In English

19 грудня данські медіа почали писати про позбавлення акредитації для роботи в зоні бойових дій в Україні журналістки Матільде Кімер — кореспондентки громадської данської телерадіокомпанії DR. Кімер багато років працювала в Україні: висвітлювала Революцію гідності, початок війни у 2014 році, ставила запитання Зеленському й Порошенку, їздила в окуповані міста Донеччини, Луганщини і Криму. Корпункту DR в Україні не було, зате був у Росії, тож Кімер періодично працювала й жила також у Москві. 2022 року її номінували на головну журналістську премію Данії — Генрі Кавлінга, а в листопаді королева Данії нагородила її премією Ебі Мунка за висвітлення подій в Україні й Росії.

Звістка про позбавлення Кімер акредитації в Україні викликала хвилю критичних публікацій у медіа. Журналісти пов’язали цю ситуацію з українько-данськими відносинами: саме того дня, 19 грудня, президент Зеленський звернувся до уряду Данії з проханням надати Україні нову зброю, а данський парламент обговорював додаткову допомогу Україні. І хоча міністр закордонних справ Данії сказав, що уряд його держави «не повинен ставити себе в положення, коли міняють журналістів на системи озброєння», данська преса зробила саме це. Наприклад, програма із заголовком «Україна позбавляє Кімер акредитації і в той же час просить Данію дати більше зброї» вийшла на данському громадському телебаченні. На позбавлення Кімер акредитації відреагували профільні медійні видання, керівництво DR, політики, колеги, а також данська спілка журналістів, яка назвала це рішення «обурливим» і попросила міністра закордонних справ Данії і посла України в Данії поновити акредитацію.

Європейська федерація журналістів, у свою чергу, зробила заяву, в якій стверджує, що «данську журналістку видворили» з України. Це неправда: позбавлення акредитації не означає, що людину висилають із країни. І Служба безпеки України, і сама Матільде Кімер підтвердили «Детектору медіа», що журналістці не забороняли в’їзд в Україну й не висилали її з країни.

У заяві ЄФЖ також ідеться, що Кімер — «одна з небагатьох людей, яким офіційно заборонений в’їзд як до Росії, так і до України». Кімер справді заборонили в’їзд до Росії 1 серпня 2022 року — на десять років. До України, знову ж таки, не забороняли.

На сайті «Репортерів без кордонів» — організації, яка зазвичай реагує на порушення прав журналістів — зараз немає заяви щодо ситуації з Кімер. Також Кімер підтримав Комітет захисту журналістів. А речник із питань свободи слова при Парламентській асамблеї Ради Європи, данський політик Могенс Єнсен закликав повернути журналістці акредитацію. Новий міністр закордонних справ Данії Ларс Лекке Расмуссен заявив, що його відомство робитиме все можливе для її повернення, і сказав, що «журналістську чесність Кімер ніколи не ставили під сумнів». Посол України в Данії Михайло Видойник в інтерв’ю виданню Politiken назвав причиною позбавлення акредитації журналістки порушення законів України і правил роботи на окупованих територіях. А твердження, що Кімер заборонили працювати в Україні, назвав маніпулятивним: журналістка не зможе працювати лише в місцях, де йдуть бої. Втім сама Кімер сказала «Детектору медіа»: «Насправді акредитація потрібна всюди. Її можуть перевірити будь-де, і без неї працювати фактично неможливо». Це підтверджують і журналісти інших іноземних медіа.

Міністерство закордонних справ України не відповіло на наші запитання. «Розбираємося в деталях ухваленого компетентними органами рішення та взаємодіємо із данською стороною для з’ясування всіх обставин», — відповів на наш запит речник МЗС Олег Ніколенко.

19 грудня на сайті DR вийшов матеріал, у якому Матільде Кімер розповіла, що 22 серпня їй на пошту прийшов лист із повідомленням: за рішенням Служби безпеки України її позбавили акредитації. Пояснення причин не було.

Кімер розповіла «Детектору медіа», що повідомлення було для неї несподіванкою. Вона кілька тижнів намагалася зв’язатися з речником СБУ Артемом Діхтяренком, але він не відповідав. «Детектор медіа» звернувся до Артема Діхтяренка з проханням прокоментувати ці слова Матільде Кімер, він зазначив, що «пресслужба СБУ не надає жодних офіційних коментарів» із цього приводу.

Тоді Кімер звернулася по допомогу до посольства Данії. Працівники посольства намагалися зв’язатись із СБУ, аби з’ясувати, чому журналістку позбавили акредитації. Перемовини тривали майже місяць. Напередодні призначеної зустрічі почалися масовані ракетні удари по Україні. «Зрозуміло, що за таких обставин обговорювати мою акредитацію було невчасно», — каже журналістка. Перемовини тривали ще два місяці, й у грудні представники посольства запросили журналістку до Києва на зустріч із СБУ, призначену на восьме грудня.

«Я була в Данії. Потрібно було кілька днів, аби дістатись до України», — розповідає Кімер. За її словами, представники посольства мали кілька зустрічей з СБУ, вона ж була лише на одній. Там їй закинули, що вона їздила в Крим і на окуповані частини Луганської і Донецької області з порушенням українського закону. «Я відповіла, що це не так. Я потрапляла туди через пункт пропуску, здається, в Кураховому, — розповіла журналістка, показавши "ДМ" як доказ фотографію штампа в паспорті. — В Криму я була 2015 року й потрапила туди з Росії, але на той час це не було порушенням закону». Це правда — заборона для іноземців їздити в Крим через Росію почала діяти у 2015 році.

З розмови з працівником СБУ, який назвався Олегом — ані прізвища, ані посади Кімер не знає, — вона почала розуміти, що її підозрюють у симпатіях до Росії, поширенні меседжів російської пропаганди і радянської символіки. «Він сказав мені, що якби я не подобалась людям на окупованих територіях Донецької і Луганської областей, я б не змогла там працювати. І сказав, що я поширюю радянську символіку, а це протизаконно. Мені прямо не сказали, що я російська агентка, але було зрозуміло, що СБУ так вважає», — розповіла Матільде Кімер.

Ці «не дуже зрозумілі» претензії, на думку Кімер, базуються на кількох її фейсбук-дописах про роботу на окупованих територіях п’ять-шість років тому. Також вона згадує конфліктну ситуацію в Миколаєві в липні 2022 року. «Ми опинились не на тому блокпості. Ми нічого не знімали, нічого не робили, просто нас там не повинно було бути. Після цього я робила репортаж про військових, і все було гаразд. Тому я думаю, що потім хтось продивився мою фейсбук-сторінку — я її майже не використовую, дуже зрідка там щось пишу, в мене багато роботи і мало часу на це. До того ж, я працюю для півмільйонної аудиторії, а не для шести сотень друзів», — сказала «Детектору медіа» Кімер.

Сторінка Матільде Кімер справді не дуже активна. Останнім часом вона викладає там посилання на радіопрограму «Московський офіс», яку веде з колегою на DR. Там є посилання на її матеріали з Росії та України, зокрема з Криму. Є й фото з репортажу про російського шанувальника радянського комунізму, і з параду в Донецьку, й фото з поїздок у сіру зону.

Під час розмови з представником СБУ в Матільде Кімер склалося враження, що він не знайомився з її журналістськими матеріалами, а лише з фейсбук-сторінкою. В кінці розмови вона спитала, чи може зробити щось, аби їй повернули акредитацію. «Він відповів, що кілька місяців — не уточнив, скільки саме, — я можу писати “хороші історії” про Україну, і тоді, можливо, рішення про акредитацію переглянуть. Я сказала, що взагалі не пишу статті — працюю на радіо і телебаченні, а останні кілька місяців не можу працювати взагалі. Він сказав: це не проблема, ви можете робити хороші історії, ми можемо надати фото і відео», — розповіла журналістка. Від пропозиції вона відмовилась, і на цьому зустріч закінчилась. Після цього, за словами Кімер, вона залишила в посольстві Данії флешку з десятьма своїми репортажами, перекладеними російською, аби в СБУ могли скласти враження про її роботу. Чи дивилися її відео в СБУ, Матільде Кімер не знає.

Що ж сталося в Миколаєві? Як розповіла журналістка, вона зі своїм водієм і перекладачем Іваном Кравцовим поїхала до Миколаєва. Крім нього в машині був друг Кравцова Павло і його подруга. Вчотирьох вони поїхали з Києва до Одеси. Дорогою Кімер з’ясувала, що Кравцов не звернувся по додатковий дозвіл на роботу в Миколаєві, й попросила зробити це негайно.

У Миколаєві Павло зустрівся з військовим, до підрозділу якого він планував піти служити. Під час розмови з цим військовим Кравцов запитав Кімер, чи не хоче вона зробити історію про хлопців із того підрозділу, де, можливо, є нова зброя. «За місяць до того я робила репортаж із Донбасу, де було ясно, що західна зброя дуже потрібна, але ще не прибула. Я сказала, що хочу, і ми домовились повернутись, коли матимемо акредитацію», — розповідає журналістка.

Наступного дня вона і Кравцов зустрілись із пресофіцером, щоб обговорити, з якими військовими працюватиме в Миколаєві. Вони зустріли кореспондентку «1+1» Наталію Нагорну, яка розповіла Кімер історію про фермера Сергія, в якого через обстріли згоріло поле. Вона дала контакти Сергія Івану Кравцову, поки Кімер розмовляла по телефону з DR. Цю історію Наталія Нагорна підтвердила «Детектору медіа», додавши, що попередила фіксера данської журналістки: до поля не можна їхати без супроводу пресофіцера.

За словами Кімер, фіксер їй цього не переказав — вони просто поїхали до поля. В той час їхні акредитації були майже готові, але їх ще не прислали електронною поштою. Дорогою машину зупинили на блокпості; військові викликали СБУ. За кілька годин чекання і з’ясування обставин журналістку попросили виїхати з Миколаєва.

Наступного дня Кімер поговорила з речницею Сил оборони півдня Наталею Гуменюк. Згодом, за словами Кімер, Гуменюк повідомила її, що питання вирішене. Журналістка повернулась до Миколаєва, зробила два репортажі і вважала, що претензій до неї немає.

Наталя Гуменюк підтвердила «Детектору медіа», що розмовляла з Кімер у липні про цю ситуацію. «До мене звернувся пресофіцер Дмитро Плетенчук, розповів, що виникла проблема з журналісткою, яку зафіксували без військового супроводу, тобто в порушення наказу №73, на одному з об’єктів, де вона не могла знімати. Вона стверджувала, що в неї є супровід — мовляв, той, хто її супроводжував, відрекомендувався їй як військовий, який нібито все “порішав”. Коли Кімер зі мною розмовляла, в неї вже було непорозуміння з обласним управлінням СБУ. Військові попередили її, що вона не може знімати в Миколаєві, бо її позбавлятимуть акредитації через порушення. Я пояснила їй, що є встановлений порядок, що вона мала вийти на зв’язок, якщо приїхала в зону нашої відповідальності», — розповіла Наталя Гуменюк. За її словами, розмова була телефонною, й документів вона не бачила, тому порекомендувала журналістці розібратись із «супроводом», який щось їй гарантував. Кімер, розповідає Гуменюк, послухалась військових і СБУ, виїхала з міста, але через порушення військові «мусили поставити питання про позбавлення її акредитації». За версією військових, журналістці пояснили, що так буде — хоча вона сама була впевнена, що інцидент вичерпаний.

«Ми бачили, що вона працювала в окупованих частинах України, — додала Гуменюк. — Це нас насторожило, бо вона працювала в юрисдикції ворога. Розуміємо: журналісти мають висвітлювати ситуацію з різних боків. Але ворог є ворог. Якщо він довіряв цій журналістці, то ми можемо мати сумніви. Але її до того перевіряла СБУ, й вона отримала акредитацію».

Дмитро Плетенчук на запитання «Детектора медіа» не відповів, сказавши, що коментувати дії відділу акредитації чи Служби безпеки України — «поза межами його компетенції».

Керівник армійського управління зв’язків із громадськістю Богдан Сеник сказав «Детектору медіа», що військові, приймаючи рішення про позбавлення акредитації, цілком покладаються на рекомендації СБУ.

Офіційно Служба безпеки України не коментує своє рішення і зустріч із Кімер. Неофіційно джерело «Детектора медіа» в СБУ, яке попросило про анонімність, підтвердило і факт зустрічі восьмого грудня, і зміст претензій, які їй висунули. Втім наше джерело не було на цій зустрічі.

«Людина, яка там була, стверджує: Кімер визнала, що приїхала в Миколаїв у порушення правил. Вона також спитала, як вона може висвітлювати події в Україні, якщо в неї забрали акредитацію. На що їй запропонували інформацію з офіційних джерел — нашої пресслужби, будь-якої іншої пресслужби. Але права бути на передовій у неї немає», — розповів співрозмовник «Детектора медіа».

Він каже, що Матільде Кімер позбавили акредитації за поданням СБУ за порушення наказу головнокомандувача №73. «Кімер, яка на той час мала акредитацію, переїхала на позиції армії в Миколаївській області й дуже хотіла познімати певні види зброї, які я навіть не хочу називати, бо це дуже важливо для нас — і це була пріоритетна ціль для ворога, — розповіло джерело в СБУ. — Вона не мала жодного дозволу від уповноважених бути там, а надто робити про це якийсь репортаж. Коли військові це побачили, вони звернулись до нас. СБУ вирішила, що правила одні для всіх, і потрібно позбавити її акредитації. Потім військові попросили нас перевірити її детальніше».

І ось що знайшла СБУ. Матільда Кімер «закінчувала в Росії вищий навчальний заклад» (за версією Кімер — вчилась один семестр у Смольному університеті в Москві у 2002 році).

«Мешкала в Москві тривалий час» (за версією Кімер — жила в Москві у березні — серпні 2009-го, грудні 2017 — вересні 2018 року, а також із липня 2021 по лютий 2022 року; потім її сім’я повернулась у Данію, а сама вона переїхала в Україну; в матеріалі данського медіа сказано, що вона жила в Москві з 2020 року).

«В порушення українського законодавства не раз відвідувала  окуповані частини Луганської і Донецької області, а також Крим через територію Росії». Два інших джерела «Детектора медіа» у спецслужбах кажуть, що Кімер їздила на окуповані території Донеччини і Луганщини за нормами українського закону. Кімер також не раз казала, що їздила в Крим через Росію 2015 року, але на її фейсбук-сторінці є також фото з поїздки в Крим у 2016 році. Джерело в СБУ наполягає, що журналістка перебувала на окупованих територіях незаконно. Перевірити, чи це правда, неможливо. Втім у 2015-2016 роках претензій до Кімер в СБУ не виникало.

У версіях сторін конфлікту є розбіжності, але можна спробувати відтворити загальну картину. Данська журналістка, яку протягом останніх восьми років не раз перевіряла СБУ, приїхала в Миколаїв і двічі опинилась там, де не мала бути, — на блокпості й біля позицій військових, які мали певну секретну зброю. За її версією, це сталося через непорозуміння з фіксером.

Військові побачили в цих діях порушення наказу №73, який регламентує роботу медіа на війні. Це не перший конфлікт між армійським управлінням із зв’язків з громадськістю і журналістами, які намагаються працювати поза контролем військових. Так сталося з кількома знімальними групами, що працювали в перші дні у звільненому Херсоні, наприклад. Після розголосу принаймні частині медіа повернули акредитацію.

Місцеві працівники СБУ почали перевіряти Кімер, зокрема зазирнули на її фейсбук-сторінку, яку вона веде неактивно (на відміну від твітера), але викладає там фото з поїздок. Побачили прапори донецьких сепаратистів, якісь матрьошки в репортажах із Росії, фото з парадів у Донецьку і свят у Криму. Двоє співрозмовників «Детектора медіа» — з СБУ та з армії — сказали: її робота в Москві й те, що вона називала донецьких проросійських бойовиків «повстанцями» і «розповідала, як вони чудово живуть», викликало в них підозру. Хоча саме це не стало причиною позбавлення акредитації. Кімер вважає, що СБУ взагалі не розглядала її журналістську роботу.

Кімер також розповіла данським колегам, що представники СБУ вважали підозрілим, що вже під час великої війни вона кілька разів телефонувала до Росії. У Кімер залишилась там квартира, і вона, за її словами, попросила когось зі знайомих поливати квіти.

Інший представник спецслужби в розмові з «Детектором медіа» охарактеризував Матільде Кімер як «порядну людину», до якої раніше не було претензій. Те саме кажуть двоє українських журналістів, особисто знайомі з Кімер: її не можна підозрювати в симпатіях до Росії, вона — людина професійна.

Аналітик Дмитро Золотухін вважає, що скандал зчинився через брак чіткої комунікації з боку СБУ. Чому служба відмовилась коментувати свої дії? «Жоден закон не зобов’язує нас звітувати про причини такого рішення. Ми не будемо виправдовуватись за те, що ми переслідуємо якихось рупорів Кремля», — неофіційно відповів нам на це питання працівник СБУ. До того ж, пояснив він, СБУ краще не висловлювати свою позицію, аби потім не довелося її публічно змінювати. Адже внаслідок розголосу й зусиль дипломатів Кімер можуть повернути акредитацію.

Фото: Linda Johansen