10:00
Четвер, 26 Липня 2018

Прощавай, аналог! Сергій Бойко — про те, що робити провайдерам

Як вимкнення аналогового ефірного телебачення вплине на ринок платного ТБ і що робити в цій ситуації провайдерам? Нотатки з вебінару Сергія Бойка.
Прощавай, аналог! Сергій Бойко — про те, що робити провайдерам
Прощавай, аналог! Сергій Бойко — про те, що робити провайдерам

31 липня Україна має вимкнути аналоговий ефірний телевізійний сигнал у Києві та Кіровоградській області, а через місяць, 31 серпня, заплановано вимкнення аналогу по всій Україні, крім окремих районів у Донецькій та Луганській областях і на кордоні з Кримом. Як це вплине на ринок платного телебачення і що робити в цій ситуації провайдерам? Про це розповів засновник і керівник рейтингової агенції Big Data Сергій Бойко на вебінарі «Прощавай, аналог!», який провела 25 липня «Телекомунікаційна палата України». Запитання експерту ставила голова ради «Телекомпалати» Тетяна Попова. «Детектор медіа» занотував основні тези вебінару.

Чи справді аналогове ефірне ТБ вимкнуть 31 серпня?

Сергій Бойко не вірить, що дата вимкнення аналогу по всій Україні — 31 серпня 2018 року — остаточна. Вона може бути скоригована після пробного вимкнення в Києві та Кіровоградській області, призначеного на 31 липня 2018 року. Але, на його думку, якщо строки й перенесуть, то на кілька тижнів, а не кілька місяців чи рік.

Чому вимкнення аналогового ТБ неодноразово переносили?

На думку Сергія Бойка, основні причини — страх, некомпетентність і відсутність політичної волі приймати складне рішення. Мають місце й інші фактори, які неодноразово називали гравці ринку: відсутність «килимового» покриття «Зеонбуду», можливе банкрутство Концерну РРТ, необхідність виділення з бюджету коштів на придбання телевізійних приймачів для малозабезпечених громадян. Але їхня питома вага в комплексі причин становить менше 50 %, вважає пан Бойко.

Скільки людей дивиться аналогове телебачення
і куди вони підуть?

За оцінкою компанії Big Data, від 2 млн до 2,5 млн домогосподарств отримують телевізійний сигнал з аналогового ефіру. Це трохи більше 10 % від усіх телевізійних домогосподарств, яких в Україні 15 млн. Зі слів пана Бойка, «аналогові» домогосподарства розташовані переважно в невеликих містах і сільській місцевості, кожне домогосподарство — це в середньому двоє осіб (чоловік і дружина), їхній середній вік — 58 років. Перехід з аналогового ефіру на інші технології не є проблемою для них, але вони поки що не знайшли приводу це зробити, вважає експерт.

За оцінками Big Data, від 70 % до 80 % із цих 2,1 млн домогосподарств перейдуть з аналогового ефіру на цифровий ефір. Тоді як від 20 % до 30 % домогосподарств виберуть інші платформи — платного телебачення. У сільській місцевості вони перейдуть на супутникові платформами, у великих містах — на кабельне телебачення та IPTV. Таким чином, ринок платного телебачення очікує зростання на близько 0,5 млн домогосподарств.

Що робити провайдерам?

Сергій Бойко прогнозує боротьбу гравців телевізійного ринку за гроші споживача, який має заплатити або за придбання приймача цифрового ефірного ТБ стандарту DVB-T2, або за платну підписку на ТБ. Середня вартість приймачів Т2 — 400–500 грн із домогосподарства. Виходячи з цієї суми, Сергій Бойко рекомендує провайдерам платного ТБ сформувати пільгові умови для нових потенційних абонентів, щоби сума за користування послугою протягом 6–8 місяців була в межах 400–500 грн.

Сергій Бойко рекомендує провайдерам посилити інформування абонентів про різні телевізійні платформи та рекламу своїх послуг. При цьому варто діяти методами прямої комунікації — телефоном, смс-інформуванням, прямою розсилкою, точковою зовнішньою рекламою.

Провайдери можуть включати в пакет більше каналів, ніж цифрова ефірна мережа (32 канали), надавати більше різножанрових каналів. Сергій Бойко рекомендує провайдерам розповідати абонентам про ці переваги платного ТБ вже після підключення клієнта.

Яким чином повязані кодування на супутнику
і відключення аналогового ефірного ТБ?

Ці процеси пов’язують між собою чотири провідні медіагрупи. Вони не можуть точно спрогнозувати, як це вплине на їхню аудиторію, тож не хочуть проводити ці процеси одночасно. На думку Сергія Бойка, обидва процеси мають керуватися державою. Тому що кодування на супутнику — це виконання ліцензійних умов телеканалів, на які регулятор багато років закривав очі. Сергій Бойко прогнозує, що різниця в часі між вимкненням аналогу й кодуванням на супутнику становитиме мінімум півроку.

Як кодування супутникового сигналу вплине
на абонентів супутникового ТБ?

Сергій Бойко вважає маніпуляцією тезу про те, що в результаті кодування сигналу українських каналів усі абоненти безкоштовного супутника продовжать його дивитися і, відтак, споживатимуть російські канали, які залишаться відкритими на супутнику. На його думку, розподіл глядачів між каналами вже відбувся, тож кодування покаже те, що зараз є прихованим. Більша частина абонентів супутникових тарілок піде за вітчизняними каналами. Відповідно, вони придбають і встановлять спеціальний CAM-модуль або новий супутниковий тюнер, щоб отримати платний доступ до закодованих українських каналів. Та ж частина глядачів супутникового ТБ, які дивляться російські чи інші іноземні канали, — продовжать їх дивитися й не підуть за українськими закодованими мовниками.

80 % супутникових антен мають три голівки й можуть приймати сигнал із кількох супутників. Сергій Бойко прогнозує, що абоненти придбають супутниковий тюнер, але не позбавлять себе можливості дивитися й відкриті канали. Поточна частка перегляду українських каналів на супутнику залишиться незмінною, вважає він.

Що, крім вимкнення аналогу й кодування на супутнику,
посприяє розвитку ринку платного телебачення?

Класичне платне телебачення означає, що канал поширюється тільки у провайдерів платного ТБ і доступний тільки за абонентську плату. Як правило, на таких каналах немає реклами. На думку Сергія Бойка, всі канали, що йдуть у платних пакетах провайдерів, мають не містити реклами (або містити її мінімум) й отримувати кошти від абонента.

Проникнення платного ТБ в Україні найнижче в Європі. Загалом у Європі цей показник становить 51 %. У Східній Європі він вищий: найнижчий у Чехії — 39%, найвищий у Румунії — 75 %. В Україні проникнення платного ТБ становить 26 %.

Після відключення аналогового ефірного ТБ з’являється можливість у цифровому ефірі надавати платні пакети. Такий шлях розвитку обрали країни Балтії, де у відкритому безкоштовному доступі в цифровому ефірі присутні тільки декілька телеканалів, передбачених законом, а решта каналів доступні платно. Ліцензія українського провайдера цифрового ефірного ТБ «Зеонбуду» завершується у 2020 році. На думку Сергія Бойка, наступним кроком має бути чесне проведення тендера або конкурсу на надання цих послуг. При цьому держава має переслідувати дві мети: забезпечити доступ до обов’язкових каналів суспільного мовлення та отримати максимальні гроші від продажу такої ліцензії провайдеру.

Державний Концерн РРТ теж може перемогти в цьому тендері, якщо заплатить найбільшу суму за ліцензію. Хоча пан Бойко має сумніви, що Концерн РРТ заплатить максимальні кошти порівняно з комерційними мовниками, які знають, як монетизувати контент.

Зі слів пана Бойка, в Естонії та Литві оператором цифрового ефірного ТБ є державні компанії, що забезпечують відкритий доступ до суспільних мовників. Але жодна з країн не змогла забезпечити окупність інвестицій у мультиплекс. Натомість Латвія пішла шляхом комерційного розподілу на конкурсі права на поширення безкоштовних і платних телеканалів і забезпечила мінімальні витрати з державного бюджету. Оскільки комерційний оператор, збираючи плату з абонентів за платні пакети, субсидує поширення безкоштовних програм.

Фото: Facebook-сторінка Сергія Бойка

Читайте також

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1537
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop