Костянтин Усов: «СІЗО — це бізнес, де торгують свободою»

14 Квітня 2012
27312
14 Квітня 2012
10:52

Костянтин Усов: «СІЗО — це бізнес, де торгують свободою»

27312
Доки прокуратура ще не заявила про результати перевірки, керівництво пенітенціарної служби поспішає із заявами, що нібито 90% наведених у фільмі фактів не підтвердилося і нібито у фільмі використано фотомонтаж.
Костянтин Усов: «СІЗО — це бізнес, де торгують свободою»
Фільм каналу ТВі «Лук’янівка. Тюрма №1» про життя Лук’янівського слідчого ізолятора викликав грандіозний скандал в українській владі. Проведено парламентські слухання, президент Янукович дав доручення Генеральній прокуратурі розібратися з ситуацією. На період перевірки відсторонено від виконання обов’язків начальника СІЗО. Доки прокуратура ще не заявила про результати перевірки, керівництво пенітенціарної служби поспішає із заявами, що нібито 90% наведених у фільмі фактів не підтвердилося і нібито у фільмі використано фотомонтаж. Ми попросили дати коментарі самого автора фільму Костянтина Усова.

— Чи зберігся у вас зв’язок із Лук’янівським СІЗО після виходу фільму?
— Зв’язок зберігся. Люди дякують за правду і скаржаться на ситуацію. Зараз мені почали телефонувати ув’язнені з ізоляторів не тільки Лук’янівки, а й інших міст — Одеси, Донецька, Кривого Рогу. Нещодавно зателефонували із СІЗО Єнакієвого — кажуть, телефонуємо вам із батьківщини президента.

— Як у вас виникла ідея провести розслідування в СІЗО?
— Єдина причина, котра примусила нас всерйоз зацікавитися Лук’янівкою, — це те, що скатертини в камерах, продемонстрованих під час візиту європейських спостерігачів до Юлії Тимошенко або Юрія Луценка, були занадто білими, а чайний сервіз був як новенький. На всіх провладних телеканалах демонструвалося одне й те саме відео, яке наштовхувало на думку: непогано вони там сидять, ми тут так навіть не живемо. При цьому всі спроби пробратися всередину, запити, пропозиції, прохання відхилялися. Я вирішив вивчити, які там справи реально.

— Як вам вдалося поговорити з понад двома десятками ув’язнених у СІЗО?
— Немає нічого складного в тому, щоб зателефонувати ув’язненому, відрекомендуватися й сказати, що ти хотів би спілкуватися.

— Коли я спілкувався з людьми, які перебувають у СІЗО, склалося враження, що говорити по телефону там нелегко, регулярно проводяться обшуки, перевірки, адже офіційне використання мобільного зв’язку в СІЗО заборонене.
— Попередньо ув’язненому підслідному гарантований 8-годинний сон. Це означає, що приблизно з 10-ї вечора по 6-ту ранку ймовірність появи наглядача в камері дуже низька. Саме в цей час в’язниця оживає по-справжньому і починає говорити. Саме в цей час усі родичі зв’язувалася з ув’язненими. Саме в цей час ми спілкувалися з ними. Це справді складно: коли камера спілкується, черговий стоїть біля вічка і дивиться, чи немає за дверима представника адміністрації установи. Ув’язнені навчилися миттєво розбирати телефони, від’єднувати батареї, сім-карти й ховати у певні місця, які називаються «нички». Співробітники СІЗО, у свою чергу, полюють на ці «нички», засилаючи в камеру своїх агентів, які доповідають, де ув’язнені ховають телефони.

— З фільму зрозуміло, що є група співробітників, які поставляють туди телефони, група, яка їх вилучає. Це такий бізнес?
— Уявіть собі чотири з половиною тисячі людей, яким украй потрібен зв’язок, і вони готові за це платити. Це великий бізнес. Як нам розповіли ув’язнені, котрі провели там від 30 до 2000 днів, у СІЗО тобі можуть доставити все що завгодно: алкоголь, наркотики, телефони, будь-які забаганки. Хочеш сервіз із богемського скла — ти його отримаєш. Хочеш собаку? Ти отримаєш собаку, і за певну суму тобі дозволять її тримати в камері. Жінки, собаки, сервіз — це, швидше, виняток. Питання тільки в грошах. Такий режим слідчого ізолятора поширюється на більшу його частину. В «єкатерининському» корпусі, де сидить Луценко, діють інші правила. Там немає ні телефонів, ні інших предметів. Більш того, камери цих людей не можуть відчиняти звичайні співробітники. Це робить тільки старший офіцерський склад, і тільки за записом. Кімната, з якої ведеться відеоспостереження за камерою, обмежена для відвідування. Туди може прийти виключно старший уповноважений, черговий, і теж тільки за записом.

— Там теж такі ж моторошні умови, які показано у фільмі?
— Камера, в якій сиділа 456 днів Юлія Тимошенко, дуже схожа на ту невелику, яку ми показували, для чотирьох людей.

— Її не показували Карпачовій, туди не водять журналістів.
— Річ у тому, що екскурсій як таких там не буває. Журналістів туди ніколи не пускають. А ось щодо Карпачової діють інші норми закону. Вона має право безперешкодно відвідувати всі установи пенітенціарної служби будь-якої години дня і ночі. Відтоді, як у Лук’янівку почали садити персон — представників попередньої влади, прокурорів, котрі наглядали за СІЗО, призначали тільки після особистої співбесіди з Пшонкою та Кузьміним. СІЗО — частина великої жорстокої машини із заробляння грошей. Правоохоронні органи трясуть комерсантів. Торгівля свободою — права. Щоб бізнес ішов, СІЗО має бути таким, яким ми його показали. дуже вигідна с

Якісь негативні наслідки для ваших авторів, для тих, хто знімав, були?
— Всі хлопці були готові «їхати» в підвал, «у яму», як називають вони карцер. Ми неодноразово моделювали поведінку адміністрації СІЗО після виходу фільму в ефір. Знали, що буде. Ми ж робили все, аби їх не впізнали. Змінені голоси, закриті обличчя. Все тільки заради одного: ми жертвували наочністю, щоб урятувати здоров’я і, можливо, життя. Але знаю, що кількох людей знайшли. Я дізнався про це через 10 хвилин. Я зателефонував людині з оточення начальника тюремної служби країни й сказав: мені відомо, що ви їх вирахували, — і порекомендував вживати тільки законних заходів. Можу точно сказати, що нікого не били, ні в кого не забирали теплого одягу, нікого не пересадили в камеру до невиліковно хворих. Тобто не зробили нічого того, що вони звикли робити. З однієї простої причини: вперше за 20 років вони змушені хоча б приблизно діяти за законом. Бо їхні темні камери тепер освітлені світлом громадської уваги. Вони скуті по руках і ногах.

— Крім відсторонення в.о. начальника СІЗО, когось ще до службової відповідальності притягнули?
— Я хотів би сказати, що не можна недооцінювати відсторонення виконувача обов’язків начальника СІЗО. На перший погляд, це ніби ритуальні дії, пошук крайнього. Але це неправда. Євген Домбровський — ніби вічний заступник. Він пережив стількох начальників, що знає в рази більше і вплив має величезний.

— Ви уявляли собі масштаби порушень, які відбувалися в СІЗО?
—У фільмі ми показали, що знали. Наприклад, середня температура взимку в пік розслідування в камері становила 4—5 градусів, тому що у вікнах величезні щілини, заборонено калорифери, опалення немає, вода крижана. Ми бачили, як вони розгинали калорифери, кип’ятильники лежали на підлозі, і таким чином вони тримали температуру. При температурі 40 вентиляції немає, її немає як такої. У камері 45—50 осіб, вікно 60х60. Усі ці люди дихають, їдять, ходять у туалет. Оскільки ж вони весь час користуються туалетом, постійно відкрито кран. При цьому 50 людей ходять у лазню раз на тиждень. Вони весь час змушені прати свої речі. Вологість у камері така, що від поту й вологи починає облазити шкіра. По ліжках скачуть блохи. Якщо ви виїхали в суд у день, на коли призначена лазня, ви чекаєте наступного тижня. Якщо суд постійно призначають у певний час дня тижня, то ви не потрапите в лазню взагалі. Причому йдеться про людей, котрих ще не засуджено.

— Розкажіть про своє спілкування з прокурорами.
— Мене двічі опитував слідчий прокуратури Шевченківського району. Також прокуратура опитувала всіх, хто був героєм фільму, хлопців, котрі заявляли про порушення, які з ними відбувалися. Однак усі ці комунікації прокуратури зводилися не до вияснення того, що там відбувається, а до вияснення того, як журналісти отримали інформацію. Мене запитували, через кого, як, яким чином, які телефони, через яких посередників. У хлопців запитували — де ви з ним познайомилися, як він на вас вийшов тощо.

— А співробітників СІЗО хтось відстороняв від займаної посади?
— За повідомленням пенітенціарної служби, вісьмох людей звільнено. Про те, що фільм готується, СІЗО знало за три тижні до ефіру. І тоді дуже високі чини тюремної служби викликали на розмову родичів одного з дуже відомих ув’язнених, із яким я знайомий, і пообіцяли безпрецедентне поліпшення умов за інформацію, хто зі мною на зв’язку, хто мені допомагає і що в мене є. Вони боялися цього фільму, і, очевидно, не дарма.

— Як ви тепер діятимете, у вас є можливість у нинішніх умовах допомогти людям?
— Конкретним людям постараюся допомогти чим зможу. Робити другу або третю серію й перетворювати це на реаліті-шоу сенсу не бачу. Довести ситуацію в Лук’янівці до логічного результату щиро прагну. Бо змінювати систему в цілому може тільки той, хто її очолює. Якщо Лук’янівка зміниться, багато хто може наслідувати її приклад. Можливо, наші колеги підуть нашими слідами, займуться пенітенціарними системами, розміщеними на їхній території.

— Які першочергові заходи зі зміни контролю за СІЗО і за поліпшенням умов утримання мають бути прийняті?
— Перше. Усунути найнебезпечніші прояви, очистити повітря, щоб не калічили людей. Друге. Сповістити суди Києва та Київської області, що СІЗО більше не може утримувати ув’язнених, бо воно перенаселене. Закон дає таке право. Є Житомирське СІЗО. Люди не мусять почуватися тваринами. Третє. Оскільки країна бідна, не брати хабарів за надання можливості робити ремонт у камері. Дозволити робити ремонт усім. Родичі, матері, сестри, брати допоможуть. Четверте. Не переселяти ув’язнених із камер, у яких вони зробили ремонт, і не здавати ці камери за гроші, як це відбувається тепер. П’яте. Змінити підхід до забезпечення постійного безперебійного зв’язку між ув’язненим і адвокатом. У нинішніх реаліях ув’язнений не може викликати адвоката, крім як побачити його в судовому засіданні. Виконаєте ці п’ять пунктів, і вже полегшає. Для таких рішень не потрібно витрачати мільйони з бюджету.
 
 
В’ячеслав Шевчук, «Дзеркало тижня. Україна»
Фото з особистого архіву Костянтина Усова 
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
В’ячеслав Шевчук, «Дзеркало тижня. Україна»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
27312
Читайте також
06.04.2012 19:34
Игорь Гаркавенко
32 998
05.04.2012 16:03
Андрій Кокотюха
для «Детектор медіа»
40 168
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду