Карантин в Україні спричинив початок обговорення, яким чином у цій ситуації має поводитися бізнес. На вихідних жорсткої критики зазнала компанія МАУ, що різко підвищила ціни на квитки в останні дні перед зупинкою авіаперельотів. Ставили за приклад «Нову пошту», яка виділила 25 млн грн. на закупівлю матеріалів для лікарень. Телекомпанії почали робити заяви про дезінфекцію офісів, запровадження віддаленого режиму роботи, скасування студійних зйомок або запис шоу без глядачів, запуск інформаційних кампаній для подолання коронавірусу.

Найближчим часом різні люди реагуватимуть на епідемію за покликом серця та в міру можливостей кожного: хтось принесе продукти бабусі зі свого під’їзду, хтось купить апарат штучного дихання своїй лікарні. Але є відповідальність, якої не уникне жоден керівник жодної компанії: потрібно буде боротися за збереження робочих місць. Я погоджуюся з тим, що сказав Михеїл Саакашвілі у п’ятницю під час «Свободи слова Савіка Шустера»: епідемія – це землетрус, за яким прийде цунамі – економічна криза.

Очільники різних держав уже зараз думають про це. Конгрес США ухвалив другий із початку місяця пакет економічної допомоги постраждалим від вірусу та безробіття домогосподарствам і цього тижня обговорюватиме допомогу туристичним компаніям, авіакомпаніям і круїзному бізнесу. Єврокомісія розробляє пакет підтримувальних заходів, серед яких – стимулювання банків щодо підтримки ними ліквідності малого та середнього бізнесу, субсидії на виплату зарплати, призупинення виплат корпоративних податків, ПДВ та соціальних внесків, фінансова підтримка споживачів у разі скасованих подорожей тощо. Українська держава – значно бідніша й багато чого з переліченого просто не могла би собі дозволити, але загалом такого питання як економічна підтримка наших співгромадян наразі немає в порядку денному українських політиків. А це означає, що, як уже бувало раніше, кожному доведеться виживати самотужки.

День, коли було оголошено всеукраїнський карантин, мені довелося зустріти в компанії українських кінематографістів. Вони були шоковані й обговорювали можливі наслідки закриття кінотеатрів: що буде з українськими фільмами, які або щойно вийшли у прокат, або мали би вийти в той час, на який припав карантин? Чи не ігноруватимуть кінодистрибутори та кінотеатри українські фільми після карантину, намагаючись компенсувати фінансові втрати прокатом тільки голлівудських блокбастерів? Чи підуть українці в кінотеатри після карантину? І чи вплинуть недозбирані касові збори на позицію продюсерів у рейтингу ефективності, на основі якого надалі планують надавати держпідтримку?

До речі, робоча група з розробки цього рейтингу запрацювала при Комітеті гуманітарної та інформаційної політики минулого тижня. Її учасникам потрібно знайти відповіді на багато запитань. Наприклад, чим вимірювати продюсерську ефективність? Якщо заробленими грошима, то не вдасться врахувати телевізійний успіх. Якщо глядачами, то їхня кількість не є єдиним критерієм при виборі телеканалу для показу чи моделі розповсюдження в інтернеті. А як вимірювати ефективність продюсерів, у яких є й дуже успішні, і провальні роботи? А є ще підтримувана великими кіновиробниками ідея вимоги подаватися на пітчинги тільки в партнерстві з великими кіновиробниками: можливо, з одного боку, це й виглядає як перспектива додаткових гарантій, але, з іншого, містить у собі небезпеку створення вхідних бар’єрів на ще не сформованому ринку. Іншими словами, роботи над системою оцінки ефективності багато. Новому керівництву галузі точно вистачить часу нарешті підписати бюджетний паспорт.

Говорити про потреби індустрії розваг у самий розпал тяжкої пандемії дуже складно. Голлівуд очікує на 20 млрд доларів втрат від коронавірусу внаслідок зупинки світового прокату, але заяви із проханням про підтримку наразі розповсюдили тільки профспілки акторів (проте не Гільдія кіноакторів), технічних працівників та музикантів, тоді як режисери і сценаристи мовчать. Тим паче мовчать і не скаржаться товстосуми-мейджори. Але якщо порівнювати Голлівуд та український кінематограф, то на думку спадає тільки приказка: там, де товстий схудне, худий помре.

P.S.: Як стало відомо після публікації цієї статті, голова Комітету гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко закликав українські продакшени наслідувати приклад провідних західних кіновиробників та призупинити зйомки. Він повідомив, що готовий ініціювати податкові пільги для виробників.