Режисерка Ганна Бадзяка: «Ти стаєш частиною системи, тому що починаєш практикувати насильство»

Режисерка Ганна Бадзяка: «Ти стаєш частиною системи, тому що починаєш практикувати насильство»

11 Вересня 2023
965
11 Вересня 2023
09:00

Режисерка Ганна Бадзяка: «Ти стаєш частиною системи, тому що починаєш практикувати насильство»

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
965
Українсько-шведсько-норвезький фільм «Батьківщина» показує систему принижень у білоруському війську як лише один із проявів диктатури, котра перетворила всю країну на казарму.
Режисерка Ганна Бадзяка: «Ти стаєш частиною системи, тому що починаєш практикувати насильство»
Режисерка Ганна Бадзяка: «Ти стаєш частиною системи, тому що починаєш практикувати насильство»

У фільмі, знятому спільно білорускою Ганною Бадзякою та українцем Олександром Міхалковичем, оповідь розвивається кількома паралельними лініями. Світлана, жінка середніх років, очолює рух матерів, сини яких загинули в білоруській армії від знущань і постійного побиття. Зі свого боку, богемний мінчанин Микита вирішує не ухилятися від призову й набуває армійського досвіду. Незабаром у Білорусі починаються протести, в яких беруть участь друзі Микити. І, зрештою, ще один драматичний мотив — начитані за кадром листи Міхалковича, котрий колись сам проходив службу, але звучать вони так, що могли б бути написані й Микитою, і будь-яким білоруським юнаком, змушеним надіти форму.

Зрештою, Бадзяка та Міхалкович показують дідівщину як органічну частину ширшого механізму диктатури: Лукашенко перетворив усю країну на задушливу казарму, що врешті призводить до народного повстання.

Ганна Бадзяка в 2010 році закінчила Білоруський державний університет. Розпочала кар’єру в незалежних онлайн-медіа. Здобувши досвід у створенні відеосюжетів, зацікавилася документалістикою. Брала участь у створенні кількох документальних фільмів, працювала як режисерка та сценаристка для телепроєктів. «Батьківщина» — її повнометражний неігровий дебют.

Ми поговорили з Ганною Бадзякою незабаром після української прем’єри фільму.

Ганно, то, власне, як ви опинилися в цьому проєкті?

— Це ідея Олександра Міхалковича, з яким ми разом робили цей фільм. У нього був особистий досвід служби в білоруській армії, та він дуже давно мав ідею зробити фільм на цю тему. Він написав мені, й ми запустили процес.

— А ви були раніше знайомі?

— Так, але не настільки, щоб разом працювати. В білоруському медіапросторі плюс-мінус усі одне одного знають.

— Ви теж із Білорусі?

— Наполовину білоруска, наполовину українка. Жила спочатку в Білорусі, потім в Україні.

— То як проходили зйомки? Адже режисура — доволі диктаторська професія, а тут вас двоє.

— Знаєте, я б не сказала, що в нас були конфліктні ситуації. Ближче до завершення монтажу ми вже мали різні погляди, але таки домовлялися. Так, у нас часом було абсолютно різне бачення, і я думаю, що це на користь фільму. Це взагалі добре працює, якщо вмієш домовлятись і чути одне одного, шукати компромісу.

— В «Батьківщині» багато сцен заворушень 2020 року. Це зйомка саме для фільму?

— Ми спочатку не планували включати ці протести у фільм, бо не могли передбачити, який масштаб у них буде. Але потім стало зрозуміло, що це частина історії. На ранній стадії дещо знімали про всяк випадок, але від моменту, коли наші герої влилися в протест, стало очевидно, що ми маємо їх знімати. А потім ми зрозуміли, що це невіддільна частина нашого сюжету, бо насильство, яке лишалося всередині білоруського війська, просто вибухнуло на вулицях у колосальному масштабі.

Кадр фільму «Батьківщина»

— А як ви вийшли на матерів замордованих солдатів?

— Головна героїня Світлана — медійна, публічна особа. Коли ми починали знімати, вона була єдина, хто взагалі почав говорити про цю проблему, хто домагався якогось суду й уваги до дідівщини, бо раніше також були смерті в армії, але це не були якісь публічні випадки.

— Ви, власне, з Олександром розмовляли про його досвід?

— Так, багато разів.

— І що вас вразило найбільше з того, що ви почули?

— Цей момент є і в листах, які ми використовуємо у фільмі: ти стаєш частиною системи, тому що починаєш практикувати це насильство. І навіть отримуєш від цього задоволення.

— Я до певної миті думав, що у фільмі є ігрові епізоди. Тобто так знято, така побудова діалогів — наче по-писаному. Як вам удалося досягнути такого ефекту?

— Це переважно заслуга оператора. Насправді там багато таких монтажних рішень, на які ми пішли вимушено просто тому, що мали нормально сконструювати діалог, інакше не було б деяких переключень із плану на план чи ще чогось. Тобто ми від початку таку візуальну мову вибрали та пробували її дотримуватися. Але жодних постановок.

Кадр фільму «Батьківщина»

— Уже при монтажі, складаючи історію, на чому ви робили головний акцент?

— На тому, як функціонує, народжується та продовжується насильство. І на темі відповідальності кожного з нас і суспільства взагалі.

— Зараз, коли фільм завершено, як ви його збираєтеся далі показувати, яка в нього має бути авдиторія?

— Він зараз на фестивалях у Європі, буде в Штатах, у Кореї. Мене дуже хвилює, що неможливо його показати в Білорусі, тому що про покази в кінотеатрах взагалі не йдеться, а якщо онлайн-показ, то це має бути версія із заблуреними обличчями чи щось таке.

— Чому?

— Бо режим Лукашенка використовує фільми, відео, фотографії, щоб арештовувати людей, які там з’являються, особливо тих, хто брав участь у протестах. І це не тому, що це нова якась для них інформація. Вони самі нескінченно знімали й фото, й відео на протестах. Це просто спосіб тиску на свободу слова, на суспільство взагалі. Тому в звичайному форматі «Батьківщину» в Білорусі не покажеш.

— Саме назва картини, до речі, звучить доволі саркастично. В Україні зараз поняття батьківщини — це поняття виживання, особистого навіть. А батьківщина у вашому фільмі — це така страшна караюча мати.

— Так і є. Ми ніколи не використовуємо це слово відносно самопроголошеного президента, але в Білорусі є іронічне прізвисько для нього — Батька. Англійська назва фільму «Motherland» вводить фігуру матері — і в нас є героїні, які боряться. Цікава гра смислів із цими перекладами, які по-різному звучать.

— Що ви зараз плануєте, є ідеї на наступний фільм?

— Це складне питання, бо для мене взагалі неочевидне сутнісне продовження режисерської роботи. Може, я бачу більше сенсів, повернених до журналістики. Тому що, не знаю, за моїми відчуттями, мистецтво не зовсім здатне передати, наприклад, війну. Для мене це так, і поки я розгублена, не знаю, як підійти до того, що діється зараз.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
965
Читайте також
20.11.2023 09:00
Оксана Ціпліцька
для «Детектора медіа»
1 721
13.09.2023 09:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
908
04.08.2023 22:41
Оксана Ціпліцька, для «Білоруський інформаційний центр у Львові»
2 133
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду