«Чуєте ви, не "народжені для війни"... Ніхто для неї не був народжений. 

Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн.  

Разом з ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини.  

Не пережиті почуття.  

Вам добре спиться?  

Добре відпочивається?  

Добре смакує ранковий лате?» — написала Леся Литвинова.

«Яким же Макс був талановитим. З якою легкістю і радістю я рекомендувала його всім як поета. Десь тиждень тому я отримала від нього його свіжовидану книжку віршів, якою він так пишався. На етапі рукопису він зі мною радився і про відбір віршів, і про структуру збірки, і про всякі дрібниці. Я була щиро рада написати відгук для обкладинки, бо справді люблю його вірші. Отримавши книжку, просто поклала на поличку. Подумала — прочитаю трохи згодом і подивлюся, як все вийшло в результаті...

Від думки, що ця його така вимріяна книжка з ним сталася, але він взагалі не встиг нею насолодитися як слід, хочеться вовком вити.

"Я думаю, коли матиму час, зробити презентацію для дітей, і щоб мої вірші читали діти з табору. Я вирвався на день в Строкаті Єноти і провів там першу презентацію для дітей. Читав для них ці важкі вірші про смерть. І діти були дуже зацікавлені і вдячні. Але не знаю, коли це зроблю..." (тиждень тому мені писав).

Максу було 33 роки! Він мав провести ще купу презентацій і виступати на різних сценах, читати для дітей і дорослих, готувати свої чудесні сирники і фотографувати красу природи і людських облич...

Макс, дорогий, я просто не можу повірити і прийняти. Так порожньо і темно. Молодший сержант Кривцов Максим Олександрович, позивний "Далі", загинув сьогодні вдень.

Світла пам'ять талановитому поету, військовому, красивій людині.

А нам усім якось треба вчитися жити далі без наших найдобріших воїнів світла...» — поділилася болем Ірина Цілик.

Любко Дереш, повідомляючи про загибель Максима Кривцова, навів уривок із синопсису його роману, який уже ніколи не буде завершений: “Сьогодні загинув поет Кривцов Максим. Мав удачу спілкуватися з ним і вести заняття, де він був як слухач, на ветеранській програмі "Голоси війни". Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина. Ось невеликий фрагмент із синопсису роману, який він надсилав на курсі, і який, на жаль, в цьому житті він уже не завершить. 

 "...Коли повертаємось із ротацій, їдемо в автівці додому, ми не відчуваємо щастя, хоча хочемо повернення. Напевне. Ми відчуваємо одне — порожнечу. Одну спільну на всіх порожнечу, колективну, як пам’ять. Ми захлинаємось нею і задихаємось від її випарів. 

Отже. Я хочу розповісти про багатоповерхівку, на 77 поверсі якої розміщений офіс телеканалу “Забуття”. Вся розповідь відбуватиметься у межах найжахливішої програми у світі “Токшоу Війна”...” 

 Нехай забуття не торкнеться тебе. Вічна пам'ять героєві». 

Максим Кривцов — автор книги «Вірші з бійниці», визнаної однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією Українського ПЕН.

Як повідомляє видавництво «Наш формат», Кривцов пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му повернувся на фронт. 

Фото: Максим Кривцов / Світлина з фейсбук-сторінки поета-воїна, яку він опублікував 29 грудня 2023 року.