24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: блок Суспільного не потрапив до цього моніторингового звіту, бо виходив в ефір за межами доби 15 травня.

Телеканали «Україна» та «Україна 24» (0:00–3:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру була такою ж, як тиждень тому: тридцятихвилинні новини і гостьовий блок тривалістю дві з половиною години. У частині ефіру медіагрупи, яка потрапила до моніторингу, новини вели Марина Кухар та Костянтин Лінчевський, гостьову студію — Марія Скиба та Максим Сікора. В ефірі були сюжети:

• Олесі Боровик про те, як живуть люди в селах Сумщини біля українсько-російського кордону,
• Володимира Миколайчука про те, як у Рівному автостанція безоплатно ремонтує автівки для військових на фронті,
• Єгора Логінова про життя бійців на Херсонщині і про руйнування тамтешніх сіл ворогом,
• Дарини Добровольської про соцвиплати вимушеним переселенцям,
• Людмили Гаврилюк про вихід із зони комфорту, який спричиняє для людей війна,
• Анжеліки Брушневської про те, хто такий глава «Роскосмосу» Рогозін,
• Анастасії Катаєвої про жертв сталінського режиму в Биківні,
• Марини Асмолової про зйомки кліпу Еда Ширана і гурту «Антитіла»,
• Дарини Сметанко про те, як у Польщі зробили пересадку серця українській біженці,
• Едуарда Ганішевського про державне мародерство Росії і мародерство її армії,
• Дарини Цисарук про те, як у селі Микуличі окупанти розстріляли п’ятьох людей.

І прямі ввімкнення:

• Ірини Антонюк про ситуацію на Харківщині,
• Артема Попова про ситуацію в Маріуполі.

Гостями студії були:

• Олександра Матвійчук, правозахисниця, голова правління організації Центр громадянських свобод, про повернення в Україну депортованих до Росії жителів окупованих територій,
• Роман Ващук, канадський дипломат, бізнес-омбудсман в Україні, про можливості розблокування українського експорту сільгосппродукції,
• Сергій Гармаш, журналіст, колишній представник у ТКГ, про плани ворога на різних ділянках фронту, про неготовність Росії дати Україні можливість врятувати бійців полку «Азов»,
• Хелен Хоштарія, одна з лідерок грузинської опозиції, про намагання Росії приєднати територію Південної Осетії і про ставлення грузинського народу до війни в Україні,
• Валентин Гладких, політичний аналітик ГО «Слово і діло», про історичні паралелі між сталінським і путінським режимами, про вступ Фінляндії і Швеції до НАТО, про політику Угорщини стосовно санкцій проти Росії,
• Гаррі Каспаров, російський опозиційний політик, представник Антивоєнного комітету, про мародерство Росії і про позицію Німеччини і Франції щодо допомоги Україні,
• Дмитро Соломчук, нардеп, член Комітету з питань аграрної та земельної політики, про можливі шляхи налагодження експорту зерна Україною,
• Армен Чібухчян, історик, журналіст, політичний оглядач зі США, про нові санкції США проти Росії, про значення лендлізу для розгрому російської армії.

Порушення стандартів. Порушення стандарту достовірності були різними. Узагальнені посилання робили ведучі новин в одному прочитаному «на двох» матеріалі: «Бензин та дизель ідуть на заправки з нових напрямків, повідомили у Мінекономіки» (Марина Кухар) і «В уряді додають, що зараз увесь імпорт йде на автозаправні станції» (Костянтин Лінчевський). Хто саме конкретно «повідомляє в Мінекономіки» або ж «додає в уряді», не було згадано. Ведуча Марія Скиба повідомлення про обстріли Миколаївщини подавала без посилань на джерела. Так само без посилань на джерела обійшовся ведучий Максим Сікора в повідомленні про втрати ворога на Миколаївщині.

Ведуча гостьової студії Скиба сказала в запитанні до гостя: «Сьогодні інформація з’явилася про те, що Канада готова надати свої кораблі для того, щоб транспортувати з України зерно, щойно будуть відкриті певні маршрути». Інформація сама собою не «з’являється».

Кілька розмитих посилань були в сюжеті Дарини Добровольської: «У Міністерстві соціальної політики заспокоюють: мовляв, фінансування продовжується, а гроші перераховуються поступово». Хто саме в Мінсоці «заспокоює»? Або: «Зволікання пояснюють великою завантаженістю в органах соцзахисту, мовляв, одні області передають заяви швидше, а інші повільніше». Хто «пояснює»? І знову: «Окрім того, в Мінсоці нагадують, що з травня таку допомогу отримують не всі».

Ведучі не кажуть, звідки саме вмикаються їхні кореспонденти. Це неправильно, бо є велика різниця, про що саме розповідає кореспондент: що він бачив на власні очі, чи про що дізнався зі слів інших людей (і принагідно виникає питання, чи ті люди є учасниками подій, тобто бачили події на власні очі, чи теж знають із чиїхось слів). Бо коли кореспондент розповідає про події на окупованих територіях, а сам є не на місці подій, критично важливим є пояснювати аудиторії, звідки саме його інформація (зрозуміло, з дотриманням безпеки джерел). Натомість у ввімкненні запорізького кореспондента Артема Попова  про ситуацію в Маріуполі велика частина фактів подана без посилань на джерела.

Всі порушення стандарту точності стосувалися некоректного використання картинки. Кореспондентка розповідала про ситуацію в Харкові, а показували відео розбомблених сільських хат. Розповідала про те, що до Харкова повертаються люди і відчиняються крамниці, а показували, як у якомусь звільненому селі боєць підіймає український прапор. І тому подібне. Пряме ввімкнення кореспондента про ситуацію в Маріуполі редакція «ілюструвала» різним відео, яке не збігалося з розповіддю кореспондента. Наприклад, коли йшлося про те, що «маріупольці шикуються в черги за гуманітаркою», показували, як танк окупантів нищить автівку. І тому подібне. Тобто бездумне «ілюстрування» прямих ввімкнень тим відео, яке в редакції «є під рукою», обов’язково призводить до повної невідповідності картинки і слів кореспондентів.

Зведення Генштабу про бойові дії на Донеччині та Луганщині були «перекриті» випадковим набором відео бойових дій, яке, звісно, зовсім не збігалося з тим, про що говорили за кадром ведучі. Наприклад, ведучий казав: «Окупанти гатять ракетами по мирних житлових кварталах», а на відео були вибухи фосфорних боєзапасів і артилерійська перестрілка в полях; казав: «Збили шість безпілотників», а показували знищення танка. І така невідповідність між текстом і картинкою була постійною.

Ведуча розповідала, що в Стамбулі готовий турецький корабель для порятунку з «Азовсталі» цивільних і військових. А показували розбомблений Маріуполь.

Повідомлення про телефонну розмову президента Фінляндії з Путіним було «перекрите» архівним відео якогось прадавнього брифінгу Путіна і президента Фінляндії. Навіщо?

Сюжет Дарини Добровольської про соціальні виплати вимушеним переселенцям був «перекритий» довільним архівним відео: якісь люди працюють, обстріли будинків, ворожі війська тощо. Який це все мало стосунок до розповіді кореспондентки, невідомо.

А повідомлення, що Єврокомісія шукає способи експорту з України зерна, було «ілюстроване» портом і контейнеровозами. Відколи зерно возять у контейнерах?

І було кілька порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Безпідставне узагальнення робила в сюжеті Олеся Боровик: «Раніше, зізнаються (жителі села), хотіли, щоб влада відкрила пішохідний пункт пропуску, аби ходити в Росію до родичів. Тепер бажають, щоб сусіда-агресора сховали від них за високою стіною». У сюжеті Людмили Гаврилюк було безпідставне узагальнення: «Оперного співака Миколу Губчука знають усі». Ні, не всі.

У повідомленні, що Туреччина не підтримує вступ до НАТО Фінляндії та Швеції, ведучий Лінчевський робив власний висновок: «Анкара порушує це питання з міркувань національної безпеки, зокрема, через те, що в Швеції функціонує Робоча партія Курдистану, яку Туреччина, США та Євросоюз, нагадаю, визнали терористичною організацією». Можливо, це було і продовження думки речника президента Туреччини, якого перед тим цитувала ведуча Кухар. Але та частина повідомлення, яку «підхоплював» свою колегу Лінчевський, жодним чином не була маркована як думка речника.

Абсолютно безпідставне узагальнення робив ведучий Максим Сікора: «Війна змусила кожного з нас вийти із зони комфорту, утім попри нову жорстоку реальність, усі вірять у щасливе майбутнє і беззаперечну перемогу України». Я перепрошую, але точно не «кожний із нас» вийшов із зони комфорту, як і перебував у ній. Країна величезна, і люди в ній різні. Крім того, ми можемо собі лише уявляти, у що саме вірять люди, які втратили рідних і близьких, або ті, які вже не перший місяць змушені жити в окупації, в тому числі й без доступу до правдивої інформації. Тому я би на місці ведучих телемарафону таких узагальнень точно не робив би. Крім того, це абсолютно порожні слова з інформаційної точки зору.

Було ще одне грубе порушення стандарту повноти. Ні у підводці, ні в сюжеті Олесі Боровик не було сказано, з якого саме села на Сумщині був зроблений її репортаж. Якщо на це були причини щодо безпеки, то про це треба було вказати. 

Інші зауваження. Коли показували відео, зняте бійцями «Азова» про їхній побут у сховищах «Азовсталі», навіщось підклали музичку. У новинах надзвичайно цінними є інтершум і синхрони, забивати їх музикою — неправильно. Тим більше, що кадри були настільки драматичними, що намагання «підсилити» цей життєвий драматизм за рахунок драматичної музики є зайвими.

