Жити в Костромі, померти в Мощуні

Жити в Костромі, померти в Мощуні

18 Березня 2023
2598
18 Березня 2023
14:00

Жити в Костромі, померти в Мощуні

2598
Про документальну стрічку з елітними російськими підрозділами, вмотивованими українцями та гіркоту від втрат.
Жити в Костромі, померти в Мощуні
Жити в Костромі, померти в Мощуні

«Вони йшли в повний зріст, навіть не ховалися,  голосно розмовляли», — згадує український боєць із позивним Горинич своє перше знайомство з костромськими десантниками, елітою російської армії. Про еліту — не його слова. На початку годинної документальної стрічки  «Мощун — битва, яка врятувала Київ» (інша назва — «Битва за Київ. Розгром еліти армії РФ під Мощуном») виробництва «Радіо Свобода» автори цитують пафосні російські сюжети, в яких костромський десант називають заледве непереможним.

Браві вояки майже пів століття були окрасою улюблених, навіть культових у Росії військових парадів на Червоній площі в Москві з нагоди 9 травня від радянських часів дотепер. Групу «Любе» продавали як улюблену групу Володимира Путіна. Костромський 331-й гвардійський повітряно-десантний полк продають як улюблену військову частину Володимира Путіна. Прямих чи непрямих аналогій у фільмі нема, але згадане цілком прочитується.

Улюбленці сильних світу цього, як відомо, постійно плутають береги. Звідси — зухвалий, практично парадний марш маленьким українським селом на березі річки Ірпінь. Безкарні дотепер улюбленці Путіна саме там отримали по зубах. Чимало їх лишилося в землі під Мощуном назавжди й було ідентифіковано. Хтось досі вважається вдома зниклим безвісти.

Це — черговий фільм виробництва «Радіо Свобода» як на тему оборони Києва, так і загалом про етапи найважчої фази війни Росії з Україною. Стрічок створено десятки, вони є у вільному доступі та, слід визнати, перегукуються з аналогічними й часом тематично повторюють одна одну. Жодних претензій, нормальне явище в ситуації, коли кожен, хто має змогу, зібраний матеріал і ресурс, хоче знову і знову розказати ту саму історію, але вже своїми словами.

Або — ще одна стрічка про героїчну оборону Києва, і ще одна після «Мощуна» — від «ТСН». Але також — в одному ряду зі «Здолати Голіафа», прем'єра якої відбулася в один день зі згаданою, тільки в ефірі іншого каналу. Тут укотре кортить перерахувати схожі за тематикою «Область героїв», «Битва за Київ» тощо. Це не зупинити, та й навряд чи треба. Маємо своєрідний «ефект ДАПу» — коли історія героїчної оборони Донецького аеропорту 2014-2015 років має початок, розвиток дії, кульмінацію, фінал та героїв-«кіборгів». Драматургійно вона прописана самим перебігом подій і людською кров'ю. Як і все, пов'язане з обороною столиці та деокупацією Київщини й північних областей. Отже, повертатися до неї загалом чи до окремих епізодів журналісти, а потім автори книжок і фільмів будуть іще дуже довго. Матеріал трагічний, героїчний і вдячний водночас: адже тут незламні українці здобули перемоги в нерівних боях.

Але «Мощун — битва, яка врятувала Київ» також — і насамперед, бо це авторське позиціювання й самовизначення, — жанрово належить до фільмів-розслідувань. Задіяний у стрічці боєць Тероборони Павло Нетьосов показує знайдені в Мощуні документи, котрі доводять: костромські десантники, яких українські воїни назавжди залишили там, брали участь у ще одному воєнному злочині — розстрілі українських військових під Іловайськом у серпні 2014 року. «Це старі знайомі», — каже боєць.

Годинний фільм насичений, а в якийсь момент здається — перенасичений подібними епізодами. Кожен із них доводить: російська армія вдерлася в Україну вже не вперше, російський солдат убиває, Росія — агресорка. Хай би як російське політичне керівництво не охрестило війну та якими б словами її не виправдовувало. Коментуючи роботу над проєктом у соцмережах, автори підкреслили: «Колосальна робота з перевірки інформації, пошуку додаткових джерел та зведення в єдину цілісну картину. Унікальні свідчення учасників тих історичних подій. На жаль, не всі з них дожили до виходу цього фільму. Ви не повірите, але годинне розслідування “під ключ” зробила одна людина». Єдине, що лишається зрозуміти: що і кому вони на виході хотіли довести. Якщо російське вторгнення — математичний факт, росіяни вже не заперечують своїх злочинів, навіть пишаються ними й отримують за це нагороди, а доказів більше ніж досить. Хоча навряд їх колись буде досить, аби покарати кожного з ідентифікованих воєнних злочинців — від рядового Іванова до президента Путіна.

Проте розуміння приходить саме під час перегляду й стеження за подіями постфактум. Один з українських оборонців наголошує: в Мощун зайшла спецура, добре підготовані й екіпіровані досвідчені вояки. А раніше звучало сумне: проти реально елітних підрозділів виставити з нашого боку особливо не було кого. Лише невелика кількість оборонців мала бойовий досвід. Більшість — щирі, мотивовані, та все ж необстріляні та погано озброєні добровольці. Подібне проривається в українських документальних фільмах уже не вперше. Наприклад, така «зрада» звучить у «Здолати Голіафа», спрямованого передусім на західну аудиторію.

Тобто дуже хочеться не говорити — кричати про непідготованість до великої війни. Шукати внутрішнього ворога, якого здолати складніше за костромський десант, якого голіруч не візьмеш. І разом із гордістю за перемоги в нерівних боях чується гіркота від відчуття неможливості покарати винних у тому, що доводилося воювати голими руками. Про це прямим текстом говорить учасник боїв за Мощун під фінал фільму: ціна оборони непомірно висока, можна було покласти в землю ту саму кількість ворогів із мінімальними втратами, якби мати відповідну зброю та в рази краще забезпечення.

Але все ж таки для авторів важливо раз у раз наголошувати: українські захисники протистояли не кому попало, а справді потужному ворожому підрозділу. Якби костромський десант прорвав українську оборону, доля обложеного Києва склалася б інакше. Тож назва «Мощун — битва, яка врятувала Київ» відповідає реальному стану справ. І автори зібрали докази не лише російської військової присутності, а й українського героїзму. Тобто, це — найперше, про мертвих ворогів потім.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2598
Читайте також
31.05.2023 09:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
1 980
26.04.2023 09:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
5 096
15.04.2023 11:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
2 845
06.04.2023 12:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
3 519
21.01.2023 12:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
4 234
03.01.2023 13:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
3 227
14.12.2022 14:20
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
3 340
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду