Збір авторської винагороди з користувачів авторських та суміжних прав починається. Акредитовані організації колективного управління (ОКУ), які є посередниками між користувачами та авторами, вже підписують угоди із провайдерами та надсилають оферти радіостанціям.

Як уже повідомляв «Детектор медіа», у квітні завершилися переговорили щодо тарифів роялті, яке мають сплачувати за використання авторських та суміжних прав. Та якщо громадській спілці «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (КАМП) вдалось домовитися з індустрією, то «Український музичний альянс» (УМА) та радійники суми виплат не погодили. Обидві згадані організації колективного управління мають одного співзасновника (ТОВ «Комп Мюзік») та керівника — Павла Калениченка.

В інтерв’ю «Детектору медіа» пан Калениченко розказав про перші укладені договори із провайдерами, принципи розподілу авторської винагороди, угоди з мейджорами, про те, чому не вдалось домовитися з радійниками, а також прокоментував закиди щодо встановлення монополії на ринку з боку ОКУ, які він очолює.

«Ми хочемо до кінця року укласти угоди щодо трьох мільйонів абонентів»

— Павле, Мінекономіки оприлюднило результати переговорів КАМПу та провайдерів. Чи почали ви вже укладати угоди із провайдерами?

— Ми вже маємо декілька укладених договорів. Частина переговорів на фінальній стадії. Також маємо з деякими компаніями усні домовленості про укладення договорів. Підписання у процесі. Окрім цього ми розіслали всім провайдерам, яких знайшли, листи із пропозицією укласти договір.

— Із ким саме вже укладені договори?

— В угодах зазначена конфіденційність цієї інформації.

— Наприклад, чи уклали ви угоди з найбільшими кабельними провайдерами «Воля», «Тріолан», «Ланет»?

— Із частиною з названих вами компаній договори підписані.

— Згідно з вашими домовленостями, розмір роялті визначається залежно від кількості абонентів. На 2020 рік — це 40 копійок з абонента, у 2021 році — 90 копійок, у 2022 році — 1,5 грн, у 2023 році — 2 грн, у 2024 році — 2,5 грн, у 2025 — 3 грн. Як ви плануєте відстежувати кількість абонентів у провайдерів? Ви будете орієнтуватися на ту інформацію, яку отримаєте від них, чи у вас є інші механізми моніторингу?

— Ми будемо орієнтуватися на ту інформацію, яку надають провайдери, також зважатимемо на методику, розроблену асоціаціями кабельних провайдерів. Таким чином можна зробити розрахунок кількості абонентів за певними територіями. Окрім цього ми проводитимемо деякі дослідження та спробуємо отримувати інформацію з управління статистики. І, зрештою, зважатимемо на інформацію, яка є на ринку.

— За вашою оцінкою ринку, яку суму авторської винагороди ви можете зібрати з провайдерів у 2020 році?

— Якщо брати до уваги всіх провайдерів платного телебачення, то все досить просто вирахувати. Адже тарифи однакові для всіх провайдерів, незалежно від технології. Відповідно, за нашими даними, кількість платних абонентів на території України від 4,5 мільйонів до 5 мільйонів (можливо, ця цифра ще більша, якщо зважати на андерепортинг). Саме тому можна помножити 40 копійок на наявну кількість абонентів. Але ми не зможемо за місяць укласти договори зі всіма провайдерами. На це потрібен час. Тому ми маємо сподівання до кінця року укласти угоди щодо трьох мільйонів абонентів.

— Але не залежно від того, коли укладатиметься угода, провайдери мають виплачувати роялті саме з 10 квітня 2020 року?

— Саме так.

— Як КАМП планує розподіляти зібрану авторську винагороду? Як ви плануєте моніторити використання прав у всіх каналів, які входять у пакети провайдерів?

— У нас є деякі системи моніторингу. Окремі українські канали нам подають звіти щодо використання об’єктів авторських та суміжних прав. А дані щодо іноземних партнерів ми можемо отримувати від наших зарубіжних колег (це близько 40 організацій колективного управління з країн ЄС та США). Це такі ж ОКУ, які мають звіти від іноземних телекомпаній.

Другий метод передбачений нашим законом: якщо немає можливості отримати інформацію щодо використання об’єктів авторських та суміжних прав напряму, то організація може застосовувати непрямі методи. Зараз наша система розробляється, і, сподіваюсь, упродовж місяця-двох ми маємо її затвердити.

— Що це за система? Адже ви кажете, що плануєте зважати на звіти від користувачів (телеканали, радіо тощо) або міжнародних організацій, які також поділяться з вами такою інформацією.

— Це система розподілу винагороди. Зокрема, розподілу музичної частини винагороди.

— Ваші іноземні колеги ОКУ мають свої системи моніторингу?

— У сфері музики вони отримують звіти від телеканалів, у сфері кіно, наскільки я знаю, є певна моніторингова система.

— Чи є у ваших планах створення моніторингової системи, програмного забезпечення? Адже на цьому наполягали учасники ринку.

— Якесь програмне забезпечення у нас є. Воно буде вдосконалюватися й адаптуватися для потреб розподілу. Це програмне забезпечення дає можливість ідентифікувати об’єкти авторського права. Що стосується програмного забезпечення, що дає можливість саме моніторингу, закон не передбачає такого обов’язку.

— Наскільки дорогим є створення програмного забезпечення, яке цілком відповідатиме цілям вашої ОКУ (і моніторинг, і механізм розподілу роялті)?

— Якщо ми говоримо про моніторинг усіх фільмів на тисячах телеканалів та їх ідентифікацію, то це досить дорогий продукт. За моїми даними, він на сьогодні є в AGICOA — міжнародної організації, що об’єднує правовласників у сфері кіно та організації, що збирають винагороду за кабельну ретрансляцію. Можливо, ми зможемо скористатись їхніми послугами. Якщо ми говоримо про певний програмний продукт, який вноситиме звіти, ідентифікуватиме об’єкти прав, розподілятиме винагороду між правовласниками тощо, то це, звісно, недешевий продукт, але він має притомну вартість.

— Запитую про вартість такого програмного забезпечення, щоб розуміти, який відсоток від зборів ОКУ може брати для втілення цього проєкту та на свою діяльність.

— Витрати ОКУ складаються з різних статей. На створення програмного продукту й на розподіл зібраної винагороди може піти до 5–10 % від доходу організації на перших стадіях її роботи. Якщо всі платять і немає жодних проблем (не потрібно подавати в суди, вести справи), то на адміністрування договорів, ведення переговорів іде досить невеликий відсоток. Якщо ж користувачі не платять роялті й потрібно вкладати в боротьбу, тоді відсоток суттєво вищий.

— Але зараз ви ще не знаєте, заплатять чи ні всі провайдери, який відсоток від зборів ви встановили на адміністрування?

— Щодо КАМПу максимально передбачений законом 8,33 %. Звісно, у нормах закону з цього питання є певні неузгодженості, але ми, напевно, виходитимемо з цього показника. Але загальний відсоток усіх утримань не може перевищувати 25 %.

— У ваших документах передбачена можливість відрахувань 15 % на створення спеціальних фондів. Чи плануєте ви їх створювати і про які фонди йдеться?

— Це залежить від рішення правовласників. Це фонди на підтримку культури та популяризацію авторського права та суміжних прав, фінансування антипіратських заходів та заходів просвітницького характеру та подібне.

«Представники індустрії недостатньо адекватно оцінюють роль музики в бізнесі музичних радіостанцій»

— Переговори з радіоіндустрією та УМА щодо тарифів поки що не мали позитивного результату. Чому вам не вдалось домовитися?

— На мою думку, представники радіоіндустрії недостатньо адекватно оцінюють роль музики в бізнесі музичних радіостанцій. За нашими підрахунками, відповідно до звітів радіо, в ефірі музичних радіостанцій в середньому близько 85 % ефірного часу становить музика. Звісно, це не означає, що 85 % доходу радіокомпанії має йти на оплату винагороди за використання музики. І ми поважаємо роботу радіо, пов’язану з організацією їхнього бізнесу (реклама, робота звукорежисерів, диджеїв, музичних редакторів). Це важливо, й ця робота теж повинна оплачуватись і приносити дохід. Але при цьому музика — це основний товар, який використовується для їхнього бізнесу. Це як для таксиста автомобіль. Тож логічно, що витрати на оплату цього товару повинні становити вагому складову всіх витрат музичних радіокомпаній.

— За словами юриста Національної асоціації медіа (НАМ) Олега Солимчука, радійники не погодилися із запропонованими УМА тарифами, «оскільки вони призведуть до банкротства всіх українських радіостанцій». Він також сказав, що ті тарифи, які зараз запропонувала ринку ваша ОКУ, завищені у 40–100 разів. Як ви визначали ці тарифи і на які показники орієнтувалися?

— На жаль, це і близько не відповідає жодній дійсності. Наша пропозиція на 2019 рік — 3 грн 80 коп за одну хвилину музики для радіостанцій, що здійснюють публічне сповіщення у всіх областях України. Для тих, хто мовить на кілька областей, ця сума була пропорційно нижчою. До того ж у нас передбачено багато понижуючих коефіцієнтів залежно від формату музики. У годині музики є десь 2 хвилини реклами, і навіть якщо 3.80 грн помножити на 51 хвилину (середня кількість хвилин із музикою в годині ефірного часу музичної радіостанції) й помножити на два з урахуванням оплати за авторські права, то це становить близько 11 % від доходів радіо. Тому не думаю, що це завищена цифра.

До того ж ми запропонували досить м’яку систему підняття винагороди до адекватних ставок, вона передбачала період 10 років. За умови, що ми домовимося, знижка на перший рік становила би 90 %, на другий — 80 %, на третій — 70 % тощо. Це було озвучено та проговорено. Тобто винагорода на цей рік могла б бути збільшена приблизно на 60 % у порівнянні з попередніми роками, але аж ніяк не в 40–100 разів.

— За словами пана Солимчука, останній критерій, який запропонувала ваша ОКУ, — роялті в розмірі близько 14 тис. грн на день з однієї загальнонаціональної радіостанції. Для прикладу, «Хіт ФМ», яка очолює рейтинг радіостанцій, мала би сплатити за рік 30 мільйонів гривень.

— Порахуйте самі. Якщо ми пропонували 3 гривні 80 копійок за хвилину, то на годину виходить 193,80 гривні (виходячи із зазначених 51 хвилин музики в годині), а на 24 години виходить 4 тисячі 651 гривня. А на рік ця сума би становила 1 697 688 грн. Тобто зовсім не 30 мільйонів гривень.

— Це тариф з однієї загальнонаціональної радіостанції?

— Так. Це для загальнонаціональної та найпопулярнішої радіостанції. Роялті для решти менше. Але це та сума, яку радіостанція би сплатила через 10 років. Тому що ми би пропонували на цей рік знижку 90 % від цієї суми. Це дуже повільний та м’який вхід. Крім того, передбачене щорічне зростання або падіння тарифу за одну хвилину пропорційно до зростання чи падіння радіоринку. Скажімо, в цьому році, враховуючи пандемію та економічну кризу, може бути падіння ринку і тариф був би, відповідно, меншим.

— Чим вам не подобається підхід НАМу, де фіксована сума залежить від рейтингу радіостанції та кількості музики?

— Нас не влаштовує дуже багато що. Насамперед оцінка ринку. Доходи радіоіндустрії за 2019 рік НАМ оцінив у 212 млн грн. Тоді як Всеукраїнська рекламна коаліція розраховує ринок радіореклами за цей же період у сумі 717 млн грн. Ми розуміємо, що ця сума включає комісії рекламних агенцій. Деякі з них зовнішні стосовно до радіо, а деякі входять у медіагрупи. Якщо це один той самий бізнес, то ми вважаємо, що для підрахунку розміру радіоринку їхня комісія становить нуль. У нас великі сумніви щодо того, що рекламодавець платить 717 млн грн, а радіо отримує лише 212 млн грн.

Виходячи з контрпропозиції щодо розміру тарифів, запропонованого НАМ, за нашими підрахунками, радіо хоче платити за суміжні права лише 0,4 % від свого доходу. Ми вважаємо, що це неадекватна компенсація за той дохід, що радіо отримує від музики. Як я вже говорив, музика — це основний ресурс для бізнесу більшості радіостанцій. Ми ж пропонували такий середньоєвропейський відсоток: 5,48 % від доходу (за суміжні права). І, мабуть, стільки ж має бути за авторські права. Це такі ж витрати як податки, витрати на заробітну плату, за послуги Концерну РРТ, плата за електроенергію тощо. І, враховуючи значення музики для бізнесу музичних радіокомпаній, ці витрати мають бути найвищими. Бо якщо музичне радіо не використовує музику, воно закривається й бізнес закривається. З телеканалами та провайдерами ситуація дещо інша.

— «5,48% від доходу та стільки ж або більше авторські права» — ця сума навіть вища за тимчасові тарифи, які, на думку радійників, приведуть станції до банкрутства.

— Це неправильна позиція. Тому що тимчасові тарифи діяли 15 років і нікого до банкрутства не привели. А за цими тарифами вони справді платили. У нас є маса договорів на оплату винагороди в розмірі 2 % від доходу за суміжні та 2 % за авторські права. І ніхто сильно не страждав. Це стосувалось і загальнонаціональних станцій, і регіональних. Тільки абсолютні цифри відрізнялись залежно від доходу радіокомпаніїї.

— Яка ситуація зараз, після того як ви не змогли домовитися?

— З нашої точки зору, вступили в силу тимчасові тарифи, вони діятимуть до встановлення остаточних тарифів. Через пів року, якщо ми не зможемо домовитися, справа щодо встановлення тарифів вирішуватиметься у суді.

— Чи вимагатимете ви від радіостанцій виплат роялті за тимчасовими тарифами?

— Так, звісно. Ми вже направили у всі великі радіостанції оферти. Зараз чекаємо відповідей, щоб або укласти договори, або звертатись у суд.

— Укладених договорів із радійниками у вас немає?

— Щодо тимчасових тарифів немає.

— А чи є у вас судові справи щодо тарифів?

— У нас були сотні судових справ із різних питань. Але щодо тимчасових тарифів ми не звертались у суди, тому що наразі не сплили строки, необхідні для звернення до суду.

— Ви вимагатимете з радійників виплат за тимчасовими тарифами лише за 2020 рік? За 2019 рік таких вимог не буде?

— Так. Ми вимагатимемо виплат із часу завершення переговорів — 10 квітня і до часу затвердження остаточних тарифів.

Угоди з правовласниками

— Скажіть, з ким із правовласників у КАМПу та в УМА укладені угоди?

— У КАМПу небагато договорів, але насправді важливою є не кількість договорів, а обсяг прав в управлінні організації, які ці договори дають. Тисяча договорів із в’єтнамськими авторами, права яких тут особливо не використовуються (за всієї поваги до в’єтнамських авторів), становлять набагато менше, ніж один договір із компанією, яка акумулює великий обсяг популярних прав. Тому в КАМПу є договори з окремими правовласниками. Але основні — це угоди з УМА та «АРМА-Україною». Остання має договори з міжнародною організацією, яка об’єднує права щодо кабельної ретрансляції переважної більшості світових фільмів, та права на великий український каталог фільмів.

«Український музичний альянс» акумулював права, у тому числі для кабельної ретрансляції, на близько 90 % тієї музики, яка звучить в ефірі України. Мова про західну та українську музику. Це договори з усіма мейджорами щодо суміжних прав: Sony, Warner Bros, Universal, переважною більшістю вітчизняних правовласників тощо.

— Ви укладали договори з якими представництвами цих компаній? Чи всі вони мають представництва в Україні?

— Що стосується музики, то щодо суміжних прав в Україні є представник Warner Bros — Best Music та представник Universal — Comp Music. Щодо Sony, то вони діють через Росію, й у нас договір із російською компанією. Щодо суміжних прав зараз є лише три мейджора. Щодо авторських прав в Україні представлені, здається, всі основні мейджори.

— На який період укладені договори?

— Більшість договорів у нас укладається на рік з автоматичною пролонгацією. Якщо в жодної зі сторін не виникає бажання припинити співпрацю, дія договору продовжується автоматично.

— Ваші ОКУ отримали акредитацію через те, що мали найбільшу кількість прав. Але якщо, припустімо, ОКУ втрачає половину прав, чи це впливає на її акредитацію та співпрацю з користувачами?

— У цій ситуації є окрема процедура, передбачена законом. Якщо правовласники вилучають свої права (це стосується УМА), вони можуть управляти ними самостійно або доручити іншій організації, яка в такому разі може ініціювати новий конкурс, мотивуючи це тим, що вона має більше прав.

— Чи можуть користувачі, які уклали угоди з акредитованою ОКУ, отримати претензії від авторів чи правовласників щодо тієї частини творів, права на які втратила ОКУ?

— Вони не можуть отримати такі претензії упродовж пів року після вилучення прав. Інформація про це публікується на сайті ОКУ. Далі користувачі можуть отримати претензії, але це ж досить гіпотетична історія — за ці пів року організація колективного управління може, наприклад, владнати конфлікт із правовласником, котрий вилучив права. Можливості вилучення прав з обов’язкового колективного управління (наприклад, у сфері, в якій діє КАМП), законом не передбачено.

— Яка ваша позиція щодо закидів індустрії про створення вашими організаціями та іншими, пов’язаними з власниками, монополії на ринку? Маю на увазі не монополію в конкретній сфері, яка передбачена законом, а саме монополії на ринку медіа.

— Сама діяльність ОКУ монопольна, й вона на користь і правовласникам, і користувачам. Якби не було такої монополії, то користувачі мали б укласти договори з кожним правовласником. Сотні тисяч таких договорів укласти нереалістично. І правовласники би подавали до суду і блокували діяльність користувачів. Ще один бенефіціар — це правовласник, який знає, де саме йому одержати свої кошти.

— Але я маю на увазі монополію в медіасфері (радіо, телебачення, провайдери).

— Головний і єдиний конкурсний критерій для акредитації — це більшість прав. Відповідно таку кількість прав організаціям можуть надати великі правовласники. Тому не дивно, що ці права будуть в управлінні пов’язаних організацій, які діють у сфері музики чи кіно. Це нормальна історія, наскільки я знаю, в інших країнах схожа ситуація. До того ж питання того, хто засновник, в ОКУ не має значення. Адже на відміну від підприємницьких товариств, вони не отримують дивіденди, отримують лише роялті і в сумі, що залежить від обсягу прав кожного відповідного правовласника та від рівня використання об’єктів цих прав.

Щодо мене особисто, то я менеджер у двох організаціях, але, як ви розумієте, органи управління завжди мене можуть звільнити і призначити іншого менеджера. Тож навряд чи цей факт є ознакою монополії. Що стосується КАМПу, то в ньому два фактично рівноцінних директори — один від УМА, другий від «АРМА-України». Тому ми все вирішуємо колегіально. До слова, навряд чи можна говорити про монополію ще й тому, що досі немає акредитованої організації у сфері публічного сповіщення музичних творів, яка теж діятиме у медіасфері (одна з організацій яка претендує на акредитацію в цій сфері, — УЛМП (Українська ліга музичних прав), співзасновники якої також пов’язані з УМА та КАМПом. — Ред.)

Фото: з особистого архіву Павла Калениченка