«Це провал», – подумав Ісаєв

18 Червня 2010
31635
18 Червня 2010
10:33

«Це провал», – подумав Ісаєв

31635
Якщо ідея, закладена в сценарій, померла разом із країною, де народилася, жодний бюджет, прайм-тайм, операторська робота і «зірковий» склад її не оживлять. Що й підтверджує 16-серійний серіал «Ісаєв», показ якого триває на «1+1».
«Це провал», – подумав Ісаєв

За влучним спостереженням слюсаря Гоші з радянського кінохіта «Москва сльозам не вірить», жінка може носити хоч три обручки, все одно її незаміжній статус викаже погляд.

 

Цим же ключем дешифрується провал російського серіалу «Ісаєв», який стартував в ефірі «1+1» 7 червня (20.10). Тобто навіть якщо буде оприлюднено цифри, що підтвердять високий рейтинг цього видива, навіть якщо продюсерам вдалося запхати в 16 серій не просто кращих російських акторів, а й майже повністю відтворити основний акторський склад успішної «Ліквідації» (попередня робота цієї команди), навіть якщо це - розповідь про молодість Штірліца, все одно «Ісаєв» провалився.

 

Бо провал чи успіх не завжди вимірюється рейтингами, касовими зборами, тиражами. У СРСР друкували з року в рік сотні тисяч, навіть мільйони творів Леніна, коли в збірниках, коли окремо, одночасно перекладаючи їх українською і теж друкуючи сотнями тисяч. У моїй шкільній юності нас масово, класами, водили на фільми з логотипом «Всесоюзная премьера», і це були стрічки, які ніхто тепер не згадає, - «Європейська історія» та «Битва за Москву». Можна десять разів змусити конспектувати роботи Леніна. Можна примусово загнати на всесоюзну прем'єру чи на шефський концерт. Можна під страхом догани відправити на комуністичний суботник, а під страхом звільнення - на мітинг за Януковича (Тимошенко, Ющенка). Проте рапортом про потрібну масовість заходу репутацію цього заходу не підняти.

 

Дивитися серіал «Ісаєв» ніхто нікого не змушує. Проте вже саме рішення зняти таке телевізійне кіно стало початком краху проекту. Від 44-річного Ісаєва-Штірліца, якого зіграв В'ячеслав Тихонов, 21-річний Владіміров-Ісаєв, роль якого виконує Даніїл Страхов, відрізняється тим, що і сам Тихонов, і команда, котра робила першого, народного й головного «Штірліца», і Юліан Семенов, автор циклу романів про цього розвідника, з різною мірою щирості вірили в те, що роблять. Ця віра передавалася нам, читачам і глядачам. Навіть радянські дисиденти, борці з режимом та звичайні кухонні слухачі Бі-бі-сі визнавали, що «Сімнадцять миттєвостей весни» є якісним зразком ідеологічної пропаганди, упакованим у бездоганний, напружений, прорахований до дрібниць сюжет політичного детективу.

 

З 14 романів Юліана Семенова, в яких діє Владіміров-Ісаєв-Штірліц, екранізовано шість. Причому в одній із перших екранізацій - трисерійному телефільмі «Майор Вихор» - Штірліца як такого нема, хоча це єдина історія, в якій відомий реальний прототип Штірліца - українець Євген Березняк. А остання стрічка про цього розвідника вийшла 1980 року. Після того Ісаєва благополучно (точніше - не благополучно і про це - далі) згадали аж тепер, коли продюсери погодилися на пропозицію Сергія Урсуляка, режисера згаданої вище «Ліквідації», зняти серіал за ранніми творами Семенова і реанімувати Штірліца. А разом із ним, мабуть, і народну пам'ять та любов до цього персонажа.

 

Комерційний розрахунок очевидний - аудиторія 35+ прилипне до телеекранів. Мало того, що екранізується улюблений автор радянських видавців. Ще й покажуть улюбленого розвідника радянських часів та відтворять ранні радянські часи за допомогою улюблених сучасних акторів. Проте якщо вже припустити, що Штірліц - для певної частини наших співвітчизників як не Бог, то, принаймні ідол, у такому разі випадок з «Ісаєвим» зайвий раз доводить, як і чому не варто поминати святиню всує.  

 

Романи Семенова сьогодні можуть являти собою хіба підручник для таких, як я, - тих, кого цікавлять правила та закони побудови динамічного сюжету та бездоганної літературної драматургії. Їхня політична складова вашого автора втомлювала вже тоді, коли ще була актуальною. Наприклад, у «Сімнадцяти миттєвостях...» найнудніші епізоди для мене - власне зрив Штірліцем переговорів Вольфа з Далесом і показ переговорного процесу, тоді як найцікавіші - кадри хроніки, інформація для роздумів, спроби Мюллера загнати Штірліца на слизьке та порятунок радистки Кет. Відповідно, твори «Діаманти для диктатури пролетаріату» і «Пароль не потрібен», з яких складається серіал «Ісаєв», є по суті своїй радянськими політичними романами зразка кінця 1960-х - початку 1970-х років. Які сьогодні не читаються попри ностальгійне перевидання в дорогому серійному оформленні. Ілюзія того, що нечитабельне можна екранізувати, живе хіба в шанувальників Кафки та Джойса.

 

Якщо ідея, закладена в літературно основу сценарію, втратила актуальність, померла разом із країною, в якій народилася, жодний бюджет, прайм-тайм, класна операторська робота і зірковий склад її не оживлять. Режисер Сергій Урсуляк так пояснив свій намір: «Це фільм не про радянську владу і не про антирадянську владу. Це історія молодої людини, яка опинилася між двох воюючих сторін. Він приймає рішення, сумнівається і не знає, з ким йому бути». Можливо, саме так режисер і хотів зробити. Проте для цього треба було як мінімум переписати однойменні романи Семенова, тоді як першоджерела в готовому фільмі лише скорочено (скажімо, зник Ленін), проте все ж таки збережено.

 

Скажімо, відправляючи Ісаєва в Ревель шукати шпигуна в радянському посольстві, його куратор по ЧК Гліб Бокій запитує, за кого він, Максим Максимович, молодий дворянин, - за червоних чи за білих. На що отримує відповідь Ісаєва: «Максим Максимович розбирається», що нібито мусило символізувати неоднозначність персонажу. Проте Ісаєв - більшовик, чекіст, комуніст, якого не розстріляли в 1937-му, взагалі дали допрацювати до пенсії. З тими, хто не визначився і «розбирається», саме НКВД розбиралося досить швидко. Отже, той Ісаєв, якого грає Страхов, так само не сумнівається в тому, що радянську владу зробили джедаї та інші Воїни Світла, як і Штірліц, котрого зіграв Тихонов.

 

Цікаво, що в серіалі «Діти Арбату» Даніїл Страхов грав Юрія Шарока, теж чекіста, якого таки зачистили перед війною 1941 - 1945 років. А в серіалі «Звіздар» («Звездочет») той же Страхов зіграв офіцера ФСБ, який, на відміну від Ісаєва, хоч трошки намагався розібратися в тому, наскільки виправдані жорсткі методи розвідувально-диверсійної роботи зразка 1990-х років. Значить, варто поставити актору інше завдання - і він його виконає! Отже, провал «Ісаєву» забезпечив режисер Урсуляк, не зорієнтувавши, а точніше - не переорієнтувавши цього персонажа.

 

Наприклад, чим хороший підполковник Гоцман із «Ліквідації»? Тим, що чітко знає, на чиєму він боці та не боїться заперечувати самому маршалу Жукову. Чим хороша історія агента Апостола з однойменного серіалу? Тим, що один брат-близнюк став кримінальним злочинцем, інший - політичним, обоє конфліктували з радянською владою, і вчорашнього політзека НКВС ламало об коліно, змушуючи працювати на режим. Апостол, потрапивши між двох вогнів, почав свою гру. Обидві стрічки грішні: перша - повстанцями в лісах під Одесою, друга - явленням хорошого Берії в фіналі, та загалом позитивних моментів тут більше. Або - чим хороший Дарт Вейдер? Теж умінням робити чіткий вибір. Спочатку був кращим джедаєм Еннакіном Скайвокером, потім перейшов та Темний Бік, ставши монстром.

 

Ісаєв такого не робить. Він послідовно відстоює ідеали пролетарської революції, які виглядають смішними в своїй позитивній спрямованості, показаній в «Ісаєві». Це неправда, що нас повертають у СРСР. Можливо, повертають, але не повернуть. Ані нас, ані пересічних російських громадян: ми всі читали «Огоньок», і пам'ятник Сталіну може ставити сьогодні тільки клінічний ідіот. До монументу потрібна віра в Сталіна, Леніна, Бокія, Блюхера, Постишева та інших вождів, показаних в «Ісаєві». Віри, переконань уже немає. Серіал «Ісаєв» - штучно запліднений і мертвонароджений продукт невідомо якої епохи. Продюсерська, режисерська й акторська помилка.

 

Далі пройдемося по кастингу. Даніїл Страхов - красивий автор, котрий не дає експлуатувати свою зовнішність у повній мірі, граючи не лише в мелодрамах, а й справжніх чоловіків, про що згадується вище. Я навіть десь читав, що він намагався бути схожим на Тихонова-Штірліца, наслідуючи манеру носити пальто, плащ, говорити, курити сигарету. Проте в ролі, якою він помітно не живе, а яку лише виконує за гонорар, Страхов найбільш відповідає поняттю «кросавчєг». Його тата грає Юрій Соломін, і тут - подвійне ретро: глядачам заодно треба нагадати про «Ад'ютанта його превосходительства». Проте спроба оживити відразу двох популярних кіночекістів нічого, крім єхидної посмішки, не викликає.

 

Тепер про роль, яку грає Сергій Маковецький. У радянському фільмі «Діаманти для диктатури пролетаріату» роль не згодного з радянською владою письменника Нікандрова грає забутий тепер актор Микола Волков-молодший. Але стримана манера гри й тонке розуміння того, що своє внутрішнє дисидентство тоді, в 1970-х, можна проявити ось у такому образі (Семенов, до речі, цікавий тим, що розкидав у своїх радянських по формі творах подібні дулі в кишенях), доводить: той письменник, якого грав Волков, справді міг бути культовою особистістю, володарем умів, авторитетом, якого бажано повернути на службу диктатурі. Тоді як Нікандров у Маковецького - юродивий, неврастенік, ображений анархіст, невизнаний геній, схожий на попа-розстригу. Актор, чесне слово, краще виглядає в фільмі «Піп» - там пропаганда російського православ'я бодай неприхована і кимось затребувана. Коли дивишся на Нікандрова в «Ісаєві», то ставиш себе на місце керівництва пролетарської республіки і думаєш: на який ляд потрібне таке диктатурі пролетаріату, хай би собі їхало, ну чиїми умами та серцями такий патлатий кликуша може всерйоз заволодіти...

 

Окрема розмова - про Михайла Пореченкова, який грає графа. Уявили собі Льоху Ніколаєва чи прапорщика Дегало з «9-ї роти» графом? Розумію, акторам треба пробувати різні амплуа, проте не просто графа, а графа Воронцова, нащадка одного з найвідоміших російських дворянських родів, міг би зіграти не такий «хлопець з нашого двору». У фільмі 1975 року цю роль виконував Олександр Кайдановський. Йому грати нічого не треба, він - «біла кістка» навіть без гриму.

 

Далі, в частині серіалу під назвою «Пароль не потрібен», ми побачимо лише двох акторів, цілком адекватних своїм персонажам, - Володимира Ілліна у ролі єдиного на весь фільм та два романи справді неоднозначного героя, талановитого політичного журналіста Ванюшина, який спивається, бо розчарувався в усьому, та Романа Мадянова, котрий втілює отамана Григорія Семенова, забайкальського сепаратиста.

 

Повертати культ чекіста навіть у путінсько-медведевській Росії - справа марна. Бо в цій країні, як, до речі, і в нас, кілька років тому тріумфально відбувся «Адмірал», який чітко показав перевагу білих над червоними. Ми не будемо зараз згадувати фразу з цього фільму про те, як Колчака зрадили українці. Бо «Ісаєв» починається зі знайомства з командиром на прізвисько Гомнюк, національність якого, думаю, сумнівів у творців стрічки не викликала. Проте «Адмірал» - це справді якісний зразок патріотичного кіно, де білий адмірал - позитивний персонаж, бо ворог радянської влади. Радянська ж влада - погана, бо бунтівні матроси та солдати вбивають багнетами дворян-офіцерів, а розстріл чекістами Колчака навертає сльози навіть на мої чоловічі очі. Так само здригалися глядачі, коли куркулі вбивали комуніста Губанова в стрічці «Комуніст», а перед тим цей комуніст сам валив дерева, щоби запрацювала залізниця. В «Ісаєві» ж більшовики нібито зачищають якогось свого агента-ренегата, проте це хилить на сон. Ми вже не віримо будь-кому, хто намагається показати хороших більшовиків, взагалі - хорошу радянську владу та її становлення. Тому «Ісаєв» провалився - розвідник виконував наперед безглузде завдання.

 

Наостанок - ще два приклади цієї невдачі. Перший: російська прем'єра відбулася минулого жовтня, у нас же фільм показали фактично через 8 місяців, тоді як успішні покази в нас і в Росії йдуть майже одночасно. Хоч і прайм (20.10), але - літо, коли ударні рейтингові продукти приберігають до осені. Другий: взимку до мене приїздили гості з Москви. Один із них тримає оптово-роздрібний склад DVD. З його слів я дізнався: «Ісаєва» вперто не хочуть брати. Ані оптом, ані вроздріб. Це при акторському сузір'ї, широкій рекламі та обіцянці показати молодість Штірліца. Отже, російський глядач теж не хоче назад в СРСР. Чи, принаймні, не вірить у ті ідеали, якими жила та країна.

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
31635
Читайте також
21.10.2010 10:48
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
25 975
05.10.2010 09:01
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
67 491
28.09.2010 10:27
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
47 728
15.09.2010 09:45
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
28 710
07.09.2010 14:30
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
34 997
30.08.2010 10:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
42 546
09.08.2010 08:07
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
40 526
30.07.2010 10:51
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
41 496
26.07.2010 14:57
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
25 450
21.07.2010 10:52
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
27 087
29.06.2010 10:12
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
17 145
24.06.2010 13:36
Дмитро Рибаков, для «Детектор медіа»
23 720
10.06.2010 14:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
18 603
02.06.2010 10:18
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
25 072
27.05.2010 18:10
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
16 819
21.05.2010 10:35
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
21 116
11.05.2010 07:45
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
37 955
27.04.2010 15:50
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
39 721
22.04.2010 09:27
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
18 514
14.04.2010 12:56
Андрій Кокотюха
20 292
05.04.2010 15:33
Андрій Кокотюха
для «Детектор медіа»
40 098
28.03.2010 08:22
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
23 761
18.03.2010 12:00
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
20 287
16.03.2010 12:12
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
28 168
09.03.2010 19:22
Андрій Кокотюха
, для «Детектор медіа»
13 974
Коментарі
21
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Злой
5269 дн. тому
Я, что-то не припомню, хоть одну резкую, критичную статью Кокотюхи на зарубежные фильмы в которых показывался Советский Союз типа Рэмбо1,2,3,4, агенты типа 007, да и других "произведений" полно, где выставляются типичными дураками генералы и руководители с фамилией в окончании на букву"О". Или там все правильно и четко. Конкретно, по правде, и игра актеров у крупного "знатока" Грабовского вызывает слезу умиления. Ну, с Сережей все понятно, у него дома в углу вместо иконы с образом висит портрет Гитлера, которому он простить не может поражение в войне. А тебе Андрей зачем это надо? Идет сериал, народ его только начал смотреть, а нет, надо срочно какую нибудь гадостенку запустить, полить дерьмом. Почему ты считаешь, что твое мнение последняя точка в этом деле. Это твой хлеб, у тебя есть возможность писать и публиковаться. Хочу быть первым, успеть пиарнуться. Ах какая я цаца! А кто-то варит сталь, растит хлебушку. НО, У НЕГО СВОЕ МНЕНИЕ насчет этого фильма, и поверь далеко не совпадающее с твоим, и уж тем паче с "хайль Штирлиц". И очень здорово, что сериал смотрят миллионы людей, а твой "хлеб" читают единицы! Это радует. И в догонку. СДЕЛАЙТЕ что-то свое, можно и с Грабовским, но сделайте, хватит ныть. Добрую критику я Вам обещаю.
ВАся
5269 дн. тому
5 копійок про роль Нікандрова, яку грав Маковецький. На допиті в естонській поліції він скаржиться на те, що поліцаю спілкуються між собою не по російські, а "каким-то гавканьем", і що Естонія - це не Європа, хоч і такою бути намагається. Дуже КОЛОНІАЛІСТСЬКИЙ МОМЕНТ. Я навмисно знайшов цей епізод в книжці Ю. Семенова - таких слів його герой в романі не говорить. Путінська пропаганда проти Естонії і тут!
Сергій Грабовський
5273 дн. тому
Залишається сказати - "хайль Штірліц" - той, справжній, хоч він і повністю вигаданий. Але вигаданий непогано. Бачиш, до речі, колосальну різницю між Німеччиною й СРСР - щодо життя простих людей. Хоч є й серйозний ляп - у кафе, де Штірліц грав у шахи, мав стояти телевізор. Це була у тодішній Німеччині вже серйозна річ.
materynka
5273 дн. тому
kumglv, розумна дитинкo, взялo і прогуглилo. умнічкo :) ріпекст тобі за славу і всякоє такоє... токо серіал сєй я не бачило в очі, бо нема в мене телевізора (о алелуйя!!!) а зреагувало я на недолугий текст, який не заслуговує ані на мій комент, ані на твій. амінь :)
кокотюха
5273 дн. тому
Пане Сергію, я знаю, що Штірліца ледь не вбив його син, він же - майор Вихор. Цього сина потім розстріляли НКВД, а дружина Сашенька збожеволіла в катівнях. Я маю на увазі, що Березняк - поки що єдиний реальний персонаж, кого можна пристебнути до "штірліціади", коли йдеться про тему майора Вихора. Ну, наприклад, якщо запитають, а з чого саме збірним є образ Штірліца, можна відповісти - коли йдеться про "краківські" епізоди (з них починається 17 миттєвостей, після них за Штірліцем починають стежити), то варто згадати українського чекіста Березняка. Десь так... Дякую за зауваження, видно, ми читали про Штірліца.
kumglv
5273 дн. тому
Ай-яй-яй, шановна Таня Пушнова, не соромно таке писати? Який суд, які плюси? Чудовий відгук на дебільний серіал, як на мене. Іншого це, з дозволю сказати, кіно не зслуговує...
o.k.
5273 дн. тому
перший фільм штірліціади завдячує успіхом перш за все гламурно-елегантнному антуражу, котрий посеред сірості совка сприймався глядачами як вічко до міфічного заходу; ніщо не зробило більше для зовінішньої глорифікації німецького націонал-соціалізму в ссср, як той серіал
materynka
5273 дн. тому
я не зовсім анонім - материнку можна прогуглити. але намішати в одному абзаці Колчака, культ чекістів та "Адмірала", або Дарта Вейдера і маршала Жукова - це супераналітичний отжиг, я так скажу ;)
Сергій Грабовський
5273 дн. тому
На 90% згоден із Андрієм Кокотюхою. Не може бути хорошого, але водночас брехливого кіно- чи телефільму, якщо автори ведуть мову про реальні історичні сюжети та про знаних персонажів. Хочете пофантазувати на тему добра і зла? Знімайте "Сталкера" або "Володаря перстнів". І щодо гри акторів - теж справедливо. Хоча, як на мене, "Адмірал" - це теж вельми халтурна гра, особливо якщо взяти незрівнянно більш суперечливі й складні характери та долі прототипів персонажів фільму. Але хто гратиме класичних інтелігентів з числа молодих російських акторів?.. Щодо ідеології. Йдеться про продовження ряду "Падіння Берліну" - "Визволення" - "Битва за Москву" - "Стомлені сонцем-2". Справді: чому розстріляли Гліба Бокия (власне, Бокого, бо ж він був українцем) - а залишили живим Ісаєва-Штірліца? Адже в 1937-38 роках відкликали до Москви і "зачистили" геть усіх дворянчиків з радянської розвідки... Туфта, одним словом, але туфта ідеологічно вивірена, покликана "гуманізувати" радянський тоталітаризм як "правильний". І нарешті. Андрію, майор Вихор - це не Штірліц, у фільмі останній відсутній, він діє у книзі, і його ледь не убиває там його власний син, ясна річ, теж радянський розвідник... Ото б екранізувати заново - куди там мексиканським серіалам!
кокотюха
5273 дн. тому
а за що плюсам судитися? де наклеп на плюси? якби згаданий фільм ішов по іншому каналу, я б написав про нього те ж саме, і це шо - був би наклеп на канал? ось анонімного коментатора, який такі коменти пише на повному серйозі, я вважаю довбодятлом. на мене можете подвати в суд, тількі, гюльчатай, личко б побачити...
materynka
5273 дн. тому
що це за маячня замість аналізу???? ще й на топовій сторінці??? думаю, плюсам вже час подати до суду на телекритику за систематичні наклепи
кокотюха
5273 дн. тому
Іване, оскільки кожен авторський текст - не догма, а дискусійне поле, то єдине, в чому з вами погоджують - шкода, що в нас нема свого, навіть поганого, кіно. Читайте далі.
Іван
5273 дн. тому
Велике розчарування від Кокотюхи. Завжди читаю його рецензії з задоволенням, а тут... Усі враження - з точністю до навпаки. І щодо акторів, і щодо сюжету, і щодо власне кіно. Погоджуюсь з п.Чичканьовою. Від себе додам: Урсуляку велика повага ще й за сміливість. Після надзвичайного успіху стильної "Ліквідації" взятися за таку небезпечну тему це треба мати неабияку мужність. Складність завдання обумовлена тим, що це а) відомий сюжет; б) фактично пріквел вельми відомого сюжету; в) доволі слизьке ідеологічне поле. Вважаю, що з усіма ризиками, принаймні, в першій, уже показаній частині, режисер упорався. Кіно цікаве. Шкода, що у нас такого немає.
преображенський
5273 дн. тому
шановний теж глядач, додивитися серіал дуже просто - існують ліцензійні та піратські диски, інтернет та російське телебачення, по якому серіал уже йшов. я, наприклад, купив диск за 35 гривень. ще минулого року. тому з автором згоден: друга частина така ж сама, як перша. тільки не "мабуть", а точно.
Теж глядач
5274 дн. тому
Рецензент ще не додивився серіал, але вже рецензує. Як мені то нагадує сумнозвісне: я романа не читав, але вважаю...Браво, Кокотюха!
кокотюха
5274 дн. тому
я не сказав би, що більшовизм там виглядає огидно.
Civil
5274 дн. тому
доктор Гаус - изобретатель пушки Гаусса
Л.Чичканьова
5274 дн. тому
Ванюшин - герой абсолютно реальний, про що сперечатися? )) Фільм не найгірший з точки зору акторського складу і гри. Пореченков несподівано драматичний. Страхов навіть цигарки палить, як Тихонов)) Жіночі образи переконливо щирі. Більшовизм виглядає огидно. Пияцтво - також. Якою ще має бути ЕКРАНІЗАЦІЯ творів відомого РАДЯНСЬКОГО письменника? Очевидно, що режисер і так багато чого пересмикнув заради сучасності.
кокотюха
5274 дн. тому
Ні, це не дуля журналістам. Якщо Вас, аноніме, ця тема цікавить - я готовий спеціально для Вас написати текст про те, що таке - позитивний герой в нормальному, а не радянському розуміні цього поняття. І хто такий сучасний позитивний герой, починаючи від Шерлока Голмса і закінчуючи доктором Гаусом. Але краще, якщо Ви почекаєте 2 тижні і з 6 липня почнете шукати в місцях, де продаються книги, мою книгу про доктора Хауса. Там, до речі, розписано, хто такий справжній позитивний герой. Зауважу: жоден політик не спився... Політики - негативні герої. Отже, хто позитивний герой? Це назиівається категоричний силогізм. Але Вм, мабуть, краще все ж таки читати Олеся Т. Гончара. Отам вони, позитивні герої - тверезі, цнотливі, люблять батьківщину під червоними прапорами, сексу нема - всі, як Ісаєв.
Позитивний герой?
5274 дн. тому
Знайти позитив у журналісі, який спивається - це дуля від Кокотюхи про журналсітв?
boss
5274 дн. тому
Давай , Урсуляк исчо! "Большая разница" ждет !!!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду