Джеймі Флай, RFE/RL: Наші російські журналісти пожертвували всім, щоби працювати в нас

Джеймі Флай, RFE/RL: Наші російські журналісти пожертвували всім, щоби працювати в нас

11 Червня 2023
4032

Джеймі Флай, RFE/RL: Наші російські журналісти пожертвували всім, щоби працювати в нас

4032
Президент і СЕО RFE/RL — про російське бюро в Ризі, розширення мовлення в і про балтійські країни, лідерство Білорусі в обмеженні доступу до інформації та про те, де шукати журналістів для російськомовного проєкту, якщо в Росії немає незалежної журналістики.
Джеймі Флай, RFE/RL: Наші російські журналісти пожертвували всім, щоби працювати в нас
Джеймі Флай, RFE/RL: Наші російські журналісти пожертвували всім, щоби працювати в нас

In English

На початку року Radio Free Europe / Radio Liberty урочисто відкрило офіс у Ризі, де мають працювати російська служба «Радіо Свобода» та «Настоящее время». І ця, на перший погляд, далека від України подія сколихнула український медіаринок: «Детектор медіа» отримував повідомлення про неї як від співробітників RFE/RL, так і від медійників, які ніколи там не працювали.

Президент та СЕО RFE/RL Джеймі Флай перед своєю відставкою встиг дати нам інтерв’ю про цей проєкт.

— У всіх своїх пресрелізах RFE/RL неодноразово говорило, що ви прагнете охопити людей, які продовжують жити в Росії і все ще хочуть мати доступ до достовірної інформації. Але з моєї точки зору, ваш російськомовний контент також охоплює людей за межами Росії, наприклад російськомовну аудиторію в країнах Балтії. З одного боку, важко щось доставити на територію Росії. А з іншого боку, коли я дивлюся програму «Балтія» на «Настоящем времени», то думаю, що вона для балтійців через сам характер контенту. На що ви спираєтеся, говорячи, що охоплюєте людей, які живуть у Росії?

— У нас є щоденні цифрові дані про те, хто і звідки дивиться наш контент. У нас є опитування, які ми регулярно проводимо на всіх наших ринках в Україні та Росії. Ми навіть проводимо опитування російськомовних жителів країн Балтії, щоб дізнатися, чи дивляться вони наш контент. І всі наші дані показали значне зростання аудиторії в Росії з початку повномасштабного вторгнення. За деякими оцінками, за останні кілька років ми подвоїли нашу аудиторію в Росії, попри блокування й те, що нам довелося вивезти багато наших журналістів за межі країни.

Значною мірою це сталося тому, що весь наш контент пов’язаний із повномасштабним вторгненням. Я думаю, що ми є міжнародною інформаційною організацією з найбільшою кількістю журналістів в Україні. Ми висвітлюємо бойові дії на передовій, часто з великим ризиком для наших журналістів, які працюють з українськими військовими. Але ми також висвітлюємо особисті історії українців, які постраждали від російської агресії проти України. І ці історії приваблюють значну аудиторію в Росії та в усьому регіоні охоплення.

Де б я не подорожував за потребами компанії, — а нещодавно я відвідав бюро в Сербії, Чорногорії, Грузії, Болгарії, Угорщині, — скрізь ми робимо багато матеріалів з України про повномасштабне вторгнення, про його вплив на Україну. Ми перекладаємо їх та робимо доступним місцевими мовами, і це дуже популярний контент, тому що люди хочуть знати факти про цю війну.

— Чи ставите ви як додаткову мету доставлення свого російськомовного контенту до аудиторії за межами Росії?

— Так, ми всюди охоплюємо російськомовних. Ми завжди робили це через «Настоящее время». У нас є російська аудиторія в країнах Балтії. Ми маємо значну кількість глядачів в Ізраїлі. І після повномасштабного вторгнення ми змогли розмістити «Настоящее время» в багатьох нових кабельних партнерах по всьому ЄС. І отримали більше супутникового розміщення, частково тому, що пропагандистські засоби Кремля більше недоступні в ЄС.

Також є багато російськомовних у Центральній Азії, які стежать за нашим контентом або за допомогою наших місцевих центральноазіатських вебсайтів, або за допомогою «Настоящего времени». І оскільки зараз ми спостерігаємо наплив мігрантів із Росії, які тікають від призову та санкцій, це створило для нас ще одну потенційну нову аудиторію в багатьох із цих країн: нам легше охопити їх за межами Росії, ніж усередині, враховуючи блокування та інші спроби перешкодити людям переглядати наш контент.

— Звичайно, я помітила присутність президента Латвії на презентації вашого бюро в Ризі, а також президента Литви під час аналогічного заходу у Вільнюсі. Але я все одно хотіла б запитати, чи латвійська влада не заперечує, що ви розширюєте охоплення свого контенту всередині їхньої країни? Чи бачать вони переваги для підвищення стійкості своїх країн завдяки цьому додатковому контенту без російської дезінформації для своєї російськомовної меншини?

— У нас ніколи не було проблем із роботою в Латвії чи Литві або взагалі з тим, що російськомовні люди можуть взаємодіяти з нашим контентом.

Коли ми постали перед труднощами в Росії, де нам довелося закрити наше бюро після більш ніж 30 років існування і ми потребували безпечного місця для наших журналістів, латвійський уряд дуже допоміг, надавши цю безпечну гавань для багатьох наших російських журналістів, яким довелося тікати звідти. Вони вже багато років знають, що «Настоящее время» має значну російськомовну аудиторію в Латвії. Насправді до того як «Настоящее время» стало каналом, проєкт починався як шоу, що вироблялося спільно з балтійськими суспільними мовниками. Частиною первісного наміру «Настоящего времени» завжди було охопити російськомовних людей у цьому регіоні.

Ми робимо об’єктивні збалансовані матеріали. І особливо в нинішній ситуації, коли багато тутешніх громадян піддаються пропаганді з боку фінансованих Кремлем медіа, місцеві уряди дуже раді мати незалежну російську точку зору для них. Ми також висвітлюємо їхні точки зору та ділимося ними з російськомовною аудиторією повсюди через нове шоу, яке ви згадали. Як відомо, країни Балтії потерпають від пропаганди з боку Кремля, котрий поширює теорії змови про ставлення балтійських урядів до російськомовних. І це шоу показує факти і дозволяє балтійським офіційним особам спілкуватися безпосередньо з російськомовною аудиторією в усьому світі. І я думаю, що вони також зараз цінують це як стратегічний пріоритет.

— Я також прочитала в одному з ваших пресрелізів, що для доставлення вашого контенту в Росію ви просуваєте використання VPN, сайтів-дзеркал, обмін повідомленнями через вайбер і телеграм, а також Tor для вебперегляду. Як ви вважаєте, чи достатньо цього набору інструментів за поточних обмежень інтернету в Росії? Чи шукаєте ви додаткові диджитал-технології та інструменти?

— Так, ми завжди шукаємо найкращі способи обійти авторитарні спроби заблокувати доступ до інтернету. І ми будемо використовувати будь-яку необхідну платформу, будь-які потрібні інструменти. Крім того, ми все ще дуже активні на ютубі, який не заблокований, і в телеграмі, як ви згадали.

Зрештою, ті, хто дбає про демократію та свободу в Росії та в інших країнах, таких як Іран чи низка країн Центральної Азії, повинні працювати над більшою кількістю технологічних рішень, щоб завадити авторитарним режимам на кшталт режиму Путіна контролювати, що їхні громадяни можуть читати, слухати та дивитися онлайн. Сподіваємося, протягом найближчого десятиліття з’являться ширші технологічні досягнення, пов’язані із супутниковим інтернетом, що дозволять надавати незалежну інформацію кожній людині, яка має мобільний телефон, що нині неможливо в Росії чи інших закритих суспільствах. Тому я думаю, що нам потрібні додаткові дослідження та фінансування.

Але враховуючи наявні наразі технології, я впевнений, що ми використовуємо всі можливі інструменти для охоплення громадян, яких уряди намагаються позбавити доступу до достовірної інформації.

— Як ви вважаєте, чи зможе Росія в майбутньому запровадити ще суворіші обмеження в інтернеті?

— Сподіваюся, вони зазнають невдачі.

Ми стурбовані, що вони незадоволені й намагатимуться ще більше заблокувати доступ до незалежної інформації. Очевидно, що доступний зараз ютуб із часом можуть заблокувати.

Я вважаю, що треба також подивитися на Білорусь як на приклад того, куди все може піти. Там у в’язницях сидять не лише журналісти. Не лише публікація незалежної інформації є злочином. Злочином також є і її споживання. Якщо ви відвідаєте вебсайт, який нібито є екстремістським, або поставите лайк чи поділитеся певним контентом в інтернеті, ви можете потрапити до в'язниці. І ми мали кілька повідомлень про те, що наша аудиторія в Білорусі відбуває покарання у в’язниці за відвідування нашого вебсайта або за те, що поставила лайк у соціальних мережах. Це дуже небезпечна ситуація. Це майже повні репресії. І це те, на що ми маємо звернути увагу, коли справа доходить до майбутньої тактики режиму Путіна.

— Додам також, що наші білоруські колеги вважають, що Білорусь здатна перевершити Росію у введенні обмежень в інтернеті. У Білорусі була дуже добре розвинена ІТ-спільнота, і їхні спецслужби скористалися цим ще до того, як ІТ-спеціалісти почали залишати країну.

— Так, це повністю збігається з тим, що ми чули, продовжуючи намагатися надавати новини та інформацію білоруському народу.

Ідея додати до ваших медійних активів розважальну онлайн-платформу VotVot є цікавою. Наразі там все ще небагато контенту. Які критерії для його додавання на цю платформу?

— Внесу ясність: це не зовсім розважальний контент. Це культурне програмування з певною метою. Багато виробників контенту зараз є іноземними агентами в Росії та не змогли там залишитися. Їм довелося тікати з країни через проукраїнські заяви чи критику Путіна та режиму. І ми хотіли дати платформу тим із них, хто все ще займається продюсуванням музики, культурних програм чи документальних фільмів.

На каналі «Настоящее время» завжди були не лише новини, а й документальні фільми. І поява VotVot дуже узгоджується з тим, що ми весь цей час робили з «Настоящим временем». У «Радіо Свобода» ми маємо довгу історію майже в кожній службі, включно з Україною та Росією, коли ми виробляли набагато більше, ніж просто новини, створюючи також культурний контент.

Ми переконалися, що це дуже ефективний спосіб залучення аудиторії. І сподіваємося, що так само буде в Росії в цьому політичному середовищі, враховуючи репресії та те, про що ми щойно говорили стосовно Білорусі. Люди жадають інших типів контенту, з яким їм усе ще комфортно працювати, попри те, що суспільство навколо них змінюється і споживання незалежної інформації стає все більш небезпечним.

— Чи були у вас випадки, коли ви пропонували деяким творцям контенту в еміграції надати вашій платформі свій контент, а вони відмовлялися?

— Я не та людина в компанії, яка купує кожну окрему одиницю контенту.

Не лише для VotVot, а й для «Настоящего времени», для всіх наших платформ ми постійно шукаємо нових виробників контенту. Я припускаю, що в деяких випадках ми не домовляємося з ними з будь-якої причини: вони хочуть більше грошей або віддають перевагу іншій платформі. Але про конкретні випадки мені невідомо.

— Я запитую, тому що цікаво спробувати передбачити, наскільки великою може стати ваша платформа в майбутньому. Ще одна причина: до нас дійшли чутки, що ваша команда намагалася запросити Максима Галкіна, але він відмовився.

— Я не в курсі. Я не брав участі в жодних розмовах, пов'язаних із ним.

— VotVot — це вебсайт, він є в магазинах додатків і на Amazon. Чи може Росія заблокувати доступ до VotVot?

— Я вважаю, що вони намагалися заблокувати. Проте не впевнений, що блокування було ефективним. І вони можуть продовжувати спроби. Було також кілька спроб атакувати проєкт у прокремлівських медіа та майже відлякати росіян від взаємодії з контентом.

Вони заблокували більшість інших наших вебсайтів. Але люди можуть використовувати VPN, є всілякі способи обійти блокування. І так само як люди робили це, щоби взаємодіяти з нашими іншими типами контенту, я впевнений, вони зроблять і з VotVot.

— Протягом останніх місяців ми отримали кілька повідомлень від ваших співробітників, які скаржилися, що майже всі керівні посади в редакції «Настоящего времени» зайняті росіянами. Чи є сенс запровадити якийсь квотний підхід до керівництва цією редакцією, щоб бути впевненим, що в цьому медіаактиві є люди з різних регіонів і бюро?

— Ми нікого не квотуємо. І я не вважаю, що квоти — це правильний шлях до будь-чого.

У «Настоящем времени» працюють багато українців, зокрема на керівних посадах. У нас є білоруси. Є представники Середньої Азії. «Настоящим временем» керує багатонаціональний персонал. Але це російський канал, не український. І, відверто кажучи, особливо з огляду на повномасштабне вторгнення, охоплення російськомовної аудиторії в Україні здійснюється українською службою «Радіо Свобода», де працюють сотні людей. Українська служба веде російськомовні програми, історично орієнтовані на Крим і Донбас.

Не пригадую, щоб мене хтось запитував, чому в українській службі не працюють росіяни.

— Ми також отримали скарги на те, що серед співробітників «Настоящего времени» є люди, які раніше працювали на російські державні пропагандистські медіа, як-от Ксенія Соколянська чи Ілля Клішин. Чи бачите ви проблему в тому, що у вас є співробітники з таким досвідом?

— Для ясності: Клішин не працює на «Настоящем времени» і не був найманий на роботу. Це неправда.

На всіх наших ринках ми наймаємо журналістів. Нам потрібні люди з журналістським досвідом. Досить часто ми стикаємося з проблемою, що в країні, яку ми намагаємося охопити, практично немає незалежних медіа. Отже, якщо ми наймаємо журналістів із досвідом, деякі з них, імовірно, свого часу працювали на медіа, цінності яких дуже відрізняються від «Радіо Свобода». У нас є значний процес перевірки, який складається з кількох етапів для будь-кого, хто приходить працювати у RFE/RL, незалежно від того, звідки він або вона приїжджає, чи то Росія, чи Україна, що завгодно. І ми дуже уважно дивимось на минуле людей і публічні заяви. Ми також розглядаємо їхній послужний список від моменту їхньої попередньої роботи та дивимося, що вони ще робили, де ще працювали, чи займалися незалежною журналістикою.

Ми сприймаємо це дуже серйозно. Але це просто реальність, коли сьогодні наймаєш на роботу російських журналістів. У Росії не залишилося, особливо зараз, незалежних медіа. То звідки нам брати персонал? Тож для мене ключовим є перегляд їхнього послужного списку, розмова з ними, розуміння їхніх поглядів, розуміння того, чи працювали вони десь багато років тому, чому це було, як довго вони були там, що вони насправді робили. А у випадку з одним з інших журналістів, про якого ваша організація написала матеріал, ми маємо довгий досвід роботи цієї людини тут, оцінюючи її щороку й не відчуваючи занепокоєння щодо неї чи її роботи.

— Ви маєте на увазі Ксенію Соколянську?

— Так, я маю на увазі Ксенію. Вона тут давно. Ніхто ніколи не висловлював занепокоєння щодо її матеріалів для нас. Тому ми не хвилюємося щодо її роботи тут.

— На жаль, ми також проаналізували її послужний список, і у 2014 році вона справді працювала на неправильному боці. Я розумію вашу позицію. Я розумію, що всі професіонали мають певний досвід. Але на початку року я дивилася сюжет про RFE/RL на одному з американських телеканалів. І журналіст брав інтерв’ю в багатьох співробітників вашої компанії, і у Ксенії Соколянської теж. Він не знав її бекґраунду, тому що довіряв вашому бренду. Вона казала в тому репортажі щось про те, що кожному чесному журналісту час покинути Росію. І було шкода, що вона могла відновити свою репутацію на Заході.

— Як я вже сказав, ми судимо наших журналістів за роботою, яку вони для нас роблять. Ми регулярно переглядаємо їхній контент. Ретельно перевіряємо кожну людину, яку наймаємо, і ми не маємо сумнівів щодо людей, які зараз працюють у нас.

Наші російські журналісти пожертвували всім, щоби працювати в нас. Вони не можуть повернутися, щоб відвідати сім'ю. Вони відірвані від своїх близьких. Для них це небезпечно. Кремль переслідує їх навіть за межами Росії.

Фото: «Радіо Свобода»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4032
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду