33-річний генеральний директор державного інформаційного агентства з майже столітньою історією Олександр Децик переконує, що саме такий, як він - молодий та амбітний - потрібен «Укрінформу», щоби зробити його сучасним і популярним та позбутися старих стереотипів. І свою роботу він вважає реформаторською.

Ребрендинг, створення нового сайту та його мобільної версії, затвердження редакційного кодексу, скорочення кількості заступників гендиректора, ремонт у частині будівлі - ось невеликий перелік того, що вдалося зробити новому керівнику за півтора роки. «Вперше за останні п'ять років ми зробили інтерв'ю з прем'єр-міністром. Це для нас також досягнення», - перелічує свої здобутки Олександр Децик. «Водночас інтерв'ю з президентом я добиваюся майже рік», - згодом додає він. Не забув похвалитися і рекордами відвідуваності, яка збільшилася в десять разів за останній рік, і тим, що на сайт «Укрінформу» дедалі частіше посилаються конкуренти.

Держава цього року виділила «Укрінформу» з бюджету 40 млн гривень, яких вистачає тільки на зарплати для 350 співробітників і частково на оплату комунальних послуг. Незважаючи на те, що агентство саме заробляє частину коштів (за рахунок передплати та платних послуг, найприбутковішою з яких є прес-центр), воно навіть не може собі купити нові ком'ютери, бо, на думку уряду, це розкіш. Ще не так давно в кореспондентів «Укрінформу» не було диктофонів і телефонів, бідкається керівник.

Державна агенція під час виборів намагалася триматися рівновіддалено від усіх партій, запевняє Олександр Децик. «Люди не розуміють, чому ми не заробили на виборах. Але ми не могли цього собі дозволити. Ми ставили новини про партії тільки якщо вони були суспільно значущі», - стверджує гендиректор.

Про всі реформи, здійснені за півтора роки керування «Укрінформом», бізнес-плани й особливості державного статусу Олександр Децик розповів у своєму першому інтерв'ю для ЗМІ, яке він дав «Детектор медіа».

Великі традиції й далекі від ідеалу базові показники

- Олександре, чи не вважаєте ви свою кар'єру занадто стрімкою? У 30 років, будучи кореспондентом «Інтерфаксу», стати генеральним директором «Укрінформу» - для багатьох, хто працює в державних ЗМІ, це було ударом нижче пояса.

- Мені тридцять три. Я думаю, що саме цей вік потрібен для якісних змін «Укрінформу», якому наступного року виповниться дев'яносто п'ять. Агентство мало великі традиції і водночас далекі від ідеалу базові показники, згідно з якими оцінювалася його робота. Для їх покращення потрібно багато енергії й сил.

- Коли вас призначили на цю посаду і познайомили з агенцією, що в першу чергу ви вирішили змінити?

- Перше враження про агентство в мене базувалося на словах однієї відомої людини: «Головне, щоб це не було схоже на "Укрінформ"». Також справила певне враження стаття про агентство «Кладбище журналистов», яку знайшов на одному поважному ресурсі.

Перше, що я вирішив змінити - це налагодити процес підготовки та випуску новин, до якості яких у мене було багато претензій. Було питання й до оперативності, оскільки один із головних принципів агентства - швидкість подачі інформації. Ми втрачали ринок саме через неоперативну подачу.

- Вам це вдалося?

- На даному етапі ні, є ще над чим працювати. Ми як державне агентство розповідаємо про діяльність органів влади. Наразі досягли того, що одними з перших подаємо новини від перших осіб. Це вже досягнення, але нам постійно треба вдосконалюватися.

- Що взагалі вдалося зробити за півтора роки - з того часу, як ви на посаді?

- У першу чергу намагався змінити підходи до роботи. Частіше проводимо летючки, і вже не тільки з редакторами, а й із журналістами. Ми постійно робимо моніторинг. У нас за минулий місяць (жовтень 2012-го. - ТК) вперше в історії агентства - 70 тисяч заходів на сайті (згідно з даними Bigmir і LiveInternet), це в 10 разів більше, ніж було до мого приходу.

Ще півтора роки тому це було неможливо, оскільки сайт фізично не витримував 20 тисяч заходів за день. Тому цього року ми запустили більш потужний і сучасний сайт, розробили його мобільну версію, яку можна застосовувати на iPhone, iPad. Думаю, коли в нас буде 120-150 тисяч, тоді ми зможемо казати, що агентство функціонує нормально в плані безпосереднього донесення інформації.

З нового року в нас діятиме нова структура - окрема редакція сайту. Окремо діятимуть редакції політичної, економічної, закордонної інформації, регіональної кормережі.

Також ми переписали й затвердили «Редакційний кодекс "Укрінформу"» і «Методику дотримання стандартів інформаційних повідомлень». При їх створенні ми проаналізували стандарти ВВС, ТАСС, РІА «Новости», Reuters, Bloomberg та інших.

Ми сформували маркетингову службу.

Вперше за останні п'ять років ми зробили інтерв'ю з прем'єр-міністром. Це для нас також досягнення.

- Скільки в штаті агентства працівників? Ви когось скоротили за півтора роки?

- Чесно кажучи, я планував скоротити персонал, а частину вивільнених коштів спрямувати на розвиток агентства. Виявляється, в державній структурі це зробити не так просто. Потім зрозумів, що скорочення працівників нічого не дасть. Основна проблема агентства була в тому, що в ньому налічувалося багато начальників. З п'яти заступників я залишив трьох: Носкову Оксану Федорівну - це творча частина, Варварську Тетяну Володимирівну - це фінансова частина, Решетняка Олександра Миколайовича - це господарська частина. Тепер у штаті 350 чоловік.

- А скільки з них журналістів і фотокорів?

- Половина. У нас велика фотослужба. Редакції відповідають за окремий тематичний напрям. У кожній редакції є людина, яка відповідає за підготовку новин для сайту. Ми створили повноцінну редакцію міжнародної інформації, яка також опікується перекладами й іншомовними стрічками. У нас ще є англомовна, іспаномовна і німецькомовна версії сайту, новини ПАНІА (Причорноморська асоціація новинних агентств).

- У вас багато молоді працює?

- За цей рік до нас прийшло багато молоді. Я чомусь думав, що пенсіонерів буде складніше навчити нових стандартів роботи, а виявилося, що простіше. Оскільки досвідчена людина не тільки розуміє особливості побудови новини за принципом піраміди, а й у неї є відчуття новини. А в студентів воно не завжди присутнє, їх потрібно цього навчати.

- Скільки заробляють ваші журналісти?

- Від трьох до п'яти тисяч гривень можуть заробити, якщо є бажання. Але в державній структурі дуже важко стимулювати ініціативу, бо платять фіксовану суму. Немає мотивації.

- Скільки у вас на території України та за її межами філій, корпунктів і представництв?

- У кожній області у нас є журналіст, і в ідеалі мав бути й фотокореспондент. Останні, на жаль, є не в усіх областях. За кордоном - 11 кореспондентів (на сайті зазначено, що кореспонденти агентства працюють у 9 країнах світу). У нас є корпункти в Москві, Пекіні, Вашингтоні, Брюсселі та ін. Вони дають нам певний відсоток ексклюзивної інформації, яка дозволяє конкурувати на ринку. Українські ЗМІ звикли міжнародну інформацію брати з російських агенцій, хоча ми її також даємо.

- У яких країнах плануєте відкривати корпункти?

- Свого часу через кризу 2008 року ми закрили багато регіональних корпунктів. Тепер хотілося б забезпечити кореспондентів по периметру «Білорусь - Грузія - Туреччина», у таких фінансових центрах, як Лондон. Також щоб були кореспонденти в кожній сусідній країні. Наразі є постанова про розширення кормережі, але немає фінансування. За рахунок власних коштів ми корпункти не зможемо утримувати - це велика сума. Ми й так зараз покриваємо різницю курсу гривні по відношенню до долара. Крім того витрачаємо власні кошти на утримання будівлі.

- Чи залучаєте до співпраці інші ЗМІ, організації, експертів, спеціалістів, у тому числі іноземних?

- Звісно. Ми підписали з іноземними ЗМІ більше 30 угод про співпрацю, обмін стрічками. І ще традиційно постачаємо інформацію для регіональних ЗМІ. Ці зв'язки зберігаються ще з часів РАТАУ. Плануємо з наступного року розпочати пряму співпрацю з журналістами інших ЗМІ, щоб отримувати від них ексклюзивні матеріали, які ми не зможемо зробити самі. Хоча агентство може робити все самостійно, був би запит.

Статті доходів і видатків

- Скільки бюджетних коштів ви отримали за 2012 рік?

- Майже 40 мільйонів гривень.

- «Укрінформ» надає послуги рекламного характеру? Чи великі надходження від цього?

Зараз доходи агентства формуються за рахунок бюджетних коштів, інформаційних послуг (інформстрічка), продажу продуктів (зокрема фото) й оренди прес-центру і приміщень. 95% коштів, які дає нам держава, йде на зарплати. З оренди, якою займається київське управління фонду Держмайна, нам перепадає тільки 30%.

З найбільшим прибутком наразі працює прес-центр, незважаючи на те, що третину з усіх заходів на прохання державних органів влади або громадських організацій ми змушені проводити безкоштовно. Наразі 50% - це доходи не від прямого продажу інформаційних стрічок, а від супутніх сервісів. Це прес-центр, фото тощо.

- Скільки у вас передплатників?

- У нас 257 передплатників, платні послуги надали понад 300 споживачам. Плюс маємо 150 клієнтів, яким надаємо інформацію безкоштовно.

Наші клієнти (приміром, районні газети) отримують інформацію. Вартість послуг, які ми надаємо, - 250 гривень на місяць. На рік ми маємо до 3 тис. грн від одного клієнта.

Є різні види передплати: одні замовляють стрічку онлайн, інші інформаційний пакет або бюлетень.

- Що таке бюлетень?

- Пакет у нас може формуватися на замовлення певних клієнтів, але є традиційні набори. Звичайний пакет - це інформація щоденно вранці або ввечері (не онлайн). Бюлетень - це щотижнево.

- Кого найбільше серед платних передплатників?

- Є державні й комерційні структури, посольства. Цього року підписали угоду з Донецькою паливно-енергетичною групою.

Ще одне з джерел доходів - «Вікна "Укрінформу"». За бажанням замовника ми можемо виставити у вікнах нашої будівлі, що розташована на одній із центральних вулиць столиці (вулиця Богдана Хмельницького, станція метро «Театральна». - ТК), текстові та фотоілюстративні матеріали про організацію, установу, підприємство, які проводитимуть у нас захід.

Щодо послуг, то ми не тільки проводимо прес-конференції, а й робимо фото на замовлення. Пряму текстову інформацію найчастіше надаємо комунальним регіональним ЗМІ.

- І органам влади?

- Так. Хоча досі існує стереотип, що «Укрінформ» працює по централізованій передплаті. Колеги щиро вважають, що в нас зобов'язані передплачувати інформацію всі органи державної влади і всі державні підприємства. Вони помиляються. Ми вже нічого нікому нав'язувати не можемо. Боремося на ринку на рівні з усіма.

- А які державні структури не хочуть із вами співпрацювати?

- Ну, приміром, мені б хотілося налагодити співпрацю з НАК «Нафтогаз», Мінтрансом або «Укрзалізницею». Там дуже круті бюджети на висвітлення діяльності. Водночас там конкуренція з нашими колегами.

- Які послуги ви надаєте на держзамовлення?

- Ми надаємо інформацію, послуги у вигляді проведення прес-конференцій, фото, причому як свіжі, так і з архіву.

- До речі, чим закінчилася кримінальна справа за результатами перевірки КРУ щодо колишнього керівника агентства Віктора Чамари?

- Наскільки мені відомо, стосовно нього питання знято. КРУ відмовилося від претензій до нього особисто. Але стосовно агентства претензії не знято. «Укрінформ» продовжує судитися з КРУ стосовно експертизи.

Новий сайт, рекорди відвідуваності й три крапки в логотипі

- Чим відрізняється новий сайт від старого? Скільки людей працює над його наповненням?

- По-перше, тепер сайт витримує від 100 тисяч заходів на день і не зависає. Там з'явилися блоки, які ми можемо оперативно змінювати, помінялася рубрикація. Тепер можна побачити більшу кількість фотографій і кращої якості (хоча поки що не можемо замінити фотосервер). Почали робити фоторепортажі. Тепер є можливість поставити відео. Ми ставимо відео як наше, приміром із прес-конференцій, так і з YouTube. На новому сайті з'явилася інфографіка, схеми, таблиці, які також можна продавати, як і фото. Сайт став більш клікабельним. Привабливішим стало віконце для прес-конференцій, які можна перегортати.

Нову версію сайту почали запускати з початку року, кілька місяців старий і новий сайти існували паралельно.

У нас є редакція сайту - переважно редактори. Журналісти працюють у редакціях, які роблять стрічки. Загалом над наповненням сайту працює 20 чоловік.

- Хто розробляв сайт?

- Розробник нашого сайту - київське ТОВ «Ен Ті Телеком», яке обрали з-поміж семи інших претендентів. Розробка такого роду ресурсу на ринку коштує від 150 тис. грн. Ми розробили за 90 тис.

- Сайт - цілодобовий, без вихідних?

- Так. Водночас ми завжди виконуємо всі вимоги Кодексу законів про працю. На вибори працювали практично всі (вночі також). На чемпіонаті світу Євро-2012 також працювали (й інформцентр, й «Укрінформ») у посиленому режимі. Як на мене, саме такою й має бути робота справжнього агентства.

- Ким ви вимірюєтеся?

- Bigmir і LiveInternet. Доступ до статистики у відкритому режимі. Ви можете проаналізувати. Рівень цитування зріс у 3-4 рази. Тепер практично на кожну нашу новину хтось посилається. «Укрінформ» - на першій сторінці рейтингу (приблизно 28-ме місце). А ще рік тому ми були десь на 40-50-му. Приміром, у жовтні ми були в Bigmir найвище на 13-му місці, найнижче - на 57-му. Ми аналізуємо, де провалюємося по часу, як нам потрібно заповнити стрічку, щоб вона була цікавою.

У день виборів і наступного дня, коли була найбільша активність в інтернеті, ми отримали 67 тисяч, абсолютний рекорд за весь час існування сайту. Причому прямих можливостей купівлі трафіку, що роблять наші колеги, у нас немає. Мінфін не розуміє, що таке купівля трафіку, і грошей на це не дає :)

Якщо «Українська правда» у 2010 році нас процитувала аж один раз, то за останній тиждень разів п'ять. «Кореспондент», «Обозреватель», ТСН, «Подробности», навіть агентства-конкуренти УНІАН і «Українські новини» цитували. Парадокс: «Українські новини» ніколи не процитують УНІАН, а нас сміливо можуть використовувати. І нам приємно, що використовують.

- Що ви робите, якщо бачите, що це ваша ексклюзивна новина, а на вас не послалися?

- Якщо ми виставляємо новину на сайті у відкритому доступі, кожен має право на передрук із посиланням на нас. А якщо не послалися, то намагаємося судитися. Це проблема не тільки наша, а й усіх наших колег. Ми фіксуємо всі ці випадки. Але тут потрібно доопрацьовувати законодавчу базу. До речі, існує сайт «Укрінформ-інфо». Ми намагаємося з'ясувати його походження. Проблема в назві. Хто буде розбиратися, якщо вийде інформація з посиланням на нього?

- Блоги політиків - це теж ваша ініціатива? Дуже багато було закидів щодо того, що це не блоги, а якісь прес-релізи.

- Так, моя. Це наш внесок у розвиток демократичного суспільства. Це було складно, нас критикували і колеги, і влада. Без допомоги прем'єра і департаменту інформполітики секретаріату Кабміну було б неможливо їх запустити. Блоги стали платформою для спілкування. Ми контролюємо, щоб блог був справді від посадовця, щоб ніхто сторонній не завів акаунт і не вкидав інформацію. Мені здається, що наші міністри не дуже активні. Але це не проблема «Укрінформу», ми забезпечуємо комунікаційний майданчик.

- Хто ваш найактивніший блогер?

- Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко.

- Чи реагують автори блогів на коментарі під ними? Зокрема Віталій Захарченко?

- На сайті помітно, хто як реагує на інформацію. Блог може відразу набрати велику кількість переглядів, якщо автор реагує на звернення читачів. Хто мляво реагує, того й не читають.

Принаймні, я знаю два-три випадки (ми навіть робили новини з цього приводу), коли міністр, виходячи з інформації, яка з'явилася під його блогом, зробив зауваження даішникам на Одещині. Зрозумівши, що є реакція, народ починає вкидати скарги.

- Як ви модеруєте коментарі на сайті?

- Нецензурщина у нас не може з'явитися. Ми про це попереджаємо всіх, хто реєструється.

- У яких соцмережах представлений «Укрінформ» і наскільки це важлива складова?

- Намагаємося працювати практично в кожній великій соціальній мережі: Facebook, «ВКонтакте», «Однокласники», зареєстровані на YouTube, ми навіть є у Google+. Ми тільки вчимося працювати в мережах, там має бути діалог. Мені подобається, як це робить РІА «Новости». У них черговий «діджей» спонукає аудиторію до обговорення тих чи інших питань. У нас поки що інформація подається статично. Ми намагаємося звертати увагу на ту чи іншу цікаву інформацію, щоб отримати зворотній зв'язок.

Коли нам зробили новий сайт, грошей на його пряму розкрутку не було. То ми використовувати всі наявні можливості, в тому числі й соціальні мережі. У нас позитивна динаміка.

До речі, навесні цього року за всю історію була перша хакерська атака на наш сайт.

- З якого часу у вас змінився логотип? Що він означає?

- Ребрендинг ми здійснили торік. Щоб зафіксувати новий етап розвитку агентства.

Це був перший крок до зміни у свідомості загалу стереотипів по відношенню до «Укрінформу». Ми хотіли позбутися шлейфу «кладовища журналістів». Зміна лого пов'язана з відкриттям нового сайту. Крім того, оновлений логотип є зручнішим для використання у поліграфії.

У новій корпоративній символіці використано назву «Укрінформ» та акцентовано увагу на двох словах, які є її складовою - УКРаїнська ІНФОРМація. Цим розкривається суть діяльності агентства - підготовка різнобічної інформації про Україну та для країни.

Новий логотип зберігає обриси земної кулі - традиційний елемент «Укрінформу». Він також відображає географію діяльності першого інформаційного та єдиного національного агентства, крім якого ніхто в Україні не має 11 кореспондентів в інших країнах та можливості отримувати інформацію від більш як 30 інформагентств - наших зарубіжних партнерів.

Одним із основних елементів нового логотипа є три крапки, стилізовані під клавіші телетайпу - засобу передачі інформації, що існував до появи інтернету. Як відомо, наявність трьох крапок у будь-якому тексті, серед іншого, означає подальший розвиток подій («далі буде»).

Унікальний статус: кожен трактує так, як йому вигідно

- «Укрінформ» - це державна установа чи державне підприємство?

- У нас унікальний статус. Ми державна організація, і в цьому проблема, тому що кожен трактує так, як йому вигідно. Якщо податковій вигідно, вона з нас стягує все, що можна стягнути. Приміром, бюджетна організація не повинна платити ПДВ, а ми платимо. Ще питання: буде в нас держслужба чи не буде. Новий закон про державну службу не враховує деяких позицій, які є сьогодні в «Укрінформі».

- Вас влаштовує цей статус?

- На даному етапі так. Ми не готові його міняти. А в перспективі однозначно питання статусу потрібно вирішувати. Але тут потрібно знову-таки дивитися в комплексі. Ми в системі загальнодержавних ЗМІ разом із національним телебаченням, радіо, газетами. Не можна змінити підходи до цього всього окремо тільки для «Укрінформу». Ці зміни мають відбуватися разом з усіма іншими державними ЗМІ.

Практично в кожній державі існують державні інформаційні агентства - це елемент національної безпеки.

- Але ж є такі, що повністю фінансуються державою, й такі, у яких тільки певна частка державного фінансування.

- Так, це залежно від форми власності. Але практично в кожній державі є агентства, які працюють на державу. У нас це чомусь сприймають як пропаганду влади, хоча це просто висвітлення діяльності. Приміром, у Польщі агенція майже стовідсотково державна. Вона отримує дотації від держави. У Росії напряму або опосередковано держава контролює діяльність кількох агентств, зокрема «Інтерфакс», РІА «Новости», ТАСС. У «Дойче-прес» також є частка держави. У греків, іспанців, португальців є великий відсоток прямих державних дотацій.

- В Україні вже давно триває дискусія щодо необхідності роздержавлення НТКУ і НРКУ, друкованих ЗМІ. Ви не плануєте роздержавитися?

- Роздержавлення ЗМІ - це комплексне питання. Потрібно, щоб законодавці визначили, яким чином розвиватиметься цей сегмент, звісно, врахувавши думку громадських організацій.

- Оскільки майно «Укрінформу» є державною власністю, ви маєте лише право оперативного управління. Що саме ви можете робити з майном? Чи здаєте ви його в оренду й кому?

- Можемо давати дозвіл на здачу в оренду наших площ за погодженням із Фондом держмайна. Отримуємо від цього 30%.

- Кому ви наразі здаєте приміщення?

- У нас орендують приміщення три юридичні особи, так тепер одне з них - підприємство громадського харчування «Велика Ложка» ТОВ «Фаетон-С» зачинилось на ремонт. Ще ТОВ «Соломон» - дизайн, та представництво ІТАР ТАРС.

- Багато хто зазіхає на ваше приміщення в центрі Києва на Богдана Хмельницького. Чи не було спроб його забрати чи поміняти?

- Були спроби прямого наїзду :) Наприклад, влітку в нашу вітрину в'їхала дівчина на джипі, і досі ми з нею судимося. Частково збитки нам відшкодувала страхова компанія. Хоча гроші є, ми не можемо приступити до ремонту, оскільки суд не зафіксував збитків. А дівчина не погоджується з сумою завданих збитків.

Спроб забрати приміщення не було. В нас на будівлі вивіска «Кабінет Міністрів України», яка нас захищає. І справді, якщо виникають питання, я дзвоню в Кабмін, а до кого ж мені звертатися? Для прес-центру в нас зручне розташування.

Статус національного нам дозволяє претендувати на єдиний майновий комплекс. Тобто, він не може бути поділений на шматочки, можна тільки частково здавати в оренду. Це довоєнна будівля, частину якої ми відремонтували, зробили великі вікна. Через це в нас частково пішли тріщини, будівля почала просідати. Зараз ми робимо власним коштом комплексну оцінку пошкоджень. Хоча могли б ці кошти вкласти в ремонт туалетів, половина яких у нас у жахливому стані. Деякі стіни з'їдені пліснявою, підлога провалюється. Але без проведення тендерів навіть свої кошти ми не можемо вкласти в ремонт.

Потрібно просто покращувати дім, у якому живеш, робити ремонт, який тут не робився роками. За оцінками 2008 року нам потрібно 10 млн грн на ремонт. Простіше державі вкласти 10 млн, а потім отримувати доходи за рахунок того, що в нас зменшаться витрати на утримання. Але ж ніхто не дасть цих коштів.

- У вашому статуті прописано, що агентство може видавати і розповсюджувати в Україні та за кордоном інформаційні вісники, бюлетені, газети, журнали, книги, іншу друковану комп'ютерну, фото-, аудіо-, візуальну кінохронікальну продукцію за передплатою і вроздріб. Ви це робите?

- Ми відмовилися від цього. Більше того, закрили свою друкарню, і вже досить давно. Оскільки це зараз нерентабельно. Можливо, ми спробуємо цього року друкувати для передплатників листівки на основі нашого об'ємного фотоархіву (500 тисяч знімків), який практично не використовується, а повторний продаж поки що мінімальний.

Є справді унікальні фото, приміром роботи Володимира Репіка. Перші фото з вибуху на Чорнобильській АЕС, які обійшли всі світові агенції. Є унікальні художні і репортажні фото, починаючи з часів війни.

Ми популяризуватимемо «Укрінформ», робитимемо виставки наших кореспондентів. Плануємо проводити безкоштовні майстер-класи для людей, які бажають займатися фото. Для цього ми маємо і приміщення, і фахівців.

Наразі основна наша проблема - створення фотосервісу, який поки що не витримує жодної критики. У нас уже триває оцифрування фотографій. Ми оновили сайт, і треба ще мінімум півроку, щоб оновити фотосервіс. Для цього потрібен новий сервер, нове програмне забезпечення, а перед тим провести тендер. Ми хочемо його зробити більш сучасним, приміром, запровадити веб-платежі, щоб клієнт міг оплатити і швидко скачати собі фото. Хоча поки що держбюджет не сприймає таких нововведень. Ми ж бюджетна державна установа, кожна наша копійка перевіряється.

Ми - члени Європейського альянсу інформагентств, і знаємо, що відбувається в наших колег за кордоном. Порівняно з ними в нас все це трохи занедбано, оскільки мінімальне державне фінансування не дозволяє зробити щось сучасне. Якщо я прийду в Мінфін і скажу: «Дайте мені 300 тисяч на фотосервер, бо ми втратимо унікальний фотоархів», то мені скажуть: «У нас є більш нагальні проблеми». А в наших працівників до останнього часу навіть не було диктофонів, а інколи й телефонів. Ми вже заробили певні кошти, які можемо витратити на закупку техніки, тих же комп'ютерів, але знову-таки є певне обмеження з боку Кабміну. Це вважається розкішшю.

- Вас влаштовує статут «Укрінформу»? Ви б хотіли його змінити? Чи доцільно, щоб статут затверджувався Кабміном?

- Це справа держави - визначатися з тим, яким вона хоче бачити національне інформагентство. Хоча ми пречудово розуміємо: якщо вносити зміни до статуту, то це повинні робити ми, бо інакше за нас це зробить хтось інший. Тому вже думаємо над тим, яким має бути національне агентство. Те, що прописано в статуті, - це одне. Але для нас головне, скільки наших новин процитували і скільки у нас відвідувачів на сайті. Тоді ми цікаві й потрібні державі, тоді виконуємо наші статутні завдання. А коли ми пишемо новини, які нікому не потрібні, видаємо мільйони бюлетенів, які ніхто не бачить, то нікому не потрібні. Якщо держава вкладає кошти в інформагенцію, ми маємо їх ефективно використовувати, принаймні, хоча б відпрацьовувати свою зарплату.

До нового року ми розробимо концепцію подальшого розвитку, визначимо, що нам потрібно і як ми маємо виглядати в загальному медійному просторі. А потім будемо ініціювати зміни. Але концептуально змінювати статут поки що не готові.

- Ви згадали про фотографа Володимира Репіка, який пішов із життя в березні. Нещодавно «Укрінформ» започаткував фотоконкурс його імені. Проводили вже?

- Скоріше за все, ми його проведемо в березні. Прямих коштів у нас на це немає, тому шукатимемо спонсорів. Положення про національний конкурс імені Репіка передали на розгляд Держкомтелерадіо, для подальшого представлення на засіданні уряду. Незважаючи на те, яке рішення прийме уряд, нам здається, що ця людина достойна того, щоб її ім'я було увіковічене таким чином.

Євро, вибори та урядові пули

- Ви активно висвітлювали Євро-2012. Що тепер із сайтом інформцентру «Україна-2012»?

- Законсервували. Проект «Інформцентр "Україна-2012"» де-юре підпорядковувався «Укрінформу», де-факто він був незалежним. Ми їм надавали різні консультації. Вся інформація, яка там була накопичена, зберігається в нас, ми цей сайт супроводжуємо, він існує, незважаючи на те, що інформцентр уже закритий. Це додаткове навантаження, якого держава нам не компенсує. Люди, які там працювали за контрактом, вже звільнилися, а деякі за власним бажанням залишилися в «Укрінформі».

- Під час виборів ви висвітлювали діяльність опозиції?

- Звісно, можна навіть подивитися рейтинги цих новин: «Свободівці пішли з Майдану» - 7 тисяч заходів, «Королевська має намір балотуватися на пост президента» - 2 тисячі, «Балога назвав Азарова непереконливим» - 1350.

Звісно, у нас як державної установи більше джерел з влади. У нас більше доступу саме до людей, які можуть розповісти цікаву суспільно значущу інформацію, але в силу певних обставин не хочуть, щоб їх світили. До речі, в наших стандартах прописано, як ми працюємо з джерелами. І це нормальна практика для всіх країн.

Ми єдине агентство, яке не укладало прямих договорів із партіями про співпрацю, це була принципова позиція. Ми сказали: ми працюємо з ЦВК, і в нас є договір із комісією по всіх партіях. Крім того, брали цікаву інформацію, робили узагальнення, в нас були тематичні огляди.

- Тобто, з виборчих фондів ви коштів не отримували?

- Ні. Навіщо? Нам держава дає кошти і в нас державна позиція. Люди не розуміють, чому ми не заробили на виборах. Але ми не могли цього собі дозволити. Ми ставили новини про партії, тільки якщо вони були суспільно значущі. Оскільки хочемо бути цікавими як на сході, так і на заході, тому робимо об'єктивні новини. Нас цитують як «Західна інформаційна корпорація», так і «Новини Донбасу». Як ми пишемо про опозицію? Оперативно ми пишемо про опозицію! А найкраща похвала владі - це розповідь про її діяльність, досягнення, а не похвальні оди.

- Як, на вашу думку, слід боротися з особами, які під час виборів представляються журналістами, пред'являючи професійні посвідчення, а насправді такими не є?

- Як варіант - запровадити єдину національну прес-карту. У Європі ми щороку сплачуємо членські внески за людей, які входять у пули. Там цим займаються громадські організації. Ти можеш висвітлювати заходи за участю німецького прем'єра, якщо сплатиш членський внесок у розмірі приблизно 200 євро на рік. І тільки тоді ти отримаєш підтвердження і спеціальну прес-карту. Однозначно має бути якесь підтвердження того, що це журналіст.

- «Українська правда» підозрювала «Укрінформ» у розміщенні матеріалів, спрямованих проти опозиції. Про це йшлося в публікації «Держагенцію використовують як зливний бачок проти опозиції». Чим закінчилася ця історія?

- З'являється сайт із компроматом на якогось політика. Ця людина впливає так чи інакше на політику в моїй країні, до неї є інтерес, вона є публічною особою. Я можу повідомити про цей факт, не даючи оцінку цій інформації? У новині - дві точки зору, об'єктивність максимальна. Що тут було неправильно?

Я тоді розмовляв із головним редактором «Української правди» Оленою Притулою, яка сказала написати репліку. Ми підготували відповідь («Детектор медіа» її розміщувала), але вона її не поставила. І я розумію чому. З її точки зору, це був неформат, оскільки я хвалив державне агентство і розповідав про наші досягнення.

- Торік журналістська спільнота дуже активно обговорювала питання, яким чином формувати президентський пул. Дарка Чепак, наприклад, казала, що повинні їздити коштом держави «Укрінформ» і Перший національний. Всі інші агенції мають чергуватися, якщо там є ще вільні місця, або взагалі всі інші мають оплачувати свої поїздки.

- Особливості формування пулу тієї чи іншої державної посадової особи - це справа прес-служби або безпосередньо цієї особи. Наприклад, в Італії в цьому питанні логіка проста: якщо держава витрачає кошти на ЗМІ, то їхні представники мають супроводжувати перших осіб. Не буду давати оцінок, скажу по факту. «Укрінформ» наразі присутній у пулі прем'єр-міністра. І тільки останнім часом нас почали брати більш-менш постійно в пул президента. Водночас інтерв'ю з президентом я добиваюся майже рік.

- На інтерв'ю з президентом ви самі підете чи хтось із журналістів агентства?

- Із задоволенням піду сам або з журналістом.

Фото Павла Довганя