Нещодавно Громадська рада при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення запропонувала регулятору усунути нерівні умови ліцензування провайдерів. Ідеться про ОТТ-сервіси та інтернет-провайдерів, які працюють із технологією ОТТ, але не мають ліцензій провайдерів програмної послуги. Громадська рада просить Нацраду забезпечити однакові умови, тобто ліцензування, для всіх провайдерів, незалежно від технології, за якою вони працюють.

Ліцензування IPTV та ОТТ

Інтернет-телебачення з кожним роком стає все популярнішим серед користувачів. Цей сегмент демонструє стабільне зростання і потроху перетягує аудиторію в кабелю і супутника. Основна різниця між технологіями IPTV та ОТТ полягає в тому, що перша надається через мережу певного інтернет-провайдера й контролюється ним, а друга не має прив’язки до конкретної мережі та надає доступ до контенту оver-the-top — поверх мереж (звідси й назва технології). На українському ринку працюють як вітчизняні ОТТ-сервіси (Megogo, Divan.tv, Oll.tv, Trinity, YouTV, Omega TV), так і зарубіжні — Netflix, AmazonPrime тощо. Цією технологією користуються й кабельні оператори «Воля», «Ланет». Деякі ОТТ-сервіси можуть бути представлені як під власним брендом, так і під брендом інтернет-провайдера.

Однак в українських реаліях сервіси інтернет-телебачення мають не лише технологічну, а й юридичну відмінності. Річ у тім, що регулятор ліцензує провайдерів IPTV, а от ОТТ-сервіси, а також інтернет-провайдери, які працюють із цією технологією, ліцензій Нацради не отримують.

Тривалий час Нацрада просто не ліцензувала ОТТ, посилаючись на те, що це не передбачено законом. Але зрештою регулятор вирішив керуватися принципом технологічної нейтральності та через Кабмін вніс зміни до методики розрахунків розмірів ліцензійного збору, передбачивши в ній можливість ліцензування ОТТ. Але є одне «але». Ліцензію на IPTV можна отримати на певне місто або регіон, де працює мережа інтернет-провайдера, що надає таку послугу. Однак технологія ОТТ таких обмежень не має, тому ОТТ-сервіси змушені отримувати ліцензію провайдера на всю територію України. А це впливає на суму ліцензійного збору. За словами члена Нацради Олега Черниша, на сьогодні ліцензійний збір для загальноукраїнського ОТТ-провайдера за ліцензію на десять років становить 1 мільйон 841 тисячу гривень.

Формула ліцензійного збору для провайдерів прив’язана до розміру мінімальної зарплати та чисельності населення на території, де надається послуга. Тож таку саму вартість, як і ОТТ, має ліцензія для DTH-платформ (це 1000 мінімальних зарплат). Ліцензійний збір для цифрового ефірного провайдера всеукраїнського масштабу («Зеонбуду» та його потенційних конкурентів) коштує втричі дорожче.

За словами пана Черниша, ОТТ-провайдери тривалий час зверталися до регулятора із проханням отримати ліцензію. Адже до 2016 року таке ліцензування давало змогу безкоштовно транслювати канали універсальної програмної послуги (УПП), куди на той час входити мовники топових медіагруп. Але восени 2016 року Верховна Рада ухвалила закон про зміну складу УПП, внаслідок чого загальнонаціональні комерційні канали перейшли до договірних відносин із провайдерами (в УПП залишилися лише суспільні, місцеві, регіональні, парламентські мовники). Водночас із появою нової методики розрахунку ліцензійного збору вартість ОТТ-ліцензій виявилася занадто високою.

Олег Черниш каже, що Нацрада досі не видала жодної ліцензії провайдера програмної послуги на технологію ОТТ. Натомість регулятор видав 221 ліцензію на IPTV (дані станом на кінець 2018 року). Приміром, ОТТ-сервіс «Медіа Групи Україна» Oll.tv має ліцензію на технологію IPTV. До речі, за 25 своїх IPTV-ліцензій (окрема на кожну область) Oll.tv свого часу сплатив понад 8 млн грн. ліцензійного збору, нагадує керівник рейтингової агенції BigData UA Сергій Бойко.

Переважна ж більшість ОТТ-сервісів нині працюють без ліцензій провайдерів. Ідеться як про легальні сервіси, які мають угоди з телеканалами (наприклад, згадані вище Megogo, Divan.tv тощо), так і про ресурси, які займаються піратством.

«На мій погляд (це не рішення Нацради), повинна ліцензуватися та діяльність, де ОТТ-провайдер здійснює пакетування і роздає програми у відповідності з підписаними угодами, тобто В2С (від бізнесу до клієнтів. — Ред.). Тому що В2В (від бізнесу до бізнесу. — Ред.) — це може бути як агентська діяльність, і не факт, що вона має ліцензуватися», — вважає Олег Черниш.

Пропозиції Громадської ради

Тепер Громадська рада звертається до Нацради із «заявою про необхідність вжити термінових заходів задля відновлення рівності серед суб’єктів господарювання, що надають програмні послуги»: «За останні роки в Україні з’явилося багато суб’єктів (зокрема — з числа провайдерів інтернет), що здійснюють надання програмної послуги за допомогою телекомунікаційних мереж (включаючи ОТТ-платформи) без отримання ліцензій провайдера програмної послуги, стверджуючи контролюючим органам те, що “така технологія не підпадає під ліцензування”», — йдеться в рішенні дорадчого органу.

Громадська рада пропонує, щоби регулятор надіслав листи до правоохоронних органів із вимогою провести перевірки та припинити порушення законодавства України щодо тих компаній, які не отримали ліцензій провайдерів програмної послуги, однак за фактом надають такі послуги.

Своє рішення Громадська рада аргументує тим, що відсутність контролю призводить до розповсюдження заборонених каналів країни-агресора. «Завдяки безконтрольному розповсюдженню незаконних програм у період виборчої компанії відбувається незаконна агітація, що впливає на виборчий процес в Україні», — йдеться у зверненні Громадської ради.

Ініціатором звернення став член Громадської ради Сергій Бойко, який також є керівником рейтингової агенції BigData UA і співвласником каналів «Дача» та Epoque, а в минулому був топ-менеджером провайдера «Воля». У коментарі «Детектору медіа» він зазначив, що провайдери програмної послуги мають ліцензуватися незалежно від технології, з якою вони працюють: «Ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС, де чорним по білому написано, що регулятор має дотримуватися принципу технологічної нейтральності. Коли чиновники кажуть, що така технологія ліцензується, а така — ні, тоді це порушення принципу». Аналогічних вимог мають дотримуватися й зарубіжні сервіси, вважає пан Бойко, посилаючись на Конвенцію про транскордонне телебачення: «Будь-який сервіс, який займається діяльністю в Україні, має дотримуватися вимог закону». Зокрема, він звертає увагу на діяльність таких піратських сервісів як Edem TV та Kartina.TV.

Але при цьому він додає, що його пропозиції стосуються також і тих ОТТ-сервісів, які працюють із правовласниками контенту легально: «Вони і хотіли свого часу отримати таку ліцензію, і звертались до Національної ради. Так, Megogo, Divan.tv, Trinity отримали ліцензії на Маріуполь. Однак на той час не існувало можливості отримати загальнонаціональну ліцензію. Після того, як з 2017 року Кабмін вніс зміни до методики розрахунку ліцензійного збору, ця пересторога зникла. Тому зараз створені всі умови, щоб усі провайдери, які займаються діяльністю з надання програмної послуги на території всієї країни, могли отримати таку ліцензію без застереження».

Ліцензування чи реєстрація?

Це питання індустрія обговорює роками, воно стало майже риторичним. Втім, у ситуації з ОТТ-сервісами навіть представники регулятора підтримують ідею реєстрації. Але… тільки після ухвалення нового закону про аудіовізуальні послуги. А цей процес попри зобов’язання перед ЄС відповідно до Угоди про асоціацію ризикує затягнутися. У парламенті ще з 2017 року розглядається єдиний зареєстрований законопроект про аудіовізуальні послуги, розроблений робочою групою при Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики і внесений народною депутаткою Вікторією Сюмар. Однак його наразі не в повній мірі підтримує індустрія. Комітет ані розглянув цей документ, ані вніс законопроект на заміну — отже його ніхто не виносив на розгляд у сесійній залі. Інших альтернатив цьому законопроекту поки немає. Нещодавно кілька громадських та індустріальних організацій закликали уряд долучитися до цього процесу.

«В умовах нинішнього закону потрібно, щоб усі були в рівних умовах, і потрібно прописати більш жорстку відповідальність за безліцензійну діяльність. А після прийняття закону про аудіовізуальні медіапослуги, я вважаю, не потрібно займатися ліцензування провайдерів, які не використовують обмежений ресурс. А натомість здійснювати їхню реєстрацію — тобто мати всю інформацію про них, але відійти від ліцензування», — пропонує Олег Черниш.

Якщо ОТТ-провайдерам керуватися цією логікою та виконувати чинні вимоги щодо ліцензування, то вони мають отримати ліцензію за 1,8 млн грн. на десять років. І при цьому мають усвідомлювати, що за кілька років (очевидно, швидше ніж за десять) буде ухвалено закон про аудіовізуальні послуги і їм уже не потрібно буде отримувати ліцензію — ліцензування замінить реєстрація.

Сергій Бойко вважає, що не можна ігнорувати обов’язкове ліцензування провайдерів програмної послуги, передбачене в чинному галузевому законі: «Якщо в цій країні працюють закони і є органи, визначені регуляторами певної галузі, то ці регулятори мають обов’язок вимагати від усіх суб’єктів, які працюють на цьому ринку, виконувати чинний закон. Якщо вони цього не роблять, то такий регулятор нам не потрібен». Також він сподівається, що галузеві асоціації зможуть донести до своїх членів необхідність виконати цю умову та інформувати про діяльність піратів.

Олег Черниш нагадує, що Нацрада може застосувати санкції та регулювати діяльність лише своїх ліцензіатів, а за безліцензійну діяльність вона не карає. За його словами, регулятор скаржився правоохоронним органам на безліцензійну діяльність лише кабельних операторів і не звертався щодо провайдерів інших технологій.

Позиції ОТТ-сервісів

Маркетинг-директор Megogo Іван Шестаков вважає, що ліцензування доречне, коли йдеться про обмежений ресурс (як-от радіочастоти або фізичне будівництво телекомунікаційної інфраструктури). «Якщо ж ми говоримо про ОТТ, то ми використовуємо вже побудовані рішення і не маємо власних. Так само ми не використовуємо обмежені ресурси. — каже він. — Раніше оператори кабельного ТБ при наявності ліцензії отримували безкоштовно право ретранслювати більшість телеканалів. Таким чином роль держави була зрозумілою — вона єдина контролювала цей ринок. Зараз же всі оператори повинні укладати договори з телеканалами. Виходить, ринок уже не потребує такої державної участі».

Пан Шестаков переконаний, що ліцензування ОТТ не дасть ринку рівних умов: «Адже зараз у будь-якого кабельного оператора є переваги перед ОТТ — довгі контракти з абонентами, вже готова інфраструктура. Якщо в кабельного оператора не вистачає інтерактивних функцій, то у своїй мережі передачі даних він може запустити ОТТ-послуги — це зрозуміло і доступно. Які ще мотиви для обов’язкового ліцензування? Боротьба з піратством? Так ринок сам уже навчився справлятися з цим завданням».

На думку пана Шестакова, іноземні ОТТ-сервіси навряд чи будуть ліцензуватися в Україні: «Тому цей крок (ліцензування. — Ред.) тільки погіршить позиції українських сервісів у порівнянні з численними зарубіжними конкурентами. Я би сказав, що правильніше було би скасувати ліцензування також і для існуючих гравців цього ринку, а не плодити нові правила, які будуть стримувати розвиток цивілізованого ринку».

Директор Omega TV Олександр Глущенко звертає увагу, що ОТТ-технологія не прив’язана до мережі оператора, екстериторіальна і йде працювати туди, де менше регулювання. Приміром, Netflix і YouTube вийшли на ринок України, що є малим за обсягом грошей, виключно через те, що він не зарегульований.

Олександра Глущенка непокоїть вартість ОТТ-ліцензії: «Запропоновані розміри ліцензійного збору наводять на думку, що є метою не тільки зарегулювати галузь, а і встановити високий фінансовий поріг входу на ринок. За таке регулювання виступають компанії, які займають домінуюче або монопольне становище на ринку і бажають будь-якою ціною його зберегти. Такі зміни не доцільні на фоні проекту Закону про аудіовізуальні послуги, що змінює ліцензійний принцип на реєстраційний, — зазначив пан Глущенко. — Вартість ліцензійного збору в еквіваленті 1,8 млн грн. ставлять ОТТ-проекти в неконкурентне положення на ринку, і не захищають ні від іноземних ОТТ-сервісів, ні від піратів. Компанії, зареєстровані в інших юрисдикціях, безліцензійно надають послуги на території України громадянам України, отримуючи кошти з України через Visa / Mastercard, і немає жодного важеля змусити їх отримувати ліцензії. Тому є велика вірогідність, що обов’язкове ліцензування ОТТ-сервісів призведе не до виходу з тіні, а до протилежних активностей».

«Детектор медіа» надіслав запитання та сподівається отримати коментарі щодо ліцензування від експертів компанії «Воля», яка також має свій ОТТ-сервіс.

Фото: satok.net.ua