Цього разу я зрозумів, що ще так сильно заважає сприймати інформацію в новинах медіагрупи «Україна». Оскільки повідомлення ведучі читають шматочками по черзі (що саме по собі є дурницею, як на мій хлопський розум), так ще й від ведучих, певно, менеджери вимагають підкресленого театрального інтонування і не менш театральної жестикуляції. Виглядає це вкрай неприродно і ускладнює сприйняття, бо інтонаційні паузи і наголоси у ведучих виходять вкрай нелогічними.

Якось показали геть не телевізійну інфографіку щодо злочинів окупантів проти української культурної спадщини. 

Питання: навіщо це було показувати? Невже в редакції ніхто не розуміє, що цього ніякий глядач не зможе ні прочитати за кілька секунд, ні зрозуміти, що означають картинки?

У сюжеті про соцвиплати вимушеним переселенцям навіщось показують ось такий текст, ще й із виділенням якогось його фрагменту:

От цікаво, автори сюжету справді вважають, що це хтось зможе прочитати на екрані телевізора? Або редакція вважає, що можна бодай щось роздивитися і второпати на такій мапі:

Сюжет Людмили Гаврилюк був на дві третини про те, як вона і її колежанка Ольга Михалюк займаються сільськими роботами. Не функція журналістів розповідати про себе, а тим більше самим ставати учасниками подій. Якщо вже треба було розповісти, як «війна змушує людей виходити із зони комфорту» (так було заявлено), то хай би інші люди розповідали про свій вихід із зони комфорту, як це робив єдиний справжній герой цього сюжету.

Елементи політичного піару. Було три матеріали, які я оцінив як піар. По-перше, типове «паркетне» БЗ про те, що міністр аграрної політики України Микола Сольський побував на конференції в німецькому Штутгарті. Ніякої принципово важливої новини в цьому БЗ не було. 

Піар дій уряду і Мінекономіки був у повідомленні про збільшення постачання в Україну пального. Ведучі двічі повторили, що «бензин та дизель ідуть на заправки з нових напрямків» і «в уряді додають, що зараз увесь імпорт йде на автозаправні станції». І жодного слова про те, що більшість заправок не працює, а там, де щось продають, стоять величезні черги автівок.

Ведучий Сікора наводив статистику, скільки й чого надав українцям фонд Ріната Ахметова за 80 днів війни. Тобто йшлося навіть не про якусь подію цього дня — це загальна статистика, яка і звучить «солідніше», бо за 80 днів — це уже «десятки чи сотні тисяч» ліків, продуктових наборів тощо.

Резюме. Інформаційна складова ефіру цього разу в ефірному блоці каналу була слабкою. На три години ефіру лише три репортажні сюжети і два прямих ввімкнення. Із сюжетів я би відзначив якісний репортаж Єгора Логінова про життя бійців на фронті на Херсонщині і про руйнування тамтешніх сіл ворогом. Гостьова студія була збалансованою, порівну було ньюзмейкерів і експертів. Загалом усі вони були достатньо компетентними в обговорюваних темах. Єдине, в мене склалося враження, що не за компетенцією було запитувати в Сергія Гармаша про стратегію й тактику ворожих військ і подальші плани Кремля. Так, він журналіст, і він був у Тристоронній контактній групі в Мінську, але він не є воєнним експертом. 

Порушень стандартів було доволі багато — 25 випадків (це лише за три години ефіру, який потрапив до моніторингу), більшість із них стосувалися достовірності й чимало було порушень стандарту точності за рахунок некоректної роботи з картинкою. І три прояви політичного піару.

Телеканал «Інтер» (3:00–4:00, 5:00–9:00*)

*У проміжку з 4-ї до 5-ї години ранку чомусь був повтор підсумкового випуску новин попередньої доби (у блоку ICTV та СТБ). Аналіз цього випуску — нижче в розділі ефірного блоку цих каналів.

Зміст ефіру. В «Інтера» була звична сітка інформаційного каналу: короткі новини на початку години й умовно гостьова студія до кінця години. Умовно — тому що перший гість у студії з’явився лише в передостанньому годинному блоці ефіру «Інтера». Новини вела Лілія Налягака, гостьові студії по черзі Ірина Баглай і Олександр Васильченко. Протягом ефіру «Інтера» були такі сюжети:

• Тетяни Логунової про навчання українських артилеристів у Німеччині,
• Сніжани Сидорук про приїзд на Рівненщину першої партії продуктів від Всесвітньої продовольчої програми ООН,
• Руслана Смещука про бої на Світлодарській дузі і життя на прифронтовій території,
• Євгена Онопрієнка про бої на «Азовсталі» і про звернення дружин бійців до Сі Цзінпіня з проханням вплинути на Путіна для порятунку бійців і цивільних,
• Юлії Зайцевої про розмінування на Сумщині,
• Олени Мендалюк про відновлення пошкоджених окупантами будинків у Дніпрі,
• Сніжани Сидорук про те, що в Рівному кілька заправок працюють лише на громадський транспорт,
• Світлани Чернецької про українців у Британії, які безкоштовно ремонтують автівки для українського фронту,
• Вікторії  ? (нерозбірливо) бекґраунд про участь України в «Євробачення» попередніх років,
• Марічки Золотої про автівку для військових, куплену за гроші з благодійного аукціону в Хмельницькому,
• Ірини Васюри про черепах-переселенок зі сходу України до зоопарку Черкас,
• Сергія Вендіна про приїзд до Запоріжжя людей із Маріуполя, Мелітополя та Енергодара,
• Христини Гашенко про черги вантажівок на українському кордоні в Шегинях,
• Сніжани Сидорук про двох братів-переселенців з Ірпеня, які на Рівненщині стали ковалями і роблять пластини для бронежилетів,
• Олени Мендалюк про благодійний концерт у підземці Дніпра,
• Ольги Лучек про волонтерський клуб дозвілля для дітей-переселенців у Чернівцях,
• Олени Мендалюк про порятованих рятувальниками з-під розбомблених будинків тварин,
• Юрія Куцого про перемогу Kalush Orchestra на «Євробаченні»,
• Сніжани Сидорук про вирощене на Волині поле тюльпанів,
• Артура Терещенка про безкоштовні обіди для переселенців у ресторанах Дніпра,
• Євгена Соломіна про події на східному фронті,
• Євгенії Терещенко про події на окупованому півдні країни,
• Ольги Лучек про буковинку, яка пережила депортацію і заслання,
• Марії Тарасової про амфори, які знайшла тероборона на Одещині,
• Ольги Куріленко про культурний фестиваль у Словенії, де українські біженці представили національні страви та одяг,
• Мар’яни Мартин про те, що в Закарпатті квітне долина нарцисів, яку відвідують переселенці,
• Богдана Вербицького про відновлення Харкова і Харківщини від обстрілів та окупації, 
• Марини Біленької про санкції проти Аліни Кабаєвої та близьких родичів Путіна,
• Олени Абрамович про український хаб у будівлі Європарламенту в Брюсселі,
• Марічки Золотої про дитяче свято української книги у Хмельницькому,
• Євгена Онопрієнка про те, як працюють новітні гаубиці на фронті,
• Жанни Дутчак про радянський терор на Західній Україні.

І кілька прямих ввімкнень:

• Дмитра Анопченка з Вашингтона про нові санкції США проти Росії,
• Дмитра Анопченка про можливості Канади допомогти Україні з експортом зерна,
• Інни Гогой про ситуацію на Запоріжжі,
• Олени Мендалюк про ситуацію в Дніпрі та Маріуполі.

Гостями студії були:

• Петро Олещук, політичний експерт, про санкції проти оточення Путіна і про нафтове ембарго;
• Петро Кузик, боєць «Легіону свободи», про ситуацію на фронті на Луганщині;
• Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ситуацію в області і Харкові;
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію в області;
• Олександр Солонтай, директор програм практичної політики Інституту політичної освіти, про сенс визнання Росії країною спонсоркою тероризму, про складність із нафтовим ембарго Росії.

Крім того, в ефірі каналу було відеозвернення президента Володимира Зеленського.

Порушення стандартів. В ефірі каналу було кілька порушень стандарту достовірності інформації. Зокрема, новину про те, що із Сіверськодонецька змогли вивезти ще 17 мирних мешканців, у чотирьох випусках новин Лілія Налягака подавала без посилань на джерела інформації. Без посилань на джерела у прямому ввімкненні Інна Гогой повідомляла про події в різних населених пунктах Запорізької області. 

Узагальнені посилання були в сюжеті Христини Гашенко: «водії кажуть», «прикордонники на Львівщині наголошують». У сюжеті про «Євробачення»: «Виступ Сердючки оцінюють як один із найяскравіших за всю історію «Євробачення». Хто це оцінює?

В огляді Євгенії Терещенко було узагальнене невизначене посилання: «Місцеві повідомляють: чоловічий голос на запису імовірно належить Сергію Мухіну, якого рашисти призначили керівником відділу освіти у Генічеську». Занадто умовне посилання для такого персонального звинувачення.

Недостовірне посилання було у ввімкненні Дмитра Анопченка: «Наскільки я знаю, навіть коли прем’єр Трюдо прибував до Києва, теж особисто його про це просили».

Кілька порушень стандарту точності стосувалися невідповідності відео тексту. В повідомленні про санкції Нідерландів проти російських бізнесів ішлося про нідерландський уряд, а показували фондову біржу, йшлося про перевірку компаній у Нідерландах, а показували Москву.

Навіщо коментар послині України в Канаді Юлії Ковалів щодо готовності Канади допомогти вивезенню пшениці з України «перекривати» архівним відео збирання врожаю? Зараз іще сіють!

Пряме ввімкнення про ситуацію на Запоріжжі було «перекрите» невідповідним розповіді кореспондентки відео. А інформація про повернення оплати проїзду в громадському транспорті Києва була «перекрита» архівним відео без позначки «архів».

І було кілька порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Власний висновок робила в сюжеті Христина Гашенко: «В Україні останнім часом дедалі більше підприємств поступово відновлюють роботу, тому кількість вантажівок біля пунктів пропуску найближчим часом може лише зростати». Неавторизований висновок зробив ведучий гостьової студії Олександр Васильченко: «Імовірно, рашисти розглядають різні варіанти щодо статусу тимчасово окупованих територій. Зокрема, і створення так званого «Кримського федерального округу». І так само він не авторизував власну оцінку канадської заяви про готовність взяти на себе організацію вивезення зерна з України: «Ця тема максимально важлива і заява Канади тягне на сенсацію».

Суцільні суб’єктивні судження робила у своєму огляді Євгенія Терещенко: «Поки одні “асвабадітєлі” в окопах, інші прагнуть максимального комфорту... Місце і справді красиве. Залишається сподіватися, що солдати "мародерської федерації", коли тікатимуть, не покрадуть хоча б унітази. А тікатимуть скоро, бо "русскій мір" приніс українцям лише гуманітарну кризу... Ось таке лаконічне визначення того, що справді принесли на українську землю окупанти. У розпачі їхні прислужники готові тікати до Криму на заробітки. Трохи покерував містом — і знову працюєш барменом чи викидайлом... Щоправда, надійніше тікати не в анексований ерефією Крим, а кудись світ за очі, бо Збройні сили України мають на меті визволити всі окуповані рашистами українські землі». Двічі був порушений стандарт повноти інформації. В огляді Євгенії Терещенко один із коментаторів не був представлений ні титром, ні текстом, хоча його коментар потребував підтвердження компетентності. Крім того, у гостьовій студії не досить було представляти Петра Олещука просто як «політичного експерта», необхідно було коротко описати його експертність.

Інші зауваження. Кілька разів забували про фемінітиви: «Олександра Кучковська, офіцер прес-служби Львівського прикордонного загону» (титр у сюжеті Христини Гашенко), «Юлія Ковалів, посол України в Канаді» (титр і представлення Анопченка), «каже віцепрем’єр Ірина Верещук» (ведучий Васильченко), «вона стала депутатом Держдуми Росії» (сюжет кореспондентки Біленької).

Резюме. Цієї доби канал «Інтер» забезпечував інформаційну складову великою кількістю сюжетів. За 5 годин ефіру їх було 32, а з них 18 — репортажі. Найбільш якісними були репортажі Руслана Смещука про бої на Світлодарській дузі і життя на прифронтовій території, Юлії Зайцевої про розмінування на Сумщині й Богдана Вербицького про відновлення Харкова після тривалих ворожих обстрілів і Харківщини від обстрілів та окупації. З чотирьох прямих ввімкнень два робив власкор каналу в США Дмитро Анопченко як якісний політичний оглядач. Гостей було мало — лише 5, троє з них були ньюзмейкерами, двоє — експертами. Усі були цілком компетентними в темах обговорення.

15 травня в ефірі каналу було відчутно менше грубих порушень стандартів, ніж у попередніх моніторингових періодах. Зокрема, значно менше некоректної роботи з картинкою (стандарт точності). І значно кращою стала ситуація з посиланнями на джерела інформації, хоча посилань на сторінки в соцмережах було ще доволі багато. Елементів політичного піару в ефірі каналу 15 травня не було.

Телеканал «1+1» (9:00–15:00)

Зміст ефіру. Ефірна сітка, як завжди в «1+1», була не така, як у всіх, і цього разу навіть не така, як була раніше в самого «1+1». На початку перших трьох ефірних годин були оперативні новини (які вела Катерина Нестеренко і які були різними за хронометражем — то 5 хвилин, то 15), далі їх продовжувала гостьова студія з Наталією Мосейчук і Максимом Сухенком, але останні 15–20 хвилин кожної години була виїзна студія, яку в Калуші вела Марічка Падалко. Потім був 45-хвилинний «ТСН», який вела Соломія Вітвіцька, і знову 15 хвилин виїзної студії в Калуші. Далі була 40-хвилинна гостьова студія і 20-хвилинна виїзна в Калуші. А останню годину по черзі по 15 хвилин були то «ТСН», то виїзна студія в Калуші. З точки зору сталості ефірної сітки найстабільнішим елементом у підсумку виявилася виїзна студія в Калуші. Єдиної логіки сітки не було, що для інформаційного каналу (яким насправді є цей телемарафон), вважаю, категорично неправильно.

Сюжети були такі:

• Олександра Загородного про бої на Луганщині,
• Наталії Волосацької про залізничників, які займалися евакуацією мирних жителів,
• Ольги Павловської про волонтерів Дніпра, які роблять для фронту маскувальні сітки,
• Марічки Падалко про те, як в Калуші вболівали за Kalush Orchestra на «Євробаченні»,
• Марічки Падалко про місто Калуш,
• Наталії Гончарової про перемогу Kalush Orchestra на «Євробаченні»,
• Валерії Ковалінської й Олександри Мітіної про українські фанзони «Євробачення» в Амстердамі та Марселі,
• Алли Пасс про Стефанію, матір фронтмена Kalush Orchestra,
• Андрія Орляка про фільтраційні табори,
• бекґраундовий сюжет Ірини Прокоф’євої про скандали на шляху Kalush Orchestra до «Євробачення»,
• Андрія Цаплієнка зі щойно звільненого села Тернова на Харківщині біля російського кордону і з північної Салтівки в Харкові,
• Якова Носкова про приїзд до Запоріжжя людей, евакуйованих із Маріуполя та інших окупованих міст півдня України, 
• Антона Коцуконя про прифронтові села Миколаївщини, які через постійні обстріли окупантів були змушені покинути майже всі люди,
• Івана Петричака з українсько-польського кордону про безмитне ввезення українцями автівок, 
• огляд іноземної преси про Україну Яни Слісарчук,
• Андрія Цаплієнка про бійців інтернаціонального легіону,
• Олександра Романюка про благодійний забіг у Луцьку,
• Яни Слісарчук про збір міністрів іноземних справ країн НАТО в Берліні,
• Наталії Волосацької про те, як волонтери організували весілля пораненого бійця з коханою,
• Ніни Грушецької про відновлення роботи зоопарку на Київщині після окупації,
• Алли Пасс про дитинство фронтмена Kalush Orchestra.

З чотирьох прямих ввімкнень три були не інформаційними, а суто емоційними:

• Наталії Гончарової з Турина про рефлексії з приводу перемоги України на «Євробаченні»,
• Олександра Моторного з міста Лимана Донецької області про перебіг боїв і обстріли цивільних,
• Олени Мацюцької, «яка бачила, як перемогла Руслана в Стамбулі», і Дмитра Фурдака, «який бачив, як Джамала перемогла в Стокгольмі». Ділилися спогадами про попередні перемоги на «Євробаченні» (тут журналісти «1+1» виступали радше як гості ефіру),
• Наталії Гончарової з Турину про емоції з приводу перемоги України на «Євробаченні».

Гостями ефіру були:

• Сергій Кузан, військовий експерт, про ресурси обох армій, про позиційну стадію війни і прогноз щодо можливого зламу у війні;
• Наталія Ткаченко, директорка експертного забезпечення правосуддя Мін’юсту, про компенсації українцям за втрачене та пошкоджене майно внаслідок дій окупантів;
• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про ситуацію на Одещині, про руйнування після попередніх ракетних ударів 
• Іван Федоров, мер Мелітополя, про ситуацію в місті;
• Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ситуацію в області і Харкові;
• Ганна Тулєва, кореспондентка Суспільного, з Турина про враження від фіналу «Євробачення»;
• Олесь Доній, «український журналіст і політолог», про схожість німецького нацизму, радянської ідеології і нинішнього рашизму, про шанси на «одужання» Росії від нацизму;
• Мирослав Маринович, правозахисник, борець за українську незалежність, політв’язень радянського режиму, про крах російської імперії і шанси на «одужання» Росії;
• Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України, про перемогу України на «Євробаченні» і перспективу проведення конкурсу в Україні наступного року;
• Олексанлр Шуцький, перший заступник голови Державної митної служби, про проблему масового безмитного ввезення автівок, яке блокує рух стратегічного транспорту через кордон (на жаль, через поганий зв’язок ведучим не вдалося як слід поговорити з цим гостем);
• Андрій Длигач, економіст, футуролог, про прогноз щодо розвитку ситуації з безмитним ввезенням автівок українцями;
• Тіна Кароль, співачка, з Японії, де займається організацією волонтерства для України, про те, як японці допомагають нашій країні;
• Тимур Мірошниченко, коментатор «Євробачення» із Суспільного, про емоції з приводу коментування цього року;
• Ірина Федишин, членкиня українського журі на «Євробаченні», про низький бал українських членів журі виконавцю з Польщі.

Крім того, в ефірі каналу був документальний фільм кореспондентки каналу Алли Хоцянівської про кадебістську операцію «Блок» — репресії 1972 року проти українських дисидентів (15 травня був День пам’яті жертв політичних репресій).

Порушення стандартів. Порушення стандарту достовірності інформації були такі. Про ситуацію на фронтах ведуча Катерина Нестеренко у двох випусках повідомляла без посилань на джерело. Повідомлення про збитий на Харківщині ворожий літак і про сім збитих ворожих безпілотників у трьох випусках новин також було без посилань на джерело. Також у новинах ведуча Нестеренко повідомляла без посилань на джерела, що з Луганської області вдалося вивезти ще 25 людей. А ведуча Соломія Вітвіцька без посилань на джерело подавала зведення з фронтів.

Ведучий гостьової студії Максим Сухенко наводив таку статистику: «Давайте перейдемо до теми збитків, які нам завдає, вже завдала Росія. За першими підрахунками, ці збитки вже перевищили 90 млрд. доларів. Це лише прямі втрати: розбомблені будинки, підприємства, мости, дороги. За понад два місяці українці втратили майже 90 тисяч автівок, а обсяги зруйнованого окупантами житла оцінюють у 33 млн 700 тисяч квадратних метрів». Посилань на джерело цієї статистики ведучий не давав. Він же робив таке псевдопосилання: «З’явилась інформація, що завезли велику кількість агітаторів, які розказують, що Україна забула про Мелітополь, про те, що Росія — це назавжди».

Ведуча Наталія Мосейчук в запитаннях до гостей посилалася так: «Я вчора читала, що Київська область виділила перші 100 квартир тим, хто втратив житло». Або так: «Була інформація, що начебто вчителів до вас везуть, освітян з так званих ЛДНР». Симптоматично, що мер Мелітополя Федоров цю «інформацію», взяту Мосейчук нізвідки, спростував.

Ведуча Вітвіцька казала таке: «За нашими даними, десятки тисяч іноземців тридцяти національностей легально воюють зараз проти Росії».

Кілька разів порушувався стандарт точності. Так, намагання редакції «1+1» «ілюструвати» слова гостей якоюсь картинкою гарантовано призводили до повної невідповідності картинки і слів гостя. Наприклад, речник Одеської ОВА Братчук розповідав про морські міни, а показували авіабомби. Так само невдало пряму мову гостя Синегубова «перекривали» невідповідним відео.

Повідомлення ведучої про привітання України з перемогою на «Євробаченні» у твітері та інстаграмі від західних лідерів «перекривали» нарізкою архівних кадрів різних політиків. Але все вийшло геть не за планом. Коли йшлося про Джонсона — показували фон дер Ляєн із Зеленським і президента Естонії, казали про фон дер Ляєн — показували президента Литви. Потім цю ж нарізку відео запустили повторно і вже Джонсон став президентом Литви, фон дер Ляєн перетворилася на Джоан Роулінг, а сама Роулінг стала президентом Естонії. В підсумку вийшов просто хрестоматійний приклад, як не можна працювати з картинкою на телебаченні.

Інформацію про черговий аналіз британської розвідки щодо бойових втрат і можливостей Росії у війні було «ілюстровано» випадковим відео знищеної техніки окупантів. Огляд іноземної преси був «перекритий» майже повністю невідповідним відео. А БЗ про повернення платного проїзду в Києві було «перекрите» архівним відео мирного часу (на відео люди платять за проїзд в автобусі, в метро, а в повідомленні йдеться, що оплата повернеться завтра) без позначення, що це архів. 

І були порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Із самого початку блоку каналу ведуча Катерина Нестеренко в оперативних новинах змальовувала таку оптимістичну картину: «Країна-терорист вже вичерпала резерви своїх боєздатних батальйонно-тактичних груп, прихована мобілізація йде слабо. Сили ворога демотивовані, моральний стан на фоні великих утрат у особовому складі та техніці украй низький. У Білгородській та Ростовській областях нашвидкуруч формують нові підрозділи строковиків та відправляють до України. Якість таких формувань сумнівна. Але найбільш пригнічені бойовики з окупованих територій Донеччини та Луганщини, який російська армія фактично використовує як гарматне м’ясо». Тобто власні міркування ведучої новин замість новин. Питання: чому на «1+1» вирішили, що їхня ведуча є настільки кваліфікованою воєнною експерткою?

У сюжеті Андрія Орляка про фільтраційні табори (який був заявлений як авторський, бо починався із заставки «Погляд») у тексті були суцільні оцінки й висновки, але вони не були жодного разу авторизовані. Зверну увагу лише на такий фрагмент: після синхрону жінки з Маріуполя, сина якої майже місяць катували окупанти, журналіст казав: «І її сину, мешканцю Маріуполя, ще дуже поталанило». Мені справді цікаво, чи наважився б журналіст Орляк сказати ці ж слова не у зручному кріслі в затишній студії, а самій цій жінці у вічі? Або ж сказати у вічі депортованим до російської глибинки людям таке своє міркування: «Вивезення (до російських провінцій) — то вже бонус, бо перед тим треба пройти воротами пекла»?

Узагальнення були в сюжеті Олександра Загородного: «Місцевим, які часто розповідали нам, що "не все так однозначно", здається, стає зрозумілим, хто бомбить Донбас». І в сюжеті Антона Коцуконя: «Жителі прифронтових сіл із притаманним південним оптимізмом переконані: все, що поруйнували ординці, дуже швидко відбудуємо». Узагальнення і оцінки робила і ведуча Марічка Падалко: «В панамі тепер в Калуші ходять всі». «Настрої тут сьогодні дуже амбітні, може трошечки і зухвалі. Бо Калуш тут готовий прийняти велику європейську родину, прийняти “Євробачення”. Тому що напевне Калуш сьогодні найпопулярніше в Європі місто, тому що однойменне з гуртом — переможцем “Євробачення”». (Хоча я розумію, що Марічці важко було б обійтися без оцінок і узагальнень, коли треба було щось говорити, а інформації не було, тож залишалися самі емоції, але про це нижче.)

Кілька разів істотно порушувався і стандарт повноти інформації. Не досить було представляти Сергія Кузана просто як «військового експерта», слід було бодай якось пояснити його компетентність у воєнних питаннях. Ні в репортажі Антона Коцуконя, ні в підводці до нього не було згадано, з якого саме села був зроблений цей репортаж. Ні в підводці, ні в сюжеті Ніни Грушецької про відновлення роботи зоопарку на Київщині після окупації не було сказано, де саме цей зоопарк. Київщина ж — велика і під окупацією була значна її частина.

Ну і таке, загальне: в ефірі «1+1» взагалі не титрують ані гостей, ані ведучих. А, вибачайте, це таки робити треба. Для глядача.

Інші зауваження. «1+1» навіть у межах спільного інформаційного марафону віддає тотальну перевагу формі над змістом. Ніяк інакше я пояснити ідею планування роботи каналу 15 травня не можу. Окей, у зв’язку з передбачуваною перемогою Kalush Orchestra на «Євробаченні» канал організував виїзну студію в Калуші. Це було круто, але можна було обмежитися парою-трійкою коротких ввімкнень звідти не для інформації, а для емоційного піднесення. Натомість калуська студія каналу була в ефірі мало не половину всього ефірного слоту (майже 2,5 години із 6 годин!).

Зрозуміло, що в «студії» в Калуші  було суцільне «як ми вболівали», «як ми сподівалися», «як ми хвилювалися» і взагалі «вау». Ці ввімкнення повторювалися знову і знову. І знову, і знову було «як ми вболівали» і «як ми сподівалися» (до речі, можу лише поспівчувати Марічці Падалко, якій довелося так довго товкти в ступі цю воду). В мене при перегляді ефіру виникало закономірне запитання: чи це інформаційний телемарафон під час війни, чи розважальна програма? Коли вчергове ведуча новин запитувала в Марічки: «Розповідай, які ти емоції пережила?» після того, як Марічка про свої емоції розповідала вже тричі по 20 хвилин. І тут у заявленому випуску новин це тривало знову ж таки 15 хвилин із повторами всіх сюжетів, які вже теж були. Або ж запитання Падалко до Гончарової в Турині: «Розкажи, як це було?» після того, як та вже двічі розповідала про це у прямих ввімкненнях і двічі йшов в ефірі її сюжет. На шостій годині ефіру Вітвицька (певно, не знаючи вже, що питати) запитувала: «Марічко, розкажи, будь ласка, які емоції вирують зараз довкола тебе?» Втомлені діти біля Марічки, та й, по-моєму, і сама Марчка, вже не видавали ознак будь-яких емоцій.

І найгірше моє зауваження для «1+1». Витративши колосальні зусилля, за 2,5 години вони не зуміли як слід донести інформацію. Бо з коротких 3-4-хвилинних сюжетів на «Раді» й ICTV пізніше я довідався, як група Kalush Orchestra перемагала на «Євробаченні», значно більше, ніж з усього ефіру «1+1». Тому що емоції безнадійно перемогли інформацію.

І ще запитання до каналу: а навіщо взагалі було так докладно цитувати численні відгуки із соцмереж росіян на перемогу України в «Євробаченні»? Хто вони такі, щоби поширювати їхні ниці думки?

І останнє. За всієї помпезної «високотехнологічності» на «1+1» так і досі не в курсі, що для зручності глядача треба обов’язково титрувати людей у кадрі — і ведучих, і гостей. 

Елементи політичного піару. У блоці «1+1» вийшов сюжет про благодійний забіг у Луцьку, організований фондом Ігоря Палиці, бізнес-партнера власника каналу Ігоря Коломойського. В сюжеті було дві конкретних згадки і символіка цього фонду в кадрі.

Резюме. Основною інформаційної складової каналу цієї доби були 10 репортажних сюжетів, більшість яких справді були високоякісними. Не можу не згадати репортажі Андрія Цаплієнка зі щойно звільненого села Тернова на Харківщині біля російського кордону і з Північної Салтівки в Харкові, Олександра Загородного про бої на Луганщині, Якова Носкова про приїзд до Запоріжжя людей, евакуйованих із Маріуполя та інших окупованих міст півдня України, Антона Коцуконя про прифронтові села Миколаївщини, які через постійні обстріли окупантів були змушені покинути майже всі люди, Івана Петричака з українсько-польського кордону про безмитне ввезення автівок. Крім того, був якісний нарис Андрія Цаплієнка про те, як воюють бійці інтернаціонального легіону, пряме ввімкнення Олександра Моторного з міста Лиман Донецької області про перебіг боїв і обстріли цивільної інфраструктури і документальний фільм Алли Хоцянівської про кадебістську операцію «Блок» — репресії 1972 року проти українських дисидентів. Збалансованою була і гостьова студія. 

І було ще кілька позитивних моментів. Цього разу на «1+1» була не лише дуже якісна інфографіка ворожих втрат (уже не перший тиждень), але й ведуча Соломія Вітвицька чітко називала дані відповідно до того, як їх показували на екрані. І це вийшло супер! В БЗ про те, що росіяни бомбували «Азовсталь» фосфорними бомбами, ведуча Вітвицька якісно коментувала реальне відео.

Загалом порушень стандартів було менше, ніж у попередньому моніторингу. Більшість порушень стандартів стосувалися відсутності посилань на джерела інформації та зловживання журналістами суб’єктивними судженнями. І був один явно піарний матеріал.

Тематично ж канал, на мою думку, занадто багато часу і уваги приділив темі «Євробачення». За всієї важливості перемоги гурту Kalush Orchestra і заяви зі сцени її фронтмена, канал «1+1» у своєму блоці марафону не доніс це як інформацію, а обмежився емоціями / рефлексіями з цього приводу.

Телеканал «Рада» (15:00–21:00)

Зміст ефіру. Ефірна сітка каналу «Рада» була звичною: новини на початку і гостьові студії до кінця кожної ефірної години. Новини вели по черзі Ольга Бутко й Андрій Сініцин, гостьові студії — Олеся Ніцевич спочатку з Вадимом Герасимовичема, а згодом із Вадимом Зборовським. В ефірному блоці з 20:00 був майже годинний підсумковий випуск новин, який вели Ольга Бутко з Андрієм Сініциним.

В ефірі каналу було небагато сюжетів, частина з яких неодноразово (деякі по 3-4 рази повторювалися):

• Валерії Дерменжиєвої про перемогу Kalush Orchestra на «Євробаченні»,
• Сергія Шепеля — огляд привітань із перемогою на «Євробаченні»,
• Валерії Холодової про жінку, яка втратила рідних у часи сталінських політичних репресій, 
• Світлани Усенко про розмінування у звільненому селі Катюжанка під Києвом,
• Богдана Олійника про притулок, відкритий у Києві для котів і собак, які через війну залишилися без господарів,
• Дани Власенко про пошук зниклих безвісти на окупованій Херсонщині,
• Олександра Шемаєва про повернення харків’ян з евакуації додому,
• Інни Гуріненко про дослідження зруйнованих окупантами будинків і створення реєстру пошкодженого і втраченого майна,
• Валерії Холодової про те, як отримати пенсії тим, хто втратив документи,
• Анастасії Іванової про скандал з оцінками українського журі на «Євробаченні»,
• Андрія Калитюка про дитинство і юність фронтмена групи Kalush Orchestra Олега Псюка,
• Антона Страшка про повернення вкраденої окупантами відеокамери подружжю з Ірпеня.

Було одне пряме ввімкнення Богдана Олійника з київського вокзалу про відправлення потяга до Івано-Франківська під пісню «Стефанія».

Гостями студії були:

• Натан Щаранський, колишній політв’язень в СРСР та голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», віцепрем’єр-міністр Ізраїлю в 2001—2013 роках, про історичні паралелі і зв’язок нинішнього терору російської влади з терором радянської доби;
• Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, про допомогу жертвам сексуального насильства з боку окупантів;
• Ігор Кулик, директор Архіву національної пам’яті, про те, як окупанти нищать історичну спадщину українців, про історичні паралелі і про роль документальних свідчень у розвінчуванні брехливої пропаганди;
• Руслан Музичук, речник Національної гвардії України, про ситуацію в Маріуполі й на «Азовсталі» і про можливості порятунку українських військових з «Азовсталі»;
• Анатолій Хромов, голова Українського державного архіву, про паралелі між радянським і путінським режимом, про те, як засекречують архіви в Росії і як російські історики обслуговують тези російської пропаганди;
• Ігор Козловський, релігієзнавець, кандидат історичних наук, про історичні паралелі, про політичні репресії окупантів проти українців;
• Костянтин Машовець, «військовий експерт», про аналіз ситуації на різних ділянках фронту, про найближчі перспективи розвитку війни;
• Ольга Товпеко, дитяча психологиня, про те, як поводитися з дітьми під час війни;
• Вадим Денисенко, радник міністра внутрішніх справ України, про ситуацію на фронтах, прогноз того, як можуть розвиватися події на фронтах у найближчі місяці, і про можливі плани Кремля щодо окупованих українських територій;
• Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської групи, про можливі покарання ватажків путінського режиму, про можливий розпад Росії;
• Олександр Самойленко, голова Херсонської обласної ради, про ситуацію в області, про місцевих патріотів і колаборантів;
• Денис Шлега, командир 12-ї бригади Нацгвардії України, про ситуацію на «Азовсталі»;
• Мустафа Джемілєв, лідер кримськотатарського народу, про шляхи звільнення Криму, порівняння радянського й нинішнього російського режиму, про нинішні репресії Росії проти кримських татар;
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію на Луганщині;
• Олександр Левченко, дипломат, Надзвичайний і Повноважний посол України в Хорватії 2010–2017 років, про можливу провідну роль Німеччини у просуванні вступу України до ЄС, про намір Фінляндії та Швеції вступити до НАТО;
• Сергій Грабський, військовий експерт, про погрози Росії Фінляндії та Швеції через їхній майбутній вступ до НАТО, чи буде вступ цих країн до Альянсу грати якусь роль у війні України з Росією, про ситуацію на фронтах;
• Мирослав Маринович, засновник Української Гельсінської групи, колишній політв’язень, про нинішню Росію як правонаступницю російської імперії, про роль України у зміні ставлення цивілізованого світу до російської імперії;
• Ганна Маляр, заступниця міністра оборони України, про ситуацію на фронтах, про ситуацію з порятунком оборонців Маріуполя;
• Олександр Хара, експерт Центру оборонних стратегій, про можливі плани Росії у війні, про зміну стратегії НАТО, про значення майбутнього вступу до НАТО Фінляндії та Швеції, про позицію Німеччини щодо України;
• Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію на фронтах і в області;
• Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про ситуацію в місті.

Порушення стандартів. Були порушення стандарту достовірності. Значна частина зведення з різних ділянок фронту була подана ведучим Сініциним без посилань на джерела інформації. У сюжеті Інни Гуріненко були недостовірні посилання на авторство суб’єктивних думок: «Відділити другу категорію будинків від третьої найголовніша задача, пояснюють експерти...». «Урядовці обіцяють, за два місяці реєстр пошкодженого майна буде доступний кожному, хто волітиме бачити гріхи росіян». Багато інформації давали з посиланням на сторінки в соцмережах.

Більшість порушень стандарту точності, як і раніше, були через некоректну роботу з картинкою. БЗ про день пам’яті жертв політичних репресій було «перекрите» кінохронікою, яка дуже приблизно «ілюструє» слова ведучої. Тобто це така собі «символічна ілюстрація» — просто «відео того часу». І це БЗ повторювалося у всіх випусках новин і майже у всіх гостьових студіях. Повідомлення про рішення Фінляндії щодо вступу до НАТО було «перекрите» краєвидами Гельсінкі. Не найкраще рішення, відверто скажу. А тим більше, знову-таки, показувати краєвиди столиці Фінляндії, коли ведуча розповідає про Швецію. І повторювалося таке аж у трьох випусках новин.

Ведуча Олеся Ніцевич у розмові з гостем каже, що російська армія обстрілює з мінометів, танків і вертольотів населені пункти в Харківській області у Дергачівській громаді, а показують фото, на яких якісь веселі люди підмітають загиджені окупантами вулиці. І так двічі в гостьових студіях.

БЗ про співпрацю США з Україною в питанні налагодження українського експорту продовольства було «ілюстроване» контейнеровозами і збиранням пшениці. Першими точно не возять зерно, друге — ще не сезон. І титру «архів», звісно, не поставили.

У бекґраунді БЗ про крейсер «Москва» архівні плани крейсера не марковані титром «Архів». Ну і, до речі, було б логічніше не запускати «по колу» кадри ще цілого крейсера, а натомість показати кадри його потоплення, які раніше вже широко демонструвалися, в тому числі й у телемарафоні.

БЗ про інтерв’ю голови ВР Стефанчука «Укрінформу» було «перекрите» різним архівним відео Стефанчука без позначення, що це архів. Огляд Сергія Шепеля поздоровлень у твітерах-фейсбуках із перемогою на «Євробаченні» був «перекритий» абияким відео.

У підсумковому випуску новин ведучий Сініцин стверджував: «А днем раніше захисники Маріуполя вперше застосували запалювальні або фосфорні бомби». Це при тому, що в студії «Ради» двома годинами раніше командир 12-ї бригади Нацгвардії Денис Шлега сказав, що таке було не «вперше».

І було повідомлення, що в новій стратегії НАТО, яку будуть розглядати в червні, Росія позначається як загроза. Титр при цьому був такий: «У новій стратегії НАТО Росію позначили як загрозу». Тобто в титрі було написано як про доконаний факт те, що лише планують вирішувати в майбутньому.

І було одне порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Воєнний експерт Грабський розповідав про важкі бої на Луганщині, аж тут ведучий Максим Зборовський раптово вклинився: «А у нас є солоденьке для окупантів у вигляді снарядів, поставлених вже на схід, комплексів М777». Занадто вже легковажно це звучало. Я би радив ведучому бути делікатнішим із жартами про події, пов’язані з життям і смертю людей.

Два порушення стандарту повноти. Мені здається, що представляючи гостя Ігоря Козловського лише як «релігієзнавця і кандидата історичних наук», ведучі забули про дуже важливу (з огляду на тему політичних репресій) деталь: що Козловський майже два роки був політичним в’язнем нинішньої Росії. Навіть більше, саме те, що Козловський був політв’язнем нинішньої Росії, було значно важливішим для його представлення, ніж те, що він є кандидатом історичних наук чи релігієзнавцем.

Явно недостатньо було представляти Костянтина Машовця просто як «військового експерта», слід було хоч якось пояснювати аудиторії його компетентність. Ну, як мінімум, згадати, що він колишній учасник війни на Донбаcі, полковник української армії. І, по-моєму, в контексті розмови він виступав усе ж як «воєнний», а не як «військовий» експерт. Тобто експерт із питань війни, а не з питань війська.

І ще було жорстке порушення стандарту балансу думок. У сюжеті Анастасії Іванової про скандал з оцінками українського журі польському виконавцю на «Євробаченні» цитували жорсткі звинувачення із соцмереж на адресу Суспільного, слова представникам НСТУ не дали. Мені, чесно кажучи, навіть дивно, як таке могло статися щодо колег по телемарафону.

Інші зауваження. Не писав кожного разу це окремо, але є такий загальний хибний підхід каналу. Щоразу при спілкуванні з гостями більшу частину часу екран поділений на три частини, в двох менших — гість і ведучі, а в більшому йде по колу нарізка якогось відео. Саме «якогось», бо воно не має (та й не може мати) жодного стосунку до того, про що говорять гості. Ну неможливо ж передбачити, що саме говоритиме гість, можна хіба передбачити загальну тему, а це значить, що й підібрати відео, що називається, «на тему». Такий підхід є запрограмованим порушенням стандарту точності. А ще він не дає змоги глядачу «заглянути у вічі» гостю. Я би радив редакції відмовитися від такої хибної практики. Показово, що в ефірі 15 травня однією й тією ж нарізкою відео «на тему» редакція «ілюструвала» спілкування мінімум із п’ятьма гостями! І ще одне «до речі». Постійна присутність ведучих у кадрі у чверті екрана, за моїми спостереженнями, показує, що ведучі слухають своїх гостей у пів вуха, бо «втикають» у комп’ютери. Виглядає, як на мій смак, мінімум нечемно.

У всіх трьох гостьових ведучих каналу «Рада», які працювали в ефірі цієї доби, часто були надто складні і багатослівні запитання. З численними відступами від теми, зі складними періодами, зі вставними конструкціями, зі вкрапленнями власних міркувань. Часто з кількома логічними точками, після яких ішло, інколи навіть несподіване для гостя, продовження. У більшості з цих запитань було «зашито» по 2-3 запитання. Усе це дуже ускладнює сприйняття інформації і, за моїм спостереженням, дуже заплутує і гостей, які, судячи з їхніх реакцій, часто не розуміють, про що саме їх запитують. Ось лише пара прикладів, хоча в приклади я міг би записати мало не кожне друге запитання ведучих «Ради»: «Коли ми чуємо заяви, що стосується, це символічно як для російського, радянського уряду, або ж сучасного, скажімо, Росії, "денаціоналізація українців". Так це парадоксально жахливо чути у XXI столітті, але ми розуміємо, ми зрозуміли, що це — концентроване зло, дію якого ми бачимо на нашій території. А яка, на вашу думку, роль у цьому світу? Тому що польський посол Бартош Ціхоцьки, він зазначив у Биківні, власне ми його чули перед розмовою з вами, що лояльність вона подекуди на терені Європи зберігається поміж країн, лояльність до Росії. Хотілося б вашу відповідь почути. Наскільки дія або ж бездіяльність деяких країн власне призвела до того, що ми тут маємо?»

«Цікаво, що Центр протидії дезінформації, він зараз відслідковує цікаві тези пропагандистів російських, які говорять, що нібито європейці готові послабляти санкції, і водночас ми ж наполягаємо на тому, щоб шостий пакет санкцій включав зокрема важливе ембарго, нафтове ембарго повне. Щодо цього серед європейських країн ідуть домовленості, не хотів би говорити це, суперечками, але є фактор Угорщини. Зараз хотів би звернути, пане Олександре, вашу увагу на ось яку річ. Україна може стати членом Євросоюзу і вже найближчим часом отримати статус кандидата. Питання лише в тому, якою буде роль Німеччини у цих процесах. Це слова міністра закордонних справ Дмитра Кулеби за підсумками свого візиту до Берліну. Він зазначив, що просто зараз в Німеччини є можливість ухвалили історичне рішення, уникнути політичної помилки. Ваше відчуття, як буде далі діяти Німеччина? Як буде діяти Берлін? Чи є у них на це політична воля?»

Я навіть не пишу авторство запитань, тому що подібних було чимало у всіх трьох гостьових ведучих.

При подачі аудіо поганої якості, наприклад, перехоплених СБУ переговорів окупантів, завжди краще дублювати слова титрами, бо багато зі сказаного для глядачів є не дуже розбірливим на слух.

Не розумію, в чому сенс одразу ж після випуску новин ведучим гостьової студії дослівно і з тим же відео повторювати одне й те саме БЗ (це я, до речі, не вперше помічаю у блоці каналу «Рада»). У мене це створює стійке враження, що між новинами і гостьовими взагалі нема якоїсь координації.

Я вже писав вище, але на «Раді» такого теж було багато. Нема сенсу показувати скриншоти сторінок із соцмереж. Ні доказом достовірності вони не є — самі по собі повідомлення в соцмережах не є стовідсотково достовірними. Ні прочитати текст із цих скриншотів глядачі не можуть. 

У підсумковому випуску новин, який вели обидва ведучі, частину повідомлень вони читали «на двох», по частинах. Це неприродно й нелогічно, це ускладнює глядачу сприйняття інформації. І не має жодного сенсу, крім хіба що «погратися з формою». А в новинах єдино важливим є зміст, форма лише допоміжна. Я би не радив телеканалу «Рада» переймати в інших каналів такі погані ідеї щодо форми.

Час від часу журналісти забувають про фемінітиви. Ведучий Герасимович: «Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефінашина». У сюжеті Богдана Олійника: «розповідає виконувач обов’язків директора Наталія Мазур». Ведуча Ніцевич у представленні й у титрі: «Будемо говорити з дитячим психологом Ольгою Товпеко».

Елементи політичного піару. Ведуча Ніцевич двічі в гостьовій студії зачитувала ось таке: «Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко разом із послами вшанували пам’ять жертв політичних репресій комуністичного режиму біля меморіалу в Биківні. Ткаченко підкреслив, що... Пан Олександр Ткаченко також підкреслив...» Власне кажучи, неважливо, що саме він «підкреслив». Якщо новина полягає лише в тому, що «міністр вшанував» і «міністр підкреслив», та ще й цей міністр — «пан», плюс, зрозуміло, додається ще й синхрон самого пана міністра, — то це, вибачайте, типовий «паркетний» піар-матеріал. Я би ще хоч як зрозумів новину, що «посли вшанували...». Але в цьому повідомленні ведуча навіть не сказала, які ще посли, крім польського (якого, слава богу, згадав у «підкресленому» сам «пан» міністр), були на вшануванні пам’яті. Симптоматично. Ще й двічі в ефірі. Та й загалом в ефірному блоці каналу «Рада» цього дня «пана» міністра Ткаченка було особливо забагато.

Ведуча Ніцевич повідомляла й таке: «Верховна Рада продовжить спілкування з лідерами європарламентів Європейського Союзу, які скептично налаштовані щодо надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. Про це в інтерв’ю агенції “Укрінформ” повідомив спікер Руслан Стефанчук». Я переконаний, що сама дія «продовжить спілкування» вже є маркером, що це ніяка не новина. То навіщо, крім, звісно, потреб політичного піару, про це згадувати в ефірі?

Резюме. У блоці каналу «Рада» цього дня зосередилися на минулому. Домінантною темою був День пам’яті жертв політичного терору. Що, безумовно, важливо, але сьогодення все одно важливіше. Тим більше, що, на жаль, сьогодення плодить не менший терор, ніж минуле. У підсумку репортажна складова ефіру каналу «Рада» складалася аж із двох репортажів і одного прямого ввімкнення (це на 6 годин ефіру!). І з 21 гостя ньюзмейкерами інформаційного дня були лише семеро.

Щоправда, цього разу у блоці «Ради» було відчутно менше порушень стандартів, ніж у попередні періоди моніторингу. Зокрема, краще виглядали справи з дотриманням стандарту достовірності. А от некоректна робота з картинкою лишається поганою традицією. І три прояви політичного піару.

Телеканали ICTV та СТБ (4:00–5:00* і 21:00–24:00)

* В ефірі телемарафону 15 травня чомусь із 4-ї до 5-ї ранку посеред ефірного слоту «Інтера» раптово стався повтор підсумкового випуску попередньої доби каналів групи Пінчука. Тож цей повтор увійшов до цього розділу моніторингу.

Зміст ефіру. Ефірна сітка каналів Пінчука була звичною: по 15 хвилин по черзі йшли новини й інше. Іншим були по черзі то гостьові студії, то «Факти тижня», а то й новітній «Євродайджест». Підсумковий випуск новин за 14 травня вела Олена Фроляк. 15 травня новини вели по черзі Андрій Ковальський і Орест Дрималовський. «Євродайджест» вела Оксана Соколова. Вона ж і невідомий мені ведучий (якого, певно, так ніколи і не представлять в ефірі телемарафону) вели «Факти тижня», а гостьові студії незмінно і невтомно вів Вадим Карп’як.

В ефірі каналу були такі сюжети:

• Наталії Кулик про наслідки обстрілів на Миколаївщині та про ситуацію з водою в Миколаєві,
• Ольги Чайко про ситуацію в Києві,
• Сюжет Оксани (? нерозбірливо) про роботу львівського вокзалу,
• Єгора Ромахло й Тетяни Доцяк про ситуацію в Харкові,
• Христини Гавриш про проблеми експорту продовольства з України,
• Оксани Михайлової про Леоніда Кравчука,
• Олексія Кобзаря про те, як країни ЄС допомогають новітньою спеціальною технікою українським рятувальникам,
• Андрія Почтєва про прибуття до Запоріжжя колони евакуйованих із Маріуполя та Мелітополя,
• Сергія Єременка про перемогу Kalush Orchestra на «Євробаченні»,
• сюжет Павла Васильєва про ракетні озброєння Росії,
• Катерини Курбанової про перехід до УПЦ приходу Московського патріархату в селі Ворончине Волинської області,
• Олександра Макушака й Ірини Тимчишин про те, як Буковина приймає вимушениих переселенців і допомагає гуманітаркою людям із прифронтових регіонів,
• Олександра Мельникова про ієрархічність і кастовість російської армії,
• Ольги Читайло про звільнене з-під окупації село Козаровичі на Київщині,
• Наталії Кулик про те, як різні українці зустріли війну,
• Ярослави Марущенко про зустріч міністрів закордонних справ країн членів НАТО в Берліні,
• Олени Горячевої про те, як «Червоний хрест» вивозить із Миколаєва лежачих хворих і допомагає місцевим мешканцям,
• Ярослава Шейко та Софії Богуцької про волонтера, який організував у Дніпрі помешкання для вимушених переселенців, орендувавши офіс.

Жодного прямого ввімкнення, як завжди, у блоці каналів не було.

Гостями студії були:

• Андрій Садовий, міський голова Львова, про ситуацію в місті;
• Андрій Гайдуцький, експерт у сфері міграції, про те, як запобігти залишенню українських біженців за кордоном;
• Крістіна Квін, тимчасова повірена США в Україні (записане інтерв’ю в підсумковому випуску 14 травня), про відновлення роботи посольства в Києві, про американську допомогу Україні;
• Оксана Маркарова, Надзвичайна і Повноважна послиня України в США, про виділення США 40 млрд доларів воєнної допомоги Україні;
• Олександр Камишін, голова правління «Укрзалізниці», про перейменування потяга Київ — Івано-Франківськ на «Стефанію», про зміни в русі евакуаційних і звичайних рейсових потягів, про вантажні перевезення;
• Ольга Діброва, амбасадорка України у Фінляндії, про намір Фінляндії вступати до НАТО;
• Дмитро Живицький, голова Сумської ОВА, про ситуацію в області, про повернення людей, про роботу інфраструктури;
• Микола Кучерявий, директор групи Kalush Orchestra, про залаштункові моменти перемоги групи на «Євробаченні»;
• Павло Казарін, ведучий ICTV й боєць української армії, про погляд на війну журналіста, який став військовим, про те, яку інформацію мають бійці на фронті;
• Микола Сольський, міністр аграрної політики та продовольства, про ситуацію з пальним для аграріїв, про вкрадене окупантами зерно;
• Олексій Білошицький, перший заступник керівника департаменту Патрульної поліції, про відновлення роботи камер фіксації порушень ПДР.

Крім того, в ефірі каналів було нове відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Традиційно у блоці цих каналів багато грубих порушень стандарту достовірності інформації. Був великий блок інформації від Олени Фроляк (який я, щоби щоразу знову його не цитувати повністю, буду згадувати як «текст про все на світі»): «У Харкові протягом доби тихо. Але ворог обстріляв Чугуїв, Дергачі, Золочів, Лозову. Сталося 12 пожеж. Горіли приватні будинки, гаражі. Збройні Сили України пішли в контрнаступ поблизу Ізюма, щоб не дати окупантам взяти в кільце українську армію та запобігти наступу на Слов’янськ і Краматорськ. Наші військові відтісняють ворога від Харкова в сторону російського Бєлгорода. Кремль нервує, на кордоні окупанти розгорнули три ракетні батареї “Іскандер”, щоб бити по підрозділах української армії». Все це було подано без посилань на джерела інформації.

Повідомлення про бомбування та обстріли «Азовсталі» у випуску новин о 21:30 теж було подано без посилань на джерело. Великий блок новин про різне (по одному реченню): про поранених цивільних на Харківщині, про обстріли кількох сіл, про бої на кордоні з Росією, про спроби наступу ворога на Ізюмщині, що в Харкові тихо й повертаються люди — теж було подано без посилань на джерела. І під нарізку випадкового відео. Узагальнене псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Христини Гавриш: «Та в уряді кажуть, що усе це довготривала робота, можливо, навіть на роки, а ситуація вже критична».

Ведучий Дрималовський посилався на міфічних «експертів»: «Експерти ж вважають: Московського патріархату треба було давно позбутися...». І в сюжеті Катерини Курбанової було таке ж посилання: «Експерти певні: ліквідувати Московський патріархат в Україні можливо лише на державному рівні...» У сюжеті Олександра Макушака й Ірини Тимчишин було сказано: «Буковина прийняла понад 100 тисяч переселенців. Вони живуть у школах, гуртожитках і санаторіях. Готові прихистити ще 50 тисяч українців». Перше число — це факт, друге — оцінка й намір. Хто джерело цього факту і хто автор оцінки — не було сказано.

Ведучий Ковальський посилався так: «Також стало відомо, що українські бійці, які боронять підступи до Запоріжжя, отримали американські дрони “Пума”».

І були порушення стандарту точності. Уже цитований вище блок інформації від Фроляк «про все на світі» й без посилань був ще й під картинку, яка геть не відповідала тексту ведучої.

У сюжеті про ситуацію в Харкові картинка переважно не мала нічого спільного з текстом. Наприклад, коли йшлося про те, що противоповітряна оборона збила ворожу ракету, показували екскаватор на вулиці міста. Не схожий ні на ракету, ні на ППО. Коли казали, що «на блокпостах з’являються черги», то показували загальний план якоїсь багатоповерхівки. Говорили про трамваї — показували тролейбуси. І, зрозуміло, багато було архівних кадрів, не позначених як архів.

У повідомленні, що Україна планує конфіскацію російських активів, «ілюстрацією» було абсолютно недоречне відео типу загального плану російського посольства, загальних планів сесійної зали парламенту, а відео спікера Стефанчука «ілюструвало» слова ведучої про «російських олігархів, які володіють заводами, банками, мережами готелів та низкою обленерго». І слова про «конфісковані активи» як заведено в телевізійників «ілюстрували» лічильною машинкою з готівковими доларами.

У повідомленні в новинах ішлося про бої «поблизу Сєвєродонецька у населеному пункті Тошківка та біля Бахмута. На харківському напрямку намагаються стримати просування українських вояків до державного кордону... Намагаються наступати в районах Довгенького та Богородичного». Показували відео, яке точно не могло стосуватися всіх перелічених локацій.

Повідомлення про результати зустрічі міністра закордонних справ Дмитра Кулеби з держсекретарем США Ентоні Блінкеном було «перекрите» архівним відео, невідповідним тексту. Наприклад, на словах про переговори українського міністра «з німецькими партнерами», показували Кулебу з фон дер Ляєн і тому подібні невідповідності.

Великий масив інформації про бої на різних ділянках фронту був «перекритий» нарізкою відео, яке не відповідало розповіді ведучого. А повідомлення про ракетний удар по Яворівському полігону було взагалі «проілюстровано» відео площі Ринок у центрі Львова.

Про те, що «українська армія працює над звільненням Іванівки і Архангельського» Херсонської області, «ілюстрували» відео роботи новітніх американських гаубиць М777, яке до того я бачив на інших каналах у сюжетах і повідомленнях про те, як українські військові опановують ці гармати.

У одному з повідомлень ішлося, що глава МЗС Великої Британії Ліз Трасс закликала держави НАТО надати Україні артилерію, а далі ведучий Ковальський казав про Трасс: «Бербок наголошує...»

Але найгірше в медіагрупи Пінчука справи зі стандартом відокремлення фактів від думок. Ведуча Олена Фроляк постійно видає в новинах власні неавторизовані судження: «До Києва вже повернулося 1,5 мільйона людей. І від цього столиця просто розквітає, бо найбільше її надбання, це кияни». «Багато киян, харків’ян, чернігівців, донеччан пересиджували найстрашніші дні війни у Львові. Місто стало прихистком для мільйонів. Тут їх приязно й професійно зустрічали, всіх годували, всіх обігріли, відправили кого треба за кордон. Справжнє місто-герой». «Цей вокзал став не тільки пунктом призначення для мільйонів, він став місцем надії, віри, миру, місцем, куди мріяли дістатися, місцем, де чекали і готові були прийняти».

В уже цитованому блоці інформації від Олени Фроляк «про все на світі» ведуча грубо порушує і стандарт відокремлення фактів від думок. От з якого дива вона взяла, що «Кремль нервує»?

Власні «експертні» висновки ведучої Фроляк: «Індія заборонила експорт пшениці через загрозу власній продовольчій безпеці. Уряд країни планує таким чином приборкати інфляцію. Водночас це може спричинити ще більше зростання цін у світі. Вони ростуть шаленими темпами через війну Росії проти України».

Фроляк узагальнює про Кравчука: «Усі, хто знав його особисто і лише з трибуни, однозначні: Леонід Кравчук мав прекрасну інтуїцію, був професійним дипломатом на будь-якому політичному полі бою і в критичні моменти намагався обирати те, що піде на користь його державі». Тим часом оцінки різних людей є різними.

У заявленому як проєкт «Євротиждень» були якісь суцільні неавторизовані оцінкові судження ведучої Оксани Соколової: «Дороги солідарності. Одна з ключових проблем на сьогодні — блокада українських портів російським загарбником. Паралізований експорт мільйонів тонн українського зерна і сільськогосподарської продукції, що катастрофічно б’є по нашій економіці і загрожує міжнародною гуманітарною кризою, голодом для багатьох країн світу. Наші європейські партнери взялися допомогти Україні оминути цю блокаду портів. Мова йде про створення нових експортних логістичних маршрутів. Європейська комісія вже закликала учасників ринку ЄС терміново надати Україні додатковий рухомий склад на залізниці, додаткові контейнери, вантажівки, судна, поставити українські експортні поставки у пріоритет перед іншими, створити пункти, дороги солідарності для обміну інформацією, ресурсами. Словом, зараз розробляє і пропонує екстрені рішення, а також можливості надалі, аби інфраструктура України та Європейського Союзу співпрацювала більш ефективно» і так далі. Тут навіть не новина про заклик Єврокомісії (бо насправді цей заклик ЄК зробила ще 12 травня, тобто за три дні до цього).

Власні судження Христини Гавриш у сюжеті: «От тільки окупант — Росія, яка вже не раз плювала на домовленості та міжнародне право. А голод — це ще одна зброя в її арсеналі». Неавторизовані оцінки в сюжеті Олексія Кобзаря на кшталт: «І цей стрес-тест пройдено на відмінно».

Дрималовський у підводці: «Експерти ж вважають: Московського патріархату треба було давно позбутися і ліквідувати цю організацію в Україні як загрозу національній безпеці. Та рішення має бути за державою, зокрема, за Радою національної безпеки, інакше священники Московського патріархату і далі молитимуться за кремлівських убивць нашого народу». Навіть якщо авторами думки є якісь міфологічні «експерти», то посилання на них чітко стосується лише першої половини думки. Друга вже сприймається як думка ведучого.

І так само в сюжеті Катерини Курбанової: «Експерти певні: ліквідувати Московський патріархат в Україні можливо лише на державному рівні, адже йдеться про національну загрозу, як і від усього, що сповідує і підтримує "русскій мір". І поки у Верховній Раді досі без розгляду лежать відповідні законопроєкти, це під силу Раді національної безпеки та оборони. Як це зробили з проросійськими політичними партіями. І робити це треба негайно. Бо прихильники друга Путіна Кирила Гундяєва ще в тисячах українських парафій».

Власна оцінка ведучого Дрималовського: «Буковина — серед областей-лідерів, які найбільше приймають і передають найбільше гуманітарної допомоги».

Не представлений ведучий (якого, як і раніше, я не знаю як звати): «Є почуття гумору у президента США. Джо Байден потроллив Кремль, підписавши закон про лендліз для України саме 9 травня, у таку сакральну для Росії дату. Ну і це ще одна демонстрація від Заходу, хто тепер головне світове зло, яке потрібно ліквідувати. Путін на цьому параді 9 травня виглядав жалюгідно та всупереч багатьом прогнозам не оголосив мобілізацію... Одним словом, російська армія поступово перетворюється на якусь солянку... Це вже призвело до того, що окупанти поділилися на касти».

Сюжет Олександра Мельникова страждає на спільну «хворобу» «Фактів тижня» — повну відсутність авторизації власних суб’єктивних думок (якщо вважати, що будь-який матеріал цієї програми позиціонується як авторський). Бо майже весь авторський текст є висновками й оцінками.

Два порушення стандарту повноти інформації. В уже цитованому блоці інформації від Фроляк «про все на світі» і з усіма на світі порушеннями, є ще й порушення стандарту повноти інформації, бо зі сказаного не зрозуміло, де саме «сталося 12 пожеж». У Чугуєві, Дергачах, Золочеві чи в Лозовій?

І одне жорстке порушення стандарту балансу думок. У БЗ про те, як уряд вирішує паливну кризу, все подано винятково з позицій уряду. В цій темі однозначно був необхідний баланс думок: позиція продавців пального (бо до БЗ додавася синхрон Свириденко, що уряд звинувачує їх мало не в «мародерстві»), ставлення споживачів (бізнесів, залежних від перевезень, або тих же аграрників, у яких посівна, та й просто водіїв) до ситуації і вже точно була необхідною експертна оцінка дій уряду. Загалом по такій суспільно важливій темі саме в підсумковому випуску все це обов’язково мало бути.

Інші зауваження. Проєкт «Євротиждень. Дайджест щоденної європейської підтримки», на мій погляд, виглядає доволі вторинно в ефірі інформаційного телемарафону. Як мінімум, абсолютно не інформативно. Ведуча Оксана Соколова у власних міркуваннях у підводках лише констатує те, що вже давно всі знають і що вже в тому ж марафоні було проговорено і з ньюзмейкерами, і з гостями. Нарізка «Єврокалендар» — це просто констатація різних подій тижня, причому не обов’язково масштабних: про приїзд Шарля Мішеля до Одеси, про один (один!) додатковий мільйон євро від Єврокомісії для програм українських дослідників та науковців, про розширення списку людей, яким заборонений в’їзд до ЄС. І все це події, які відбувалися за 6, 5, 4 днів до ефіру. Який сенс їх знову просто констатувати? Інформаційна цінність такого «календаря» виглядає для мене близькою до нуля.

Хороша інфографіка втрат ворога, але занадто швидка зміна даних, і ведучий, навіть явно поспішаючи, все одно не встигає за цими змінами. Це варто узгодити. Щоб дані на екрані режисери змінювали, орієнтуючись на слова ведучого, а не навпаки.

Елементи політичного піару. У підсумковому випуску за 14 травня було таке БЗ: «Вже у травні Україна отримає 350 тисяч тон пального з нових логістичних маршрутів. Завдяки діям уряду вдалося збільшити добовий обсяг ввезення пального з Євросоюзу з 4 до 12 тисяч тон на добу. Про це заявила перша віце-прем’єрка і міністерка економіки Юлія Свириденко... В уряді наголошують, аби врешті зникли черги та дефіцит на АЗС, потрібно мінімум 15 днів. Наразі весь імпорт іде на внутрішнє споживання. Збільшення запасів потребує часу. На найближчі тижні і навіть місяці в уряду є чіткий план дій...» І синхрон Свириденко, яка називає завищення цін на АЗС «мародерством». Чесно кажучи, як для підсумкового випуску ніщо не заважало команді каналів Пінчука зробити повноцінний сюжет на цю стовідсотково важливу тему. І щоб цей сюжет не був однобоким вихвалянням уряду і звинувачень урядовцями гравців ринку, а мав би нормальний баланс думок. І торгівцям пальним треба було надати слово, і водіям. А головне — не самим оцінювати, який уряд молодець, а послухати оцінку кваліфікованих експертів. І дуже дивне, як на мене, формулювання: «весь імпорт іде на внутрішнє споживання» — а він міг іти на експорт, чи що?

У повідомленні підсумкового випуску за 14 травня, що Україна планує конфіскацію російських активів, раптово й недоречно згадується фракційна приналежність депутата від партії «Голос» Ярослава Юрчишина. І так само недоречно в повідомленні, що народні депутати хочуть запровадити санкції проти російського патріарха Кирила, в титрі згадується приналежність до «Голосу» народної депутатки Юлії Клименко. Дві згадки про «Голос» наводять мене на думку, що це було не просто так.

Резюме. Репортажна складова ефіру каналів Пінчука була забезпечена сюжетами — 8 репортажів. З них дуже якісними були репортажі Ольги Читайло про звільнене з-під окупації село Козаровичі на Київщині й Олексія Кобзаря про те, як країни ЄС допомагають новітньою технікою українським рятувальникам. Якісним був аналітичний сюжет Павла Васильєва про ракетні озброєння Росії. І була ще одна дуже позитивна зміна в ефірі групи: частково фото/відео подавалося коректно, тобто з повною відповідністю до слів ведучого або навіть із представленням картинки ведучим. Наприклад, ведучий Ковальський казав: «Ось фото людей, які вціліли, перебуваючи в транспорті». Або БЗ про те, як гасло «Save Mariupol» підхопили люди в різних країнах, ведучий Дрималовський коментував відео з різних міст світу. Прямих ввімкнень, як і раніше, канали Пінчука не практикують. 

Гостьові студії цього разу були переважно новинними — 9 із 11 гостей були ньюзмейкерами. Як завжди, якісною була робота з гостями ведучого Вадима Карп’яка.

Порушень стандартів було, як і раніше, дуже багато. І, як і раніше, найгірше було з дотриманням стандартів відокремлення фактів від думок. Насамперед це стосується роботи ведучих підсумкового випуску і «Фактів тижня». І було три прояви політичного піару.

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 15 травня

Таких подій було лише дві:

• у Нью-Йорку сотні людей вимагали врятувати захисників Маріуполя;
• президент Зеленський змінив командувача сил територіальної оборони.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Сітки каналів 15 травня були в більшості усталеними. І різними. Інформаційними (короткі новини — гостьова) були сітки лише «Інтера» і «Ради». Медіагрупа «Україна» випуски новин робить півгодинними раз на три години. Група Пінчука натомість робить 15-хвилинні випуски новин раз на пів години. «1+1» продовжує жити своїм життям, постійно змінюючи ефірну сітку, як заманеться.

Найбільш репортажними залишаються ефірні блоки «Інтера»: цього разу з 32 сюжетів (!) 18 були репортажними плюс чотири прямих ввімкнення. У «1+1» було 10 репортажів і чотири прямих ввімкнення (щоправда, два з них не репортажні, а рефлексивні). Не дуже добре з репортажами були справи в ефірі групи Пінчука й «України». І зовсім погано — у каналу «Рада» (два репортажі й одне ввімкнення).

Гостей було найбільше в ефірі каналу «Рада» — двадцять один (із них сім ньюзмейкерів), чотирнадцять гостей було на «1+1» (п'ять ньюзмейкерів), одинадцять на каналах ICTV та СТБ (із них дев'ять ньюзмейкерів), вісім — в ефірі медіагрупи «Україна», лише п'ять — в ефірі «Інтера».

Найбільшою порушницею стандартів була група Пінчука (попри те, що до моніторингу потрапило лише чотири ефірні години їхньої роботи) — цілих 37 грубих порушень стандартів. 33 було у «1+1». Значно менше порушень, порівняно з попередніми періодами моніторингу, було на каналах «Рада» (28), медіагрупи «Україна» (25) і на «Інтері» (24). Найгіршим є дотримання каналами стандартів достовірності (тут рекордсменами є «1+1» і «Україна»), точності (найбільше порушень у каналу «Рада») і відокремлення фактів від думок (найгірші справи у групи Пінчука).

Проявів політичного піару цієї доби в ефірі спільного марафону було більше, ніж тиждень тому. По три таких випадки було в ефірах медіагрупи «Україна», медіагрупи Пінчука і канал «Рада». Один випадок був в ефірі «1+1».

В ефірах усіх каналів 15 травня не звучало жодного наративу кремлівської пропаганди й не було токсичних медійних персонажів.

Канали знову перестали хоч якось взаємодіяти між собою. Ніхто з каналів, які потрапили до цього моніторингу, 15 травня ніяк не анонсував роботу наступних колег в ефірі. Шкода, ще тиждень-два тому така тенденція наче починала намічатися.

Скриншот відео: «ТСН» / ютуб