Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Повний опис усіх порушень 4 березня 2023 року — тут.

Блоки телеканалів «1+1» і Суспільного виходили поза межами цієї доби.

 Телеканал «Рада» (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу була звичною. Кожна година починалася 10-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовими студіями. Новини вела Олена Морозова, гостьові студії — Тетяна Гончарова та Назар Довгий, записані гостьові студії — Ганна Гомонай та Максим Зборовський.

В ефірному блоці були такі сюжети:

про рятувальні роботи на місці влучання в багатоповерхівку в Запоріжжі,

про те, що в Полтаві досі не визначилися з демонтажем імперських пам’яток,

про хід набору добровольців до «Гвардії наступу» на Дніпропетровщині,

про новобранця підрозділу «Лють» «Гвардії наступу» у Чернівецькій області,

про розробку львівським винахідником пакетів для швидкого розігріву їжі на передовій,

про пораненого військового кропивничанина Валентина Вовка,

про пункти безкоштовних обідів у Харкові.

Було 5 прямих ввімкнень кореспондента про нічне патрулювання Чернівців поліцією.

Гостями ефірного блоку були:

Роксолана Підласа, голова Комітету ВР з питань бюджету, про коригування дежбюджету для забезпечення необхідних видатків на оборону, про залежність бюджетних змін від загальної ситуації, пов’язаної з війною, про втілення ідеї «фінансового Рамштайну» для України, про повноцінну програму співробітництва з МВФ (записана гостьова студія з Максимом Зборовським та Ганною Гомонай).

Олександр Кава, заступник міністра фінансів, про зміни до державного бюджету, про фінансування проєктів євроколії на Закарпатті і продовження метро до Вишгорода на Київщині, про роботу Фонду з подолання наслідків війни (записана студія з Ганною Гомонай і Максимом Зборовським).

Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про зміну комендантської години в Одесі, про обмеження щодо майбутнього відпочинкового сезону, про розмінування Чорного моря, про ситуацію в Придністров’ї, про перейменування топонімів, зокрема двох районів Одеси.

Кирило Криволап, радник прем’єр-міністра України, керівник Центру економічного відновлення, про можливості експорту української електроенергії до Європи, про нинішній стан енергомережі, про розвиток зеленої енергетики.

Андрій Забловський, керівник секретаріату Ради підприємців при Кабінеті міністрів, прогнози щодо розвитку бізнесу в 2023 році, про релокацію бізнесів.

Олексій Їжак, експерт Національного інституту стратегічних досліджень, по збільшення оборонних видатків країнами Заходу, про відсутність політичних обмежень на постачання західної зброї Україні, про наслідки призупинення Росією Договору про обмеження стратегічних ядерних озброєнь.

Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, про формування технології створення міжнародного трибуналу для покарання вищого керівництва РФ за злочин агресії.

Дмитро Васильєв, політичний консультант, про вибухи в Росії та Білорусі, про версію подій у селі Любечани на Брянщині.

Іван Ус, експерт із міжнародної економіки, про зміцнення гривні, про прогноз щодо зростання економіки України у 2023 році.

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, про стан і відновлення енергосистеми країни, про профіцит електроенергії, про нинішні ризики для енергосистеми, про відбудову енергосистеми, про можливість віялових вимкнень електрики влітку (записана гостьова студія з Максимом Зборовським та Ганною Гомонай).

Олександр Левченко, посол України в Хорватії в 2010–2017 роках, про загрози для України від спроб Росії дестабілізувати ситуацію в Молдові, про можливості військової допомоги України Молдові, про політизацію мовного питання в Молдові, про ситуацію в Сербії й Косово (записана гостьова студія з Ганною Гомонай і Максимом Зборовським).

Ігор Попов, політолог, про те, як сприймають українську «Формулу миру» у світі, про позицію Китаю, про значення резолюції Генасамблеї ООН, про дискусії з приводу формату трибуналу над російськими воєнними злочинцями, про залучення країн Глобального Півдня, про санкції проти «Росатому» (записана студія з Максимом Зборовським та Ганною Гомонай).

Олена Симоненко, експертка з питань регіональної політики, про проєкти з відновлення зруйнованої інфраструктури, про пріоритети і про забезпечення людей тимчасовим житлом (записана студія з Максимом Зборовським та Ганною Гомонай).

Аліна Соколенко, голова Асоціації експертів зі сталого розвитку, про відновлення малого й середнього бізнесу, про неготовність багатьох бізнесів відповідати європейським нормам (записана студія з Максимом Зборовським та Ганною Гомонай).

Денис Марчук, голова Української аграрної ради, про проблеми з посівною, про нішеві культури, зокрема гречку, про ситуацію із зерносховищами, про роботу «зернового коридору» (записана студія з Тетяною Гончаровою та Вадимом Колодійчуком).

Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, про події на Брянщині і про внутрішні настрої в Росії, про дискусію щодо формату міжнародного трибуналу для воєнних злочинців з РФ, про оцінку реалістичності мирного плану України і про «мирний план» Китаю.

Олег Гавриш, головний консультант керівника Офісу президента, про створення спецтрибуналу для російських воєнних злочинців, про фізичне притягнення Путіна до відповідальності, про виключення Росії з ООН.

Ігор Романенко, генерал-лейтенант у відставці, засновник організації «Закриємо небо України», про бої під Бахмутом, про постачання бойових літаків західними партнерами, про майбутній контрнаступ без літаків F-16.

Юрій Обиход, командир батальйону штурмової бригади «Буревій», про набір добровольців до «Гвардії наступу», про те, як відбувається підготовка бійців.

Олена Герасим’юк, парамедикиня медбату «Госпітальєри», про потреби батальйону, про те, як працюють «Госпітальєри», про евакуацію поранених із прифронтових лікарень до великих госпіталів у тилу.

Сергій Іващенко, директор Української зернової асоціації, про проблеми з забезпеченням посівної, про необхідності в державній допомозі аграріям, про прогнози щодо забезпечення внутрішнього ринку агропродукцією і цін на неї, про результати дії «зернового коридору».

Федір Шандор, молодший сержант 101-ї бригади «Закарпаття», професор Ужгородського національного університету, про ситуацію на прикордонні Сумщині з РФ, про постійні ворожі обстріли, про розмінування земель, про дистанційне викладання студентам, про свої польові дослідження нової філософії визвольної війни.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації

Стандарт журналісти порушували 39 разів. Із них 7 разів була інформація, подана без перевірки з інтернету, в тому числі й така: «Відео падіння та уламків літака публікують телеграм-канали». Найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань, майже всі — на певні структури чи установи. Двічі було таке: «про це повідомляють консалтингові компанії». Було одне абстрактне посилання «знаємо». 5 разів фактичну інформацію подавали без жодних посилань на джерела.

У 9 випадках журналісти робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «у ЄС назвали», «наші танкісти розповідають», «заявляють представники фермерських асоціацій», «військовослужбовці кажуть», «аграрії говорять», «за словами поліціянтів», «історики кажуть» тощо.

Стандарт точності інформації

Із 31 порушення стандарту точності найбільше (18) було невідповідностей між картинкою і текстом у новинах. Традиційно проблемними були моменти, коли в тексті за кадром перераховували великі групи конкретних людей, як у повідомленні про зустріч президента Володимира Зеленського з генеральними прокурорами держав —партнерок України. За кадром ведуча називала одних прокурорів, а в кадрі показували геть інших. Можна припустити, що більшість глядачів не знають усіх згаданих людей в обличчя, але коли на відео президент вітається з жінкою, а за кадром озвучують ім’я чоловіка та навпаки — невідповідність стає очевидною.

Абстрактні міркування гостьових ведучих Тетяни Гончарової та Назара Довгого про вплив війни на різні країни світу «перекривали» абстрактними ж відео — американського Конгресу та московського Кремля тощо. Абстрактні міркування ведучих про те, що Україна пройшла найважчий період опалювального сезону, «перекривали», звісно ж, абстрактним архівним відео датчиків і труб.

Повідомлення про конференцію у Львові «перекривали» відео з конференції, яке не відповідало тексту ведучої. Наприклад, коли йшлося про представників Сполучених Штатів Америки, показували Андрія Єрмака, а коли йшлося про Каріма Хана — показували Володимира Зеленського . І так у чотирьох випусках новин.

11 розмов із гостями «ілюстрували» невідповідною картинкою. Наприклад, розмову про юридичні тонкощі створення міжнародного трибуналу намагалися «ілюструвати» відео з конференції у Львові — та все не до ладу. Розмову з експертом про плани з відновлення енергосистеми навіщось «ілюстрували» відео міських вулиць. Або так: експертка говорила про отримання Україною західних грошей і відповідність бізнесу європейським нормам, а показували в цей час якісь зруйновані будівлі.

Були фактичні неточності. Наприклад, ведучий Назар Довгий казав: «Війна вже рік триває». Насправді вона триває дев’ять років.

Стандарт відокремлення фактів від думок

Було 61 порушення цього стандарту, серед яких 26 — суб’єктивні думки журналістів у новинах. Переважно емоційні оцінки. Мені здається, що системним явищем у редакції  «Ради» є висловлювати власні емоції навіть у відкритих (так би мовити «авторизованих») формах, приклади: «Не знаю, як вас колеги, мене особисто тішить, що ми виявляємо ось таких так би мовити порушників комендантської години» (у прямому ввімкненні Івана Сірецького). Або «Я вже відчуваю запах смачних оладок зі згущеним молоком, також соковиті яблучка» (у сюжеті Катерини Кусмарової).

Цієї доби ведучі гостьових студій Назар Довгий і Тетяна Гончарова дуже часто забували авторизувати власні суб’єктивні думки. Загалом така ситуація траплялася 31 раз і включала доволі показові порушення. Наприклад, ведучий Назар Довгий казав: «Трамп за своєї каденції президентської в США тоді ще говорив, що країни — члени Альянсу, зокрема НАТО, мали би збільшити свої оборонні видатки на рівні 4% ВВП і, в принципі, мав рацію». Трамп це говорив не з огляду на воєнну загрозу з боку Росії, а з бажання, щоби США зменшили свою частку у фінансуванні НАТО за рахунок збільшення часток інших членів Альянсу. Тобто тут ведучий не лише неавторизовано оцінив колишнє побажання Трампа, а й зманіпулював ним. Далі експерт Олексій Їжак спростував цю думку ведучого.

Мені також здається, що не варто ведучим (тим більш неавторизовано) вирішувати за далеких сусідів, що вони відчувають. Бо ведуча Тетяна Гончарова казала, а згодом це ж дослівно повторював ведучий Назар Довгий: «Поява озброєних російських повстанців у Брянській області викликала в Росії шок». Або «Зате страх російських посадовців явно був справжнім». Навіть за співвітчизників розписуватися не варто, як це робила (знову-таки неавторизовано) ведуча Тетяна Гончарова: «Здається, вже всі українці принаймні мали вивчити, що про злочини агресії буде говорити спеціальний міжнародний трибунал». Ну і, звісно ж, не варто подавати в ефір власні неавторизовані передбачення, як-от: «Ви кажете про те, що справедливість, вона все одно має настати, але Путін старий, виходить його за життя ця справедливість просто не настигне. Він же помре раніше».

Ще в чотирьох випадках журналісти робили безпідставні узагальнення: «у Фінляндії війни не бояться», «одесити звикли», «тож там дуже добре розуміють». Або як це було в сюжеті Ганни Ружін: «Місцеві говорять різне, але більшість підтримують ідею з демонтажем». У цьому узагальненні правдою є лише те, що «говорять різне». А от на питання, чи більшість, чи меншість підтримує демонтаж, могли б відповісти лише соціологи. Бліцопитування випадкових перехожих жодним чином не визначає реального розподілу думок у суспільстві, тож наводити їх «на доказ» якогось узагальнення — маніпуляція.

Стандарт повноти інформації

Було 12 порушень цього стандарту. В чотирьох випадках ніяк не пояснювали компетентність експертів, а представляли їх лише загальними визначеннями: Дмитра Васильєва як «політичного консультанта», Івана Уса як «експерта з міжнародної економіки», Ігоря Попова як «політолога», Олену Симоненко як «експертку з регіональної політики».

У восьми БЗ взагалі не було інтершуму.

Стандарт доступності подачі інформації

Експерт Центру Разумкова з енергетики Володимир Омельченко щедро пересипав свої думки специфічними термінами, які навряд чи відомі чи зрозумілі всій аудиторії («декарбонізація», «прайс кепи»). Ведучі ж не вимагали від експерта «розшифровки» цієї термінології. Як і не пояснювали її глядачам самостійно.

Повідомлення в «коротких новинах» про зміцнення курсу гривні містило велику кількість числових даних. Замість «перекривати» це архівними кадрами будівлі НБУ (незрозуміло навіщо), краще зробили б інфографіку. Бо сприймати на слух складні числа, тим більше у великій кількості, телеглядачу важко.

Інші зауваження

Анонси на початках частини гостьових блоків, як і раніше, відіграють суто декоративну роль. Інколи їх просто немає, інколи вони є, але завжди без конкретики. І зовсім не обов’язково всі заявлені в них теми будуть потім у цій ефірній годині.

«Новини коротко» теж, як і раніше, залишаються абсолютно безсистемним елементом політики каналу. Цього разу вони (в різний час ефірних годин) з’являлися двічі. Ніякої справді оперативної інформації не містили, натомість повторювали те, що вже повідомляли у формальних випусках новин. У гостьовій студії ведучі теж навіщось часто повторювали повідомлення, які щойно були у випусках новин.

У ведучої Тетяни Гончарової є дуже шкідлива звичка перебивати гостей на півслові, перекрикуючи їх та не даючи закінчити цікаву думку. Погіршує ситуацію й те, що при дистанційному спілкуванні сигнал проходить із затримкою, тож постійно виникає «ефект базару», коли Гончарова говорить одночасно з гостем.

Поява в новинах телемарафону повідомлень про події за кордоном повинна бути хоч чимось виправдана. Наприклад тим, що інформація має пряме чи опосередковане відношення до України або ж ідеться про надзвичайні події, наприклад, землетрус у Туреччині та Сирії. У чому був сенс повідомляти про пожежу на нафтобазі в Індонезії або про вибух у Чорногорії? Щоб чимось «заповнити» ефір? Випуски новин на «Раді» справді складаються майже із суцільних повторів одних і тих же інформацій та сюжетів.

Так само мені здалося явним перебором робити цілих 5 прямих ввімкнень із Чернівців, у яких реальних новин особливо не додавалося. На мою думку, набагато логічніше було з нічного патрулювання поліції зробити якісний сюжет, зібравши до нього всю справді цікаву інформацію.

Кілька разів не було належних фемінітивів: «Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської Комісії» (титр). «Маргарита Роблес, міністр оборони Іспанії» (титр). «Олена Герасим’юк, парамедик медбату Госпітальєри» (титр). «Юлія Гаплєвська, директор школи» (титр у сюжеті Катерини Кусмарової, при тому що сама кореспондентка правильно представляла її як «директорку»).

Елементи політичного піару

У «новинах коротко» було ось таке повідомлення: «Вберегти світ від глобальної війни може ефективна система міжнародного правосуддя, а саме міжнародний трибунал для агресора. Про це заявив керівник Офісу президента Андрій Єрмак на конференції United for justice у Львові. Він зазначив, що серед злочинів росіян проти українців захоплення заручників, катування, масові вбивства, зґвалтування та депортації. Тож для покарання цих звірств потрібен комплексний і всеосяжний підхід». І синхрон Єрмака. Власне, жодної новини тут немає: основну думку вже багато місяців повторюють як представники вищого керівництва нашої держави, так і чимало наших партнерів. Те, що Єрмак її повторив на конференції, — точно не новина. Натомість «Єрмак заявив» і «Єрмак наголосив» — це піар пана Єрмака.

Чотири рази в новинах було повідомлення про зустріч голови українського парламенту Руслана Стефанчука і президентки Європарламенту Роберти Мацоли. Жодної конкретики повідомлення не містили. Просто типовий «паркет» про зустріч.

Наративи роспропаганди й токсичні медіаперсонажі

Наративів російської пропаганди в ефірному блоці каналу цієї доби не було, натомість гостьові студії вели троє токсичних ведучих: Тетяна Гончарова, Назар Довгий і Максим Зборовський. Їх заликали відсторонили від участі марафоні, адже раніше всі троє працювали на телеканалах Віктора Медведчука. Двоє останніх брали участь у марафоні «Тхне Соросом».

Резюме

Новинна складова ефірного блоку каналу видалася слабкою: лише один репортажний сюжет (із попередньої доби). Було, щоправда, 5 прямих ввімкнень, але всі з Чернівців, де кореспондент супроводжував нічний поліцейський патруль у комендантську годину. В гостях побувало лише два ньюзмейкери.

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу було 145. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 61 раз. Половину цих порушень становила відсутність авторизації власних думок ведучими гостьових студій, майже всі інші були суб’єктивними думками журналістів у новинах. 39 разів порушували стандарт достовірності подачі інформації, найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела інформації. Стандарт точності порушували 31 раз, переважно невідповідностями тексту й картинки в новинах та «ілюструванням» розмов із гостями невідповідним відео. Із 12 порушень стандарту повноти інформації більшість були відсутністю інтершуму в БЗ.

В ефірному блоці каналу було 5 проявів політичного піару — «паркетні» матеріали про виступ керівника Офісу президента Андрія Єрмака на Львівській конференції та про зустріч спікера парламенту Руслана Стефанчука з президенткою Європарламенту Робертою Мацолою.

Російських наративів у ефірному блоці каналу не було, натомість гостьові студії вели троє токсичних ведучих каналу.

Телеканали ICTV та СТБ (6:00–12:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку медіагрупи була звичною: чергувалися 15-хвилинні випуски новин і 15-хвилинні гостьові студії. Винятком був лише блок о 6:00–7:00, де після стартового випуску новин до кінця години йшли сюжети тижневика «Факти тижня». Новини вели спочатку Орест Дрималовський, згодом Тетяна Висоцька. Гостьові студії вів Вадим Карп’як, тижневик — Сергій Кудімов.

В ефірному блоці медіагрупи були такі сюжети:

про те, як бійці 30-ї бригади тримають оборону під Бахмутом,

два різних репортажі про рятувальні роботи на місці розбомбленої ворогом багатоповерхівки в Запоріжжі,

про конференцію United for Justice у Львові,

про благодійний концерт Вакарчука в Києві,

про те, як виживають люди у прифронтовому Гуляйполі на Запоріжжі,

про відвідини Бучі генеральною прокуроркою Великої Британії,

про знищення російської диверсійної групи на Харківщині,

про ситуацію на кордоні з Білоруссю,

про ймовірність змови в оточенні Путіна,

про комунальні борги за зруйноване житло,

про дітей російських високопосадовців,

про роботу аеророзвідників дронами, на які зібрали гроші телеглядачі,

про перейменування вулиць у Нікополі,

про можливості землетрусів на Одещині,

про ситуацію в Бахмуті,

про відбудову в Бучі,

про встановлення сонячних панелей на лікарнях,

про американського ветерана, який воює за Україну,

про порятунок поранених бійців медиками Дніпра,

про фірму з Чернівців, яка виготовляє сублімовану їжу для фронту,

про жінок, які народжували дітей в умовах окупації,

про реабілітацію поранених військових у Одесі.

Прямих ввімкнень не було.

Гостями ефірного блоку стали:

Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської обласної ради, про ворожі обстріли прифронтових громад області, про посилення репресивних заходів проти місцевого населення на окупованих територіях області, про гуманітарну ситуацію на звільнених територіях області.

Віталій Барабаш, голова Авдіївської міської військової адміністрації, про ситуацію в Авдіївці, про ворожі обстріли міста, про бої на фронті, про людей, які не хочуть евакуюватися з міста, про роботу лікарів у місті.

Іван Самойдюк, перший заступник міського голови Енергодара, про російський полон, про ситуацію в окупованому Енергодарі, про мародерство окупантів, про виїзд з Енергодару колаборантів.

Петро Котін, президент «Енергоатому», про ситуацію на Запорізькій АЕС, про марні спроби окупантів підключити ЗАЕС до російської енергомережі, про роботу решти АЕС, про повний перехід українських АЕС на американське паливо, про роботу над запровадженням санкцій проти «Росатому».

Андрій Костін, генеральний прокурор, про підсумки конференції у Львові, про створення міжнародного трибуналу і про його юридичні механізми.

Денис Чистіков, заступник представниці президента в АР Крим, про збільшення кількості вибухів у Криму й реакції на це окупантів і місцевих жителів, про виїзд із Криму російських чиновників, про створення окупантами фортифікацій у Криму, про посилення руху спротиву в Криму, про посилення репресивних заходів окупантів.

Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики, про стратегічні комунікації влади зі світом і з українцями, про вплив російських медіа й телеграм-каналів в Азії та Латинській Америці, про ідею «інформаційного Рамштайну», про програму розвитку книговидавництва й бібліотек.

Наталія Гуменюк, керівниця об’єднаного пресцентру Сил оборони півдня, про ситуацію на фронтах півдня, про ситуацію з ракетоносіями в Чорному морі, про створення ворогом оборонних окопів на узбережжі Криму.

Андрій Демченко, речник Державної прикордонної служби, про участь прикордонників у бойових діях, про ситуацію на кордоні з Білоруссю, про законодавчі зміни щодо укріплення кордонів, про набір людей у прикордонну бригаду «Гвардії наступу» і про їх підготовку.

Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил ЗСУ, про збиття ворожого літака над Єнакієвим, про зміну тактики російських повітряних атак по Україні, про ймовірність надання Україні різних типів бойових літаків.

Антон Міхненко, воєнний експерт, про потреби України в бойовій авіації, про процес отримання Україною сучасних літаків, про отримання різних типів літаків, про переваги для Сил оборони саме F-16.

Артем Литвиненко, режисер документального фільму «Зупинити Голіафа», про сенс документального кіно, про зйомки свого фільму, про відродження українського кіно.

Крім того, в ефірі були:

відеозвернення президента Володимира Зеленського;

фільм проєкту «Антизомбі» про останні фейки російської пропаганди.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації

Було 72 порушення цього стандарту, найбільше порушували за рахунок узагальнених розмитих псевдопосилань — 30 разів. Переважно траплялися неконкретні псевдопосилання на різні структури та установи: на обласні військові адміністрації, на Генштаб, на Офіс генпрокурора, на ДСНС, на Повітряні сили, на Сухопутні війська тощо. І були повністю розмиті: «місцева влада нарахувала», «як пишуть американські ЗМІ», «хлопці кажуть», «за словами правоохоронців».

6 разів робили цілком абстрактні псевдопосилання: «відомо» і «стало відомо», «днями повідомляли» і «за попередніми даними». Було також «за підрахунками» — невідомо чиїми. У 15 випадках фактичну інформацію подавали без жодних посилань на джерела. Традиційно для медіагрупи було багато узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки (19 разів), майже всі — максимально розмиті: «армійці пояснюють», «кажуть реабілітологи», «більшість військових кажуть», «у комунальників своя правда, кажуть, платити треба», «за приблизними підрахунками експертів», «нарікають експерти», «енергетики кажуть», «запевняють учені і водночас заспокоюють» та подібні. Були й спроби маніпулятивного «обґрунтування» узагальнень, як-от: «Місцеві за перейменування, кажуть, нестерпно ходити та жити на вулицях, названих на честь ворога, який методично щоденно знищує їхні оселі». І аж цілих два синхрони «на підтвердження» цього узагальнення. Було також взагалі безособове псевдо: «Про потенційну загрозу заговорили і в Україні».

Стандарт точності інформації

Із 26 порушень стандарту точності 23 були некоректним поєднанням картинки й тексту за кадром у новинах. Тут і численні повідомлення про обстріли, в яких перераховували різні населені пункти, а показували якийсь один, невідомо який. І «перекривання» випадковим набором відео бойових дій повідомлень про події на фронтах. Наприклад, кажуть про бої — показують будинки, кажуть про збитий ворожий літак — показують український танк тощо. У сюжеті і в БЗ про львівську конференцію постійно згадували якихось одних її учасників, а на картинці були геть інші. Текст у сюжеті Назара Бурхана про ймовірність землетрусів на Одещині було «перекрито» просто краєвидами Одеси. Повідомлення про передачу чергового пакету збройової допомоги від США «перекривали» глибоко архівним відео, наприклад, першим відео роботи «хаймарсів» в Україні. Архів не був позначений (як втім і в усіх інших повідомленнях, де архівом «перекривали» якісь тексти). У сюжеті Олександра Мужичука текст «перекрили» випадковим набором архівного відео настільки «точно», що під час розповіді про українських бійців показували ворогів.

Фактичні неточності були на перший погляд незначними, але абсурдними. Ведучий тижневика Сергій Кудімов казав: «Причому більша половина знаходиться на відкритому повітрі». Класична помилка: половина не може бути більшою чи меншою, половини завжди однакові. Ведучий новин Орест Дрималовський своєю чергою заявляв таке: «Росіяни перекопали майже половину окупованого Криму, щоби зміцнити свою оборону». Це той самий випадок, коли сумнівна образність стає очевидною фактичною невідповідністю. Невже перекопали майже 13,5 тисяч квадратних кілометрів?

Стандарт відокремлення фактів від думок

182 порушення стандарту. З них 105 було в новинах. Більшість — емоційні оцінки журналістів. Деколи аж занадто поетичні для новин: «їх росіяни накривали вогневим дощем», «саме такий поворот долі допоміг йому зустріти своє кохання», «вони народжували у пеклі», «роз’ятрене Гуляйполе», «в місті-примарі» тощо. Були також «експертні» висновки та цілі «настанови»: «Адже необхідно використовувати усі можливі інструменти міжнародного права, щоб кожен російський злочинець усвідомив: від покарання не сховатися». Або «Тож, аби запобігти руйнуванням та обвалам, потрібно реально дотримуватися будівельних норм, а в центрі міста негайно проводити консерваційні та відновлювальні роботи».

В ефірному блоці каналу було три сюжети з підводками тижневика, в яких журналісти озвучують переважно власні висновки та оцінки, майже ніколи їх не авторизуючи.

Після багатомісячних спостережень за марафоном можу додати ще таке: якось забагато, на мій смак, у цьому тижневику оглядових матеріалів про те, що відбувається у ворожій країні. В середньому — це половина матеріалів, а цієї доби було два з трьох. Причому лексика в матеріалах часто є такою ж мовою пропаганди, як і в росіян. На мою думку, це якось не зовсім правильно в інформаційному (а не пропагандистському) телемарафоні. Приклади: «Але так звані патріоти на той момент вже розпалилися, підключилися топові пропагандисти, які почали вимагати крові Олексія Столярова ще й за те, що в розпал війни блогер спокійно шикує за кордоном, знімає про це відео і хизується ними в соцмережах». «На яких фронтах проливає блакитну кров кремлівська малеча, поки їхні батьки закликають інших росіян вмирати за Путіна» (ведучий Сергій Кудімов). «Ворожнеча між колами впливу в Кремлі лише загострюється і це може похитнути трон під самим диктатором. В оточенні ВВП просто не можуть не помічати слабкі позиції власної армії та втрати Росії на фронті. І в одну мить хтось із наближених до царя й наважиться встромити йому ножа в спину» (у сюжеті Олександра Мельникова). «І тут головного борця із загниваючим Заходом одразу прорвало. З піною у рота пропагандист спростував все, що наговорили про сина. Що його син, хоч і навчався в Англії, та зараз у Москві, і взагалі мало не святий». «Тож поки синочки російських еліт та пропагандистів сидять в теплих кріслах корпорацій або марнують життя на світських вечірках, Кремль і далі повним ходом пускатиме в м’ясорубку холопів з глибинки» (у сюжеті Артема Кулі).

Крім того, в ефірному блоці каналу було цілих 18 безпідставних узагальнень. Приклади: «росіяни зрозуміли, що тут їм і смерть». «У підвалах і погребах ховалися місцеві жителі. Вони раділи, що ЗСУ нищить окупантів». «Втім вони не занепадають духом, призвичаюються до найекстремальніших умов і, звісно, мріють про перемогу». «І головне, що в простих росіян це навіть не викликає обурення». «Зупинятись на перейменуванні 120 вулиць і провулків жителі Нікополя не збираються». «Та відколи Білорусь стала на бік агресора і допомогла здійснити повномасштабне вторгнення, люди в той бік навіть дивитись не хочуть». «Попри складні поранення наші захисники випромінюють упевненість та усміхаються». Журналістам слід мати на увазі, що будь-яке подібне узагальнення завжди є неправдою. Бо люди різні й думають по-різному.

Стандарт повноти інформації

Стандарт майже не порушували. Не досить було представити Антона Міхненка лише як «військового (в сенсі воєнного) експерта». А в сюжеті Мирослави Прокопюк про конференцію у Львові бекґраундове архівне відео не було позначено ні датами (хоч там були цілком конкретні кадри, наприклад, зняті в Бучі в день її визволення), ні навіть просто як архів.

Стандарт балансу думок

У сюжеті Андрія Почтєва жителька зруйнованого російською ракетою запорізького будинку звинувачувала владу міста, що та нічим не допомагає й не спілкується з постраждалими. Але в матеріалі не було надано слова представникам влади. Прикметно, що в репортажах інших каналів розповідали, що міська влада пропонувала мешканцям будинку варіанти тимчасового поселення; біля будинку було встановлено для цього намет, де були представники міської влади; там же був і голова Запорізької ОВА. Сюжет із цим порушенням був в ефірі медіагрупи у двох випусках новин.

Стандарт доступності подачі інформації

У сюжеті Оксани Михайлової видали глядачам величезний титр про американского ветерана та лічені секунди на його прочитання. При цьому за кадром авторка сюжету говорила про щось інше. Це надійний спосіб заплутати глядача, який не знає, що робити — читати текст чи слухати голос журналістки за кадром.

Хронічна хвороба з інфографікою втрат ворога, як і раніше, редакцією не лікується. Ведуча не встигає за занадто швидкою зміною даних на слайдах. Ба більше — встигнути за цими змінами немає найменшого шансу.

Обидва ведучі новин казали: «Такий меседж на спеціальній лекції виголосила віцеспікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк». Навіщо ускладнювати сприйняття аудиторії такими запозиченнями, коли є цілком прості й рідні відповідники?

Інші зауваження

Попри реінкарнацію повноцінного тижневика «Факти тижня» в ефірі телемарафону, його студійна версія виходить лише раз на два тижні. А в інші тижні все відбувається, як і раніше: ведучий тижневика з’являється замість гостьової студії як Пилип з конопель — без підводки, без представлення й без титру.

Одного разу таки забули про фемінітиви: «Наталія Хоцянівська, заступник міністра розвитку громад та територій України» (у сюжеті Сергія Костежа).

Елементи політичного піару

У двох випусках новин було «класичне джинсове» БЗ+СХ про робочу поїздку віцеспікерки парламенту Олени Кондратюк до Львова. Єдиною «новиною» було те, що вона з’їздила до Львова й зустрілася зі студентами університету. Матеріал супроводжувала відповідна лексика урочистого стилю: «виголосила», «наголосила». Ця відверта джинса з двома довгими синхронами пані віцеспікерки тривала в ефірі понад 3 хвилини!

Було ще таке типово «паркетне» повідомлення: «Вберегти світ від нової глобальної війни допоможе ефективна система міжнародного правосуддя, а саме міжнародний трибунал для агресора. Про це виступаючи у Львові на конференції під назвою "Об’єднані заради справедливості" заявив Андрій Єрмак. Керівник Офісу президента наголосив: терор проти цивільного населення, захоплення заручників, катування, позасудові страти і масові вбивства — один із ключових елементів російської стратегії». І синхрон Єрмака. Нічого принципово нового пан Єрмак не сказав, про все це на найвищих рівнях говорять уже не перший місяць. Натомість «значимість» «новини» штучно підвищували урочисті дієслова «заявив» і «наголосив».

Резюме

Новинною складовою ефірного блоку медіагрупи були 9 репортажних сюжетів, прямих ввімкнень не було. У гостьових студіях побувало 7 гостей-ньюзмейкерів. Із найкращих сюжетів я би відзначив репортаж Андрія Почтєва про те, як виживають люди у прифронтовому Гуляйполі на Запоріжжі (оператор Артем Дежанков), репортаж Марії Малевської про знищення російської диверсійної групи на Харківщині (оператор Олександр Бринза) і сюжет Тетяни Наконечної про роботу аеророзвідників дронами, на які зібрали гроші телеглядачі (оператор Захар Комах). Також доволі традиційно — дуже якісне ведення гостьових студій Вадимом Карп’яком.

Стандарти журналісти порушували 289 разів. Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок (182), основу цих порушень склали суб’єктивні думки журналістів у новинах. Чимало було неавторизованих думок журналістів тижневика й безпідставних узагальнень. Із 72 порушень стандарту достовірності більшість складали узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактичної інформації, узагальнені псевдо на авторство суб’єктивних думок, чимало було й повідомлень без посилань на джерела. Більшість із 26 порушень стандарту точності були невідповідностями між картинкою і текстом. Інші стандарти порушували небагато. Цього разу в одному з сюжетів було порушення стандарту балансу думок.

В ефірному блоці медіагрупи було три прояви політичного піару. Двічі в новинах показували звіт про робочу поїздку віцеспікерки парламенту Олени Кондратюк до Чернівців, а ще цитували виступ керівника Офісу президента Андрія Єрмака на конференції у Львові. Ці цитати не містили реальної новини.

Російських наративів і токсичних медійних персонажів в ефірному блоці медіагрупи традиційно не було.

Телеканал «Ми — Україна» (12:00–18:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу була такою ж, як зазвичай. Починався ефір з 30-хвилинного випуску новин, далі була 1,5-годинна гостьова студія, потім двічі 20-хвилинні новини й 1 година 40 хвилин гостьової. Новини вели Ігор Пупков та Ольга Грицик, гостьові студії спочатку вели Марія Скиба та Максим Сікора, згодом — Олег Білецький і Юлія Галушка.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

про рятувально-пошукові роботи у розбитій російською ракетою багатоповерхівці в Запоріжжі,

про зруйновані після обстрілів окупантів села Мирне та Партизанське на Миколаївщині,

про життя прифронтового Марганця,

про оподаткування волонтерських зборів на армію,

про реєстрацію на шлюб в «Дії»,

про кримінальні процеси проти російських воєнних злочинців,

про те, як нині охороняють графіті художника Бенксі на Київщині,

про ймовірність військової допомоги Китаю Росії,

про те, як жінці вдалося вивезти депортованих до Росії молодших сестер.

Були прямі ввімкнення:

три ввімкнення із Запоріжжя про рятувально-пошукові роботи у зруйнованій ворожою ракетами багатоповерхівці,

про ворожі обстріли Нікополя і Марганця.

Гостями ефірного блоку були:

Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про призначення окупантами Мелітополя «столицею», про ситуацію в окупованому місті, про підготовку до імітації виборів на окупованому півдні, про примусову паспортизацію мелітопольців.

Марія Карчевич, заступниця міністра охорони здоров’я, про запровадження електронних рецептів на деякі види ліків, про створення електронної черги з реабілітації, про розвиток телемедицини.

Євгенія Кравчук, заступниця голови Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики, про плани саміту лідерів Ради Європи, про передачу Україні конфіскованих російських активів, про створення міжнародного трибуналу.

Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської облради, про ситуацію на Херсонщині, про наслідки останніх обстрілів, про евакуацію мешканців Херсона і прифронтових громад області, про гуманітарну допомогу харчами і ліками, про нові призначення керівників військадміністрацій області.

Василь Фурман, член Ради НБУ, доктор економічних наук, про переговори з МВФ і про нову програму розширеного фінансування України, про стан банківської системи України, про зміцнення обмінного курсу гривні.

Леся Забуранна, членкиня Комітету ВР з питань бюджету, про індексацію пенсій, про затримки з виплатами пенсій та допомог внутрішнім переселенцям.

Руслан Стрілець, міністр захисту довкілля та природних ресурсів, про втрати Україною лісів внаслідок війни, про методики визначення екологічних збитків від дій окупантів, про плани відновлення лісів.

Юрій Ігнат, речник Повітряних Сил ЗСУ, про вплив пошкодження літака А-50 на ракетні атаки ворога, про розосередження ворогом своїх літаків, про збиття літака СУ-34 над Єнакієвим, про необхідність отримання Україною західних багатоцільових винищувачів.

Сергій Череватий, речник Східного угруповання військ ЗСУ, про відвідини Бахмута генералами, про бої в районі міста, про поточні втрати ворога там, про знищення ворогом мостів біля Бахмута, про анонсований наступ ворога.

Микита Шандиба, пресофіцер 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», про бої під Бахмутом і Соледаром, про посилення ворожих атак й артилерійських обстрілів.

Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про активізацію виїзду окупантів з міста, про активізацію ворожої авіації над містом, про скорочення окупантами будівельних робіт в місті.

Владислав Фарапонов, аналітик «Інтерньюз-Україна», політолог-американіст, про зустріч Байдена з Шольцем, про можливості посилення Заходом виробництва зброї та боєзапасів для Україн, про лідерство США в процесах постачання Україні збройової допомоги.

Валерій Романенко, авіаексперт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації, про переваги американських літаків, як найбільш поширених у країн НАТО і відповідно більш універсальні, про словацькі МІГи, про значення пошкодження ворожого літака А-50 в Мачулищах.

Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці, про новий пакет збройної допомоги США, про можливості розгортання виробництв західної зброї в Україні, про створення ворогом ліній оборони у Криму, про ймовірність десанту в Крим, про бої за Бахмут.

Олексій Їжак, завсектором Національного інституту стратегічних досліджень, про вихід РФ з договору про обмеження стратегічних ядерних озброєнь, про ризики використання ядерної зброї у війні проти України, про позицію Китаю щодо використання ядерної зброї і про нарощування ядерних арсеналів Китаєм, про створення ядерної зброї Іраном.

Руслан Осипенко, дипломат, експерт-міжнародник, про позицію Китаю щодо війни Росії проти України, про можливе постачання Китаєм зброї Росії.

Володимир Хандогій, президент Української асоціації зовнішньої політики, колишній посол, про безальтернативність вступу України до НАТО, про те, якою має бути українська позиція щодо будь-яких альтернативних пропозицій, про наслідки Бухарестського саміту НАТО 2008 року, коли Україні відмовили в ПДЧ, про докорінну зміну позицій Німеччини і Франції щодо членства України в НАТО, про позицію Угорщини і Туреччини.

Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, про юридичні механізми покарання Росії за воєнні злочини, злочини проти людяності і за злочини геноциду в Україні.

Юрій Рашкін, депутат округу штату Вісконсін, про результати візиту Олафа Шольца до США, про спільність позицій США й Німеччини в підтримці України, про протистояння Китаю, про позицію Китаю щодо війни, про позиції Байдена на наступних виборах президента США, про можливе притягнення Трампа до відповідальності.

Юрій Губаревич, член Координаційної ради Білорусі, про цілі Лукашенка у відносинах з Китаєм, про можливі інтереси Китаю щодо Білорусі, про підтримку Лукашенком «мирного плану» Китаю.

Крім того, в ефірі були:

відеозвернення президента Володимира Зеленського;

виступ президента Володимира Зеленського на Конгресі місцевих та регіональних влад;

виступ керівника Офісу президента Андрія Єрмака на Конгресі місцевих та регіональних влад;

виступ голови Верховної Ради Руслана Стефанчука на Конгресі місцевих та регіональних влад;

виступ прем’єр-міністра Дениса Шмигаля на Конгресі місцевих та регіональних влад;

добірка ключових синхронів із підсумкової пресконференції прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації

Стандарт достовірності журналісти порушували найбільше — 78 разів. У 8 випадках наводили інформацію без перевірки з твітера та телеграм-каналів. Зокрема і з такими «посиланнями» як «пишуть і в російських пабліках зокрема» або просто «ми можемо це бачити в принципі з телеграм-каналів, з’являються певні відео».

Найбільше стандарт порушували наводячи узагальнені розмиті псевдопосилання (29 разів). Найчастіше так посилалися на узагальнені офіційні структури (Генштаб, Офіс генпрокурора, Держприкордонслужбу, Мінцифри, МОЗ, різні військові адміністрації), на цілі держави («у Сполучених Штатах також зауважили», «офіційний Пекін відповів»), на невизначені медіа («про це повідомляють пропагандистські ЗМІ», «є повідомлення від місцевих ЗМІ», «сьогодні у нашій пресі активно поширилася новина»). Були й геть розмиті та невизначені псевдо («за даними аналітиків», «рятувальники повідомляють», «повідомляють місцеві мешканці», «місцеві кажуть»).

У 12 випадках «посилання» були повністю абстрактними: «відомо», «знаємо», «є інформація», «це попередня інформація, яку маємо до цієї миті», «як виявилось», «за попередніми даними». Ще в 9 випадках фактичну інформацію подавали без жодних посилань на джерела.

І було цілих 20 узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки. Зокрема, знову посилалися на установи та інституції — від великих до малих: «обіцяють у Мінцифри», «в Офісі президента назвали», «в Єврокомісії назвали», «у Службі у справах дітей кажуть», «кажуть у сільраді». Також узагальнювали певні невизначені групи людей: «експерти вважають», «вважають міжнародники», «і податківці, і депутати рекомендують», «кажуть держслужбовці», «місцеві жителі кажуть», «люди кажуть». Були навіть безособові «посилання», тобто геть невідомо на кого: «на конференції, яку уже назвали «юридичним Раммштайном». Або ж «вартість роботи нині оцінюють у понад 9 мільйонів гривень».

Стандарт точності інформації

22 порушення. Традиційно найбільше було невідповідностей між картинкою й текстом за кадром у коротких повідомленнях та сюжетах. Наприклад, чотири рази в ефірі ведучі казали про обстріл села Комишани, а показували Херсон. Повідомлення про те, що окупанти створюють у Криму «добровільні дружини», «перекривали» просто якимось відео з окупованого Криму: вулиці, зупинки транспорту, набережна тощо. Традиційно зведення про ситуацію на фронтах «перекривали» архівним відео так, що говорили про літаки, а показували артилерію. Все максимально «точно». У сюжеті Артема Джебка весь авторський текст було «перекрито» геть невідповідним архівним відео. А повідомлення про переговори України з МВФ «перекривали», як заведено, відео друку грошей, причому євро, хоча МВФ зазвичай оперує американськими доларами. Згодом цим же відео намагалися «ілюструвати» розмову з членом Ради НБУ Василем Фурманом про співпрацю України з МВФ.

Цю абсолютно безнадійну справу (намагання «ілюструвати» картинкою розмови з гостями) продовжували й з іншими спікерами. Наприклад, коли американський депутат Юрій Рашкін розповідав про позицію Китаю щодо війни Росії проти України, а «ілюстрували» це відео зустрічі Шольца з Байденом.

Невдалими були і спроби «ілюструвати» прямі ввімкнення власних кореспондентів. Аж до того, що коли кореспондентка розповідала про вибухи в Запоріжжі, які сталися щойно, як «ілюстрацію» показували відео будинку, зруйнованого російською ракетою дві доби тому. Тут частина глядачів цілком могла зробити висновок, що це показують руйнування від обстрілу цього дня.

Взагалі-то, з вибухами в Запоріжжі виникла ще одна плутанина, яку я відніс уже до фактичних неточностей. Ведучий новин робив ось таке повідомлення: «Потужні вибухи пролунали в Запоріжжі буквально пів години тому». У цей момент на екран вивели титр: «Ракетний удар по житловому будинку в Запоріжжі: вже відомо про 10 загиблих». Насправді цей титр стосувався наслідків ракетного удару по багатоповерхівці дві доби тому. Але ж частина глядачів цілком могли віднести його саме до згаданих ведучим «потужних вибухів» цього дня.

У підзаголовку графіки ворожих втрат був такий напис «протягом 24.02–04.03.2023». У такому написанні це означає 8 днів. При цьому в самій графіці є два види даних: за весь час повномасштабного вторгнення й за останню добу. Тобто цей підзаголовок не відповідає жодним даним.

Стандарт відокремлення фактів від думок

Із 71 порушення цього стандарту 61 стосувався суб’єктивних думок журналістів у новинах. Найбільше було, як і зазвичай, різноманітних емоційних оцінок: «потужні вибухи», «на щастя обійшлося», «щемлива історія», «зробила майже неможливе», «дивом вижила», «перетворилося на руїну», «жахливі розповіді», «страшні числа», «люди у розпачі» тощо. Зустрічалися різноманітні висновки й міркування: «Під час деокупації Лимана колаборантка втекла до Вінницької області. Але куди б хто не втікав, знайдуть усіх» (ведуча Ольга Грицик). «Та й врешті створення такого трибуналу — це політичне рішення, яке для країн назавжди зупинить будь-яку співпрацю з путінською Росією. А це декого лякає» (у сюжеті Олени Чернякової). «Пошуково-рятувальна операція може тривати ще кілька діб, можливо навіть до понеділка» (у прямому ввімкненні Олени Каптюх). Надзвичайно багато категоричних тверджень було в «аналітичному» сюжеті Артема Джепка: «Всидіти на двох стільцях, — схоже, цього хоче Китай. Власне його «мирний план» цьому доказ». «Грати в якісь ігри з Китаєм США не збираються». «Відкрито підтримувати Кремль Сі Цзинпінь не буде. Та й ставати в один ряд з Іраном та Білоруссю не хочуть». «Вочевидь Пекін просто грає в свою гру з Москвою, тим паче, що у Китая є територіальні питання до Росії». Звідки журналіст може це знати? Зокрема, що саме хоче Китай, що збираються чи не збираються робити США тощо.

Неавторизованих суб’єктивних думок ведучих у гостьових студіях було небагато, я нарахував лише 4 таких випадки. Ще у 6 випадках в ефірі каналу звучали безпідставні узагальнення: «у селян є мрія», «місцеві поки що не поспішають повертатися», «люди у розпачі», «зараз люди дуже розгублені, вони не розуміють, що робити, де їм жити далі».

Стандарт повноти інформації

Було 5 порушень стандарту. У двох випусках новин ведучий Ігор Пупков казав ось так: «Під вогнем опинились і Нікополь, і Марганець. Ворожі снаряди розтрощили там чотири приватних будинки, промислове підприємство та господарські споруди». Питання: де це «там»? У Нікополі, у Марганці, в обох містах разом?

Під час представлення народної депутатки Євгенії Кравчук ведучий Максим Сікора забув сказати, що згаданий ним Комітет, до якого належить політикиня, є парламентським, забули це написати і в титрі. Просто «Комітет» — це невідомо що. Також, за великим рахунком, її робота в комітеті з питань гуманітарної та інформаційної політики не мала прямого стосунку до теми обговорення —  майбутнього саміту лідерів Ради Європи. Якісніше було би сказати у представленні, що вона є членкинею постійної делегації України в ПАРЄ.

Стандарт доступності подачі інформації

Графіка ворожих втрат, як і раніше, була занадто переускладнена великою кількістю позицій та двома видами числових даних по кожній із них (загалом і за добу) — і все це в одній картинці. Також, як і раніше, ведуча за кадром називала різні позиції хаотично, а не в тому порядку, в якому вони зображені на картинці. Це надійний спосіб іще більше ускладнити глядачу сприйняття й без того дуже складної інформації.

У сюжеті Олени Чернякової в інфографіці була показана статистика розслідування воєнних злочинів на деокупованих територіях. Дуже багато інформації як для малюнку, який був в ефірі лише 9 секунд.

Інші зауваження

Музика на інформаційних сюжетах — це зайве, не той жанр. Особливо під час синхронів.

На прощання ведучі жодним чином не анонсували своїх колег з «Інтера», обмежившись сакраментальним «марафон триває».

Кілька разів забували про фемінітиви: «Перша леді Латвії, до речі, медик за освітою» (ведуча Ольга Грицик). «Вікторія Прентіс, генеральна прокурор Великої Британії» (титр у сюжеті Олени Чернякової). «Євгенія Кравчук, народний депутат України, заступниця голови Комітету...» (титр). «Леся Забуранна, народний депутат України, членкиня Комітету з питань бюджету» (ведуча Юлія Галушка).

Елементи політичного піару

Було повідомлення про те, що перші леді України й Латвії відвідали Львівський перинатальний центр. Власне, вся «новина» полягала в тому, що «відвідали».

Ось таке повідомлення було в гостьовій студії: «Життя та здоров’я громадян часто залежить від позиції конкретних представників влади. Тому зараз як ніколи необхідна згуртованість, на цьому наголосив голова Офісу президента Андрій Єрмак під час Конгресу місцевих та регіональних влад при президентові України». Де тут бодай якась віддалена новина? Цікаво також, що це єдина «новина», яку зуміли винести журналісти з виступу Єрмака на Конгресі. Бо далі в ефірі цей виступ давали повністю, а ще виступи на цьому ж заході спікера парламенту Руслана Стефанчука і прем’єра Дениса Шмигаля, що, вважаю, було не виправдано з інформаційної точки зору.

Крім того цитували черговий допис радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка стосовно поїздки Лукашенка до Китаю.

Резюме

Новинна складова ефірного блоку каналу була такою: 2 репортажних сюжети, 4 прямих ввімкнення і 7 гостей-ньюзмейкерів.

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу цієї доби було загалом 180. Найчастіше порушували стандарт достовірності подачі інформації — 78 разів. З них найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела фактичної інформації й узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 22 рази, у більшості випадків це була невідповідність картинки й тексту за кадром в новинах, у прямих ввімкненнях й у спробах «ілюструвати» розмови з гостями. Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 71 раз, переважно в новинах, суб’єктивними думками журналістів. Інші стандарти порушували небагато.

В ефірному блоці каналу було 3 прояви політичного піару: «паркетні» матеріали про першу леді Олену Зеленську, про керівника Офісу президента Андрія Єрмака і про допис його радника Михайла Подоляка.

Російських наративів чи токсичних медіаперсонажів в ефірному блоці каналу не було.

Телеканал «Інтер» (18:00–24:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу була традиційною: більшість ефірних годин починалися з 15-хвилинних випусків новин, продовжувалися гостьовими студіями. О 20-й був годинний підсумковий випуск новин, відтак весь годинний блок з 21-ї був гостьовим. Новини вела Лілія Налягака, підсумковий випуск — Олексій Фадєєв. Гостьові студії вели по черзі Олексій Фадєєв і Ірина Баглай.

В ефірному блоці були такі сюжети:

про акцію евакуйованих енергодарців у Києві,

про зустріч Зеленського з президентом Латвії Левітсом у Львові,

про вишкіл артилеристів тероборони на Волині,

про роботу аеророзвідників на фронті,

про продовження пошуково-рятувальних робіт у зруйнованій ворожою ракетою запорізькій багатоповерхівці,

про Конгрес місцевих та регіональних влад,

про те, як люди ліквідовують наслідки ворожих обстрілів у Марганецькій громаді,

про взаємодію артилерії й піхоти на фронті,

про проукраїнський мітинг у Швейцарії,

про початок обміну ламп розжарювання на лед-лампи у селах Львівщини,

про повернення до нормального життя прифронтового села Таврійське на Херсонщині,

про посилення армії і ВПК Польщі,

про бої на Луганщині та Донеччині,

про оборону в зоні відчуження,

про отримання водійських посвідчень,

про вибухи і заворушення в Росії,

про підготовку української «армії дронів»,

про зібрання генпрокурорів та міністрів юстиції країн-партнерів у Львові,

про сценарії майбутнього розпаду Росії,

про те, як Кремль змінював протягом року цілі війни,

про саміт «Великої двадцятки»,

про поїздку Шольца до США на зустріч з Байденом,

про парламентські вибори в Естонії,

про те, як відбувається набір до «Гвардії наступу» у Кропивницькому,

про трибунали над військово-політичними злочинцями.

Були прямі ввімкнення:

про ворожі обстріли Запорізької області і про продовження рятувальних робіт у зруйнованій багатоповерхівці в Запоріжжі,

про ворожі обстріли Очаківської та Куцурубської громад на Миколаївщині,

про обстріли Нікопольської та Марганецької громад на Дніпропетровщині,

про ворожі обстріли Харківщини,

про ворожі обстріли Сумщини,

про новий пакет збройової допомоги США.

Гостями ефірного блоку були:

Герман Галущенко, міністр енергетики, про нинішню ситуацію з безпекою ЗАЕС, про марність переговорів з РФ щодо демілітаризації АЕС, про відбудову української енергосистеми, про допомогу західних партнерів українській енергетиці, про перспективи України як енергетичного хаба Європи.

Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію на фронті на Луганщині, про можливості евакуації людей з населених пунктів вздовж лінії фронту, про поведінку окупантів в області, про знищення і крадіжку підприємств на окупованій Луганщині.

Олексій Кулеба, заступник керівника Офісу президента, про Конгрес місцевих та регіональних влад, створення нового органу — Офісу конгресу.

Іван Ступак, експерт Українського інституту майбутнього, про посилення оборони в Польщі, про події у Брянській області, про можливості внутрішнього спротиву в Росії, про партизанську війну в Білорусі, про підготовку окупантів до оборони Криму.

Роман Єделєв, виконавчий директор Української асоціації міжнародного права, про юридичні механізми створення міжнародного трибуналу, про пріоритетність створення трибуналу під егідою ООН.

Валерій Клочок, політолог, керівник Центру громадської аналітики «Вежа», про підсумки форуму «Великої двадцятки» в Індії, про успішність української дипломатії у просуванні розуміння суті російської зовнішньої політики, про можливість виключення Росії з «Великої двадцятки», про ймовірність постачання Китаєм зброї РФ.

Богдан Долінце, експерт із питань авіації, про те, які бойові літаки потрібні ЗСУ, про те, який літак має стати основним.

Богдан Ференс, експерт із міжнародних питань, про парламентські вибори в Естонії й подальшу підтримку Естонією України, про підсумки саміту «Великої двадцятки», про відносини США й Китаю на тлі ймовірності постачання китайської зброї Росії, про поїздку Лукашенка до Китаю.

Дарина Касьянова, директорка з розвитку «СОС Дитячі містечка», про воєнні злочини росіян проти дітей, про депортацію українських дітей як геноцидний злочин, про злочини окупантів проти дітей із 2014 року, про можливу допомогу міжнародних організацій.

Олена Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини «Зміна», про воєнні злочини росіян проти дітей, про депортацію українських дітей як геноцидний злочин, про можливі плани з повернення викрадених Росією дітей, про нинішні державні механізми з повернення дітей.

Микита Alexeev, співак, про свої відеозвернення до росіян, про свою колишню співпрацю з російськими артистами, про волонтерство для ЗСУ, про вплив війни на творчість (записане інтерв’ю Анастасії Даугуле).

Крім того, в ефірі були:

відеозвернення президента Володимира Зеленського;

рубрика «Маєш знати» про правильне користування пістолетами.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності інформації

Було 56 порушень стандарту. У 5 випадках інформацію брали з інтернету з такими посиланнями як «Численні фото та відео очевидців вказують на те, що дрони не лише не відхилилися, а потрапили у саме яблучко». Або ще «краще»: «відео, оприлюднене в мережі». Або «посилання» на телеграм-канал Міноборони Росії.

Узагальнених розмитих псевдопосилань було 12. Більшість із них — це узагальнені «посилання» на установи (обласні військові адміністрації, Генштаб, Оперативне командування «Північ», Головне управління розвідки, Офіс президента тощо). Були вкрай розмиті «українські прикордонники повідомили» і «за підрахунками урядовців». Були й такі: «у Міноборони країни-окупанта відзвітували» та «працівники ФСБ Росії відзвітували». Ще у 5 випадках журналісти робили цілком абстрактні псевдопосилання: «наразі відомо», «на жаль відомо», «як нам стало відомо», «було зафіксовано» і навіть просто «виявилося». Ще у 5 випадках фактичну інформацію подавали без посилань на джерела взагалі.

Але найбільше, я б навіть сказав непристойно багато, було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки. Від «посилань» на невідомо кого у певних установах («кажуть у Фонді держмайна», «обіцяють у головному сервісному центрі МВС»). До доволі традиційних: «місцеві жителі кажуть», «кажуть наші захисники», «хлопці запевняють», «українські оборонці запевняють», «зізнаються бійці», «кажуть правоохоронці», «кажуть юристи», «припускають експерти», «оглядачі вважають» тощо. Траплялися, так би мовити, «геополітичні»: «у Європі бояться», «наголошують і європейські партнери», «німці спростовували цю інформацію», «так вважають урядовці організації Швейцарії».

Окремо варто відзначити псевдо «ходили чутки». Треба ж таке — телемарафон поширює чутки!

Стандарт точності інформації

Порушень стандарту точності було 16. Половина з них — це некоректні «перекриття» БЗ та сюжетів у новинах. Цитату з інтерв’ю міністра оборони Олексія Резнікова виданню «Більд» «перекривали» архівними планами останнього «Рамштайну», не позначивши при цьому архів. Повідомлення про індексацію пенсій навіщось «перекривали» відео з Конгресу місцевих та регіональних влад. Згадували про міністерку соціальної політики Оксану Жолнович, але показували чоловіків і подібне.

Чотири прямих ввімкнення власних кореспондентів «ілюстрували» не до ладу. Наприклад, кореспондентка розповідала про ворожі обстріли двох прибережних громад на Миколаївщині, а «ілюстрували» це відео РСЗВ українських військових. В іншому ввімкненні кореспондентка говорила про ворожий обстріл з РСЗВ, а показували пожежну машину.

Були й фактичні неточності. Цього разу всі вони були пов’язані з використанням сумнівної образності й оцінок. Кореспондентка Інна Гогой у прямому ввімкненні говорила: «На місці будинку, зруйнованого російською ракетою, ні на мить не припиняються роботи з ліквідації наслідків обстрілу». А вже за півхвилини був синхрон речниці обласної ДСНС, яка казала, що під час повітряних тривог рятувальники змушені переривати роботу й ховатися в укриття.

У сюжеті Євгена Соломіна було: «Тут орки не просуваються». «На східному березі Бахмутки орки частково контролюють територію». Образність, яка є підміною понять.

У сюжеті Євгена Бригаря різка оцінка одночасно була й фактичною неточністю: «Ізгоїв, які намагалися оминути незручну тему України, двоє — Росія та Китай». Якось дивно в нинішньому міжнародному контексті називати Китай «ізгоєм». Невже він потрапив в один ряд з Росією, Іраном, Північною Кореєю та Білоруссю?

Стандарт відокремлення фактів від думок

Цей стандарт журналісти каналу порушували 4 березня найбільше — 196 разів. Переважно в новинах. Крім великої кількості доволі традиційних емоційних оцінок із будь-якого приводу, були і справді поетичні: «працюють по загарбниках вогнем святої помсти», «львівський вокзал як ворота до порятунку», «розпечене ядро російсько-української війни», «апогей переполоху» тощо.

Траплялися різного штибу висновки журналістів. «Безпека — найголовніший виклик на деокупованих територіях, і тому на звільнених землях, прикордонних та прифронтових громадах мають ефективно працювати військові адміністрації» (ведуча Лілія Налягака). «Конгрес місцевих та регіональних влад при президентові України — майданчик для взаємодії центральних органів влади та місцевих громад. Він має допомагати вирішувати нагальні проблеми регіонів, особливо в умовах повномасштабної війни» (у сюжеті Яни Танчак). «Підтримка на міжнародному рівні України лише зростає й доказ цьому — безпрецедентна спеціальна конференція...» (у сюжеті Христини Гашенко). «Вміст нового пакету військової допомоги, який виділили Україні Сполучені Штати, чітко свідчить про підтримку очікуваного весняного просування ЗСУ на фронті». «Що би там не думали про себе та свої режими воєнні злочинці, закон історії безперечний: справедливість наздоганяє убивць і тиранів» (висновки ведучого Олексія Фадєєва в новинах).

З приводу останнього — я вже раніше писав, що кілька ведучих каналу ведуть як гостьові студії (що є авторським продуктом), так і підсумкові випуски новин. Але не розрізняють для себе.

Ще в ефірі каналу стає дедалі більше стає таких собі псевдоекспертних сюжетів, де журналісти дають певним важливим подіям суб’єктивні оцінки й роблять висновки замість того, щоб надавати слово для цього кваліфікованим експертам. Такими цього дня були сюжети Богдана Вербицького про сценарії розпаду Росії, Карини Вакарєвої про зміни кремлівських наративів щодо війни, Євгена Бригаря про зустріч міністрів закордонних справ G20, Тетяни Логунової про візит Шольца до США й Ольги Жидецької про парламентські вибори в Естонії. У всіх цих сюжетах закадрові тексти журналістів майже повністю складаються із суцільного порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Журналісти, як «експерти», розмірковують на задані теми: «Чи можливі усі ці процеси в РФ приміром завтра? Ні, але напад на Україну для Росії став кроком фатальним і першим на шляху до розпаду» (у сюжеті Богдана Вербицького). «Проте можливостей у Росії, на яку вже наклали рекордну кількість санкцій в історії, меншає щодня» (у сюжеті Карини Вакарєвої). «Саме тому розвалилася коаліція з партією центристів, сформована після попередніх виборів. І навряд чи колишні партнери захочуть повторити цей досвід. Тож варто розраховувати, що й надалі естонська підтримка України не ослабне» (у сюжеті Ольги Жидецької). Сюжет Тетяни Логунової наполовину складався із власних припущень авторки на тему, про що насправді могли говорити Шольц із Байденом за зачиненими дверима.

Ще два важливих, як на мене, спостереження — з сюжету Світлани Прокопчук: «Свій протест проти агресії Росії вийшли висловити понад тисяча учасників». Журналісти не мають оцінювати кількість людей на масовій акції, бо некомпетентні це робити. Коректно давати в таких випадках оцінки організаторів акції та правоохоронців. Або таке: «Заклики учасників мітингу лунали на весь Берн». Безсенсовне для новин творче перебільшення.

Неавторизованих суб’єктивних думок ведучих гостьових студій було небагато, я нарахував лише 5. І так само було 5 безпідставних узагальнень: «Усі ці люди пам’ятають жах тієї ночі». «Хлопці не вірять у миролюбну Білорусь». «Тож залишати домівки люди не поспішали». «Як українці, так і іноземні партнери впевнені: рано чи пізно росіяни, які віддавали та виконували злочинні накази, постануть перед судом». «І обіцянка Консервативної партії посилити естонську енергонезалежність за рахунок традиційних джерел місцевим дуже до душі».

Ще у двох випадках (обидва — в сюжеті Євгена Бригаря) не були чітко позначені межі переказу чужих думок: «За інформацією видання "Аль-Джазіра", Індія, як приймаюча сторона, не хотіла порушувати питання війни, однак на цьому наполягала більшість західних країн. Вони переконані, що саме війна Росії проти України спричинила порушення ланцюжків постачання, ризики фінансової стабільності, а також енергетичну та продовольчу нестабільність». Тут неочевидно, чи друге речення — це продовження цитування «Аль-Джазіри», чи думка автора сюжету. І ще один фрагмент цього ж сюжету: «Міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар підсумував, що більшість держав рішуче засудили російську агресивну війну й зажадали безумовного виведення військ з української території. Лише дві країни з двадцяти з цими пунктами не погодились, очевидно які. Натомість усі країни дійшли згоди в таких питаннях...». Тут так само незрозуміло, чи друге речення є продовженням того, що «підсумував» індійський міністр, чи це вже думка автора сюжету (з оцінкою).

Стандарт повноти інформації

Було 9 порушень цього стандарту. У прямому ввімкненні Інна Гогой казала: «Окупанти обстріляли Запорізький район. Снаряд поцілив у центрі села». Село кореспондентка не назвала. У прямому ввімкненні Наталія Сінченко казала: «Утім не все так добре було в Очаківській та Куцурубській громадах. Як нам стало відомо, за добу рашисти гатили по ній 8 разів». «По ній» — це по якій зі згаданих двох?

У сюжеті Христина Гашенко казала: «За його створення у січні проголосував Європейський парламент. Резолюцію підтримали 472 депутати». У подібних випадках треба обов’язково казати: 472 депутати з 705. Бо навряд чи більшість телеглядачів знають, скільки депутатів у Європарламенті. І що означає тоді ця кількість у 472, яка це частина депутатів?

У сюжеті Яни Танчак про Конгрес місцевих та регіональних влад було таке собі «нове слово»: синхрон, який звучав на загальному плані засідання, але мовця при цьому не показували. Наприкінці лише мікропланом промайнув титр, що то нібито був міністр інфраструктури Олександр Кубраков. Без стоп-кадру глядачі його прочитати точно не змогли б.

Не досить було представити Богдана Ференса лише як «експерта з міжнародних питань». І геть не досить було представити Богдана Долінце лише як «експерта з питань авіації». Тим більше, що це нове обличчя серед експертів, які коментують тему для телемарафону.

У сюжеті Сергія Вендіна бекґраундове відео, зняте відразу ж після ракетного удару по багатоповерхівці в Запоріжжі, не було позначене, як належить, датою події. Так само бекґраундове відео не було позначено датами в сюжеті Христини Гашенко. У бекґраундовому сюжеті Ірини Іванової не були позначені датами численні архівні відео конкретних подій. У подібних сюжетах це надзвичайно важливо, щоб глядач розумів, у яке саме минуле його «переносять» кожного разу.

Стандарт доступності подачі інформації

Ведуча Ірина Баглай у підводці й Вікторія Балицька у сюжеті вживали термін «оф рекордз», який добре знають журналісти, але не факт, що його знає вся телеаудиторія.

Інші зауваження

Сюжет про зустріч президентів України та Латвії у Львові було зроблено в найгірших традиціях «паркету». Я не відношу його до проявів піару лише тому, що підсумки зустрічі, про які йшлося в сюжеті, є дійсно важливими.

Періодично забували про фемінітиви: «Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр України — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій» (титр на синхроні). «Галина Долга, адміністратор автошколи» (титр у сюжеті Михайла Манилюка). «Анн Ідальго, мер Парижа» (титр у сюжеті Яни Танчак). «Кая Каллас, прем’єр-міністр Естонії» (титр у сюжеті Ольги Жидецької). «Оксана Жолнович, міністр соціальної політики» (титр на синхроні). «Олександра Васина, заступник начальника поштового відділення» (титр у сюжеті Христини Гашенко).

Елементи політичного піару

Класика «паркету». Лід був такий: «Нагальні проблеми регіонів, особливо в умовах повномасштабної війни обговорювали сьогодні на Конгресі місцевих та регіональних влад під головуванням президента». Далі ведуча довго перераховувала, хто взяв участь у форумі. І про що говорили: «Ішлося про безпекову і гуманітарну ситуацію на деокупованих територіях, відновлення енергетичної інфраструктури, відбудову України та підтримку внутрішньо переміщених осіб». А також, що на внутрішньо переміщених осіб «уряд спрямував майже 53 мільярди гривень». І що теж важливо: «Також запрацювали програми з працевлаштування переселенців, які цьогоріч будуть продовжені». Мені це нагадало програму «Врємя»: «Дуже важливий захід, на якому обговорили дуже важливі питання». А єдиний синхрон — чомусь віцепрем’єр-міністерки Ірини Верещук, що підбила підсумки програми урядових мікрогрантів.

Було ось таке повідомлення: «Соціальний захист, військова оборона, регіональна безпека і євроінтеграція — це головні напрямки, над якими посилено останній рік працював парламент України. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад України зазначив, що за цей час було напрацьовано низку законів щодо фінансової підтримки постраждалих від російської агресії, а також щодо відновлення регіонів». І синхрон Стефанчука про успішну роботу парламенту — так само загально, без жодної конкретики.

Сюжет про Конгрес місцевих та регіональних влад був зроблений у класичному форматі «паркетної джинси»: текст з оцінками й висновками, «перекритий» переважно загальним планом або ж крупними планами дуже вибіркових персонажів, та синхрони «ключових персон». Попри те, що Конгрес нібито був «місцевих та регіональних влад», жодних місцевих чи регіональних влад глядачі не почули. «Говорили» в сюжеті пан президент, керівник його Офісу пан Єрмак, пан прем’єр-міністр і ймовірно — (причину цієї непевності див. вище) міністр інфраструктури. З тих, хто насправді представляє місцеву владу була лише... очільниця міста Парижу.

Глядачам розказали «паркетне»: перша леді Олена Зеленська «ознайомилася з роботою» проєкту медико-психологічної допомоги у Львові.

І було повідомлення про те, що Фонд братів Суркісів і футбольний клуб «Динамо» відправили 7 вантажівок соків для ЗСУ.

Наративи роспропаганди й токсичні медіаперсонажі

Наративів російської пропаганди в ефірі каналу не було, натомість одне з інтерв’ю вела токсична ведуча каналу Анастасія Даугуле, яку раніше закликали відсторонити від участі в марафоні, серед іншого, через її участь у пропагандистських концертах до 9 травня: «І нехай іноді нам здається, що всі проти нас, що ми чужі у своїй країні. Але це не так. Нас багато». 

Резюме

Новинна складова каналу цієї доби була такою: 11 репортажних сюжетів, 6 прямих ввімкнень. У гостях побувало 3 ньюзмейкери. Із сюжетів найкращими був репортаж Руслана Смещука про роботу аеророзвідників на фронті (оператори Вадим Ревун та Ігор Щепик), спецрепортаж Наталії Сінченко про повернення до нормального життя села Таврійське на Херсонщині, яке 9 місяців перебувало на лінії фронту (оператор Владислав Гнатенко), і сюжет Олександра Васильченка про підготовку української «армії дронів» (оператори Геннадій Анікеєнко й Олег Невядомський). Дуже ґрунтовним було пряме ввімкнення з Вашингтону Дмитра Анопченка про новий пакет збройової допомоги США Україні.

Цієї доби журналісти каналу порушували стандарти 279 разів. Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок — 196. З них переважну більшість складали суб’єктивні думки журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушували 56 разів, більше половини з цих порушень були узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 16 разів. Три чверті з цих порушень були некоректним використанням картинки. Було 9 різноманітних порушень стандарту повноти інформації і двічі порушили стандарт доступності подачі інформації.

В ефірному блоці каналу було 5 проявів політичного піару. Таким був суто «паркетний» сюжет і ще два окремих «паркетних» БЗ+СХ з Конгресу місцевих та регіональних влад. «Героями» цих матеріалів були президент Зеленський, спікер Стефанчук, керівник Офісу Єрмак, прем’єр Шмигаль і віцепрем’єрка Верещук. Крім того було суто «паркетне» повідомлення про те, що перша леді Олена Зеленська «ознайомилася з роботою» проєкту медико-психологічної допомоги у Львові. І ще було повідомлення про те, що Фонд братів Суркісів і футбольний клуб «Динамо» відправили соки для ЗСУ.

Проявів російського піару в ефірному блоці каналу цієї доби не було, одне з інтерв’ю вела токсична ведуча каналу Анастасія Даугуле.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 4 березня

Росіяни використовують проти України нові плануючі 1,5-тонні бомби.

Відео з перекрученими словами Зеленського про нібито заклик посилати в Україну американських солдатів стало вірусним у США.

Масового відведення військ із Бахмута не відбувається — Східне угруповання ЗСУ.

На Луганщині окупанти обмежують пересування мешканців, які не мають російських паспортів — Генштаб.

Кабмін затвердив Державну антикорупційну програму.

На конкурсі на посаду директора НАБУ стали відомі 3 фіналіста.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння) 

Структура ефірних блоків

Структура ефірного блоку каналу «Рада» була звичною. Кожна ефірна година починалася 10-хвилинним випуском новин, продовжувалася гостьовими студіями.

Структура ефірного блоку каналів ICTV та СТБ була звичною: чергувалися 15-хвилинні випуски новин і 15-хвилинні гостьові студії. Винятком був лише блок о 6:00-7:00, де після стартового випуску новин до кінця години йшли сюжети тижневика «Факти тижня».

Структура ефірного блоку каналу «Ми — Україна» була такою ж як зазвичай. Починався ефір із 30-хвилинного випуску новин, далі була 1,5-годинна гостьова студія, потім двічі 20-хвилинні новини і 1 година 40 хвилин гостьової.

Структура ефірного блоку каналу «Інтер» була традиційною: більшість ефірних годин починалися з 15-хвилинних випусків новин, продовжувалися гостьовими студіями. О 20-й був годинний підсумковий випуск новин, відтак весь годинний блок з 21-ї був гостьовим.

Новинна складова

Новинна складова ефірного блоку каналу «Рада» була слабкою. Лише один репортажний сюжет (з попередньої доби). Було щоправда 5 прямих ввімкнень, але всі з Чернівців, де кореспондент супроводжував нічний поліцейський патруль у комендантську годину. В гостях побувало лише два ньюзмейкери.

Новинною складовою ефірного блоку каналів ICTV та СТБ були 9 репортажних сюжетів, прямих ввімкнень не було. У гостьових студіях побувало 7 гостей-ньюзмейкерів.

Новинна складова ефірного блоку каналу «Ми - Україна» була такою: 2 репортажних сюжети, 4 прямих ввімкнення і 7 гостей-ньюзмейкерів.

Новинна складова каналу «Інтер» цієї доби була такою: 11 репортажних сюжетів, 6 прямих ввімкнень. У гостях побувало 3 ньюзмейкери.

Гостьові студії

У гостьових студіях каналу «Рада» цієї доби побувало загалом 22 гостя. З них двоє були ньюзмейкерами, один речник, два радники, 13 експертів і 4 учасники подій.

У гостьових студіях каналів ICTV та СТБ цієї доби побувало 12 гостей: 7 ньюзмейкерів, 3 речника, один експерт і один учасник подій.

В гостях у каналу «Ми — Україна» цього дня побувало 20 людей. З них 7 були ньюзмейкерами, 3 речника, один радник і 9 експертів.

У гостьових студіях каналу «Інтер» цієї доби побувало 11 гостей: 3 ньюзмейкера, 7 експертів і один учасник подій.

Порушення стандартів

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу «Рада» було 145. Найчастіше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 61 раз. Половиною цих порушень була відсутність авторизації власних думок ведучими гостьових студій і майже всі інші були суб’єктивними думками журналістів у новинах. 39 разів порушували стандарт достовірності подачі інформації, найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела інформації. Стандарт точності порушували 31 раз, переважно невідповідностями тексту й картинки в новинах та «ілюструванням» розмов з гостями невідповідним відео. Із 12 порушень стандарту повноти інформації більшість були відсутністю інтершуму в БЗ.

Стандарти журналісти каналів ICTV та СТБ порушували 289 разів. Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок (182), основу цих порушень склали суб’єктивні думки журналістів у новинах. Чимало було не авторизованих думок журналістів тижневика й безпідставних узагальнень. З 72 порушень стандарту достовірності більшість складали узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактичної інформації, узагальнені псевдо на авторство суб’єктивних думок, чимало було й повідомлень без посилань на джерела. Більшість із 26 порушень стандарту точності були невідповідностями між картинкою і текстом. Інші стандарти порушували небагато. Цього разу в одному з сюжетів було порушення стандарту балансу думок.

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу «Ми — Україна» цієї доби було загалом 180. Найбільше порушували стандарт достовірності подачі інформації — 78 разів. З них найбільше було узагальнених розмитих псевдопосилань на джерела фактичної інформації й узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 22 рази, в більшості випадків це була невідповідність картинки й тексту за кадром в новинах, у прямих ввімкненнях й у спробах «ілюструвати» розмови з гостями. Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 71 раз, переважно в новинах, суб’єктивними думками журналістів. Інші стандарти порушували небагато.

Цієї доби журналісти каналу «Інтер» порушували стандарти 279 разів. Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок — 196. З них переважна більшість були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Стандарт достовірності порушували 56 разів, більше половини з цих порушень були узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Стандарт точності порушували 16 разів. Три чверті з цих порушень були некоректним використанням картинки. Було 9 різноманітних порушень стандарту повноти інформації і двічі порушили стандарт доступності подачі інформації.

Прояви політичного піару

В ефірному блоці каналу «Рада» цієї доби було 5 проявів політичного піару: «паркетні» матеріали про виступ керівника Офісу президента Андрія Єрмака на Львівській конференції і про зустріч спікера парламенту Руслана Стефанчука з президенткою Європарламенту Робертою Мацолою (з повторами).

В ефірному блоці каналів ICTV та СТБ було три прояви політичного піару. Двічі в новинах показували звіт про робочу поїздку віцеспікерки парламенту Олени Кондратюк до Чернівців, а ще цитували виступ керівника Офісу президента Андрія Єрмака на конференції у Львові. Ці цитати не містили реальної новини.

В ефірному блоці каналу «Ми — Україна» було 3 прояви політичного піару: «паркетні» матеріали про першу леді Олену Зеленську, про керівника Офісу президента Андрія Єрмака, про допис його радника Михайла Подоляка.

В ефірному блоці каналу «Інтер» було 5 проявів політичного піару. Таким був суто «паркетний» сюжет і ще два окремих «паркетних» БЗ+СХ з Конгресу місцевих та регіональних влад. «Героями» цих матеріалів були президент Зеленський, спікер Стефанчук, керівник Офісу президента Єрмак, прем’єр Шмигаль і віцепрем’єрка Верещук. Крім того, в ефірі «Інтера» було суто «паркетне» повідомлення про те, що перша леді Олена Зеленська «ознайомилася з роботою» проєкту медико-психологічної допомоги у Львові. І ще було повідомлення про те, що Фонд братів Суркісів і футбольний клуб «Динамо» відправили соки для ЗСУ.

Що симптоматично: цього дня різні канали розповідали в марафоні про Конгрес місцевих та регіональних влад. Але на жодному з каналів так і не вдалося почути бодай одного (!) обраного представника місцевих та регіональних влад. Скрізь «говорила» винятково виконавча влада, призначенці.

Російські наративи й токсичні медіаперсонажі

Російських наративів у ефірному блоці каналу «Рада» не було, натомість гостьові студії вели троє токсичних ведучих каналу.

Російських наративів та токсичних медійних персонажів в ефірному блоці каналів ICTV та СТБ і в ефірному блоці каналу «Ми — Україна» традиційно не було.

Проявів російського піару в ефірному блоці каналу «Інтер» цієї доби не було, одне з інтерв’ю вела токсична ведуча каналу Анастасія Даугуле.

Скриншот відео: «Факти» ICTV / ютуб