять чарівні українські панянки: Валерія Дмитренко, Катерина Охрімович, Ганна Твердоступ, Юлія Бойко, Діана Стоянова, Катерина Давиденко, Ангеліна Шалімова, Каріна Гаврилюк, Катерина Дерибасова, Ілона Тихонюк, Дар’я Антропова (вибачайте, якщо когось не назвав). Вони не в майбутньому, вони уже цікаві професійні вокалісти (додам сюди ще юнаків Антона Климика та Ернеста Дерябіна). А можливо, і майбутні зірки української сцени.

 

Друга проблема: хтось (чесно, не знаю хто) наче веде за руку дітей до виконання пісень у жанрі і стилістиці «традиційної української естради». Нічого не маю проти такої манери, але мої суддівські нотатки буквально чорніють і синіють від приміток «радянська манера виконання» та «тр.укр.естр». Виглядає це досить весело в порівнянні з тим, що вони – самі ці дітки – полюбляють. «Виконайте нам те, що співаєте для себе вдома», – це журі на відборі після чергових «умцадріца». А «дитинка» у відповідь як вжарить «із Бйорк», плазуючи сценою! От і маємо лише поодинокі спроби віднайти щось оригінальне і сучасне у мелодиці чи аранжуванні, як-от цікаві фолькові основи у піснях Катерини Охрімович «Зелена неділя» чи «Мавка» Вікторії Остапчук, або євроденс у «Подорожі до мети» (Антон Климик), або весела іронія Катерини Газіної у дрібнофеміністській «Шершеляфам» (про Юлю, Ангелу Мерхель та ще й із Ольгою Ярославною). Маємо нагальну потребу «звести докупи» талановитих українських діток (і їх батьків-менеджерів-продюсерів) та українських професіоналів (композиторів, аранжувальників, саунд-продюсерів).

 

Як такий союз (дітки + фахівці) може виглядати і працювати наживо, продемонстрували колеги з НТКУ та їх технічні партнери на фінальному концерті. Всі дванадцять номерів заключного гала-змагання «ставили» діткам професіонали. Кожну пісню підтримували спеціально створена відеографіка на екранах, відповідне хореографічне та візуальне вирішення за допомогою костюмів, сценографії, світла, димів, піротехніки, вогню, спецефектів. Усі сценічні потуги було підтримано нормальним сучасним телевізійним вирішенням. Велика перша студія НТКУ дозволила розмістити й ефектно використати два знімальних майданчики: окремий маленький – для знаних уже ведучих пані Марії Орлової та пана Тимура Мірошніченка та основний – сценічний із глядачами перед ним. Оскароносний український «Фільмотехнік» надав для зйомок найсучасніші технічні операторські пристрої (кран-гармошку та дистанційно керовану гойдалку на рейках). Була спеціально створена до конкурсу відеографіка програмних телезаставок та титрів. «Живе» звукове виконання та звучання в ефірі і студії. Вправна і чітка робота під час шоу на змінах декорацій у заздалегідь продуманих паузах. Коректна і вправна робота на концертному майданчику та поза ним – режисерсько-постановочна група буквально тілами творила коридор між технікою, глядачами і стрімким переміщенням виконавців та балету поза сценою. Практично безпомилкова робота в живому ефірі операторської, режисерської, адміністративної телевізійних команд НТКУ.

 

Щодо візуального вирішення пісенних номерів слід зазначити, що хореографу пану Андрію Єрьоміну (арт-компанія «А-6») вдалися справжні маленькі і смачні родзинки – як-от на композиції «Легенда про Жанну д’Арк» у виконанні Андраніка Алексаняна. Юний співак на подіумі в оточенні велетенського (практично на всю площину сцени) клаптя червоно-чорної тканини, з-під якого виникають –живуть – проступають силуети рук, ніг, облич танцівників. Співаку, пісні, номеру лише трішечки забракло для перемоги. Але зважаючи на вік виконавця (10 років), сподіваюся, що головні перемоги Андроніка ще попереду! Із захопленням спостерігали глядачі у студії і, сподіваюся, біля екранів за фантастичними польотами живих голубів під час виконання композиції «Пісня врятує світ» у пластичному виконанні Ренати Штіфель. Чи не вперше довелося побачити справжні балетні па на пуантах від виконавиці «Зіркі балету» Юлії Бойко. Цікаво, яскраво і дуже виразно продемонструвала думки «Ляльки» та її сценічних костюмованих партнерів Марія Стасюк.

 

Вже не вперше помічаю, що спостерігати за телевізійним «живим ефіром» у студії завжди цікаво: ведучі вже закінчують свій текст і лише на останньому фактично кадрі (не секунді) застрибує в хореографічну композицію танцюристка – уже в іншому костюмі й іншому образі після попереднього номеру. Або маленький танцюрист хапає заздалегідь приготовану за кулісою гітару, а до неї ну «не хоче» приєднуватися ремінь – юнак вправно і гордо затискає його в руці і таки виїжджає з інструментом на колінах до ніг Єлизавети Малаєвої у кінцівці номеру «Ми з тобою»! Заплуталася в повітряних кульках-зірочках танцюристка, але випускати їх не має права – вони з гелієм і стрімко жбурнуть до світлових приладів під стелею в студії: от і танцює обережненько зі жмутом на нозі до кінцевого акценту в пісні «Карнавал дитинства» у виконанні Анастасії Макулкіної!

 

Загалом усі дітки мали справжню і фахову підтримку свого виступу – видовище вийшло якісним, сучасним, стрімким. Час пролетів практично на одному диханні. Дещо зупинив лет програми виступ дорослих «дядьків»: нашого Анатолія Матвійчука і «тамтешнього» Олександра Малініна. Не знаю, як там було на екрані, але глядачі у студії під час виконання заслуженим артистом України... Малініним української пісні відверто куняли. (Принагідно зазначу: під час фіналу російського відбору на дитяче «Євробачення» українських заслужених дядьків і народних тьоть навіть зі співом російського фольклору не було помічено. І чого б це раптом?) Дещо підняла настрій стрімка фіналістка торішнього «Євробачення» Ілонка Галицька. На досить жорсткі питання мені довелося відповідати (очевидно, як члену журі) після виступу такої собі Іріс. Колись я її знав як цікаву і вправну українську співачку Ірину Розенфельд. Але тепер поміж її гуманітарних та інтелектуальних здобутків є й виступ під прапором іншої держави на дуже популярному міжнародному конкурсі. «Їй теж дадуть звання “заслуженная”, чи як? Адже честь відстояла?» – це лише одне і, повірте, не найгостріше із запитань, яке мені поставили. Махнув рукою...

 

Так уже вирішило жеребкування, але дванадцятою й останньою конкурсною композицією стала пісня у виконанні Вікторії Петрик. Парафраз легендарних «Квінів» усередині «Матросів» просто «розідрав» зал: хто сміявся, хто плакав, хто свистів у захваті... Парафраз вийшов дуже кумедним, веселим і... в «тєльняшках». Маємо цікаву постановочну пісню, стовідсоткову телегенічність маленької виконавиці, кавалок концертного і конкурсного досвіду. З цим і поїде 22 листопада Україна на Кіпр. Успіху, пампушечко! А колегам із НТКУ – подяка і моє шанування!

 

 

P.S. Наостанок із великим задоволенням назву всіх дітей і колективи, які співали і творили на національному відборі дитячого «Євробачення-2008».

Гурт «КаприZ»,

Рената Штіфель,

Іван Данілов,

Марієтта Іванова,

Юлія Бойко,

Андранік Алексанян,

Єлизавета Малаєва,

Анастасія Макулкіна,

дует Ukraine boys,

Марія Стасюк,

Юрій Кравченко,

Вікторія Петрик

Станіслав Зубар, гурт Candy girls, Валерія Дмитренко, Катерина Охрімович, гурт The Cucumbers, Надійка Ступіна, Ганна Твердоступ, Нгуєн Лі, Антон Климик, Ернест Дєрябін, Діана Стоянова, Тетяна Комащенко, Аліса Ржавська, Микита Іщенко, Марія Мойсюк, Катерина Давиденко, Ангеліна Шалімова, Каріна Гаврилюк, Тетяна Щербіна, Станіслав Зубар, Марія Шамич, Дмитро Бородін, Аліса Кряж, Авер’янови Марія і Даша, Вікторія Синиця, Ганна Кудряшова, Марина Вихор, Владислав Каращук, Олена Ходанович, Олексій Морозов, Катерина Халютіна, гурт «Резонанс», Ілона Тихонюк, Катерина Дерибасова, Віталіна Бричук, Дарья Антропова, Ольга Маркелова, Єлизавета Потапенко, Алевтіна Вікол, Катерина Халютіна, Тетяна Андріїв, Яніна Рибалко, Олег Янковський, Юлія Будко, Ганна Позігунова, гурт Princess, Тетяна Полякова, дует «Ми – леді», Ольга Твердохліб, Марія Сазонова, Олександра Маковійчук, гурт Baby Sound, Ірина Барилюк, Вікторія Бреус, Катерина Газіна, Владислава Хлистун, Євгенія Данилова, Тетяна Перевязко, Лідія Васильків, Марія Головатенко, Ангеліна Ігнатенко, Крістіна Барабуля, Анастасія Гудзевич, Вікторія Остапчук, Анастасія Алєксєєва, Олексій Лапчевський, Станіслав Аніщенко, Наталія Захарчук, Назарій Загоруй, Віктор Мостика, Алеся Дацюк, Олена Поспєхова, Любов Павлішак, Каріна Гаврилюк.

 

Пані Маргарита Біркіна чомусь не приїхала до Києва... Буває.

 

Всім успіху. Молодці!