З  нагоди всесвітнього дня захисту свободи слова, що відмічається 3 травня, Національна спілка журналістів України оприлюднила список посадовців, які своїми діями перешкоджають свободі слова. Своє звернення НСЖУ розповсюдила серед українських медіа, а також передала до Міжнародної федерації журналістів, Ради Європи та Європарламенту для моніторингу і контролю з боку міжнародних структур.

До цзазнеченого переліку увійшли міський голова м. Дубно Рівненської області Леонід Дудко, суддя Господарського суду Чернігівської області Сергій Івченко, директор ТОВ «СВ-Пошта» Ірина Кремінь, депутат Черкаської обласної ради Любов Майборода, голова Одеської обласної державної адміністрації Едуард Матвійчук, голова Вишгородської районної ради Ярослав Москаленко, суддя Господарського суду Київської області Артем Привалов, заступник Голови Служби безпеки України Анатолій Присяжнюк, суддя Центрального районного суду міста Сімферополя АР Крим Катерина Тимошенко, народний депутат України Олександр Ткаченко.

Цією заявою НСЖУ привертає увагу високопосадовців держави, прокуратури, кваліфікаційних комісій суддів на оприлюднені факти порушень Конституції і законів України, взятих Україною міжнародних зобов'язань: «Передусім, наголошуємо на вкрай небезпечних фактах, які через масовість і поширеність по всій Україні не мають одного обличчя і потребують системних змін законодавства та значних зусиль влади і громадськості».

Також у тексті за підписом голови організації Ігоря Лубченка наведено перелік найбільш резонансних випадків порушень прав журналістів:

«Гарною новиною став наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації», який вимагає від керівників міліції забезпечення безпеки журналістів та поліпшення роботи з медіа, зокрема, у разі скоєння протиправних дій відносно представників засобів масової інформації, інших резонансних подій за їх участю забезпечити негайне прибуття до місць таких подій керівників ГУМВС, УМВС, міськрайлінорганів та відповідних підрозділів по зв'язках з громадськістю з метою здійснення контролю за дотриманням прав журналістів і терміново доповісти про такі події Міністру внутрішніх справ України. Однак під час прес-конференції в Українському домі, що відбулася 8 квітня, представники міліції не втручалися у дії приватних охоронців, які перешкоджали журналісту Нового каналу Сергію Кутракову виконувати свої професійні обов'язки, застосовуючи до нього фізичну силу та завдаючи болю. Більше того, коли журналісти Нового каналу самі звернулися до прес-служби Головного управління МВС міста Києва, то заступник начальника Володимир Дмитренко заявив: «А журналістам треба порадити не опинятися у певний час в певному місці, щоб не було проблем з міліцією. Они лезут, а потом жалуются, что их побили. Так вы не лезьте - вас бить не будут». Така "порада" журналістам від прес-служби відображує справжній стан розуміння працівниками міліції своєї ролі і функцій.

Іншу тенденцію - використання міліції для вирішення політичних чи економічних інтересів окремих осіб - ілюструє фактичне блокування роботи редакції газети «Южная правда» (Миколаївська область) через перевірки розміщення і оплати матеріалів передвиборної агітації в газеті, яке здійснюється міліцією майже через два місяці після завершення самої кампанії і пов'язується  журналістами з поверненням до влади колишнього голови обласної державної адміністрації. Ще одним прикладом є вилучення комп'ютерів в редакції нікопольської газети «Проспект трубників», яке було проведено під час передвиборної кампанії Дніпропетровським обласним управлінням по боротьбі з економічною злочинністю. Після втручання громадськості та контролю заступника Міністра внутрішніх справ, комп'ютери повернули в редакцію «на відповідальне зберігання». Причому начальник управління Юрій Іванов повідомив, що керувався заявою правовласників програмного забезпечення, які вважали, що редакція користується не ліцензійним програмним забезпеченням. Для перевірки цієї заяви правоохоронці вилучили комп'ютери повністю.

Інший державний орган, який часто використовується місцевими органами влади для незаконного втручання в діяльність редакції - Контрольно-ревізійне управління. Незважаючи на чітко встановлені повноваження КРУ по перевірці цільового та ощадливого використання бюджетних коштів, до програми перевірки місцевих засобів масової інформації включаються питання всієї фінансово-господарської діяльності видань, особливо рекламної. Кожного разу такі "планові перевірки" виникають у разі конфлікту редактора з місцевою владою і не можуть бути розцінені інакше як тиск на редактора або для його звільнення, або для зміни редакційної політики видання. Національна спілка журналістів України фіксує щонайменше п'ять таких порушень на місяць у всіх областях України.

В той же час, питання цільового і ощадливого використання бюджетних коштів самими чиновниками є закритими для журналістів. Журналісти все частіше стикаються з відмовами у наданні інформації з мотивів втручання в особисте життя чиновників. Цю тенденцію найкраще ілюструє збільшення обмежень у доступі до інформації, яке впроваджується апаратом Верховної ради і Комітетом Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

На жаль, саме представницький орган держави, який має бути прикладом інформаційної відкритості все більше звужує місця в парламенті, де мають право перебувати журналісти, де вони мають право отримувати коментарі народних депутатів, проводити відеозйомку.  Апарат Верховної Ради України ігнорує інформаційні запити журналістів або журналісти отримують рішення Комітету з питань Регламенту, що  запитувана ними інформація, наприклад, про автопарк Верховної Ради є втручанням в особисте життя народних обранців. Закритість інформації обгрунтовується зручністю для журналістів трансляцій в окремих кімнатах, захистом особистого життя народних депутатів у стінах Верховної Ради, режимністю і охороною цього об'єкту. Але за цими аргументами прослідковується бажання обмежити доступ журналістів до інформації про справжню діяльність депутатів, про бюджетні витрати на їхнє утримання, що неприпустимо в демократичному суспільстві.

Актуальною лишається тенденція намагання контролювати зміст інформації. Найактивнішим  державним органом протягом останнього часу є Національна експертна комісія по захисту суспільної моралі: запровадження дозвільної системи акредитації, чисельні факти відмови журналістам в отриманні проектів рішень, експертних висновків, утаємничення інформації про експертів, які проводили так звані експертизи. Голова Комісії Василь Костецький виявляє бажання контролювати зміст новин про Нацкоммору, синхрони, які подаються журналістами, що стало приводом для відповідного рішення Комісії з журналістської етики. У відповідь Нацкоммор вирішив прийняти власний кодекс журналістської етики та підмінити собою журналістське саморегулювання.

Перелік душителів української журналістики (в алфавітному порядку):

1. Леонід Дудко - міський голова м. Дубно Рівненської області, який відзначився послідовними діями проти місцевої преси: був ініціатором закриття міської газети «Вісник Дубенщини» (правонаступниці газети, що видавалася з 1945 року) і продажу двох приміщень, в яких розташовувалась газета. Нова газета міської ради «Замок» немає у співзасновниках журналістського колективу і немає власного приміщення. Тепер чиновник виступає за ліквідацію місцевого радіо. За критику його діяльності, висловлену у місцевій газеті «Дзеркало плюс» подав позов, який судом не був задоволений.

2. Сергій Івченко - суддя Господарського суду Чернігівської області, який прийняв рішення про банкрутство та ліквідацію первинної організації журналістів редакції газети «Деснянська правда» за заявою начальника ДПІ м. Чернігова Федора Уляненко через податкову заборгованість у сумі 780 грн. Рішення було прийнято без виклику представників первинної організації та пов'язується журналістами з боротьбою між засновниками за вплив на обласну газету. Одним з співзасновників є первинна журналістська організація і її ліквідація з надуманих підстав має на меті контроль за редакційною політикою газети іншими засновниками - обласною радою та адміністрацією.

3. Ірина Кремінь - директор ТОВ «СВ-Пошта», яка очолюючи єдине підприємство, що отримало дозвіл Дніпропетровської міської ради на встановлення кіосків в центральній частині міста та до засновників якого входять депутати міської ради, відмовляє дніпропетровським газетам «Лица», «Событие», «Днепропетровское время», «Левый берег», «Правый берег», «Днепровская правда» та «Газета по-днепровски» у продажу у кіосках «СВ-пошта». Керівництво ТОВ «СВ» відмовляє у реалізації газет з абсолютно надуманих причин, а за редакційну політику, яка його не влаштовує, видання вилучається з продажу без будь-яких обґрунтованих пояснень. Таким чином, дирекція та власники ТОВ «СВ», через мережу кіосків якого здійснюється 70% роздрібного продажу преси, використовують економічну цензуру проти «неугодних» ЗМІ.

4. Любов Майборода - депутат Черкаської обласної ради, яка була ініціатором чисельних перевірок контролюючими органами Черкаської обласної державної телерадіокомпанії. Жодна з перевірок не виявила ознак порушень законодавства, але вони створили гнітючу та напружену атмосферу у колективі, що негативно позначалося на творчому процесі. В ТРК таке ставлення депутата пов'язують з особистою антипатією до керівника Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.

5. Едуард Матвійчук - голова Одеської обласної державної адміністрації, який розпочав свою діяльність з розпорядження про вихід ОДА зі співзасновників газети «Чорноморські новини». Всупереч українському законодавству він зробив це без укладання угоди між співзасновниками - адміністрацією і трудовим колективом видання. Ця угода має вирішити питання передачі прав та обов'язків засновника по випуску газети. Прикметно, що діюча установча угода гарантує редакційну незалежність газети. А сама газета є єдиною обласною україномовною газетою. Натомість створює російськомовну газуту ОДА «Одещина».

6. Ярослав Москаленко - перебуваючи на посаді голови Вишгородської районної ради, не міг змиритися з редакційною незалежністю районної газети «Слово» та став ініціатором припинення співзасновництва редакції трудовим колективом (без згоди самого колективу) та заміни редактора на більш лояльного до себе. Наразі посадовця призначено головою районної державної адміністрації. Характерно, що посадовець впевнений, що місцева рада як засновник газети і редакції має визначати редакційну політику і зміст видання.

7. Артем Привалов - суддя Господарського суду Київської області, який, незважаючи на Закон України «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна» та Постанову Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси» прийняв рішення про виселення редакції газети «Макарівські вісті» з приміщення, в якому вона постійно знаходилась з 1972 року. Останнім часом приміщення було на балансі редакції.

8. Анатолій Присяжнюк - перебуваючи на посаді заступника Голови Служби безпеки України, надіслав до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення листи, в яких витребував завірені матеріали щодо проведеного Нацрадою конкурсу на мовлення та копії особових справ членів Нацради, їх функціональні обов'язки, накази про призначення на посаду та звільнення, довідки про прийняття присяги державного службовця тощо. Вперше українська спецслужба здійснює відвертий тиск на членів незалежного органу, яким за Конституцією є Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

9. Катерина Тимошенко - суддя Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим, яка винесла рішення за позовом до редакції часопису «Педагогіка толерантності» з порушенням правил підсудності. За загальним правилом такі позови мають розглядатися за місцем знаходження відповідача, незважаючи на те, що один відповідач (часопис) знаходиться у м. Києві, а інший (джерело інформації) у м. Ялті, суддя прийняла до розгляду справу у м. Сімферополі. Саме таке порушення є типовим під час прийняття рішень судами по так званих рейдерських схемах.

10. Олександр Ткаченко - народний депутат України, який неприпустимо повівся зі знімальною групою каналу СТБ. Як зазначається в рішенні Комісії з журналістської етики: "вчинок народного депутата не можна виправдати поведінкою інших людей. Він свідчить про відсутність самоповаги, поваги до інших громадян та безсумнівно компрометує як самого народного депутата, так і Верховну Ради України". Відповідно до рішення Комітету з питань свободи слова та інформації, народний депутат Олександр Ткаченко (фракція КПУ) має публічно вибачитися за свою поведінку по відношенню до знімальної групи СТБ. Але поведінка депутата так і залишилася безкарною. Після цього показового випадку вже чиновник Київської міської адміністрації дозволив собі таку ж хамську поведінку по відношенню до журналістів, жбурнувши мікрофон в урну».

Історія «ворогів преси»:

«Вороги української журналістики – 2008»: версія НСЖУ

«Вороги преси – 2008»: версія ІМІ та НМПУ

«Вороги преси – 2007»: версія ІМІ та КНМП

«Вороги преси – 2006»: версія ІМІ та НМПУ

Ілюстрація - metkere.com