А давайте просто зробимо своє особисте життя цікавим для жовтої пресі :))))))) Ото буде що почитати :)))))

письменниці, візьміть мене бой-френдом. я сам про це потім напишу. я хороший, вишивати можу, на машинці теж, їм правильні бутерброди. а коли серйозно, то в наших письменниць або все дуже правильно в особистому житті, або вони перестають бути письменницями. кол є бой-френд, писати ніколи. кабана годувать треба, як писав подервьянський

гггг) Старік Кутєпич і Старік Вагапич)

Овва! Які поважні коментатори тут здибалися! Отже, круглий стіл триває? А зараз ми заграємо Вам на бойані!!!!!!!! (хуліганьоооо)

отару: бачиш, твій жарт про компенсаційну природу мого тексту викликав неадекватно-серйозну реакцію. тепер мені, як чесній людині, доведеться не тільки трахнути молодого хлопця і за це постригтися в священниці, а й зробити героєм майбутнього репортажу про форум автора а)українського; б) молодого (тобто ні в якому разі не зірку і не грузина); в) я так розумію жінку (бо що ж я все про чоловіків та чоловіків). тоді картинка буде справжньою.
цікавому: викривлена картинка, кажете? пам"ятаєте оповідання борхеса "емануїл сведенборг"? ми з вами живемо в різних реальностях, але моя має право на життя так само, як і ваша.

Отаре! Ви міркуєте цілком слушно. Якщо є критична маса літераторів, які поділяють викладену Вами ідею, ми зі свого боку готові дати місце для такого проекту на сайті Друга Читача. Його формат цілком відповідає такій меті. Якщо розмова серйозна - пишіть нам, обговоримо докладніше. Самі мріємо, щоб письменники почали нарешті займатися собою - не треба бойфрендів, для початку хай би навчилися внятно розповідати про свої нові книжки. Отже чекаємо усіх зацікавлених.

Цікавий, повірте, якби не ентузіазм окремих журналістів, які належать до описаної мною "золотої тисячі", українські ЗМІ не писали би про українську літературу взагалі (або майже взагалі). І те, що про літературу пише ТК (для якої це в цілому не зовсім "формат") - лише наслідок ініціативи людей, які працюють у редакції ТК і цікавляться сучукрлітом.

Цікавий матеріал з внутрішнім сюжетом, що не часто зустрічається. Я також сумніваюся, що споживачі жовтих новин одночасно є потенційними читачами Андруховича. Переконаний також, що розкручування імені неможливе без того, щоб процес штовхав сам носій цього імені. Принаймні в умовах нашого законодавства про авторське право, яке захищає виключно авторів. Права видавців на плід їхньої праці - книжку чи то авторський бренд - не захищені аж ніяк. Голосую за добрі тексти. Єдина проблема - як заохотити читача ці добрі тексти вперше прочитати? А ідея про саморозкрут золотої тисячі виглядає цікаво. Жаль, що домовитися не реально.

otar, певно, такою самою логікою керуються католицькі (і не тільки) священики-педофіли: ми стільки років живемо праведно, що маємо моральне право трахнуть молодого хлопця. У кожного свої уяви про мораль)) Справа не в тому, що вона написала про іноземця, а в тому, що в результаті складається викривлена картина Форуму. А потім ви довго розмірковуєте над тим, чому так мало уваги українські журналісти приділяють українським письменникам. Мабуть, через те, що кожен з них раніше приділяв багато уваги і тепер має моральне право писати про Кіркорова.

1,0,5 tu 2 ... і таке інше Прошу банити всяких не долугих які не можуть нашрябати хоч який небуть нормальний ник.. Задрали..

Цікавий, після всього, що Леся у своєму житті написала про українських письменників, вона має моральне право приділити увагу іноземним)) якщо дивитись про літературну тематику на сторінках ТК, - а матеріали на цю тему в нас з'являються нерегулярно, але таки час від часу бувають, - то це саме українська література.

Шановний авторе! Відповідь на ваше запитання: "чому ми не суперпопулярні ВЖЕ?" міститься у матеріалі вашої колеги Лесі Ганжі. Половина розповіді про Форум присвячена пану Сорокіну, а українським письменникам дісталося по реченню, сенс яких можна висловити двома словами "як завжди". Якого ще медіа-простору вам треба, якщо Телекритика так висвітлює національні книжкові події? Думки у вас правильні, але практичні дії не відповідають цим думкам. До речі, Сорокін зовсім не був центральною фігурою Форуму. Якщо вас вже настільки тягне на російських письменників, Тетяна Толстая мала значно більший успіх.

Наші кривоморді письменниці захотіли слава! :) ідіть погуляйте!

про кого з американських письменників, попсовиків чи тіпа умних, пишуть американські таблоїди? про стівена кінга писалди останній раз, коли він у 1998 році потрапив у аварію. додаткових 10 тисяч до без того мільйонних тиражів це йому не додало. а решта? переходимо до європи: бегбеде-вельбек? ви дізналися про них із жовтої преси чи книги прочитали? японія - знайдіть мені лінки жовтих публікацій про муракамі. брати-кацапи: у марініної та акуніна мільйонні тиражі, хоча вони старанно уникають медій. пєлєвіна мало хто знає навіть у лице. сорокіна палили, але він - чи не один такий. я б робив ставку не на жовту пресу, а на кіно. українські письменники, навчиться розповідати внятні сюжетні історії, ваш (наш) багатий внутрішній світ нікому не потрібен, ваші висловлювання з приводу нікого не цікавлять. а ось нормальна історія - це основа для сценарію. сценарій - це кіно. кіно - це вже ближче до медій, не тільки жовтих. тобто, зовсім інше, не письменницьке інформаційне поле. фінал: кость москалець - не стільки поет, скільки автор рок-текстів та балади "вона". отже, для того, аби про тебе говорили і писали, треба просто підняти попу і спробувати проникнути на чуже інформаційне поле. якщо воно вам чуже справді - сидіть у блогах, розповідайте про своїх бойфрендів один одному.