13:30
Вівторок, 10 Листопада 2020

Меч Зеленського. Моніторинг токшоу 2–6 листопада 2020 року

670
Президент розмахував дамокловим мечем на «Свободі слова», Ігор Палиця захищав «ОПЗЖ» на «Праві на владу», Прямий порівнював Зеленського з Бандерою.
Меч Зеленського. Моніторинг токшоу 2–6 листопада 2020 року
Меч Зеленського. Моніторинг токшоу 2–6 листопада 2020 року

«Свобода слова» (ICTV), 2 листопада

Зранку 2 листопада Володимир Зеленський мотивував свою партію словами «Історія не судить переможців». Досить страшний вислів, щоби почути його від чинного президента демократичної країни. Увечері цього ж дня лідер держави прийшов на програму «Свобода слова» на ICTV. І показав українцям, що справді страшних речей вони ще не чули.

Єдиний спікер годинного ефіру: Володимир Зеленський, президент України. На правах експертів: Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції. Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, міністр розвитку економіки (2019-2020 рр.). Сергій Лещенко, член наглядової ради АТ «Укрзалізниця». Сергій Щербина, головний редактор «РБК-Україна». Світлана Заліщук, радниця віцепрем’єр-міністра з європейської та євроатлантичної інтеграції. Олександр Мартиненко, генеральний директор інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна». Анна Маляр, юристка, голова Центру правових та кримінологічних досліджень. Володимир Фесенко, керівник центру прикладних політичних досліджень «Пента». Загалом 9 гостей (сім чоловіків і дві жінки).

Для початку потрібно зазначити очевидний плюс програми — Володимир Зеленський чи не вперше провів токшоу в оточенні живих людей. Президента можна було перебити, з нього можна було витиснути відповіді, з ним можна було посперечатися. Але ніхто цього не зробив. Незважаючи на неймовірну дискусію навколо законопроєкту Зеленського про розпуск суддів Конституційного Суду за межами студії, в самому приміщенні ICTV зібрали лише прихильників такої ініціативи президента. За цілу годину про «узурпацію влади» лише коротко запитав ведучий. А Сергій Щербина виступив проти концепції політико-правових рішень. В інший час Сергій Лещенко навіть окремо пояснював відсутність жорстких запитань. Мовляв, у студії радше дебати. Де всі учасники займають однакову позицію? Зрозумійте правильно, існують питання, в яких громадські діячі справді єдині. Але це не одне з них. Найбільша коаліція громадських організацій в Украні — Реанімаційний пакет реформ — закликала не підтримувати законопроєкт і запропонувала шлях вирішення проблеми з КСУ в конституційному полі. Проти законопроєкту Зеленського висловилися європарламентарі, які опікуються питаннями України. Його назвали неприйнятним очільники правових та антикорупційних інституцій Ради Європи. Проти виступили чотири сили Верховної Ради. У, нагадаємо, парламентсько-президентській країні.

Це не означає, що Зеленський мав виступати у студії із самою лише опозицією. Але репрезентувати опозиційну думку та критично-експертну було необхідно. Інакше вийшла просто велика реклама рішення Зеленського.

Ще гірше, що, не остерігаючись негативної реакції присутніх, президент України міг розповідати про суд неприпустимі раніше речі. Ось лідер держави каже, що його дії зупинили подальші дії суду і що судді побоялися людей під своєю будівлею та не скасували земельну реформу. Це пряме визнання тиску на суд на четвертій хвилині програми, й далі ситуація лише погіршувалася. Ось Зеленський уже розповідає про свій дамоклів меч, який не дасть суду приймати небажані рішення. Ось закликає зупинити роботу суддів у певному напрямку й називає відсутність роботи КСУ «стабільністю». Ось зізнається, що ставив голові суду «червоні лінії». Ось порівнює законність своєї ініціативи з усуненням Януковича від влади. А ось фрагмент його прощального слова: «Я вважаю, що не важливо, який шлях до перемоги [...] Всі заяви депутатів, які бояться через неконституційність чи якісь питання до цього законопроекту. Через 510 років ніхто не буде пам’ятати. Навіть, впевнений, через рік. Але всі будуть пам’ятати, як ми оновили… Почали оновлювати судову гілку влади». Окей, по-перше, Зеленський сам визнає, що порушує Конституцію. По-друге, вдається до аргументу про те, що ціль виправдовує засоби, тобто заперечує важливість процедур у принципі. По-третє, серйозно, рішення подібного масштабу забудуть через рік? Нагадаємо, що «третій тур» президентських виборів відбувся 16 років тому, а політики досі до нього апелюють.

Президент сподівається, що його вчинки забудуть через рік

Крім суду, президент також публічно тиснув на фракцію «Слуги народу». Прямо казав, що її члени стали депутатами завдяки йому. І натякав, що може розпустити Верховну Раду, якщо втратить підтримку монобільшості. Тут можна було би згадати, що серед причин розпуску парламенту в Конституції немає пункту «Не підтримує президента». Але, здається, в нас більше немає сенсу посилатися на Основний закон. Іще був смішний момент, коли Зеленський мотивував нардепів «Слуги народу» показати, що на них ніхто не впливає. Ну, ви зрозуміли. Виконуєш побажання президента показати незалежність — отже показуєш незалежність. Також була фраза, що одностайна підтримка рішення президента членами РНБО показує їхню якість. Самі вирішуйте, чи це комплімент.

Звісно, Зеленський робив і ліберальніші заяви. Наприклад, казав, що поважає КСУ як інституцію, але має запитання до її складу. Чи спонукав суддів просто піти у відставку. Але вони звучали краще тільки тому, що оточували їх цитати: «Ми говоримо, що це якось не по закону. Це якось не конституційно. Давайте виважену позицію. Забудьте про виваженість позицій». Але не переймайтеся. Президент обіцяв, що відкличе законопроєкт, якщо «звичайні люди» скажуть: «Пане президенте, ви не правий».

Так от. Ніхто із присутніх у студії цього не сказав. А деякі експерти ще й позмагалися із Зеленським у красномовності. Світлана Заліщук, наприклад, назвала дії суду «політико-терористичним актом». І додала, що коли закон на боці злочинців, треба міняти закон. Тут, щоправда, постає філософське запитання: якщо закон на їхньому боці, то чому вони злочинці? Далі ситуацію порівняли зі встановлення ялинки на Майдані та розстрілами 22 лютого. Віталій Шабунін переконував, що у відставку мають піти всі судді, які підтримали скасування електронного декларування. Продовжував метафору про терористичний акт: «Вони вже вбили заручника. Сьогодні було закрито першу кримінальну справу…». І закликав приєднуватися до акцій під домом голови КСУ. Сергій Лещенко розповідав про «угрупування» суддів та їхнього керівника Тупицького. Олександр Мартиненко запитував у президента про мотивацію суддів: захищають себе чи діють на замовлення? Сергій Щербина пропонував розглянути ідею конституційної реформи та просив Зеленського прямо назвати, хто стоїть за суддями КСУ. Але наш президент поважає закони J й не буде говорити без доказів.

Володимир Фесенко тим часом казав, що судді Конституційного Суду руйнують наш європейський вибір. Пропонував вдатися до нестандартного політико-правового шляху. Закликав не розпускати Верховну Раду, бо це може бути подарунком для тих, хто провокує політичну кризу. І навіть казав Зеленському, що опоненти в парламенті просто хочуть його послабити. Як «пощастило» лідеру держави з такою всеосяжною підтримкою експертів. Але повернімося до опонентів у парламенті. Одного разу президент начебто обмовився й назвав «За майбутнє» групою «Майбах». От вона, сильна відповідь впливу Коломойського.

Володимир Фесенко заспокоює президента, щоб той не звертав уваги на хейтерів

Із критичного у Володимира Зеленського запитували, як він теоретично відбире нових, кращих суддів КСУ. Президент переконав, що не буде просувати «своїх людей», бо в нього просто немає знайомих суддів. І жодна людина у студії не нагадала Зеленському про десятки кадрових скандалів його каденції. Від заступників Венедиктової до складу Тристоронньої контактної групи. Думаємо, знайомих перемовників / заступників прокурорів у нього теж не було, і все ж ці проблеми сталися. То чому нам довіряти йому зараз?

Президент у студії ICTV почувався як у теплій ванні. Просто публічній. І з ароматом нехтування законодавством.

«Пульс» («112»), 3 листопада

Цього дня «Пульс» тривав вісім годин. Більше за деякі інформаційні марафони. Потенційному глядачу знадобився би цілий робочий день, щоби переглянути цю програму. А все тому, що «112» не став випускати окремий спецпроєкт про вибори у США, а просто довірив тему перевіреній програмі. Дивитися було на диво не боляче, але все одно максимально безсенсовно. Замість реальних експертів із міжнародних відносин у студії зібрали експертів із «соросят».

Життя глядачів викрадали: Вадим Рабінович, Віктор Чорний, Олександр Качний, Олександр Лукашев, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Ганна Герман та Віталій Журавський, колишні депутати від Партії регіонів. Костянтин Грищенко, міністр закордонних справ Януковича та Ющенка. Володимир Кацман, кандидат від «Опозиційного платформи — За життя» у Верховну Раду 9-го скликання. Святослав Піскун, ексгенеральний прокурор. Політичні коментатори: Марина Ставнійчук, Валентин Землянський, Віктор Прошкін, Олександра Решмеділова, Олександр Лазарєв, Катерина Одарченко, Антон Кучухідзе, Ростислав Балабан, Світлана Кушнір. Загалом 18 гостей (13 чоловіків і п’ять жінок).

Першим гостем вечора став Володимир Кацман. Він просував позиції «ОПЗЖ» й захищав Конституційний Суд. Зокрема, хвилювався, що політики уб’ють віру українців у справедливу Феміду. Нагадаємо, що довіра до судової системи в нас -62 %. А ще обурювався, що суддям КСУ нагадують уже навіть нерухомість. Хоча у статках насправді вся суть, адже йдеться про антикорупційне законодавство. Також член політради «ОПЗЖ» ділився із глядачами, цитуємо, «теорией заговора соросят». І в інший час просто демонізував ставлення української влади до жителів окупованих територій.

Одного улюбленця каналів Медведчука швидко замінив інший і до мікрофона вийшов Святослав Піскун. Головною темою його виступу теж була історія з Конституційним Судом. Піскун критикував сучасні антикорупційні відомства, захищав суддів від тиску та жалівся на погано написані закони останніх десяти років. Зокрема, ексгенпрокурор прогнозував, що у випадку чого чинні судді зможуть відновитися на посадах і тоді в нас буде два склади КСУ.

Справжньою зіркою передмови був Вадим Рабінович. У свої найкращі моменти член «ОПЗЖ» навіть чимось нагадував дешеву версію Дональда Трампа, в якої лишилася тільки істеричність та палатогічна схильність до брехні. Наприклад, Рабінович на повному серйозі стверджував, що під час першої хвилі коронавірусу українцям допомагали волонтери лише від «ОПЗЖ». І називав Дениса Шмигаля «премьер-министром из Галичины», який за рахунок коронавірусного фонду відновлює об’єкти у Львові. Це так колишні регіонали вкотре черговий раз «об’єднують» Україну? У блоці про Конституційний Суд Рабінович переконував, що Зеленський просто хоче захопити владу. Що Зеленський помер і тепер, замість нього в нас Порошенко у квадраті. Що скоро буде злиття Зеленського з Порошенком. Що Зеленський називає патріотами «каких-то урков на машинах», яких буцімто очолює «убийца Стерненко». І що, як Рабінович прочитав у Шарія, суддям КСУ вже пропонують мільйони за те, щоб вони звільнилися. Ммм, дивитися «112» і слухати, як Рабінович цитує Шарія. Оце занурення.

О, бляха, це фільм «Дзвінок»!

Окремою темою розмови із членом «ОПЗЖ» чомусь стала геополітика. Тут аудиторія «Пульсу» й дізналася, що безвіз в України не заберуть, адже Європі потрібна робоча сила. Що сердце (та начальство. — Авт.) Рабіновича із Трампом. Що ми можемо просто не повертати кредити МВФ, адже буцімто потрібні фонду більше, ніж він нам. Що Україні потрібна російська «вакцина». Що наша держава планує будувати свої катери у Британії (насправді, на 75 % в Україні). І що експрем’єр Гончарук легко повернеться в Україну, адже ми вже завойована територія. Незважаючи на всі старання «ОПЗЖ» допомогти в цьому Росії, поки що ні.

В основній частині програми гості майже півтори години обговорювали конституційну кризу. І хоча варто визнати, що у студії були присутні правники, у першу чергу ці люди лишалися політиками / пропагандистами / кишеньковими експертами. І замість справді ґрунтовного обговорення, глядачі слухали про злочинний переворот, спробу відволікти увагу від виборів, соросят, покарання для Зеленського, дискредитацію «гаранта» Конституції та — неочікувано — про селянське повстання. Особливо гостям «112» не сподобалося інтерв’ю Зеленського на «Свободі слова» попереднього дня. Олександр Качний натякав, що президент публічно погрожував сім’ям членів КСУ. Насправді, як ви можете побачити вище, принаймні цього там не було. Марина Ставнійчук обурювалася, що лідер держави перебував в ефірі в оточенні «представників тільки ґрантоїдського середовища й окремих вибраних журналістів». Валентин Землянський уточнив, що вони ще й ставили президенту завдання. Віктор Прошкін заявляв, що ґрантоїдів не пустили в Україну, а тут же й виростили. Віталій Журавський переконував, що Конституцій Суд — це остання відносно незалежна інституція держави.

Олександр Лукашов казав, що антикорупційна політика України потрібна Соросу для залякування. Є таке враження, що у проросійських пропагандистів уже справді є сорофобія. А от Олександр Решмеділова вигадала доволі креативну теорію змови. Начебто в Європейському Союзі чують, як ми говоримо про втрату безвізу, і просто реалізують цю ідею. Так, канали Медведчука — справді експерти із самовтілюванних пророцтв. Наприклад, тут ледь не щодня пояснюють українцям, як їм треба розколотися. Також на шоу щосили намагалися переконати глядачів, що у «Слузі народу» є внутрішнє протистояння між Зеленським та Разумковим.

Найвеселішою ж частиною цього ефіру був його початок. Ведучі в рамках бліцу запитали в гостей, що вони хотіли б дозволити з того, що зараз заборонено. Проте духовні скрепи не дали політикам відповісти на це питання. Якщо, звісно, не враховувати скарги на «легалізацію пороків». Чемпіоном із консервативності став Віктор Чорний. Член «ОПЗЖ» примудрився використати у відповіді вислови «древние славянские ценности», «отказ от рода» та буквально «заповеди, которые нам даровали наши предки». Ба більше, народний депутат, здається, заявив, що слово «конституція» пішло від слов’янських «конів». Вибачте, латинь та перша у світі американська конституція? І, щоб вас добити, Чорний розповів, що слов’янські коні — це цінності, які допомагають ефективно прожити життя й добитися успіху. Якщо «ОПЗЖ» справді живе за якимись язичницьким принципам, це так багато пояснить.

Віктор Чорний запитує пораду щодо відповіді в Перуна  

Другу половину шоу «112» присвятив американським виборам. На жаль, без оголошених результатів та незалежних експертів студія «Пульсу» могла лише спекулювати. Здебільшого на користь Трампа. Зокрема, стверджувати, що Байден працює на міжнародні організації, що соціальні мережі стали на його бік і влаштували проти чинного президента корпоративну цензуру, що Байден старий і вже не має сили (Трамп аж на чотири роки молодший), що на користь Байдена відбуваються виборчі фальсифікації, що технологи демократів розколюють країну радикальними групами (темношкірими та сексуальними меншинами), що Байдена ховають від виборців через його стан. А от Дональд Трамп, судячи з коментаторів «112», навпаки, неймовірно енергійний та єдиний президент в історії, що виконав 90 % обіцянок. Насправді Трамп виконав 24 % обіцянок. Обама, до прикладу, виконав 48 %. Віталій Журавський також доводив, що Трамп не міг ухилятися від сплати податків. Ага, він же все-таки сплачував 750 доларів на рік. Коротку суть ефіру підсумував Олексій Калініченко: якщо президентом буде Байден, то тероризм, заворушення в Європі й «проблемы на Украине» лишаться на місці. А якщо переможе Трамп, то «эту часть трагикомедии мы можем все-таки обойти и заняться своими делами». За ледь не чотири години ефіру Байдена яскраво похвалила, здається, тільки Ганна Герман: він буцімто повертає мораль.

Крім критики демократів, на «112» намагалися критикувати США загалом. Віталій Журавський переконував, що верхівка політичного класу в Америці занадто стара й нагадує СРСР періода Брежнева-Андропова-Черненка. На всяк випадок: Медведчуку 66 років. Олександр Качний нагадував про винищення корінного населення в Штатах. Також у студії торкнулися питання, чому Держдеп не захистив виборчі права жителів українських прифронтових територій. І дійшли до того, що це самі США й дали українській владі пораду / вказівку їх обмежити. Віталій Журавський заявив, що Америка намагалася не допустити перемоги «ОПЗЖ». Щоб ви сміялися ще гучніше, Журавський додатково уточнив, що він у цьому сенсі незалежний, адже не належить до жодної партії. Мабуть, канали Медведчука запрошують колишнього регіонала лише через його експертні знання таємних мотивів Держдепу.

І, раз у студії вже говорили про Сполучені Штати, не могло обійтися без зовнішнього впливу. Ганна Герман жалілася, що українська молодь звикає до відсутності суверенітету. І казала, що будь-які спроби боротися із грантоїдами перекривають санкціями. Олександр Лукашев не розумів, кого повинні лякати американські бомбардувальники в Україні: українців, поляків, словаків. Забув окремо вказати опозиційні сили. Також нардеп «ОПЗЖ» називав Сороса «людиною-агресором». Віталій Журавський обзивав Віталія Шабуніна «стручком від америки» і стверджував, що в того «згоріла частину даху родичів». По-перше, ідеться про умисний підпал. По-друге, згоріло більше речей. По-третє, це був будинок Шабуніна, а не його родичів.

Олександр Лазарєв під час цього блоку, ймовірно, встиг заробити приблизно 200 баксів, якимось чином вставивши піар Анатолія Шарія. До речі, у борців із зовнішнім впливом крається серце, коли вони отримують іноземну валюту від закордонного блогера?

Хоча «восьмигодинне токшоу» і вражає, «112» може розтягнути такий формат на взагалі будь-яку кількість часу. Це ж не якісна програма, що передбачає попередню підготовку, інфографіку, експертів. Ні, ті ж самі люди, які щойно оцінювали Конституційний Суд і не можуть бути обрані навіть у Верховну Раду, просто починають базікати про американські вибори президента.

«Право на владу» («1+1»), 5 листопада

Англійський історик Джон Актон-Дальберг якось сказав: «Влада розбещує людей. А абсолютна влада розбещує абсолютно». Подібний процес давно почався, й тепер уже досягає термінальних стадій із людьми Коломойського на «1+1». Ігор Палиця та Олександр Дубінський отримали так багато права на владу, що почали тягнути всю програму кудись до NewsOne.

У студії сварилися: Дмитро Разумков, голова Верховної Ради. Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу». Олександр Дубінський, народний депутат, «Слуга народу». Ірина Геращенко, співголова фракції «Європейська солідарність». Сергій Власенко, народний депутат від «Батьківщини». Нестор Шуфрич, народний депутат «Опозиційна платформа — За життя». Віктор Шишкін, суддя Конституційного Суду у відставці. Олександр Чалий, надзвичайний і повноважний посол. Максим Костецький, експерт із питань правової політики. Та, ми не знаємо, чи є сенс досі називати його «гостем», Ігор Палиця, голова партії «За майбутнє». Загалом 10 гостей (дев’ять чоловіків й одна жінка).

Цього вечора у студії каналу встигли підняти три теми: коронавірус, Конституційний Суд та вибори у США. Складно сказати, під час якої дивитися «1+1» було найбільш соромно.

Дистанційне включення міністра охорони здоров’я Максима Степанова пройшло по давно знайомій усім телеглядачам схемі. Опозиціонери запитували, чому Україна робить так мало тестів, чому гроші з коронавірусного Фонду витрачаються не за призначенням й чи буде МОЗ підтримувати їхні піарні коронавірусні ініціативи. Урядовець жалівся на попередників, після яких перейняв зруйновану медичну систему. Та озвучував нові плани: потенційний локдаун на вихідні зі збереженням транспорту, магазинів та аптек. Із дрібних новацій: ведуча Наталія Мосейчук нагадала Нестору Шуфричу, як виглядало «господарювання» в медицині в його часи. А от Олександр Дубінський відзначився сильніше. Він увесь ефір закликав міністра Степанова розповісти про катастрофічні наслідки медичної реформи Уляни Супрун. Проте врешті розказав сам. Головним аргументом інформаційного кілера Коломойського стало скорочення кількості ліжкомісць у лікарнях. Хоча весь сенс реформи полягав якраз у переході від кількості до якості. Кількість ліжкомісць в Україні утричі більша ніж в ЄС. І Супрун закінчила перетворення лише первинної допомоги.

На тему виборів у США «1+1» включив Гаррі Табаха, трампіста, який минулого разу на «Праві на владу» розповідав, що Байдену під час президентських дебатів через спеціальні дроти вводили ліки. Судячи з усього, «Плюси» вважають таку риторику адекватною й саме тому ще раз пустили до українців цього чоловіка. Табах навіть сам визнав, що його запрошує лише «Право на владу», мовляв, тому що в них студія в республіканських кольорах. Або тому, що Коломойський дуже не хоче в тюрму. Хай там як, в українському ефірі трампіст плювався ядом: демократи захоплюють владу, республіканських спостерігачів виганяють під оплески Black Lives Matter, Трамп героїчно протистоїть шулерам-більшовикам без честі та совісті. Як добре, що це позаду. А от українські диванні експерти з міжнародних відносин тільки попереду. Наприклад, Наталія Мосейчук в ефірі побажала українцям, щоб у нас теж був deep state. Раптом що, це теорія змови про ілюмінатів, які таємно керують США попри волю виборців. «1+1» особисто знайомий з одним таким в Україні.

Як невдобно вийшло

Головним питанням вечора стала дилема навколо Конституційного Суду. Із приводу неї у студії навіть виступив Дмитро Разумков. Він жалівся, що суд не дав Верховній Раді достатньо часу, щоб виправити проблеми із законом. Та стверджував, що в парламенті є абсолютна єдність із приводу того, що треба робити далі. Яка проявляється у 22 різних законопроектах? До речі, про різні законопроєкти. Дмитро Разумков двічі не відповів на запитання, як президент Зеленський поставився до його окремої законодавчої ініціативи.

У рамках теорії змови зазначимо, що переважна більшість присутніх у студії виступала на захист Конституційного Суду. Олександр Дубінський із психологічної групи «За майбутнє» переконував, що, незважаючи на певні проблеми з рішенням КСУ, його треба виконувати, а на суд не можна тиснути. Сергій Власенко стверджував, що активістів просто обманули й суд нічого катастрофічного не зробив: тільки відновив розподіл влад, аби виконавча влада (НАЗК) не впливала на судову. Нестор Шуфрич доводив, що вся історія з КСУ потрібна, аби відволікти увагу від програшу влади на виборах. І навіть пропонував створити ТСК для розслідування того, хто підштовхнув президента до антиконституційних дій. Колишній суддя Віктор Шишкін, зрозуміло, теж доводив, що суд нікому нічого не винен. Поки Дмитро Разумков апелював до громадянської свідомості членів Феміди.

Якось так усе й тягнулося б, але далі Наталія Мосейчук викликала до центрального мікрофона Ігоря Палицю. До цього там стояв лише голова Верховної Ради. Головною тезою лідера «За майбутнє» стало твердження, що на суд почали здійснювати закордонний вплив напередодні прийняття рішення про закон про землю. Начебто закордонні компанії вже стоять із доларами на кордоні й тільки чекають, щоб забрати землю в селян. Якби ж тільки Палиця прочитав закон і знав, що іноземці не зможуть купувати землю… У той же час політик і Наталія Мосейчук заперечували, що до ситуації в КСУ має відношення союз Медведчука й Коломойського. Спочатку Палиця пояснив, чому двоє членів «За майбутнє» підписали звернення: бо їх попросили депутати сільських рад. Потім виправдав «ОПЗЖ»: «У нас що "ОПЗЖ" — не член парламенту, за них не проголосували люди в цій Україні?». А у фіналі вигородив Коломойського: «Коломойський не заповнює декларацію [...] Шукайте, хто в цей час хоче щось вкрасти». Нагадаємо, що декларації заповнюють депутати Коломойського й це, очевидно, заважає їм купити 25-ту квартиру.

Після Палиці до мікрофона захотіла вийти Ірина Геращенко. Але ведуча відповіла: «Мене бентежить, що ви всі хочете центральний мікрофон. Я взагалі проти центрального мікрофону. Я хочу відучити…». Ось слова Мосейчук вісьмома хвилинами раніше: «Ігор Петрович, давайте так. Давайте ідіть до центрального мікрофону. Тому що ви довго говорите. Давайте, говоріть вже там». При цьому Палиця до мікрофона навіть не просився й виступав усього дві хвилини. Зазначимо, що в Ірини Геращенко за годину взагалі не було слова по темі. Якщо «Право на владу» планує й далі підтримувати подібний «баланс» у студії, шоу варто змінити назву.

Також варто відзначити загальну неповагу в ефірі. Коли Максим Костецький висловив свою позицію щодо неправоти Конституційного Суду, Сергій Власенко у відповідь апелював до його молодості. Цього разу Наталія Мосейчук відреагувала. Але, коли Ігор Палиця перебив виступ Костецького криками «а ви чого не зверталися, соросята, чого мовчали?», ведуча вже промовчала. Натомість відповів сам експерт: «Тримайте, будь ласка, своє слово за зубами, тому що вам зараз слова не надавали». Палиця подивився на нього так, наче за вікном 1993 рік: «Де тримати? Де тримати?! Ми з тобою після ефіру переговоримо». Господи, подзвоніть хтось Костецькому й запитайте, чи не вивезли його на Волинь.

Інколи не знаєш, Палиця — лідер чи охоронець у «За майбутнє»

Нестор Шуфрич теж закидав Костецькому погрози суду. І смішив глядачів: «Я ніколи не дозволю у своїй присутності тиснути на суддів [...] Для мене верховенство права, норми Конституцій, які є нормами прямої дії, є святе». Сказав колишній член влади Януковича. Дубінський тим часом розповідав про «бродяче стадо активістів» та казав, що соросята хочуть провести рейдерське захоплення Конституційного Суду. Ми розуміємо, що у «Права на владу», мабуть, є зобов’язання пускати таких людей в ефір. Але тоді творцям шоу не треба дивуватися, коли до нього почнуть ставитися, як до інших програм, де лунає подібна шиза.

А от перед ким у «Плюсів» зобов’язань точно немає — це перед Іриною Геращенко. Після того, як членкиня «ЄС» видала обов’язкову п’ятихвилинку ненависті щодо Зеленського (аж до запитань до його університету), Наталія Мосейчук закинула нардепці, що це за її влади в судді КСУ з’явилася земля в Криму. Потім вони посперечалися, хто кого привів до влади. Зокрема, ведуча заявила опонентці: «Ви стоїте за сантиметр біля Петра Олексійовича Порошенка. І готові за нього впасти на коліна». Заради справедливості, варто визнати, що модераторка й Нестору Шуфричу розповідала про гріхи його начальства. Хоча тут, очевидно, зовсім інша мотивація. Член «ОПЗЖ» відповів, що в них домінуюча та стара політична сила. О, тоді можна офіційно називати її Партією регіонів?

Короче, видовище було сумним. То Дубінський згадає про «самозванця Ситника». То він же заявить, що якщо зараз КСУ скасує закон про землю, то стане народним героєм. То вже Шуфрич стверджує, що Зеленський закликає нападати на суддів. То колишній суддя каже, що за президентом плаче Лук’янівка. То Ігор Палиця пропагандує, що в нас немає безвізу, а нас просто дресирують як собачку.

Зовсім не дивно, що шоу Коломойського вслід за партією Коломойського просуває політику Коломойського на підтримку рішення Конституційного Суду. Дивно, що «Право на владу» робить це так дубово.

«Ехо України» (Прямий), 6 листопада

 

Цього тижня шоу на Прямому каналі особливо не травмувало глядачів. Тут на прикладах Конституційного Суду та бюджету досить спокійно розповіли, чим поганий Зеленський, і закликали дослухатися до Порошенка.

У студії зібралися: Олексій Гончаренко, народний депутат, «Європейська солідарність». Людмила Буймістер, народна депутатка, «Слуга народу». Павло Розенко, ексвіцепрем’єр-міністр. Дмитро Лінько, екснардеп від Радикальної партії. Сергій Висоцький, екснардеп від «Народного фронту». Валерій Димов, керівник Центру суспільно-інформаційних технологій «Форум». Загалом шість гостей (п’ять чоловіків та одна жінка).

Першою мінітемою вечора стали свіжі записи з Окружного адміністративного суду Києва. Матвій Ганапольський задався питанням, скільки ще нам доведеться жити з постійними зливами плівок, але без нормальних розслідувань. І розмова швидко дібралася до того, як Зеленський постійно обіцяє для всіх відповідальність, але це ніколи нічим не закінчується. Сергій Висоцький розповідав, як його влада побудувала сильні інституції, що тепер намагається, але не може зруйнувати «постколоніальна, феодальна влада Зеленського». Цікаво, якщо влада Зеленського «постколоніальна», то влада Порошенка, виходить, була колоніальною?

У черговій розмові про Конституційний Суд гостям Прямого особливо не було чого додати до риторики інших токшоу. Ведучий Матвій Ганапольський переконував, що президент не міг не знати про рішення КСУ щодо електронного декларування, адже має в суді свого представника. Але це пізніше заперечила адвокатка Тетяна Козаченко під час включення: ніхто не має права знати рішення суду, поки воно не винесене. Хоча тенденції справді можна було вирахувати. Водночас правозахисниця вважала, що потенційний новий склад КСУ буде сформовано непрозоро. Ще Матвій Ганапольський стверджував, що в Україні йдеться про кризу свідомості, яка почалася півтори роки тому, мовляв, нам немає на кого надіятися: ні на президента, ні на суд, ні на Верховну Раду. Насправді, українці у 2018 році менше довіряли цим інституціям, ніж у лютому 2020-го.

Валерій Димов бачив у ситуації з КСУ договорняк і казав, що те, що зараз випускає з рук Зеленський, заповнюється «колективним Януковичем». Олексій Гончаренко розповідав про «антиконституційний заколот» Зеленського. Обурювався, що серед усіх кандидатів у Конституційний Суд найбільше голосів у парламенті назбирав член «ОПЗЖ». Переконував, що судді роблять, що хочуть, адже бачать, що Зеленський — це пусте місце. І ставив питання, як нинішній президент планує впоратися з Путіним, якщо не може впоратися навіть із судом. Нагадаємо, що в часи Порошенка судді боялися захищати корупціонерів та скасовувати антикорупційне законодавство (жартуємо. — Авт.) Сергій Висоцький тим часом вигадав оригінальну теорію змови: олігархи та п’ята колона планували довести Зеленського до ув’язнення й забрати контроль над Конституційним Судом собі.

Доволі веселим виявився момент, коли Дмитро Лінько порівняв діючого президента з українськими повстанцями: «Зеленський вперше, мабуть, за весь час почав своїх же депутатів шантажувати вулицею. І виступив тут в ролі справжнього, знаєте, ну, як виступ Бандери чи Романа Шухевича. Революціонера я почув у Зеленському». Звісно, інші гості одразу попросили не паплюжити імена героїв. А Лінько уточнив, що лідер держави лише грав таку роль, але, звісно, таким не є. Сергій Висоцький у свою чергу закликав усіх депутатів дослухатися до Петра Порошенка й робити все, щоб об'єднувати парламент навколо корисних Україні рішень. Колись ми дізнаємося, що означають всі ці політичні заклики «об’єднатися». І чому потрібно дослухатися до подібних слів саме Порошенка, а не всіх інших політиків, які постійно закликають до єдності. Від Юлії Тимошенко до Дмитра Разумкова.

Сміливець, який порівняв Зеленського з Бандерою. Ох, дізнається Ляшко...

Останню тему програми присвятили мінікритиці бюджету. Щоправда, не так самому документу, як голосуванню за нього. Матвій Ганапольський ніяк не міг зрозуміти, що означає кнопка «утриматися». Та висміював Юлію Тимошенко, яка спочатку критикувала державний кошторис, а потім за нього проголосувала. Ведучий сказав, що цим політикиня дозволяє «придумати їй назву». Також глядачам продемонстрували відео, в якому Порошенко цитує народні прислів’я: «До булави треба голови».

На завершення у студії провели включення з кореспонденткою у США (без обговорення) та посумували за Михайлом Жванецьким.

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 6 листопада

Результати виборів у США на момент виходу програми були досі невідомі, тож, як і іншим токшоу, «Свободі слова» довелося вдовольнятися лише розмитими обговореннями виборчої системи США і прогнозами політики кандидатів щодо України. Для глядачів цей випуск був цінним із двох причин: інтерв’ю Віталія Марківа та прикольного експерименту на тему того, що було б, якби в Україні працювала американська виборча система.

В ефірі взяли участь: Віталій Марків, військовослужбовець Національної гвардії України, звільнений з італійської в'язниці. Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ України. Максим Степанов, міністр охорони здоров'я України. Давид Арахамія, голова фракції партії «Слуга народу». Михайло Радуцький, народний депутат, «Слуга народу», голова комітету ВРУ з питань здоров’я нації. Юлія Тимошенко, лідерка партії ВО «Батьківщина». Петро Порошенко, лідер партії «Європейська солідарність». Сергій Рахманін, голова фракції партії «Голос». Юрій Бойко, співголова фракції партії «Опозиційна платформа — За життя». Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, ексміністр економіки. Арсеній Яценюк, експрем’єр-міністр України. Вільям Тейлор, тимчасовий повірений у справах США в Україні, надзвичайний і повноважний посол США в Україні (2006–2009). Ольга Токарюк, співавторка документального фільму «Між двох вогнів». Загалом 13 гостей (11 чоловіків та дві жінки).

«Свобода слова» розпочалася без зайвої скромності тріумфально. Глядачам показали сюжет про справу Віталія Марківа, а потім... запросили у студію самого українського вояка. Після трьох років ув’язнення та боротьби за його звільнення самі кадри Марківа в Україні вже змушували посміхатися. На жаль, запитання Савіка Шустера не завжди відповідали моменту. Інколи ведучий цікавився важливим речами, як, наприклад, перебігом справи. Але інколи переходив кудись на територію жовтої преси: що ви відчули, коли почули вердикт 24 роки? Сам вояк підозрював у діях проти себе Росію; розповідав, як до нього підселяли сокамерників, аби дістати інформацію; та, разом із Арсеном Аваковим, жалівся на дуже дивне слідство. Наприклад, відмову проводити деякі слідчі експерименти на місці подій чи хоча б в Італії. Крім того, міністр разом із колишнім ув’язненим зізналися, що чоловік і раніше гіпотетично міг вийти на свободу, якби визнав провину та отримав помилування. Але від цієї ідеї українець відмовився.

Найкращий кадр тижня

Основною темою програми стали президентські вибори у США, Ця частину шоу була не надто насичена сенсами, але принаймні глядачі дізналися, що, якби українські вибори 2010 року відбувалися за американською системою, то в них перемогла б Юлія Тимошенко. Лідерка «Батьківщини» після цього одразу розповіла, що, якби вона виграла, українці жили б як у раю. Насправді, української політики в цьому блоці було ледь не більше, ніж американської. Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Юрій Бойко заявили про свої переможні результати на місцевих виборах. А ще п’ятий президент займався у студії просто-таки комічним неймдропінгом. Порошенко розповів, що особисто знайомий із Вільямом Тейлором, Джо Байденом, Бараком Обамою, Майком Пенсом, Дональдом Трампом. І між іншим згадав, як йому двадцять разів аплодували в Капітолії. Олексій Гончаренко тепер, мабуть, ніколи не буде мити свою автівку.

Щодо реальної теми ефіру, то вона розпочалася зі включення журналістки… «Еха Москви» у США. Каріна Орлова критикувала безпідставні звинувачення Трампа на адресу підрахунку голосів. Сергій Рахманін та Арсеній Яценюк стверджували, що у США в нашому сенсі неможливо підтасувати вибори. А «Свобода слова», звісно ж, згадувала нещодавній Київський безпековий форум Яценюка. Також, на відміну від гостей «112», більшість гостей Шустера підтримували Джо Байдена. Той же Яценюк агітував за нього так, наче українці могли вплинути на вибори. Згадував і про глибину, і про мудрість, і про життєві випробування. Тимофій Милованов теж сподівався на перемогу Байдена і просив українську опозицію почекати з кризами, поки не закінчаться перетворення у США. Сергій Рахманін нагадував, що допомогу Україні надавав не Трамп, а Конгрес, Держдеп та Пентагон.

Останній блок «Свободи слова» мав стосуватися боротьби з коронавірусом, але вийшов про політичну боротьбу. Петро Порошенко та представники «Слуги народу» нарешті перетнулися в ефірі й намагалися з’ясувати, хто з них гірший. Порошенко розповідав про «велике крадівництво». Михайло Радуцький — про те, як влада п’ятого президента лишила державу без вірусологів. Порошенко звинувачував «слуг» у злочинах проти народу. Радуцький казав, що Порошенко свого часу не підтримав ідею введення страхової медицини. На це експрезидент згадував, як опоненти хотіли порушити кримінальну справу проти Байдена. А Арахамія цитував телефонні перемовини Порошенка з Путіним. Хоча програли в цій битві у грязюці глядачі, ще одну поразку можна зарахувати особисто Олександру Трухіну, який незрозуміло на честь чого вирішив розповісти всім про 102 дні припинення вогню. Ця брехня давно перестала бути допустимою.

Після таких ефірів фізично відчуваєш турботу держави

Здається, про боротьбу з епідемією конструктивно говорив лише Тимофій Милованов. Він розповідав, що, згідно з прогнозами Київської школи економіки, Україна зараз потрапила в чорний сценарій, адже припустилася якихось помилок улітку. На думку ексміністра, карантин потрібно вводити на випередження, як у Німеччині. Юлія Тимошенко розповідала про забиті лікарні, недоступні тести та відсутність кисню. Юрій Бойко радів, що Уляну Супрун устигли звільнити. Максим Степанов звітував про поточний стан справ та жалівся на попередників.

Усе це політиканство призвело до дуже неприємного моменту. Петро Порошенко, стримуючи сльози, зізнався, що в його дружини зараз від коронавірусу помирає мама. А Михайло Радуцький висловив колезі співчуття. Проте Порошенко їх не прийняв. Адже, крім цих емоційних коментарів, обоє політиків запхали в ці ж свої виступи ще купу криків, взаємних образ та навіть Ленінську кузню.

Сергій Рахманін у фіналі шоу запитав у міністра Степанова три важливих речі: а) чи гарантує міністр, що надалі гроші з бюджету будуть іти за призначенням, б) чи попередять бізнесменів про новий локдаун принаймні за тиждень, в) чи підуть гроші з коронавірусного фонду на підтримку підприємців, а не великого будівництва. На жаль, Степанову так і не довелося на них відповідати. Адже Савік Шустер віддав останні п’ять хвилину ефіру під анекдоти Жванецького. Які вся студія слухала стоячи.

Коли люди жартують про те, що Савіка Шустера у студії «Свобода слова» можна замінити на картонну фігуру, вони мають на увазі саме такі ефіри. Коли глядачі вмикають шоу, щоб дізнатися про важливі для їхнього життя теми, але натомість слухають дешеві суперечки політиків. Це круто, що на «Свободу слова» досі приходять екслюзивні гості. І що в цій студії пересікаються різні політичні сили. Але з такою модерацією в цьому всьому немає сенсу.

Токшоу, які не ввійшли в моніторинг

«Український формат» (NewsOne), 4 листопада

Гості: Юрій Павленко, Володимир Кальцев, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олексій Жмеренецький, Олена Мошенець, народні депутати, «Слуга народу». Вадим Івченко, народний депутат, «Батьківщина». Павло Кухта, перший заступник міністра економіки. Олександр Данилюк, екссекретар РНБО. Ганна Герман, екснардепка від «Партії регіонів». Сергій Кравченко, керівник Національної медичної палати України. Тимофій Бадіков, керівник ГО «Платформа здоров'я». Світлана Крюкова, заступниця головного редактора «Страны.ua». Політичні коментатори: Валерій Димов, Юрій Атаманюк, Олександр Охріменко, Олександр Лазарєв, Євгеній Червоненко. Загалом 16 гостей (13 чоловіків і три жінки).

«Народ проти» («Україна 24»), 5 листопада

Гості: Денис Малюська, міністр юстиції. Василь Мокан та Олена Шуляк, Данило Гетманцев, народні депутати, фракція «Слуга народу». Федір Веніславський, народний депутат, «Слуга народу», Представник президента в КСУ. Сергій Власенко, народний депутат, фракція «Батьківщина». Олексій Гончаренко, народний депутат, фракція «Європейська солідарність». Олександр Кава, заступник міністра фінансів. Володимир Омелян, ексміністр інфраструктури. Борис Колесніков, екснардеп від Партії регіонів. Денис Невядомський, ексрадник голови Конституційного Суду. Пітер Залмаєв, директор «Євразійської демократичної ініціативи». Сергій Щербина, головний редактор «РБК-України». Політичні коментатори: Марина Ставнійчук, Максим Назаров, Сергій Лямець, Ігор Лесєв, Дмитро Співак. Загалом 18 гостей (16 чоловіків та дві жінки).

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.  Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
670
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду