Керівник служби публіцистичних програм телеканалу ICTV і ведуча Оксана Соколова розповіла ТК про нові проекти, які готуються її службою, а також пояснила, чому не підписала заяву про неприпустимість тиску і цензури. Як виявилось, тиску вона не відчуває. Хоча Оксана припускає, що можливо й приєднається до підписантів. «Думаю, що як натиснуть на нас, то я серйозно замислюсь над тим, щоб приєднатися до протестного руху», - каже вона.

Соколова відкидає всі закиди в заангажованості її тижневика, висунуті авторами ТК. На її думку, в її програмі максимально дотримано балансу.

До того ж у служби публіцистичних програм великі плани: запуск двох проектів «Технологія обману» та «Українська мрія», внесення змін до програм «Максимум в Україні» та «Козирне життя».

- Оксано, нещодавно журналісти та медійні громадські організації зініціювали громадський рух «Стоп цензурі!» щодо відстоювання свободи слова. Журналісти заявили про неприпустимість будь-якого тиску, цензури чи іншого незаконного втручання в роботу українських журналістів як з боку влади, так і з боку власників і топ-менеджменту ЗМІ. Серед підписантів заяви майже немає журналістів ICTV.  Ви також не підписалися під цими вимогами. Чому?

- Взагалі, про акцію я дізналася вже через кілька днів після її початку. Мені ніхто не дзвонив, не пропонував взяти у ній участь. Чесно кажучи, з приводу всього каналу не знаю, можу відповідати тільки за себе. Якщо відверто, ніякого тиску в тижневику ми не відчуваємо. Думаю, що як натиснуть на нас, то я серйозно замислюсь над тим, щоб приєднатися до протестного руху.

 - Ви окрім того, що ведуча підсумкового тижневика «Факти тижня з Оксаною Соколовою», ще й керівник служби публіцистичних програм. Які саме телепроекти ви продюсуєте?

- На сьогодні це три проекти: тижневик, «Козирне життя» і «Максимум в Україні». Спочатку був лише тижневик, потім гострі розслідування виросли в окремий проект. Ми під нього спочатку шукали готову форму і вирішили купити проект «Максимум» у каналу НТВ, про що я абсолютно не шкодую. Потім накопичилося багато матеріалу про зірок, і ми зробили проект «Козирне життя». Також ми працювали над проектом «Зроблено в Україні», який виходив півроку. А ще був ранковий проект «Про зірок», який проіснував також півроку.

- Розкажіть про новий проект «Якість життя», який ви плануєте запустити восени. Це також буде проект журналістських розслідувань? Уже відомо, хто його вестиме?

- Зараз ми готуємо проект, робоча назва якого спочатку була «Якість життя», а тепер «Технологія обману». Це досить великий проект, який хочеться зробити яскравим і гострим. Ми його плануємо на прайм. Будемо розслідувати різні аспекти життя: як нас дурять виробники, чиновники..., хто насправді мав би забезпечувати якісний рівень життя українців. Ці технології ми й будемо викривати. І знаєте, це буде не просто якийсь черговий фільм, яких зараз дуже багато на екрані, ми хочемо, щоб це був постановочний проект з обговоренням у студії. Дякую «Детектор медіа», що надрукувала новину про те, що ми шукаємо репортерів на цей проект. Я передивилася близько 300 резюме. І остаточно зрозуміла, що у нас величезна кадрова проблема з редакторами, ведучими, репортерами, операторами. Ми хочемо, щоб ведучим був обов'язково хлопець, який мав би образ критичного слідчого. Я дотримуюсь думки, що дівчата мають залишатися дівчатами, і до сьогодні думаю, що навіть в підсумковій програмі жінка виглядає дивно. Хоча так сталося, що я й Алла Мазур працюємо ведучими підсумкових тижневиків, мабуть, у нас чоловічі характери J. Але все ж розслідування мають залишатися за хлопцями. Нам потрібно, щоб людина вміла працювати і в полі, і студії, щоб вільно говорила і українською, і російською. Знайти таку людину виявилося непросто. На сьогодні у нас лишилося три головні кандидати. Не хочу поки що називати їхні прізвища.

- Ви хочете, щоб це був слідчий чи журналіст?

- Журналіст, він має знати ази професії. Ми пробували слідчих, але в студії їм дуже важко. Тому на сьогодні ми зупинилися на трьох телевізійниках.

- Крім цього ще плануєте нові проекти?

- Так. Попередньо у планах на осінь ще один великий складний проект на межі з реаліті-шоу, який буде називатися «Українська мрія». Телеканал ICTV колись робив проект «Акули бізнесу», який непогано йшов. Це був купований формат, тому ми знаходилися у вузьких рамках. А нам хотілося більш яскравого проекту, у якому були б і елементи шоу, і шанс для учасників, і інтерес для суспільства. Тому вирішили зробити абсолютно свій соціально орієнтований проект «Українська мрія», який би спонукав українських мільйонерів допомогти у реалізації бізнес-проектів простим, але талановитим і завзятим людям. Пригадую, коли робилися «Акули бізнесу», один інвестор дав гроші дівчині з Черкас, яка відкрила ательє у своєму приватному будинку. Це ательє працює досі. Мені здається, кілька таких випадків варті того, щоб запустити проект «Українська мрія». Бо є багато енергійних людей, які готові вкласти свої сили в цю країну, показати іншим, що можна відкрити свою справу, для якої інколи бракує - з погляду багатих і впливових людей - якихось смішних грошей.

- Ваш тижневик «Факти тижня з Оксаною Соколовою» неодноразово критикували за лояльність до влади. Вам закидали те, що ви ніколи не критикуєте представників влади, ставите їм зручні запитання, зокрема Василю Джарти... Що ви скажете з цього приводу?

- Я запросила Джарти як нового прем'єра Криму і хотіла, щоб це було заявочним інтерв'ю. Обговорити ті ж питання підготовки Криму до літнього сезону. Наскільки пам'ятаю, я запитувала у Джарти про те, чи створюватимуть з Криму Лас-Вегас, яким він взагалі бачить для себе Крим. Люди, які чули його відповіді, зроблять для себе висновки.  Я взагалі вважаю, що треба не стільки слухати запитання, скільки відповіді. Тому що основній частині політиків можеш ставити найгостріші запитання, а вони завжди відповідають, що їм заманеться. Тому з відповіді можна відразу зрозуміти, чи це людина справи, чи балабол-популіст. У нас формат інтерв'ю дуже короткий, усього 7 хв. За цей час неможливо охопити більше однієї теми. Я запрошую до себе людей не для того, щоб замочити їх в ефірі. Я запитую про реальні речі і сподіваюсь почути реальні відповіді.

- Наш автор Трипільський вважає, що «прогноз щодо трансформації ICTV в телеканал грубої пропаганди справджується». А ви як вважаєте?

- Я не хочу коментувати ваших авторів, і взагалі не буду виправдовуватися, тим більше за канал. А взагалі, знаєте, інколи читаю деяких ваших авторів: «Там було сказано те, і це означає те». Мені і в жахливому сні не могло приснитися, що це буде витлумачено таким чином. У нас в тижневику завжди була головна позиція така: ми поза процесами і тримаємо баланс. Це була основна вимога інвесторів. Під час виборчої кампанії ми всі синхрони вимірювали до секунди. Ми не хилилися в жоден бік, до студії приходили всі. Ми давали і зараз даємо можливість всім висловитися. В сюжетах даємо максимум думок, дві точки зору на подію, хоча інколи бувають якісь неузгодження через поспіх. А коли читаю критичні публікації, то думаю, ну це ж треба було таке собі намислити...

- Яким принципом ви керуєтеся в підборі гостей? Чому в одній вашій програмі виявилося відразу троє представників владної команди - Азаров, Льовочкін і Бойко?

- Що стосується підбору, то ми плануємо наперед тему, яка на слуху, і якщо робиться сюжет, то ми намагаємося взяти інформацію з перших уст. Коли прийшла нова влада, то ми хотіли максимально показати з чим прийшли її представники. Зрозуміло, що всієї правди вони не скажуть, але все одно якісь враження про цю людину глядач сформує. З цієї позиції були запрошені Джарти, Клюєв.

Бувають курйозні ситуації. Коли підписали угоду по газу і флоту, ми відразу кинулися, щоб запросити до студії якусь ключову людину, яка брала участь у перемовинах. Найбільше ми хотіли бачити у студії президента або прем'єра, я особисто хотіла запросити Бойка. Ми всі, включаючи керівництво каналу, почали докладати максимальних зусиль, аби отримати гостя у тижневик, писати листи, сподіваючись, що хоча б хтось відгукнеться. І ось в четвер ввечері мені підтверджують, що погодився Бойко, а через 5 хвилин повідомляють, що погодився прем'єр-міністр Азаров, і буквально ще через 5 хвилин кажуть, що ще одна моя група домовилася з Льовочкіним. У мене був шок. Ми обговорювали, що робити. Ми самі просили, а тепер сказати, вибачте, ви нам вже не цікаві? Була абсолютно ідіотська ситуація. Тому я взяла на себе всю відповідальність і вирішила, що ми запросимо їх усіх, тільки говоритимемо на різні теми: з Азаровим - тільки про економіку, Льовочкіним - про політику, а з Бойком - з'ясуємо подробиці по газу. І ми видали в одній програмі три інтерв'ю. А про всі події розповіли в одному величезному сюжеті, де дали величезну кількість синхронів опозиції. Безумовно, сюжету критики не помітили, а побачили тільки трьох представників влади. Був шквал критики, почали упереджено ставитися до кожного наступного гостя, який приходив до студії. Розумію, що я цю історію спровокувала, але вважаю, що не повинна виправдовуватися.

- І який був рейтинг у цієї програми?

- Жахливий. Це була екстраординарна ситуація, і цього більше повторюватися не повинно. Тижневик має бути динамічним, оскільки наш глядач саме такий. Таких експериментів більше не буде.

- Чи буде змінюватися тижневик?

- У нас програма змінювалася кілька разів, в тому числі і технологічно - уже з'явився мультимедійний сенсорний екран. У нас буде більше соціальних тем, і точно буде менше політики. Я переконана, що в житті є багато цікавого, окрім політики. Наша заполітизованість - це неправильно. Безумовно, ми будемо давати політичні огляди, але все ж більше зосереджуватимемось на соціальних темах.

- А чому у вас в студії не видно опозиції?

- Ми плануємо запрошувати представників різних політсил, вони й раніше у нас всі бували. Хочу сказати, що жодного разу з моменту виборів до мене не зверталися ані прес-служба Тимошенко, ані прес-служба Яценюка, ані Тягнибока. Від представників влади такі пропозиції надходять постійно, а від опозиції - ні. А потім мені кажуть, що нам буцімто заборонили їх показувати...

- Чи правда, що іронічна озвучка сюжетів, яку робив Володимир Соколов, не сподобалася новій владній команді, і тепер від цього вирішено відмовитися?

- Так, Володимир справді читає трохи іронічно, але його сюжетів ніхто не перечитував. Ми тривалий час робили дещо іронічні сюжети, потім відмовилися від цієї практики, бо вирішили зробити тижневик більш солідним.

- Ваша колишня колега Іванна Коберник нещодавно зізналася, чому пішла з ICTV. Зокрема вона пригадала, що наприкінці 2007 року розпочалася журналістська акція проти замовних матеріалів у новинах «Не продаємося», в той же час на ICTV журналісти склали своє звернення до керівництва. Вони просили позбавити журналістів принизливої необхідності знімати проплачені замовні матеріали, узгоджувати текст із замовниками і видавати в ефір незбалансовані матеріали. Ви тоді підтримали звернення своїх колег?

- Я тоді не працювала на «Фактах». А в тижневику ніколи сюжети не продавалися, жодного дня не було замовних матеріалів.

- У вас досі зберігається практика - не більше двох проплачених сюжетів у новинах, про що писала Іванна?

- Мені важко щось говорити про новини, оскільки тижневик виробляється  в окремій редакції. Взагалі, мені не хочеться коментувати статті колег.

- Ви погоджуєтеся з аргументами керівництва, що комерційні заказухи - менше зло, ніж політичні, і що за рахунок цих грошей можна собі дозволити не прогинатися під політиків?

- Мені здається, що бажано було б узагалі не прогинатися. Наша редакція в комфортних умовах, бо від початку була позиція Богуцького, що замовних матеріалів у нас немає. Навіть у розпал виборчої кампанії мої знайомі намагалися через своїх знайомих  розмістити сюжети у «Фактах тижня», але потім дзвонили мені і з подивом казали, що це неможливо. Я дуже вдячна за цю позицію керівництву. ICTV вибився з тижневиком у перший ешелон. Як тільки ми почнемо ставити туди якісь замовні матеріали - 100% будуть стирчати вуха, які відразу всі побачать. І це буде крахом для програми. Для «Максимуму» ми придумали таку відмовку, що в програмі розслідувань не може бути якихось спонсорів чи заказух, бо інакше вона перестане бути програмою розслідувань. Зараз програму повністю фінансує канал.

- Ви «Максимумом» задоволені?

- Мені б хотілося, щоб програма була менш жовта, але, можливо, це питання планів на майбутнє. Безумовно зараз, щоб тримати глядача, ми додаємо жовтизни, хоча виставили для себе умовну межу. Ви помітили, що російський та український «Максимуми» дуже відрізняються? Наш м'якший, знаходиться в якихось моральних рамках, і ніколи не дозволяє собі деяких речей, які дозволяють собі росіяни. Можливо ми поступово будемо додавати й серйозніших матеріалів. Сьогодні в програмі такий тільки перший сюжет, який робить Саша Ільїних. Ми ці сюжети називаємо «умняки», вони пов'язані, приміром, з корупційними скандалами в різних сферах, з рейдерськими захопленнями. Хоча після кожного сюжету про рейдерство мені дзвонять і висловлюють незадоволення та чи інша сторона, кожна з яких думає, що їх замовили конкуренти. Вони навіть пишуть листи на ім'я Богуцького...

- Ви не плануєте вносити якісь зміни до цієї програми?

- У новому сезоні «Максимум» стане довшим удвічі. Йтиме годину, і очевидно виходитиме в суботу. Зараз він іде в повторі в суботу, і його прекрасно дивляться. Тому ми хочемо зробити прем'єру в суботу. У ньому з'явиться більше соціальних матеріалів. Коли ми починали, у нас було більшість російських сюжетів і один український. На сьогодні навпаки - три чверті українських матеріалів, а решта - російські. Ми беремо російські сюжети, бо вони знімають російських зірок, їм це простіше. Хоча ми й самі  готові це робити. Були такі випадки, коли росіяни брали наші матеріали перекладали російською і ставили собі в ефір.

- А щодо «Козирного життя»?

- Ми обговорюємо можливість подовжити й цей проект. Під кінець року плануємо організувати премію цього проекту. Ми робили її торік у студійному варіанті, назвавши «Козирна зірка», а цього року хочемо зробити у концертному залі під назвою «Найяскравіші персони року за версією програми Козирне життя». Це буде дуже велика передноворічна акція, до якої ми вже почали готуватися.

До нас на «Козирне життя» прийшла Віка Якушева, яка була керівником прес-служби Українського тижня моди, ми з того дуже щасливі. Я думаю, що вона додасть цьому проекту якості. «Козирне життя» вже практично працює автономно, завдяки випусковому редактору Сергію Смальчуку та ведучій Лері Черненко.

- Чи планується повернення проекту «Кому належить Україна»? І якщо ні, то чому? Цей проект тоді викликав інтерес глядачів (частка першого і єдиного випуску була досить високою).

- Він гарно дебютував. Але, по-перше, це було напередодні виборчої кампанії, яку оголосили несподівано. Всі політичні сили відразу нас запідозрили, що цей проект спеціально готувався під вибори. Ми вирішили його відкласти. А потім почалася криза, і все, що відзняли, пропало, у деяких підприємств тим часом змінилися власники. Його треба починати робити з нуля. Зараз в планах повернення до цього проекту немає.

 - Ви вже майже 10 років працюєте на ICTV, стали одним з головних облич каналу. Чи уявляєте ви себе на іншому телеканалі?

- Уявляю час від часу, коли мені допікають, і я думаю: все скінчено, я цей канал ненавиджу... Але, знаєте, я звикла подовгу працювати на одному місці, і мені комфортно на ICTV. Мені вже кілька разів надходили пропозиції піти взагалі з телебачення, але мене тримає команда, яку я зібрала.

- Ви також спробували себе і в ролі прес-секретаря генерального прокурора (Геннадія Васильєва - ред.). Що вам більше до душі: робота в кадрі, продюсерська діяльність чи прес-секретарство?

- Я думаю, що мені найближче продюсерська діяльність. Те, що багатьох людей обтяжує, мене - ні. В юності я пройшла комсомольську школу, і вважаю їхні методи виховання кадрів прекрасними. Одразу відкинемо ідеологію, я з сім'ї репресованих, в якій завжди культивувався антикомуністичний дух. Тому річ не про ідеологію, а про дисципліну. Також я із задоволенням працюю в кадрі. Але на сьогодні я відчуваю, що цей етап я вже десь перейшла.

- А вам не пропонували знову стати прес-секретарем?

- Пропонували декілька перших осіб держави. Я відмовилася, бо це точно не моє. Ким я точно не хочу бути, так це прес-секретарем. Прес-секретар - це людина абсолютно залежна. І хоча мені вдалося знайти спільну мову з Геннадієм Васильєвим - повірте, він дуже непроста людина - але я зрозуміла, що прес-секретарство - це не моє.

- Ви закінчили Київський інститут журналістики. Як ви вважаєте, чи потрібна журналісту базова вища освіта, чи все ж краще мати галузеву освіту: економічну, медичну тощо?

- Я думаю, що правильний західний варіант: спеціальна освіта має накладатися на широку загальну вищу освіту. Мене, правда, обурює поява великої кількості студій, які випускають журналістів, а в результаті ми не можемо знайти фахівців. До нас приходять випускники і відразу заявляють, що хочуть піти до Верховної Ради чи писатимуть сюжет для тижневика, а насправді 99% нічого не вміє робити. Якщо у них є бажання навчитися і хист, то ми вчимо. У мене у відділі майже 40 працівників, більшість з них ми виховали самі.

- Що у вашому житті є крім роботи?

- Щось останнім часом одна роботаJ) Робота в кадрі щонеділі встановлює такий жорсткий ритм, що важко відволіктися ще на щось. Але я ще пам'ятаю, що ми любимо подорожувати. Ми - це я, чоловік і син.

- Чи дивитеся ви телевізор? Які програми?

- Останнім часом я дивилася тільки «Україна має талант!». Цей проект заряджає мене неймовірно позитивною енергією. Я, між іншим, теж передбачала, що виграє Олена Ковтун. І гадаю, що з соціальної точки зору - це правильний вибір.

- Хто для вас як ведучої є професійним взірцем?

- Один із прикладів - Леонід Парфьонов як винахідник нової телевізійної стилістики. До речі, я писала дипломну роботу про портретний жанр на прикладі проекту Парфьонова «Портрети на фоні». Я була щаслива особисто з ним познайомитися, зараз працюю з його командою на НТВ. Також для мене завжди була зразком Алла Мазур. Мені завжди подобалося як вона працює, її  максимальна компетентність. Мені дуже подобається вміння Ларі Кінга розговорити людей, вважаю вищим пілотажем роботу ведучих «Дискавері», які працюють в експериментальному жанрі.

Але от розумієте, на «Дискавері» - всі ведучі неформатні, вони не вписуються в класичне поняття ведучого, але у них є внутрішній зміст, який видно через екран. А багатьом нашим ведучим бракує неординарності.

- А ви б не хотіли вести політичне ток-шоу?

- Ні. Мені нецікаво працювати в політичному ток-шоу з нашими політиками. Я навіть принципово не дивлюсь ні Шустера, ні Кисельова.

Фото Павла Старостенка