Напередодні чат-конференції з Едуардом Прутніком «ТК» провела опитування експертів.
5 листопада о 15.00 на сайті «Детектор медіа»
відбудеться чат-конференція нинішнього голови Держтелерадіо України Едуарда Прутніка.
Як відомо, можлива «помаранчева» парламентська коаліція вже встигла заявити про намір призначити на цю посаду представника «НУ-НС» за квотою з розподілу посад між цією політичною силою та БЮТ. Водночас, серед фахівців усе частіше лунають думки щодо того, що Едуард Прутнік став першим ефективним менеджером державної установи в інформаційній сфері, тож чому це призначення має відбуватися виключно за принципом партійності?
Це та інші питання читачі «Детектор медіа» зможуть обговорити під час чат-конференції як із самим Едуардом Прутніком, так і подискутувати один із одним.
«ТК» ж в якості анонсу майбутньої дискусії представляє вашій увазі опитування фахівців із приводу зазначених питань. Для початку нагадаємо кілька ключових моментів у діяльності команди Едуарда Прутніка.
Восени 2006 року, після створення «біло-блакитної» коаліції, Едуард Прутнік обійняв посаду голови Держкомтелерадіо. Попередник Прутніка на цій посаді Іван Чиж залишив йому в спадок давно нереформоване та підупале господарство – 26 ОДТРК, державні видавництва, в більшості з яких завершився строк дії орендних угод.
Утім, треба зазначити, що найбільше досягнення Прутніка на посаді голови Держкомтелерадіо – реформування системи ОДТРК – проголошувалося ще Чижем, а до Чижа – приблизно таку ж схему, здається, пропонувала Нацрада: мобілізувати ресурс ОДТРК, створивши єдиний частотний ресурс під канал «Культура» та «Євроньюз». Потім цю ідею активно пропагував В’ячеслав Кириленко на посаді віце-прем’єра з гуманітарних питань. Тож справа, вочевидь, не в ідеї. Той факт, що велике, інертне, анахронічне і, здавалося б, намертво загрузле у непідйомності власних проблем господарство обласних студій нарешті зрушило, – очевидне свідчення неабияких менеджерських талантів Прутніка та його вміння довести хорошу ідею до виконання.
На сьогодні ідею реформування системи ОДТРК в єдиний канал (так званий «Мегаканал») вважають найбільшим досягненням Прутніка на посаді голови Держкомтелерадіо. Причому її підтримують як прибічники Едуарда Анатолійовича, так і його опоненти. Також ще одну подію мовці схильні трактувати як успіх нового керівника Держкомтелерадіо – це повернення Концерну РРТ під юрисдикцію Держкомтелерадіо (до цього перебував у системі Мінтрансзв’язку).
Водночас, у деяких сферах діяльність нового голови Комітету викликає у експертів і запитання. Зокрема, залишається монополізованим державою (ще з часів минулого, першого, віце-прем’єрства Дмитра Табачника) у ДАК «Укрвидавполіграфія» поліграфічний ресурс країни. Щоправда, інші експерти зазначають, що гіршою була б саме його приватизація «під своїх», на що не пішов Прутнік. По-різному експерти оцінюють також і реалізацію програми «Українська книга». Проблемними місцями діяльності команди Прутніка залишаються кадрові питання, неспроможність вирішити питання приміщень старих видавництв у Києві, явно не переможна презентація України на Варшавському книжковому ярмарку та затяжний конфлікт на студії «Укртелефільм».
Тож учасники чат-конференції зможуть поставити Едуарду Прутніку багато гострих та цікавих запитань.
На запитання «ТК» відповідають Андрій Шевченко, Божена Іваницька, Ольга Герасим’юк, Андрій Велесик, Олена Бондаренко, Інокентій Вировий, Вікторія Шилова, Віталій Шевченко, Родіон Мірошник, Ярослав Климович, Катерина Котенко, Сергій Єфименко та Любов Годнюк. Юридичний коментар Ігоря Розкладая щодо правової колізії щодо призначення і звільнення голови Держтелерадіо.
1. Як ви оцінюєте роботу Едуарда Прутніка на посаді керівника Держтелерадіо? Що, на вашу думку, його командою було зроблено позитивного, а які мінуси були в її діяльності?
2. Хто, на вашу думку, може очолити Держтелерадіо після створення нової парламентської коаліції?
3. Що, на вашу думку, потрібно робити з проектом «Перший громадський»?
Андрій Шевченко, народний депутат 5-го скликання, БЮТ, голова Комітету з питань свободи слова та інформації:
1. Перше враження – що на зміну хронічним балакунам і злодіям, які раніше перебували у стінах Держтелерадіо, прийшла команда менеджерів. Для мене це ще один аргумент, який підтверджує, що ми торік влітку недаремно ініціювали відставку Івана Чижа, який примудрився залишатися на посаді голови Держтелерадіо півтора роки після перемоги помаранчевої революції. Серед здобутків я би назвав наступні. По-перше, за часів Прутніка були вибудовані нормальні стосунки із Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення, з Парламентським комітетом із питань свободи слова та інформації, Національною комісією з утвердження свободи слова при Президентові України. Такі нормальні стосунки між цими чотирма органами, які несуть відповідальність за інформаційну сферу в державі, склалися вперше. Якщо ви пригадаєте війни між Держтелерадіо та Нацрадою до Прутніка, то є з чим порівнювати. По-друге, є конкретні менеджерські рішення, які пішли загалом на користь країні. Це і рішення по перепідпорядкуванню Концерну РРТ, це збереження від приватизації державних поліграфічніх підприємств, які намагався за безцінь і авральними методами продати уряд Януковича.
Один із головних мінусів полягає в тому, що Держтелерадіо не став штабом суспільного мовлення. Більше того, ми бачили спроби з боку Держтелерадіо блокувати реформи системи державного радіо та телебачення в напрямку суспільного мовлення. Зараз НТКУ та НРКУ залишаються компаніями, які працюють поза правовим полем, вони не мають статутів, які передбачені ЗУ «Про ТБ і РМ» і мають бути затверджені Верховною Радою. Не сформовано громадські ради компаній. Нагадаю, що Держтелерадіо і Кабінет Міністрів виступили проти їх створення. Державне телебачення у нас залишилося таким, як раніше, тобто ніяким.
Аби підсумувати, можу сказати, що за часів Прутніка Держтелерадіо пішло вперед. Стосовно безпосередньо Едуарда Прутніка можу сказати, що як менеджер він, безумовно, має перспективу.
2. Маємо два варіанти. Перший – це політичне призначення. Це означає, що новим головою Держтелерадіо буде політична фігура від «НУ-НС». БЮТ, відповідно, збалансує цю фігуру першим заступником. Мені до вподоби другий сценарій. Я би назвав його професійно-експертним. Було б добре, щоби комітет очолив професіонал, а не політична фігура, а його заступники представляли експертне середовище, які представлятимуть громадянське суспільство. Результатом такого сценарію було би створення суспільного мовлення, після цього Держтелерадіо мав би ліквідуватися. У цівілізованій європейській державі, якою неминуче стане Україна, Держтелерадіо не буде.
3. Зараз це, щиро кажучи, чемодан без ручки, який і нести важко, і кинути шкода. Дам пораду: я вважаю, що канал для початку мав би змінити назву, бо слово «громадський» профанує ідею громадського або суспільного мовлення України. А друга практична порада – що менеджерам цього проекту варто було би зосередитись не на тому, як за допомогою цього каналу заробляти рекламні кошти, а на продукті, на програмах і наповненні. Щоби глядач знав, заради якого продукту він буде приходити на цей канал. Треба коня ставити попереду воза, а не навпаки. Цей проект приречений на скніння, поки не стане зрозуміле його місце в системі суспільного мовлення. Ми з цього приводу дискутували з Держкомтелерадіо. Одна справа, коли весь медійний державний ресурс буде в одних руках для подальшої трансформації в суспільне мовлення, а інша – коли цей ресурс приватизують і продадуть. Вся історія з «Першим громадським» підтовхує нас до швидшого переходу до суспільного мовлення.
Божена Іваницька, директор літературної агенції «Піраміда»:
– Я не є такий фахівець, щоб оцінювати роботу пана Прутніка, для цього є спеціальні органи. Ми – у Львові, і до нас долітають тільки відгуки того, що відбувається в Києві.
Держтелерадіо нам зараз дуже допомагає брати участь у виставках. Почали оплачувати видавництвам участь у книжкових виставках. Дай Боже, щоб так було й надалі. Бо раніше ми самі мали оплачувати. А є малі видавництва, які не мають грошей кудись їхати й оплачувати участь у виставках, відповідно, вони не могли презентувати свою продукцію.
Мінусом є те, що тільки зараз це почали робити.
Ольга Герасим’юк, народний депутат 5-го скликання, «Наша Україна»:
1. Свого часу я, як і більшість у нашому парламентському комітеті, проголосувала за його кандидатуру. Я виходила з того, що це людина професійна, менеджер, який зробив дещо в телепросторі (якщо говорити про канал НТН). Він представляє молоде прогресивне покоління, яке демонструє сучасні підходи в роботі. Ми всі намагалася конструктивно будувати з ним свою співпрацю, щоби разом просунути ідею суспільного телебачення та інші питання.
2. Що стосується того, хто може очолити Держтелерадіо, то кандидатури я поки що б не обговорювала. Це наша квота і в нас буде ухвалено консолідоване рішення: виберуть того, кого вважатимуть на цьому посту ефективнішим. Це питання у нас поки що не обговорювалося. На президії ми говорили про необхідність ставити людей на посади, виходячи з їх досвіду й ефективності. Звичайно, Держтелерадіо визначається для нас як дуже важливий напрямок.
Хочу сказати, що ідея суспільного телебачення за цей рік не стала ближчою. Ця ідея потребує, очевидно, більш практичних кроків, ніж тільки розмов і закликів. Мені досі не відома жодна концепція, яка б розглядалася (?! – «ТК»). Крім бажання його зробити, ми за цей рік ні в чому не укріпилися. Зокрема, дуже неефективною виявилася наша співпраця з державним Комітетом у створенні громадських рад. Мій законопроект зустрів певний спротив як Держтелерадіо, так і керівників НТКУ, які досить активно себе повели, щоби його не було прийнято. Таким чином він кілька разів відсувався…
3. Що стосується «Першого громадського», то я їздила по Україні і чула, як багато регіональних журналістів висловлювали свою стурбованість цим проектом. Вони казали, що відчувають політичне підґрунтя у створенні цього проекту. Я цього не буду стверджувати, бо в мене немає доказів. Те, що канал не встиг запрацювати на повну силу до виборів, спричинено об’єктивними факторами. Тож цей проект однозначно треба буде переглядати, але зараз я не готова сказати, як саме це треба робити.
Андрій Велесик, генеральний директор Рівненської ОДТРК:
1. Діяльність Едуарда Прутніка я оцінюю позитивно. Я можу оцінувати на прикладі Рівненської ОДТРК, адже цей період став для нас знаковим. Наша компанія змогла розширити мовлення й отримала ліцензію на право мовлення на півночі області. Вперше за всі роки незалежності обласне телебачення прийшло на північ краю. Я вважаю, що це найголовніша подія в області за останній час. Позитивно я оцінив би й початок трансляції «Першого громадського». Виставлено планку, до якої потрібно прагнути, і працівники новинних служб ОДТРК мають можливість конкурувати на своєму рівні, аби саме їхній матеріал потрапив у «Час новин» – тобто, створено конкуренцію на місцях. Водночас, це й екзамен для творчих і технічних служб. Адже раніше таких включень не було. Виборчу кампанію було проведено абсолютно прозоро, спокійно, в межах закону. Позиція Прутніка була чітка: будь-який тиск на державну обласну телекомпанію розцінювати як порушення закону – із такою заявою він виступив напередодні виборів. Зрештою, так і вийшло: жодного тиску не було.
3. Я думаю, що «Перший громадський» треба підсилювати технічно (оформлення, дизайн студії, застосування нових технологій). ОДТРК має кращу можливість робити включення із регіонів, оскільки ми на місці і в цьому наша перевага перед центральними телеканалами. Ми можемо оперативніше реагувати. Але ми технічно слабше забезпечені, наприклад, немає ПТС. Можна було би робити програми на кшталт «N-й кілометр», яка б розповідала про проблеми на місцях.
Олена Бондаренко, народний депутат 5-го скликання, Партія регіонів:
1. Мне не с руки обсуждать работу моего коллеги по партии и будущего коллеги по фракции. Я не буду называть ни плюсы, ни минусы. Оценю хорошо – скажут, что это необъективно, а скажу плохо – начнутся проблемы внутри фракции. Поэтому я хотела бы воздержаться от оценки его деятельности, она все равно будет необъективна.
2. Мне непонятно, почему даже парламентские комитеты должны попадать в орбиту политических пристрастий. Если человек работает на «хорошо» или «отлично» на этом посту, то я не вижу какого-либо особого смысла менять человека только потому, что пришла новая коалиция. Хотя этот комитет – по своим функциям и полномочиям – это тоже министерство. Ну давайте не заниматься глупостями и рассуждать: раз пришла новая команда коалиции, то нужно поменять всех вплоть до последнего пограничника. Это черт знает что. Лучше всего, чтобы оставили человека и дали ему поработать, потому что эти выборы – как преждевременные роды. Родили новую коалицию, не дали возможности реализовать даже пятую часть того, с чем шла коалиция 2006 года во власть.
3. Сначала нужно провести полноценный аудит материально-технических, кадровых и других возможностей проекта. К сожалению, этим никто не занимался, и мы не знаем, что есть в активах и пассивах «Первого общественного». Проекту нужно давать оценку и обсуждать его проблемы.
Інокентій Вировий, генеральний директор видавництва «Факт»:
1. Із позитивів – я вважаю, що, наприклад, державна виставка у столичному Українському домі вигідно вирізнялася від попередніх. Вона була організована у зручному місці і безкоштовно для учасників. Як на мене, це дуже хороша тенденція. Якщо так триватиме й далі, державні виставки стануть схожими на справжні книжкові виставки. Це вже не статистичні дані, які ніхто не в змозі перевірити, а дещо справді реальне, що можна оцінити.
Вікторія Шилова, генеральний директор Дніпропетровської ОДТРК:
1. Я оцінюю роботу Едуарда Прутніка на «5». До нього багато говорилося про «Перший громадський», а він його зробив. Це інформаційний проект, який транслюють 27 компаній. І в нас цей проект рейтинговий.
2. Сподіваюся, наша влада все-таки прийме рішення, щоби людей на посади призначали не за політичною доцільністю, а за професійними ознаками. Прутнік – фаховий менеджер, який розуміється на медійній справі. І те, що він зробив, мені подобається. Він багато зробив, аби не розбазарювалися кошти. Я за те, щоб його залишити на цій посаді. А мінуси бачу не особисто в роботі Едуарда Прутніка, а в роботі великого судна, яке має назву «Державне телебачення». Воно дуже повільно рухається, ним важко маневрувати. Але те, що Прутнік зробив за час перебування на посаді голови Держтелерадіо, є значним.
У нас кажуть, що наступним головою може бути пан Андрій Шевченко чи Тарас Стецьків. Але я би хотіла, щоб залишився Едуард Анатолійович.
3. «Перший громадський» треба розвивати далі. Зробити інформаційно-аналітичну підсумкову програму. Але щоб аналітика була прорегіональна. Також треба зробити ток-шоу, в якому одну проблему розглядали би представники різних областей. Щоб українці знали не тільки столичні, а й регіональні проблеми.
Віталій Шевченко, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:
1. Спираючись на свої враження, можу сказати, що роботу Прутніка можна оцінювати позитивно. Бо в роботі цього органу з’явилася системність, конкретика, оперативність. Прутнік уміє тримати слово. Він був досить комунікабельним у стосунках із іншими відомствами, діяльність яких поширюється на інформаційну сферу. І його заслуга в тому, що між різними відомствами встановилися контакти, зокрема між Держтелерадіо та Нацрадою. Це було хронічно хворе місце у наших стосунках. Тепер у нас налагодилася співпраця. Хоча політики мають звичку дивитися на ці органи як на політично заідеологізовані сфери, і з цієї точки зору ми – ніби презентанти різних політичних сил, але, тим не менш, ми працювали по-діловому.
2. Я б не взявся прогнозувати, хто очолить відомство, це справа політиків. Ми знаємо – якщо утвориться демократична коаліція, то це буде квота «НУ-НС». А в «НУ-НС» достатньо представників, які б могли гідно працювати на цій посаді. Єдине – хотілося би, щоб той керівник, який прийде, усвідомлював як позитиви в роботі цього відомства, так і негативи. Додам, що в демократичних країнах не існує міністерств, які керують інформаційною сферою. Хочу також сказати, що новий керівник має усвідомлювати, що перед комітетом стоїть завдання провести реформи, спрямовані на зближення з європейською практикою в цій галузі. А завдання стоять конкретні: роздержавлення ЗМІ, створення суспільного мовлення. Прийнято вважати, що для їх здійснення у нас відсутня політична воля.
3. Я вважаю, що це може бути проект із хорошими результатами, ми обговорювали його з Едуардом Анатолійовичем. Хочу нагадати, що Нацрада пропонувала провести реформу обласних ДТРК. Буде прогресом, якщо «Перший громадський» зможе стати першою цеглиною майбутнього суспільного мовлення. Але, якщо й надалі існуватимуть ОДТРК, то це буде шлях назад.
Родіон Мірошник, генеральний директор Луганської ОДТРК:
1. Роботу Прутніка оцінюю позитивно. Насамперед ця людина, яка зайвий раз не турбувала. І це думка не лише моя, а й моїх колег – директорів інших ОДТРК. Бажано було попрацювати в такому режимі довше, тоді багато чого можна було б зробити. До позитивного віднесу проект «Перший громадський». Ми відчуваємо деяку захищеність. Едуард Анатолійович правильно робив, що нікого у свій город не пускав. Завдячуючи Прутніку і його новій команді, наше обласне телебачення отримало друге дихання. Нам дали можливість збільшити обсяги мовлення. Ми отримали можливість витрачати зароблені кошти на технічне і технологічне переоснащення компанії. Проекти тривалі, але вони започатковані Держтелерадіо, про що декілька років тому не можна було й мріяти. Головне, що характеризує Прутніка – це європейський стиль керівництва, з чітко поставленими вимогами і взаємним виконанням взятих на себе зобов’язань. Без непотрібних «накачок» та порожньої балаканини.
2. Я-то знаю, але говорити про це не хочу.
3. «Перший громадський» – це прообраз суспільного телебачення, про яке багато хто говорив, але ніхто не зробив жодного реального кроку до його реалізації. Ця команда без зайвої помпи почала його просувати. Ми раді взяти участь у цьому проекті, який для регіональних компаній надає масу можливостей і вихід на загальнонаціональний медіаринок.. Потрібно збільшити мовлення «Першого громадського» до кількох годин, розпочати прийом реклами і закупівлю ліцензованого продукту.
Ярослав Климович, генеральний директор Львівської ОДТРК:
1. Я маю колосальне задоволення від того, що працюю з Держтелерадіо під керівництвом Едуарда Прутніка. Для прикладу – остання виборча кампанія. Вперше за багаторічну історію Держтелерадіо не втручався в роботу ОДТРК. Ніхто не давав жодних указівок: кого давати в ефірі, а кого ні. Керівництво комітету заявило, що в цій державі діє закон, якого треба дотримуватися. Нам тільки було поставлене завдання заробити якомога більше коштів, які потім використати для розвитку ТРК. І це стосується всього періоду перебування на посаді Едуарда Прутніка – в нашу роботу ніхто не втручався, на нас ніхто не тиснув.
Двадцять ОДТРК пройшли технічне переоснащення у цифровому форматі. Львівське телебачення сьогодні працює на новій сучасній японській техніці. Аналогів нашої радіостудії, я думаю, в Україні немає. Я просто захоплений. На запитання Президента України, як нам працюється, я відповів, що я давно не відчував такого задоволення від роботи, коли ти живеш творчістю і вирішенням технічних проблем, коли намагаєшся зробити телерадіоефір конкурентоспроможним. Це просто задоволення. Вимоги до нас одні – ми маємо робити високоякісний телевізійний конкурентоспроможний продукт, не дублювати загальнодержавних мовників, а знайти свою нішу. Над цим ми зараз і працюємо.
2. Усе залежить від того, якою буде коаліція. Особисто я не міняв би так часто керівників Комітету, бо часті зміни не призводять до покращення. Нова людина змушена буде довго входити у курс справи. Я розумію одне – такою стратегічно важливою галуззю, як інформаційний простір України, має керувати професіонал і морально чесна людина, яка не буде нав’язувати політичні ідеї. Я за стабільність у такій стратегічно важливій галузі.
3. Проект треба розвинути. Скажімо, вже дуже добре, що виходить інформаційна програма «Час країни». В її створенні беруть участь усі ОДТРК. В регіонах зараз є професійні журналісти, оператори, режисери, але вони працюють роками в одному середовищі, у них втрачається спортивний інтерес. А тепер їх цікавить, як вийти на центральне телебачення. У них почалося змагання на кращий сюжет. Вони хочуть, щоб їх помітили. Тобто, «Перший громадський» дає можливість молодим спеціалістам із регіонів заявити про себе на всю країну – вони ж хочуть конкурувати своїми сюжетами з «1+1». Вважаю, що найголовніша ідея «Першого громадського» – це стимул для молодих. Думаю, що надалі для такої програми можна було б знайти вільну частоту і побудувати громадський канал. Тоді на центральному телебаченні висвітлюватимуться події і проблеми громад. У нас багато людей не розуміють, що таке суспільне і громадське мовлення. Я вважаю, що суспільне існує за рахунок фінансування держави, а громадське – за рахунок фінансування громади.
Катерина Котенко, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету:
1. Загалом для індустрії призначення було позитивним. Держтелерадіо демонстрував співпрацю з іншими органами, комітет дуже відкритий до індустрії. Справи, якими займається ІТК, не пов’язані напряму з Держтелерадіо, тому говорити більш детально про плюси-мінуси діяльності, я не можу. Я можу говорити про загальний вплив на індустрію. Щодо негативних моментів, то Держтелерадіо мало би бути більш активнішим у плані створення суспільного мовлення.
2. Думаю, для Держтелерадіо і для індустрії було би добре, щоби на посаді голови залишився Прутнік. Якихось політичних розкладів я не знаю.
3. У створенні «Першого громадського» пройдено лише півдороги. Щоби його оцінювати, треба пройти шлях до кінця. І це стосується й інших проектів, які почав здійснювати Комітет. Тому, повторюся, було б добре, якби на цій посаді залишився Едуард Прутнік.
Сергій Єфименко, директор видавництва «Прапор», м. Харків:
1. Діяльність Едуарда Прутніка оцінюю позитивно. Що стосується нашої видавничо-поліграфічної діяльності, то підприємства нашої галузі ожили, запрацювали системніше. Маємо комерційні замовлення, і не тільки комерційний пакет, який ми відпрацьовуємо, а й держзамовлення. Ми вдихнули свіжого повітря. Тобто, є позитивна динаміка.
2. Моя позиція така: я не вітаю часті зміни керівництва. Нас влаштовує цей керівник.
Любов Годнюк, генеральний директор Чернівецької ОДТРК:
1. Я не можу сказати нічого негативного. Я працюю з 2 серпня цього року, і всі мої ініціативи були підтримані. Відбулася реструктуризація, за державний кошт виконується програма технічного переоснащення. У нас – одна з найстаріших ТРК, яка потребує технічного оновлення. Немає питань щодо фінансування зарплати, оплати комунальних послуг та інших обов’язкових платежів. Кошти завжди надходять вчасно. Ми не знаємо, що таке недофінансування. Немає питань із тендерними процедурами. Нам виділено 100 тисяч гривень на капітальні роботи по встановленню обладнання для опалювальної системи. У мене немає жодних підстав негативно оцінювати роботу Едуарда Прутніка.
2. Я не можу відповісти на ваше друге запитання, бо на рівні Чернівецької ОДТРК це питання не вирішується.
3. Ідея «Першого громадського» дуже хороша, але вона ще до кінця не відпрацьована. Ставлення нашого колективу до проекту «Перший громадський» є позитивним. Ми робимо ремонт у студійному приміщенні, в якому будуть прямі включення. Для журналістів це певні перспективи показати свою роботу на всю Україну. На жаль, у нас немає такого ефірного часу, щоби показати цей проект у прямому ефірі (тільки на ТРК «Вижниця»), тому ми даємо «Час країни» у записі.
Зараз наше мовлення – це 4 години у незручний для глядача час. Кращий ефірний час – у приватної компанії. Ми покладаємо надії на План розвитку національного телерадіопростору України, згідно з яким буде зроблено перерозподіл на нашу користь. Є у нас ще 10 годин мовлення на ТРК «Вижниця», але у неї надзвичайно мале покриття. Тому це не вихід. Проблема існує давно, і це питання не до Держкомітету, а до Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
Олена Вакуліна, голова правління ВАТ «Видавництво «Київська правда»:
- Уперше за історію існування ВАТ «Видавництво «Київська правда» в цьому році з'явилась можливість оновити парк друкарських машин, придбавши 4-х колірну ротаційну друкарську машину KBA Compacta-213 , створити сучасну комп'ютерну мережу і, нарешті, замінити аналогову телефонну станцію на цифрову. До цього часу всі звернення керівництва видавництва до комітету з пропозиціями про розвинення поліграфічної бази підприємства залишалися лише на папері. За 2007 рік були вирішені питання, накопичені роками. Сьогодні керівництво комітету не тільки підтримує, але і заохочує розвиток державних підприємств, створюючи відповідну законодавчу та юридичну базу. Нарешті в комітеті з'явилися люди, яким не байдуже становище підпорядкованих державних підприємств.
О.Бойко, директор видавництва «Либідь»:
Один рік роботи на посаді Голови Держкомтелерадіо – організації, яка об єднує в собі дві головні стратегічні сфери - телерадіомовлення та книговидання, взагалі це ще не той термін, за який можливо докорінно змінити на краще галузь.
Втім, приємно відмітити, що у молодого, талановитого фахівця п. Прутніка є доробок, який впадає в вічі.
Загально відомо, що книговидавнича галузь переживає не найкращі часи і для її відновлення потрібно не один рік. Але той факт, що протягом поточного року українська книга була вперше Почесним гостем в кількох країнах, зокрема Білорусії, Польщі, і вдруге була широко представлена в мецці книговидавців у Франкфурті, говорить про великий інтерес керівника галузі до книжкових проблем.
Голова Держкомтелерадіо брав безпосередню участь у цьогорічній Московській виставці-ярмарку і отримав пропозицію на наступний рік бути українській книзі Почесним гостем на МКВЯ.
Розпочата робота над розробкою концепції стратегічної політики та державної підтримки книговидання. І в цьому сенсі привертає до себе увагу біль чітка, ніж попередні роки, робота над програмою «Українська книга», у формуванні якої брав участь п. Прутнік. Завдяки цьому і фінансування Програми розпочато значно раніше, ніж в попередні роки.
Я безпосередньо брала участь на запрошення Голови у розробці нової редакції Закону про книговидавничу справу. Адже законодавча база потребує особливої уваги і важливо, що це питання також в полі зору Голови.
Хотілось би, щоб п. Прутніку була надана можливість здійснити плани Держкомтелерадіо щодо принципових питань життєдіяльності видавництв ( налагодження книгорозповсюдження, забезпечення приміщеннями видавництв і книгарень, створення єдиної інформаційної мережі книговидання тощо).
Отже, вважаю майже щорічну ротацію керівництва галузі такою, що тільки шкодить справі. Тож, зичу п. Прутніку подальшої творчої роботи на цій посаді задля подальшого вдосконалення системи книговидання.
Також «ТК» звернулася до юриста Інституту Медіа Права Ігоря Розкладая із запитанням, чи існує якась правова колізія стосовно порядку призначення та звільнення голови Держкомтелерадіо.
Питання діяльності Держкомтелерадіо було завжди проблематичним. І не лише через те, що поява цього органу в Конституції викликає певні питання, але й через надто часту зміну його назви. За останні чотири роки назва Дежкомтелерадіо змінювалася двічі. Станом на 2003 рік цей орган мав назву Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України. Проте, після рішення Конституційного суду України № 2-рп/2003 від 28 січня 2003 року Президент був зобов’язаний змінити назву відповідно до назви зазначеної в Конституції: Державний комітет телебачення і радіомовлення.
На час зміни назви керівником Держкомтелерадіо був Іван Чиж, призначений на цю посаду Президентом 8 лютого 2002 року. Згоду на таке призначення надала Верховна Рада – так вимагала на той час Конституція.
Іван Чиж був звільнений із посади Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України і призначений на посаду голови Державного комітету телебачення і радіомовлення одним указом. Цим Президент порушив процедуру, передбачену Конституцією, а значить – Іван Чиж обіймав цю посаду незаконно.
Ще цікавіша ситуація склалася після того, як набули сили зміни до Конституції України, – 1 січня 2006 року. Ця редакція Конституції не лише змінила порядок призначення: відтепер голову Держкомтелерадіо призначає ВРУ за поданням прем’єр-міністра, але й внесла незначну, на перший погляд, але суттєву правку: «і» поміняли на «та». Відтепер назва конституційного органу – Державний комітет телебаченні та радіомовлення.
Едуард Прутнік був призначений ВРУ 14 вересня 2006 року, за два дні після ухвалення рішення про звільнення Івана Чижа. Але призначили Прутніка на посаду голови Державного комітету телебачення і радіомовлення, незважаючи на те, що нова редакція Конституції діяла вже 9 місяців.
Наразі маємо дивну ситуацію. Перш за все, голів державних комітетів зазвичай призначає Кабінет Міністрів України, окрім комітетів, визначених у Конституції. Тож Прутніка також мав призначати і, відповідно, звільняти Кабмін. І цьому є підтвердження: 11 липня 2007 року Кабмін ухвалив положення про Державний комітет телебачення та радіомовлення, в той же час продовжує діяти положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення, ухвалене Президентом ще 2003 року. Таким чином, де-юре маємо два органи, керівник одного з них з легкістю може бути знятий Кабміном (це підтверджується і законом про Кабінет Міністрів України (п.4 ч.1 ст.45), а керівник іншого однозначно має призначатися новою Верховною Радою за поданням прем’єр-міністра.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
