13:43
Вівторок, 6 Жовтня 2020

Партійне телебачення. Моніторинг токшоу 28 вересня — 2 жовтня 2020 року

4 636
«Право на владу» без жодного «слуги народу», «Пульс» із виключно опозиційними гостями та неочікувано якісне токшоу Савіка Шустера
Партійне телебачення. Моніторинг токшоу 28 вересня — 2 жовтня 2020 року
Партійне телебачення. Моніторинг токшоу 28 вересня — 2 жовтня 2020 року

«Свобода слова» (ICTV), 28 вересня

Головною темою «Свободи слова» стали поточні та можливі порушення на місцевих виборах. Але, на жаль, програма тривала всього годину й не встигла глибоко розібрати проблему.

Участь в ефірі взяли: Дмитро Разумков, Голова Верховної Ради України. Олександр Цебрій, міський голова Умані. Ігор Клименко, голова Національної поліції України. Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора». Ірина Верещук, народна депутатка, фракція партії «Слуга народу», кандидатка в мери Києва. Ярослав Железняк, народний депутат, заступник голови фракції партії «Голос». Ірина Геращенко, народна депутатка, співголова фракції партії «Європейська солідарність». Сергій Соболєв, народний депутат, заступник голови фракції ВО «Батьківщина». Загалом вісім гостей (п’ять чоловіків і три жінки).

Першим виступав Дмитро Разумков. Голова Верховної Ради ще раз переконав, що змінювати постанову парламенту про місцеві вибори не планують. І ще раз попросив усіх, хто думає, що вибори на окупованих територіях можливо провести, — поїхати туди й довести. Другою темою розмови з Разумковим стало скасування волевиявлення на прифронтових територіях. Він нагадав, що за рішення відповідала ЦВК з подачі військово-цивільних адміністрацій, які, своєю чергою, посилалися на загрози безпеці. Але визнав, що в порівнянні з проведеними виборами 2019 року безпекова ситуація там особливо не змінилася. Крім цього, Разумков назвав корисною ідею вказувати попередні прізвища «кандидатів-клонів» у виборчих бюлетенях, але реалізувати її встигнуть хіба що на наступні вибори.

Після цього у студії зайшла мова про порушення. Представники «Батьківщини» та «Голосу» жалілися на нечесних членів виборчих комісій від інших партій. Кандидат у мери від «Слуги народу» Олег Філімонов жалівся на своїх «клонів» в Одесі та смішно обмовився: «Победит сильнейший, я думаю. А мы все останемся». Окремою підтемою стала ситуація в Умані, де діючого мера Олександра Цебрія зняли з виборів, а замість нього зареєстрували двох «клонів». Пан Цебрій в ефірі звинувачував місцеву виборчу комісію у змові; відповідаючи на запитання Ірини Геращенко, пов’язав свої проблеми з конфліктом із центральною владою; але пізніше, вже на питання Верещук, пояснив, що проблем із особисто президентом у нього не було. Ольга Айвазовська порадила використати ситуацію в Умані як конкретний кейс, а не розповідати про абстрактні чесні вибори.

Єдиною людиною у студії, яка встигла пропіаритися в ефірі, стала Ірина Геращенко. Нардепка нагадала, що її команда проводила чесні вибори раніше, і закинула цілу купу звинувачень «Слузі народу»: від віп-агітації президента до з’їзду на території КНУ імені Тараса Шевченка. «Естафета передана команді Зеленського для того, щоб довести, що вони дійсно готові хоч у чомусь не зруйнувати державні інституції та важливі надбання попередніх п’яти років, а їх продовжити», — поєднувала власну рекламу та чорний піар членкиня «ЄС». Наприкінці виступу Геращенко перейшла вже до розповідей про команду Марини Порошенко у Києві.

Також в ефірі взяв участь голова Нацполіції. Він розповів про кілька схем на виборах та обіцяв присутнім все перевірити і нічого не допустити.

Після перегляду цього випуску «Свободи слова» глядачі навряд чи дізналися багато нового. Імовірно, подібна тема потребувала більше часу та більше запитань до профільних експертів.

«Пульс» («112»), 29 вересня

 

Як і майже всі інші яскраво партійні токшоу цього тижня, «Пульс» звів ефір до агітації. На сольні інтерв’ю сюди запросили виключно критиків «Слуги народу», в тому числі найбільшого провладного опозиціонера Олександра Дубінського. А на гуртову частину не запросили жодного опонента «ОПЗЖ». Серйозно, із семи людей у студії Медведчука офіційно не представляли тільки Червоненко (ха-ха) та Олександр Розенблат. У результаті глядачі отримали шестигодинний мікс із поливання влади брудом та погано прихованої агітації за кума Путіна.

Соло ванни приймали: Вадим Рабінович, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Володимир Кацман, член політради «Опозиційна платформа — За життя», якого «112» сором’язливо називає «політичним експертом». Олександр Дубінський, народний депутат, «Слуга народу». Андрій Пальчевський, шоумен, кандидат у мери Києва. Дмитро Співак, знавець одеських афоризмів. У з’їзді партії брали участь: Наталія Королевська, Віктор Чорний, Микола Скорик, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олександр Попов, кандидат у мери Києва від «Опозиційної платформи — За життя». Павло Придворов, кандидат у мери Слов’янська від «Опозиційної платформи — За життя». Євген Червоненко, постійний гість та ведучий каналів Медведчука, кандидат у мери Одеси від партії «Наш край». Борислав Розенблат, колишній народний депутат від БПП. Загалом 12 гостей (11 чоловіків та одна жінка).

Відкрив вечір чорного піару Володимир Кацман. Представник «ОПЗЖ» розповідав, що «слуга народу» Микола Галушко повинен був покинути партію ще раніше, адже вона не виконала практично жодної обіцянки. Що прем’єр Денис Шмигаль від сорому все вище задирає маску. Що ще жодна партія влади так швидко не втрачала 20 % підтримки. По-перше, це некоректне порівняння, адже жодна партія й не мала такого «стартового» рейтингу. По-друге, «Народний фронт»?

В інший час Кацман просто закидав глядачів маніпуляціями та трешем. Наприклад, протиставляв «більшу частину Західної України» та «нормальних людей». Розповідав про зовнішній вплив, повторюючи, як виявилося пізніше, популярну тезу на «112», що Україна «теж не банкомат». Пропонував Україні не повертати гроші МВФ, якщо Фонд… не буде допомагати нам як Польщі. Хочеш показати себе надійним позичальником — відмовся повертати гроші, поки не отримаєш більше грошей. Пов’язав катастрофу літака у Чугуєві з військовим збором. І з подачі ведучих торкнувся «найактуальнішої» теми в Україні — буцімто щоденного перейменування вулиць на честь людей, причетних до розстрілів. А також того, хто там 75 років тому у «схронах сидел», а хто герой. До речі, про ідеологію. Ведучий Володимир Полуєв вирішив нагадати, що деякі люди в опозиції «вчора мали одну ідеологічну позицію, а сьогодні — зовсім іншу». Яка смілива критика Іллі Киви.

Узагалі, дивуватися настільки низькому інтелектуальному рівню «Пульсу» перестаєш, як тільки чуєш посилання Кацмана на начебто наукові знання. Наприклад, гість вирішив, що існує якийсь «закон», який вивчають на факультетах чи то «логіки», чи то «логістики». І, який свідчить, що з сильними суперниками завжди розмовляють «на более высоких тонах» та «больших уступках». А через слабкого буцімто «переступают» та витягують з нього спочатку ресурси, а потім землю, судову та банківську систему. Переслухайте ще раз самі і, якщо побачите тут якийсь сенс, одразу нам напишіть. Заодно можете подивитися і на інше цитування від Кацмана: «Любой юрист на юридических факультетах, тоже на подготовительных отделениях, это изучают. Я там не учился, но слышал. Говорят о том, что, если юридическая собственность у иностранного банка, это значит завуалированная продажа земли. Вот и вся простая формула». Ох, ці відомі підготовчі відділення юристів із їхнім продажем землі.

Ведуча Анна Степанець тим часом презентувала глядачам соціологію. Модераторка повідомила, що в «основних рейтингових агенціях» соціологія «тотожна», і, мабуть, тому процитувала дані від далеко не основного Інституту аналізу і прогнозування. За його інформацією, «ОПЗЖ» «з мінімальним відривом» наздоганяє «Слугу народу»: 22,2 % та 26 % голосів відповідно.

«Не вчився, але чув» — це кредо гостей «112»

Одразу після Кацмана у студію завітав інший псевдожурналіст — Олександр Дубінський. Він теж займався критикою влади, зокрема, Кабміну та Миколи Галушка. Останньому нардеп натякав на відповідальність за можливі брехливі звинувачення. Крім цього, Дубінський обіцяв нести відповідальність за депутатів від «Слуги народу», яких веде в київську облраду. Щоправда, не особисту: йшлося лише про можливість відкликати їх із займаних посад. Зокрема, у тому випадку, якщо вони не будуть голосувати за рішення партії. До речі, ви колись задумувались, чому у «Слузі народу» така катастрофа з поведінкою депутатів? Виявляється, що кодекс етики монобільшості писав Дубінський.

Найцікавішою частиною розмови з інформаційним кілером стала його неочікувана підтримка України. Дубінський заявив, що Мінські угоди нелегітимні. Чітко виступив за вибори на окупованих територіях лише після повернення контролю над кордоном. Розкритикував позицію Фокіна. Висміяв долучення Миколи Тищенка до питань миру. Сказав, що існують докази агресії Росії. Та звинуватив ведучу Анну Степанець у поширені наративів РФ. Невже Коломойський зазіхнув на патріотичний електорат?

Після Дубінського мікрофон перехопив Дмитро Співак — єдиний постійний гість каналів Медведчука, який нікуди не балотується. Свій виступ коментатор уже традиційно присвятив дискредитації самої ідеї гумору. Наприклад, він поділився з аудиторією своїм «улюбленим жартом»: «Демократия с элементами диктатуры — это все равно что запор с элементами поноса». Похвалив «еротичну посмішку» ведучої. Порадив президенту Зеленському знайти «політичні фаберже». Учив лідерів «Слуги народу»: «Не можешь любить  сиди дружи». І розповідав історії: «Танечка Черновол говорит, что она когда-то побила Виталичку Шабунина. Виталя! Ну, ты как- то ж вроде ж. Я понимаю, в армии не служил. В армии таких бьют. Поверь мне, в армию тебе нельзя. Вот тебе нада на грантах сидеть. Вот здесь все тихенько. Сухо и тихо. Знаешь, что такое сухое и тихое? Да, вот менять просто чаще надо». 

Після таких жартів Співака мали б вигнати не зі «Слуги народу», а з «Кварталу 95».

Крім цього, постійний гість «Пульсу» намагався говорити про політику. Закидав Миколі Галушко твердження, що мандат у нього не заберуть навіть під тортурами. Де він таке почув? Агітував проти «Слуги народу» на місцевих виборах. Переповідав дискредитуючі історії «Страны.ua» про НАБУ. Стверджував, що він, на місці президента, прикрив би такі організації, як Центр протидії корупції. А потім розкритикував сам себе: Співак, який почав тему Шабуніна, вирішив, що говорити про Шабуніна — це огидно.

Також коментатор називав звернення Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади до президента із закликом звільнити Вітольда Фокіна «чушью», яка не наближає нас до миру. «Признать агрессию, ура, мы заберем все, выразить обеспокоенность, не дать, не допустить», процитував звернення Співак, наприкінці запропонувавши нардепам самим піти на фронт. Цікаво, що коментатор не вгадав із реального документа жодного словосполучення. Ну, окей, у назві звернення було слово «недопущення».

Але, взагалі, мабуть, найкраще всю цю ситуацію між «Пульсом» та Співаком передає ось ця цитата: «Я бы так сейчас сказал господину президенту, если бы мог. Вот, если бы мне сказали: «Дмитрий, у тебя есть там семь секунд». Вот я себе иногда, знаете, такое сам придумываю…». Ведучі цього шоу настільки апатичні, що гостю вже доводиться самому вигадувати запитання. А відповіді Співака знаходяться на рівні фантазій про розмови з президентом.

Очевидно, щоб зовсім утопити глядачів у воді, далі до мікрофона покликали Андрія. «Просто Андрія і всі вже здогадалися», — пожартувала ведуча. Такими темпами Пальчевський скоро сам почне запрошувати модераторів у студію. Що ж до змісту розмови, то кандидат у мери Києва від каналів Медведчука теж ділився із глядачами фантазіями. Наприклад, називав себе головним конкурентом Кличка. За даними авторитетних соціологів, хіба що Володимира. Розповідав, що спеціалісти з безпеки забороняють йому пити відкриту воду. Та стверджував, що його телефон, який буцімто вкрав/знайшов Кличко, «вскрыли».  На питаннях ведучих про докази Пальчевський відповів: «А є докази, що не вскрыли?». Класична історія: А є докази, що Пальчевський — це не еманація розбитих мрій Сергія Думчева?

Крім цього, ексчлен Партії любителів пива жалівся, що, як тільки з’являється нормальна людина (натякаючи на себе), її одразу ж починають критикувати. І, за підтримки ведучих, стверджував, що його мочать на всіх каналах. Це, до речі, правда. Особливо Пальчевському дісталося від того чоловіка на BBC, який прямо заперечував його цитати та принижував журналістів. Загалом, Андрій Іванович критикував «проплачених журналюг» Бігуса, які застрибують йому в машину. Казав, що в усіх олігархів є проплачені американцями або «с другой стороны» (Австралії?) сайти. Та називав Анну Степанець «журналистом-расследователем».

Окремо варто виділити псевдонаукові факти від Пальчевського. Ми б цього не робили, але шоумен під час програми сам закликав себе перевірити. Отже, гість заявив, що «ту самую инквизицию, которая сотни тысяч людей отправила на костры», скасували в 1960 році. І пообіцяв, що помиляється не більше ніж на рік-два. Насправді, Пальчевський помилився на 126 років. Зате справді вгадав рік останньої страти. Пізніше кандидат вирішив розповісти про американську політику: «Все были уверены, что Обама сделает из своего противника котлету [під час дебатів. — Авт]. Это был Майк… я забыл сейчас фамилию. Но это не важно. Наши зрители все-равно не знают». Чому ж глядачам не знати Мітта Ромні? Крім цього, універсальний експерт оцінив катастрофу літака в Чугуєві. Перевірити його заяви ми наразі не можемо, адже слідство досі триває. А от Пальчевський вже може розкидатися звинуваченнями про старе судно та недостатню професійність пілотів. І як тут можна не погодитися зі словами ведучої, яка «дуже любить» Андрія Івановича?

Щодо політичних тем, то кандидат у мери відпрацьовував старий посил про погану владу та Зеленського, який уже втратив свою нагоду. Але тепер ще й з теоріями змови: влада лякає літніх виборців коронавірусом, аби ті не йшли на вибори. І, оскільки ми говоримо про канали Медведчука, то політик просував ще й колабораціоністські посили. Розповідав історії про те, що «бойня на Донбассе была допущена», щоб відсіяти невигідний Порошенку електорат. Називав Крим «якобы нашим, хотя, на самом деле…» та жалівся на здачу півострова. Виступав за створення посади представника російськомовних українців. І захищав Вітольда Фокіна. Пальчевський вирішив, що пан Фокін працює «для Родины», і закликав глядачів згадати, при кому їм краще жилося — Фокіні чи всіх його наступниках? Нагадаємо, що в 1992 році показник інфляції склав 2000 %.

Ну, за талони й дефіцит

Останнім гостем на цьому святі життя став Вадим Рабінович. Нардеп пообіцяв увесь вечір бути оптимістичним й одразу почав розповідати про владу, яка втратила силу та авторитет. Заявляти, що Зеленський — це злий Порошенко. Стверджувати, що Тетяну Третьякову не звільняють, адже «слуги народу» вважають її найрозумнішою серед себе. Крім цього, Вадим Рабінович прямо закликав голосувати за «ОПЗЖ», після чого ведучі навіть зробили йому зауваження. Також модератори разом із Рабіновичем прийшли до висновку, що дефолт Україні не страшний, адже гривня й так падає.

У рубриці «За Родину, за Сталина!» член «ОПЗЖ» захищав Вітольда Фокіна, якому щось посміли розказувати «мальчики-девочки». Вживав вираз «пещерная русофобия». Казав, що влада забороняє людям розмовляти російською, хоча сама нею розмовляє. В особистому спілкуванні — так само як може Рабінович. До речі, він і в ефірі спокійно розмовляв російською. Крім цього, нардеп іронізував із приводу висновку ДБР, що у втраті Криму винен Янукович. На думку Рабіновича, «продав Крим» Турчинов і «його банда». Більше того, герой «ОПЗЖ» вирішив похвалитися реінтеграційними потугами своєї політисли: «Мы в Москве на каналах всех вместе с Медведчуком сказали, що Крым — это Украина». Вау. Цікаво, за яких умовах Медведчук зможе визнати, що Крим анексували.

Найвищою точкою маніпуляцій від Рабіновича стала його оцінка піару Петра Порошенка, який запропонував компенсувати штрафи військовим на фронті, що будуть стріляти у відповідь. «Государственный террорист открыто нанимает за деньги людей, чтобы они поступили всупереч тому, что сказал Верховный главнокомандующий», — заявив Рабінович.

І лише після цього всього у студії почалася групова частина, у якій члени «ОПЗЖ» критикували владу, займалися агітацією та розповсюджувалися всілякий треш уже в компанії.

Наглядна ілюстрація того, кого презентували гості студії. Б — баланс

На щастя, коротке уявлення про цей блок глядачам дали на самому початку. Ведучий запитав про вакцину від коронавірусу, на яку українська влада, за його словами, виділяє 13 млрд гривень. А Наталя Королевська у відповідь спокійно розповіла, що уряд не планує проводити вакцинацію та боротися з коронавірусом. В «ОПЗЖ» думають, що їхній канал дивляться лише золоті рибки? Євген Червоненко вирішив, що влада «засекретила все данные по коронавирусу в сравнении с другими болезнями». Що… якими… звідки?! Заявив, що «По всем факторам государства и права мы уже не государство». І просто налякав українців аутизмом після вакцинації. Мабуть, найчастіше заперечуваною брехнею у цій темі. З іншого боку, що знають ті справжні науковці? Он люди, яких слухає Червоненко, кажуть, що коронавірус був задуманий для переділу світу.

Далі гості перейшли до політики. Усі люди, які кудись балотуються, розповіли, як влада заважає їм на місцях. А Наталя Королевська пожалілася на пул із п’яти партій, які Порошенко та Зеленський буцімто разом створили під місцеві вибори, щоб завадити «ОПЗЖ» на сході. Звучить як повне безумство, ми знаємо. Але ще цікавіше — які ці партії: «Партія миру та розвитку» (заснована в один день з «ОПЗЖ»), «Порядок» (зареєстрована на три роки раніше «ОПЗЖ»), «Наш край» (створена на чотири роки раніше «ОПЗЖ»), «За майбутнє» (от ця партія справді нова). Здогадаєтеся про п’яту? Так, Наталія Королевська звинуватила «Опозиційний блок». Нардепка обурювалася, що шість років «прожила» на Донбасі з людьми, а зараз там з’являються якісь нові партії. При тому, що перші чотири роки зі своїх шести Королевська провела на Донбасі якраз у складі «Опоблоку». І, за такою логікою, це «ОПЗЖ» краде досягнення материнської партії.

На цьому агітація та контрагітація не закінчилися, незважаючи на кволі спроби ведучого. То Микола Скорик критикував опонентів на Одещині. То Наталя Королевська нагадувала про метро Попова в Києві. То Віктор Чорний закликав підтримувати партії, які мають шанси. Пізніше він же втручався з піаром у виступ Борислава Розенблата. До речі, сам Розенблат начебто нікуди не балотується, нікого не представляє, і, взагалі, не зрозуміло що робить в ефірі. Але обурюється, що люди не несуть політичну відповідальність за свої партії. Уже руки опускаються нагадувати пану Борису, що він три роки провів у БПП.

Формально, крім Розенблата, єдиною не пов'язаною з «ОПЗЖ» людиною в цій частині програми був Євген Червоненко. Королевська навіть зачепила політсилу, яка делегує його в мери Одеси, коли критикувала своїх конкурентів на сході. Щоправда, потім «опоненти» звели цю ситуацію до посмішок. Також Червоненко серйозно заявляв, що не розділяє принципові позиції Медведчука. Гм, ось заява Червоненка про громадянську війну, ось пропозиція заморозити повернення Криму, ось виправдання Росії після захоплення українських моряків, а ось звинувачення кіборгів у руйнації ДАП. У них із Медведчуком різні улюблені кольори?

Мабуть, якби ви описали комусь таку програму, люди б у неї просто не повірили. Жоден канал не може настільки нахабно порушувати баланс гостей. Жодні політики не можуть настільки нахабно ігнорувати реальність. І ніхто, навіть за гроші, не скаже в ефірі «запор с элементами поноса». Тим паче неймовірно, щоб це тривало шість годин. І щоб сюди інколи приходив голова Верховної Ради. Що ж, на жаль, це все правда. До місцевих виборів лишається місяць. Далі буде гірше.

«Право на владу» («1+1»), 1 жовтня

 

«1+1» цього тижня був настільки переповнений міцними господарниками та піаром «За майбутнє», що, підозрюємо, більшість глядачів програми впали в летаргічний сон. І пропустили фінал шоу, під час якого спеціально запрошений трампіст демонстрував українцям, що таке справжні фейки.

В ефірі нудилися: Юлія Тимошенко, лідерка партії ВО «Батьківщина». Нестор Шуфрич, народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя». Ігор Палиця, голова політичної партії «За майбутнє». Сергій Гусовський, кандидат на посаду міського голови Києва від партії «За майбутнє». Юрій Вознюк, кандидат на посаду міського голови Рівного від партії «За майбутнє». Юрій Гранатуров, голова миколаївського обласної організації партії «За майбутнє». Олександра Устінова, народна депутатка від «Голосу», кандидатка на посаду міської голови Вінниці від партії «Голос». Віктор Бронюк, кандидат у депутати Вінницької міської ради від Партії вінничан. Руслан Кошулинський, кандидат на посаду міського голови Львова від ВО «Свобода». Олег Синютка, кандидат на посаду міського голови Львова від партії «Європейська солідарність». Михеїл Саакашвілі, голова Виконавчого комітету реформ. Павло Клімкін, ексміністр МЗС. Олександр Чалий, надзвичайний і повноважний посол України. Гаррі Табах, капітан першого рангу ВМС США у відставці. Загалом 14 гостей (12 чоловіків та дві жінки). Жодного представника «Слуги народу». Четверо людей із «За майбутнє».

Політична репрезентація. Воно розмножується! 

Як ми вже згадували вище, більша частина програми пройшла під знаком міцних господарників.

Михеїл Саакашвілі знову хвалився своїми досягненнями у Грузії, розповідав про мафіозний реванш та слабкий темп реформ в Україні. При цьому винних у владі пан Саакашвілі не озвучував. Навіть навпаки, стверджував, що Зеленський замовляє йому реформи. А на питання «що ж заважає?» пояснював, що Офіс президента просто має передати ініціативи в парламент. Крім того, керівник Офісу простих рішень обіцяв скоро презентувати медичну реформу, яка докорінно відрізнятиметься від ідей Супрун. Юлія Тимошенко присвятила виступ професіоналам на місцевому рівні, балансу противаг, змінам у медицині, народу, який серцем та мудрістю відчуває, що державу ведуть не туди. Крім того, нардепка заявила, що якщо Саакашвілі не проб’є реформи, то незрозуміло, хто тоді взагалі їх проб’є. А ведуча Наталія Мосейчук похвалила «Батьківщину»: «Ви єдина, до речі, парламентська сила, яка займається будівництвом своєї партії. Ви починали з міст і зараз ви робите ставку навіть не на області, а на села».

Віктор Бронюк пояснював, що політика для нього не нова справа, — в музиканти він прийшов із чиновників. У наш час міг би й не виправдовуватися. Руслан Кошулинський піарився на господарюванні мерів-свободівців. Олег Синютка почав виступ із піару на коронавірусі Порошенка. Пізніше Наталія Мосейчук розкритикувала члена «ЄС» за те, що партія буцімто виливала на неї бруд та влаштувала Львову сміттєву блокаду. А ще запитала у Кошулинського та Синютки, чому вони не об’єднуються. Нормальної відповіді ніхто не дав, натомість Синютка назвав «ЄС» другою за рейтингом та головною опозиційною силою країни. Це дуже спірне твердження: на місцевому рівні в них однакові показники з «ОПЗЖ», а в парламентському заліку на початку вересня «ЄС» поступалася проросійським конкурентам. До речі, про них: Нестор Шуфрич в ефірі розповідав про буцімто виборчі порушення з боку влади та пропонував роздавати українцям безкоштовні маски. Олександра Устінова критикувала міністра охорони здоров’я Степанова. Ведуча, звісно ж, вступилася за чиновника: «Фракція "Голос" критикує постійно Степанова, тому що його прізвище не Уляна Супрун, розумієте».

Практично весь інший час «1+1» віддав на відкуп партії «За майбутнє». Люди Коломойського впоралися з подібною можливістю по різному. Юрій Гранатуров вживав вираз «на Украине» та розповідав, що кожен вчитель «думает за майбутнє, которое его ждет. И оно будет счастливым». Наталія Мосейчук запитувала у Гранатурова, наскільки чесні та конкурентні умови виборів у Миколаєві. Що ж, тепер уже менше. Юрій Вознюк жалівся на порушення у Рівному. Сергій Гусовський повторював тези Коломойського проти співпраці з МВФ, мовляв, запозичення — це шлях до втрати суб’єктності. Ставив знак рівності між тими, хто «кричить», що треба йти на захід та на «північний схід», називаючи обидві дії «радикалізацією». І просто піарив свою політичну силу, кажучи, що вона може взяти відповідальність. Публічний лідер партії Ігор Палиця виступав цього дня незвично мало, адже був на відео включенні з поганим зв’язком.

«Ви сьогодні не з нами, Ігоре Петровичу. Я навіть боюся спитати, чи це не те, що я думаю», привіталася з гостем Наталія Мосейчук. Із незалежністю «плюсів» усе настільки погано, що ведучу дивує, чому Палиця не прийшов на шостий ефір підряд. Так, улюбленому гостеві Коломойського довелося включатися дистанційно, адже він захворів коронавірусом.

Останньому темою програми стали вибори у США. Ця коротка розмова могла б відзначитися цікавими позиціями Павла Клімкіна (6 0% на перемогу Байдена) та Валерія Чалого (60 % на перемогу Трампа). Або принаймні фейкам від останнього: Чалий вирішив, що ліберали перетворили США на суспільство Брежнєва та психоз. І що 60% американців бояться говорити те, що думають. Це число дипломат, радше за все, взяв із дослідження Інституту Катона, який «за Трампа і двор стріляє в упор».

Проте, на ділі, найбільше фінал «Права на владу» відзначився участю Гаррі Табаха, людини, яка могла б давати уроки каналам Медведчука. Для початку коментатор звинуватив Байдена у тому, що той під час дебатів публічно ображав Трампа. Це наче звинуватити пішохода, що він своїм тілом пошкрябав авто, поки його збивали. А потім Табах заявив, що до Байдера під час розмови були підключені якісь дроти, через які політику могли щось казати чи вводити ліки (на всяк випадок, це не правда). Думаєте, Наталія Мосейчук на цьому моменті засміялася гостю в обличчя? Звісно ні, пізніше модераторка й сама поширила конспірологічну теорію: «Американці в курсі, що, наприклад, пан Байден, він достатньо поважного віку і, замість нього, як кажуть, керуватиме країною Камала Харріс, яка буде віце-президентом США?». Невже Дональд Трамп теж вступив у «За майбутнє»?

Загалом, «Право на владу» перед виборами стає все більш сороміцьким. І, мабуть, єдина причина продовжувати його дивитися — це цікавість із приводу долі «Слуги народу». На цю програму, наприклад, не лише не запросили жодного члена монобільшості. Наталія Мосейчук ще й зачитала в ефірі буцімто темники влади для боротьби з конкурентами.

«Ехо України» (Прямий), 2 жовтня

 

«Ехо України» не змогло знайти нових проривних тем і цього тижня займалося повторною переробкою уже знайомих історій: «вагнерівців», Фокіна, піару «Європейської солідарності».

Ефірний час витрачали: Артур Герасимов, народний депутат, «Європейська солідарність». Юрій Камельчук, народний депутат, «Слуга народу». Олександр Качний, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Загід Краснов, лідер партії «Громадська сила». Яніна Соколовська, проросійська пропагандистка, постійна гостя російського телебачення, на якому дискредитує Україну. Віктор Уколов, Ігор Попов, Володимир Борисенко, політичні коментатори. Загалом вісім гостей (шість чоловіків та одна жінка).

Центральною темою ефіру, як і в колег, став передвиборчий піар. Яніна Соколовська протиставляла непрофесіоналів Зеленського та ідеологію Порошенка. Сергій Ярош, кандидат у мери Кременчука від «ЄС», під час включення жалівся на тиск з боку влади та відверто піарив свою команду. А чемпіоном з реклами став Артур Герасимов. В ефірі інших каналів цей політик намагається у кожен свій виступ вставити підлизування до шефа, але там йому забороняють ведучі. В ефірі ж Прямого Ганапольський попросив Герасимова не агітувати лише раз. Тож той зміг видати справжню поезію:

«Хто всіх мерів успішними зробив? (відео)

Хто бюджети на місця розподілив? (відео)

Хто силу влади українцям показав? (відео)

Хто в Європу Україну просував? (відео)

ПО-РО-ШЕН-КО!»

Китовій акулі, щоб дихати, потрібно постійно рухатися. Артуру Герасимову — піарити Порошенка

В інший час присутні поливали брудом «Слугу народу». Матвій Ганапольський не міг зрозуміти, за що голосують їхні виборці. Тарас Березовець розповідав, що до миколаївської міської ради від «Слуги народу» балотується прихильник терористів. Юрій Камельчук пізніше пояснив це тим, що до всіх партій «липнуть охочі пробратися до влади»; перевірити всіх просто не встигають; і добре, що спрацював механізм суспільної люстрації. Віктор Уколов поширив теорію змови, що депутатська група «Шлях додому» створена для підтримки Зеленського.

Наступною стравою став Вітольд Фокін. Артур Герасимов переконував, що чиновник радянської школи не може поширювати якісь позиції просто від себе. Яніна Соколовська натякала, що ідеї Фокіна повинні були запрограмувати суспільство. Віктор Уколов казав, що через Леоніда Кравчука вплив на Мінську ТКГ має Медведчук. Юрій Камельчук заявляв, що значення Тристоронньої контактної групи переоцінюють, а прорадянськість Фокіна могла виявитися плюсом. Знаєте чому? Він міг розпізнати мотиви Путіна з відновлення СРСР.

І, звісно, що ж то за ефір Прямого, якби в ньому не підняли тему «вагнерівців». Юрій Бутусов на включенні розповів, що показав свої матеріали розвідникам, і, хоча ті не мали права підтвердити факти, вони їх не спростували. Отже, на думку журналіста, все правда. Матвій Ганапольський заявив, що його дивує послідовне заперечення операції владою й те, що Давид Арахамія обіцяв блокувати створення ТСК: «Ну, і там назвав причини. Але, ну, яке має значення причини». І, правда, яке значення має державна таємниця. Яніні Соколовській не створення ТСК нагадувало небажання Путіна розслідувати отруєння Навального.

Уся ця атмосфера знову спровокувала конфлікти між Матвієм Ганапольським та непостійними жителями Прямого. Юрій Камельчук закидав ведучому агресію та маніпуляції. А пізніше перепалка виникла між Ганапольським, Камельчуком та Качним. «Слуга народу» попросив члена «ОПЗЖ» не називати його партію «зеленими», ведучий вирішив, що це справедливо. «А чого ні?», — перепитав Качний. «Тому що я сказав, що ні», — відповів Ганапольський. І понеслося: «А ви для мене не керівник», «А ви для мене тільки гість», «А ви можете мене попросити», «Будь ласка, я вас прошу [показує на вихід]», «Шо вы, как Ленин мне показываете на дорогу? Осветили? Я ж не к вам пришел, Матвей». Більше члену «ОПЗЖ» слова не давали.

Від гніву Ганапольського ховається навіть перекладачка

Прямий канал перейшов на одноманітну критику влади та піар Порошенка перед президентськими виборами минулого року й досі не збавляє обертів. Сподіваємося, після місцевих виборів каналу нарешті стане краще. Інакше його просто не буде сенсу дивитися, принаймні молоді: в Порошенка є доволі активний твітер.

«Свобода слова Савіка Шустера» («Україна»), 2 жовтня

За цей випуск «Свободу слова» варто похвалити. Протягом тижня чимало гостей та ведучих токшоу нашого моніторингу згадували про катастрофу літака в Чугуєві, але ніхто не приділив їй навіть п’яти хвилин. Савік Шустер приділив цілу програму. Шоу зібрало у студії цілу купу різнопланових чиновників та експертів, що забезпечило найвищий рівень дискусії. Зачепило широкий спектр тем: саму трагедію, поточний стан військової авіації, її майбутнє. А також дуже вдало підібрало представників політичних партій. У результаті всього цього «Свобода слова» досягла одразу двох неймовірних речей. По-перше, це була цікава та корисна програма. По-друге, політичне токшоу про трагедію за місяць до виборів не скотилося у політиканство.

Українське небо обговорювали: Олег Уруський, віцепрем’єр-міністр України — міністр з питань стратегічних галузей промисловості України, голова Державної комісії з розслідування обставин авіакатастрофи літака Ан-26. Сергій Дроздов, командувач Повітряних сил Збройних сил України. Михеїл Саакашвілі, Голова Виконавчого комітету реформ, Президент Грузії (2004–2013). Ірина Верещук, народна депутатка, «Слуга народу», членкиня комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Михайло Забродський, генерал-лейтенант Збройних сил України, народний депутат, «Європейська солідарність». Олексій Кучер, голова Харківської обласної державної адміністрації. Ігор Смешко, голова СБУ (2003–2005), член Ради національної безпеки та оборони України (2003–2005). Ігор Романенко, заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010), генерал-лейтенант запасу. Олександр Лиходід, льотчик-випробувач, полковник ВПС України. Сергій Притула, волонтер, громадський діяч. Юрій Бутусов, головний редактор інтернет-видання «Цензор.НЕТ». Денис Томенчук, редактор інформаційного ресурсу MilitaryAviation.in.ua. Загалом 12 гостей (11 чоловіків та одна жінка).

Фундаментом вечора стали виступи Олега Уруського, який відзвітував про хід розслідування та дані, якими володіє комісія. Й Олександра Лиходіда, який чітко, лаконічно та з технічними подробицями розповів про ситуацію, в якій опинилияс курсанти. За його словами, відмова одного з двигунів — це не аварійна, а просто ускладнена ситуація, і на четвертому курсі так роблять 40 % посадок. Також льотчик описав можливу причину аварії, яку пізніше керівник комісії назвав однією з найбільш ймовірних. Крім того, і Лиходід, й Уруський акцентували увагу на тому, що вік літака не був критичним. Узагалі, присутність в ефірі експертів принесла програмі неймовірну користь. Наприклад, вони могли виправляти необережні вислови Юрія Бутусова. Також варто відзначити, що більшість присутніх уникали спекуляцій, та наголошували на необхідності дочекатися висновків комісії.

Дуже близько до червоної лінії підійшов хіба що Михайло Забродський, який підняв тему буцімто проблем із організацією польотів. Він заявив, що в літаку було трохи більше людей, ніж повинно було б бути, а в кабіні пілотів «знаходилися не зовсім ті люди, які мали б знаходитися». Подібні слова та їхнє подальше уточнення викликали спочатку невелику, а потім зовсім неприємну суперечку з приводу навчального процесу пілотів. Хоча цю розмову на підвищених тонах можна було списати на різницю підходів чи непорозуміння між співрозмовниками.

У той час як звинувачення Олексія Кучера далеко перетнули межі пристойності і їх складно було виправдати хоча б чимось. Голова Харківської ОДА і в першому, і в другому своєму коментарі вибудовував теорію змови. Він натякав, що приорітет для посадки віддали літаку, на якому знаходився син командувача повітряних сил, а не тому судну, яке переживало відмову двигуна і, врешті, розбилося. Кучер повторив цю історію навіть після того, як на початку шоу глядачам детально розповіли, що хвилина різниці не мала значення, і що пілот проблемного літака не запрошував аварійну посадку. Пізніше Олександр Лиходід ще раз пояснив Кучеру, чому той не правий. На що голова ОДА відповів: «Извините, но я вынужден публично подвергнуть сомнению вашу экспертность». Це непоганий момент, аби нагадати, що Кучер балотується у мери Харкова від «Слуги народу». І тому приємно було бачити, як дії голови ОДА розкритикувала спочатку Ірина Верещук. А потім проти пліток виступив Михайло Забродський.

В інший час гості акцентувати увагу на майбутньому української військової авіації. Савік Шустер повідомив, що за роки Незалежності українська армія не отримала жодного нового літака. Михеїл Саакашвілі розповів про свій досвід створення військово-повітряних сил у Грузії та намалював райдужні перспективи для України, реалізації яких не хочуть Росія та буцімто, у зв’язку з конкуренцією, Захід. Сергій Притула був присутній на ефірі як волонтер, що займався безпілотниками, а не як кандидат у мери. І, власне, ситуацію з українськими безпілотниками він далі й коментував. А також закликав переходити на західну зброю, бо комплектуючі для радянської потрібно брати у Росії. Крім того, гості наголошували на необхідності розумної та комплексної модернізації повітряних сил.

У самому фіналі програми Савік Шустер провів два коротких включення з постраждалою від пожеж на Луганщині та білоруською спорстменкою-протестувальницею.

Цей випуск «Свободи слова» не лише дав глядачам багато корисної інформації. Він ще й продемонстрував, що токшоу здатні, якщо дуже хочуть і вкладають у підготовку багато роботи, проводити обговорення складних тем. На жаль, цю спробу трішки зіпсували політики. Але, знову ж, за місяць до виборів усе вийшло значно краще, ніж можна було б реалістично очікувати.

Токшоу, які не увійшли в моніторинг:

«Український формат» (NewsOne), 30 вересня

Гості: Олександр Качний та Наталія Королевська, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Олег Азаров, кандидат у мери Костянтинівки від «Опозиційної платформи — За життя». Олексій Устенко, народний депутат, «Слуга народу». Вадим Івченко, народний депутат, «Батьківщина». Олексій Кучеренко, народний депутат, «Батьківщина», кандидат у мери Києва. Оксана Продан, екснардепка від Блоку Петра Порошенка. Юрій Федоренко, позаштатний консультант комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Віталій Журавський, екснардеп від Партії регіонів. Станіслав Сафронов, ексрегіонал, колишній мер Кам’янського. Політичні коментатори: Валерій Димов, Олександр Охріменко, Михайло Чаплига, Юрій Дудкін, Тетяна Проторченко. Загалом 15 гостей (12 чоловіків і три жінки).

«Народ проти» («Україна 24»), 1 жовтня

Гості: Михайло Радуцький, народний депутат, фракція «Слуга народу». Роксолана Підласа, народна депутатка, фракція «Слуга народу». Валентин Наливайченко, народний депутат, фракція «Батьківщина»; Анна Скороход, народна депутатка, група «За майбутнє».

Олексій Кучер, голова Харківської ОДА. Володимир Гройсман, експрем'єр-міністр України. Анатолій Матіос, ексголовний військовий прокурор України. Михайло Поживанов, кандидат у мери Києва від Радикальної партії. Станіслав Поліщук, депутат Київської облради від партії «Наш край». Олександр Сутулинський, ексдиректор Департаменту авіабезпеки Державіаслужби. Олександр Лиходід, льотчик-випробувач першого класу. Олексій Давиденко, імпортер медтехніки. Валентина Маркевич, кандидатка медичних наук. Валентин Гладких, політичний коментатор. Загалом 14 гостей (11 чоловіків і три жінки).

«Протистояння» (NewsOne), 2 жовтня

Гості: Тетяна Плачкова, Олександр Качний, Михайло Опанащенко, народні депутати, «Опозиційна платформа — За життя». Андрій Лесик, член «Опозиційної платформи — За життя». Марина Бардіна, народна депутатка, «Слуга народу». Анатолій Матіос, ексголовний військовий прокурор. Михайло Головко, екснардеп від «Свободи». Андрій Пальчевський, шоумен, кандидат у мери Києва. Юрій Атаманюк, Олександр Охріменко, Михайло Чаплига, Ростислав Балабан, Вадим Карасьов, політичні коментатори. Загалом 13 гостей (11 чоловіків і дві жінки).

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією «Internews». Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та «Internews».

Читайте також

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4636
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду