Влада перезапустила телеканал «Рада», щедро профінансувавши його і створивши напівпідпільний продакшн «Кінокіт», аби він заповнював ефір, зовсім не для того, щоб збалансоване висвітлення роботи парламенту відбувалося з красивішою картинкою. Команда президента Зеленського, яка має у парламенті монобільшість та «партнерські» фракції, будує для себе інструмент політичної боротьби, пропаганди і агітації. Про що ми попереджали відразу — й це за перші дні мовлення оновленого каналу стало очевидним і офіційній команді каналу (яка тепер практично не впливає на ефір), і парламентській опозиції.  Після невдалої наради у спікера Стефанчука, якого опозиція завалила претензіями, та засідання редакційної ради телеканалу, яка нічого не вирішила, але визнала неприйнятною присутність в ефірі «Ради» одіозного політтехнолога Володимира Петрова, сторони зібрались і нібито досягли компромісу. Домовились прибрати з ефіру… Петрова. Рішення про це має прийняти редакційна рада телеканалу, яку, за іншою домовленістю, також мають переформатувати, ввівши представників від усіх фракцій. Зараз до ради входять п’ятеро працівників каналу і п’ятеро представників апарату ВР.

Прибрати Петрова — це прийом, описаний у відомій притчі про козу. Рабин порадив бідному чоловікові, якому несила терпіти злидні, завести в хаті козу. А коли він наступного разу прийшов і сказав, що жити стало ще важче, — порадив вивести козу надвір. Жити відразу стало легше.

Пустивши у праймовий вечірній ефір із «авторською програмою» відомого чорнушника, за яким тягнеться шлейф численних скандалів — від «ссу твоей маме в рот» до тіндер-скандалу 2018 року — ідеологи перезапуску «Ради», безумовно, знали, що це потягне за собою обурення і протести. Ми припускали, що Петрова та його напарника Сергія Іванова залишать на потім (офіційний старт оновленого каналу запланований на січень 2022 року), але вони з’явились в ефірі вже у перший день. І якщо Іванов просто веде доволі жорстку розмову з депутатами у студії, то Петров працює в старому доброму стилі «п’ятихвилинок ненависті» «Проте» Джангірова-Корчинського, яка за часів Кучми виходила в ефірі «1+1». У перший день Петров практично порівняв Ангелу Меркель зі свинею, а під час другого ефіру паплюжив Дмитра Гордона — одного з «ахметовських» критиків влади. Теми, м’яко кажучи, мають мало спільного з завданнями та місією парламентського телеканалу.

Цікаво, що на фейсбук-сторінці каналу «Рада» викладають восьмигодинні ефіри, які обриваються якраз перед початком ефірів Іванова та Петрова. Знайти записи програм Петрова, аби пересвідчитись, що в ефірі лунають не новини, а політтехнологічні меседжі, охочим буде непросто. Але в нас доступ до цих відео є :).

Словом, звести проблему до скандального Петрова і прибрати його з ефіру — ідеальний вихід для влади, якій потрібен контрольований медіаресурс. І для того, щоб цей медіаресурс побудувати, команді президента потрібно зробити ще кілька кроків у правовій площині, для яких потрібна якщо не згода, то, принаймні, відсутність агресивного спротиву опозиції.

За інформацією джерел «Детектора медіа», бажання Володимира Зеленського мати власні телеканали — вочевидь спровоковане атакою з боку медіа Ріната Ахметова — було настільки сильним, що ретельно виписану і продуману схему поступової трансформації «Ради» замінили «аварійним» перезапуском у тестовому режимі. Ані зміни до правового статусу каналу, ліцензії (її Нацрада має змінити на засіданні 22 грудня), ані навіть договори з продакшнами ще не були готові. Канал побудували буквально за три дні, щоб встигнути на визначену  дату — 15 грудня. Щойно сформований колектив працює переважно в полі — у парламентській та кабмінівській студіях, тому мало перетинається з керівництвом продакшну.

Поки що, судячи з ефіру, єдина «технологічна» вказівка, яку виконують усі без винятку ведучі — якомога більше уваги привертати до скандального старту каналу, знов і знову повторюючи в ефірі ролики з критикою на адресу «Ради» та перформансом Порошенка і змушуючи гостей їх коментувати. Перезапуск «Ради» став темою цілої низки розмов в ефірі, зокрема з сумнівними персонажами на зразок Валерія Бебика. Галас і хайп навколо рестарту вигідний стартменеджеру Олексію Семенову.

Наші джерела на каналі кажуть, що від початку ведучих і журналістів орієнтували на нормальний канал — із дотриманням журналістських стандартів та збалансованим висвітленням роботи парламенту та інших органів влади. Тому вони самі здивувались, побачивши спершу провокативний ролик (ймовірно, вкинутий спеціально, аби розлютити опозицію й спровокувати галас), а потім — ефіри Петрова. Адже зміст ролика і поведінка Петрова повністю суперечать тому, про що домовлялися, запрошуючи їх на роботу.

Не виключено, що ведучим і журналістам справді дадуть робити їхню роботу якісно, підвищуючи рейтинг телеканалу. За інформацією джерел «Детектора медіа», з 15 грудня канал почав вимірюватися в піплметричній панелі, тому вже незабаром буде зрозуміло, про які цифри йдеться. Ютуб-канал «Ради» дивиться кількасот людей — менше, ніж канал Медведчука, але вже чимало.

Якщо опозиція отримає гарантії своєї присутності в ефірі, місця у редакційній раді, а «Слуга народу» хоча б на позір відмовиться від ідеї «пропорційного» представництва (у кого більше депутатів, у тих більше ефіру) та пообіцяє іншим фракціям паритетне висвітлення, інцидент буде вичерпаний. Критика з боку опозиції припиниться чи, принаймні, послабиться. Влада зможе далі робити те, що хоче — зміцнювати контрольоване державне телебачення, якого, згідно з міжнародними зобов’язаннями, буквою і духом реформ і демократичних трансформацій після Революції гідності, мало б не бути взагалі.

Оскільки Верховна Рада з завтрашнього дня на тривалих канікулах, ефір каналу заповнюватимуть контентом, створеним новоявленим продакшном. Керівництво каналу прямо каже, що не має на цей контент жодного впливу.

Вже зрозуміло, що «Рада» потрібна Банковій вже зараз, а не колись потім під вибори, тому замість Петрова і Іванова в ефірі з’явиться який-небудь менш токсичний «сидоров», яким за кадром керуватиме той самий Петров. Або інший політтехнолог. Без парламентської трибуни можливості опозиції протестувати проти того, що відбуваться з каналом, будуть дуже обмеженими.  У громадських організацій, які працюють у сфері медіа, не так багато можливостей привертати увагу до цієї проблеми, до того ж, вони вже починають зазнавати звичних у таких випадках «скунсових» атак із боку Петрова і компанії. Далі, без сумніву, буде більше, чекаємо. Це ж було вже.

Питання переформатування каналу «Дом», яке мало йти в пакеті з перезапуском «Ради», поки що відкладене на січень. Однак, як ми бачимо на прикладі «Ради», влада готова ігнорувати формальності та йти навпростець до своєї мети: власного медіаресурсу, яким зараз можна захищатись від Ахметова, а з наближенням виборів — використати для агітації.

Боротися проти Петрова в ефірі «Ради» чи Пальчевського на каналі «Дом», звісно, важливо. Але значно важливіше сказати категоричне «ні» всій схемі відновлення та розбудови державного телебачення, яке віддаляє Україну від статусу європейської демократичної держави й працює в приватних інтересах Володимира Зеленського та його команди, а не в інтересах суспільства.