Якщо говорити про чинники, котрі можуть допомогти сенатору Бараку Обамі стати 44-м президентом Сполучених Штатів, то один із цих чинників, безумовно, називатиметься Опра Вінфрі.Опра Вінфрі, котра на сьогодні є однією з найбільших знаменитостей Америки, вирішила публічно поставити на Обаму. Іншими словами, мегазірка американського телебачення Опра Вінфрі використала свій статус і допомогла сенатору Обамі вирівняти ситуацію у деяких проблемних для нього штатах, залучити нові мільйони прихильних до нього виборців і тисячі нових активних добровольців для його президентської кампанії.

 

Крім того, публічне визначення політичних пріоритетів Опрою Вінфрі залучило на бік Обами мільйони жінок, котрі були потенційними прихильницями Гілларі Клінтон, першого кандидата-жінки й однієї з найбільш серйозних кандидатур на посаду президента Сполучених Штатів. Дехто з американських експертів назвав подібну підтримку чорношкірої телеведучої чорного кандидата у президенти Америки навіть чорним расизмом. Але це нічого не змінює, адже немає такого закону, котрий би забороняв покласти увесь свій величезний авторитет телеведучої Опри Вінфрі та безмежну довіру до неї американської телеаудиторії на олтар майбутньої перемоги Барака Обами.

 

Але ця перемога ускладнюється двома досить важливими чинниками. Хоч би там як, але поки що Сполучені Штати (принаймні ще років двадцять чи тридцять) – країна із домінуючим білим населенням. І якщо Обама здобуде перемогу над Маккейном, чи не сприйматимуть більшість білих американців його за лідера афро-американської меншини, а не всієї американської нації? Другий чинник: як у разі обрання Барака Обами світ готовий відреагувати на те, що наймогутніша у світі нація має президента з небілою шкірою, і, головне, бодай частково, але інтегрованого зовсім в іншу культуру, ніж євроатлантична? Чи не може це певною мірою змінити статус Америки або її сприйняття деякими державами? Водночас листопадові вибори у США покажуть решті світу, чи готові американці фактично змінити своє традиційне політичне представництво і сам шлях, яким рухається країна.

 

Те, що одна із найавторитетніших телеведучих Америки Опра Вінфрі підтримала Барака Обаму і не підтримала свого часу конкурентку Обами у Демократичній партії Гілларі Клінтон, по суті призвело до расового і ґендерного розколу, котрий може залишитися за демократами протягом досить тривалого часу. Адже відверте замовчування Опрою Вінфрі діяльності сенатора Гілларі Клінтон було сприйнято американськими засобами масової інформації як своєрідний сексизм у політиці. Й частина американського жіноцтва визнала, що Опра Вінфрі не дуже переймається проблемами жінок.

 

Варто зазначити, що підтримка телеведучою Барака Обами важлива ще й тому, що вона для більшості телеглядачів наочно втілює «американську мрію». Опра Вінфрі починала з нуля: спромоглася подолати расизм, сексизм, сексуальне насильство, бідність, підліткову вагітність, ожирінні, незаконне вживання наркотиків, проблеми зі щитовидною залозою і тепер виглядає дійсно точнісінько на мільярд доларів своїх статків. Опра Вінфрі – це американське втілення рішучості і мужності, частину дивідендів від яких вона перенесла на президентську кампанію Барака Обами.

 

Опра Вінфрі чудово розуміє, що на ділі означає її публічна поява поруч із сенатором Бараком Обамою. Так, це (тільки після відвідини Обамою її дому в Каліфорнії) одразу ж принесло до фонду президентської кампанії сенатора-демократа три мільйони доларів. Але підтримка суперведучою американського телебачення – це ще і величезна кількість голосів виборців, котрі перетікають до політичного активу Барака Обами. Адже її програма привертає увагу щоденно мільйонів телеглядачів.

 

Причому пані Вінфрі в дійсності може просувати кандидатуру сенатора Обами так вільно, як тільки вона сама того забажає. Згідно з федеральним регулюванням Виборчої Комісії, коментар на ЗМІ не враховується, оскільки вкладення у виборчу кампанію (за винятком радіостанцій) контролюються і регулюються самим кандидатом. А правила надання рівного ефірного часу не можуть обмежити Опру Вінфрі, надаючи повну можливість Бараку Обамі брати участь в її телевізійній програмі регулярно, але пропускаючи при цьому інших кандидатів. Все це виглядає як неприкритий телевізійний протекціонізм і бажання відверто підіграти перемозі одного з кандидатів у президенти Сполучених Штатів.

 

Але ж Опра Вінфрі, не приховуючи свого ставлення до одного з кандидатів у президенти США, починає розмінювати свій імідж. Отримавши завдяки своєму професіоналізму і неповторній чарівній харизмі заслужену репутацію найдивовижнішої негритянки на американському телебаченні, вона ставить її під удар своїми протекціоністськими діями. І якщо на першому етапі президентської гонки вона зробила все для того, щоб утримати Гілларі Клінтон поза Білим домом, то на проміжному фініші президентської кампанії вона знову відверто надала політичну фору Бараку Обамі.

 

Можливо, її підтримка є наявним доказом солідарності чорних американців у Сполучених Штатах, але продавати політика – це не зовсім те ж саме, що продавати книгу. Американці не прощають промахів своїм кумирам, і тому розбазарювання віри співвітчизників у її об’єктивність і непідкупність може обернутися неприємним боком, навіть для такої мегазірки американського телебачення, як пані Вінфрі.

 

Проте Опра Вінфрі володіє такою величезною владою над своїми співвітчизниками, що багато з них усліпу слідують за нею. Адже багато американців перебувають під інформаційним гіпнозом телеекрана, переносячи віртуальний світ телебачення у свою повсякденну дійсність. Гадаю, після завершення листопадових президентських виборів у Сполучених Штатах з’являться ґрунтовні дослідження ролі телебачення у перемозі Барака Обами, і роль у ній Опри Вінфрі, беззаперечно, буде якщо не вирішальною, то дуже і дуже значною. Адже вона привнесла до президентського поєдинку елементи мистецтва національного шоу і зробила «торгівельну політичну марку» під назвою Барак Обама такою, що добре «продається» американському електоратові. Вона, по суті, зробила Барака Обаму таким, яким його якнайкраще сприймає американське суспільство.

 

Образ Барака Обами, поданий телеглядачам Опрою Вінфрі, – це введення до американського політичного обігу «дубля два» колишнього президента Білла Клінтона. Це дійсно різка зміна іміджевого курсу. Обама на телеекрані – інтелектуальний, щирий, молодий, сповнений надій, і, найголовніше, він має дуже приємний зовнішній інтерфейс і хорошу темброву палітру голосу.

 

Очевидно, створюючи іміджеву протекцію сенаторові Обамі, Опра Вінфрі вже і сама почала відчувати свою історичну місію, вважаючи, що цим вона інвестує у майбутнє Америки як моральної сили удома й у світі. Можливо, створивши своїми руками політичного ідола не тільки для мільйонів американців, але й і для себе самої, пані Вінфрі, деякою мірою, виглядає як самозакохана ідолопоклонниця, але її ілюзорний герой перетворився з віртуального на реального кумира для принаймні половини американців. Опра Вінфрі має величезний вплив на жіночу половину американського суспільства по всій лінії президентської гонки. Жінки бачать у ній особливу модель для наслідування і маяк реалізації американських можливостей.

 

З того часу, як жінки почали складати найпотужнішу основу її популярності, пані Опра серйозно впливає на остаточне рішення жіночої частини американського електорату. Й не тому, що ці жінки не можуть раціонально продумати своє рішення та вибрати для себе свого власного кандидата. А перш за все тому, що Опра Вінфрі вміло формує їхню позицію, при цьому показуючи позицію сенатора Обами з різних точок зору, не забуваючи про подробиці і деталі. Перебуваючи на вершині свого професіоналізму і всеамериканської популярності, вона немовби передає вподобаному нею кандидату Бараку Обамі частину власних достоїнств, «продаючи» американську демократію найвищому покупцеві – виборцю.

 

Проте, як вважають прихильники Барака Обами, він не якийсь рекламний товар, і реально здатен забезпечити можливість для всіх працювати разом, вилікувати рани, котрі залишає політична жадібність бушівської адміністрації, подолати загрози надмірної соціальної стратифікації і расового розпаду, який загрожує розірвати американську націю на частини.

 

Утім, сьогодні, в кінці жовтня, ще рано присуджувати остаточну перемогу на президентських виборах демократу Бараку Обамі. Адже незважаючи на те, що в середньому, за опитуваннями суспільної думки в Сполучених Штатах, республіканець Джон Маккейн відстає від Барака Обами на 5% голосів, подібне відставання не є абсолютно критичним. Одна із причин можливих неточностей і похибки в опитуваннях полягає у тому, що багато людей стидаються визнати свої расові упередження. А ще одна – в небажанні деяких категорій американського населення взагалі брати участь в опитуваннях (скажімо, бідні і найменш освічені білі громадяни). Таким чином можна сказати, що вибір американців остаточно зможуть визначити лише самі вибори. І незабаром ми про це дізнаємось, адже 4 листопада уже не за горами. Тоді й стане зрозуміло, чи виграла Опра Вінфрі свою ризиковану телевізійно-політичну гру.