З вересня російськомовний канал для окупованих територій «Дом» перейшов на українську і став орієнтуватися ще й на переселенців. Канал вийшов із марафону і змінив свою сітку з інформаційної на розважальну. Із вересня вже запустив в ефір з десяток нових проєктів: «Дочекаюсь» із Лілією Ребрик, «Ліс рук» із Володимиром Остапчуком, «Тимчасово» про українок за кордоном, кулінарну програму «Хрін та редька» тощо.

Про зміни формату каналу, аудиторію, покриття, можливий перехід на новий логотип та долю проєктів, заявлених у тендерах минулого року «Детектор медіа» розпитав директорку Мультимедійної платформи іномовлення Юлію Островську. Публікуємо відповіді, які надійшли на запитання видання.

— Юліє, з вересня «Дом» став повністю україномовним каналом. Чи продовжить він мовити у цьому форматі й надалі? Чи змінюватиме назву на «Дім»?

— Так, продовжить. Мабуть, варто нагадати, що багато з тих трансформацій, які ми зараз бачимо в сітці каналу «Дом», планувалися ще в 2021 році і на початку цього. Наприклад, 1 лютого був перший ефір оновленого «Ранку Вдома» українською мовою в тій студії, з якої він виходить і зараз. «Живий концерт» стартував у грудні 2021-го. Зрозуміло, що багато речей повномасштабна війна змінила, щось втратило актуальність, щось дістало нове звучання, постійно з’являються нові завдання й виклики. Але загалом так, ми плануємо надалі мовити в поточному форматі. Щодо назви, це питання не одного дня. Зміна потребує часу, ресурсу, юридичних процедур, але ми її не виключаємо.

— Чи подавали до Нацради заяву на зміни до ліцензії у зв’язку зі зміною формату каналу?

— В цьому не було потреби. Нинішня програмна сітка каналу «Дом» (культурологічні проєкти, публіцистика, соціальні програми, фільмопоказ, новини, мульфільми, серіали і т. п.) відповідає чинній ліцензії. Логотип ми не змінювали.

— Чи є у планах каналу розширити покриття і здобути статус загальнонаціонального каналу?

— Наш статус і можливості щодо покриття дуже чітко регламентуються законом.

— Чи канал згодом планує орієнтуватися саме на переселенців за кордоном?

— Не тільки на них. Хоча названа категорія глядачів дуже вагома. Сьогодні це мільйони наших співгромадян. Вони потребують підтримки, уваги, відчуття того, що вони потрібні країні, цікаві країні, в тому числі через відповідний аудіовізуальний контент. Також важливо, щоб українці за кордоном були включені в український порядок денний, щоб не втрачали зв’язок із нашим культурним, мовним, ментальним простором, не капсулювались виключно в мігрантських буднях.

Юлія Островська (Фото: Руслан Новосьол/«Детектор медіа»)

Чи готові великі приватні медіа взяти на себе це завдання? Не впевнена. Чи важливе це завдання — так, ба більше: воно, очевидно, не швидкоплинне. Чи має держава опікуватись ним? Так. То чому б каналу «Дом» не стати цим майданчиком? Тим більше, що через наш диджитал ми бачимо інтерес до подібного контенту і в Україні.

Коротко окреслю ще дві значущі для нас категорії глядачів. Це наші внутрішньо переміщені особи, у яких достатньо точок дотику з переселенцями за кордоном. І це, власне, іноземці, які сьогодні щиро цікавляться українською державою, різними аспектами нашої багатонаціональної самобутності, не лише інформаційним порядком денним. Я розумію, що в ідеалі для них було б добре мовити їхніми мовами, хоча б англійською. Ми думаємо, як вирішити це завдання. Але за наявного ресурсу і, головне, при сьогоднішніх масштабах міграції серед наших громадян мовлення саме українською мовою для каналу «Дом» у пріоритеті.

— Чи є у планах ДП «Мультимедійна платформа іномовлення» запуск україномовного каналу іномовлення?

— Не зовсім зрозуміла запитання. У ДП «МПІУ» є україномовний канал «Дом». Його трансляція наживо за кордоном доступна через супутник та наш сайт. На ютуб-каналі прямої трансляції немає через обмеження по правах на трансляцію для частини контенту, переважно західного.

Тож питання, швидше, не в іще якомусь новому каналі, а в розширенні мережі дистрибуції того, що вже є. Зараз у нас є «Дом», «FreeДОМ», а на ютубі ще й інформаційні канали UA/TV англійською та арабською мовами. Об’єктивно, зараз наші зусилля максимально сфокусовані на дистрибуції каналу «FreeДОМ». Щодо «Дому» стратегія вибудовується.

— Якою є мета мовлення саме державного каналу з розважально-культурологічним контентом, яким зараз є «Дом»? На вашу думку, чим виправдана потреба саме в державному мовнику?

— Вище я вже фактично відповіла на це запитання. Наші головні завдання — по-перше, бути інструментом комунікації з українцями, які вимушено залишили свій дім, але потребують включеності в український контекст і порядок денний, потребують емоційної та психологічної підтримки. По-друге, бути надійним постачальником інформації про українську ідентичність, культуру, історію для світової спільноти. Не думаю, що хтось заперечуватиме актуальність таких завдань для українських медіа. Також вони цілком відповідають завданням державного іномовлення.

Щодо «розважально-культурологічного контенту». У телебачення немає інших способів реалізації будь-яких завдань, окрім як через контент. Важливі для нас наративи ми можемо інтегрувати у продукт дуже різних жанрів, головне, щоб він був актуальним, якісним і запитаним у глядача. Також треба розібратися, що саме мається на увазі під «розважальним»? Якщо «шоу заради шоу», то такого в нас немає. Якщо «все, що не новини», тоді, певно, наш контент можна назвати розважальним, а ще соціально-публіцистичним, пізнавальним, культурологічним і навіть терапевтичним. До речі, слово «розважати» в українській мові має два основні значення: більше звичне для нас — «веселити», і друге — «заспокоювати, втішати, підтримувати, відволікати від чогось гнітючого, важкого». У цьому розумінні наш контент можна назвати розважальним.

Тепер про державного мовника. У країні з’явився величезний соціальний прошарок громадян — вимушені переселенці. Країні важливо підтримувати з ними зв’язок, будувати діалог, а їм важливо підтримувати зв’язок із країною. У держави є готовий робочий інструмент для такої комунікації, є розуміння, в яких формах вона має відбуватися, які меседжі доносити. То чому держава не повинна використовувати свій інструмент?

Зрештою, ми ж не монополізуємо цей напрямок. Будь-який мовник може братися за нього. Такий контент стовідсотково з’явиться в багатьох, але, на моє переконання, це будуть разові історії, а не системна присутність у програмних сітках. А ми можемо тримати цей напрям у фокусі постійно. По-моєму, це ще й дуже правильне капіталовкладення в майбутнє: ми ж думаємо про повернення наших біженців додому, важливо, щоб вони також відчували, що потрібні країні.

— На яку аудиторію ви орієнтуєтесь?

— За локалізацією ми її окреслили в попередніх відповідях. Якщо говорити за віком і статтю — це широка аудиторія, звичайно, більшість наших глядачок жінки. Скоро додамо в сітку інформаційно-спортивний тижневик, за класикою, там, мабуть, буде більше чоловіків. Загалом, ми орієнтуємось на сімейний перегляд.

— Зараз на сайті канал позиціонується як інструмент комунікації з українцями, які вимушено залишили свої домівки, стали внутрішньо переміщеними особами або виїхали за кордон. На вашу думку, які проєкти каналу зараз відповідають цій меті?

— Ви назвали лише частину позиціонування. Там є ще й про емоційну та психологічну підтримку, об’єктивне інформування українців та іноземних громадян про події в Україні, а також про знайомство світу з феноменом української багатонаціональної ідентичності. Це важливо, бо наші проєкти працюють комплексно.

Очевидно, відповіддю, що лежить на поверхні, будуть програми та рубрики, які безпосередньо присвячені історіям чи потребам українців за кордоном та внутрішніх переселенців.

Щодня в нашому ефірі виходить «Ранок Вдома», який наскрізь прошитий відповідними діалогами у студії чи тематичними рубриками, починаючи від конкретних історій релокації та адаптації на новому місці до юридичних, психологічних, фінансових порад. По четвергах у праймі в нас виходить дуже зворушливий проєкт із Лілею Ребрик «Дочекаюсь», у якому зустрічаються рідні люди, яких розлучила війна і які з 24-го лютого не бачились. По середах також у прайм-таймі — «Точка опори» зі Світланою Леонтьєвою, це інтерв’ю з відомими людьми, де багато йдеться саме про те, як вони долають травмуючий досвід війни та розлуки. Влітку ми зняли і вже показали документальний проєкт про українок за кордоном із символічною назвою «Тимчасово». До речі, поки ми його готували до ефіру, багато наших героїнь встигли повернутися додому.

У суботу й неділю є #Муз_Оборона — це проєкт про відповідь нашої культури, наших співаків, музикантів на війну. І ця відповідь не лише у творчості. Розумієте, коли наш гість розказує, що ось із цією піснею він їздив на фронт, а потім із нею ж виступав перед біженцями десь у Європі, і як усі там збирали гроші для наших на передову. Це дуже мотивує й показує, який міцний зв’язок є між українцями, де б ми не були.

Або візьмемо нашу кулінарку «Хрін та редька» — легка, проста історія для недільного ранку. Вона теж занурює глядача у пласт української побутової культури, бо готуємо ми з локальних українських продуктів, а заодно розповідаємо при різні традиції, з ними пов’язані.

Тому я дивлюсь на контент каналу «Дом» глибше. У нас зараз дуже цілісна, збалансована й логічна програмна сітка, де всі проєкти працюють на ті завдання, про які йшлося вище. Наприклад, класика історичної драми серіал «Борджіа» з Джеремі Айронсом, коли він звучить українською, то одночасно включає глядача й у світовий культурний контекст, і в український ментальний простір. Коли ти чуєш рідну мову, це працює на рівні підсвідомості.

— Якою зараз є карта покриття каналу? Як вони змінилися після початку великої війни? Де зараз доступний ефірний аналоговий та цифровий сигнал каналу?

— Супутником ми покриваємо всю Європу, європейську частину Росії, Туреччину, дотягуємось до Казахстану, країн Середньої Азії, частково африканські та близькосхідні країни басейну Середземного моря. Так було й до 24 лютого. Щодо аналогового та цифрового сигналу, з початку війни ми втратили передавачі в тих містах, які опинились у тимчасовій окупації, або в зоні активних бойових дій. Це Маріуполь, Волноваха, Чаплинка, Чонгар, Бахмутівка, та інші. Зараз у нас є три працюючі передавачі — в Донецькій області. Також ми присутні в багатьох кабельних мережах тепер тільки в Донецькій області. Зі звільненням цих територій ми будемо намагатися відновлювати мовлення, але це залежить від того, наскільки пошкоджена інфраструктура.

— 12 вересня на каналі розпочався новий сезон і вже були оголошені перші прем’єри. Над виробництвом яких проєктів зараз працює канал? Хто його виробляє (сторонні продакшени на замовлення через творчі конкурси чи штат компанії)?

— Всі проєкти, які вже стартували, — це власне виробництво. Інформаційні підсумки дня ми беремо з марафону «Єдині новини». Зараз готуємо авторський спортивний тижневик — це власне виробництво. Також в активних зйомках ще 2 проєкти: один для прайму буднів, другий — для денного показу у вихідні, й це теж власне виробництво. Ми їх поки не заявляли, тому від деталей утримаюсь. Прем’єру обох плануємо до кінця осені.

— Які пріоритети у виробництві на цей та початок наступного року?

— Концептуально ми зараз стільки всього запустили, що плануємо рухатись цим маршрутом. Єдине, що хотілося б додати, — тематичний серіал чи художній фільм про все це, що ми зараз переживаємо. Думаю, наступного року ми до нього дійдемо.

— Чи проводитимете надалі творчі конкурси для обрання виробників?

— Так.

— Якою є зараз штатна команда саме «Дому»?

— Об’єктивно неможливо «розчленувати» штат ДП «МПІУ» на канал «Дом» і «FreeДом», англійську та арабську редакції. У нас єдина матеріально-технічна база, спільні виробничі потужності, спільні сервісні служби (адміністрація, юристи, фінанси, IT-підтримка, кадри), спільний диджитал, промо, продюсери і т. д. Навіть знімальний процес ми до кінця не розділимо, тому що сьогодні, наприклад, оператор знімає для «Дому», завтра — для «FreeДом». Штатна команда ДП «МПІУ», станом на жовтень, — це близько 500 осіб.

— Що сталося з тими програмами та замовленнями продакшенів, які виграли конкурси наприкінці минулого року й мали виробляти проєкти (наприклад, це «Про життя з Андрієм Пальчевським», «Моя дружина рулить», «Саджати будемо», «Битва шкіл», «Десиденти», «Просмажка» тощо)? Чи ці контракти дійсні, чи ви відмовилися від цих програм і продакшени виробляють нові програми?

— По-перше, поясню, як це працює в периметрі державного підприємства. У нас є дуже зрозуміла й прозора прив’язка діяльності до бюджетного року. Відповідно, будь-які договори ми укладаємо в рамках року. Всі роботи, які були законтрактовані 2021 роком, наші підрядники виконали. Деякі з цих проєктів «Дом» встиг запустити й частково видати в ефір до війни. Наприклад, «Живий концерт», «Україна з першого погляду», «Дисиденти», «Наосліп», «Презумпція провини», «Відвідайте мій дім». Випуски лежать в архіві каналу, бо не відповідають поточним реаліям воюючої країни. Наприклад, «Відвідайте мій дім» та «Україна з першого погляду». «Живий концерт» виходить. Щодо іншої частини названих проєктів: «Про життя з Андрієм Пальчевським», «Саджати будемо». У 2021 році по них, згідно з договорами, було виконано низку дознімальних робіт, наприклад, написання сценаріїв. Договори на виробництво мали укладатися вже у 2022 році. Війна зупинила ці плани. Зараз ми з ними не працюємо.

— Як розподіляється фінансування між двома каналами іномовлення? Яка частка бюджету відводиться на «FreeДом», а яка на «Дом»? Які видатки у бюджеті на 2023 рік заплановані саме на «Дом»?

— Тут така само історія, як зі штатом. Розділити бюджети повністю нереально. Можна вирахувати виробничі витрати окремих проєктів, вартість проєктів на замовлення, але в них усе одно залишиться спільна складова вартості сервісних функцій, технічного забезпечення, виробничої бази, промо. До того ж, у 2022-му все так карколомно змінювалося, що до цього питання варто повернутися вже по завершенню бюджетного року. Щодо питання про бюджет 2023 року: спочатку його потрібно прийняти.

Фото надане Юлією Островською