«Український формат» (ютуб Медведчука), 10 березня

Канали (кума) Путіна не лише покинули український ефір, вони повністю перетворилися на російські ЗМІ. Цього тижня «Український формат» звинуватив нашу державу в загостренні війни.

Агресору допомагали: Ілля Кива, Олександр Качний, Юрій Павленко, народні депутати, «Опозиційна платформа – За життя». Борислав Розенблат, екснардеп від колишнього Блоку Петра Порошенка. Олег Мусій, колишній народний депутат, позафракційний. Андрій Гнатуш, директор «Енергія-Новояворівськ», політичний коментатор. Політичні коментатори: Володимир Цибулько, Кирило Молчанов, Олександр Лазарев, Ростислав Балабан, Сергій Поярков, Сергій Кравченко, Денис Ярославський. Загалом 13 чоловіків.

Першим гостем проросійського бложику став Ілля Кива. Він використав ефір, аби переконати глядачів, що це українська влада провокує загострення війни. «Системно идет и ведется работа по усугублению и обострению боевых действий на Донбассе [...] Для того, чтобы всего лишь навсего отвлечь внимание людей от сложившейся ситуации внутри страны», — заявив на самому початку шоу нардеп Медведчука. А потім ще годину повторював цю «думку» в різних варіаціях. Наприклад, казав, що це політтехнологи радять створити проблему на Донбасі. Або стверджував, що влада загострює ситуацію, аби «спровоцировать войну» і «системно формировать диктатуру».

Ведучі підтримали пропаганду своїми заготовками. Вони показали відео з «ужасной картиной», де буцімто поблизу Маріуполя якийсь поїзд перевозить кудись якісь танки. Та процитували «тревожные сообщения» від телеграм-каналу Politeka. Так, це та Politeka, яка публікує новини «Флот Нібіру вторгся на Землю». Першоджерело інформації — матеріал якогось «Андрія Яковенка» на From-ua (є в переліку сайтів-сміттярок). За його даними, влада планує максимально загострити ситуацію на фронті, створити атмосферу неминучої війни з Росією, запровадити надзвичайний стан. І за допомогою цього легітимізувати закриття ЗМІ, почати боротьбу з олігархами, націоналізувати енергетичну інфраструктуру. 

Люди Медведчука роками підтримують російську агресію і все ж масштаби цього колабораціонізму досі вражають. Атаки проти України загострюються, проте «ОПЗЖ» буквально звинувачує в цьому саму Україну. Це ми кидаємо бійців під кулі снайперів? Даємо бойовикам дозвіл частіше в нас стріляти? Спеціально вбили шістьох захисників у лютому? Чи як ще наша держава може бути винна у посиленні війни проти себе?! Це вже навіть не «звинувачення жертви». Це маніпуляції реальністю на рівні «Матриці». 

Дії пропагандистів Медведчука в цьому питанні нічим не відрізняються від їхніх російських союзників. Там теж роздмухують відео з танками. Мовчать про стягування власних сил. Подають українську оборону як підготовку до агресії. Показуючи такі відео та цитуючи фейки, російська пропаганда намагається переконати українців у тому, що це ми навіщось загостроюємо агресію проти самих себе. Це потрібно, аби відбілити Росію. Та дискредитувати будь-які кроки України до самозахисту. 

Професійне свято Панченко 23 лютого — День захисника Росії

При цьому Кива не лише виправдовував вбивства з боку Росії, а й сам намагався зашкодити українцям. Наприклад, демотивував їх вакцинуватися: член «ОПЗЖ» називав Covieshield «индийской мочой, которой окропили нашу землю». Чи територіально розколював громадян. Пам’ятаєте, Діана Панченко якось захищала свій канал фразою «Мы никогда не разжигали межнациональную рознь»?. Так от, цитуємо свіжого Іллю Киву: «Что вообще происходит с Западной Украиной? Сегодня что у них там взыграли их жилы, и по их венам взыграла вот эта кровь предателей? Что они сегодня вытворяют? Кто такой Шухевич? Пособник нацистов. Так вы завтра на Западной Украине, мои дорогие, начнете школы называть именем Адольфа Гитлера. Кому ваши предки отдавали честь и клялись в верности». Та ж Панченко колись казала, що в народного депутата не може бути власної думки. Виходить, що це офіційна позиція «ОПЗЖ» — всі жителі Західної України нащадки нацистів.

Крім того, Кива вчерговий раз брехав про «правду» на закритих каналах Медведчука. Казав, що «ОПЗЖ» готується до «системних протестів» у випадку заборони партії. Розповідав, що актуальні «проблемы» додають Медведчуку азарту. Жалівся, що Україна «испачкана гомосексуализмом». Запитував, а коли це Зеленський встиг стати патріотом, якщо у 2014 році виступав перед тими, кого тепер називає терористами. А коли Кива перестав бути патріотом, якщо у 2014 році воював із тими, кому тепер інформаційно сприяє в тероризмі? 

На прощання нардеп пообіцяв вирвати у влади жало. А ведучі попросили його: «А когда это случиться, мы с вами встретимся в эфире», «Вы нам жало покажете», «Жало покажете и нам, и нашим зрителям». Можливо, Киві вже досить гратися жалом? 

Кива вириває владне жало

В основній частині програми люди Медведчука продовжили звинувачувати Україну в загостренні ситуації на фронті. Ведучі ще три рази показали поїзд із танками. Та поцікавилася в гостей, кого влада намагається «шантажувати», переміщуючи техніку та закриваючи канали. Круто, що медведчуківці вже прирівнюють санкції проти себе до оборони проти Росії. Причому роблять це системно. Адже пізніше, коли пропагандисти дистанційно спілкувалися з буцімто жителькою Луганську, Діана Панченко ставила їй таке навідне запитання: «Общее настроение, особенно вот после закрытия наших каналов. И всего того, что сейчас происходит политически в Украине: санкции против Медведчука и Марченко и т.д [...] Надежда на мир, она угасла полностью или еще есть?» Виходить, що російські бойовики воюють за Медведчука? Також ведуча все намагалася дізнатися в жінки, з якого боку стріляють. 

Гості в цьому блоці взяли на себе тотальному демотивацію та залякування. Олександр Качний відбивав бажання до реінтеграції, розповідаючи, що майже всі окуповані українці будуть оголошені колаборантами. І стверджував, що за допомогою теоретичних нових норм мобілізації влада зможе боротися з опозицією та забирати людей з вулиці. Таким чином «ОПЗЖ» прирівнювала службу в армії до покарання та змушувала українців боятися власну державу. А, якщо цього замало, то ось вам ще історій від Качного: ветерани не отримують поваги та підтримки, колишні військові масово скоюють самогубства, люди розчаровані. Відбийте бажання служити в армії — й Росії буде легше воювати. 

Окремо в цьому блоці хочеться виділити Андрія Гнатуша. Директора заводу, який чомусь роздає політичні та історичні оцінки. Він заявив: «Європа не привикла ніколи воювати. Вона завжди швидко здавалася і йшла в полон». Важко навіть обрати, з чого почати, настільки це тупо. По-перше, Європа звикла воювати: конфлікти тут відбувалися регулярно, аж до створення ЄС. По-друге, якщо цей геній говорить про Другу світову, то Німеччина теж у Європі. Як і, зокрема, Британія, що її перемогла. По-третє, здавалися звикли не лише європейці. Росія програла Першу світову.

Разом із темою фізичної війни варто згадати боротьбу з пандемією. Чи за пандемію у випадку пропагандистів. До класичної дискредитації Covieshield та реклами російської вакцини додалася нова цікава маніпуляція. Денис Ярославський ляпнув: «Даже фармацевтические гиганты понимают, что их вакцина в той или иной степени [...] может в каком-то минимальном проценте. Допустим, это 2,6%. Это мало. Но давать побочные эффекты, включая летальный исход». Ви що, знущаєтеся? Звісно ж жодна вакцина не передбачає в якості побічного ефекту смерть пацієнта. Тим паче на рівні 2,6%. Після Pfizer 2% відчувають головний біль.

Експертність у словах Ярославського тримається на рівні 2,6%

Крім масштабних тем, канал Медведчука завдавав владі, державі або здоровому глузду також дрібніших уколів. Висміював привітання Дениса Шмигаля на честь річниці з дня народження Шевченка. Піарив комедійний проєкт Оксани Марченко «Паломница». Демонізував викладання медіаграмотності у школах, мовляв, дітей будуть вчити любити владу. Думаємо, не треба пояснювати, чому російська пропаганда виступає проти медіаграмотності в Україні? Також Діана Панченко казала, що Януковича в 2013 році звергли олігархи. А Кирило Молчанов заявляв, що Шарій представляє загрозу для влади. За даними «Рейтинг», Шарій представляє загрозу хіба що для соціологічної похибки. Натомість, за даними Bihus.info, для Молчанова іспанський блогер — це тисяча доларів. 

І на десерт — Сергій Поярков. Науці не відомо, навіщо його покликали на програму. Чи навіщо він прийшов. Але такого взаємного перекидання лайном «Український формат» не бачив давно. Шоумен з ходу заявив, що радий закриттю каналів Медведчука, й що вони тепер під американським зовнішнім управлінням — на YouTube. Далі студія перейшла на крики, під час яких ведучі казали Пояркову, що він «неадекватний» (відео) і щоб він «закрив рот» (відео). А наприкінці ефіру ось це: «Поярков, що ви несете? [...] Що ви мелете? Ви вже як навіжений просто. Вам уже треба лікуватися, розумієте?». Качний просив «Серега, вернись в жизнь, выйди из этого амплуа и не гони эту пургу». А коли гість намагався розповісти про поділ в «ОПЗЖ», ведучі почали кричати йому, що це темник Банкової. Захист глядачів від реальності надійний як ніколи. 

Сергій Поярков саботував ефір Медведчука собою

Чудовою ілюстрацією того, що канал Медведчука — це пропаганда, а не журналістика, стала кадрова зміна на «Українському форматі». Так, з цього ефіру разом із Діаною Панченко шоу почав вести Ростислав Сухачов, — імовірно, найбільш стервозний та істеричний ведучий покійного ZIK. Але його присутність абсолютно ні на що не вплинула. Адже зміст «Українського формату» визначають не ведучі. А інтереси Росії у війні проти України.

«Токшоу №1» («Україна 24»), 10 березня

На каналі Ріната Ахметова намагалися обговорити діяльність РНБО та законопроєкт про колаборацію. Але дискусії завадила занадто велика кількість криків та пропагандистів.

На програмі зібралися: Микита Потураєв та Ірина Верещук, народні депутати, «Слуга народу». Сергій Рахманін, народний депутат, «Голос». Олег Волошин, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Леонід Ємець, депутат Київради від «Європейської солідарності». Євген Мураєв, ексрегіонал, власник каналу «Наш». Михайло Добкін, ексрегіонал. Андрій Білецький, екснардеп, лідер партії «Національний корпус».  Юрій Гримчак, колишній заступник міністра з тимчасово окупованих територій. Максим Нефьодов, колишній голова Державної митної служби. Олеся Бацман, блогерка. Загалом 11 гостей (дев’ять чоловіків та дві жінки).

У першій частині «Токшоу №1» спікери, мабуть, повинні були обговорювати діяльність РНБО. Але стараннями проросійських коментаторів якось змістилися до зовнішнього управління та каналів Медведчука. Усе через підозрілу гостьову політику на програмі Василя Голованова. Якщо присутність тут представника «ОПЗЖ» ще можна було зрозуміти: усе ж головна зброя партії під санкціями РНБО. То що тут робив Євгеній Мураєв — це вже питання. Він не займає жодної посади, не знаходиться під санкціями, не має профільної компетенції. Натомість займає радикально проросійську позицію та, очевидно, має хороших друзів — власників каналу.

Окремо варто підкреслити, що серед опонентів проросійських політиків було всього двоє діючих чиновників — членів «Слуги народу». Представників інших фракцій у студію не запросили. Таким чином «Токшоу №1» симулювало дискусію між усього двома реальними сторонами: російською та владною. Що, своєю чергою, спричинило ілюзію жорсткої поляризації в суспільстві. Та непогано підвищило цінність позиції електорально мертвого Мураєва. 

В ефірі лідер «Наших» маніпулював про зовнішнє управління. Наприклад, називав опонентів колаборантами транснаціоналів та Держдепу. І запитував, чим буцімто управління з боку США краще за управління з боку Росії. Та, власне, всім? США не вбивають українців, не окупували наші території і не присилали нам Медведчука. Жителі Штатів у двадцятці найщасливіших у світі, Росії — сімдесятці. В Америці є вибори, а в РФ — немає. Та просто подивіться на типового союзника США (Південну Корею) та типового сателіта Росії (Білорусь). Якщо Мураєв так хоче під зовнішнє управління, то краще перспективної держави.

Олег Волошин присвятив час захисту закритих каналів «ОПЗЖ». Наприклад, нагадував Ірині Верещук, що вона на них ходила (а ми завжди попереджали, що це погано скінчиться для іміджу). Та заперечував, що проросійські медіа відбілювали агресію проти України й поливали брудом наших військових. Насправді, цим займалися навіть ведучі. Крім того, Волошин казав, що у відео Шарія нічого не тягне на державну зраду. Хоча блогер буквально інформаційно прикривав агресію Росії.

Інші гості підтримували санкції та спростовували маніпуляції про зовнішній вплив. Але проблема в тому, що порядок денний для дискусії задавали все-одно саме проросійські політики. Замість того, аби говорити про механізми захисту держави та майбутнє, студія була змушена в сотий раз сперечатися про «понос» на каналах Медведчука. Хіба що Микита Потураєв виділився полум’яним зверненням до громадян із приводу світлого майбутнього. 

З обговоренням законопроєкту про колабораціонізм теж не дуже склалося. Цінним можна було назвати хіба що виступ Сергія Рахманіна. Він заперечив, що під вказані в законопроекті норми можна буде підвести будь-кого й нагадав, що навіть денацифікація свого часу була суперечливим процесом. 

Значно більше тема порадувала проросійських політиків. Мураєв стверджував, що «Донбасс» перестав платити податки після початку блокади. Хоча, насправді, Росія контролює менше 30% Донецької та Луганської областей. І податки вона помітно скоротила ще у 2014 році. Також Мураєв фактично звинувачував США у гібридній війні проти України. Жалівся, що фінансування армії не повертає Україні території. Ви там уже вирішить — ви за дипломатію чи наступ? І, звісно, виправдовував агресію проти нашої держави. Мовляв, це Україна спеціально влаштувала провокацію: розірвала Харківські угоди та намагалася замінити російський флот у Криму флотом НАТО (хто це робив?). Смішно, що раніше в цій програмі політик-невдаха стверджував, що його важко запідозрити в симпатіях до Росії. 

Я не проросійський. Просто думаю, що Україна спровокувала анексію Криму

Крім Мураєва, Василь Голованов покликав на програму також Михайло Добкіна. Ще одного колишнього політика, який не має ні посади, ні компетенції. Зате чудово нав’язує громадянську війну. А закривало тріаду включення Сергія Сивохи. Коміка, якого рік тому звільнили з посади радника секретаря РНБО. І в ефірі «України» він ще раз нагадав чому: сказав, що актуальний законопроєкт про колаборантів пропонує після реінтеграції перетворити жителів окупованих територій на безправних рабів. 

Інші гості студії знову виявилися зайнятими спростуванням маніпуляцій. А також сварками між собою. Наприклад, Леонід Ємець закидав Ірині Верещук, що «слуги» не хочуть приймати законопроект про колаборацію. Прямо після її фрази, що закон буде прийнято. Ірина Верещук критикувала Ємця, бо той запитував у Сергія Сивохи, хто агресор. І так далі. Окрему варто виділити хіба що цю заяву представника «ЄС»: «Якби не було Порошенка, то, власне, Путін і російська агресія уже б святкували перемогу над українською державністю». Так швидко забули про Турчинова, волонтерів та військових. 

Узагалі, доволі іронічно, що «Токшоу №1» виходить саме в середу. Адже воно нагадує своєрідну середину між «руськім міром» на каналах Медведчука та порядком денним українських токшоу. Проте глядачі все одно не отримують від нього навіть половини користі. Адже гості ефіру або озвучують, або заперечують російські наративи. Замість того, аби говорити про реальну Україну

«Право на владу» («1+1»), 11 березня

«1+1» намагався провести токшоу про дитячі самогубства, але вийшло в нього радше «Світське життя». Тему чомусь обговорювали не зі спеціалістами, а з зірковими батьками.

Досвідом ділилися: Сергій Притула, шоумен, член партії «Голос». Гарік Корогодський, шоумен, бізнесмен. Сергій Щербина, політичний коментатор, головний редактор «РБК-Україна». Борис Тизенгаузен, політичний коментатор. Максим Клименко, блогер. До відносно профільних коментаторів можна було віднести: Антона Геращенко, заступника міністра внутрішніх справ. Романа Сочку, головного інспектора департаменту кіберполіції. Олега Чабана, психотерапевта. Анну Маляр, політичну коментаторку, криміналістку. 

Без особливих втрат зміст ефіру можна переказати трьома словами: спілкуйтеся з дітьми. Різні гості просто завертали цей посил у різні приклади. Гарік Корогодський розповів, що у тринадцять років повів сина до проститутки. Сергій Притула закликав навчати дітей кібербезпеці у школі. Сергій Щербина звертав увагу, що батькам дуже зручно лишати малечу з телефоном. А ще що дорослі буцімто не вчать дітей любити самих себе. Це все, звісно, добре. Але чому ці поради на «плюсах» давали селебрітіз без відповідної компетенції? Це ж уже не популяризація вакцинації. 

Представники поліції, зрозуміло, розповідали про конкретні справи. Зокрема, про те, що  «кураторами» у так званих групах смерті бувають інші діти. Але їхнім історіям, так само як і Наталі Мосейчук, інколи бракувало відтінків. Не завадило б уточнити, що не всі підлітки, які за останні дні напивалися таблеток, намагалися накласти на себе руки. Чи чітко ідентифікувати небезпеку «груп смерті», аби дарма не лякати батьків. Наприклад, «синій кит» — це міська легенда, яку Росія, ймовірно, використовувала для обмеження інтернету.

Вже не кажучи про те, що часом «Право на владу» поширювало зовсім сумнівні судження. Як зростання кількості дитячих самогубств через ТікТок. Серіали, які романтизують самогубства. Чи неймовірно сексиські висловлювання Олега Чабана. Психотерапевт переживав, що дітей всюди виховують жінки. І стверджував: «Хлопчиків повинен виховувати батько. Дівчинку — мама». А якщо в дитини немає одного з членів сім’ї? Якщо батьки мають лише одну дитину й хочуть виховувати її разом? Якщо люди повноцінні й не зводяться до стереотипного набору ознак? 

Можливо, наступного разу «Праву на владу» варто покликати на розмову на вузькопрофільну тему й вузькопрофільних спеціалістів. 

Хлопчиків повинні виховувати чоловіки. Дівчат — жінки. А, якщо у вас сексист, — віддайте його мені

У другій частині ефіру «плюси» взялися за теми РНБО, санкцій, медіа, вакцинації та Харківських угод. Короче кажучи, поверхневих політичних балачок. 

Гостями стали: Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики. Микита Потураєв та Олександр Дубінський, народні депутати, «Слуга народу». Нестор Шуфрич, голова комітету з питань свободи слова, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Микола Княжицький, народний депутат, «Європейська солідарність». Сергій Щербина, головний редактор інтернет-порталу «РБК-Україна». Борис Тізенгаузен, політичний коментатор. Дмитро Литвин, політичний коментатор. Загалом 17 гостей (16 чоловіків та одна жінка).

Олександр Дубінський називав розслідування щодо Харківських угод хайпом. Та стверджував, що буде підтримувати Зеленського, поки не переконається, що той зруйнував українську надію. Не допомогло. Микола Княжицький вигадав для рідних виборців нове негативне пояснення «патріотизму» президента: на нього впливає майбутній фільм Bellingcat про «операцію з вагнерівцями». Микита Потураєв заявив, що Зеленський загоює старі рани, з якими важко рухатися у майбутнє. 

Також у студії коротко згадали про вакцинацію. Микола Княжицький не знав, хто це в його партії критикував вакцину. А потім, коли йому нагадали про «гівно» Порошенка, член «ЄС» заявив, що його лідер багато допомагав лікарням і має право в серцях процитувати лікаря. Він типу побув на боці українців і тепер може трохи пограти за ковід? Нестор Шуфрич закликав глядачів вакцинуватися. Краще б розповів це своїм однопартійцям та ведучим, які десь там, на окраїні YouTube, ведуть системну кампанію проти вакцинації. Наталія Мосейчук, коли Княжицький жалівся на малу кількість вакцин, відповіла ось так: «Ну, так повно ж вакцини. Ідіть вакцинуйтеся. Вакцини повно. Ми дивимося на якусь різну країну». На момент програми в Україні було вакциновано 38 тисяч людей. Навіть за переписом Дубілета, це 0,1% населення. Ми справді дивимося на різні країни.

Наталія Мосейчук не розуміє, чому ви не йдете вакцинуватися?

У фіналі шоу обговорювали ініціативи влади щодо медіа. Микита Потураєв пояснював, що іноземні соціальні мережі хочуть працювати з незалежним регулятором, а не МЗС чи спецслужбами. Казав, що блогери не будуть рахуватися ЗМІ, але можуть ними стати, аби отримати додатковий захист та доступ до співрегулювання медіа. Сергій Щербина не розумів, навіщо медіа саморегуляція, якщо вони займаються бізнесом. Олександр Дубінський хотів, аби СБУ аналізувала публікації в медіа. Цікава заява після розмов про самогубство.

«П’ятниця. Вечір» («Наш»), 12 березня

Ефір «Нашого» вкотре нагадував розбавлені токшоу Медведчука. Тут так само звинувачували Україну у війні. Але ще відволікалися на приниження членів влади.

Росії сприяли: Євгеній Мураєв, власник каналу «Наш». Олексій Устенко, Марина Бардіна, Мар’яна Безугла, Людмила Буймістер, народні депутати, «Слуга народу». Юрій Бойко та Нестор Шуфрич, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина». Сергій Хлань, екснардеп колишнього Блоку Петра Порошенка. Юрій Атаманюк, Михайло Чаплига, Ростислав Балабан, Кирило Куликов, політичні коментатори. Загалом 13 гостей (десять чоловіків і три жінки).

Шоу відкривало годинне інтерв’ю з Юрієм Бойком. Якщо ви прихильник теорій змови, можете думати, що політик посилав сигнал колегам із «ОПЗЖ», виступаючи на неофіційному каналі Ахметова-Новинського. 

У своїй промові народний депутат усіляко критикував розслідування Харківських угод. Зокрема, розповідав, що влада відволікає цим увагу від загострення війни. Нагадаємо, що Ілля Кива у вівторок казав, що, загострюючи війну, влада відволікає увагу від ситуації в державі. Страшно навіть подумати, від чого відволікає увагу вона. Також Бойко взагалі заперечував, що Зеленський може свідомо піти на силовий сценарій на сході. Щось в «ОПЗЖ» не складається з публічною позицією. 

Натомість усе чудово складалося у пропагандистів «Нашого». Своїми запитаннями та натяками вони просунули більше російських наративів, ніж гість. Макс Назаров цитував застереження Росії, щоб Україна навіть не думала загострювати війну. І поширював чутки про підготовку мобілізації. Володимир Полуєв лякав українців, що раніше, коли мирні перемовини заходили в глухий кут, відбувалися загострення. Також ведучі казали, що Європа тестує російську вакцину та по-трохи відмовляється від AstraZeneca. Хоча процедуру перевірки виробників вакцин із різних країн важко назвати «тестує російську». Так само як призупинку використання AstraZeneca у кількох державах, для якої не бачить підстав регулятор ЄС, важко назвати «по-трохи відмовляється».

Крім того, Назаров назвав Володимира Литвина майбутнім ректором КНУ ім. Тараса Шевченка. І запитав у Бойка, з ким Путіну легше зустрітися: Медведчуком чи Зеленським? А з ким вам було б легше зустрітися: кумом за викликом чи президентом іноземної держави? 

Перша частина групової дискусії була присвячена тому, як Україна сама винна у війні. А зіркою ефіру на своєму каналі став Євгеній Мураєв. «Наш» навіть окремо виклав цей блок програми на ютубі, лишивши в назві відео лише ім’я власника. Також на ютубі є ця частина розмови плюс передмова з Бойком під назвою «БОЙКО, МУРАЄВ, КУЛИКОВ…» І весь ефір під назвою «МУРАЄВ, БОЙКО, ШУФРИЧ, ЧАПЛИГА…» Оцініть порядок та вибірку прізвищ. Так, в ефірі були чотири члени влади, нардеп «Батьківщини» та неформальний представник Порошенка. Але «Наш» виніс у заголовки лише своїх. Навіть якщо глядачі поняття не мають, хто такий цей Куликов.

Викладемо ефір чотири рази. У назви три рази вставимо власника каналу

Мураєв знову лякав окупованих українців масовими чистками з боку Києва, мовляв, влада вже обманювала з Мінськими угодами. Називав смішними ініціативи України з організації Нормандської зустрічі, адже наша країна буцімто «сдала свою субъектность и суверенитет». Не розумів, чому не можна провести виборів без контролю над кордоном. Фактично закликав не вести на схід військову техніку. Запитував, у якому міжнародному документі зафіксовано, що Росія окупувала Донбас. І казав, що не бачив російських могил (ось вони). Прямо хочеться показати цього Мураєва тому, який у вівторок казав, що його важко запідозрити в симпатіях до Росії. 

А ось цю фразу політика-невдахи та власника каналу варто внести до його золотих цитат: «Новые профессии, такие как активист, волонтер, военный. А тем вообще закон не писан. Можно делать все, что угодно. Резать, убивать, воровать. Они герои. Посмотрите на то, что происходит в стране. То есть вырос целый класс паразитов, которых мы еще должны чтить, холить и лелеять. Потому что они общественные активисты». 

Уже традиційно Мураєва за рівнем пропаганди наздоганяли його ведучі. Макс Назаров заявляв, що Україна веде перемовини з терористами в ТКГ. Заперечував, що Росія у міжнародних документах  визнана стороною конфлікту. Фактично перекладав на нашу державу відповідальність за невиконання домовленостей. Стверджував, що «Вікіпедія» каже, немов Революція гідності — це державний переворот. А ще в ефірі був дзвінок буцімто жителя окупованих територій. Він жалівся, що, поки в Києві є проспекти Шухевича та Бандери, йому там робити немає чого. 

Іншим гостям доволі складно було висловити чітку позицію. Тим паче Марині Бардіній Мураєв заявив, що та ходила в школу під час анексії Криму. А Сергій Хлань узагалі був більше зайнятий іншою війною — з Зеленським. Екснардеп від БПП поділився «інсайдом», буцімто діючий президент виступав на корпоративі в Мєдвєдєва та Януковича під час підписання Харківських угод. 

Власне, вони і стали темою другої частини програми. Але тут обговорення поховали між собою одночасні крики, істерики та термінальні дози Михайла Чаплиги. 

Так, він одягнув на себе корону в ефірі

Головною проблемою другої частини шоу була слабка та неузгоджена позиція представниць влади. По-перше, в їхніх оцінках розслідування Харківських угод легко було виловити нелогічності. Ось Людмила Буймістер каже, що депутати не несуть відповідальності за наслідки голосування (тож розслідувати будуть мотиви), а потім... акцентує увагу саме на наслідках. По-друге, «слуги» виявилися неготовими до уколів опонентів. Наприклад, їх давили запитанням, чому Харківські угоди не денонсовані (насправді вони денонсовані самою Росією). По-третє, представники влади дуже невдало намагалися перейти на особистості. Мар’яна Безугла запитувала у Шуфрича, скільки він отримує в конверті, та просила назвати три приклади його позитивної діяльності для України. Як не дивно, ветеран токшоу та нардеп із 23-річним стажем зміг відповісти на ці питання. 

Узагалі, ефір виявився невдалим для «слуг». Мар’яна Безугла ненароком згадала про «засідання РНБО щодо закриття каналів, які координувалися через пана Громова. Це заступник в Адміністрації президента Російської Федерації, який відповідає за медіаполітику». Ведучі та проросійські коментатори назвали ці слова сенсаційною заявою та зізнанням у злочині. Почали цікавитися, так у чому тоді була справжня мотивація санкцій? Просили уточнити, про які канали говорила нардепка. Але вона близько десяти разів відмовилася це робити. Натомість пізніше сказала Михайлу Чаплизі, що «всі експерти досліджуються». І крик у відповідь стояв на весь «русскій мір».

Щодо Харківських угод, то проросійські політики зайняли доволі просту оборону позицію: російський флот у Криму дуже давно. 

Значно цікавішим та неочікуваним стало продовження давньої історії з часів «112». У 2018 році, коли ведучий Володимир Полуєв працював на каналі Медведчука, Нестор Шуфрич фактично закрив йому рота в ефірі. Але тепер Полуєв працює вже на каналі Мураєва і зміг сам накричати на Нестора Шуфрича. Щоправда, потім попросив вибачення. 

На прикладі цього ефіру «Нашого» чудово помітно, чому владі та адекватним людям не варто ходити на пропагандиські канали. Навіть не озвучуючи пропаганду самі, вони сприяють інтересам Росії: легітимізують маніпуляції своєю присутністю, виступають мішенями для чорного піару, підживлюють дискредитацію України необачними заявами. 

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна 24»), 13 березня

Савік Шустер повернув глядачам 2010 рік. У студії не лише обговорювали Харківські угоди з Володимиром Литвином. Гості ще й сперечалися, як у ранні десяті. 

У часі подорожували: Олексій Данілов, секретар РНБО України. Максим Степанов міністр охорони здоров'я України. Давид Арахамія; голова фракції партії «Слуга Народу». Юрій Бойко, співголова фракції партії «Опозиційна платформа — За життя». Ірина Геращенко, співголова фракції  «Європейська солідарність». Кіра Рудик, голова партії «Голос». Сергій Соболєв, заступник голови фракції партії ВО «Батьківщина». Сергій Рахманін, народний депутат, «Голос». Ігор Палиця, голова партії «За майбутнє». Михайло Радуцький, народний депутат, «Слуга народу», голова Комітету ВР України з питань здоров’я нації. Руслан Марцинків, міський голова Івано-Франківська. Леонід Кравчук, Президент України (1991-1994). Арсеній Яценюк, лідер партії «Народний фронт», прем'єр-міністр України (2014-2016). Володимир Литвин, голова Верховної Ради України (2002-2006; 2008-2012). Олександр Данилюк, секретар РНБО України (травень — вересень 2019). Томаш Фіала, генеральний директор інвестиційної компанії Dragon Capital. Олександр Громико, президент Української асоціації виробників. Загалом 17 гостей (15 чоловіків та дві жінки).

З боку РНБО рішення розслідувати Харківські угоди вже традиційно коментував Олександр Данілов. Він не погоджувався, що депутати не повинні нести ні за що відповідальність. Натякав на перевірку статків чиновників після того голосування. Казав, що розслідування стосуватиметься не лише нардепів, а й, наприклад, тогочасних міністрів. Також Савік Шустер згадав цитату Данілова, що після Харківських угод Володимиру Литвину має бути соромно дивитися в очі студентам. Колишній спікер парламенту якраз балотується на посаду ректора КНУ ім. Тараса Шевченка. І в ефірі «Свободи слова» закинув Данілову зацікавленість в іншому кандидатові. 

Литвин розуміє, що йому не доведеться дивитися в очі студентам

Після цього почалося обговорення перипетій 2010 року у стилі «Свободи слова» 2010 року. Тобто водянистих балачок, жонглювання парламентськими процедурами та взаємних звинувачень. Наприклад, Литвину закидали, що він не заблокував картки відсутніх у залі депутатів. Чи сварилися з ним про те, хто був винен у призначенні росіянина в якості міністра оборони України. Колишній голова Верховної Ради намагався крити газовими контрактами Тимошенко, які, за його словами, стали спусковим гачком для Харківських угод. Чи захиститися рішенням РНБО, що, своєю чергою, викликало крики про розподіл відповідальності в державі. Найщирішим моментом дискусії було завершення виступу Литвина. Колишній політик пожалівся, що це зараз всі герої, а тоді були зовсім інші умови роботи. 

Далі на програмі згадали ще одне рішення РНБО — повернути підприємство «Мотор Січ» у державну власність. Що, зрозуміло, не сподобалося китайським інвесторам.  Олексій Данілов пояснив, що Україна не може під час війни віддати в чужі руки підприємство, від якого залежить обороноздатність. Заперечив, що йдеться про націоналізацію. Звинуватив Росію у причетності до «спроби захоплення» «Мотор Січі». Звернувся до інвесторів, аби вони інвестували саме в Україну, а не кудись в оффшори. Арсеній Яценюк під час  рекламного бекстейжу   звернув увагу, що в уряду немає законодавчої можливості заборонити продаж технології. І підкреслив, що санкції проти Медведчука стали можливими завдяки  сааме його закону. 

Закінчився ефір темою пандемії. Міністр Максим Степанов жалівся на те, що влада увійшла у процес вакцинації «під шаленим інформаційним тиском». Можливо, варто було входити раніше, коли тиск був меншим? Також чиновник намагався заперечити міфи про свою роботу: «Спочатку нам говорили, що «ви не почнете вакцинацію». Ми її почали». Серйозно, це типу досягнення? Михайло Радуцький в ефірі взяв на себе роль карми. Після того, як мер Івано-Франківську поділився проблемами міста, нардеп нагадав йому про ставлення до карантину. Міський голова відповів, що думки не змінив.

Токшоу, які не ввійшли в моніторинг:

«Пульс» (ютуб Медведчука), 9 березня

Гості: Микола Азаров, прем’єр-міністр Януковича, втікач від українського правосуддя. Олена Бондаренко, ексрегіоналка. Анатолій Шарій, проросійський блогер. Дмитро Співак та Петро Мага, ведучі Медведчука. Загалом п’ять гостей (чотири чоловіки та одна жінка).

«Ехо України» (Прямий), 12 березня

Гості: Юрій Камельчук, народний депутат, «Слуга народу». Інна Совсун, народна депутатка, «Голос». Вікторія Пташник, колишня народна депутатка, у 2020 році балотувалася на довиборах від «Європейської солідарності». Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми Росії. Валерій Димов, політичний коментатор. Мирослав Гай, політичний коментатор. Олександр Солонтай, політичний коментатор. Загалом сім гостей (п’ять чоловіків та дві жінки).

«Свобода слова» (ICTV), 8 березня

Взяла вихідний.