Телебачення – штука незбагненна, бо саме тут найстійкіші закони людського буття лопаються, мов мильна бульбашка. Скажімо думка про те, що коштовний, у сенсі багатобюджетний проект, може бути провальним, у телевізійному світі подивує хіба що піонера цього особливого різновиду мистецтва. Українському телебаченню із суто національними дорогими проектами взагалі щастить мало, а коли і щастить, то лише частково. Пригадаймо ще зовсім недавню танцювальну ейфорію, котра полонила всіх і бодай нагадала глядачеві, що телебачення – це все ж таки щось на кшталт справжнього мистецтва, де можливі справжні почуття, а краса необов’язково стервозна і нахабна, як це вже встигли засвоїти прихильники реаліті-шоу «Дім-2» (канал ТЕТ). Але коли «Танці-1» ми буквально «проковтнули» одним подихом, то «Танці-2» «ковтали» із передишками на чай-каву і навіть розмову по телефону. Про так званий міжнародний проект «Танці з зірками» з порядковим номером 3 годі й говорити.

 

Якщо вірити рейтингам, які вже давно не б’ють рекорди, висновок напрошується приблизно такий: українці перетанцювали і навіть втратили інтерес до ще зовсім недавніх улюбленців – юного фантомасика Ями та бридкого каченяти Могилевської, що на очах недругів перетворилася на справжню царівну Лебідь. Виявляється, красою теж можна перегодувати, особливо коли пропонували її в телеменю так часто і так смачно. Зрозуміло, що це виключно моє суто суб’єктивне спостереження. «Танцям-3» від нього, як то кажуть, ні холодно ні жарко, адже українські продюсери проекту й самі знають, що втрата інтересу до подібних проектів – справа цілком природна.

 

Наступний «проект століття» – «Фабрика зірок», що мала стати новим поступом у національному телебаченні на ниві освоєння монументальних форм, а стала лише сіреньким двійником російського аналогу, з однією лише відмінністю, що наші на «живих» концертах, які пафосно транслюються в неділю, завжди співають під фонограму. Взагалі, слухаючи українських фабрикантів, мимоволі задумуєшся: хто і коли вигадав побрехеньку, що ми найспівучіша нація?

 

Про «дорогі» політичні шоу мовчу, бо й так зрозуміло, що всіх поки що «переплюнув» «Інтер» зі своїм Савіком на ім’я Свобода. Правда, ток-шоу все частіше нагадує балаган – калейдоскоп смажених фактів, які лише гучно озвучуються і так само гучно заговорюються.

 

І нарешті про те, як за три копійки з великим бажанням і гарячим серцем можна робити цікаве телебачення. Не один рік виходить на каналі ТЕТ брендова програма «Дивись». На мою, і не лише мою, думку, її творці не дають собі розслабитися, їх маленькі історії про відомих і не дуже відомих людей завжди цікаві, несподівані, а коментарі добрі, хоча майже завжди іронічні. «Дивись» виробив власний, упізнаваний стиль, завдяки якому зірки запам’ятовуються як звичайнісінькі люди, що мають свої чесноти і вади, точнісінько як кожен із нас.

 

Боже борони, я не закликаю економити на прекрасному, я лише натякаю на давно відому істину, що гроші, навіть дуже великі, нездатні перекрити брак творчих ідей, думок і, найголовніше, бажання творити.