Якщо ви чуєте, як у громадському місці грає музика, за це хтось платить — або, принаймні, має платити. В Україні виплата винагороди (роялті) правовласникам багато років була «сірою зоною», а правовласники боролись за унормування цієї сфери та реальні покарання для тих, хто розважає своїх глядачів, слухачів або відвідувачів музикою й не хоче за це платити. Але збирати гроші за використання десятків і сотень тисяч творів із численних компаній різного типу — величезна робота, яку неможливо робити вручну.

Після реформи управління авторськими правами роялті з медіа, провайдерів, HoReCa (готелів-ресторанів-кафе) та інших користувачів почали збирати акредитовані в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства організації колективного управління. «Детектор медіа» докладно розповідав про ці організації тут. Вони мають зібрати гроші за використання авторських та суміжних прав у різних сферах, розподілити їх та віддати українським та іноземним авторам і правовласникам. Однак у більшості таких організацій немає власної автоматизованої системи ідентифікації прав та розподілу авторської винагороди.

Наприклад, роялті з радіостанцій за суміжні права розподіляється між правовласниками згідно зі звітами самих радіостанцій. Роялті, яке платять кабельні провайдери за ретрансляцію, за словами керівника двох акредитованих організацій — «Коаліції аудіовізуальних і музичних прав» (КАМП) і «Українського музичного альянсу» (УМА) Павла Калениченка, — розподіляється так: 50 % за звітами українських музичних телеканалів, 25 % — немузичних телеканалів, ще 25 % — відповідно до топсотні MTV. Павло Калениченко сказав «Детектору медіа», що його організації працюють над створенням автоматизованої системи. Окрім того, що Павло очолює дві акредитовані організації колективного управління, він є представником громадської спілки «Автори та видавці», яку комісія міністерства визнала переможцем конкурсу у сфері публічного сповіщення (збирати роялті з телеканалів), однак міністр не затвердив це рішення через оскарження процедури з боку інших учасників конкурсу.

Автоматизована система «Смарт» уже є в «Української агенції з авторських та суміжних прав» (УААСП), яку очолює фронтмен гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин. Саме ця організація заблокувала результати конкурсу.

Павло Калениченко пов’язує систему «Смарт» УААСП із «кулуарними домовленостями з непрофільними чиновниками і одним депутатом з особистим інтересом». Йдеться про «слугу народу» Микиту Потураєва, голову Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, який модерував зустріч «Авторів та видавців» та УААСП в Міністерстві економіки. Калениченко стверджує, що «фірма сина (Микити Потураєва) одержала від ГО УААСП декілька мільйонів гривень за розробку малозрозумілого програмного забезпечення».

Валерій Харчишин підтверджує: систему «Смарт» розробляв Валентин Потураєв. Але, мовляв, УААСП провела «розслідування» щодо причетності Микити Потураєва до фірми Валентина Потураєва і не виявила порушень. Адже система «Смарт» — на балансі ГО УААСП.

«Частки у програмі він не має, не мав і не може мати, тому що не існує економічних моделей чи алгоритмів, за якими програма акумулювала би власну грошову комісію. Ця програма є інструментом ідентифікації та доступу до звітів інтернет-платформ для визначення винагороди і розподілу коштів серед авторів та правовласників», — пояснив Валерій Харчишин.

Микита Потураєв запевнив «Детектор медіа», що не має стосунку ні до системи «Смарт», ані до УААСП. Мовляв, його син займається програмуванням і його залучили до розробки програми. «Звинувачення абсурдні. Таким чином намагаються не мене дискредитувати. Вони вдаються до дуже непорядних конкурентних дій. Smart Technologies — знана українська ІТ-компанія. Вони зробили програму, яка належить УААСП. Більше жодних зв’язків немає», — сказав депутат.

Валентину Потураєву належить 5 % Smart Technologies. Він каже, що компанію створили, аби продавати за кордон розроблену українськими ІТ-компаніями автоматизовану систему ідентифікації прав та розподілу авторської винагороди. УААСП оголосила тендер, Smart Technologies його виграла й залучила до розробки компанію IPS.

«Вони зібрали команду з фахівців, які створювати програми для більшості онлайн-банків. У нас була ідея зробити прозору систему збору роялті, щоб автори могли в онлайні побачити, як використовуються їхні твори, і могли вивести ці гроші собі на рахунок, сплативши податки», —розповідає Валентин.

За його словами, Smart Technologies не мала жодного стосунку до розподілу роялті, а прагнула вивести програму «Смарт» на міжнародний рівень. «Ми вели переговори з ОКУ в Чехії, Польщі, країнах Балтії. Організували цей проєкт на базі УААСП, бо ця організація — партнерка CISAC. Тож ми сподівалися, що саме міжнародна організація сформує зацікавленість у програмі».

За словами Валентина Потураєва, Smart Technologies не отримала грошей за розробку проєктів — її інтерес був у продажі ліцензій для західних ОКУ. «IPS отримала близько двох мільйонів гривень. Це небагато, адже у програмі використовуються складні алгоритми банківського обліку. Тобто це невеликі гроші для такої програми. Подібні проєкти в інших сферах коштують значно дорожче. Звісно, хтось скаже, що таку програму можна розробити й за пів мільйона, але це смішно: якісний продукт коштує більше», — коментує Валентин. За його словами, зараз він не бере жодної участі в управлінні Smart Technologies.

Права на програму «Смарт» належать Smart Technologies. Представники розробника програми, компанії IPS, стали співзасновниками Smart Technologies. Керуючий партнер IPS Роман Кірданов відповів на запитання «Детектора медіа» про принципи роботи програми, як розподіляється авторська винагорода, які механізми залучені, щоби стати на заваді корупційним схемам.

— Романе, чи вдалося продати ліцензію на програму «Смарт» у інші країни?

— Ми працюємо над цим, але це нешвидкий процес. На це може піти два-три роки. Зараз ведемо переговори із замовниками зі Словаччини, маємо партнерів у Британії. Кілька тижнів тому ми спілкувались із німецькою компанією, яка хвалилася, що має подібну систему. Але коли ми порівняли функції, то вони зрозуміли, що їм вигідніше не розвивати свою систему, а придбати і пропонувати на ринку нашу. До того ж, якщо вартість нашої системи — до пів мільйона євро, то розробка такого ж функціоналу їм обійдеться в десятки мільйонів євро.

— Права на продаж ліцензії програми по світу та по Україні у вас?

— Щодо України ГО УААСП має виключну ліцензію.

— Яка вартість програми для українських компаній?

— Залежить від перемовин і від функціоналу, який хоче мати компанія. Умовна ціна за ліцензію для українського ринку — від 150 тисяч доларів + вартість адаптації до умов роботи компанії.

— Чи були звернення від інших українських ОКУ, які б хотіли придбати систему?

— Були, але до купівлі програми вони не дійшли. Я виходець із банківської системи, й більша частина розробників теж звідти. Ми коли прийшли, то ідеалізували цей процес: хотіли створити систему, за допомогою якої можна чесно і прозоро розподіляти гроші між правовласниками залежно від використання об’єктів авторського права. Нам здавалося, що ввесь ринок захоче скористатися нашою послугою. Але ми помилились, адже ринок ще не до кінця готовий до цього.

— Які принципи для розподілу винагороди закладені в алгоритм системи?

— У першу чергу нашою метою було врахувати всі грошові операції до копійки, права та угоди, пов’язані з цими правами. Тому в нашій системі є три основні блоки.

Перший блок — реєстр об’єктів права. До нього входять правовласники та їхні твори. При цьому в системі фіксуються всі угоди щодо передачі прав, збору за управління ОКУ тощо. І все дерево правочинів зберігається в цій системі.

Другий блок — облік винагороди за використання творів. Цей блок писали спеціалісти, які розробляли процесинговий центр у банківській системі. Тут фіксується вся інформація про операції оплати. З командою Валерія Харчишина ми вже пропрацювали кабінети для правовласників, які працюють у режимі онлайн. Там правовласник може побачити інформацію щодо договору, платежі, збір за управління правами за договором, зареєстровані твори тощо. Також він бачить, за які твори і які види прав (публічне сповіщення, механічні права, інтернет тощо) він отримав гроші. Для користувача теж розроблені онлайн-кабінети, що дає змогу проглядати укладені ліцензій та іншу інформацію. Ми хочемо піти від паперових носіїв. Також найближчим часом ми можемо дати можливість оплати карткою.

—Моніторинг не передбачений? Усі звіти надають користувачі (наприклад, медіа)?

— Зараз так. Але моніторинг передбачається в майбутньому. Усі ці звіти медіа здають у Нацраду, яка може їх перевірити. До того ж у Європі вже активно працюють компанії, які роблять моніторинг ефіру. І вони можуть давати такі звіти в режимі онлайн.

І третій блок — розподіл роялті без участі людського фактору. Звісно ж, бази частково наповнюються вручну, хоча є змога імпортувати каталоги, а також часткова ідентифікація, яку робить людина: новий твір, відмінність у написанні твору тощо. Сам розподіл авторської винагороди на правовласників система робить автоматично, відповідно до інформації з міжнародних та локальних баз даних. Зазвичай зарубіжні пісні мають свій цифровий код, і система ідентифікує міжнародний репертуар та проводить розподіл автоматично.

— Тобто українські автори через відсутність цього цифрового коду в більшості випадків позбавлені можливості ідентифікувати свої твори?

— Ні. Цифровий код мають не всі твори українських авторів. Але розподіл проводиться відповідно до творів, зареєстрованих українськими правовласниками. Всі автори, що передають в управління ГО УААСП свої майнові права на території поза межами України, отримують роялті за використання своїх творів.

— Як отримати цей код?

— ГО УААСП, яка є членом CISAC, може подавати заявки на реєстрацію творів українських авторів у міжнародній базі. Якщо у якійсь країні слухають наші пісні, то місцева ОКУ цієї країни завдяки інформації з міжнародних баз ідентифікує правовласників твору та платить нашим правовласників. Адже збори роялті ГО УААСП проводить не лише в Україні, а з усіх країн світу.

— Прослуховування пісень на цифрових майданчиках також дає роялті авторам?

— У ГО УААСП є договори з цифровими майданчиками, які платять роялті за використання творів на території України.

Ще один блок обліку, про який я ще не розказав — це так звана чорна скринька. Алгоритм, закладений у програму, спрямований на роботу акредитованої ОКУ, тобто розширене колективне управління. ОКУ ліцензує весь музичний репертуар користувача, повинна ідентифікувати правовласників та виплатити розподілене роялті. Якщо не всі правовласники в договірних відносинах, наприклад, із ГО УААСП, гроші за твори невідомих правовласників акумулюються на рахунку того твору, який неможливо ідентифікувати, доки не з’явиться правовласник. У нашій системі кожна копійка в кожну хвилину врахована. Але поки що ГО УААСП збирає й розподіляє гроші лише за твори, що входять до її каталогу.

— Ця система захищена від корупції?

— Ця система є однією зі складових, яка може створити прозорі правила і збільшити збори роялті для правовласників. За цим ринком я спостерігаю три-чотири роки. З 80 мільйонів гривень зборів із ринку за останні роки ми дійшли до 150 мільйонів. І учасники ринку розподіляють ці гроші між собою. Якщо налаштувати роботу ринку правильно, його можна збільшити. Свого часу банки об’єднались і створили культуру використання банківських карток. Кожна людина має 2-3 картки різних банків. За моїми підрахунками, мінімальний потенціал зборів — два мільярди гривень. За два-три роки злагодженої співпраці ми можемо вийти на цю цифру. 20 % збору за управління ОКУ — це вже 400 мільйонів гривень. Їм не потрібно буде «дерибанити» ці 150 мільйонів, які є зараз. Адже зараз автори майже нічого не отримують.

P.S. від «Детектора медіа». Редакція, як завжди, готова надати слово опонентам та всім зацікавленим у темі.