«20 айфонів із Курахового для найкращих військових». Під час війни додаткова перевірка важливіша за гучний заголовок

«20 айфонів із Курахового для найкращих військових». Під час війни додаткова перевірка важливіша за гучний заголовок

21 Грудня 2022
2601
21 Грудня 2022
13:00

«20 айфонів із Курахового для найкращих військових». Під час війни додаткова перевірка важливіша за гучний заголовок

журналістка проєкту «Дозорро»
2601
Чому розслідування не люблять поспіху: пояснюю на прикладі кейсу з айфонами від військової адміністрації.
«20 айфонів із Курахового для найкращих військових». Під час війни додаткова перевірка важливіша за гучний заголовок
«20 айфонів із Курахового для найкращих військових». Під час війни додаткова перевірка важливіша за гучний заголовок

Минулого тижня низка видань опублікувала матеріали про те, як Курахівська міська військова адміністрація придбала айфони. За кілька днів голова міської військової адміністрації записав авторів текстів у «диванні війська» і повідомив, що ґаджети будуть нагородними й стануть у пригоді для розвідки. Пояснюємо, чого не вистачило журналістам, щоб убезпечити себе від таких зауважень, і чому подібні кейси стали важливішими під час повномасштабної війни.

Хронологія подій

Ідеться про дві закупівлі Курахівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, проведені у вересні та жовтні. Загальна сума — 970,5 тисячі гривень за 20 ґаджетів. Одна з них передбачає поставку п’ятьох iPhone 13 з пам’яттю на 128 ГБ, інша — п’ятнадцятьох iPhone 13 з пам’яттю на 256 ГБ. Жодних договорів замовник не оприлюднив і не вказав інших деталей, окрім ціни, марки, моделі та обсягу пам’яті.

За підрахунками журналістів вийшло, що кожен iPhone 13 на 128 ГБ обійшовся бюджету Курахового у 42 тисяч гривень, а на 256 ГБ — у 50,7 тисячі гривень. За даними Spending, обидва замовлення вже повністю оплачені.

Першу модель купили в київського ТОВ «Глорія Техно-Групп», яке з 2020 року поставляє бюджетним організаціям комп’ютерну техніку, другу — у зареєстрованої в Києві приватної підприємиці Наталії Рябець, яка до осені 2022-го поставляла лише продукти харчування. Окрім айфонів, Курахівська адміністрація замовила їй дизельний генератор за півтора мільйона гривень.

З 9 по 12 грудня про одну чи обидві закупівлі написали з десяток видань і новинних сайтів. Однією з перших була інформагенція «Букви», яка описала закупівлю п’ятнадцяти iPhone із більшим обсягом пам’яті й наголосила, що місто обстрілюють. Наступного дня, 10 грудня, видання «Наші гроші» опублікувало матеріал про обидві закупівлі й порівняло їх із закупівлями смартфонів в інших регіонах. Щодо однієї із закупівель — дорожчої — користувач Prozorro Денис Фатєєв звернувся до Держаудитслужби. Він зазначив, що вартість, імовірно, завищена на 30 %.

Лише під вечір 11 грудня голова Курахівської міської військової адміністрації Роман Падун у дописі на фейсбук-сторінці пояснив, що айфони призначені для нагородження військових і знадобляться їм для аеророзвідки (у використанні з дронами). Продукцію саме Apple обрали, бо такий був запит військового командування. Крім того, він звинуватив авторів і поширювачів новини у зрадництві.

Що не так у розслідуваннях про айфони

Усі матеріали, опубліковані до вечора 11 грудня, не містять коментарів замовника про мету закупівлі й пояснення, чому в Кураховому обрали саме ці моделі. Ймовірно, це було продиктовано часом публікації: вечір п’ятниці та субота. Зазвичай у цей час офіційний робочий день посадовців і їхніх пресслужб закінчується й вони перестають комунікувати. Майже кожен журналіст у своїй роботі не раз поставав перед вибором: публікувати матеріал у вихідний день без коментаря чи дочекатися понеділка й сподіватися, що йому таки дадуть коментар. Другий варіант обрали, зокрема, Суспільне й місцеве телебачення «Капрі». Але як бути з першим сценарієм?

Комісія з журналістської етики в таких випадках радить звертатися до Кодексу етики українського журналіста. Зокрема, його шостий пункт передбачає, що повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. У нашому ж випадку кожен матеріал без коментаря Романа Падуна є неповним. Водночас Кодекс не містить прямих зобов’язань публікувати коментарі в тому ж матеріалі, де висловлена критика чи натяк на неї. Тож можна оприлюднити їх окремим матеріалом або додати до раніше опублікованого з позначкою про оновлення. Головне — донести цю інформацію до читачів. Принаймні, так було до великої війни.

Після повномасштабного вторгнення Росії до подібної критики варто підходити з подвійною уважністю. Адже ворог часто використовує наші ж матеріали для дезінформації і впливів на українське суспільство. Найяскравіший приклад — критика на адресу колишньої омбудсманки Людмили Денисової, яка нібито розповсюджувала фейки про злочини російських військових. Цю історію російські політики використали на міжнародній арені як нібито доказ, що Росія нічого поганого в Україні не робила.

Чимало журналістів і громадських діячів вважають, що антикорупція під час війни не менш важлива, ніж у мирний час. Та, враховуючи попередній досвід, подібні критичні матеріали потребують більших зусиль і ретельнішої перевірки, адже їх може використати ворог. До прикладу, за останні 10 місяців я мала кілька матеріалів щодо закупівель, які просто не стала випускати через відсутність коментарів або принаймні відкладала публікацію розслідувань, допоки не використала всі можливості на отримання пояснень.

Один із них — текст про тактичні кросівки для військових, які купила Полтавська обласна рада. Оприлюднення матеріалу відкладалося на два-три дні, поки голова облради не дав коментар. Крім того, розслідування містить оновлення з коментарем виробника, який вирішив прокоментувати закупівлю вже після публікації. Читачів проінформували про оновлення додатковими повідомленнями на сторінках видання в соціальних мережах.

Інший приклад — аналогічна закупівля в Полтаві, але зимової форми. Розлогий коментар від замовника й облради, яка виділила гроші з бюджету запізно, отримати не вдалося. Тому я попередила пресслужбу, що матеріал усе одно вийде й, за бажання, коментар можна буде додати в оновленні або окремим матеріалом. В обох випадках для убезпечення військових у текстах не зазначена точна кількість комплектів і нема детального опису характеристик взуття й одягу.

Ще один кейс — матеріал про житлові модулі для військових. Не отримавши коментар, я відмовилася від публікації саме у вигляді розслідування, хоча матеріали для цього мала.

Що можна і треба було зробити?

Судячи зі сторінки голови Курахівської МВА Романа Падуна, він міг надати пояснення про айфони хоча б у соцмережах. Але жоден опублікований матеріал не містить інформації, що видання намагалося отримати коментарі і йому це не вдалося. На мою думку, читач має право знати про ваші зусилля. Це перше. А друге — так журналіст убереже себе від відповідних питань у коментарях. Але це не точно ;)

Другий момент: порівняння цін. Лише одне видання навело приклади ринкових цін на айфони цих моделей — «Стопкор». Це видання опублікувало розслідування 12 грудня, коментарів Падуна в публікації немає. За підрахунками Артема Некрасова зі «Стопкора», у вересні 2022 року середня ціна на iPhone 13 на 128 ГБ у великих українських технокрамницях становила 35–36 тисяч гривень. Він припустив, що за кожен телефон Курахове переплатило від 6 до 7 тисяч. А в жовтні 2022 року iPhone 13 на 256 ГБ коштували 40–41 тисячу гривень. Тобто йдеться про ймовірну переплату у 10 тисяч за кожен телефон.

Решта видань лише подали ціни закупівель і цим дали можливість читачу ніби самому зробити висновок про завищення ціни. Та журналісти не володіли деталями договорів: чи входить у вартість, наприклад, доставка, чи фіксується ця ціна на певний період тощо. Водночас у своїй відповіді Роман Падун не дав пояснень щодо формування ціни закупівлі, яка проводилася без тендеру — за прямим договором. Натомість зробив наголос на емоційній складовій — мовляв, «айфони призначені для військових, а нам для них нічого не шкода. І взагалі це ніщо у порівнянні з вартістю завданих руйнувань».

Це, звісно, так. Але разом із тим Падун зазначив, що гроші на ці айфони були зібрані з податків від зарплат самих же військових. Погодьтеся, що переплата на кожному такому ґаджеті недоцільна й у випадку військових, і для будь-якої іншої сфери.

То як діяти перед публікацією розслідування під час війни? Щоб журналіст-розслідувач убезпечив себе й читачів від дезінформації та використання свого матеріалу проти України, раджу йти за такою схемою:

  1. Маєте інформацію, яка може викрити корупцію? Перевірте джерела й дані більшою кількістю способів, ніж зазвичай (наприклад, долучіть до перевірки ціни фахівця у сфері).
  2. Додайте коментар фахівця до матеріалу, зазначте його ім’я та посаду, якщо він згоден на публікацію. Якщо ні, й оприлюднення розслідування недоцільне без такого коментаря, то краще відкласти публікацію, доки не придумаєте, як її поліпшити.
  3. Якщо фахівець не згоден на публікацію його імені, але ви йому довіряєте й ваше видання допускає поширення матеріалів без називання джерела, додайте його анонімний коментар. Обережно: користуватися цим варто лише у крайніх випадках, адже відповідальність за поширення неправдивої інформації будете нести виключно ви, як автор, і ваше видання.
  4. Зауважте, що коментар щодо закупівлі іноді може надати не замовник, а постачальник. Тож спробуйте зв’язатися і з ним.
  5. Якщо ви вважаєте, що зробили все можливе, але не так і не отримали коментар, зазначте це в матеріалі та додайте, що відкриті до коментарів іншої сторони.
  6. Перед публікацією зважте ще раз: чи ваше розслідування принесе більше користі, ніж шкоди.
  7. Якщо так — публікуйте. Якщо відповідь «ні», відкладіть публікацію, доки не придумаєте, як її поліпшити.

Дарина Синицька, журналістка проєкту «Дозорро»

Текст підготовлено за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах / TAPAS»

Колаж: Роман Падун/Facebook

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2601
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду