Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 25 квітня 2022 року

Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 25 квітня 2022 року

30 Квітня 2022
4167

Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 25 квітня 2022 року

Ігор Куляс
Медіатренер, медіаконсультант, кризовий медіаменеджер
4167
Серйозні порушення стандартів та помилки в ефірних блоках каналу «Рада», «1+1», ICTV/СТБ, «Інтера», Суспільного та «України 24».
Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 25 квітня 2022 року
Моніторинг спільного марафону «Єдині новини» за 25 квітня 2022 року

24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить резюме марафону.

 

Телеканал «Україна» / «Україна 24» (0:00–2:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру була сталою: короткі новини на початку кожної години (їх вів Костянтин Лінчевський) і далі гостьові студії, які вели Юрій Бібік та Максим Сікора.

Більшість сюжетів була репортажною, решта — оглядовою:

  • Діани Федотової про наслідки ракетного удару по Одесі,
  • Дарії Сметанко про акції підтримки України в різних країнах світу,
  • Людмили Гаврилюк про 60 днів повномасштабної війни,
  • Владислава Гарнаєва про те, як повертаються до мирного життя села на Київщині,
  • Артема Джепка про знищені окупантами села на Запоріжжі,
  • Юрія Гули про найдорожчу ворожу техніку, яку знищили наші військові,
  • Наталії Малишко про репетицію благодійного концерту у Варшаві на підтримку України.

Пряме ввімкнення було лише одне — кореспондентки Олесі Боровик про обстріли на Сумщині. Але, судячи з технічного запису ефіру, насправді воно було імітоване (тобто записане заздалегідь і подане як пряме). Його початок пішов в ефір у прискореному варіанті, навіть слів кореспондентки було не розібрати. На моє переконання, такі речі є неприпустимими, адже це ошукання аудиторії.

Гостями ефіру були більше експерти, ніж ньюзмейкери:

  • Денис Маслов, народний депутат, член комітету з питань правової політики, про проросійські заяви німецьких та угорських політиків та про притягнення до відповідальності воєнних злочинців з Росії;
  • Роман Гончаренко, оглядач Deutsche Welle, про проросійські заяви німецьких політиків;
  • Олексій Рябчин, радник глави правління НАК «Нафтогаз України», радник віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, про можливу втрату Україною транзиту російського газу в Європу;
  • Микола Полозов, російський правозахисник, про зміну декларованих Путіним цілей війни;
  • Олексій Устенко, народний депутат, член Комітету ВР з питань фінансової та митної політики, про економіку держави під час війни і про дерегуляцію для відновлення бізнесу;
  • Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Міжнародної асоціації малих громад, про підтримку України Сполученими Штатами Америки;
  • Павло Латушко, білоруський дипломат, член президії координаційної ради, керівник народного антикризового управління, про білоруських партизан;
  • Андерс Аслунд, дипломат, професор Джорджтаунського університету, старший науковий співробітник Центру Євразії Атлантичної ради, про те, що дасть Україні візит Блінкена й Остіна.

Крім того, в ефірі каналів було показано фрагмент великої пресконференції Зеленського.

Порушення стандартів. Найбільше порушувався в ефірних блоках медіагрупи стандарт достовірності й переважно це були неперевірені повідомлення із соцмереж.

В одному з гостьових блоків ведучі Максим Сікора і Юрій Бібік подавали кілька повідомлень без посилань на джерела інформації: про те, що на Рівненщині волонтери спекли та освятили паски для фронту, що Київ відправив до східних міст паски, що до Вінниці доправлено медичну гуманітарку з Німеччини.

Ще в одному випадку ведучий Сікора дав занадто узагальнене псевдопосилання: «В Офісі президента Володимира Зеленського наголосили: деяким політикам слід подумати, чи їхнім онукам не доведеться за них просити пробачення».

Два грубі порушення стандарту точності стосувалися некоректного використання картинки.

Повідомлення в новинах: «На Донеччині внаслідок російських обстрілів загинуло п’ятеро людей, ще стільки ж поранені, повідомив голова обласної військової адміністрації Павло Кириленко. Серед загиблих двоє дітей, віком 5 і 14 років. А в Маріуполі і Волновасі встановити точну кількість жертв неможливо. За словами Кириленка, окупанти з “градів” обстріляли Авдіївський коксохімічний завод». Було «проілюстроване» картою сходу України і двома фото — воронки від вибуху в лісі і якогось зруйнованого приватного будинку. Тобто картинка не відповідала тексту.

Псевдопряме ввімкнення Олесі Боровик із Сумщини було «ілюстроване» відео обстріляних хат у невідомому населеному пункті, а кореспондентка розповідала про різні пункти, і ці картинки йшли «по колу». Тобто картинка в різні моменти не відповідала тому, про що говорила журналістка.

І було одне порушення стандарту відокремлення фактів від думок. Ведучий Лінчевський зробив безпідставне узагальнення: «Самі українці у Польщі розповідають: вражені гостинністю і щедрістю сусідів». Грубих порушень стандарту повноти й етичних норм професії не було.

Інші зауваження. Двічі повідомлення в новинах ілюструвалися дуже складною для сприйняття картою сходу України:

Цю карту показували на екрані лічені секунди. Впевнений, жоден глядач не зміг до ладу второпати, що саме означають усі ці позначки, тим більше, що прочитати дрібний текст «легенди» з екрана телевізора неможливо.

Елементи політичного піару. В одній із гостьових студій було БЗ про те, що на Київщину доставлено черговий гуманітарний вантаж від Фонду Ріната Ахметова.

Резюме. З позитивів я би відзначив дуже якісний репортаж Діани Федотової про наслідки ракетного удару по Одесі й сюжет Артема Джепка про знищені окупантами села на Запоріжжі, який кореспонденти робили, зокрема, безпосередньо під ворожими обстрілами. Загалом же репортажна складова була представлена в основному сюжетами, прямих ввімкнень явно бракувало. Гостей було чимало, але (за моїм спостереженням, традиційно для цієї пари ведучих) була відчутною значна перевага зовнішньополітичної тематики, більше експертів, ніж ньюзмейкерів. Багато (як для двох годин ефіру, які я аналізував) порушень стандарту достовірності й більшість із них була подачею інформації, взятої зі сторінок ньюзмейкерів у соцмережах без перевірки / підтвердження. Інші стандарти порушувалися менше. І традиційною для медіагрупи була наявність піар-матеріалу про Фонд Ахметова.

 

Телеканал «Інтер» (2:00–7:00)

Зміст ефіру. Ефір «Інтера» чітко поділений на новини (які вів цієї доби Олександр Просяник) і студії (які вів Олексій Фадєєв). Гостьовими їх не називаю, тому що протягом п’ятигодинного ефіру «Інтера» жодного гостя не було. Сюжетів було багато, і більшість із них ішли з повторами:

  • Ірини Васюри про виробництво маскувальних костюмів для фронту на Черкащині,
  • Євгена Соломіна про різні події на східному фронті (був в ефірі двічі),
  • Андрія Анастасова про наслідки ракетного обстрілу Одеси (був в ефірі тричі),
  • Богдана Вербицького про два місяці повномасштабної війни (двічі),
  • Анни Каменєвої про пекарню в Бучі, де печуть і безкоштовно роздають хліб (двічі),
  • Ольги Куриленко про фотопроєкт з українськими біженками в Італії (двічі),
  • Олени Мендалюк про психологічну допомогу дітям переселенців у Дніпрі (двічі),
  • Христини Гашенко про митця, який створює картини з маскувальних сіток (двічі),
  • Артура Терещенка про волонтерів, які допомагають переселенцям забути про пережите спілкуванням із тваринами (тричі),
  • Геннадія Стамбули про Великдень у Маріуполі (двічі),
  • Євгенії Терещенко про ситуацію на Херсонщині (двічі),
  • Олександра Васильченка про доцільність переговорів із країною-агресоркою (двічі),
  • Тетяни Логунової про те, що Берлінський інститут почав документувати воєнні злочини Росії в Україні за свідченнями українських біженців (двічі),
  • Вікторії Балицької про шістнадцятилітнього хлопця, який залишився єдиним опікуном молодших брата й сестри після загибелі батьків від артобстрілу у Верхньоторецькому (двічі),
  • Олени Бринзи про медиків-переселенців у Кропивницькому,
  • Олени Мендалюк про евакуацію коней із Кремінної (двічі),
  • Лілії Налягаки про перетворення зруйнованого мосту в Ірпені на артоб’єкт (двічі),
  • Ольги Жидецької про те, як Ніжинська іграшкова фабрика почала випускати іграшкові «байрактари», «мрії» і «джавеліни» (двічі),
  • Марини Біленької про два місяці війни (двічі),
  • про роботу медиків під час війни (авторку не представлено, був у ефірі двічі),
  • Ірини Васюри про роботу військових капеланів,
  • сюжет-стендап Світлани Чернецької про підтримку Великою Британією України (двічі),
  • Владислава Політа про другий тур виборів у Франції (двічі),
  • Сніжани Сидорук про евакуацію людей з інвалідністю та вадами психічного здоров’я з Київщини та Донеччини (двічі),
  • Юлії Зайцевої про те, як у Сумах волонтери збирають бібліотеку для біженців у Польщі,
  • Марії Тарасової про курси самооборони й арттерапію для дітей, організовані одеськими волонтерами,
  • Станіслава Кухарчука про бої на Ізюмському напрямі.

Прямі ввімкнення робили:

  • Дмитро Анопченко про військову допомогу США і про переговори на базі Рамштайн,
  • Світлана Шекера про ситуацію на Харківщині,
  • Дмитро Анопченко з США про нові санкції проти Росії,
  • Олена Мендалюк про ситуацію на Дніпропетровщині і в Маріуполі,
  • Станіслав Кухарчук із Краматорська про ситуацію на східному фронті.

Крім того, в ефірі були великодня промова президента Володимира Зеленського і брифінг Олексія Арестовича про ситуацію на фронтах.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності інформації було грубо порушено лише в п’ятьох інформаціях, але частина з них була не раз повторена у блоках новин. Ведучий Просяник подавав без посилань на джерела новину про загиблих і поранених внаслідок чергових обстрілів Харкова і новину, що судмедексперти в тілах загиблих цивільних у Бучі та Ірпені знайшли флашети.

Інформацію про привітання Емманюеля Макрона з перемогою на виборах майже гарантовано, на моє переконання, взяли із твітера Зеленського, хоча ведучий Просяник про це нічого не каже.

У сюжеті Євгенії Терещенко було некоректне посилання: «У місцевих ЗМІ повідомляють, йдеться про Іллю Карамалікова». У сюжеті Олександра Васильченка було узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки: «Колосальні збитки несе ближнє оточення Путіна та олігархи. Втім, навіть це не дає бажаного результату, запевняють українські політики».

Більшість порушень стандарту точності — внаслідок некоректного використання картинки й невідповідності тексту і картинки. Приміром, текст ведучого Просяника був такий: «П’ятьох людей вбили окупанти на Донеччині цієї неділі. У селах Красногорівка, Новоселівка та Новомихайлівка і свято на заваді росіянам не стало». Показували фото зруйнованих будинків (ті ж, що показували в попередньому ефірному блоці холдингу «Україна»). Яке саме зі згаданих ведучим сіл було на фото — невідомо. Ця інформація в такому вигляді була озвучена в усіх п’яти випусках новин.

Інформацію, що окупанти не погоджують гуманітарний коридор для вивезення цивільних маріупольців, було «перекрито» планами розбомбленого міста, взятими з архіву. На цих планах були впізнавані люди, і такий показ є занадто ризикованим, адже, на жаль, не виключено, що когось із цих людей на момент ефіру вже може не бути серед живих.

Повідомлення, що ЄС планує поглиблювати відносини з Індією, було перекрите видами Брюсселя і якимось індійським відео військового параду. Само собою, все це було взято з архіву й не позначено як архів. У сюжеті Олександра Васильченка частинами текст журналіста за кадром був «перекритий» повністю невідповідним відео. Повідомлення, що в Росії залишилося мало високоточних ракет, було «перекрите» планами якоїсь великої пожежі.

Стандарт відокремлення фактів від думок був порушений в одній новині, але її повторювали в усіх п’яти випусках новин. Ведучий Просяник робив неавторизований висновок: «До Києва прибули держсекретар США Ентоні Блінкен і голова Пентагону Ллойд Остін. Вони поговорили з Володимиром Зеленським, розповів радник голови Офісу президента Олексій Арестович. Про результати цієї розмови наразі не повідомляється. Але напередодні у Вашингтоні заявили про підготовку наступного траншу допомоги Україні. Тож, очевидно, на порядку денному є питання військової співпраці». Ця новина дослівно повторювалася майже в усіх випусках.

Стандарт повноти інформації було порушено в сюжеті Олександра Васильченка, де була наведена текстом цитата чиєїсь думки, але не було вказано (ні словами, ні титром), хто це сказав.

Інші зауваження. Журналісти «Інтера» знову часто забували про фемінітиви: «міністр реінтеграції Ірина Верещук» (ведучий Просяник), «Ірина Апілат, координатор ГО “Наш батальйон”» (титр у сюжеті Ірини Васюри), «Анна Городніченко, куратор центру психологічної допомоги та реабілітації» (титр у сюжеті Олени Мендалюк), «Євгенія була волонтером у шпиталі» (у сюжеті Артура Терещенка). І ось цікавий, як на мене, фрагмент у сюжеті не представленої авторки, яка казала: «Заступник міністра оборони Ганна Маляр разом із командувачкою медичних сил Тетяною Остащенко». Тобто тут були поряд і помилка, і фемінітив. І при цьому в титрі Ганну Маляр було названо правильно — «заступниця міністра оборони».

Часто «Інтер» підкладає на новинних сюжетах музику навіть на синхронах. На мою думку, це неправильно. По-перше, це забиває інтершум, а отже нівелює для глядача «ефект присутності». По-друге, це зовсім не новинна стилістика.

Абсолютно неінформативною, а радше емоційною, була більшість підводок ведучого Олексія Фадєєва. Можливо, не в останню чергу через те, що сюжети, до яких він підводився, були переважно нарисами. Як для інформаційного марафону це точно неправильно.

Елементи політичного піару. Було ось таке повідомлення: «Київ і Вашингтон ведуть переговори щодо використання заморожених російських активів як фінансової допомоги Україні. Про це сказав український прем’єр Денис Шмигаль в інтерв’ю каналу СВS. Він пояснив, що йдеться про заморожені 300 млрд. доларів Центрального банку Росії, але додав, що заморожені гроші російських олігархів українцям теж не завадять». І де тут, скажіть, будь ласка, новина? «Ведуться переговори» про те, про що вже не говорив лише лінивий. Але ця «цінна новина» повторювалася в усіх п’яти випусках новин блоку.

Резюме. З високоякісних репортажів журналістів «Інтера» я б відзначив такі сюжети: дуже докладну розповідь про наслідки ракетного обстрілу Одеси Андрія Анастасова, реальний репортаж із Маріуполя Геннадія Стамбули і репортаж Станіслава Кухарчука про бої на Ізюмському напрямі, зроблений винятково на лайфах і синхронах (тільки зайвою в ньому була музика).

Але загалом репортажна, суто новинна складова інформаційного ефіру «Інтера» цієї доби була повністю провалена. З величезної кількості сюжетів (27!) лише сім були репортажними, решта — нариси, «ювілейні» сюжети (про 60 днів повномасштабної війни) і умовно аналітичні. На п’ять годин ефіру було лише п’ять прямих ввімкнень власкорів, із яких лише три були репортажними. І, що мене неймовірно здивувало, на всі п’ять годин ефіру «Інтер» не запросив ЖОДНОГО гостя. Зрозуміло, за такого дисбалансу навіть і 27 сюжетів не вистачало, щоб заповнити ефір, тому майже всі вони були показані двічі, а деякі — навіть тричі. Ці повтори починалися вже з третьої ефірної години «Інтера», а два останніх ефірних годинних блоки (з 5-ї до 7-ї ранку) вже майже повністю складалися з повторів. Слабко оновлювалися і блоки новин, більшість інформацій просто повторювалася з випуску до випуску. Порушень стандартів наче було не так і багато, але вони постійно повторювалися в ефірі. Найбільш повторюваним порушенням стандарту достовірності була повна відсутність посилань на джерела інформації, найчастішим порушенням стандарту точності була повна невідповідність картинки і тексту за кадром. І один матеріал, але повторений п’ять разів, був із явними ознаками політичного піару прем’єра Шмигаля.

 

Телеканал «1+1» (7:00–12:00)

Зміст ефіру. У «1+1» найбільш заплутана з усіх каналів і, на мій погляд, абсолютно нелогічна ефірна сітка. Спочатку годину тривають новини з ведучими Святославом Гринчуком і Соломією Вітвіцькою. Далі йде година гостьової студії, яку ведуть Марічка Падалко і Руслан Шаріпов. Потім пів години новин і пів години гостьової. Потім короткі новини з ведучою Мар’яною Бухан. Далі пів години гостьової і пів години новин з Гринчуком і Вітвіцькою. І наостанок — година гостьової. Чесно, вже не перший раз намагався знайти хоч якесь логічне пояснення цього, але так і не зумів.

Велика кількість сюжетів, як репортажних, так і нарисових:

  • Олександра Моторного про ракетні обстріли мирних об’єктів на Запоріжжі,
  • Руслана Ярмолюка про бойові дії на Луганщині,
  • Антона Коцуконя про розмінування на Київщині,
  • Зоряни Степаненко про перемогу Макрона на виборах,
  • Наталки Волосацької про відправлення поранених та онкохворих українських дітей на лікування за кордон,
  • Якова Носкова про підготовку до оборони на Запоріжжі,
  • Олени Шворак про те, як фельдшерка на Луганщині врятувала з-під ворожих обстрілів машини «швидкої»,
  • Інни Боднар про дівчинку-біженку, яка передала армії гроші, які збирала собі на смартфон,
  • Валентини Доброти про собаку Патрона, який допомагає розміновувати українські землі,
  • Наталки Волосацької про те, як фото киянки з немовлям, зроблене в метро, де вони ховалися від ракетних обстрілів, стало іконою в італійському храмі,
  • Дмитра Фурдака про благодійний концерт Вакарчука в київському метро,
  • Олени Гущик про маріупольців у бункерах «Азовсталі»,
  • Ольги Павловської про собаку-провідницю,
  • Тетяни Штан про херсонського зрадника Кирила Стремоусова,
  • Тетяни Штан про російський Рубцовськ, із якого в Україну приїхали російські солдати-мародери, які стали «рекордсменами» по кількості відправленого додому награбованого,
  • Наталії Ярмоли про польського священика, який після проповіді запропонував прочанам заспівати Гімн січових стрільців.

Прямих ввімкнень було лише два:

  • Сергія Осадчука про наслідки ворожого ракетного обстрілу житлового будинку в Одесі,
  • Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») з Парижа про ймовірні наслідки переобрання Макрона президентом.

Гостями студії були:

  • Олена Силенко (? була нерозбірливо представлена, а титрів не було), маріупольська журналістка, про те, що відбувалося в Маріуполі з початку повномасштабної війни;
  • Олександр Перцовський, керівник пасажирського напряму «Укрзалізниці», про відновлення роботи «УЗ» на звільнених територіях, про евакуаційні потяги з Херсонщини і Донеччини;
  • Анастасія Дмитрук, поетеса, про новий вірш проти російських окупантів;
  • Володимир Марчук, голова Нововоронцовської громади, про те, як він був у полоні в окупантів і як його було звільнено;
  • Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень, про те, як широкомасштабна війна змінює суспільні настрої українців;
  • Ігор Гузь, народний депутат від близької до Ігоря Коломойського, власника каналу, партії «За майбутнє», який супроводжував делегацію литовського Сейму півднем України, про цю поїздку й настрої литовських депутатів, про плани повоєнної допомоги Україні;
  • Руслан Кравченко, керівник Бучанської окружної прокуратури, про роботу з документування воєнних злочинів росіян у місті;
  • Олександр Кваснєвський, президент Польщі 1995–2005 років, про роль України у світі, про дії Росії тощо;
  • Ірена Карпа, письменниця, з Парижа про вибори президента, про настрої у Франції стосовно України й Росії.

Крім того, в ефірі було звернення президента Зеленського і заздалегідь записане інтерв’ю Дмитра Святненка з Анзором Масхадовим (сином знищеного росіянами президента Ічкерії Аслана Масхадова) про паралелі між чеченськими війнами і війною в Україні.

Порушення стандартів. Ведучий Руслан Шаріпов подавав зведення ситуації на фронтах без посилань на джерело. Всі інші порушення стандарту достовірності були псевдопосиланнями, за якими взагалі не вгадується джерело інформації. У короткому випуску новин ведуча Мар’яна Бухан подавала так кілька інформацій: «І вже за кілька хвилин по тому почала з’являтися інформація, що вибухи чути на Вінниччині, Рівненщині і Львівщині»; «Вже відомо, що в Рівненській області росіяни завдали два ракетних удари по залізниці»; «Відомо, що кілька будівель зруйновано, але всі пожежі вдалося рятувальникам локалізувати»; «Також за непідтвердженою інформацією, палає і арсенал ракетно-артилерійського управління»; «Однак будь-яких офіційних коментарів від російської влади немає. Відомо лише, що тамтешні еменесники ніби почали евакуацію з найближчих районів». Ведучий Святослав Гринчук: «Також повідомляють про пожежу у військовій частині Брянської області». І ще в одному випадку ведуча Бухан посилалася на неназвані узагальнені «пабліки»: «У російському Брянську потужно горить нафтобаза “Дружба”. Близько другої ночі, пишуть в тамтешніх пабліках, було чути вибухи».

Більшість порушень стандарту точності була пов’язана з некоректним використанням картинки і її невідповідністю тексту за кадром. Так із якогось дива повідомлення про зустріч у Києві президента Зеленського з держсекретарем США Блінкеном і керівником Пентагону Остіном було «перекрите» архівним відео пакування американцями військової допомоги Україні. Звісно ж, без позначення, що це відео є архівним. Інформація про звернення Ірини Верещук до ООН із закликом про допомогу в порятунку цивільних маріупольців була «перекрита» архівними планами розбомбленого міста й людей на вулицях (хоча в повідомленнях новин ішлося, що люди не виходять на вулиці з укриттів).

Майже вся розмова ведучих гостьової студії з журналісткою Оленою Силенко (?), якій удалося порятуватися з блокадного Маріуполя, була навіщось перекрита архівним відео з Маріуполя, яке йшло по колу. Зрозуміло, те, що на картинці, ніяк у такій ситуації не могло відповідати тому, про що розповідала гостя ефіру. Повідомлення про те, що люди з Херсона намагалися втекти, але окупанти їх не випускали, було «перекрито» фотографією міністра оборони Резнікова і голови Нововоронцовської громади Марчука. А слова про викрадення Марчука окупантами було «перекрито» відео весняних польових робіт і зерном на елеваторі (що саме по собі було дивним монтажем).

Повідомлення про останні події на східному й південному фронтах було перекрите випадковим відео. Наприклад, коли йшлося про втрати ворога, показували зруйновані будинки тощо. І, звісно, все це «не дружило» з тією широкою географією, яку ведуча згадувала в цей момент за кадром. Пряме ввімкнення Зоряни Степаненко з Парижа було «перекрите» випадковою нарізкою якогось відео, пов’язаного з виборами. В результаті кореспондентка говорила про Макрона, а показували Ле Пен, говорила про «ці кадри Бучі», а показували кадри Парижа тощо.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушувався двічі. Було власне неавторизоване міркування ведучої новин Вітвіцької: «Варто зазначити, що про цей візит не було жодного офіційного повідомлення від Офісу президента, ані від американських держустанов не надходило». А в сюжеті Штан було невиправдане узагальнення: «Але тепер Рубцовськ чи не у всіх на вустах».

Щодо стандарту повноти інформації. На «1+1» чомусь не титрують гостей. Що є доволі критичним, адже розмови з гостями тут довгі. Ті глядачі, які вмикаються не одразу ж, змушені слухати гостя, не знаючи, хто це такий чи така.

У сюжеті Штан про херсонського зрадника було кілька коментаторів, які не були ні протитровані, ні представлені текстом, а отже зрозуміти, хто вони такі і яким є рівень їхньої компетентності в темі, глядач не міг. Весь цей сюжет був проілюстрований архівним відео, яке слід було скрізь титрувати датами, бо все це були якісь конкретні події за багато різних років, але титрів не було.

Інші зауваження. «1+1» продовжили ілюструвати огляди подій на фронтах дуже красивою, але неінформативною картою.

Не наочно, дуже багато надмірної інформації (зайвих написів та інших елементів). При цьому карта ще й динамічна, а ця динаміка майже ніяк не збігається з тим, про що розповідають ведучі за кадром. Крім того продовжують показувати втрати ворога на поганій із точки зору сприйняття глядачем інфографіці:

Тут погано геть усе, але я вже про це писав у попередніх оглядах. І це при тому, що вже 1 квітня я бачив на каналі набагато якіснішу інфографіку. Навіщо було повертатися до попереднього поганого варіанту, не зрозуміло. Крім того, по-моєму, ведучі ніколи не навчаться очевидного правила: називати за кадром різні показники саме в тому порядку, в якому вони подані на картинці. Натомість ведучі роблять це в хаотичному порядку, ускладнюючи сприймання інформації.

Навіщось на сюжеті Тетяни Штан про херсонського зрадника було підкладено музику, яка часом заважала навіть чути текст кореспондентки за кадром.

Елементи політичного піару. Ведучий Шаріпов сказав: «З нами був Ігор Гузь, народний депутат з фракції “За майбутнє”». Партійна та фракційна (власне, «За майбутнє» — не фракція, а група) приналежність народних депутатів не мають жодного стосунку до загального контексту обговорюваних тем (відвідання України делегацією литовських депутатів і питаннями допомоги Україні). Згадка про це була явно зайвою, а в нинішніх умовах у єдиному марафоні — рекламою партії, контрольованої власником каналу Коломойським.

Резюме. Традиційно в ефірі каналу було чимало якісних сюжетів, насамперед репортажі військових кореспондентів, зокрема Олександра Моторного про ракетні обстріли мирних об’єктів у прифронтовій смузі на Запоріжжі, Руслана Ярмолюка про бойові дії на Луганщині, Антона Коцуконя про розмінування на Київщині. Або репортажі про події, віддалені від фронту: Наталки Волосацької про відправлення поранених та онкохворих українських дітей на лікування за кордон або Якова Носкова про підготовку до оборони на Запоріжжі.

Попри велику кількість сюжетів, уже з другого випуску новин частину з них доводиться повторювати, бо заповнити таку кількість ефіру, яка відведена під «великі» новинні випуски, певно, неможливо, навіть маючи такий потужний ресурс досвідчених кореспондентів. І навпаки — «1+1» майже не користується найціннішою для інформаційного ефіру формою репортажу: прямими ввімкненнями. Бо два ввімкнення на п’ятигодинний ефір в умовах того, що події під час війни відбуваються постійно і по всій, без перебільшення, країні, — це мало. Порушень стандартів було багато переважно через непевність джерел чи небажання ці джерела називати. І, звичайно, через непрофесійну роботу з картинкою, яка не відповідає текстам за кадром, бо текст для наших телеканалів є первинним, а яка при цьому картинка — не важливо, аби хоч чимось «перекритись».

 

Телеканал «Рада» (12:00–17:00)

Зміст ефіру. Структура годинного ефіру була чіткою: короткі новини, які вів Андрій Сініцин, і гостьові студії з ведучими Олесею Ніцевич та Вадимом Колодійчуком. Гостьова студія цього дня була зроблена на гостомельському летовищі.

Сюжети були переважно нарисами або оглядами, репортажів було небагато:

  • Тетяни Беженар про прибирання російських топонімів із вулиць Одеси, Дніпра і Полтави,
  • Валерії Холодової про волонтерські мінідитсадки для вимушених переселенців у Дніпрі,
  • сюжет про руйнування окупантами церков (авторку сюжету не було вказано),
  • Інни Горіненко про розмінування на Київщині,
  • Лілії Кочерги про патріотичні дитячі малюнки на сітілайтах Кропивницького,
  • Валерії Дерменжиєвої про життя вимушених переселенців,
  • Івана Сірецького про волонтерів із Буковини, які постачають військовим і цивільним пляшки-фільтри для очищення води для пиття,
  • Богдана Олійника про польського волонтера, який пече хліб у Бучі,
  • Антона Страшка про відновлення звільненого Гостомеля,
  • Тетяни Беженар про волонтерів, які роблять різні страви з патріотичними малюнками.

Прямих ввімкнень було лише три:

  • Антона Страшка з Гостомеля про роботи з розмінування,
  • Ірини Коваленко про ворожі обстріли на Вінниччині,
  • Анни Ружін про ракетний обстріл Кременчука.

Гостями ефіру були:

  • Юрій Гусєв, гендиректор ДК «Укроборонпром», про плани з побудови нової «Мрії»;
  • Євген Єнін, перший заступник міністра внутрішніх справ України, про фіксацію злочинів окупантів в Україні та про правопорядок під час Великодня;
  • Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, радник керівника Офісу президента, про енергетичні санкції проти Росії і фінансову допомогу Заходу Україні;
  • Олександр Галуненко, перший льотчик-випробовувач «Мрії», про те, як створювали і випробовували «Мрію», і про можливість створення нового літака;
  • Олег Скрипка, співак, про українську пісню як самоідентифікацію народу, про Бучу, де мешкали його батьки;
  • Андрій Титаренко, волонтер, співзасновник благодійної організації «Район №1», про те, як волонтери переключаються на завдання відновлення зруйнованого ворогом;
  • Юлія і Ольга Ткач, авторки мультфільму про літак «Мрія», про мультфільм;
  • Ольга Василевська-Смаглюк, народна депутатка, про відшкодування українських економічних втрат внаслідок російської агресії, про відновлення звільнених міст і сіл Київщини;
  • Олена Юзвак, лікарка з Гостомеля, про те, як вона з родиною пережили окупацію;
  • Ростислав Смірнов, радник міністра внутрішніх справ України про розчистку звільнених територій і проєкт «Добробат»;
  • Вадим Бойченко, міський голова Маріуполя, про ситуацію в місті й ситуацію з гуманітарними коридорами;
  • Олег Немчинов, міністр Кабінету Міністрів України, про відновлення зруйнованого ворогом, про соціальні виплати на звільнених територіях, про посівну тощо;
  • Юрій Ліленко, начальник управління з організації заходів цивільного захисту на особливо важливих об’єктах у місті Києві, про те, як діяли рятувальники 24 лютого при захопленні аеродрому «Гостомель» десантом окупантів;
  • Сергій Лещенко, радник керівника Офісу президента, про значення візиту Блінкена й Остіна в Україну і загалом про підтримку України одними країнами і обережне ставлення інших;
  • Ігор Терехов, мер Харкова, про ситуацію в місті і відновлення зруйнованого ворогом;
  • Микола Жирнов, голова Київської міської військової адміністрації, про безпеку столиці;
  • Тарас Думенко, голова Гостомельської селищної військової адміністрації, про наслідки російської окупації і роботи з відновлення життя селища;
  • Анна Вольц, координатор із надзвичайних ситуацій «Лікарів без кордонів», про надання допомоги медичній системі Гостомеля і про організацію медичних потягів;
  • Ігор Смелянський, генеральний директор «Укрпошти», про новий тираж марок про «русскій воєнний корабль» і роботу «Укрпошти» на звільнених територіях;
  • Вадим Мельник, директор Бюро економічної безпеки України, про конфіскацію майна російських юридичних та фізичних осіб для компенсацій збитків від війни;
  • Олег Федоренко, начальник управління експлуатації та безпеки руху «Укравтодору», про ремонт зруйнованих війною доріг.

Порушення стандартів. Порушень стандарту достовірності було багато і різних. Частина інформації подавалася без будь-яких посилань на джерела. Зокрема, повідомлення про загибель іще двох дітей на Донеччині від рук окупантів. Інформація про втрати ворога була подана ведучим Сініциним без посилань на джерела в чотирьох випусках новин. Так само без посилань ведучий Колодійчук наводив кількість загиблих у результаті війни дітей.

Ще в одній інформації ведучий Сініцин посилався на сторінку у фейсбуку: «Збройні сили України збили черговий ворожий літак. Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомили представники повітряного командування “Схід”». А ще використовував таке стале псевдопосилання: «За попередніми даними, протиповітряна оборона Повітряних сил України знешкодила всепогодний двомісний винищувач-бомбардувальник Су-34». У такій редакції це повторювалося в трьох випусках новин. В іншій інформації посилання були такі: «Якщо вірити російським ЗМІ, то пожежа локалізована уже»; «Очевидці в соцмережах повідомляли, що дим розходився на декілька кілометрів, а вогонь бачили з різних точок міста». І ще в одному випадку знову була інформація, взята з інтернету: «Про це повідомив Віталій Кличко на своїй сторінці у телеграмі».

У прямому ввімкненні кореспондентка Ірина Коваленко не посилалася на джерела в такий спосіб: «Сьогодні російські окупанти випустили на території нашої області декілька ракет. Відомо, що полетіли вони у декілька населених пунктів у різних частинах нашої області. Відомо, що пошкоджена інфраструктура критична. Відомо, що також є постраждалі і загиблі... Відомо, що внаслідок цих ракетних обстрілів була пошкоджена інфраструктура залізниці, тож затримка є із сполученням потягів. Наразі відомо, що деякі з них запізнюються від 30 навіть хвилин до декількох годин». І звідки оце все «відомо»?

Інформацію про відсутність гуманітарних коридорів із Маріуполя було взято зі сторінки віцепрем’єрки Ірини Верещук у соцмережах.

Ведуча Ніцевич «посилалася» на джерела так: «За попередніми даними, удень у регіоні отримали поранення одинадцять людей...». А ведучий Колодійчук у запитанні до Терехова: «Буквально дві хвилини тому повідомили, що чути в Харкові і області вибухи, але заспокоюють, ймовірно працює протиповітряна оборона, але звісно чекають офіційної інформації». Це про кого йдеться?

Порушень стандарту точності було менше і всі вони були пов’язані з невідповідністю картинки й тексту. Ведучі гостьової студії розповідали про плани відновлення літака «Мрія»: це було «перекрито» архівними планами «Мрії» в польоті. Архів при цьому позначено не було. І так само архівними планами літака були «перекриті» слова гендиректора «Укроборонпрому» Гусєва про побудову нової «Мрії».

У повідомленні про втрати української інфраструктури й загалом економіки від війни на екран вивели слайд про знищену та захоплену техніку в аеропорту Гостомеля. Пізніше саму інформацію під цей слайд ведучі навіщось повторювали в ефірі двічі з інтервалом у кілька хвилин.

Повідомлення про наведення тимчасових переправ через річки там, де внаслідок бойових дій було підірвано мости, «проілюстровано» фотографіями роботи електриків. І навпаки: про відновлення електрики — фотографіями відновлення переправ. Цікаво, що цього абсурду не бачив ніхто у випусковій групі, бо він у такому ж самому вигляді виходив у ефір і в наступному випуску новин.

Стандарт відокремлення фактів від думок двічі порушувався за рахунок безпідставних узагальнень «Українці більше не хочуть бачити на своїх вулицях табличок з російськими топонімами» (ведучий Сініцин). І «містяни ідею перейменування підтримують» (в сюжеті Тетяни Беженар). Хтось підтримує, а хтось ні. Так безапеляційно говорити про всіх містян не можна.

Порушення стандарту повноти інформації були різні. У титрі в сюжеті Тетяни Беженар була абревіатура, точно не зрозуміла більшості аудиторії: «Олег Пустовгар, регіональний представник УІНП в Полтавській області». Так скорочувати не можна, слід було давати повну назву Український інститут національної пам’яті.

Представляючи Ольгу Василевську-Смаглюк, ведучим слід було пояснювати її компетентність у питанні відшкодувань Росією економічних збитків, завданих Україні, хоча би згадавши, що вона є членкинею Комітету ВР із питань фінансів, податкової та митної політики (хоча, на мою думку, на цю тему можна було знайти й компетентніших коментаторів, у тому числі й серед народних депутатів).

У сюжеті Лілії Кочерги не всі мовці в синхронах були протитровані, тож для глядачів залишилася загадкою їхня компетентність у коментованій ними події. А в бекґраунді повідомлення про наслідки ракетного удару по Одесі архівне відео не було протитроване датою самої події.

І було серйозне порушення журналістської етики. За словами ведучої, кореспондентка Валерія Дерменжиєва «на три доби перевтілилася у біженку і рушила до Ужгорода». Принаймні частину цього сюжету зняли на приховану камеру, а журналістка видавала себе за переселенку. «Журналіст змінює професію» — це й загалом не найкращий варіант для інформаційної журналістики. А війна — точно не час для подібних експериментів. Найжорсткішим етичним порушенням в «експерименті» є те, що зняті в такий спосіб люди несподівано для себе стали героями загальнонаціонального ефіру, без попередження, що їх знімають, не кажучи вже про попередження, що це буде показано на всю країну. Це є порушенням фундаментального права на приватність. І ще гірше: не виключено, що хтось із цих людей міг відмовитися від зйомки (якби мав такий вибір), у тому числі й з міркувань безпеки — своєї чи своїх рідних. А в підсумку все те, що було зрештою в сюжеті, можна було знімати в цілком природний спосіб, не порушуючи права інших людей.

Інші зауваження. У першому годинному блоці каналу багато суто емоційних промов ведучих, причому багато власних думок вони неодноразово повторювали. Контрапунктом була теза про знищений окупантами літак «Мрія» і не знищену ними українську мрію. Все це правильно і зрозуміло, але навіщо так багато разів (я не рахував, але ж до двох десятків разів протягом години ефіру)? На початку другого годинного блоку ця ж тема була продовжена ще на п’ять хвилин. Мені здається, що все ж це інформаційний ефір, а не мітинг чи символічний захід. І, до речі, не авторська програма, де ведучий сам собі господар.

Попри велику новацію (організацію студії на летовищі в Гостомелі), ефір був дуже неорганізований, із великою кількістю накладок. В інформації про втрати ворога ведучий Сініцин подавав дані не в тому порядку, в якому вони розташовані на слайді на екрані. Що плутає глядача.

На «Раді» часто дуже швидко прибирають титри на синхронах (2-3 секунди). Не всі глядачі читають так швидко, і не всі починають читати титр одразу ж, щойно він з’явився на екрані.

Дуже часто журналісти каналу забували про фемінітиви. У новині про те, що Херсон отримав ліки, дві лікарки були протитровані без імен та прізвищ (імовірно, з міркувань безпеки?), але з «посадами»: «лікар-терапевт» і «заступник медичного директора». Обидва гостьові ведучі представляли гостю: «Ольга Василевська-Смаглюк, народний депутат України». Титр на синхроні в сюжеті: «Ганна Маляр, заступник міністра оборони України». При тому в тексті за кадром було названо правильно «заступницею». Титр: «Лілія Кочерга, кореспондент». Ведучий Колодійчук: «Про це сьогодні повідомила віцепрем’єр Ірина Верещук». І ведучий, і в титрі: «Анна Вольц, координатор з надзвичайних ситуацій “Лікарів без кордонів”». Мова, як ми вже всі переконалися, має значення.

Елементи політичного піару. В ефірному блоці каналу було два прояви політичного піару. Ведуча Ніцевич представляла гостю: «Ольга Василевська-Смаглюк, народний депутат України, представниця фракції “Слуга народу”». Фракційна приналежність не мала значення до контексту обговорюваних тем (відшкодування Росією збитків, завданих Україні війною, і відновлення Київщини після окупації). Зайва ж згадка назви фракції / партії є абсолютно, даруйте за каламбур, зайвою для спільного марафону, бо є зайвою рекламою цієї фракції / партії.

Ведучий Колодійчук подавав таку «новину»: «Розмінування територій та протидія ворожим диверсантам наразі це одні з пріоритетних завдань для Міністерства внутрішніх справ, а ще відновлювальні роботи, гуманітарна допомога місцевим жителям та боротьба з мародерами. Про це сказала заступниця міністра Мері Акопян під час робочої поїздки на Сумщину. Там вона зустрілася із керівниками структурних підрозділів Нацполіції, Нацгвардії та Держслужби із надзвичайних ситуацій області. Говорили також про подальшу роботу служб у період воєнного стану та співпраці із місцевими органами влади». І в чому тут новина? В тому, що заступниця міністра кудись поїхала? Це класичний зразок джинсового БЗ.

Резюме. В ефірі каналу слабкою ланкою є репортажна складова. Із десяти сюжетів репортажами були лише два, й на п’ять годин інформаційного ефіру було лише три прямих ввімкнення. Дуже якісним було ввімкнення Антона Страшка з розмінування Гостомеля. Але загалом для інформаційного ефіру цього було відверто мало. Краще справи були з гостями, серед яких була достатня кількість цікавих ньюзмейкерів різного плану. І загалом якісна робота гостьових ведучих Олесі Ніцевич і Вадима Колодійчука (в частині ведення ними інтерв’ю з гостями).

Порушень стандартів було доволі багато, найбільше — стандарту достовірності інформації, попри те, що ведучий Сініцин не втомлювався в кожному випуску новин обіцяти глядачам: «А головне — перевіреної інформації». Серйозним було порушення етики журналістики (сюжет з використанням прихованої камери). Редакції слід відмовитися від такої форми роботи, як мінімум, поки телеканал бере участь у загальному телемарафоні. Крім того, в ефірі каналу було два прояви політичного піару.

 

Телеканали ICTV та СТБ (17:00–22:00)

Зміст ефіру. Структура ефіру була така ж, як і раніше: кожний годинний блок розбитий на 15-хвилинки, випуск новин — гостьова — випуск новин — гостьова. Новини по черзі вели Олена Фроляк і Юлія Сеник, гостьову студію Вадим Карп’як.

Сюжетів було приблизно порівну репортажних і нарисів:

  • Анни Боль про візит в Україну Блінкена й Остіна,
  • Оксани Михайлової про концерт Вакарчука в київській підземці,
  • Наталії Кулик про те, як працюють у воєнний час українські банки,
  • Тетяни Доцяк про уроки брейкденсу для дітей у харківській підземці,
  • Ксенії Павлишин про те, як живе звільнене село Олізарівка на Київщині,
  • Сергія Єременка про повсякденний вишкіл київської тероборони,
  • Костянтина Мельникова про чергові перехоплені СБУ розмови окупантів,
  • Владислава Круглова про те, як жителі села Термахівка на Київщині пережили окупацію,
  • Людмили Цимбалюк про посівну на Вінниччині,
  • Андрія Почтєва про зведення укріплень на Запоріжжі,
  • Анастасії Кожушко про наслідки ракетного удару по Одесі,
  • Ірини Цимбал про відновлення зруйнованих ракетними обстрілами шкіл та інших інфраструктурних об’єктів на Черкащині,
  • Христини Гавриш про курси української мови для тих, хто хоче перестати говорити мовою окупантів,
  • Данили Самсонова про перейменування російських топонімів у містах,
  • Артема Сорокіна про звільнений Гостомель,
  • Сергія Єременка про звільнене від окупантів село Андріївка на Київщині.

Прямих ввімкнень було лише два:

  • Катерини Курбанової про ракетні обстріли Рівненщини,
  • Мирослави Прокоп’юк про ракетний удар по Львівщині.

Гості ефіру були дуже різноманітними, це були і ньюзмейкери, й експерти:

  • Олександр Камишін, голова правління «Укрзалізниці», про відновлення зруйнованих ворогом залізничних об’єктів, про перевезення пасажирів і перевезення вантажів, у тому числі на Європу;
  • Митрополит Епіфаній, предстоятель Православної церкви України, про те, як минуло свято Великодня;
  • Ірина Венедіктова, генеральна прокурорка України, про розслідування воєнних злочинів окупантів в Україні;
  • Олександр Павлюк, голова Київської обласної військової адміністрації, про розмінування цвинтарів до поминальних днів і про відновлення інфраструктури звільнених міст і сіл;
  • Данило Лубківський, заступник міністра закордонних справ України в 2014 році, директор Київського безпекового форуму, про те, що означає призначення Бріджіт Брінк послинею США в Україні, і про значення перемоги Макрона для України;
  • Олексій Бубнов, виконавчий директор Асоціації ринку вікон і фасадів, про проблему засклення вибитих вибухами вікон по всій Україні;
  • Олена Шуляк, ініціаторка законопроєкту щодо відшкодування за зруйноване окупантами житло, про принципи цього законопроєкту;
  • Дмитро Лиховій, головний редактор видання «Новинарня», яке спеціалізується на воєнній тематиці, про ситуацію з провокаціями в Придністров’ї і про оцінку сил Росії на східному фронті;
  • Кіра Рудик, народна депутатка, про міжнародний трастовий фонд для відбудови України;
  • Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про ситуацію в місті;
  • Оксана Горбач, національна координаторка Ігор нескорених, про результати виступу української збірної;
  • Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про знеструмлення всієї області, про знищення окупантів у Кремінній і про хід евакуації людей;
  • Олексій Данілов, секретар Ради нацбезпеки і оборони, про ситуацію в Придністров’ї, про необхідність заборони російської церкви в Україні;
  • Таміла Ташева, постійна представниця президента в Криму, про «Кримську платформу» в нових умовах;
  • Ірена Карпа, письменниця, про настрої в Парижі після перемоги Макрона на виборах;
  • Юлія Тимошенко, народна депутатка, лідерка партії «Батьківщина», про запаси газу;
  • Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію в області, зокрема в Маріуполі;
  • Мустафа Найєм, заступник міністра інфраструктури, про проблеми з безмитним ввезенням автівок в Україну;
  • Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністерка України, міністерка з питань реінтеграції окупованих територій, про можливості евакуації з Маріуполя цивільних і поранених;
  • Марія Челяк, координаторка участі Українського інституту книги у міжнародних ярмарках, про участь України в паризькому книжковому фестивалі;
  • Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ситуацію в області.

Крім того, в ефірному блоці ICTV та СТБ знову було, на мій погляд, абсолютно недоречне для спільного телемарафону творіння «Кварталу 95» «Байрактар-news».

Порушення стандартів. Порушень стандартів було багато. Насамперед стандарту достовірності інформації. Головним чином порушувався за рахунок того, що ведучі новин велику кількість відповідальних новин подавали взагалі без посилань на джерела інформації.

Так Олена Фроляк подавала зведення з фронтів. І інформацію про знищення ворожого Су-34. Так само без посилань було подано й інформацію про втрати ворога.

Ведуча подавала великий блок інформації про різні ворожі обстріли: один поранений на Рівненщині, п’ятеро загиблих у Жмеринці та Козятині на Вінниччині, в Коростені на Житомирщині, на Львівщині, на Луганщині через обстріли майже вся область без води, на Миколаївщині п’ятеро поранених, на Донеччині — п’ятеро загиблих. У підсумку йшлося про вісім різних подій — і не було жодного посилання на джерела інформації.

Ще один великий блок інформації від Фроляк був про: обстріл Дергачів на Харківщині, в Золочівському районі області, обстріли Харкова, обстріли у Великій Комишувасі, Вірнопіллі, Новій Дмитрівці, Карасівці, Продянці, Коробочкіному, спроба невдалого ворожого штурму з Ізюма, збиття ворожого літака під Балаклією. В підсумку скоромовкою розказано було про 11 різних подій у різних містах і селах, і жодного посилання на бодай якісь джерела інформації.

Далі знову було про обстріли Харкова, обстріли в Карасівці, Прудянці, Коробочкіному, спроба невдалого ворожого штурму з Ізюму. П’ять різних подій були без посилань на джерела інформації. І крім того питання — навіщо двічі з інтервалом у дві хвилини було повторювати одне й те саме?

Великий блок інформації про ракетні удари в чотирьох різних регіонах ведуча Юлія Сеник також подавала без жодних посилань на джерела інформації. Як і інформацію про п’ятьох поранених на Миколаївщині і п’ятьох загиблих на Донеччині.

Так само Юлія Сеник подала великий блок інформації про двох загиблих і півтора десятка поранених на Харківщині, обстріл у Дергачах, трьох загиблих у Безруках.

Ще один такий великий блок новин без посилань на джерела був про такі події: в Енергодарі ФСБ проводить «фільтрацію населення», на окупованих частинах Харківщини та Луганщини окупанти мародерять, продовжують нищити Маріуполь, продовжують бомбувати Харків, б’ють з артилерії та авіації по захисниках області, намагалися просунутися біля Рубіжного й розвинути наступ у напрямку Запоріжжя. Ось це все без посилань на джерела інформації.

Інколи використовувалися узагальнені посилання на невідомих людей або взагалі псевдопосилання. Про події на Харківщині ведуча Фроляк повідомляла з такими собі «посиланнями»: «місцеві жителі повідомляють» і «очевидці кажуть». Складно уявити, що місцеві жителі чи очевидці телефонували особисто ведучій і повідомляли / казали. Або ж узагальнено посилалася: «Працівники ДСНС працюють на місці та розбирають завали, тож кількість постраждалих і загиблих може змінитись, твердять рятувальники». Ведучий Вадим Карп’як в одному з питань до гостя казав: «Щойно, буквально десь годину тому, надійшло повідомлення з Тирасполя, зі столиці так званої самопроголошеної Придністровської республіки, про те, що там горить після кількох вибухів міністерство їхньої так званої держбезпеки».

Юлія Сеник казала: «А в Кремінній окупанти разом із мерією злетіли у повітря. Під час їхньої наради в будівлі вибухнув газ. Принаймні, це офіційна версія». Чия це «офіційна версія»?

Узагальнене псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки було в сюжеті Андрія Почтєва: «На захист Запоріжжя від можливого наступу рашистів, кажуть місцеві посадовці, згуртувалася вся країна». І так само в сюжеті Наталії Кулик: «За словами експертів, хоча банки втратили частину доходу, українська банківська система має запас міцності». Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки робила й ведуча новин Сеник: «Влада обох областей зазначає, попри заклики покидати домівки, люди виїжджають дуже неохоче».

І одного разу Фроляк посилалася на невідомі російські ЗМІ: «Деякі російські ЗМІ пишуть, що трапилася ще одна пожежа на нафтовому об’єкті у Брянську».

Стандарт точності порушувався багато разів, переважно це було пов’язано з критичною невідповідністю картинки й тексту. Зведення з фронтів було «перекрите» довільним набором відео. Маю сумнів, що картинки на екрані стосувалися саме тих численних населених пунктів, які називала ведуча, вже хоча б тому, що в тексті цих населених пунктів було значно більше, ніж показано на відео.

Пряме ввімкнення Катерини Курбанової про ракетний обстріл залізниці на Рівненщині було «перекрите» планами залізниці. Я розумію, що самі місця влучання ракет показувати було не можна, то логічно просто тоді нічого й не показувати, коли говоримо про руйнування. Втім згодом цими ж планами було «перекрите» і БЗ про цей обстріл.

Повідомлення про відсутність гуманітарного коридору з Маріуполя, про відновлення електро- та водопостачання у звільнені населені пункти, про перемогу Макрона були «перекриті» невідповідним відео.

Повідомлення, що з Рубіжного через обстріли не вдалося вивезти жодної людини, було «перекрите» фото з людьми в евакуаційних автобусах. Згодом цими ж фото було «перекрите» повідомлення, що людей евакуюють із Харківщини. А ще згодом знову інформація про зрив евакуації з Рубіжного була «перекрита» цими ж фото. Так і хотілося сказати: та визначіться ж ви нарешті, це Харківщина чи Рубіжне, яке, взагалі-то, на Луганщині!

Повідомлення, що на Луганщині через обстріли майже вся область залишилася без води, на картинці ж була обстріляна дев’ятиповерхівка, а геотитр при цьому був «Львівська обл.». Тут узагалі була «подвійна» неточність.

Інформація, що на Херсонському напрямку окупанти розстріляли своїх солдат за відступ, «перекрита» планами якихось будинків. А інформація, що окупанти вивозять із Маріуполя людей до Росії, була «перекрита» архівними планами Маріупольського порту ще мирної пори. Ну от яка в цьому логіка?! І, звісно ж, що це архів, титру не було. А взагалі, на мою думку, «ілюструвати» повідомлення про драматичні події війни картинками з мирного життя — це ще й доволі цинічно.

Повідомлення, що Україна просить генсека ООН виступити гарантом евакуації мирних жителів з «Азовсталі», було «перекрите» планами бомбувань і перестрілок. У такому виконанні це БЗ було показано в двох випусках новин. Розповідь про обстріл Салтівки в Харкові «перекрито» відео розбомблених сільських хат.

Відео, яким у попередньому випуску «ілюструвалося» повідомлення про збитий ворожий літак, у наступному випуску «ілюструвало» повідомлення про спробу невдалого ворожого штурму з Ізюма в напрямку Барвінкового та Слов’янська.

Інформація про розробку Мін’юстом закону щодо розпорядження замороженими російськими активами і про переговори з міжнародними партнерами щодо ухвалення ними подібних законів була «перекрита» планами зруйнованих сільських хат. Інформацію про блокування окупантами роботи «Укрпошти» з виплати пенсій було «перекрито» планами з мітингу в якомусь із окупованих українських міст. Повідомлення про створення окупантами псевдоміліції в Маріуполі було «перекрите» архівним відео, яким іще тиждень тому «ілюстрували» повідомлення про вимогу окупантів до жителів Маріуполя носити білі пов’язки. Жодної згадки, що це архів, не було.

Повідомлення про дії російських кораблів у Чорному морі було «перекрито» планами одеських вулиць. Повідомлення про загальну кількість загиблих від рук окупантів було «перекрито» якимось відеовінегретом, де архівні плани ексгумації тіл на Київщині були намонтовані з архівними ж планами порятунку поранених під час обстрілу Харкова. Теоретично це мало нібито «ілюструвати» тему. Але лише теоретично.

Інформацію про виявлення із супутника нового масового поховання маріупольців у селищі Старий Крим було «перекрито» архівним відео обстрілів Маріуполя. Без позначення, що це архів. І цим же відео далі було «перекрито» й наступну інформацію про намір окупантів застосувати по сховищах на «Азовсталі» хімічну зброю.

Інформація, що в Києві перейменують вулиці, названі на честь росіян і російських топонімів, було «перекрито» просто планами Києва, причому взятими з архіву, що цього разу було чесно вказано титром. Але де тут хоч якась логіка?

Уже згаданий великий блок новин про все на світі (Енергодар, Харківщина, Луганщина, Маріуполь, Харків, Рубіжне тощо) був «перекритий» довільним набором відео, яке я вже бачу третій тиждень. Навіть підписати, що це архів, тями не вистачає. І зрозуміло, що все це відео ніяк не збігається з тим, про що розповідають за кадром ведучі. Ні за згаданими в тексті діями, ні за географією.

Інформацію про дефіцит ліків у Росії і що робить тамтешнє міністерство у зв’язку з цим, «перекрито» панорамними планами Кремля. Логічно, що тут скажеш.

У сюжеті Христини Гавриш наводилося соцопитування. За кадром кореспондентка каже, що «75% наших громадян вважають українську мову рідною», а на інфографіці — 76%.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушувався в різні способи. Було два безпідставні узагальнення в сюжеті Наталії Кулик: «Українці не бояться тримати гроші в банку, бо на період воєнного стану держава запровадила стовідсоткове гарантування вкладів» і «Банкіри налаштовані оптимістично». Був неавторизований висновок ведучої Фроляк: «Таким чином опозиція продовжує тиснути на правлячу коаліцію на чолі з канцлером Олафом Шольцем, яка, обіцяючи Україні важке озброєння, під різними приводами зволікає з його наданням».

Черговий огляд Костянтином Мельниковим чергових перехоплених СБУ розмов окупантів, крім самих записів цих розмов, складався майже винятково з емоційних оцінок журналіста. Я особисто цілковито поділяю його ненависть до рашистів, але все ж марафон — насамперед інформаційний. Тому все ж варто, щоб емоції принаймні не заміняли собою інформацію.

В одному випадку ведуча Фроляк не позначала як слід межі прямої цитати: «Заяву ФСБ про підготовку замаху на російського пропагандиста Володимира Соловйова в українському відомстві назвали черговим креативом. Бо не мають планів убивати Соловйова. Враховуючи кількість фейків, які озвучує ця особа, він сам захлинеться у продуктах власної пропаганди». Останнє речення без чіткої авторизації або інших маркерів меж цитування звучало як думка ведучої.

Власні висновки робила ведуча Сеник: «Генсек ООН провів переговори з турецьким президентом в Анкарі. Головна тема — необхідні дипломатичні кроки для припинення війни, ку почала Росія проти України. Адже саме Туреччина стала важливим місцем проведення гуманітарних переговорів». І «...По країні пішла хвиля перейменувань вулиць, площ, станцій метро. Влада певна, замість “Героїв Сталінграду” у нас мають з’явитися вулиці Героїв Маріуполя, Гостомеля чи “Азову”. Ми маємо вшанувати діячів нашої історії та культури, і там де раніше були таблички з іменами ворогів, мають бути наші друзі-союзники».

І вона ж робила безпідставне узагальнення: «Влада певна, замість “Героїв Сталінграду” у нас мають з’явитися вулиці Героїв Маріуполя, Гостомеля чи “Азова”».

Порушень стандарту повноти інформації було лише два. Ведуча Фроляк казала: «Заяву ФСБ про підготовку замаху на російського пропагандиста Володимира Соловйова в українському відомстві назвали черговим креативом». В якому саме відомстві? З контексту новини це могли бути й МЗС, і СБУ, й розвідка тощо. Насправді ж це була цитата із заяви СБУ.

У випадку з гостею Кірою Рудик Вадим Карп’як не пояснив її компетентність саме в тому питанні, яке обговорювали, — перспектив міжнародного трастового фонду для відбудови України.

Інші зауваження. У новинної редакції двох каналів, яка видає новини для телемарафону, є дивна традиція збирати докупи інформацію з різних місць, щоб ведучі це все прочитали скоромовкою в ефірі без посилань на джерела. І «перекривати» це випадковим відео. Гіршої форми годі й вигадати.

Інфографіка про втрати ворога цього разу була якісна й наочна, великий масив даних розбили на змістовні блоки, в яких легко сприймалася інформація. Але Олена Фроляк занадто поспішала читати текст і, по-моєму, зовсім не зважала на те, які саме дані з’являлися при цьому на екрані. Тому на екрані зрештою було одне, а в тексті за кадром — інше.

Елементи політичного піару. Ведучий гостьової студії двічі у представленні Олени Шуляк згадував, що вона є лідеркою партії «Слуга народу». У контексті теми розмови (про законопроєкт щодо компенсації українцям втраченого чи пошкодженого внаслідок дій окупантів житла) важливим було лише те, що Шуляк як депутатка є співавторкою відповідного законопроєкту, який пройшов перше читання в парламенті. І зайвою була згадка про її партійну приналежність, та ще й лідерство в партії. Так само невиправданим було представляти Кіру Рудик як голову партії «Голос» у контексті розмови про перспективи міжнародного трастового фонду для відбудови України.

Повідомлення в новинах: «Голова Асоціації міст України, мер Києва Віталій Кличко повідомив: восьмеро українських мерів досі продовжують перебувати в полоні російських загарбників. Їхня доля залишається невідомою». Кличко просто констатував уже відомий факт, тобто як такої новини тут не було. Натомість згадка Кличка в позитивному для нього контексті.

І геть невиправданим було запрошувати до ефіру лідерку партії «Батьківщина» Юлію Тимошенко в ролі... експертки з газових питань. По-перше, на цю тему можна було без проблем знайти більш кваліфікованих експертів. По-друге, Тимошенко, на відміну від будь-якого експерта-технократа, завжди має свій власний політичний, а можливо, й бізнесовий інтерес. Особливо ж у газовому питанні. Ну й загалом, це моя особиста думка, але коли пані Тимошенко менторським тоном дає настанови уряду, що слід робити негайно з вирішенням газових питань, це звучить цинічно, якщо згадати (а ведучий нічого цього не згадував) її «газове» минуле. І те, що вона зробила свої статки на посередництві при закупівлі Україною російського газу, й кабальні газові контракти з Росією, які вона підписувала, будучи прем’єр-міністеркою. Ну і, запрошуючи на ефір пані Тимошенко, слід розуміти, що, певно, в українському політикумі вона — найвправніша майстриня самопіару та обов’язково використає цей ефір для нього. Так і вийшло з промовами про «наша команда готова бути консультантами у уряду».

І знов «сатиричні новини» від «Байрактар-news»: абсолютно неформатний продукт для ефіру телемарафону, який водночас є й піаром «Кварталу 95». Але й частково політичним, оскільки президент Зеленський стало асоціюється в багатьох глядачів саме з «Кварталом».

І от що мені цікаво: в попередній ефірній добі, яку я аналізував, цей «Байрактар» виходив в ефірі «Інтера», а тут — уже в ефірі ICTV та СТБ. Дуже схоже, що участь «Кварталу 95» в телемарафоні є «побажанням згори», яке по черзі нав’язують різним каналам. Бо важко уявити, щоб такі різні редакції час від часу вирішували собі: «А чи не поставити нам в свій ефір “Байрактар-news”. Особливо ж з огляду на «високу якість» цих, із дозволу сказати, «сатиричних новин».

Резюме. В ефірі двох каналів трохи бракує репортажної складової. Частково вона забезпечується репортажними сюжетами. І майже немає прямих ввімкнень, на весь п’ятигодинний ефірний блок їх було лише два. Це — геть не про новини. З другого боку, більшість сюжетів якісна, особливо можу відзначити репортажі Артема Сорокіна, Сергія Єременка і Владислава Круглова зі звільнених населених пунктів Київщини.

А з дотриманням стандартів — повний жах. Новинні випуски у блоці каналів — це разючий контраст між дуже добрими або взагалі відмінними сюжетами кореспондентів двох каналів і катастрофічно неякісною студійною частиною. Чомусь у редакції заведено як правило дві речі. По-перше, якесь, на мій погляд, підкреслене нехтування посиланнями на джерела інформації. Редакція й ведучі наче принципово відмовляють своїм глядачам у праві знати, звідки взято ту чи іншу інформацію. А по-друге, якась, вибачайте за різкість, маніакальна звичка будь-який студійний текст «перекривати» будь-якою картинкою, яка трапиться під руку. Те, що це непрофесійно, відверта халтура — то справа редакції й телекритиків. А набагато гірше те, що редакція вважає нормальним постійно дурити глядача, показуючи йому неправдиву картинку. Неправдиву в тому сенсі, що вона майже завжди не про те, про що говорять у момент її показу ведучі. І все це в інформації про війну, коли кожна картинка набуває неабиякої ваги для окремих глядачів. Мені здається, що журналістам, які цим безпосередньо займаються, пора би вже замислитися над цим. Принаймні, поки вони репрезентують не свої канали, а спільний загальнонаціональний ефір. І поки в багатьох телеглядачів немає вибору, де дивитися новини, й вони змушені дивитися цю недостовірну й абияк «проілюстровану» нісенітницю.

П’ять проявів політичного піару (хоч випадкових, хоч заданих) — це непристойно багато для такого ефіру.

І один невеличкий, але позитивний момент взаємодії між каналами: Вадим Карп’як наприкінці блоку ICTV/СТБ предметно анонсував, що буде в наступному ефірному блоці Суспільного.

 

Телеканал «UA: Перший» (22:00–24:00)

Зміст ефіру. Структура ефірних годинних блоків була сталою: випуск новин (які вела Інна Москвіна) на початку години і далі гостьова студія (яку вели Анатолій Єрема та Євгеній Агарков).

Сюжети були і репортажні, і нарисові:

  • Дарини Литвак про наслідки ракетного удару по Кременчуку,
  • Анастасії Галасюк (? нерозбірливо) про обстріли Авдіївки,
  • Діани Крахматої про багатодітну родину із села Солдатського на Сумщині, яке було майже знищене обстрілами окупантів,
  • Дарини Коломієць про відновлення визволеного селища Мирча на Київщині,
  • Катерини Гладенко про місто Тростянець після окупації,
  • Катерини Данилович про перемогу Макрона на виборах,
  • Тетяни Крижової (? нерозбірливо) про відродження бізнесів у Чернігові,
  • Анастасії Синяговської про курси англійської, організовані в Ірландії для біженців з України,
  • сюжет про Георгіївський храм Харкова, який став прихистком для багатьох містян (автора сюжету не було вказано).

Прямих ввімкнень, як для двох годин ефіру, було досить багато і більшість були суто репортажними:

  • два ввімкнення Ольги Циктор про вибухи в Одесі,
  • Наталії Чикулової із Запоріжжя про ситуацію в області,
  • Ірини Вдовиченко з Вінниччини про наслідки ракетної атаки по Жмеринці та Козятину,
  • два ввімкнення Олександри Новосел про наслідки останніх обстрілів Харкова,
  • Руслана Савуляка про наслідки ракетного обстрілу на Рівненщині.

Серед гостей були як ньюзмейкери, так і експерти:

  • Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ, про роботу підрозділів МВС у прифронтових районах;
  • Олександр Коваленко, військовий експерт, координатор групи «Інформаційний спротив», про подальші можливі дії окупантів;
  • Дмитро Живицький, голова Сумської ОВА, про ситуацію в області;
  • Олександр Перцовський, керівник пасажирського напряму «Укрзалізниці», про наслідки ракетних обстрілів залізничних об’єктів;
  • Павло Табаков, волонтер, співак, автор пісні про незламність Маріуполя;
  • Тіна Кароль, співачка, згадує про свій концерт у Маріуполі на «Азовсталі» і про заборону російських артистів в Україні.

Крім того в ефірі каналу було показано чергове відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Порушень стандартів було небагато.

Три порушення стандарту достовірності інформації. У прямому включенні Ольга Циктор давала без надійного посилання на джерело таку інформацію: «Нам повідомили, що зі сторони тимчасово окупованого Криму в сторону Одеси летіли дві крилаті ракети».

У ведучої новин Інни Москвіної було одне невизначене посилання: «Жителі Брянська повідомили місцевим ЗМІ, що вони чули два вибухи». І одне посилання на сторінку в соцмережах: «Керівник МАГАТЕ буде завтра на Чорнобильській атомній електростанції. Таке повідомлення опубліковане в офіційному твітері Міжнародної агенції з атомної енергетики».

З точки зору стандарту повноти ведучим гостьової студії слід було якось коротко пояснити компетентність експерта Олександра Коваленка у військовій тематиці, бо представлення «військовий експерт» недостатньо.

Інші зауваження. Два прямі ввімкнення Ольги Циктор з Одеси підряд, у випуску новин і одразу ж на початку гостьового блоку, з моєї точки зору, були невиправданими. Бо принципово нової інформації в кореспондентки до другого ввімкнення не з’явилося, тож вона більше розповідала про наслідки ракетної атаки 23 квітня. От два ввімкнення Олександри Новосел із Харкова майже підряд були виправданими, бо до другого ввімкнення вже відбувався наступний обстріл міста.

Елементи політичного піару. Жодних елементів політичного піару не було.

Резюме. Ефір «UA: Першого» був цієї доби найбільш наближеним до саме інформаційного. Завдяки достатньо потужній репортажній складовій — як сюжетам, так і прямим ввімкненням кореспондентів. Більшість сюжетів і прямих ввімкнень були якісними. Грубих порушень стандартів в ефірі каналу було дуже мало. Проявів політичного піару не було взагалі.

 

Важливі теми, які не були озвучені в телемарафоні 25 квітня

Я не побачив важливих тем, які не були б згадані в телемарафоні цієї доби.

 

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Як і раніше за структурою ефіру більшість каналів трималася традиційної інформаційної сітки: короткі новини на початку години і гостьова студія до кінця години. Як і раніше, від цієї схеми відрізнявся ефірний блок каналів ICTV та СТБ (новини — гостьова по 15 хвилин) і дуже сильно відрізнявся канал «1+1» алогічною сіткою своїх п’яти годин ефіру.

Рекордсменом за кількістю сюжетів був «Інтер» (цілих 27). За якістю сюжетів, як і раніше, найкращими були «1+1», ICTV з СТБ і «UA: Перший». Найбільш інформативним був «UA: Перший» за рахунок великої кількості якісних прямих ввімкнень із міст, де реально відбувалися важливі події і за рахунок значної кількості репортажних сюжетів. Майже так само за репортажною складовою були справи й на «Інтері» та у каналів групи Пінчука, хоча в останніх прямих ввімкнень було мало, більше сюжетів. Дуже слабкою була репортажна складова у блоках групи «Україна», в «1+1» і телеканалу «Рада». Натомість найбільше гостей було на «Раді» і на ICTV з СТБ. При цьому і у перших, і у других склад гостей був доволі збалансованим за ньюзмейкерами й експертами. На каналі «Інтер» гостей узагалі не було.

Як і в минулій дослідженій моніторингом добі, найбільшими порушниками стандартів, причому з колосальним відривом від інших, були канали ICTV та СТБ (90 грубих порушень!). У «Інтера» таких порушень було 37, у «Ради» — 32, у «1+1» — 23, у групи «Україна» — 15 (але це лише за дві ефірних години). Найменше порушень було у Суспільного (4 за дві ефірних години). Стандарт достовірності подачі інформації найбільше порушували ICTV та СТБ (51), «Рада» (20) і група «Україна» (12 за дві години). Стандарт точності теж найбільше порушували на ICTV та СТБ (29) та «Інтері» (14). Більшість цих порушень стосувалася некоректного використання картинки. Стандарт відокремлення фактів від думок найбільше порушували ICTV та СТБ (8 разів).

Найбільше проявів політичного піару було на «Інтері» (5), на ICTV та СТБ (4) і на «Раді» (2). По одному такому прояву було на «1+1» і у групи «Україна». Взагалі не було піару на Суспільному.

В ефірах усіх каналів 25 квітня не звучало жодного наративу кремлівської пропаганди і не було «токсичних» медійних персонажів.

Участь у підготовці матеріалу брав Андрій Любарець

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4167
Читайте також
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Михайло Думич, Львівщина.
26 дн. тому
Дякую, що виправили заголовок.
Михайло Думич, Львівщина.
26 дн. тому
2022 рік, а не 2020.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду