Рішення Ради Незалежної медіа – профспілки  України про призупинення повноважень голови профспілки Юрія Луканова викликало неабиякий ажіотаж в медіа-спільноті. Постать пана Луканова є помітною фігурою  в журналістському світі, отже питання і критика на рішення Ради є зрозумілими і очікуваними. Але деякі висловлювання членів НМПУ так і пана Луканова є не зовсім об’єктивними. Спробую пояснити шановним журналістам,  що саме трапилося.

Рішення Ради обумовлено фактами систематичних порушень розпорядженням грошовими коштами профспілки, за яке несе персональну відповідальність пан Луканов (за посадою).

21 травня бухгалтер профспілки повідомила членів Комітету про те, що  з пошти виконавчого апарату  їй надійшли акти виконаних робіт на ім’я підприємця Юрія Луканова, відповідно  до договору, укладеного ніби то між першим заступником профспілки Андрієм Яніцьким (від імені організації) та підприємця Юрія Луканова.  За цими документами пан Луканов мав отримати за послуги з представництва інтересів профспілки біля 4500 гривень. Обидва цих документи були не підписаними ні Яніцьким(котрий повідомив, що знати про договори знає),  ні Лукановим, але бухгалтер пояснила, що отримала вказівку від виконавчого секретаря організації, з посиланням на пана Луканова, провести оплату цих послуг . Члени Комітету запропонували бухгалтеру не здійснювати платежі та звернулися до виконавчого апарату з питанням, чи здійснювалися в минулому подібні виплати.

Оглянувши фінансові документи, члени Комітету та юрисконсульт з’ясували, що на ім’я пана Луканова протягом 2015 року , за «надання послуг, пов’язаних з представництвом інтересів профспілки» було здійснено три виплати, по 2000 грн. кожна. При цьому, дві з цих поїздок вже були оплачені в рамках грантового проекту «У-МЕДІА», а саме за поїздки в Чернівці та Чернігів.

Третя оплата стосувалася оплати послуг «за представництво інтересів організації» в Відні, на засіданні круглого столу ОБСЄ. При цьому, квитки до Відня та проживання  було оплачено ОБСЄ, а пан Луканов отримав компенсацію добових у розмірі 176 ЄВРО за добу.

Джерелом здійснення цих виплат була стаття бюджету НМПУ на «витрати організації, не пов’язані з грантовими проектами». В межах цієї статті виділено грошові кошти у розмірі 36 000 гривень на рік, 3000 гривень на місяць. Цільове призначення цих коштів – витрати на службові відрядження Голови організації, членів Комітету, організація засідань Комітету, Ради та інші види діяльності.

Але, як вбачається з фінансових документів, ці кошти було витрачено на вже проплачені поїздки в межах грантових проектів, а отже їх було використано з порушенням цільового призначення. І на жаль, це факт.

З пояснень працівників виконавчого апарату ми дізналися, що вказівку на проведення цих платежів дав безпосередньо пан Луканов. Безумовним підтвердженням факту, що пан Луканов знав про проведення платежу є письмове пояснення працівника виконавчого апарату та факт надсилання електронного листа на електронну пошту пана Луканова цим працівником з актами виконаних робіт і проханням затвердити виплату ФОП Луканову Ю.В .

Висновки  перевірки Ревізійної комісії, проведеної на вимогу Комітету НМПУ виявили порушення у сфері бухгалтерської звітності і внутрішнього документообігу, ці обставини не спростували.

Дійсно, коли ці факти випливли на поверхню, бухгалтер повідомила Комітет, що пан Луканов повернув гроші на рахунок. Ревком цю заяву підтвердив, зазначивши у звіті, що кошти повернулися на рахунок ВПС НМПУ.

Чому ж попри це Рада вирішила призупинити повноваження пана Луканова?  По-перше, тут дійсно мали місце систематичні порушення Статуту НМПУ.

Голова організації відповідальний за стан обліку і фінансової звітності (п. 9.2. Статуту НМПУ). Відповідно до п.5.10 Статуту він є головним розпорядником грошових коштів. Відповідні положення Статуту зобов’язують Голову організації організувати належний контроль за рухом коштів і забезпечити максимальну прозорість та правильність використання коштів профспілки. Але згадані систематичні порушення цільового використання коштів та зафіксоване у звіті Ревкому недбальство у організації фінансової звітності стало підставою для висловлення недовіри пану Луканову.

 За призупинення його повноважень проголосувала більшість (8 з 14 присутніх членів Ради) і лише одна людина проголосувала  проти. Це в свою чергу пояснюється і невиразними поясненнями пана Луканова, що гроші йому перераховано помилково.

Сумніву у його версії додає і той факт, що гроші він повернув тільки через рік і лише тоді, коли члени Комітету та працівники Юрбюро дізналися про ці відрахування. Також, якби бухгалтер профспілки не повідомила членів Комітету про одержані вказівки здійснити чергові проплати, ці порушення тривали б і на далі. Крім цього, пан Луканов не заперечував, що він ці кошти отримав, додавши що їх «неправильно оформили».

Ця версія також не витримує критики. З огляду на п. 1.1. Статуту,  НМПУ є неприбутковою організацією. Пан Луканов не мав права отримувати ці кошти.  Отримання Головою профспілки коштів з  внесків за виконання статутних повноважень є серйозним порушенням принципу неприбутковості організації, що в свою чергу загрожує існуванню організації. Це малоймовірний, але можливий ризик, що зовнішні контролюючі фінансові органи, виявивши ці порушення, звернуться до органів юстиції з вимогою про призупинення діяльності організації.

По-друге, НМПУ є членом міжнародних організацій, постійно бере участь у грантових проектах. Адже саме гранти дають можливість для енергійного розвитку організації, для повноцінного і ефективного захисту інтересів членів профспілки, а отже і виконання статутних завдань, підвищення кількості і якості послуг для журналістів.

З одного боку – це певний привілей. З іншого – високі вимоги до менеджменту і фінансової дисципліни. Можливо не усвідомлюючи цього, але пан Луканов допустив хай і недбальство (як голова організації, відповідальний за роботу виконавчого апарату і стан фінансової звітності), і від цього нікуди не дінешся. Ці три зарахування на його рахунок грошових коштів  і повернення їх через рік так і залишаться в фінансовій історії профспілки.

В такому випадку надзвичайно важливою є сатисфакція. Керівник, який припустився  таких помилок, мусить піти у відставку. В іншому випадку організація втратить довіру у міжнародних партнерів. Це означає неминучу стагнацію організації. В цьому випадку єдиним виходом з ситуації було б збільшення розміру членських внесків, що стане важкими випробуванням для регіональних організацій.

До речі, жодний член Ради не звинуватив пана Луканова у корупції. Не усвідомивши своєї відповідальності за допущені порушення, через занадто емоційне засідання Ради, образу, що він лишився непочутим, пан Луканов «виніс сміття з хати». Це його особисте рішення, це його право.

Версія, що його звинуватили у корупції, щоб посісти його місце – безпідставна. У зв’язку з змінами Податкового законодавства до початку 2017 року необхідно провести З’їзд для внесення змін в Статут організації. Щоб ці зміни було впевнено прийнято, Зїзд мав би відбутися не пізніше листопада 2016 року. Враховуючи очікувану кризу в організації, з «переворотом» можна було б і почекати.

Щодо ролі юристів в цій ситуації. Юристи оцінюють ситуацію з правової точки зору, аналізують правильність прийнятих рішень та оцінюють ризики допущених порушень. В цьому випадку порушення були виявлені в найнеприємнішій, але надзвичайно важливій сфері – сфері використання бюджетних коштів, а отже юристи оцінили ці порушення як такі, що потребують негайного вирішення та прийняття серйозного, вольового, але болючого рішення. Рада дослухалася до їх аргументів.

На жаль, пан Луканов занадто задраматизував цю ситуацію. Він помітна постать, популярна для української медіа-спільноти. Пішовши у «добровільне вигнання» він міг би спокійно «пересидіти» в Комітеті, з тріумфом повернувшись на наступній виборчій конференції (З’їзді). Незрозумілою лишається його позиція «ображеної бездоганності». Він же особисто не заперечує факту допущених порушень, лише не дає їм належну оцінку, не усвідомлює необхідності такого кроку. Який зовсім не значить для нього кінця кар’єри профспілкового діяча. Але він доросла людина, я думаю що він знає, що робить. Бажаю лише, щоб сторони цього конфлікту не забували про імідж організації.

Заплямувавши, його на жаль не відмиєш.