Після перемог на виборах президента й до парламенту в 2019 році команді Володимира Зеленського вдалося за 5 років взяти під контроль кілька найбільших медіагруп, створивши коштом платників податків та контролюючи вручну телемарафон «Єдині новини». Також президентська команда створила номінально незалежний холдинг «Ми — Україна», переформатувала парламентський канал «Рада» на інформаційний і запустила нові державні канали: російськомовне іномовлення FreeДом, канал «Дім», канал Міністерства оборони «Армія TV». Цей умовний державний медіахолдинг не є єдиною централізованою структурою (окрім хіба що іномовлення FreeДом/«Дім»), канали фінансуються по різним бюджетним програмах, підпорядковуються різним установам та міністерствам. До того ж створює нові робочі місця для продакшнів колишніх кварталівців.

Але при цьому переформатування «Ради», іномовлення та запуски нових державних каналів мали «благородну» мету — «ментально повернути» жителів тимчасово окупованих територій, «розвіяти туман війни», створити якісне інформування тощо.

«Детектор медіа» продовжує серію матеріалів про ключові телевізійні медійні ресурси (читайте також історії каналів «Ми — Україна»,  групи «Інтер» та «1+1»).

«Рада»

«Ми будемо інформувати українців про новини та події влади. Цієї влади. Тієї, яка буде після цієї. Тієї, яка буде після тієї», — цитата з ролика презентації каналу «Рада»,  знятому у Верховній Раді. Від якого згодом сам канал офіційно відхрестився

Парламентський телеканал «Рада» мав висвітлювати роботу Верховної Ради України, комітетів, комісій, народних депутатів України, депутатських фракцій (депутатських груп), органів місцевого самоврядування. Відповідно до закону «Про медіа», «Рада» мала би забезпечувати трансляцію відкритих пленарних засідань. І десь до 2021 року канал працював у цій ніші. Однак ця ніша виявилася затісною для команди «Слуги народу», тому ще до «великої війни» у грудні 2021 року її вирішили розширити й фактично створити з «Ради» інформаційно-аналітичний телеканал, контрольований владою.

Оновлений канал «Рада» стартував 15 грудня 2021 року. Запрацювали кілька студій, одна з яких — у Кабінеті Міністрів, одна — у фоє Верховної Ради. В ефірі як обличчя каналу з’явилися політтехнологи й навіть колишні співробітники інформаційних каналів Медведчука. Контент для каналу за державний кошт став виробляти продакшн «Кінокіт». Це переформатування свідчило про наміри створити провладного мовника для власного піару та протистояння з опозицією. І про це майже прямим текстом ішлося в ролику, який зняли з новими обличчями у кулуарах парламенту та від якого згодом відхрестилася команда каналу «Рада».

Та вже за кілька місяців Росія розпочала повномасштабний наступ на Україну. І «Рада» стала одним із виробників телемарафону «Єдині новини». Точніше, не сам канал. «Рада» не виробляє контент для марафону, натомість проводить мистецький конкурс із пошуків виробника. Щороку з 2021-го в цьому конкурсі виграє одна й та сама компанія — ТОВ «Кінокіт». Остання станом на 13 березня угода з нею укладена 12 січня 2024 року.

За інформацією журналістів Bihus.Info, компанія «Кінокіт» пов’язана з колишнім заступником голови Офісу президента Кирилом Тимошенком. Співвласниками компанії «Кінокіт» раніше були колишній генпродюсер «1+1» Володимир Оселедчик та акторка з Одеси Юлія Дроздова. Обидва пов’язані з Українською кіношколою, яку заснувала дружина Кирила Тимошенка — Альона Тимошенко (Оселедчик є лектором, а Дроздова там навчалася). З 2021 року Юлія Дроздова є єдиною власницею продакшну. Сам Кирило Тимошенко заперечив, що «він або пов’язані з ним особи отримують кошти за виробництво телевізійних програм для телемарафону». Він назвав цю інформацію «фейковою» та «безглуздою».

Як повідомляє рух «Чесно», у 2024 році Рахункова палата під час аудиту виявила низку фінансових порушень на телеканалі «Рада». Під час перевірки з’ясувалося, що частина обладнання державного підприємства телеканалу «Рада» застаріла та потребує заміни. Начебто через відсутність якісного обладнання парламентський телеканал уклав договори на виробництво медійного продукту з ТОВ «Кінокіт» на загальну суму 276 млн гривень. Частина договорів могла бути укладена без конкуренції через відсутність типових положень про мистецькі конкурси. Після публікації матеріалу Руху «Чесно» в Апараті ВРУ повідомили, що порушень під час мистецьких конкурсів не виявили.

На 2025 рік держава більш ніж удвічі скоротила фінансування парламентських державних медіа: якщо минулого року видатки на них складали 198,2 млн грн, то на 2025-й передбачено 78,2 млн грн. У 2025 році з цих коштів, згідно з бюджетним запитом, на «Голос України» заплановано спрямувати 19,5 млн грн, на виробництво телевізійних програм передбачено 58,8 млн грн. Однак це дані без урахування коштів на виробництво марафону «Єдині новини». У 2024 [N4] [N5] році на це передбачалося майже 105 млн грн. Однак попри це канал «Рада» все одно провів свій формальний мистецький конкурс і визначив виробником ту саму компанію «Кінокіт». «Детектор медіа» запитав, яким коштом може відбуватись це виробництво, якщо гроші на марафон для  «Ради» не виділені у основній бюджетній програмі, за якою фінансуються парламентські медіа,  як це було минулого року. У відповіді на запит «Детектора медіа» очільник каналу В’ячеслав Петренко сказав, що рішення про спрямування коштів платників податків для участі каналу в марафоні прийнято законом про держбюджет, але не уточнив бюджетну програму, за якою спрямовано ці кошти. На сайті «Прозоро» у січні розміщена угода «Ради» з ТОВ «Кінокіт» на виробництво марафону, на це було заплановано 101,5 млн грн. Як з’ясував «Детектор медіа», ці кошти канал «Рада» отримав від Міністерства культури та стратегічних комунікацій за бюджетною програмою «Забезпечення стратегічних комунікацій, інформаційної безпеки, заходів із європейської та євроатлантичної інтеграції». У ній якраз і передбачені ці 101,5 млн грн для «Надання послуг зі створення (виробництва) аудіовізуальних творів (телевізійних програм) для забезпечення проведення цілодобового інформаційного марафону у 2025 році». 

 «Дім» і «FreeДом»

«Надзавдання каналу — ментальне повернення жителів тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму шляхом донесення основного повідомлення: “Україна — наш дім”», — цитата з презентації запуску каналу «Дом» у 2020 році.

Нинішня влада має два державних канали іномовлення. Один — російськомовний «FreeДом» мав би працювати на закордонну аудиторію, другий — наразі україномовний та кілька разів переформатований «Дім» — нині спрямований на українську аудиторію та позиціонується як канал для переселенців. Також у межах державного «холдингу» є  «Укрінформ», медіа у диджиталі (UATV English, UATV Arabic, UATV Espaniol і The Gaze).

Керує цими медіа Державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення». Воно з’явилося на базі ТРК «Всесвітня служба УТР» у 2017 році. Канал для іноземної аудиторії мовив під брендом UATV — і лише у 2022 році після повномасштабного вторгнення Росії вийшов під брендом марафону «FreeДом».

А от історія появи каналу «Дім» досить показова і характерна, щоб мати уявлення, як медійний простір бачить нинішня влада. Президент Володимир Зеленський ще до президентських виборів говорив про необхідність «зробити потужний російськомовний канал і розпочати серйозну інформаційну війну». Тоді  іномовлення очолила Юлія Островська, яка раніше працювала директоркою з виробництва студії «Квартал 95».

Канал «Дом» — а він спершу саме так називався й був саме російськомовним каналом — презентували на початку березня 2020 року. Після презентації в той же день члени Нацради зібралися на екстрене засідання та переоформили ліцензії UATV на канал «Дом». Так виник російськомовний канал «для тимчасово окупованих територій». Надзавданням каналу, як ішлось у презентації, було ментальне повернення жителів тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму. Для цього канал планував створювати об’єктивні новини, розвінчувати міфи та наративи російської пропаганди. А привабити глядачів і спонукати їх дивитися новини мав розважальний контент чотирьох найбільших комерційних медіагруп: StarLight Media, «1+1 медіа», «Медіагрупи Україна» й «Інтер медіагруп». Новини каналу мали створювати за принципом «оптимістичного ТБ», без «радянщини» та «приторності». Медіагрупи надавали контент «майже безплатно за умовні 100 гривень» при тому, що каналу немає у відкритому доступі на супутнику.

За кілька місяців після презентації, у травні 2020 року, Верховна Рада внесла зміни до закону про іномовлення та фактично узаконила мовлення російськомовного каналу всередині країни, але лиш на окупованих територіях. Та поступово фокус з окупованих територій перемістився на контрольовані Україною регіони. Канал запустив всеукраїнську рекламну кампанію та після цього почав входити у мережі провайдерів по всій країні.

Улітку 2021 року виявилося, що цільова аудиторія каналу «Дом» живе у Львові, Вінниці, Рівному чи Кропивницькому. Новий курс каналу ще в серпні 2021 року означив президент Володимир Зеленський, сказавши, що «Дом» має мовити «для переселенців по всій Україні». Тоді «Дом» фактично став всеукраїнським державним телеканалом, але залишився російськомовним. Його основна тогочасна мета проявлялася й у спрямуванні контенту, ймовірно націленого на боротьбу з політичними конкурентами. До запуску планували  пів десятка політичних токшоу. Серед них — «Про життя з Андрієм Пальчевським», «Саджати будемо», «Дисиденти», «Просмажка» тощо.

Але після початку великої війни канал змінив назву на українськомовну «Дім» і став показувати програми, шоу, серіали та кіно. На відміну від «Ради», жодних обмежень у його фінансуванні немає. Натомість мовник має багато контенту, наприклад, завдяки пітчингу українських фільмів.

Іномовлення фінансується за тією ж бюджетною програмою, що й  марафон «Єдині новини #UAразом». Видатки у порівнянні з минулим роком не змінилися — це 1,5 мільярда гривень. З цих коштів на виробництво марафону «Єдині новини» спрямовано 738 млн грн. На марафон «FreeДом» заплановано 162 млн грн, 250 млн грн передбачено на державне інформаційне агентство «Укрінформ», решта піде на «Дім» (не лише на виробництво, а й на оплату трансляції, закупівлю контенту, підтримку сайтів іномовлення тощо). При цьому, як передбачено в бюджетному запиті, середня вартість виробництва однієї години програм платформи іномовлення коштує 119 тис. 900 грн, година трансляції коштує 270 тис. 200 грн.

Російськомовне іномовлення — це окреме питання насамперед стратегії. Бо виміряти його ефективність — це така ж сама ефемерна задача, як дізнатися, чи хтось дивився «Дом» на окупованих територіях і які результати мала «боротьба за ментальне повернення людей». Про це «Детектор медіа» вже детально писав.

Але в історії з пріоритетами побудови державного медіахолдингу найбільше питань виникає саме щодо каналу «Дім». Доцільність такого фінансування державного мовника викликає критику у медіаспільноті, адже в Україні є десятки каналів, розважальних, пізнавальних, які транслюються у всіх можливих технологіях. Окрім цього ще є ресурс Суспільного мовника для задоволення потреб усіх українців, зокрема й тих же переселенців. Але «Дім» залишається, розвивається і за потреби буде під рукою влади.

«Армія TV»

«У суспільстві є або ейфорія (“котики-ЗСУ” все зроблять), або апатія (“війна триватиме роками”), а також страх мобілізації. Нам треба згуртуватися та закінчити війну», — Ілларіон Павлюк під час презентації «Армії TV» у Нацраді

Цей канал держава запустила у 2023 році. На той час Міністерство оборони мало власну радіостанцію «Армія ФМ», яка за останні кілька років отримала ФМ-частоти по всій Україні. А також телестудію, яка виробляла проєкти для різних телеканалів (5 канал, Прямий та «Еспресо»), у «Єдиному марафоні», на платформах Megogo та Sweet.tv та для власного ютуб-каналу «Військове телебачення України».

Про запуск власного каналу співробітники Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України мріяли багато років і продовжували б мріяти далі, якби у березні 2023 року Ілларіон Павлюк із командою не запропонував концепцію армійського телебачення Discovery Mіlitary. За його словами, новий канал має «розвіяти туман війни». Контент вироблятимуть медійники, які служать у ЗСУ: «Ми, медійники й військовослужбовці, дуже добре розуміємо, що таке безпека. Наша задача — поєднати безпеку й ефективне інформування». Ядро каналу, як він розказав, — військовослужбовці. «Це канал  для них і про них. Вони мають розуміти, що їх підтримують, їхні проблеми чують, їхні перемоги бачать. Але при цьому весь контент має бути зрозумілий для цивільних».

З цією концепцією канал подав заявку до Нацради на супутникову ліцензію — і одразу її отримав. Однак на заваді став закон «Про медіа». У законі є стаття 125, присвячена медіа Міністерства оборони. У ній ідеться про право засновувати друковані й онлайн-медіа, а також про право створювати «суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа для задоволення інформаційних потреб населення територій з особливим режимом мовлення», «діяльність таких медіа здійснюється на підставі дозволу на тимчасове мовлення». Тому у вересні 2023 року Нацрада анулювала ліцензію, а натомість зареєструвала лінійне медіа Центральної телерадіостудії Міністерства оборони. Це вже не суперечило закону, а в цифровий мультиплекс канал потрапив на основі тимчасового дозволу. І дотепер «Армія TV» транслюється у МХ-7.

Торік, за словами Ілларіона Павлюка, канал виробляв дві години власного контенту, решта — партнерський. Планувався запуск ще одного годинного проєкту. Тоді «Армія ТБ» шукала спеціалістів, адже в неї була недостатня кількість груп, які працюють у зоні бойових дій: «Нам потрібні групи, щоб забезпечити ротації, бо військові не можуть постійно працювати тільки на передньому краї. Це збільшує ризики. Тому моя задача — збільшувати кількість власного продукту шляхом збільшення кількості груп військових репортерів. Але про точну кількість годин власного виробництва на рік я не думаю, що коректно говорити. Ми військове медіа і не маємо розкривати свої плани».

Ілларіон Павлюк курував канал недовго. У травні 2024 року він залишив Міноборони. Очолює канал зараз головний редактор Євген Самойленко. Заступницею керівника працює Шарлотта Хмельницька.

Яке фінансування отримує мовник, «Детектору медіа» не вдалося з’ясувати, бо медіа Міноборони не мають у бюджеті окремої програми, а саме Міністерство оборони так і не відповіло на запит нашого видання. Однак «ДМ» вдалося з’ясувати, що телеканал користується частиною майна каналів колишніх депутатів Віктора Медведчука, Нестора Шуфрича та Євгена Мураєва, на які були накладені санкції.

Зокрема, для виробництва контенту державного каналу Міністерства оборони «Армія TV», радіостанції «Армія FM» та для організації  діяльності Мілітарі медіацентру. Про це йдеться у відповіді пресслужби Міністерства оборони на запит «Детектора медіа».

«Відповідно до Законів України “Про правовий режим воєнного стану”, “Про оборону України” та “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України було примусово відчужено частину рухомого майна таких суб’єктів: ТОВ “Медіахолдинг Новини”, ТОВ “Тайм Медіа”,  ТОВ “Телепростір”,  ТОВ “Наша Прага”,  ТОВ “Наш 24”,  ТОВ “Наш 365”», — ідеться у відповіді на запит. Це юридичні особи каналів Нестора Шуфрича, Віктора Медведчука та Євгена Мураєва.

Зокрема, канал розміщується в одному з офісів, які раніше належали «112 каналу». Окрім студії у Києві, у каналу була основна студія — на сході, за 15 кілометрів до лінії зіткнення. Канал має щоденний стрим у прямому ефірі о 19-й годині, також виходять в ефір тематичні програми й інтерв’ю.

Чи вдасться «Армія TV» стати Discovery Mіlitary та розвіяти туман війни та чому недостатньо було робити якісні проєкти про армію на Суспільному, у телемарафоні чи інших каналах — питання риторичне, на яке, певно, не має відповіді навіть Міноборони.

З огляду на впливи влади на приватні канали через арешти, підозри та санкції власникам (наприклад, власник «1+1 медіа» Ігор Коломойський під арештом та санкціями,  власник «Інтера» Дмитро Фірташ також має підозри та арешти активів), наявність цілого нового медіахолдингу «Ми – Україна», фактично підконтрольного державі (компанія  запускає канали, отримує ліцензії від регулятора та не має очевидних джерел фінансування окрім державних), можна припустити, що це ще не межа і пул  медіа прямої і непрямої державної власності може розширитись. Хоча й зараз його наявність викликає критику західних партнерів, не кажучи вже про витрати грошей із бюджету країни в стані війни.