Видання hromadske презентувало спецпроєкт про «Азовсталь» — «У сталевих обіймах». У ньому зібрані історії військових, волонтерів, лікарів, працівників заводу та маріупольців, які були на «Азовсталі».

Одразу після початку повномасштабного нападу бомбосховища підприємства прихистили перших маріупольців. З огляду на велику територію знайомі часто навіть не знали, що в один і той самий час вони перебували на «Азовсталі».

Згодом меткомбінат із фортеці для військових перетворювався на пастку. У військових закінчувався боєкомплект, а рідкісні доставки зброї та харчів вертольотами глобально ситуації не змінювали. 

20 травня командир полку «Азов» Денис Прокопенко опублікував останнє відеозвернення з заводу: «Вище військове керівництво дало наказ про збереження життя та здоров’я військовослужбовців гарнізону та припинення оборони міста. Попри важкі бої, кругову оборону та відсутність постачання ми постійно наголошували на трьох найважливіших для нас умовах: цивільні, поранені та загиблі».

Оборона Маріуполя тривала 86 днів. Упродовж цього часу завод «Азовсталь» став могилою для десятків військових та цивільних. Водночас стіни заводу захистили й вберегли життя тисячам маріупольців, яких, попри обстріли росіян, вдалося евакуювати.

У проєкті hromadske представлені історії людей, які могли б і не перетнутися, якби не війна.

• Читайте також: Чому «Азов» — не «неонацистський батальйон»