6 жовтня Верховна Рада ухвалила в другому читанні та в цілому законопроект №3504, який скорочує універсальну програмну послугу (УПП), обмежуючи її лише суспільним ТБ і радіо, телеканалом «Рада», а також ефірними аналоговими й цифровими місцевими та регіональними телеканалами. 7 жовтня Асоціація «Телекомунікаційна палата України» (Телекомпалата) звернулася з відкритим листом до Президента України з проханням ветувати цей закон. Лист прокоментував голова StarLightMedia Володимир Бородянський, а раніше телегрупи презентували своє бачення майбутніх договірних відносин з операторами. «Детектор медіа» звернувся по коментар до директора Телекомпалати Костянтина Грицака з проханням озвучити бачення операторів.

– Костянтине, як, на вашу думку, новоприйнятий закон про УПП реально вплине на ринок?

– Ми поки що не можемо сказати напевно, як розвиватимуться події, оскільки індустрія платного телебачення не отримує від індустрії медіа чіткої картини, як та бачить подальший розвиток подій. За якою ціною буде пропонуватися контент, як це буде сформовано в пакети, чи буде можливість придбати окремий канал, скільки він коштуватиме, якими є критерії розрахунку вартості, як медіа будуть боротися з піратством, що вони думають щодо кодування сигналу на супутнику? Питань багато.

Телекомунікаційна палата України наполягала на перемовинах, аби у відкритому діалозі напрацювати дорожню карту, складовою частиною якої були би зміни до законів. Але цього не відбувалося. Тому зараз, після ухвалення закону Верховною Радою, у нас немає чіткого уявлення, як далі буде розвиватися ситуація.

А вона може розвиватися щонайменше за п’ятьма сценаріями.

Перший. Буде досягнуто домовленість, що оператори платять телеканалам. Це призведе до подорожчання послуг платного телебачення для населення, відповідно, зменшаться доходи індустрії платного телебачення, а абоненти, які не хочуть сплачувати за контент, будуть змушені перейти до інших платформ – інтернету або супутникового телебачення. За будь-яких обставин два цих середовища менше контролюються державою, і там присутні заборонені законодавством України програми (російського виробництва), кошти з багатьох із цих платформ не будуть надходити до легальних операторів, із них не сплачуватимуться податки тощо.

Другий сценарій – коли медіа будуть платити кабельникам. Адже якщо медіа будуть сплачувати за той контент, який виробляють, то й за послуги доставки сигналу також потрібно сплачувати. У цьому випадку збільшаться витрати медіа. А на якому рівні будуть ці платежі – зараз також складно сказати.

Третій. Провайдери домовляться не з усіма медіагрупами. Умовно кажучи, з «1+1 медіа» домовляться, а з «Медіа Групою Україна» – ні. Або навпаки. У результаті отримаємо викривлення інформаційного простору, пряму реальну загрозу плюралізму.

Четвертий варіант розвитку подій – не домовляться взагалі. Поб’ють горшки, розійдуться, буде повна катастрофа  – абоненти перейдуть до неконтрольованих платформ, а медіа не отримають кошти ні від провайдерів, ні від абонентів через провайдерів, ні від рекламних надходжень.

І п’ятий сценарій, у який я вірю і сподіваюся, до якого ми докладатимемо максимум зусиль – щоб усі змогли домовитися. Щоб усі знаходилися в однакових конкурентних умовах, щоб медіа почали отримувати роялті на той продукт, який вони виробляють. Але поки що так не сталося. Ні в чому немає визначеності.

– Сергій Бойко (голова дисциплінарного комітету Телекомпалати. – ДМ) вчора в коментарі «Телекритиці» сказав, що протягом найближчих 2,5 місяців операторам треба виробити спільну позицію й вийти на перемовини з телеканалами. Скільки операторів ви зможете консолідувати? Чи розраховуєте ви виробити спільну позицію не тільки з тими, хто входить до Телекомпалати? У чому може полягати ваша спільна позиція?

– Тут мова йде про кожного конкретного оператора, що транслює українські канали. Це такий, до речі, шанс, подарований платному телебаченню, коли консолідуються індустрії. Яка це позиція буде, я не знаю, бо ініціаторами цієї історії були медіагрупи, тому, напевно, від них і потрібно чекати пропозиції.

І, до речі, коли почалося активне лобіювання цього законопроекту, саме Телекомпалата пропонувала зберегти тимчасовий безкоштовний доступ до ефірних програм до прийняття нової редакції закону «Про телебачення і радіомовлення» або ж відключення аналогового сигналу, щоб напрацювати дорожню карту. Не почули. Ні медіа, ні депутати, ні профільний комітет. А зараз може бути катастрофа, якщо події розвиватимуться за негативним сценарієм.

Щодо самого закону. До універсальної програмної послуги має входити канал «Рада», суспільне ТБ (якого, до речі, ще немає) і місцевих каналів. Ми погоджуємося з тим, аби надавати доступ до локального контенту, є така позиція, але обов’язок транслювати ці програми, судячи з букви закону, також лежить і на тих провайдерах й операторах, які надають послуги по всій території України – це супутникові платформи й оператори IPTV. То як їм виконати ці норми? Незрозуміло. У законі є приписка про те, що Нацрада формує перелік програм УПП із урахуванням технологій, але тут є певні критичні застереження.

Крім того, УПП – це перелік програм, які мають бути доступними всім абонентам. Сьогодні вони можуть отримувати доступ через кабель, через супутник, через ефір, через інтернет. На жаль, підходи до регулювання цих технологій різняться. Супутник регулюється окремо, ОТТ взагалі не ліцензується. Виходить, що той абонент, який споживає телебачення через платформу ОТТ, наприклад, не отримує пакет каналів, бо на цій платформі не лежить обов’язок надати доступ до універсальної програмної послуги. У цьому вигляді не досягається мета універсальності програмної послуги. Тут може бути такий аргумент, що користувачів ОТТ украй мало, але навіть 1% – це не так мало, тому не потрібно наводити такі аргументи.

Як це вирішити? Або всіх зобов’язати отримувати ліцензії , але це неправильно й нецивілізовано. Або, навпаки, не ліцензувати, а запровадити принцип нотифікації (повідомлення), тобто дерегулювати цю діяльність, спростивши вхід на ринок усім суб’єктам, що працюють на цьому ринку. Це можна реалізувати шляхом внесення змін до закону, зокрема «Про телебачення і радіомовлення». Цей підхід передбачено в новій редакції цього закону. І якби зараз одночасно впроваджували закон про УПП з дерегуляцією, це був би правильний підхід.

– Наскільки реальною може бути ситуація, в якій кабельні оператори почнуть називатися IPTV або OTT і вийдуть із-під дії закону?

– Не виключаю, що для того, аби досягати певних цілей, можуть застосовуватися різноманітні юридичні схеми. Ураховуючи наш сірий непрозорий ринок, на якому часто все відбувається неврегульовано й хаотично, не виключаю й такий сценарій. Усе можливо. Тут кожен суб’єкт буде реагувати по-своєму.

Я гарантую, що, якщо цей закон набере чинності 1 січня 2017 року, члени Телекомпалати будуть діяти в межах законодавства.

Фото - Олексій Темченко